О А Карлова - Управління міським комплексом в умовах сталого розвитку - страница 1

Страницы:
1 

мунальної корпорації. У разі негативної оцінки рівня якості показників процесів вони повинні бути уточнені або зниження темпів їх розвитку має бути обґрунтованим.

Оцінка якості досягнутих результатів діяльності і рівня заплано­ваних показників чи параметрів процесів життєзабезпечення жителів міста комунальними послугами здійснюється шляхом проведення роз­рахунків співвідношення фактично досягнутого рівня показників якос­ті процесів (ПФ) та їх запланованої величини (Идл). При цьому крите­рієм якості виступає співвідношення ПФ/ППЛ > 1. Якщо хоч один із си­стеми запланованих показників не виконується, якість процесу слід вважати незабезпеченою.

Підставою для твердження, що якість корпоративної діяльності і суб'єктів корпоративного управління нею в житлово-комунальному господарстві відповідає вимогам до них з боку територіальної громади, а саме дійсно виконуються умови ефективного використання комуна­льної власності і забезпечуються корпоративні права жителів громади та інші умови, є показники оцінки фактичних результатів здійснення функцій безпосереднього корпоративного управління, тобто: приро­щення корпоративної комунальної власності, поліпшення соціальної інфраструктури, збільшення фонду дивідендів та інші показники.

1.Національний стандарт України ДСТУ-П IWA 4:2006 "Настанови щодо застосу­вання ISO 9001:2000 в суб'єктах місцевого самоврядування". - К.: Держспоживстандарт України, 2006. - 45 с.

2.Бобровська О. Методичне забезпечення оцінки результатів діяльності органів муніципального управління // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. Вип.3 (21). - Д.: ДРІДУ НАДУ, 2005. - С.223-232.

3.Бобровська О. Оцінка якості розробки програм розвитку муніципальних утво­рень як передумова їх сталого розвитку // Вісн. Нац. академії держ. упр. при Президен­тові України. Вип.З. - К.: НАДУ, 2005. - С.302-311.

Отримано 28.05.2008

 

УДК 338

О.А.КАРЛОВА, канд. екон. наук

Харківська національна академія міського господарства

УПРАВЛІННЯ МІСЬКИМ КОМПЛЕКСОМ В УМОВАХ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

Розглядаються основні складові міського комплексу та взаємозв'язки між ними. Виділено ознаки міського комплексу як елемента системи вищого порядку. Визначені складові ефективності управління міським комплексом.

Сталий розвиток будь-якої соціально-економічної системи визна­чається узгодженою діяльністю підсистем, формуючих її структуру.

Міський комплекс, як показали виконані нами дослідження в попере­дніх роботах [4-6], будучи складовою частиною господарства регіону, відділяється в ньому, набуваючи ознаки специфічної цілісності, пред­ставляючи систему з властивими нею закономірностями розвитку і функціонування. У сучасній науковій літературі відсутнє однозначне поняття складових структури міського комплексу.

Теоретичним і методологічним підґрунтям дослідження стали роботи вітчизняних вчених в області управління міськими комплекса­ми.

Мета дослідження - визначення основних складових міського комплексу та взаємозв' язків між ними. Міський комплекс являє собою складну відкриту соціально-економічну територіальну систему, яка відрізняється особливою природою і гомеостатичними характерис­тиками. Міському комплексу, як особливому виду складних динамічних систем, властиві певні ознаки, які потрібно чітко визначи­ти.

Як основні ланки суспільного розподілу праці і форми розселення міські комплекси створюють структури, які відповідають економічним і соціальним потребам розвитку продуктивних сил. Вони виконують важливі виробничі функції, серед яких головною є економічна, така, що визначає його участь у процесі відтворення. Вона зводиться до з'єднання передумов для розвитку і розміщення продуктивних сил, забезпечення адекватного середовища для виробництва продукції і послуг в необхідних суспільству об'ємах і пропорціях. Реалізація еко­номічних функцій здійснюється міським комплексом на основі вико­ристання в господарських інтересах природного і соціально-економіч­ного потенціалів територій, на яких він розміщений. Міський комплекс це ланка територіального розподілу праці, який здійснюється через постійно існуючий ринок, концентрацію і диверсифікацію виробницт­ва; зосередження людей, зв'язаних між собою сферою виробництва, споживання, територіальним сусідством, побутовими і сімейними чинниками; матеріальні фонди; територія, що має певний статус і ха­рактеризується специфічним середовищем. На думку автора, в ознака­ми міського комплексу являється наявність великої кількості елемен­тів, які виконують різні функції [5]. Окремо виділяється складність структури, динамічність поведінки елементів і системи в цілому, наяв­ність складних взаємозв'язків між параметрами і елементами системи. Окрім того міському комплексу притаманні нерегулярність впливу зовнішнього середовища і наявність стохастичності в поведінці систе­ми: здатність системи в процесі взаємодії із зовнішнім середовищем зберігати змінні в деяких заданих межах (гомеостаз), забезпечуючитим самим рівновагу системи зовнішнім середовищем; наявність під­систем ієрархічного і функціонального характеру, які мають власні цілі функціонування і розвитку.

Міський комплекс як соціально-економічна система має такі під­системи різного ступеня складності: містоутворюючу і містообслуго-вуючу, населення і архітектурно-містобудівну. Підсистеми міського комплексу щільно взаємозв'язані і збалансовані. Необхідність пропор­ційного і гармонійного розвитку структури міського комплексу, подо­лання диспропорцій в його функціонуванні обумовлені вимогами рин­кової економіки, потребами соціального прогресу. Глобальний процес зростання ролі міських комплексів в розвитку суспільства, який визна­чає спосіб життя населення, його демографічну і соціально-професійну структури, види економічної і побутової діяльності, характер розсе­лення і розміщення продуктивних сил, обумовлено соціально-еконо­мічним процесом урбанізації. Характерними ознаками росту міських комплексів є посилення соціально-економічної неординарності тери­торії в результаті зосередження господарської діяльності і зростанні соціальної активності в міських поселеннях, для яких характерний ви­сока насиченість соціальної і інженерної інфраструктури, впорядку­вання території, зміни структури самих міських поселень, які склада­ють міський комплекс. Ці зміни структури виявляються в посиленні у межах міст функціональної і соціальної стратифікації території; пере­ростанні міських комплексів в системи міського розселення; погли­нанні міськими комплексами земельних площ і погіршення екологіч­ного стану у межах міських ареалів і поблизу них. У історії цивілізації міські комплекси пройшли довгий шлях еволюції. Основними етапами в їх розвитку були: старовинні міста - середньовічні міста - промисло­ві міста - постіндустріальні міста. Їх розвиток в різні історичні епохи мав свої особливості і характеризувався певними закономірностями. Аналіз еволюції міських комплексів, виконаний О.С.Безлюбченко й О.В.Завальним [3], свідчить, що їх розвиток має певні закономірності, основними їх яких є:

      постійне зростання ролі міст в суспільстві;

      концентрація міського населення у великих містах, роль і значення яких безперервно зростає;

      диверсифікація функцій міських поселень, в розвитку економіки міських комплексів всього більшого значення набуває сфера по­слуг;

      становлення світових міських комплексів зі спеціалізація на фінан­сово-управлінських функціях, на ділових послугах;перехід від компактного міського комплексу до системи розселен­ня.

В кінці ХХ та на початку ХХІ ст. у зв'язку з радикальною транс­формацією суспільства і переході до ринкової економіки, відбулися кардинальні зміни в розвитку міських комплексів і зовнішніх їх умо­вах. Міські комплекси, за визначенням В.М.Бабаєва [1], перетворилися на центри суспільно-політичної і соціальної напруги, де при тій же концентрації населення різко скоротилися бюджетні джерела фінансу­вання соціальної сфери. Диференціюється соціальна структура міських комплексів, втрачає престиж традиційна міська інтелігенція, підвищу­ється роль суб'єктів фінансово-торгового сектора. Принципово онов­люються форми і методи міського управління. Ці обставини вимага­ють нових підходів до управління функціонально-просторових пере­творень міських комплексів в перехідній економіці.

Система управління функціонально-просторовим розвитком мі­ських комплексів, на думку О.А.Карлової і Р.Е.Гуляк, є організовува­ною сукупністю правових і економічних дій направлених на умови, пріоритети й обмеження окремих міських підсистем з метою усунення суперечностей та забезпечення на цій основі комплексного, збалансо­ваного розвитку міського комплексу [6].

Системність управління полягає як в одночасній дії на міську структуру декількох взаємопов'язаних регуляторів (правових, економі­чних, політичних та ін.), так і орієнтації цих дій на внутрішньострук-турні відносини.

Управлінська діяльність в міських комплексах - це об'єднання рі­зних функцій, направлених на вирішення проблеми розвитку міського комплексу. Коло проблем, які вирішуються в процесі управлінської діяльності, зводиться до рішення конкретних цілей розвитку, виявлен­ня їх пріоритетності, черговості і послідовності їх реалізації (рисунок). На цій основі розробляється мета управління і обґрунтовуються певні завдання, які необхідно виконати для її досягнення. Організаційно-економічний механізм управління міським комплексом означає органі­зацію структури керованої системи і організацію процесу її функціо­нування з домінуванням економічних методів управління. Його ком­понентами визначимо:

      організаційно-правові правила, нормативи і стандарти, що визна­чають структуру управління;

      зобов'язання, відповідальність органів управління і їх працівників;

      керівництво управлінською діяльністю;

розподіл робіт між окремими ланками;оснащення управлінської діяльності засобами оргтехніки; система економічних методів керівництва.

Процес управління міським комплексом

1

 

Ефективність системи управління міським комплексом можна представити двояко: як оцінку міри здатності даної програми управ­лінських дій забезпечити досягнення цілей розвитку міського компле­ксу і як оцінку міри витрат ресурсів і зусиль, які витрачаються систе­мою міського управління по відношенню до якого-небудь іншого мо­жливого елементу такої системи. Інтегральним показником оцінки ефективності управлінської діяльності міського комплексу може бути індекс людського розвитку, якість життя і стійкість розвитку. Органі­заційна структура управління повинна забезпечувати: управління місь­ким комплексом як єдиним цілим; управління всіма секторами еконо­міки через відповідні функціональні, галузеві і територіальні органи; ухвалення управлінських рішень; залучення населення до управління міським комплексом через систему органів самоврядування; економіч­не витрачання бюджету міста. При пошуках оптимальних організацій­них структур управління міським комплексом необхідно виходити з наукових принципів побудови структур управління великими систе­мами, забезпечення раціонального підпорядкування і наочної коорди­нації. При цьому необхідно враховувати вимоги існуючого законодав­ства щодо формування і функціонування оргструктур, а також брати до уваги реальні обставини і специфічні вимоги і можливості кожного конкретного об'єкту управління міського комплексу, які достатньо повно викладені в працях В.М.Бабаєва [1, 2].

При вивченні соціально-економічного розвитку міських комплек­сів необхідно виходити з наступних методологічних принципів дослі­дження: трактування міського комплексу як динамічного соціально-економічного процесу, який протікає в певному просторовому середо­вищі; відображення міського комплексу як соціально-економічної сис­теми; зведеній цілого до сукупності складових його частин; взаємодія міського комплексу із зовнішнім середовищем і ієрархічність органі­зації; цілісності функціональних компонентів міського комплексу; екологічності; пропорційності і збалансованості.

На основі аналізу методологічних принципів розвитку міських комплексів можна встановити конструктивні особливості системи мі­ського комплексу: цілісність, сприйняття цілого як сукупності його частин; відношення із зовнішнім середовищем і ієрархічність органі­зації; цілісність функціональних елементів; цілеспрямованість - розви­ток, еволюція, адаптація. Тому важливими передумовами сталого фун­кціонування міського комплексу, на нашу думку, є узгодженість роз­витку найбільш важливих елементів; рівнозначність всіх функціональ­них елементів оскільки в системі міського комплексу не може бути «вищих» і «нижчих» функцій, а також домінування місць активізації діяльності населення і зв'язків, що виникають між ними.

1.Бабаєв В. М. Місто як соціально-управлінська система // Управління сучасним містом: Наук.-практ. журнал. - 2004. - №1-3 (13). - С.154-158.

2.Бабаєв В. М. Сталий та безпечний розвиток мегаполіса: економічні, соціальні, екологічні аспекти // Управління сучасним містом: Наук.-практ. журнал. - 2004. - №4-6 (14). - С.234 -241.

3.Безлюбченко О.С., Завальний О.В. Урбаністика. - Харків: ХДАМГ, 2003. -

253 с.

4.Карлова О.А. Стратегічні підходи в плануванні розвитку регіональних центрів // Збірник наук. праць ЧДТУ. Вип.17. Сер.: Економічні науки. - Черкаси, 2007 . - С.123-

126.

5.Карлова О.А. Формування економічної моделі діяльності міського комплексу // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. праць. Вип.235. В 4 т. Т.3. - Дніпро­петровськ: ДНУ, 2008. - С.527-533.

6.Карлова О.А., Гуляк Р.Е. Функціонування міста, як складної соціально-економічної системи // Коммунальное хозяйство городов: Науч.-техн. сб. Вып.80. Сер. Экономические науки. - К.: Техніка, 2008. - С.3-11.

Отримано 22.05.2008

Страницы:
1 


Похожие статьи

О А Карлова - Функціонування міста як складної соціально-економічної системи

О А Карлова - Менеджмент міського господарства

О А Карлова - Основи менеджменту навчальний посібник

О А Карлова - Реформування житлово-комунального господарства в контексті розвитку регіону

О А Карлова - Управління міським комплексом в умовах сталого розвитку