Н І Склярук, О А Андренко - Формування системи моніторингу соціально-економічного розвитку регіонів - страница 1

Страницы:
1 

общей собственности территориальных общин;

>     внедрение принципа дополнительности, если государственные ре­сурсы относительно решения региональных проблем развития рас­сматриваются как дополнительные к ресурсам, которые аккумули­руются регионом самостоятельно;

>     установление правовой ответственности как правительства, так и местных органов власти за выполнение взятых обязательств, ка­сающихся регионального развития.

Стратегической целью преодоления диспропорций в развитии ре­гионов является создание эффективной системы межбюджетных от­ношений (отношения между централизованным бюджетом и бюдже­тами регионов), их согласование с общей логикой изменений на ре­гиональном и местном уровнях, а также с приоритетными направле­ниями социально-экономического развития Украины. Достижение стратегической цели предусматривает совершенствование нормативно законодательной базы, ускорение административно-территориальной реформы.

1.Чубукова О. О формировании национального рынка информационных продук­тов и услуг // Экономика Украины. - 1999. - №9. - С.86-88.

2.Макогон Ю., Ляшенко В. и др. Региональные экономические связи и свободные экономические зоны. - Донецк: ДонГУ, 2000. - 198 с.

3 .Чмырь Е.С. Свободные экономические зоны: подходы и классификация / Орга­низация и регулирование экономики. - К., 2003. - С.130-135.

4.Миронова Т.Л., Добровольская О.П., Процай А.Ф., Колодий С.Ю. Управление развитием региона. - К.: Центр науч. лит-ры, 2006. - 328 с.

5.Матвеева Е.Н., Малахов В.М., Муравьев Е.П. и др. Планирование экономическо­го и социального развития регионов. - М.: Высш. шк., 1987. - 335 с.

6.Артеменко В. Комплексне оцінювання ефективності соціально-економічного розвитку регіонів на основі критеріїв якості життя населення // Регіональна економіка. -2005. - №3. - С.84-92.

Получено 23.02.2009

 

УДК 332.14

Н.І.СКЛЯРУК, канд. екон. наук, О.А.АНДРЕНКО

Харківська національна академія міського господарства

ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ МОНІТОРИНГУ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ

Визначено поняття моніторингу й індикаторів соціально-економічного розвитку, основні цілі та задачі інформаційної системи моніторингу, сформульовано вимоги до індикаторів і технологія їх побудови.

Метою державної регіональної політики є забезпечення високого рівня якості життя людини незалежно від місця її проживання, череззабезпечення територіально цілісного та збалансованого розвитку України, інтеграції регіонів в єдиному політичному, правовому, інфо­рмаційному та культурному просторі, максимально повного викорис­тання їх потенціалу з урахуванням природних, економічних, історич­них, культурних, соціальних та інших особливостей, підвищення кон-курентоздатності регіонів і територіальних громад. Ефективність реа­лізації стратегії розвитку кожного регіону і його районів багато в чому залежить від достовірності, якості та оперативності інформації про соціально-економічні процеси, що відбуваються в різних галузях і сферах життєдіяльності. Вирішення цих проблем можливе тільки при організації моніторингу соціально-економічного розвитку.

На наш погляд, для формулювання поняття «моніторинг соціаль­но-економічного розвитку», узагальнюючи визначення, запропоновані в [1, 2], під соціально-економічним розвитком (СЕР) слід розуміти об'­єктивний процес змін у різних сферах життєдіяльності суспільства, метою якого є підвищення якості життя населення, досягнення певно­го рівня розвитку соціальної і економічної сфер з найменшим збитком для природних, трудових, матеріальних, технічних, фінансових та ін­ших ресурсів.

Термін «моніторинг» трактується по-різному залежно від сфери його застосування і механізмів здійснення. У роботах Ю.А.Ізраеля мо­ніторинг розглядається як система спостереження, збору, обробки, збереження та аналізу інформації про стан системи, прогнозування змін, а також розробки наукових рекомендацій для прийняття відпові­дних рішень [3]. У роботі [4] під моніторингом розуміється система постійного спостереження за процесами й тенденціями, що виникають у зовнішньому і внутрішньому середовищі об'єкта з метою їх своєчас­ної оцінки. На думку В.Е.Рохчина і А.Е.Когута, соціально-економіч­ний моніторинг - це оцінка, прогноз, система спостереження та аналізу економічної і соціальної обстановки, що складається на території, а також розробка рекомендацій до ухвалення раціональних управлінсь­ких рішень [5]. Представник української наукової школи Я.О.Побурко визначає систему моніторингу соціально-економічного стану регіону як організовану на принципах реалізації статистичної місії, потреб за­безпечення соціально-економічної політики держави, задоволення ін­формаційних потреб конкретних користувачів, сукупність показників, на основі порівняння значень яких здійснюється оцінка стану й розви­тку явища процесів, що відбуваються в регіонах [6].

Метою моніторингу СЕР є забезпечення керівництва регіонів по­вною, оперативною, достовірною і такою, що легко інтерпретується, інформацією  про соціально-економічні процеси в суспільстві, необ­хідною для підготовки управлінських рішень і розробки стратегії роз­витку територій. Виходячи з вищевикладеного, автори визначають моніторинг - як безперервний системний процес збору, аналізу та об­робки показників, з використанням сучасних інформаційно-комуніка­ційних систем і технологій, що дозволяє визначити інтегральні індика­тори регіонального стану з метою виявлення тенденцій і прогнозуван­ня соціально-економічного розвитку регіону.

Основними завданнями моніторингу СЕР є:

>     збір інформації, що відображає всі аспекти й особливості розвитку соціально-економічних процесів у регіоні; забезпечення цієї інфор­мації органів управління, установ і організацій, населення регіонів;

>     вдосконалення системи збору, зберігання і обробки даних шляхом впровадження сучасних інформаційно-комунікаційних систем і технологій;

>     всебічний аналіз і обробка отриманої інформації, вдосконалення системи регіональних статистичних показників, розробка системи приватних і інтегральних індикаторів економічного і соціального розвитку з метою проведення комплексної оцінки рівня СЕР регіо­нів;

>     діагностика потенційних проблем перш ніж вони стануть реальни­ми, розробка рекомендацій щодо усунення негативних і підтримки позитивних тенденцій розвитку;

>     розробка критеріїв і системи індикаторів, що характеризують де­пресивні території;

>     розробка прогнозів розвитку адміністративно-територіальних оди­ниць регіонів.

Завдання моніторингу СЕР регіонів визначаються пріоритетами соціально-економічної політики країни, включаючи регіональну полі­тику, структурну політику, політику соціального захисту, фінансово-бюджетну політику [6]. На нашу думку, залежність головних завдань моніторингу СЕР від пріоритетів розвитку має зворотний зв'язок. На певному етапі, за підсумками моніторингових досліджень може вини­кнути необхідність у перегляді основних пріоритетів розвитку, що, в свою чергу, приведе до формулювання нових завдань моніторингу.

Підсумковим продуктом моніторингових досліджень є методики, рекомендації і пропозиції, направлені на підвищення ефективності місцевого управління, бюджетного планування, розвитку житлово-комунального комплексу. Результати моніторингових прогнозів і оці­нок визначають не тільки перспективні цілі й пріоритети розвитку ре­гіону і його районів, але і всю технологію розробки програм соціально-економічного розвитку, їх комплексність, обґрунтованість, збалансо­
ваність, реальність і ефективність. Моніторинг СЕР є ядро при ство­ренні єдиної регіональної інформаційної системи. На рис.1 знайшло визначення моніторингу регіонального СЕР і його місце в процесі роз­витку регіону та його адміністративних районів.
Рис.1 - Алгоритм проведення моніторингу СЕР регіону

Провідним принципом організації соціально-економічного мо­ніторингу є цілеспрямованість. Моніторинг має бути націлений на ви­рішення конкретних насущних завдань. Системний підхід передбачає дослідження СЕР адміністративно-територіальних одиниць як підсис­теми регіону, з урахуванням його зв'язків з іншими регіонами країни. Комплексний підхід вимагає вирішення всієї взаємопов'язаної сукуп­ності завдань моніторингу СЕР, що, в свою чергу, не виключає послі­довного дослідження за кожним напрямком розвитку регіонів.Серед інших принципів соціально-економічного моніторингу не­обхідно відзначити: достовірність і повноту, тобто використання тіль­ки перевірених даних і систем показників, що характеризують дослі­джуваний напрям розвитку; безперервність спостереження за об'єкта­ми; періодичність збору інформації про зміни, що відбуваються; порі­внянність вживаних показників моніторингу в часі; економічність, тобто організація моніторингових досліджень при найменших витра­тах.

Структура моніторингу СЕР включає моніторинг якості життя, моніторинг економічного потенціалу і розвитку, моніторинг конкурен­тоспроможності регіону, моніторинг бюджетного потенціалу, моніто­ринг демографічного і трудового потенціалу і т.д.

Інформаційний банк даних моніторингу СЕР повинен містити си­стематизовані дані про багаторічний розвиток регіону і його адмініст­ративно-територіальних одиниць (АТО). Основою формування банку інформації є нормативно-законодавча база, дані державної і регіональ­ної статистики. Виникає також потреба в додатковій інформації, дже­релом якої може служити регіональна інформаційна система, а також звіти органів управління, підприємств і установ, матеріали незалежних експертно-аналітичних організацій. Для того, щоб процес збору інфо­рмації не перетворився на безсистемний, необхідно на рівні регіону чітко встановити оптимальний набір основних показників, що якнай­повніше характеризують певні напрями розвитку регіону.

Одним із найважливіших завдань моніторингу є оцінка рівня СЕР регіону та його адміністративних районів. Індикатори СЕР є основою моніторингових оцінок. У спрощеному визначенні індикатор - це ци­фровий показник, що використовується для обґрунтування економіч­ної політики, спрямованості розвитку економічних процесів й оцінки їх результатів [7]. Оскільки індикатор може бути складною конструк­цією, що включає метод і результати виміру, то індикатором можна назвати конструкт, представлений у певній шкалі виміру, включаючи початкову (базову) теорію, інформаційну базу, способи, алгоритми і результати виміру та інтерпретацію результатів, підпорядковану пев­ним правилам [8]. У цьому визначенні під індикатором можна розумі­ти як приватні (прості), так і інтегральні (складові) індикатори, що можуть бути представлені у вигляді певної моделі. Досить докладна класифікація наведена в [6].

Основними індикаторами, що застосовуються для оцінки регіона­льного розвитку, згідно з концепцією державної регіональної політики України, є показники, які характеризують динаміку зростання якості життя, вартості робочої сили, землі, об'єктів нерухомості, міграціюнаселення, рівень злочинності, індекс людського розвитку в порівнянні з середньоукраїнськими показниками. Особлива увага приділена необ­хідності розробки індикаторів оцінки діяльності керівництва органів виконавчої влади. Обов'язковими індикаторами діяльності органів ви­конавчої влади, місцевого самоврядування їх посадових осіб у регіонах є відкритість діяльності, доступність для юридичних і фізичних осіб, чому має сприяти впровадження системи електронного урядування, інших сучасних інформаційних технологій.

Найчастіше система приватних індикаторів формується на основі статистичних показників, що характеризують певний напрям СЕР. На­приклад, рівень розвитку малого бізнесу адміністративних районів регіону може характеризувати система безрозмірних приватних інди­каторів:

1) приватний індикатор, що характеризує обсяги продукції (робіт,

)   .   .       .                                     , on, МПр

послуг), реалізовані малими підприємствами: і, =        '        ' де

OlJj - об'єми продукції (робіт, послуг), реалізовані малими підприємс­твами j-го району; MJJj - кількість малих підприємств в j-му районі; ОПр - обсяги продукції (робіт, послуг), реалізовані всіма малими під­приємствами району; МПр - кількість малих підприємств в районі;

2) приватний індикатор, що характеризує валові капітальні інвес-

2     ВИ j МПр

тиції в малі підприємства: і ■ =------ , де ВИ,- , ВИр - валові

3     МП} ВИр

капітальні інвестиції в МП --го району і всього регіону, відповідно;

3) приватний індикатор, що характеризує рівень зайнятості насе-
лення районів у малому бізнесі: і3
= З3 /Зр, де З, , Зр - рівень зайнято-
сті в
МП по 3-му району і середньорегіональний рівень зайнятості,
відповідно.

У свою чергу, система приватних індикаторів формує груповий інтегральний індикатор, який в більшості випадків представляє лінійну

n

комбінацію вигляду: Ік = '^/IiJm , де Іь- система приватних індика-

і=1

торів для певного напряму СЕР; [1ы - вагові коефіцієнти [9]. При по­будові індикаторів необхідно дотримуватись певних вимог: визначе­ність мети; просторова інваріантність (стандартність); тимчасова інва­ріантність; концептуальна обґрунтованість; валідність, надійність; достовірність, можливість об'єктивної і суб'єктивної оцінки; зв'язність;обґрунтованість вибору шкали виміру, вимога безрозмірності (в біль­шості випадків); чутливість до змін; мінімізація витрат по збору інфо­рмації для формування індикаторів.


Технологія побудови індикаторів вимагає послідовного виконання певних дій, що представлені на блок-схемі (рис.2). Концепція повинна вказати мету, визначити напрям СЕР, клас індикатора (простий або інтегральний), розмірність і тип шкали для кожного індикатора.

Операціоналізація концепції з'єднує теоретичне представлення індикатора і його реалізацію у вигляді набору алгоритмів розрахунків на основі запропонованого методу. Обробка великих масивів інформа­ції неможлива без використання сучасних інформаційних технологій. Найчастіше застосовують електронні таблиці й статистичні програми, наприклад STATISTICA. Результати, отримані після застосування ме­тоду розрахунку, необхідно правильно інтерпретувати, що вимагає створення правил інтерпретації.

Значну роль при побудові індексаторів відіграє інформаційне за­безпечення. Значення індикатора багато в чому залежить від джерел інформації. Найбільш достовірними вважаються статистичні показни­ки, які опубліковані в офіційних збірниках. Проте навіть ця інформація не завжди достовірна. Наприклад, дані про доходи населення мають умовний характер, оскільки не враховують тіньових доходів. При по­будові індикаторів можна використовувати інформацію, отриману в результаті спеціальних організованих обстежень. До цього типу інфо­рмації можна віднести деякі показники, що характеризують рівень розвитку АТО регіону, але не включені в офіційну статистику.

Будь-яка методика побудови інтегральних індикаторів, заснована на методах математичної статистики, містить помилки. Доказ достові­рності результатів вимагає обчислення помилок і, при необхідності, перевірки статистичних гіпотез. Випадкові помилки характерні для вибіркових оцінок. Невипадкові помилки і неточності можуть бути результатом недосконалості статистичної бази.

Обробка інформації пов'язана з проблемами неповного подання зібраних статистичних показників. Наприклад, у статистичних збірни­ках Харківської області немає детальної інформації щодо ряду малих міст і райцентрів. Відсутні важливі показники, що характеризують рівень розвитку районів регіону. Таким чином, дану інформацію не­обхідно збирати, використовуючи додаткові джерела. Від повноти на­бору показників багато в чому залежить правдоподібність підсумкових результатів розрахунку групових інтегральних індикаторів.

Аналіз результатів побудови індикаторів вимагає проведення тес­ту на достовірність. Мали місце випадки, коли некоректне викорис­тання методів математичної статистики, невірний вибір вагових коефі­цієнтів, необґрунтований відбір приватних індикаторів приводили до недостовірних результатів. Необхідно здійснювати порівняння резуль­татів, отриманих за допомогою різних підходів і моделей, в різні тим­часові періоди. Тільки після успішної апробації запропонованої мето­дики побудови інтегральних індикаторів її результати можна викорис­товувати для вирішення проблем стратегічного планування і управлін­ня.

1.Бережная І. В. Національні пріоритети та регіональні детермінанти соціально-економічного зростання (на матеріалах АР Крим).- Львів: ІРД НАН України, 2004. -640 с.

2.Герасимчук З.В., Вахович И.М. Организационно-экономический механизм фор­мирования и реализации стратегии развития региона. - Луцк: ЛГТУ, 2002. - 248 с.

3.Израэль Ю.А. Концепция мониторинга состояния биосферы // Мониторинг со­стояния окружающей природной среды. - Л., 1997. - С.10-25.

4.Системи фінансового моніторингу. Методологія проектування / За ред. О.В.Мо-зенкова. - Харків: ВД «ІНЖЕК», 2005. - 152 с.

5.Когут А.Е., Рохчин В.Е. Региональный мониторинг качества жизни населения. -СПб.: ИСЭПН РАН, 1994. - 87 с.

6.Моніторингові оцінювання складних соціально-економічних явищ розвитку ре­гіону / За наук. ред. Я.О.Побурка. - Львів, 2006. - 306 с.

7.Економічна енциклопедія: У 3-х т. Т.1 / Редкол.: С.В.Мочерний (відп. ред.) та ін. - К.: ВЦ «Академія», 2000. - 652 с.Бородкин Ф.М., Айвазян С.А. Социальные индикаторы. - М.: ЮНИТИ - ДАНА,

2006. - 607 с.

9.Андренко Е.А. Интегральная оценка уровня социально-экономического развития муниципальных образований на примере Харьковского региона // Коммунальное хозяй­ство городов: Науч.-техн. сб. Вып.82. - К.: Техніка, 2008. - С.68-75.

Отримано 19.03.2009

 

УДК 338.47 : 629.33

І.Ю.ЗАЙЦЕВА, канд. екон. наук

Українська державна академія залізничного транспорту, м.Харків

СИСТЕМА КОРПОРАТИВНОГО КОНТРОЛЮ ЕФЕКТИВНОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ТРАНСПОРТНИХ СИСТЕМ

Досліджено значення автомобільного транспорту для різних галузей економіки України, в тому числі для міського господарства. Наведено характеристику та класифі­ковано види корпоративного контролю з метою розробки дієвої стратегії захисту авто­транспортних підприємств від недружніх поглинань.

Розвиток зовнішньої торгівлі - одна з найважливіших умов подо­лання кризових явищ в економіці України, її стабілізації і структурної перебудови, рівноправного входження країни в систему міжнародного поділу праці. Важливу роль у цьому процесі покликаний відіграти транспорт, що не тільки є засобом забезпечення зовнішньоекономіч­них зв'язків, але і виконує самостійну функцію експортера транспорт­них послуг. Водночас розгул переділу власності змушує нас серйозно задуматися над проблемою зміцнення економічної безпеки насамперед автотранспортних підприємств. Стратегічне значення автомобільного транспорту для економіки України обумовлює необхідність у консолі­дації зусиль вчених і практиків у боротьбі з рейдерством і недружніми поглинаннями, а також створенні сприятливих умов для підтримки економічної безпеки автотранспортних підприємств.

На рівень корпоративного управління кожного підприємства та на оцінку його інвестиційної привабливості впливає й те, як забезпечу­ється захист інтересів меншості акціонерів та чи забезпечується він взагалі.

Внаслідок процесів приватизації державного майна в Україні іс­нує велика кількість дрібних акціонерів - здебільшого це працівники акціонерних товариств, які виникли у процесі приватизації. Пакети акцій таких акціонерів у більшості випадків не перевищують 1-2% від розміру статутного фонду товариства.

Категорія дрібних акціонерів є найменш захищеною у корпорати­вних відносинах. Непоодинокими є випадки грубих порушень їхніх прав з боку менеджменту товариства та крупних акціонерів. Причина-

Страницы:
1 


Похожие статьи

Н І Склярук, О А Андренко - Формування системи моніторингу соціально-економічного розвитку регіонів