О М Теліженко - Управління якістю атмосферного повітря на міждержавному рівні - страница 1

Страницы:
1  2  3 

ТЕОРІЯ ТА ПРАКТИКА УПРАВЛІННЯ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯМ

 

 

 

 

 

 

УДК 504.3.064.2+502.35(100)

УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ НА МІЖДЕРЖАВНОМУ РІВНІ

 

О.М. Теліженко

Сумський державний університет

 

ВСТУП

Виконання вимог Європейської Конвенції по транскордонному перенесенню забруднюючих речовин (Конвенції), які прийняла на себе Україна, потребує проведення комплексних і системних досліджень об'єктивних передумов ефективного управління якістю атмосферного повітря на міждержавному рівні.

Наукові основи управління якістю атмосферного повітря на міждержавному рівні були сформовані в працях закордонних економістів М. Аманна, С. Аткінсона, Я. Кофала, К. Конрада, Г. Классена, С. Круїтваген, А. Крупніка, Г. Стінглера, Д. Сімпсона, Т. Селдена, Д. Сонга, Т. Тіетенберга, Н. Шафіка та ін.

Разом з тим наукові дослідження економічних проблем управління якістю атмосферного повітря на міждержавному рівні, не зважаючи на отримані результати і накопичений досвід, на наш погляд, повинні поглиблюватися, виходячи із сучасних тенденцій міжнародного співробітництва та глобального характеру екологічних проблем. Формування цілісного, комплексного та еколого-орієнтованого механізму управління якістю атмосферного повітря потребує: дослідження сутності економічних відношень між країнами-учасницями Конвенції із приводу користування таким специфічним природним ресурсом, як атмосферне повітря; дослідження і теоретичного обґрунтування соціально-економічного оптимуму якості атмосферного повітря, необхідних і достатніх умов рівноважного розподілу в системі "якість атмосферного повітря - споживання"; впровадження в практику ефективних еколого-економічних інструментів управління якістю атмосферного повітря.

 

ТЕОРЕТИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ НА МІЖДЕРЖАВНОМУ РІВНІ

Аналізуючи економічну сутність категорії "якість атмосферного повітря" [1], ми спирались на три принципи: множинності якостей біосферних об'єктів, ієрархічного взаємозв'язку якостей, залежності ієрархічної структурованості якостей від соціальної практики.

Перший принцип дозволяє виділити дві сторони, дві якості атмосферного повітря: повітря як умова біологічної життєдіяльності і як економічний ресурс. В цій подвійній ресурсній визначеності полягає одна із головних відмінностей атмосферного повітря. Оскільки атмосферне повітря задовольняє відповідні людські потреби, можна стверджувати, що воно має споживчу вартість. Разом з тим подвійна ресурсна визначеністьбезпосередньо впливає на її оцінку. Повітря є унікальним ресурсом життєдіяльності людини (повітря для дихання). З цієї точки зору його споживча вартість є відносно постійною. Якщо атмосферне повітря розглядається як економічний ресурс, має місце інша ситуація: при одних і тих самих якісних характеристиках воно може мати різну споживчу вартість.

Оскільки атмосферне повітря є економічним ресурсом, воно є об'єктом відтворення. Другий принцип дозволяє з'ясувати, по-перше, залежність встановлення приорітетів якості від стану економічної системи, а, по­друге, - рівень суспільних витрат, необхідних для забезпечення визначених пріоритетів.

Під якістю атмосферного повітря, на наш погляд, слід розуміти сукупність ресурсних властивостей атмосфери при суспільно необхідних витратах на їх відтворення і які знаходяться в стані, здатному забезпечити виконання необхідних функцій. Як економічна категорія якість атмосферного повітря є похідною від виробничих відносин, які виникають з приводу розподілу ресурсів (якості атмосферного повітря) між суб'єктами господарювання.

Враховуючи, що виробництво як глобальний процес неподільне в просторі і в часі, подвійна ресурсна визначеність атмосферного повітря є протилежними сторонами єдиного. Саме цьому оцінка соціально-економічної ефективності заходів з управління якістю атмосферного повітря повинна проводитися з урахуванням цих протилежностей.

Більшість сучасних концепцій управління якістю навколишнього середовища базується на принципах теорії граничної корисності, у відповідності до якої вартість розглядається як суб'єктивна категорія. Разом з тим щодо якості атмосферного повітря феномен корисності, на наш погляд, не може розглядатися як суб'єктивна категорія. Хоча рівень добробуту окремого суб'єкта і визначає різний рівень кривих переваги, атмосферне повітря не може бути локалізоване як інші споживчі товари та послуги. Тут відсутня альтернатива вибору. Щодо атмосферного повітря криві переваги мають виключно суспільний характер або в умовах міждержавних відносин відображають національні інтереси, які формалізуються в стандартах якості атмосферного повітря, рівні соціально-економічного розвитку, пріоритетах господарської діяльності і т. ін. [4].

Якщо стандарти якості атмосферного повітря встановлені виключно на підставі санітарно-гігієнічних нормативів, дотична кривих виробничих можливостей і байдужості може і не відповідати рівноважному стану в системі "економічний розвиток - якість атмосферного повітря". В цьому випадку має місце "зворотний" у порівнянні з класичною системою рівноваги процес: не гранична верхня крива байдужості в місці перетину з кривою бюджетного обмеження визначає рівноважний стан споживача, а стандарти якості атмосферного повітря визначають положення на кривій бюджетного обмеження, які і характеризують всі інші параметри даної системи.

За аналогією до кривих Торнквіста-Енгеля нами досліджувався вплив критичних параметрів системи "попит-пропозиція" на характер функції корисності якості атмосферного повітря [5]. Виходячи із класичного розуміння еластичності граничної корисності 8 =-S(U" / U), де U", U' -похідні функції корисності за попитом (S) відповідно першого і другого роду, випливає, що при U" < 0 гранична корисність товарів зменшується із зростанням споживання. Разом з тим, виходячи тільки з формальної логіки, важко уявити ситуацію, коли гранична корисність якості атмосферного повітря буде зменшуватися. Вона завжди і за будь-яких умов зростає. Таке твердження ґрунтується на положенні, згідно з яким пропозиція формує свій власний попит до того часу, поки антипатіяспоживача до виробництва перевищує (1 - X). Ввівши до розгляду параметр а = nP(dD / дБ), де п - гранична корисність грошей; Р - ціна якості атмосферного повітря; Б, D - попит та пропозиція в натуральному вимірі відповідно, вищенаведене положення відповідає диференціальному рівнянню

SU" + (1 - X)U' - а = 0 . (1)

Очевидно, що (1) визначає деяку функцію корисності якості атмосферного повітря, на властивості якої впливає параметр а. Це дає принципову можливість побудувати агрегатну функцію корисності якості атмосферного повітря залежно від попиту. У загальному вигляді розв'язком рівняння (1) є залежність, яка при а = 0 являє собою більш складний варіант стандартної функції корисності з постійною еластичністю. Очевидно, щодо корисності якості атмосферного повітря ситуація, коли а < 0, неможлива, оскільки ні одна із складових, які входять  до   (nP(dD / дБ)),   не  можуть  бути  від'ємними.   Щодо зміни

еластичності цін атмосферне повітря як економічний ресурс має ті самі властивості, що і традиційні товари та послуги, і для нього характерними є співвідношення (а > 0; X < 1). Таким чином, функція корисності якості атмосферного повітря монотонно зростає на всьому інтервалі пропозиції включно до досягнення деякого максимально можливого санітарно-гігієнічного рівня якості атмосферного повітря. Вона не має глобального максимуму, що слід розглядати як найважливішу передумову дослідження чинників соціальної оптимальності якості атмосферного повітря.

Розвиток методології та теорії оцінки еколого-економічного оптимуму якості атмосферного повітря умовно можна розділити на два етапи. Перший характеризувався розвитком класичної моделі економічного оптимуму із внесенням в неї перш за все показників еколого-економічного збитку. Другий - дослідженням впливу структури та динаміки еколого-економічного збитку на макроекономічні показники суспільного виробництва.

Нами обґрунтовується необхідність переходу до третього покоління моделей, які б дозволяли досліджувати можливість одночасного збільшення споживання і покращання якості атмосферного повітря, що загалом відповідає характеру функції корисності атмосферного повітря [3,6].

На наш погляд, оптимізаційна модель може бути записана у вигляді

 

max ^ U(C, P) exp(-rt), (2)

t

при

 

= f (K) - C - aK ; = af (K) - bP, dt dt

де t - час; r - ставка дисконту; a - питомі викиди забруднюючих речовин; b - фактор асиміляційної здатності навколишнього середовища, т/га (т/м3, мг/м3); a - норма амортизації капіталовкладень; C - фактор споживання; K - капіталовкладення; f - виробнича функція; P - характеристика якості атмосферного повітря.

В (2) показник P слід розглядати як альтернативу C: з підвищенням якості атмосферного повітря, а отже, і її відносної корисності значення показника  C  зменшується.   Економічна  корисність  розглядається якзростаюча функція споживання   dU / дС > 0 ,  але швидкість зростання

споживання зменшується - d2U / дС2 < 0 . Корисність якості атмосферного повітря розглядається як функція зниження забруднення dU / dP < 0 , але

швидкість зниження забруднення зменшується - d2U / dP2 < 0 .

Пропонується оптимізацію проводити при спільному дослідженні динамічних систем "споживання - капітал" і "емісія забруднюючих речовин - тіньова ціна якості атмосферного повітря" (під тіньовою ціною якості атмосферного повітря ми розуміємо не тільки відмову від споживання деякої кількості товарів та послуг внаслідок перерозподілу ресурсів на атмосфероохоронні технології, а і той ефект, який забезпечує підвищення якості атмосферного повітря в загальній стратегії економічного розвитку). Оптимізаційна задача, таким чином, зводиться до визначення максимального рівня споживання при максимумі позитивних ефектів від підвищення якості атмосферного повітря.

Цільову функцію (2) доцільно розділити на дві складові: корисність якості атмосферного повітря  g(P) і економічну корисність q(C). Тоді

dg / dP < 0 і d2y / dP2 < 0, а dq / dC > 0 і d2q / dC2 < 0 . Якщо, наприклад,

g(P) = -exp(P/P0) а q(C) = ln(C/C0) , функція (2) матиме вигляд

 

U(C, P) = -w exp(P / P,) + ln(C / C0), (3)

 

де w - вагове значення корисності якості атмосферного повітря.

Прогнозування зміни P і C відносно базових значень P0 і C0 пропонується проводити на основі магістральних моделей з урахуванням динаміки макроекономічних показників і емісії забруднюючих речовин.

В умовах міждержавних відносин фактично неможливо забезпечити безконфліктний приріст фактору споживання (С) і якості атмосферного повітря (P). Для вирішення проблеми оптимального розподілу в системі "споживання - якість атмосферного повітря" на міждержавному рівні пропонується застосовувати моделі економічної рівноваги, які відрізняються від оптимізаційних тим, що у явному вигляді відображають наявність в системі цілей, що не збігаються, узгодження яких проводиться на підставі урівноважених цін.

Разом з тим в умовах міждержавних відносин вирішення задач еколого-економічної рівноваги суттєво ускладнюється, оскільки практично неможливо встановити самі рівноважні ціни. Вирішення задачі спрощується, якщо вона розглядається не як окрема, а визначаються деякі правила, придатні для цілого класу схожих випадків:

-         інваріантність відображення відносно позитивних лінійних перетворень функції корисності якості атмосферного повітря для кожної із країн-учасниць Конвенції;

-         якщо перевага надається деякому новому розподілу стану якості атмосферного повітря, воно залишається обґрунтованим;

Страницы:
1  2  3 


Похожие статьи

О М Теліженко - Науково-методичний підхід до визначення зони допустимих значень зміни структури капіталу підприємства

О М Теліженко - Управління якістю атмосферного повітря на міждержавному рівні

О М Теліженко - Управління якістю атмосферного повітря на міждержавному рівні