С М Ілляшенко, М І Овчаренко - Умови та особливості становлення корпоративної культури вітчизняних підприємств - страница 1

Страницы:
1  2 

7. Національний освітній глосарій: вища освіта / авт.-уклад. :
І. і. Бабин, я. я. Болюбаш, А. А. Гармаш й ін.; за ред. д. в. Табачни-
ка
і В. Г. Кременя. - К. : ТОВ «Видавничий дім «Плеяди», 2011. -
100 с.

8.Професійна педагогічна освіта: компетентністний підхід: мо­нографія / за ред. О. А. Дубасенюк. - Житомир: Вид-во ЖДУ ім. Франка, 2011. - 412 с.

9.Верба В. А. Проблеми ідентифікації компетенцій підприємства // В.А. Верба, О. М. Гребешкова / Проблеми науки. - 2004. -№7. - С. 23-28.

 

10.Ельбрехт О. Компетентісний підхід як методологічна осно­ва формування змісту професійної підготовки менеджерів / О. Ельбрехт // Гуманізація навчально-виховного процесу. -2011. - № 58. - 4.3. - С. 64-71.

11.Богиня д. П. Відчуження праці в системі чинників розвитку трудового менталітету [Електронний ресурс] / Д. П. Богиня // Український соціум. - 2002. - № 1. - С. 122-133.

Гриньова В. М. Вплив трудового менталітету на конкуренто­спроможність підприємства // В. М. Гриньова, В. В. Сідоренко// Бізнес інформ. - 2009. - № 12 (2). - С. 25-30.УДК 330.163.14

Ілляшенко С. М., Овчаренко М. І.

умови та особливості становлення корпоративної культури

вітчизняних підприємств

У статті проаналізовано умови та особливості становлення корпоративної культури вітчизняних підприємств; у контексті цього авторами до­сліджено розвиток корпоративного сектора України, національні особливості економічної культури українців, конкурентоспроможність віт­чизняних підприємств та глобалізаційні процеси.

Ключові слова: корпоративна культура, корпоративний сектор, конкурентоспроможність вітчизняних підприємств, національний менталітет Рис.: 2. Табл.: 1. Бібл.: 13.

Ілляшенко Сергій Миколайович - доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри маркетингу та управління інноваційною діяльніс­тю, Сумський державний університет (вул. Римського-Корсакова, 2, Суми, 40007, Україна) Email: isn_dom@mail.ru

Овчаренко Максим Іванович - аспірант, кафедра маркетингу та управління інноваційною діяльністю, Сумський державний університет (вул. Римського-Корсакова, 2, Суми, 40007, Україна) Email: mc_ukr@ukr.net

УДК 330.163.14

Ильяшенко С. Н., Овчаренко М. И.

условия и особенности становления корпоративной культуры отечественных предприятий

В статье проанализированы условия и особенности становления корпоративной культуры отечественных предприятий; в контексте этого авторами исследовано развитие корпоративного сектора Украины, национальные особенности экономической культуры украинцев, конку­рентоспособность отечественных предприятий и глобализационные процессы.

Ключевые слова: корпоративная культура, корпоративный сектор, конкурентоспособность отечественных предприятий, национальный мен­талитет

Рис.: 2. Табл.: 1. Библ.: 13.

Ильяшенко Сергей Николаевич - доктор экономических наук, профессор, заведующий кафедрой маркетинга и управления инновационной деятельностью, Сумской государственный университет (ул. Римского-Корсакова, 2, Сумы, 40007, Украина) Email: isn_dom@mail.ru

Овчаренко Максим Иванович - аспирант, кафедра маркетинга и управления инновационной деятельностью, Сумской государственный уни­верситет (ул. Римского-Корсакова, 2, Сумы, 40007, Украина) Email: mc_ukr@ukr.net

UDC 330.163.14

Ilyashenko S. N., Ovcharenko M. I. CONDITIONS AND PECULIARITIES OF FORMATION THE CORPORATE CuLTuRE OF NATIONAL ENTERPRISES

The article analyzes the conditions and peculiarities of formation the corporate culture of domestic enterprises, in this context, the authors investigated the development of the corporate sector of Ukraine, national peculiarities of Ukrainian economic culture, the competitiveness of domestic enterprises and globalization.

Keywords: corporate culture, corporate sector, the competitiveness of national enterprises, the national mentality Pic.: 2. 7aW.: 1. Bibl.: 13.

Ilyashenko Sergey N. - Doctor of Science (Economics), Professor, Head of the Department of Marketing and innovation Management, Sumy State University (vul. Rymskogo-Korsakova, 2, Sumy, 40007, Ukraine) Email: isn_dom@mail.ru

Ovcharenko Maksim I. - Postgraduate Student, Department of Marketing and innovation Management, Sumy State University (vul. Rymskogo-Korsakova, 2, Sumy, 40007, Ukraine) Email: mc_ukr@ukr.netПостановка проблеми. Передумовами формування корпоративної культури на сучасних українських підпри­ємствах, перш за все, є ті інтеграційні процеси, що здій­снюються в економіці України. Корпоративна культура на сьогодні є атрибутом підприємства, яке піклується про імідж, ділову репутацію, як всереден організації, так і за її межами. За своєю суттю корпоративна культура в Україні є своєрідною сумішшю стереотипів поведінки та дій, що перенесено з епохи командної економіки, запозичень із західного досвіду, яка складається з ділової культури та «правил гри». Наявність великої кількості інтерпретацій щодо понятійного апарату та безліч підходів до побудові методів, способів, принципів та правил щодо формування корпоративної культури, говорить про недостатню вивче­ність цього питання. А тому наше дослідження є актуаль­ним і своєчасним.

Аналіз публікацій. Проблемам формування корпора­тивної культури присвячено роботи вітчизняних і зарубіж­них вчених, зокрема А. Зуб [1], А. Капітонова [2], Дж. Коу-ман [3], Т. Базарова [4] та інших. Їх дослідження в основному спрямовані на аналіз концептуальних підходів, формуван­ня місії, меті та принципів корпоративної культури. Питан­ня щодо дослідження передумов формування корпора­тивної культури, які визначають її характер, сприяють або стримують її динаміку, досліджено недостатньо.

Метою статті є дослідження умов та особливостей ста­новлення корпоративної культури вітчизняних підприємств.

Виклад основного матеріалу. Становлення корпо­ративної культури підприємства багато в чому залежить від чинників зовнішнього середовища - складного комп­лексу взаємопов'язаних між собою механізмів різної при­роди: організаційно-правових, економічних, ринкових, соціально-психологічних, кожен із яких має специфічний набір важелів, заходів і форм впливу на діяльність підпри­ємства.

До передумов формування корпоративної культури можна віднести такі фактори:

ринкові, що характеризуються розвитком та рівнем конкуренції, інформаційних технологій, глобалізаці­єю бізнесу, розподілом доходів населення, зміною попиту, трудністю або легкістю процесу проникнен­ня на ринок;

організаційні, характеризують різноманітність форм власності, методів управління, системи організації роботи персоналу, організацію найму i просування ствробгшиш по кар'єрній сходинці;

економічні, що виражаються через доступність кре­дитів, впливом курсів обміну валют, розміром подат­ків, темпами економічного зростання, рівнем інфля­ції, рівнем процентної ставки, грошово-кредитну і фінансову політику; тенденції на ринку коштовних паперів і багато інших;

соціальні проявляються за допомогою показників народжуваності; смертності, коефіцієнта середньої тривалості життя; стилю життя; освітніх стандартів; від­ношенням до праці; відношенням до відпочинку; соці­альною відповідальністю та соціальним добробутом;

 

політично - правові - це зміни в податковому зако­нодавстві; розташування політичних сил; стосунки між діловими колами і урядом; патентне законодав­ство; законодавство про охорону навколишнього середовища; урядові витрати; антимонопольне за­конодавство; державне регулювання; стосунки уря­ду з іноземними державами.

На наш погляд, найбільш суттєві фактори, які вплину­ли на становлення та розвиток корпоративної культури підприємств Україні представлені на рис.1.

З огляду на це вважаємо доцільним чітко окреслити та дослідити фактори, які позитивно чи негативно вплинули на формування корпоративної культури на вітчизняних підприємствах.

Перша умова становлення корпоративної культури пов'язана з розвитком корпоративного сектора в Україні. Процес формування корпоративних структур у вітчизняній економіці має досить суперечливий та непослідовний ха­рактер. Особливості їх формування у перехідній економіці зумовлені, насамперед, двома групами обставин: по-перше, це стереотипи свідомості людей, що звикли до застарілої централізованої системи господарювання; по-друге, це наслідки та результати реалізації визначених державою ці­льових напрямів і методів проведення ринкової інтеграції та структурної перебудови економіки України [5].

За даними обстеження 339 акціонерних товариств, проведеного Держкомстатом України та НДЕІ Мінекономіки, у 1994 p. - 93,2% акціонерних товариств було створено саме в результаті приватизації та корпоратизації, а 6,8% - шляхом здійснення підприємницької діяльності. Зосереджені в дер­жаві значні виробничі потужності і, водночас, неспромож­ність їх належної експлуатації, через відсутність фінансових ресурсів, зумовлювали прискорення процесів приватизації.

Клас нових власників сформувався переважно за ра­хунок галузевої й регіональної номенклатури, адміністра­ції підприємств, трудових колективів, нових підприємців і тільки частково за рахунок працівників і утриманців бю­джетної сфери. Отже, можна зробити висновок, що у ході приватизації акціонерна форма організації підприємни­цтва була використана з метою, прямо протилежною тій, заради якої вона створювалася.

Правове закріплення акціонерні товариства одержа­ли з прийняттям законів України «Про господарські това­риства» і «Про цінні папери та фондову біржу», якими було закладено підвалини формування ринку цінних паперів в Україні. На початок 2001 року форму власності змінили близько 102,6 тис. об'єктів, із них 32,8% - цілісні майнові комплекси (при цьому найбільш інтенсивно цей процес здійснювався протягом 1992-1998 pp., коли їх кількість становила 95,6% загальної кількості підприємств, привати­зованих за весь період), 62,8% - структурні підрозділи під­приємств та 4,4% - об'єкти незавершеного будівнице [8].

Сьогодні національний корпоративний сектор еконо­міки України представлений такими його складовими:

акціонерний - у вигляді первинних його елементів, зокрема, публічних і приватних акціонерних това­риств, державних акціонерних компаній;похідний - інтеграційні формування (асоціації, корпо­рації, концерни, холдинги, дочірні підприємства та ін.);

неакціонерний корпоративний сектор - включає інші господарські формування та підприємства, котрі підпадають під визначення корпоративних підпри­ємств відповідно до вітчизняного законодавства.

Розглянемо динаміку розвитку корпоративного секто­ра в Україні, яка представлена в табл. 1.

В загальному ж динаміка розвитку корпоративного сектора в Україні свідчить про поступове зменшення кіль­кості акціонерних товариств, концернів, об'єднань та зрос­тання чисельності асоціацій, корпорацій, консорціумів.

Відповідно до висновків ряду науковців, постпривати-заційна корпоративна практика виявила такі найбільш за­гальні форми (способи) перерозподілу власності: скупову­вання (агресивне або «узгоджене») пакетів акцій на вторин­ному ринку; лобіювання конкретних угод із пакетами акцій, що перебувають у державній власності (процедури залиш­кової приватизації, довірче управління); добровільне або адміністративно-примусове «втягування» акціонованих підприємств до холдингів та промислово-фінансових груп.

Аналіз господарської практики дає змогу зробити ви­сновок про те, що в Україні співіснує кілька моделей корпо­ративного управління [10], зокрема: модель «приватного підприємства», модель «колективної власності менедже­рів», модель «концентрованого зовнішнього володіння», модель «розпорошеного володіння», модель «переважаю­чого державного контролю».

Наступною умовою становлення корпоративної куль­тури є особливості формування української економічної культури. Уже звичним стало твердження про те, що Укра­їна переживає перехідний період. З одного боку, здійсню­ється процес пристосування старих інститутів і структур до нових умов існування, з іншого - поступово застосовуються нові ідеї та підходи, утворюються нові інститути й механіз­ми ринкової економіки. У результаті виникають типові для транзитивного періоду суперечності між змістом і формою нових інститутів.

Феномен пострадянської економічної культури не­можливо укласти в загальноприйняті типологізації та кла­сифікації, вона характеризується поєднанням декількох різнорідних шарів, елементів, які можна згрупувати в такі блоки:

фрагментарність, яка виявляється в сполученні особливостей прояву елементів традиційно україн­ських, радянських (цінностей патерналістської куль­тури) і модерністських (цінностей капіталістичної культури, які запозичуються разом із західними рин­ковими інститутами);

високий ступінь гетерогенності економічної культу­ри - існування багатьох класових, національних, ре­гіональних, конфесіональних та інших субкультур;

конфліктність - відсутність базового консенсусу в суспільстві щодо економічних цінностей, висо­кий ступінь напруженості між соціально-класовими угрупованнями;

амбівалентність, яка виявляється в одночасному підтриманні різних економічних цінностей.

Пожвавлення процесу глобалізації як фактор розви­тку корпоративної культури. Однією з визначальних ознак розвитку світової економіки є глобалізація, проявами якої є посилення ролі ТНК на формування міжнародних економічних відносин, рух капіталу з однієї країни в іншу, передача технологій тощо. Транснаціональні корпорації разом зі своїм капіталом приносять в Україну і свої підходи до управління та принципами формування корпоратив­ної культури. Проте при впровадженні своїх принципів корпоративного управління та корпоративної культури менеджери компаній стикаються з рядом перешкод, що пов'язано з неврахуванням ментальних особливостей українського народу. Ця проблема загострюється ще й та­кими чинниками:

нерозуміння багатьма менеджерами сутності та ролі організаційної культури та відсутності у них дієвого інструментарію її побудови;

глобалізаційні процеси в бізнесі, що зумовлюють необхідність пошуку нових методів управління, пов'язаних з питанням національної та культурної ідентичності та неповторності;

          інтеграційний поступ України до світової економіки;

 

Фактори формування корпоративної культури на вітчизняних підприємствах неврахування менеджерами іноземних підприємств, що функціонують в Україні, національно-культурних особливостей працівників.

Можна констатувати той факт, що з кожним роком об­сяг прямих іноземних інвестицій в Україну зростає, причо­му слід зазначити, що найбільшу частку в капіталі в Україні мають Німеччина, Нідерланди, США. Тому варто проаналі­зувати ментальні відмінності українців від представників цих країн, за допомогою розробленого Г. Хофштеде інте­грального підходу в дослідженні національного факто­ра в організації [11]. Г. Хофштеде на основі даних згрупу­вав виділив п'ять характеристик - факторів національної культури, які визначають способи структурування і управ­ління організаціями:

1)дистанція влади - це ступінь допустимої представ­никами даної країни нерівності між людьми;

2)індивідуалізм - характеризує ступінь, з яким люди цієї країни діють здебільшого як індивіди або ж як члени команди, клану, роду, сім'ї, організації;

3)мужність - відображає ставлення людей цієї культу­ри до цінностей, які асоціюються майже в усіх куль­турах з роллю чоловіка: «наполегливість» і «само­впевненість», «успіх і конкуренція»;

4)прагнення уникнення невизначеності - визначає міру, з якою представники певної нації надають пере­вагу структурованим та чітко визначеним ситуаціям;

5)  довгостроковість орієнтацій - характеризується
довгостроковою або короткостроковою орієнта-
цією в поведінці членів суспільства.

Одним із перших досліджень на тему організаційної культури в Україні можна назвати спробу А. Панченко ви­значити числове значення чотирьох індексів Хофштеде для української культури. Дослідження проводились на основі спільного українсько-американського підприємства. В ре­зультаті були отримані такі значення чотирьох факторів культури українців та представників інших країн, з яких в Україну здійснюються значні інвестиції (рис. 2) [12].

Як бачимо з рис. 2, величина першої і останньої змін­них в Україні приблизно вдвічі перевищує середнє зна­чення, а характеристика індивідуалізму набагато нижча від середнього рівня. Числове значення третьої змінної не на­багато вище, ніж в середньому за результатами Хофштеде.

Отже, існують істотні відмінності між представниками досліджуваних націй. Тому іноземним інвесторам варто проаналізувати та врахувати ментальні особливості своїх співробітників, зокрема й українських, якщо вони (інвес­тори) прагнуть ефективно функціонувати в Україні. Тож ви­значимо особливості нашого національного характеру.

Наступним фактором розвитку корпоративної культу­ри на вітчизняних підприємствах є розвиток конкуренто­спроможності національної економіки. Міжнародна конку­рентоспроможність підприємства - здатність підприємства створювати та реалізовувати продукцію, цінові й нецінові якості якої більш привабливі, ніж в аналогічної продукції конкурентів на зовнішньому ринку. Реалії сьогодення свід­чать про те, що існує проблема щодо створення та забез­печення подальшого зростання рівня міжнародної конку­рентоспроможності підприємств при виході на зарубіжні ринки. Так Україна опустилася з 72-го на 82-е місце в рей­тингу конкурентоспроможності, що розраховується Всес­вітнім економічним форумом (ВЕФ), йдеться в Глобальному огляді конкурентоспроможності (Global Competitiveness Report) за 2009-2010 рр.. Основними проблемами, які пе­решкоджають успішній реалізації конкурентних переваг є перш за все технологічна відсталість вітчизняних компаній та наявність несприятливого бізнес-клімату в українській державі. Національні фактори здійснюють першочерговий вплив на чинну модель конкурентоспроможності України: природно-ресурсний потенціал країни сприяє розвитку та­ких галузей як чорна металургія та хімічна промисловість, а географічне розташування обумовлює розвиток експор­ту транспортних послуг [13].

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

С М Ілляшенко, М І Овчаренко - Умови та особливості становлення корпоративної культури вітчизняних підприємств