Р Л Хом'як - Удосконалення системи обліку та аналізу для управління товарними запасами - страница 1

Страницы:
1  2 

УДК 882.3

 

Р.Л. Хом'як, І.Л. Цюцяк, А.Л. Цюцяк

Національний університет "Львівська політехніка", Західноукраїнський економіко-правничий університет

 

УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ ОБЛІКУ ТА АНАЛІЗУ ДЛЯ УПРАВЛІННЯ ТОВАРНИМИ ЗАПАСАМИ ПІДПРИЄМСТВ ГРОМАДСЬКОГО ХАРЧУВАННЯ

 

© Хом'як Р.Л., Цюцяк І.Л., Цюцяк А.Л., 2009

 

Досліджено організаційно-методичні аспекти системи обліку товарних запасів підприємств громадського харчування з огляду поточної кон'юнктури ринку. Виявлено основні недоліки та розроблено пропозиції, що сприятимуть їх усуненню, а також обґрунтовано пропозиції щодо покращення методики обліку й аналізу ефективності використання товарних запасів підприємствами громадського харчування.

The authors of this article have researched the organizing and methodical aspects of the goods in stock system of bookkeeping of the catering enterprises from the point of view of the current Market State. The basic problems have been itemized and the suggestions as to their elimination have been developed. The offers as to the improving of accounting methods and to the analysis of the efficiency of goods in stock using by catering enterprises have been substantiated.

Постановка проблеми. Сучасні умови господарювання висувають нові вимоги до організації облікового процесу засобів підприємств та джерел їх формування, зокрема до якісного їх управління. Сьогодні на підприємствах громадського харчування виникає гостра необхідність в управлінні активами, зокрема товарними запасами.

Актуальність вирішення поставленої проблеми полягає у недосконалості механізму прогнозування та управління товарними запасами підприємств громадського харчування. Сьогодні більшість закладів громадського харчування вважають основою своєї фінансово-господарської діяльності одержання максимального прибутку, що впливає на зниження якості продукції власного виробництва та надання неналежних послуг споживачам. Це може проявлятися у вигляді: відсутності належної системи внутрішнього контролю; недостовірності процесу калькулювання продукції власного виробництва; неналежної системи цінової політики; порушення норм закладки сировини; виробництва неякісної продукції тощо.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемам обліку, аналізу та контролю діяльності підприємств громадського харчування присвячено праці багатьох вітчизняних економістів, зокрема: М.Т. Білухи, Ф.Ф. Бутинця, А.В. Головача, Я.Д. Крупки, М.В. Кужельного, Ю.І. Осадчого, М.С. Пушкаря, В.С. Рудницького, В.В. Сопка та інших.

Однак практична діяльність підприємств громадського харчування свідчить про існування великого діапазону проблемних питань, пов'язаних з обліком, аналізом і прогнозуванням як товарних запасів, так і діяльності таких підприємств загалом. Зазначена проблематика потребує її аналізу, узагальнення та вирішення.

Формування цілей статті. Основною метою статті є аналіз сучасної практики та узагальнення особливостей обліку товарних запасів підприємств громадського харчування з метою визначення переваг та недоліків для обґрунтування пропозицій щодо можливих шляхів вдосконалення облікового процесу підприємств цього виду економічної діяльності.

Виклад основного матеріалу. Підприємства громадського харчування є важливою ланкою системи народного господарства, оскільки вони здійснюють торговельно-виробничу діяльність із забезпечення споживачів харчуванням.

Громадське харчування - різновид торговельно-виробничої діяльності із забезпечення населення харчуванням [7]. Це відокремлена галузь роздрібної торгівлі, котра спеціалізується на:

-    виробництві готових страв, тобто продукції, призначеної для негайного споживання;

-    обслуговуванні процесу споживання;

-    виготовленні харчових напівфабрикатів і кулінарно-кондитерських виробів;

-   продажу продукції власного виробництва, напівфабрикатів та реалізації товарів кінцевим споживачам.

Узагальнивши вищенаведене, можна стверджувати, що галузь громадського харчування відрізняється як від харчової промисловості, основною метою якої є лише виробництво продуктів харчування, так і від роздрібної торгівлі, функція якої полягає в реалізації товарів.

Така особливість діяльності підприємств громадського харчування безпосередньо впливає як на побудову облікового процесу, так і на процес управління зазначеними підприємствами загалом.

На важливість громадського харчування як виду економічної діяльності вказує той факт, що через мережу закладів громадського харчування реалізується близько 20 % продовольчих товарів споживачам. Цей вид діяльності займає визначальне місце в задоволенні потреб населення, оскільки належним чином організовані витрати трудових ресурсів та товарних запасів виготовлення і споживання продуктів власного виробництва значно нижчі, ніж у домашньому господарстві.

В умовах сьогодення національні стандарти бухгалтерського обліку не враховують особливостей діяльності підприємств громадського харчування, однак Міністерством економіки розроблено та впроваджено „Методичні рекомендацій щодо впровадження національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку у сфері громадського харчування і побутових послуг, гармонізованих з міжнародними стандартами" [3] та „Методичні рекомендації з формування складу витрат і порядку їхнього планування в торговій діяльності" [4].

Одним із ключових питань діяльності підприємств громадського харчування є процес формування облікової ціни продуктів власного виробництва та товарів, котрі призначені для безпосередньої реалізації споживачам.

Адже обґрунтована цінова політика на підприємствах громадського харчування надасть можливість ефективно формувати бюджет продажів, бюджет виготовлення продуктів власного виробництва та бюджет закупівель і як наслідок спрогнозувати фінансовий результат діяльності таких підприємств.

На наш погляд, з метою виваженого та обґрунтованого процесу формування цін, а отже, розроблення ефективної цінової політики, слід так розмежувати порядок визначення облікової ціни:

1.   На товари, придбані з метою їх наступного перепродажу;

2.   На сировину та продукти сільськогосподарського виробництва, придбані з метою їх відповідного перероблення для виробництва продуктів власного виробництва.

Щодо товарів, придбаних для їх подальшого перепродажу, то зазначена операція належить до роздрібної торгівлі, котра здійснюється у формі реалізації товарів у ресторанах, кафе, барах, їдальнях безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання.

Усі підприємства та організації незалежно від форми власності та виду діяльності, формуючи ціни на свій товар зобов' язані керуватися вимогами Закону України „Про ціни та ціноутворення" відповідно до якого передбачено застосування підприємствами торгівлі таких видів цін: вільних цін і тарифів; державних фіксованих цін (тарифів); регульованих цін і тарифів [1].

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України „Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" щодо підприємств громадського харчування органи виконавчої державної влади встановили граничний рівень торгової націнки тільки на товари дитячого харчування [2].

Отже, підприємства громадського харчування визначають розмір націнки самостійно з врахуванням своїх витрат та на підставі кон' юнктури ринку.

На підприємствах громадського харчування на вартість придбаних товарів, як правило, застосовуються традиційні методи визначення облікової (продажної) ціни - прямий та зворотний.

На нашу думку, при визначенні ціни на вартість придбаних товарів з метою їх подальшого перепродажу, слід застосовувати метод повних витрат, якій надасть можливість покрити сукупність витрат на придбання товарів, їх реалізацію, а також має забезпечити отримання оптимального прибутку.

При даному методі продажну ціну слід визначити так:

.                                   Планова собівартість товару + Плановий прибуток + Непрямі

Продажна ціна        =           . .

податки, які включаються у цей вид товару

 

При цьому планова собівартість товару визначається за такою формулою:

Відсоток витрат, що понесені

підприємством при реалізації товару
Первісна вартість товару
+ (Первісна вартість х------------------ у---------------------- ------  )

 

Своєю чергою, відсоток витрат, понесених підприємством при реалізації товару складається із сукупності адміністративних витрат та витрат на збут. Він визначається на підставі даних попередніх періодів так:

 

Адміністративні витрати + Витрати на збут % Первісна вартість придбаних товарів

 

При визначенні облікової ціни на продукти власного виробництва ключовим елементом є собівартість одиниці виробу.

Із прийняттям Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та національних стандартів бухгалтерського обліку підприємства громадського харчування при обліку витрат на виготовлення продуктів власного виробництва, як правило, зберегли традиційну систему обліку витрат, котра існувала до реформи бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Така система полягає в тому, що для обліку витрат на виготовлення продукції власного виробництва підприємства громадського харчування використовують активний балансовий рахунок 23 „Виробництво". Однак в складі витрат на виготовлення продуктів власного виробництва зазначені підприємства традиційно включають виключно сировину, матеріали, сільськогосподарську продукцію, а інші виробничі витрати включаються до складу витрат діяльності та покриваються за рахунок торгової націнки.

На переконання авторів, підприємства громадського харчування, визначаючи собівартість продуктів власного виробництва, зобов'язані керуватися вимогами П(С)БО 16 „Витрати". А тому прямі матеріальні витрати на виготовлення продуктів власного виробництва слід обліковувати на рахунку 23 „Виробництво", за дебетом котрого відображати вартість використаної сировини, матеріалів та продукції сільського господарства, а також вартість покупних товарів. Що стосується інших прямих витрат на виготовлення продуктів власного виробництва (у вигляді нарахованої заробітної плати працівникам, котрі безпосередньо виготовляють продукцію власного виробництва з нарахуваннями на неї у Фонди соціального страхування; амортизації на об'єкти основних засобів, які безпосередньо задіяні в процесі виготовляння продукції власного виробництва; витрати на освітлення, опалення, водопостачання тощо), то такі витрати слід обліковувати за дебетом рахунка 91 „Загальновиробничі витрати" із подальшим їх розподілом та списанням. При цьому змінні та постійні розподілені загальновиробничі витрати необхідно включати до складу виробничої собівартості продуктів власного виробництва (записом Дт 23 Кт 91), а нерозподілені постійні загальновиробничі витрати до складу собівартості реалізації (записом Дт 901 Кт 91).


 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

и К ffl

о

ffl К

Ч <D

Ср ГО и ffl

 

ю ю

3 к , ffl

го

И

ffl

Ег

ч о р к

к к ffl г

ср к

к

к

ю о

се4 к

ffl

о

к


 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ч о

 

 

 

ІЗ


 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

щ ЇЇ

к ^

го        о

ffl        Й

ч к

я g

В *

ж о

к g


 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3\


 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

т

К

ffl

 

 

0\

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

о о н Са

її ю о о

о

«а р

о ffl н

§

и ffl

 

 

 

ч 05

о Н ffl о

£ °

в ^> ffl ~

го 'о

к

о К

й ° £|

о ffl

к к

о


її

о &      * °

Ср к    го

к -г ffl S

3 н Н го

щ   £    к £р

£         £ю

Б    (Ч  о

го  ;Я  &

^ О g

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3\


 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

+


 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

т

к к ю о р к ffl

о 1о к

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

Р Л Хом'як - Удосконалення системи обліку та аналізу для управління товарними запасами