Е Герасимова - Економічні знання у дискурсі становлення глобалізованого світу соціально-філософський аналіз - страница 1

Страницы:
1  2  3  4  5 

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ М.П. ДРАГОМАНОВА

ГЕРАСИМОВА Ельвіра Миколаївна

УДК 141.7:330

ЕКОНОМІЧНІ ЗНАННЯ У ДИСКУРСІ СТАНОВЛЕННЯ ГЛОБАЛІЗОВАНОГО СВІТУ: СОЦІАЛЬНО-ФІЛОСОФСЬКИЙ АНАЛІЗ

09.00.03 - соціальна філософія та філософія історії

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук

Київ - 2009

Дисертація є рукопис.

Робота виконана на кафедрі соціальної філософії та філософії освіти Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, Міністерство освіти і науки України.

Науковий консультант - доктор філософських наук, професор

Заблоцький Віталій Петрович,

Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, професор кафедри соціальної філософії та філософії освіти.

Офіційні опоненти:        доктор філософських наук, професор

Додонов Роман Олександрович,

Донецький національний технічний університет, завідувач кафедри філософії;

доктор філософських наук, професор Дротянко Любов Григорівна,

Національний авіаційний університет, завідувач кафедри філософії;

доктор філософських наук, професор

Скотна Надія Володимирівна,

Дрогобицький державний педагогічний університет імені І. Франка, декан соціально-гуманітарного факультету, завідувач кафедри практичної психології.

Захист відбудеться 15.05. 2009 року о _11_годині на засіданні спеціалізованої

вченої ради Д 26.053.16 Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова за адресою: 01601, м. Київ, вул. Пирогова, 9.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова за адресою: 01601, м. Київ, вул. Пирогова, 9.

Автореферат розісланий 14.04. 2009 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради

Н.В. Крохмаль

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Сучасна доба глобалізації та інформаційних технологій принципово змінює статус та силу впливу теоретичного знання. Засобом збереження та відтворення цивілізаційних засад суспільства були і є економічні знання. Вони водночас уособлюють прагматично-орієнтовану діяльність і глибинні духовно-ціннісні засади національного буття. Поступ кожної країни сьогодні визначається насамперед темпами розбудови «суспільства знань», умінням ефективно використовувати можливості наукового потенціалу. Україна має вагомі здобутки в багатьох сферах наукових досліджень, вітчизняні наукові школи є знаними у світі. Серед найголовніших завдань сьогодні є створення якісно нової системи підготовки високоосвічених спеціалістів постіндустріальної ери, які відповідатимуть вимогам і викликам часу. Зазначені завдання актуалізуються з огляду на дедалі активнішу участь України в загальноцивілізаційних процесах. А це, у свою чергу, вимагає поглибленого осмислення власної національної ідентичності в контексті глобалізаційних процесів, щоб знайти своє унікальне місце в ситуації швидкоплинних інновацій сучасного інтелектуального ландшафту. У цьому аспекті саме економічні знання є критеріальним виміром щодо оцінки спроможності країни та її системи освіти відповідати запитам епохи.

Ситуація ускладнюється тим, що в сучасних конкретно-історичних умовах складається новий економічний лад, який отримує назву неоекономіки. Він базується на феномені глобального монетаризму, втілення знань у реальні економічні проекти та фінансові інвестиції. Тому відкритою актуальною проблемою сучасної соціальної філософії стає аналіз очевидної суперечності між пріоритетом парадигми класичної моделі наукового пізнання економічних явищ, укоріненої в діалектичній теорії прогресивного економічного розвитку доіндустріальної та індустріальної епох, засадами якої є кількісно-якісний аналіз показників ефективності матеріального виробництва й використання природних ресурсів, та реальним механізмом функціонування світового господарства в глобалізаційному вимірі постсучасності, що має нелінійний відкритий характер моделювання процесів соціо-економічної динаміки.

Обґрунтована актуальність дослідження аргументується недостатнім станом наукової розробки означеної теми: на тлі значної кількості праць із різних аспектів формування і розвитку соціально-філософської теорії економічних знань їх трансформаційна природа у дискурсі становлення глобалізованого світу чітко не визначена. Домінантною тенденцією аналізу дискурсивної формалізації проблемного поля соціально-економічного дослідження в другій половині ХХ ст. стає напрям інтеграції багатьох аспектів розгляду дискурсу поза будь-якими дисциплінарними обмеженнями. Методологія теорії дискурсу стає специфічним перетином між постмодерністською філософією мови, семіотики, лінгвістики в сучасних її версіях, соціології знання та когнітивної антропології. Постмодернізм проникає в систему економічних наукових знань завдяки нетрадиційній методологічній концепції Д. Мак-Клосски та А. Крамера. Ця концепція побудована на застосуванні тих риторичних прийомів, які досить часто стають складовиминаукової практики дослідника: методологічний плюралізм, релятивізм тощо. На противагу чітко визначеному науковому модернізму Д. Мак-Клосски та А. Крамер протиставляють поняття науки як вільного ринку ідей, на якому, конкуруючі між собою, фахівці торгують «ідеальним» товаром. Але треба зауважити, що в жодному разі класика модерну не була відкинута. Теоретичний супротив стосувався, в першу чергу, до її тоталітарних методологічних стандартів, які вже становили перепону інтелектуальним можливостям на шляху досягнення істини, тому було запропоновано такий демократично-плюралістичний методологічний підхід у сфері дослідження економічних знань, який поєднує обидва зазначені напрямки.

Огляд наукових джерел свідчить про те, що сучасні вітчизняні науковці, такі як В. Андрущенко, В. Бех, Л. Дротянко, С. Куцепал, В. Лук'янець, В. Лях, М. Попович та багато інших, досліджують процес надання науковому дискурсу якісно нового формату, що безпосередньо впливає на сучасне оновлення методологічної культури. Звертаючи увагу на прийняті в літературі уявлення про категорію дискурсу, варто зазначити праці таких західних філософів як Е. Лакло, Ш. Муфф і Н. Феркло, в яких створюється дискурсна теорія на засадах соціального конструкціонізму, тобто дискурс існує як спосіб відтворення різноманітних соціальних механізмів, а в роботах А. Грамши, Л. Альтюссера та М. Фуко дискурс розглядається як можливість віддзеркалення процесів соціального світу.

У багатьох програмних роботах Ж. Дельоза та Ф. Гваттарі розгортається процедура створення сучасного номодологічного проекту базових засад і принципів існування світу та здійснюється спроба сформувати й ознайомити широкий загал науковців з категоріальним апаратом, методологічними принципами та механізмом функціонування зазначеної концепції. Актуальність введення в інтелектуальну практику досліджень таких нових концептів, як дискурсивна практика, неодетермінізм, номадологія, ризома та інших обґрунтовується тим, що саме вони можуть стати базовими засадами всієї постсучасної філософії. Філософські побудови Ж. Дельоза, Ж. Дерріда, Ф. Гваттарі, Ж.-Ф. Ліотара, М. Фуко, У. Еко часто називають просто постмодерними, але насправді вони носять більш глибинний характер, ніж це може здатися на перший погляд. Зазначені автори намагаються знайти й опрацювати не лише фактичний матеріал з позиції внутрішньо/зовнішнього підходу, а віднайти «точки зламу» існуючого ризоморфного середовища та виявити площу перетин між ними.

«Розуміння суті» економіки, інформаційно-комунікаційних технологій та техніко-виробничого процесу як пріоритетних основ розвитку глобальних соціально-економічних процесів та осмислення техніко-людських відносин здійснюється в працях Р. Арона, Д. Белла, Г. Беккера, І. Бекмана, З. Бжезинського, М. Блауга, Д. Бьюкенена, Ф. Броделя, М. Вебера, Дж. Гелбрейта, П. Козловски, А. Маслоу, Ж. Фурастьє, Ю. Хабермаса, М. Хайдеггера, К. Ясперса. Започатковують розгляд феномену сучасного суспільства, відмінною рисою якого стає втрата всіх реальних основ існування (світу праці та речей) та перехід у стан гіперреальності, Ж. Бодрійяр та Е. Тоффлер. Також треба зазначити роботи таких відомих російських науковців: Л. Бляхера, А. Бузгалина, В. Іноземцева, Л. Лєскова, Ю. Осипова, А. Панаріна, М. Чешкова, В. Яковця тощо.

Започатковується розгляд теоретико-методологічних засад сучасних економічних знань, у тому числі ресурсних можливостей національної системи економічної освіти в роботах таких вітчизняних економістів, як В. Бобров, В. Геєць, В. Євтушевський, А. Мазаракі, С. Мочерний, А. Шегда та багатьох інших. Проблематика синергетичних засад формування сучасної системи освіти в Україні досліджується такими вітчизняними філософами, як І. Добронравова, В. Кушерець,

B. Лутай, І. Предборська, М. Романенко, В. Цикін, В. Шевченко та багатьма ін. Окремо необхідно зазначити появу певної кількості робіт, які пропонують на основі сукупності світоглядно-методологічних теорій і практик професійні за своєю природою освітні проекти. Вагомими є розробки українських вчених-економістів, які займаються проблемами дослідження історії економічної думки в Україні, наприклад, праці В. Базилевича, В. Боброва, А. Гальчинського, В. Гейця, С. Злупка, П. Леоненка, П. Юхименка, І. Коропецького. Питанням сучасної методології соціально-економічного пізнання присвячені монографії В. Арутюнова, А. Мазаракі,

C. Мочерного, А. Філіпенка; у роботах таких авторів, як А. Герасимчук, С. Росовецький, З. Тимошенко, на основі аналізу східнослов'янських літературних пам'яток здійснюється спроба осмислити господарський та управлінський досвід наших пращурів, що дає можливість врахувати національну специфіку економічного поступу країни.

Безпосередніми першоджерелами при вирішенні проблем національного характеру економічних знань у дослідженні стали твори В. Вернадського, І. Вишенського, І. Галятовського, І. Гізеля, М. Грушевського, М. Драгоманова, М. Зібера, М. Костомарова, П. Куліша, В. Липинського, І. Лисяк-Рудницького, митр. Петра Могили, С. Подолинського, Ф. Прокоповича, І. Пулюя, М. Туган-Барановського, Д. Чижевського, І. Франка та інші роботи відомих українських мислителів різних історичних епох.

Отже, новітня теорія економічних знань характеризує кількісні та якісні параметри світової системи соціально-економічних координат, визначає напрями, принципи та механізми їх перетворень. Але при аналізі досліджень провідних вітчизняних і зарубіжних науковців було з'ясовано, що особливої уваги потребують дослідження субстанціональних засад соціально-економічного процесу та механізму функціонування дискурсивних практик як способу знакового закріплення соціокультурних смислів економічних знань, а також теоретико-методологічних засад і принципів формування адекватної соціально-економічної парадигми для країн, що з різних причин не встигають за динамікою глобальних процесів і не зможуть не тільки не одержати дивідендів у результаті сучасних перетворень, а й опиняться на узбіччі цивілізаційних процесів.

Необхідність поглиблення наукової розробки зазначених проблем з урахуванням специфіки системних трансформацій вітчизняного соціально-економічного простору на фоні переходу до постіндустріальної фази розвитку світової спільноти зумовила вибір теми, визначила мету і завдання дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в межах комплексної бюджетної програми «Філософсько-освітнядумка Лівобережної України» (державний реєстраційний № 0105U001870) та в рамках науково-дослідної програми Чернігівського державного інституту економіки і управління «Економічні знання у дискурсі становлення глобалізованого світу: соціально-філософський аналіз» (державний реєстраційний номер № 0107U007762). Тема дисертації затверджена на засіданні Вченої ради Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова 22 квітня 2006 р. (протокол № 5).

Метою даного дослідження є розробка та обґрунтування цілісної соціально-філософської концепції економічних знань у дискурсі становлення глобалізованого світу.

Для досягнення поставленої мети сформульовані такі завдання:

- з'ясувати процедуру дискурсивної формалізації проблемного поля соціально-економічного дослідження;

- здійснити соціально-філософський аналіз дискурсу глобалізованого простору сучасної соціо-економічної динаміки;

- проаналізувати теоретико-методологічні засади дослідження природи і функцій економічних знань;

- обґрунтувати національну специфіку стильової поліфонії інтерпретації економічного буття в українському інтелектуальному дискурсі;

- проаналізувати процес становлення та смислового навантаження неоекономічних знань у постіндустріальну епоху та встановити його понятійно-категоричний апарат;

- дослідити праксеологічний аспект суперечностей евристичного простору сучасної економіки;

- виявити місце людського потенціалу та інтелектуального капіталу в сучасній національній системі економічних знань;

- встановити основні параметри інноваційного механізму взаємодії теоретичного змісту національного освітньо-економічного процесу з його практичною відповідністю сучасним вимогам світового ринку праці;

- розкрити сутність філософсько-антропологічного виміру економічних знань у ХХІ столітті;

- обґрунтувати теоретико-економічну матрицю трансформаційних векторів смислового поля неокономічної діяльності в Україні на початку третього тисячоліття.

Об'єктом дисертаційного дослідження є економічні знання як багатовимірне уособлення соціальної реальності.

Предметом дослідження є трансформаційна природа економічних знань у дискурсі становлення глобалізованого світу.

Методологічна основа дослідження зумовлюється проблематикою поставлених завдань, об'єкта та предмета соціально-філософського аналізу, характером і джерелами отримання необхідної інформації, положенням про те, що науково-технологічна специфіка економічних знань займає унікальне становище між філософською методологією та спеціальними методами економічних наук. Наш науковий аналіз має на меті продемонструвати процес розширення змісту та практичного застосування в теорії таких методологічних принципів, як поліфонізмабо гармонійне багатозвуччя ідей, діалогізм як створення смислового простору співіснування думок, когнітивний креатив, який сприяє (завдяки ціннісному навантаженню сучасних інформаційних технологій) ефективній результативності економіко-господарських трансформаційних процесів і створенню нових соціально-економічних форм суспільного буття.

Провідною в дисертаційній роботі виступає теорія та метод дискурс-аналізу, застосовуються методи компаративного аналізу, герменевтичний, структурний, системно-логічний, аналітичний, синтетичний метод, метод конференції ідей. Усі вони виходять не з пріоритету дослідження матеріальних основ і виробничих відносин економіко-господарського процесу, а перебувають в межах соціально-філософського аналізу відношень та зв'язків базових складових економічного виміру соціальної реальності.

Метод економічного синергізму забезпечує дослідження механізму функціонування світового господарства в невизначених умовах епохи глобалізації. Метод інтуїтивних стратегій використовується для дослідження образу ризоморфного соціально-економічного середовища, оскільки він враховує фактор впливу необмеженого інформаційного простору та новітніх інноваційних технологій на пізнавальну діяльність. Методи соціального моделювання застосовувалися для прогнозування результативності змін у системі «економічна освіта - інноваційний комплекс технологій - ефективний господарський механізм» під впливом процесів територизації/детериторизації та стратегічних орієнтирів економічного поступу суспільства.

За допомогою обраної методології в процесі вирішення поставлених завдань були отримані результати, що складають зміст наукової новизни даного дослідження і в сукупності репрезентують адекватний образ дискурсивності сучасних економічних знань в процесі глобалізаційних перетворень світового господарства в його основних вимірах і формах. Визначальним стрижнем цієї концепції є процедура становлення номодологічного проекту теорії, методології та механізмів існування соціально-економічної сфери буття постіндустріального суспільства, яка базується на принципових засадах практики формування неоекономіки в умовах пластичного ризоматичного середовища.

Ця концептуальна новизна конкретизується в наступних положеннях, що виносяться на захист.

Вперше:

- здійснено цілісний соціально-філософський аналіз феномену дискурсивної формалізації проблемного поля економічних знань, що виступає не тільки уособленням процедури самоузгодження тексту, під якою розуміється формально фіксована знакова конструкція економіко-господарського буття, але й єдиним способом актуалізації потенційних соціокультурних смислів економічних знань. Доведено, що механізм функціонування інтелектуальних дискурсивних практик уможливлює процедуру формування смислового поля, у межах якого тлумачаться й освоюються субстанціональні начала, методики та моделі економіко-господарської діяльності певної спільноти;

- висвітлено процес саморозгортання глобалізованого світу як головної умови становлення якісно нових економічних знань; доведено, що в індустріальних і доіндустріальних фазах суспільного поступу кінцевим результатом функціонування господарської системи була форма вилучення та перерозподілу економічних благ, тоді як сучасні засади (методики і принципи) неоекономіки постіндустріальної фази спрямовуються не стільки на удосконалення самого способу виробництва, скільки на розширення можливостей створення нових способів функціонування соціально-економічного континууму;

- розкрито соціально-епістемологічні принципи дискурсивної практики існування сучасної конфігурації економічних знань як механізму співвідношення смислу та форми істини, а також способу семантичного рівня вияву економіко-господарського буття. Доведено, що тільки економічні знання створюють можливості уречевлення енергії людей в результатах як безпосередньо виробничої, так і умовно-символічної економіко-господарській діяльності;

- обґрунтовано результати соціокультурної неодетермінації дискурсивних практик економіко-господарського буття в процесі формування своєрідного національного інтелектуального стилю, способів його вияву та ризоматичної організації, доведена неефективність технократичної стратегії соціально-економічного розвитку та пріоритету утилітарно-прагматичної цінності прогресу в умовах сучасної глибинної ацентричної теоретико-методологічної суперечності в системі економічних знань. Такий підхід надає можливості компенсувати зростаючі втрати в дискурсі смислу та цільових перспективах новітніх трансформацій, їх людинознавчого та аксіологічного виміру;

- обґрунтовано сучасний номадологічний проект формування теоретичних засад, методологічних принципів та механізмів існування соціально-економічної сфери буття в умовах процесу глобалізації; доведено, що архітектоніка категоріального апарату сучасної економічної науки не може мати жорсткої структури та організаційно відповідає принципам функціонування ризоми. Тобто фундаментальні економічні категорії набувають полісемантичності відповідно до «вільної гри структури» неоекономіки, тим самим забезпечуючи формування нового типу легітимізації сучасних наукових економічних знань;

- виявлено й аргументовано, що в процесі формування глобальної системи соціально-економічних координат головного змісту набуває ризоморфне середовище, яке утворюється з оновленого смислу таких базових категорій економічного знання як вартість, сучасну основу якої складають аксіологічно-орієнтовні принципи. Багатство розглядається з точки зору змісту економічної справедливості; змінюється пріоритетний вплив основного капіталу на інформаційні фактори, а випуск продукції, як головний результат економіко-господарської діяльності «старої» економіки дедалі більше поступається місцем інформаційним і нематеріальним благам в неоекономіці. Класичний зміст праці поступово перетворюється на категорію людського капіталу, причому найбільших зрушень процес становлення неоекономіки вимагає від ринків праці, оскільки зміни структур виробництва спричинять глибинні зміни у структурі зайнятості. Доведено, що саме смислові перетворення у зазначених базових категоріях утворюють понятійно­категоріальну матрицю економічних знань та стають методологічною основою дискурсу глобалізованого світу.

Набуло подальшого розвитку:

- розуміння концептуального поєднання структурованого характеру соціально-економічних дискурсивних практик і порядку дискурсу з антиструктурним змістом ризоматичної концепції завдяки розгортанню теорії after-postmodernism. Доведено, що суб'єкт поступово змінює своє місце існування з точок перехрещення дискурсивних і соціальних практик на позицію їх активного відтворювача, що надає можливість створення пластичної конструкції ризоморфної мережі;

- на підставі аналізу продуктивного характеру досліджень функціонально-смислових аспектів сучасного менеджменту освіти запропоновано методологію підвищення ефективності економічної освіти на принципових засадах теорії людського капіталу та альтернативних освітніх формах, методиках і технологіях. Вперше розроблено механізм функціонування моделі національного освітньо-економічного процесу в Україні на основі використання можливостей конфігурованого синергійного ефекту;

- уявлення про суперечності існування евристичного простору організації людської практики в сучасному світовому господарстві. Доведено, що роль інтелектуального капіталу щодо основного капіталу постійно зростає, а той факт, що цим капіталом володіти неможливо, створює унікальну ситуацію, коли визначальними показниками стабільного економічного розвитку стає не загальний обсяг продуктивності праці, а принципово нова якість комунікації у межах виробничої системи. Відповідно обґрунтовані шляхи подолання універсального характеру соціалізації суб'єктом економіко-господарської діяльності у постсоціалістичних країнах;

- розкрито специфічні характеристики способу буття національних форм економіко-господарських відносин і соціальної структури суспільства в контексті єдиного процесу антропогеоценозу та обґрунтовано можливості ефективного використання потенціалу економіко-антропологічної дискурсивної практики як базової засади інтелектуальної перебудови соціокультурних систем;

- проаналізована сучасна теоретико-економічна матриця трансформаційних процесів в Україні як ризоматична соціально-філософська інтерпретація сучасних економічних моделей та методологій. Доведено субстанціональну рівнозначність можливостей неокейнсіанських, неокласичних, інституціональних моделей становлення ринкової економіки у дискурсі глобалізованого світу, а також моделей економічного зростання на пріоритетних засадах використання можливостей теорії людського капіталу.

Уточнено:

- на основі ідей образного сприйняття істинного смислу антиномічності українського соціально-економічного поступу запропоновані принципово нові гуманітарні засади та діалогічні моделі як способи створення смислового простору співіснування думок в архітектоніці національних економічних знань;

- тенденцію обмеженого характеру розвитку неоекономіки завдяки неможливості точного аналітичного прогнозування результатів економіко-господарської діяльності та невизначеності понятійно-категоріального апарату;

- за допомогою компаративного аналізу уточнено принципові засади системи господарювання й отримання прибутку. На противагу теоретичному положенню про економіко-механістичне сприйняття людської праці у таких зарубіжних економічних вченнях як марксизм, кейнсіанство, монетаризм, українськими мислителями ХІХ - поч. ХХ ст. була запропонована енергетико-інформаційна або синергетична методологія осмислення суті доданої вартості, яка виходить із пріоритетного статусу людини і суспільства в системі космічного енергообміну.

Теоретичне і практичне значення дисертаційного дослідження. Отримані результати дають обґрунтоване цілісне уявлення про образ дискурсивності сучасних економічних знань в процесі глобалізаційних перетворень світового господарства в його основних вимірах і формах. Це дозволяє розширити можливості теоретико-методологічного аналізу проблематики сутності соціально-економічного поступу, його основних рушійних сил та напрямків соціалізації українського суспільства, забезпечити інваріантною ціннісною характеристикою різні наукові версії безперервного процесу модернізації спеціалізованих економічних знань.

Практичне значення дисертаційного дослідження полягає в ефективності їх використання в контексті формування сучасних національних соціально-економічних програм розвитку; впроваджені інноваційних моделей і технологій в систему вищої економічної освіти; створенні можливостей прогнозування соціогуманітарних наслідків системних трансформацій в сучасному українському суспільстві.

Страницы:
1  2  3  4  5 


Похожие статьи

Е Герасимова - Економічні знання у дискурсі становлення глобалізованого світу соціально-філософський аналіз