Т Мельник - Експортний потенціал україни методологія оцінки та аналіз - страница 1

Страницы:
1  2  3 

УДК 339.564

Експортний потенціал України: методологія оцінки та аналіз

Тетяна Мельник*

АНОТАЦІЯ. У статпі на основі узагальнення результатів дослідження, висвітле­них у фахових виданнях, розглянуто поняття експортного потенціалу як вагомого чинника впливу на економічне зростання, інтеграцію країни у світове господарст­во. Обґрунтовано концепцію взаємозв'язку експортного потенціалу країни з наці­ональною конкурентоспроможністю завдяки дії сукупності чинників. Запропоно­вано показники, які комплексно характеризують експортний потенціал на рівні фірми, окремої галузі, країни в цілому. На основі проведеного аналізу структури, динаміки та ефективності українського експорту виявлено основні проблеми екс­портного потенціалу України та обґрунтовано пропозиції щодо вирішення на най­ближчу перспективу.

КЛЮЧОВІ СЛОВА. Експортний потенціал, експорт, експортна квота, конкурен­тоспроможність, чинники формування експортного потенціалу, реалізація експор­тного потенціалу, показники динаміки, структури, ефективності експорту.

Вступ

Упродовж років незалежності в Україні сформувалась експор-тоорієнтована модель розвитку економіки, в якій стратегічна роль експорту полягає в тому, що він має бути засобом сприяння еко­номічному зростанню, інструментом активізації наявних та потен­ціальних конкурентних переваг з метою подолання відставання від розвинених країн за основними соціально-економічними пара­метрами Вступ України до СОТ відкриває для українських під­приємств нові ринки та можливості збільшення обсягів експорту. Нині близько 2/3 міжнародного товарообігу за вартістю припа­дає на готову продукцію і лише 1/3 — на сировинні товари при посиленні тенденції подальшого збільшення частки готових виро­бів і зменшення частки сировини у світовому виробництві і між­народній торгівлі. У структурі українського експорту, навпаки, переважає сировина і продукти низького рівня переробки. Тому загострюється і стає особливо актуальною проблема розвитку і

Мельник Тетяна Миколаївна кандидат економічних наук, доцент кафедри міжнародної економіки, докторант Київського національного торговельно-економічного університету. Сфера наукових інтересів — національна регуляторна політика, експортні стратегії, система підтримки міжнародної економічної діяльності.

© Тетяна Мельник, 2008диверсифікації експортного потенціалу країни, успіхи у вирішен­ні якої визначатимуть масштаби і ефективність участі України у міжнародному поділі праці за умов посилення глобалізації світо­вого господарства, позитивно впливатимуть на динаміку і пропор­ції розвитку економіки країни.

Формування і реалізація експортного потенціалу є складним і багатоаспектним процесом, який охоплює як внутрішньоекономіч-ні, так і зовнішньоекономічні складові та чинники різновекторної дії. Дослідженню різних аспектів цього процесу на різних рів­нях присвячені праці багатьох зарубіжних та вітчизняних учених, зокрема, М. Портера, П. Самуельсона, М. Сейфуллаєвої, Р. Бут-тєва, О. Волкодавової, В. Михайловського, В. Рогачова, Д. Лук'я-ненка, А. Поручника, Л. Антонюк, Т. Циганкової, В. Гейця, Б. Квас-нюка, Т. Скорнякової, М. Якубовського та ін.

Однак все ще залишаються недостатньо дослідженими окремі питання сутності експортного потенціалу, методології його оцінки та взаємозв'язку з конкурентоспроможністю країни тощо. Врахо­вуючи це, у даному дослідженні здійснена спроба поглибити роз­гляд саме цих питань, завершивши його аналізом українського експорту як форми реалізації експортного потенціалу України та обґрунтуванням пропозицій щодо його подальшого розвитку.

Концептуальні основи експортного потенціалу країни

Експорт розглядається як вивіз за межі країни товарів для ре­алізації їх на зовнішньому ринку або як кількість та вартість ви­везених за кордон товарів[1]. Однак, якщо розглядати експорт як вагомий чинник впливу на економічне зростання, на інтеграцію країни у світове господарство, то він набуває ознак потенціалу, тобто прихованої здатності забезпечувати досягнення поставленої мети та вирішення певної проблеми суспільного розвитку.

Такий дуалістичний погляд на сутність експорту має важливе значення для поглиблення методологічної основи розробки напря­мів його розвитку, підвищення можливостей позитивного впливу на економіку країни у цілому. Самуельсон та Нордхаус визнача­ють експорт як товари та послуги, які виробляються всередині країни та продаються за кордоном. Експорт складається з вивозу товарів та послуг[2].

Поняття експорту можна розглянути через призму нормативно-правових актів зовнішньоекономічної діяльності. Відповідно до За­кону України «Про державне регулювання зовнішньоторговельної діяльності» експорт товару розглядається як вивіз товару з митної території України без зобов'язання про зворотне ввезення. Аналогіч­не визначення експорту є в Митному кодексі України з уточненням режиму — це митний режим, відповідно до якого товари вивозяться за межі митної території України для вільного обігу без зо­бов' язання про їх повернення на цю територію та без встановлення умов їх використання за межами митної території України[3].

Академік Л. І. Абалкін розглядає економічний потенціал сто­совно економіки країни, її галузей та окремих підприємств як їх здатність виробляти продукцію, товари, послуги, задовольняти потреби населення та суспільства в цілому, забезпечувати розви­ток виробництва та споживання[4]. На підставі цього визначення окремі науковці роблять висновок, що основним змістом економіч­ного потенціалу є виробнича функція[5]. Однак у цьому визначенні наголошується також на забезпеченні потреб суспільства, розвит­ку не лише виробництва, але й споживання, що пов' язано з про­цесами реалізації продукції на внутрішньому і зовнішньому рин­ках. Тому, на нашу думку, є підстави розглядати експортний потенціал у рамках економічного потенціалу як його складову, в якій відображаються можливості економічної системи інтегрува­тись у світовий економічний простір. З цієї точки зору економіч­ний потенціал охоплює найбільш агреговані складові (рис. 1).

Економічний потенціал

Виробництво

Реалізація

Промисловий потенціал.

Потенціал внутрішнього ринку.

Сільськогосподарський потенціал.

Експортний потенціал

Потенціал інших галузей

 

Рис. 1. Структура економічного потенціалу (вищий рівень агрегованості)

Проблеми реалізації експортного потенціалу виникали на різ­них етапах економічного розвитку багатьох країн світу. Особли­вої актуальності вони набули в країнах з трансформаційною еко­номікою, де реалізація власної зовнішньоекономічної політики стала найважливішою умовою економічного і політичного самови­значення держави та входження її у світову господарську систему на правах рівноправного партнерства. Нині активним мотивацій­ним фактором розвитку експортного потенціалу стали процеси посилення глобалізації, що охопили майже всі країни світу.

Для України вагомість розвитку експортного потенціалу, окрім зазначеного, пов' язана з особливостями перехідного періоду, коли в умовах тривалого економічного спаду і скорочення попиту на внутрішньому ринку експорт відігравав роль стримуючого факто­ру, запобігаючи кризовому розвитку подій.

Експортний потенціал науковці визначають по-різному, але у кожному з визначень присутні спільні ознаки. Так, колектив на чолі з професором А. Н. Азріляном під експортним потенціалом розуміють спроможність промисловості, всього сукупного вироб­ництва певної країни в цілому виробляти необхідну кількість конкурентоспроможних товарів для зовнішнього ринку[6]. На дум­ку М. Сейфуллаєвої та В. Капіцина, основою експортного потен­ціалу регіону є його ресурсно-сировинна база і стан економіки, які забезпечують цьому регіону науково-технологічний, промис­ловий, соціальний і культурний розвиток, що дозволяє досягти стійких темпів зростання експортного виробництва і високого рів­ня життя населення з врахуванням наявних та прогнозованих рин­кових умов[7].

В. Михайловський розглядає експортний потенціал території як головний потенціальний ресурс підвищення ефективності зов­нішньоекономічної діяльності в реґіоні. Він вважає, що експорт­ний потенціал території слід описувати системою кількісних і які­сних показників, які характеризують реґіон з позиції його закріплення на світових товарних ринках та отримання максима­льної валютної виручки у довгостроковій перспективі. У цілому зовнішньоекономічний потенціал визначається конкурентоспро­можністю вироблених у регіоні товарів і послуг на світовому рин­ку та можливостями використання технологічних, трудових, інте­гральних, природних та інших ресурсів території у структурі світових коопераційних зв' язків. Ступінь реалізації зовнішньо­економічного потенціалу регіону характеризується станом його експортного комплексу[8].

Ряд інших російських авторів розглядають експортний потен­ціал країни, регіону як їх потенційну можливість експортувати наявні у неї (нього) чи виробляти нею (ним) ресурси, продук-ти[9]. Експортний потенціал підприємства визначають як динаміч­ну складову його економічного потенціалу, організаційно-технічна структура якого підпорядковується місії і цілям під­приємства з врахуванням дії чинників зовнішнього середовища та внутрішнього стану і забезпечує стабільні обсяги продажів із встановленим рівнем рентабельності на ринках далекого і близь­кого зарубіжжя[10].

Значна увага приділяється проблемам експортного потенціалу в роботах вітчизняних науковців, причому в них, як і в роботах російських авторів, визначення цієї категорії пов' язується з різ­ними за рівнями суб' єктами економіки — країною у цілому, регі­оном, галуззю чи видом діяльності, окремим підприємством, а та­кож з конкурентоспроможністю товарів чи конкурентними пере­вагами.

Д. Стеченко вважає, що експортний потенціал є обсягом благ, які національна економіка може виробляти та реалізувати за своїми межами, а також її здатністю відтворювати свої конкурен­тні переваги на світогосподарській арені[11].

Т. Голікова розглядає експортний потенціал як основу визна­чення конкурентних переваг країни та її стратегічних зон госпо­дарювання, до яких належать, насамперед, економічна база краї­ни. Тобто експортний потенціал є певним показником (критерієм) оцінки, що визначає місце країни у внутрішньому і міжнародному поділі праці та спеціалізації економічної діяльності[12].

На думку В. Рогачова, експортний потенціал є здатністю наці­ональної економіки, її секторів, галузей і підприємств виробляти конкурентоспроможності на світовому ринку товари та послуги на основі використання наявних порівняльних національних переваг, що ґрунтуються на досягненнях НТП[13].

Т. Скорнякова визначає експортний потенціал як здатність економічного суб' єкта виробляти конкурентоспроможну на світо­вому ринку продукцію, яка може подолати існуючі експортні бар' єри та бути ефективно проданою за кордон[14].

Т. Гордєєва формулює визначення експортного потенціалу як максимальну спроможність підприємства за даного рівня техніко-економічної бази продукувати конкурентоспроможну продукцію на національній території та реалізувати її на світовому ринку[15].

Отже, з наведених визначень експортного потенціалу можна зробити, принаймні, два висновки: по-перше, експортний потенціал притаманний економічним суб' єктам усіх рівнів — підприємство, галузь чи вид діяльності, реґіон всередині країни, національна економіка, угруповання кількох держав, які реалізують цей потен­ціал шляхом розвитку зовнішньої торгівлі, передусім, експорту. Тобто експортний потенціал країни складається з експортних потен­ціалів окремих галузей, першою чергою промисловості як найваж­ливішого продуцента готових виробів, а експортний потенціал га­лузі — з експортних потенціалів окремих підприємств; по-друге, експортний потенціал об' єктивно пов'язаний з конкурентоспромож­ністю продукції, призначеної для реалізації на світовому ринку. Враховуючи, що національна конкурентоспроможність має трирів-неву структуру — країни, галузі, окремого підприємства[16], можна стверджувати, що існує тісний взаємозв' язок між підвищенням конкурентоспроможності вітчизняної продукції на світовому ринку та збільшенням експортного потенціалу національної економіки. Зв'язок між потенціалом економіки як можливістю виробляти то­вари, що користується попитом на внутрішньому і зовнішньому ринках, та конкурентоспроможністю національної економіки про­стежується у визначеннях категорії конкурентоспроможності бага­тьох авторів. Так, В. Новицький розглядає конкурентоспроможність національної економіки як інтегроване поняття, яке включає здат­ність виробляти товари, що користуються попитом на світових рин­ках, залучати іноземні капітали завдяки сприятливому підприємни­цькому клімату, привабливості національної території для життєді­яльності людини, наявності висококваліфікованих фахівців[17].

А. Гальчинський, В. Геєць, А. Кінах, В. Семиноженко визнача­ють конкурентоспроможність як здатність національної економіки виробляти і споживати товари й послуги в умовах конкуренції з то­варами і послугами, виробленими в інтересах інших країн, при цьо­му результатом конкуренції повинно бути зростання рівня життя на­селення при дотриманні міжнародних економічних стандартів[18].

В економічній енциклопедії конкурентоспроможність країни подається як здатність економіки однієї країни конкурувати з економікою інших держав за рівнем ефективного використання національних ресурсів, підвищення продуктивності народного гос­подарства і забезпечення на цій основі високого та постійно зрос­таючого рівня життя населення[19].

Таким чином, поняття конкурентоспроможності співвідносить­ся з сучасним розумінням експортного потенціалу країни[20].

Узагальнюючи численні визначення експортного потенціалу та конкурентоспроможності, вважаємо за необхідне викласти автор­ське розуміння цих категорій та їх взаємозв' язку. На нашу дум­ку, експортний потенціал є самостійною підсистемою ЗЕД країни, місією якої є забезпечення конкурентних переваг національної продукції та збільшення її присутності на зовнішніх ринках. Ви­значаючи національну конкурентоспроможність як стійкий стан економіки країни або її підприємств на внутрішньому і зовніш­ньому ринках, О. Шнипко наголошує на її обумовленості дією економічних, соціальних і політичних чинників. Тобто конкурен­тоспроможність країни оцінюється за сукупністю притаманних конкретній національній економіці чинників, які здатні забезпе­чити пропозицію товарів і послуг, що є прийнятними для міжна­родної торгівлі за співвідношенням ціна — якість. Наслідком дії цієї сукупності чинників повинно бути зростання випуску продук­ції, зайнятості та факторних доходів, а також зміцнення позицій національної економіки на світовому ринку[21].

Чинники, які впливають на конкурентоспроможність національ­ної економіки, справляють дію і на формування та розвиток експортного потенціалу. З метою характеристики цих чинників слід виокремити внутрішні і зовнішні. Експортний потенціал має двоєдину природу, оскільки базується як на національному під­ході до визначення можливостей виробництва, так і на врахуванні конкурентних умов світового ринку щодо реалізації виробленої експортної продукції. Тому до внутрішніх чинників слід віднести, передусім, ресурсно-сировинний потенціал, можливості промис­лового виробництва і кадрове забезпечення; науковий та інвести­ційно-інноваційний потенціал, законодавчу і нормативну базу та діяльність державних установ. Зовнішні чинники — це чинники ринкової дії — ємність та кон'юнктура ринку і умови конкуренції на ньому та інституціональний чинник як система міжнародних інститутів з координації світових торговельних потоків (рис. 2).

Експортний потенціал країни

Зовнішнє середовище

Кон'юнктура ринку

Ємність ринку

Умови конкуренції

Міжнародні інституції

Природні ресурси

Капітал

Технології

31

Внутрішнє середовище

Виробний потенціал

Державні інституції

Інформаційний та інфраструктурний потенціал

Соціально-культурний |_|

потенціал

Рис. 2. Внутрішні і зовнішні чинники формування і реалізації експортного потенціалу (перший рівень агрегованості)

Подальші рівні агрегованості чинників формування експортного потенціалу пов' язані з деталізацією кожної із зазначених складо­вих за галузями, видами діяльності, рівнями розвитку та управлін­ня, територіальним розподілом (реґіони) тощо, впритул до найваж­ливіших з точки зору конкурентних переваг видів продукції.

Виробничий потенціал як чинник формування експортного по­тенціалу охоплює передусім потенціал обробної та добувної про­мисловості, а також продукування сировинних ресурсів для окре­мих видів промислової діяльності в рамках сільськогосподарсь­кого сектора. У виробничому потенціалі втілене ядро підвищення конкурентоспроможності продукції, оскільки поєднання інвесту­вання в нові технології й обладнання, розвинутої наукової бази та реалізації наукових розробок безпосередньо у виробництво та відповідного рівня кваліфікації кадрів забезпечує можливості зростання випуску нової високотехнологічної наукомісткої проду­кції, модернізації «старої» традиційної продукції.

Державні інституції уособлюють у своїй діяльності забезпечен­ня законодавчого середовища для національних виробників таекспортерів, а також для імпортерів продукції, необхідної для виробництва. До їх компетенції належать розробка Цивільного, Господарського, Податкового, Бюджетного, Митного Кодексів, законів і законодавчих актів з окремих питань економічної діяль­ності суб' єктів господарювання та внесення змін до них.

Інституціональний чинник є визначальним у розробці і реалі­зації державної економічної політики, передусім промислової, зов­нішньоторговельної, грошово-кредитної. Цей чинник може спри­яти, а в окремі періоди і гальмувати розвиток експортного потен­ціалу, зокрема при його регулюванні засобами грошово-кредитної політики.

Інформаційний та інфраструктурний потенціал як частина внутрішнього середовища відіграє роль ланцюжка, який пов' я-зує всі складові експортного потенціалу, включаючи етапи кін­цевої реалізації товарів, прямі та зворотні зв' язки між всіма учасниками процесів виробництва і реалізації продукції. Інфор­маційна складова забезпечує можливість прогнозування розвит­ку експортного потенціалу та окремих ринків, обґрунтування довгострокових стратегій збалансування попиту і пропозиції, завоювання нових ніш на світовому ринку та утримання старих позицій.

До внутрішнього середовища формування експортного потенці­алу вважаємо за доцільне включати соціально-культурний потен­ціал. На нашу думку, останній є середовищем формування люд­ського капіталу, тобто фізичного здоров' я, високого культурного та освітнього рівня, професійних навичок працівників, які мораль­но зорієнтовані на сумлінну працю та патріотизм. Цілком спра­ведливим є твердження, що соціально згуртоване суспільство та­ких працівників в окремій країні створює її величезній людський капітал і впливає на утворення конкурентоспроможності22.

Зовнішнє середовище, яке здійснює вплив на експортний потен­ціал, представлено кон' юнктурою ринків, що є пріоритетними для країни-експортера, їх ємністю та умовами конкуренції.

Завершуючи розгляд сутності експортного потенціалу та чин­ників, що впливають на його формування, слід зазначити, що він реалізується у фактичному обсязі зовнішньої торгівлі, в якій про­являються конкурентні переваги національної економіки. Водно­час експортний потенціал і зовнішня торгівля є інструментами просування національних інтересів у масштабах світового госпо­дарства та індикаторами конкурентоспроможності продукції на світовому ринку.

Стратегічні виклики XXI століття суспільству та економіці України: В 3 т. / За ред. акад. Н України. В. М. Гейця, акад. НАН України. В. П. Семиноженка, чл. кор. НАН Укр. Б. Є. Кваснюка. К.: Фенікс, 2007. — Т 3: Конкурентоспроможність української економіки. — С. 395—396.

Методологічні підходи до оцінки експортного потенціалу

Дослідження методологічних підходів до оцінки експортного потенціалу дозволяє стверджувати, що загальноприйнята методи­ка його визначення відсутня. Як правило, дослідження експорт­ного потенціалу закінчується прогнозними розробками експорту за товарною і галузевою структурами, яким передує аналіз його ретроспективної динаміки, товарної і географічної структури. Це пов' язано, на нашу думку, з неможливістю кількісної оцінки екс­портного потенціалу через деяку суб' єктивність цього поняття, відсутністю прямої залежності між потенціалом і ринковою пози­цією фірми, а тим більше — країни. Крім того, економічний, ви­робничий, промисловий чи експортний потенціал не має відповід­ного аналога в західній літературі. При вивченні цієї категорії американські та західноєвропейські дослідники використовують такі терміни, як потенційні можливості фірми, можливості експо-

23

ртування тощо[22].

Окремі методичні підходи, які відзеркалені у наукових пра­цях, стосуються теоретичних аспектів оцінки потенціалу діяльно­сті бізнес-суб'єктів на зарубіжному ринку[23]. Ці підходи ґрунту­ються на твердженні, що внутрішню структуру потенціалу визначає склад і співвідношення різних структурних потенціалів.

До складових експортного потенціалу (ЕхП) належать такі:

1) потенціал внутрішніх ресурсів;

2) потенціал цільового зарубіжного ринку;

3) умови виходу на ринок.

Потенціал внутрішніх ресурсів (ПВР) визначається як функція від техніко-технологічної бази (ТБ), кваліфікації кадрів (К), мето­дів управління (М), фінансів (Ф), тобто ПВР — КТБ, К, М, Ф).

Крім внутрішніх ресурсів, оцінка експортного потенціалу до­повнюється потенціалом цільового зарубіжного ринку, який по­винен дорівнювати потенціалу внутрішніх ресурсів, інакше діяль­ність на цьому ринку буде недоцільною, тобто:

ЕхП — ПВР = ПЗР,

де ПЗР — потенціал цільового зарубіжного ринку.

Умови виходу на ринок (УВР) охоплюють національні умови ( НУ) ( торговельна політика країни, система підтримки експорт­ного виробництва) та зовнішні (ЗУ) (торговельний режим країни експортування):

УВР = НУ + ЗУ.

Ознакою наявності експортного потенціалу бізнес-суб'єкта є відповідність потенціалу внутрішніх ресурсів вимогам зарубіжно­го ринку та сприятливість умов виходу на цільовий зарубіжний ринок, такого:

ЕхП = f (ПВР, ПЗР, УВР) за умов, що: ПВР = ПЗР і УВР -- max,

де ПВР потенціал внутрішніх ресурсів; ПЗР потенціал зарубіжного ринку.

Застереження при використанні цієї моделі стосується такого: S досліджувати потенціал внутрішніх ресурсів слід тільки від­носно певного ринку та умов виходу на нього;

S визначати потенціал тільки за одним товаром чи номенкла­турною групою;

S забезпечувати порівнювальність складових потенціалу умов за часом їх оцінки;

досягати багатоваріантності зіставлень внутрішнього потен­ціалу суб' єкта господарювання та ринкових потенціалів.

Враховуючи наведене, слід зазначити, що цю методологію не можна застосовувати до більш агрегованих рівнів, зокрема до рів­нів галузі чи країни в цілому.

Що стосується визначення експортного потенціалу окремих га­лузей, то вважається можливим отримати його кількісну оцінку у тих видах діяльності, які базуються на кількісно обмежених ресур­сах. Приміром, експортний потенціал харчової промисловості на прогнозний період пропонується визначати, виходячи з наявності земель сільськогосподарського призначення, а саме площі ріллі. Наявність і ефективність її використання безпосередньо впливає на обсяг та асортиментну структуру потенціалу сільськогосподарсько­го виробництва. Модель розрахунку експортного потенціалу хар­чової промисловості на перспективу має такий вигляд25:

ЕП = Iffo * ІПР/t * Ео * mt * ао * Ш * (1+R)/d * S *Ко *IKt,

де ЕШ — експортний потенціал харчової промисловості в t-му періоді, млн дол. США;

ПРо — площа ріллі в базовому періоді, млн га;

Кириченко О. М. Державне регулювання експортного потенціалу харчової промисловості: Автореф. дис. канд. екон. наук за спец. 08.07.01. — Науково-дослідний економічний інститут Мі­ністерства економіки та з питань європейської інтеграції України. — К., 2002. — С. 9—10.

ІПР/1 — індекс зміни площі ріллі, частка одиниці;

Е0 — ефективність використання ріллі в базовому періоді, грн га; — індекс ефективності використання ріллі, частка одиниці;

ао — частка продукції сільського господарства, яка була спря­мована на переробку в базовому періоді, частка одиниці;

I&t — індекс зміни частки продукції, що спрямовується на пе­реробку, частка одиниці;

R — рівень рентабельності продукції харчової промисловості, частка одиниці;

S — курс національної валюти по відношенню до дол. США, дол. США / грн;

Ко — коефіцієнт експортної орієнтації галузі в базовому пері­оді, частка одиниці;

IKt — індекс зміни експортної орієнтації галузі, частка одиниці.

Виходячи з цільових настанов прогнозу показники ІПР,ІЕ, I&t та IKt задаються як нормативи. Усі інші показники визначаються за звітними даними або розраховуються.

Страницы:
1  2  3 


Похожие статьи

Т Мельник - Експортний потенціал україни методологія оцінки та аналіз

Т Мельник - Проблема сприйняття української мови в умовах білінгвізму

Т Мельник - Меліоративний стан еталонних осушувальних систем малого полісся