В О Онищенко, Т М Завора - Формування соціальної житлової політики регіону - страница 1

Страницы:
1 

УДК 332.821

В.О.ОНИЩЕНКО, д-р екон. наук, Т.М.ЗАВОРА

Полтавський національний технічний університет ім. Юрія Кондратюка

ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ЖИТЛОВОЇ ПОЛІТИКИ РЕГІОНУ

Розглядається процес формування соціальної житлової політики регіону в сучас­них умовах з урахуванням рівня доходу громадян, шляхом будівництва соціального, доступного та комерційного житла.

Реалізація пріоритетних напрямів державної політики регіональ­ного розвитку України до 2015 р. потребує формування житлової полі­тики регіону з метою створення умов щодо забезпечення населення соціальним, доступним, комерційним житлом [1].

При потребі поліпшення житлових умов населення України на початок 2007 р. у розмірі 1288,3 тис. сімей за 2006 р. було збудовано 82 тис.і квартир загальною площею 8628 тис. м2. Отримали житло у 2006 р. 20 тис. сімей. Частка введеного в експлуатацію житла за раху­нок коштів держбюджету порівняно з 2005 р. знизилася на 0,8% [2]. Існуючі програми забезпечення житлом певних категорій громадян не в змозі вирішити житлову проблему в Україні. Проведений аналіз за факторами попиту на житло регіонів України на основі методу бага-токритеріальної оцінки (таблиця) за показниками опосередкованої вар­тості житла, квартирної черги та середньомісячної заробітної плати дозволяє зробити висновок про необхідність комплексного підходу до визначення напрямів, шляхів та інструментів соціальної житлової по­літики.

Виходячи з вищенаведеного, житлову політику регіону доцільно формувати з урахуванням рівня доходу громадян, а саме здійснюючи будівництво соціального, доступного та комерційного житла.

Соціальне житло - це житло для малозабезпечених громадян (з низьким рівнем доходів). Умови створення, розподілу, функціонуван­ня сектора соціального житла визначаються на державному рівні. Так, правом взяття на соціальний квартирний облік відповідно до Закону України «Про житловий фонд соціального призначення» користуються громадяни України, для яких таке житло є єдиним місцем проживання та середньомісячний сукупний дохід яких за попередній рік, з розра­хунку на одну особу, в сумі менший від величини опосередкованої вартості найму житла в даному населеному пункті та прожиткового мінімуму, встановленого законодавством [3].

У зв'язку з цим на сучасному етапі формування житлової політи­ки регіону потребує розробки загальнодержавна програма розвиткусоціального житла, а відповідно до неї - регіональні програми. Стано­влення соціальної складової житлової політики передбачає наступні етапи: вдосконалення законодавчої бази; інвентаризація житлового фонду з метою створення житлового фонду соціального призначення; інвентаризація квартирної черги з наступним її формуванням відповід­но до попиту на соціальне житло; розробка механізмів фінансування будівництва соціального житла; здійснення управління житловим фо­ндом соціального призначення; здійснення контролю за його викорис­танням та встановлення плати за житло у житловому фонді соціально­го призначення, розмір якої враховуватиме середньомісячний сукуп­ний дохід наймача та членів його сім'ї, загальну площу житла, кіль­кість осіб, які в ньому проживають, перелік отриманих житлово-комунальних послуг, місце розташування житлового будинку.

Аналіз потенціалу соціальної житлової політики регіонів України за 2006 р.

 

 

Оцінка

 

Оцінка черги

на житло

 

Оцінка

 

 

 

Регіон

опосере­дкованої вартості житла

Рейтинг за вар­тістю

 

Рейтинг за чер­гою

середньо­місячної заробітної плати

Рейтинг за заробітною платою

Оцінка загальна

Рейтинг загальний

АРК

0,000

25

0,287

23

0,474

10

0,253

24

Вінницька

0,782

8

0,736

5

0,139

21

0,552

11

Волинська

0,267

23

0,446

21

0,097

24

0,270

23

Дніпропетровська

0,460

15

0,692

8

0,867

2

0,673

5

Донецька

0,424

16

0,681

10

1,000

1

0,702

3

Житомирська

0,825

7

0,463

19

0,139

20

0,476

15

Закарпатська

0,839

6

1,000

1

0,297

14

0,712

2

Запорізька

0,316

21

0,414

22

0,766

3

0,499

13

Івано-Франківська

0,872

3

0,759

2

0,413

12

0,681

4

Київська

0,562

11

0,535

17

0,697

4

0,598

8

Кіровоградська

1,000

1

0,710

6

0,194

18

0,634

6

Луганська

0,900

2

0,759

3

0,621

5

0,760   1 1

Львівська

0,316

20

0,454

20

0,413

11

0,394

21

Миколаївська

0,527

12

0,655

12

0,480

9

0,554

10

Одеська

0,381

18

0,690

9

0,503

7

0,525

12

Полтавська

0,591

10

0,753

4

0,493

8

0,612

7

Рівненська

0,322

19

0,524

18

0,339

13

0,395

20

Сумська

0,481

14

0,000

25

0,274

15

0,251

25

Тернопільська

0,395

17

0,624

15

0,000

25

0,340

22

Харківська

0,251

24

0,581

16

0,520

6

0,450

16

Херсонська

0,640

9

0,697

7

0,154

19

0,497

14

Хмельницька

0,851

4

0,228

24

0,137

22

0,406

18

Черкаська

0,269

22

0,666

11

0,251

16

0,395

19

Чернівецька

0,847

5

0,635

14

0,194

17

0,559

9

Чернігівська

0,511

13

0,638

13

0,133

23

0,427

17

Громадяни із середнім рівнем доходів, місячний грошовий дохід яких становить 2,5-3 тис. грн., виділені у другу групу населення та по­требують будівництва доступного житла. Доступне житло відповіднодо Указу Президента України №1077/2007 - це недороге житло, яке спроможні придбати громадяни з невисоким рівнем доходів [4]. Здійс­нення будівництва доступного житла, яке має розпочатися з 2009 р., можливе за умови взаємодії держави, органів місцевого самовряду­вання та населення. Держава фінансує будівництво доступного житла в розмірі 30%. Органи місцевого самоврядування з метою формування соціальної складової житлової політики безоплатно або за незначну плату виділяють земельну ділянку під забудову та забезпечують спів­працю держави, замовника, забудовника. На даному етапі потребує розробки нормативна, будівельна база та система кредитування до­ступного житла.

Поряд з визначеним Указом Президента механізмом забезпечення доступним житлом доцільно запроваджувати додаткові фінансово-інвестиційні механізми, що поєднують систему накопичувальних жит­лових вкладів населення та державну підтримку шляхом заохочуваль­них премій [5]. Доступне житло, на відміну від соціального, перехо­дить у власність, що є мотивацією заощадження і залучення коштів населення, розвитку іпотечного кредитування. Програми будівництва доступного житла були успішно реалізовані у США після Великої де­пресії, у Німеччині після Другої світової війни.

Доступність житла характеризується наступними критеріями його оцінки: термін накопичення коштів на житло, співвідношення заробіт­ної плати та вартості одного квадратного метра житла, загальна кіль­кість населення, яке потребує покращення житлових умов.

З метою будівництва доступного житла правомірно використати досвід застосування механізму щодо залучення коштів будівельними ощадними касами (БОК). Так, у Румунії в 2004 р. за допомогою даного механізму 200 тис. чоловік одержали іпотечні кредити, в Угорщині за чотири роки мільйон мешканців покращили свої житлові умови, в Ав­стрії держава додатково субсидує членів БОК, 25% до суми вкладу субсидує Чеська держава учасникам БОК, активно працює цей інсти­тут і в Німеччині. Так, у Німеччині за час існування системи функціо­нування БОК мобілізовано та надано у вигляді кредитів 800 млрд. єв-ро. Кожний третій із 45% сімей у Німеччині має договір будівельного заощадження. Через систему будівельних заощаджень профінансовано 45% житла, або 13 млн. квартир [6]. Програма будівництва доступного житла у Казахстані з 2005 р. реалізується шляхом використання част­кової і повної компенсації відсотків за іпотечними кредитами, частка яких становить 75-90% від вартості квартири з доплатою власників. Завдяки дії програми за 2005 р. було введено у 1,8 разу житла більшеніж за попередній рік і здано 30 тис. квартир, що в розрахунку на 1000 осіб у 1,5 разу більше ніж в Україні [7].

Одночасно доцільно запроваджувати в Україні прийнятні для на­селення механізми повернення кредитів: надання в оренду доступного житла з викупом несплаченої частини вартості квартири або отрима­ного кредиту з відсотками. Така практика забезпечення житлом вико­ристовувалася за радянських часів на теренах СРСР, а також у США у 30-50-х роках ХХ ст. [7].

У Російській Федерації з метою забезпечення системи будівель­них накопичень, з метою формування пропозиції доступного житла розглядається проект Федерального закону «О строительно-сбере­гательных кассах». У проекті закону визначено механізм фінансування доступного житла: вкладник будівельної ощадної каси (БОК) заключає договір з БОК про накопичення внеску в розмірі 30-50% за певний те­рмін з наступним одержанням кредиту в об' ємі вартості квартири тер­міном на 7-15 років, процентні ставки при цьому відносно низькі. Од­ночасно системі будівельних заощаджень надається державна підтри­мка у формі премій, що нараховуються на суми внесків у розмірі 20% від щорічного приросту внеску [8].

На нашу думку, вирішенням проблеми доступності житла слугу­ватиме забезпечення доступності кредитів шляхом запровадження сис­теми житлових будівельних заощаджень, які накопичуються для поча­ткового внеску впродовж певного періоду на спеціальних банківських житлових депозитних рахунках. Механізми житлового кредитування, що ґрунтуються на системі накопичувальних житлових заощаджень населення, реалізуються в країнах ЄС, а також у Російській Федерації, Республіці Казахстан.

На регіональному рівні на даному етапі формування соціальної житлової політики необхідно визначитися з чисельністю громадян, які братимуть участь у будівництві доступного житла за державної під­тримки, обсягами коштів населення, що можуть бути спрямовані на фінансування будівництва такого житла.

Таким чином, формування соціальної житлової політики України потребує чіткої сучасної концепції держави щодо створення умов для реалізації конституційного права кожного громадянина України на житло. Формування соціальної житлової політики регіону потребує будівництва доступного, соціального, комерційного житла та взаємодії державної влади, органів місцевого самоврядування, забудовників і населення.

1.Про затвердження Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015року: Постанова Кабінету Міністрів України №1001 від 21.07.2006 р. // Офіційний віс­ник України. - 2006. - №>30. - Ст.2132.

2.Статистичний щорічник України за 2006 рік / Державний комітет статистики України; Ред. О.Г.Осауленко. - К.: Консультант, 2007. - 551 с.

3.Про житловий фонд соціального призначення: Закон України №3334-IV від 12.01.2006 р. // Офіційний вісник України. - 2006. - №5. - С.208.

4.Указ Президента України „Про заходи щодо будівництва доступного житла в Україні та поліпшення забезпечення громадян житлом" [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.president.gov.ua/documents/6956.html - Дата доступу: лют. 2008.

5.Кравченко В.І., Паливода К.В. Фінансування будівництва житла: Новітні тенде­нції. - К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2006. - 131 с.

6.Грачев И.Д. В Госдуму внесен проект закона «О строительно-сберегательных кассах» [Электронный ресурс]. Режим доступа: htth:www.grachev.ru/newstext/news/id/ 722886.html. - Дата доступа: дек. 2007.

7.Гайдуцький П. Локомотив економічного зростання // Урядовий кур'єр. - 2006. -

№246.

8.Круглик С. Приоритетный национальный проект «Доступное и комфортное жи­лье - гражданам России» - стержень государственной жилищной политики // Промыш­ленное и гражданское строительство. - 2006. - №° 7. - С.28-30.

Отримано 19.05.2008

 

УДК 332.821

С. Є .АНТОНОВА

Національний університет водного господарства та природокористування, м.Рівне

ЖИТЛОВА ПРОБЛЕМА: СУЧАСНИЙ СТАН ТА ДОСВІД ВИРІШЕННЯ

Розглядається процес формування житлової політики регіону в сучасних умовах шляхом будівництва соціального, доступного та комерційного житла.

Житло є найважливішою життєвою необхідністю для людини, по­требою, що складає основу життя суспільства, визначає рівень його розвитку й добробуту. Від наявності житла, його якості та благоуст­рою залежать здоров'я, працездатність, тривалість життя людини. То­му вирішення житлової проблеми є однією з найважливіших проблем, а можливість користуватися комфортним житлом є одним із суттєвих показників добробуту [4].

У більшості країн світу житлова політика є однією із найвагомі­ших сфер публічної політики, однією з найгостріших і постійних тем дискусій. В Україні про житлову політику почали говорити лише останніми роками, зокрема в працях таких вчених: Н.О.Гури, Ю.М.Манцевича, Г.І.Онищук [1, 3, 6] та ін.

За рахунок впливу соціально-економічних перетворень на форму­вання житлової політики, в останні роки економічні відносини в жит­ловому господарстві країни дуже змінилися. В результаті склався ряд

Страницы:
1 


Похожие статьи

В О Онищенко, Т М Завора - Формування соціальної житлової політики регіону