Н Карпенко - Функціонально-геоморфологічне районування шацького поозер'я - страница 1

Страницы:
1 

ВІСНИК ЛЬВІВ. УН-ТУ

Серія географічна. 2006. Вип. 33. С. 137-143

VISNYKLVIV UNIV. Ser. Geogr. 2006. N31. P. 137-143

УДК 551:4

ФУНКЦІОНАЛЬНО-ГЕОМОРФОЛОГІЧНЕ РАЙОНУВАННЯ ШАЦЬКОГО ПООЗЕР'Я

Н. Карпенко

Львівський національний університет імені Івана Франка, вул. .Дорошенка, 41, м. Львів, 79000, Україна

Геоморфологічне районування для потреб природокористування виконують на підставі функціонального (функціонально-галузевого) аналізу, який передбачає функціонально-геоморфологічні залежності між рельєфом і природокористувачами з визначенням оцінних критеріїв та показників оцінки рельєфу - морфометричної, морфолітологічної, морфодинамічної і антропогенного впливу. Провадять регіональний поділ території на підрайони (мікрорайони) з визначенням ступеня придатності рельєфу для певного виду господарського використання і вибору оптимальних його розмірів.

Ключові слова: геоморфологічне районування, критерії та показники оцінки рельєфу, функціональний аналіз.

За схемою геоморфологічного районування України [4] територія Шацького поозер'я належить до району Верхньоприп'ятської алювіальної (терасної), плоскої, дуже слабко розчленованої рівнини Прип'ятсько-Слуцької підобласті пластово-акумулятивної низовини на палеогенових і крейдових відкладах Південно-Поліської області пластово-акумулятивних низовинних рівнин. О.М. Маринич [3] також зачислює цю територію до району Верхньоприп' ятської акумулятивної низовини області Волинського Полісся, надаючи перевагу акумулятивним процесам формування рельєфу. П.М. Цись [6] відносить Шацьке поозер' я до області Полісько-Дніпровської низовини підобласті Поліської рівнини району Верхньоприп' ятської алювіально-моренної низовинної рівнини, уважаючи чинником формування рельєфу і льодовикову діяльність. За схемою геоморфологічного районування Волинської області [5] територія Шацького поозер'я на регіональному рівні виділена як окремий Шацький вододільний горбисто-западинний карстово-озерний геоморфологічний район, який належить до Волинської акумулятивної рівнини. Ці та багато інших схем геоморфологічного районування [4] передбачали поділ території за особливостями рельєфу з урахуванням його морфологічних, морфометрич-них, генетичних, морфоструктурних, морфоскульптурних, вікових та інших відміннос­тей у розвитку рельєфу та його рельєфотворенні.

Геоморфологічне районування для потреб охорони природи і природокористування виконують на підставі функціонального (функціонально-галузевого) аналізу, який передбачає визначення функціонально-геоморфологічних залежностей між рельєфом і природокористувачами території [1, 2]. Проте кожному виду природокористування притаманні свої функціональні зв' язки з формами, характеристиками і властивостями рельєфу, які зумовлюють особливості рельєфу з погляду його придатності для певного виду господарювання. На підставі загальноприйнятих підходів і принципів регіонально­© Карпенко Н., 2006го геоморфологічного районування виконують поділ території на підрайони і мікрорайони. Для оцінки рельєфу з метою вибору оптимальних варіантів природокористування визначають оцінні критерії та показники, від яких залежить вид господарського використання в межах конкретного геоморфологічного регіону (табл. 1).

Головні оцінні критерії, на підставі яких відбирають варіанти оптимального природокористування, характеризують рельєф за такими головними показниками -морфометричним, морфолітологічним, морфодинамічним і антропогенним впливом. Кожен із цих критеріїв передбачає суму якісних і кількісних показників, які визначають інформаційну оцінку стану, властивостей і динаміки рельєфу, що є в основі відбору оптимальних варіантів природокористування регіону з визначенням ступеня придатності рельєфу (табл. 2, 3).

Таблиця 1

Головні оцінні критерії і показники рельєфу, які впливають на стан природокористування Шацького поозер' я


Критерії та показники оцінки                Види природокористування

другорядне значення.

Шацьке поозер' я займає крайню північно-західну вододільну частину Поліської низовини між ріками Західний Буг і Прип'ять. Воно відіграє важливу природоохоронну роль для всього Поліського регіону і має такі особливості: 1) розміщене на Великому Єв­ропейському вододілі між Балтійським і Чорним морями; 2) об'єднує комплекс кінцево-моренних і зандрових утворень; 3) є однією з найчисленніших озерних груп карстово-льодовикового генезису Поліського озерного поясу Східноєвропейської рівнини, в якій розміщене найглибше озеро України - Світязь; 4) має найбільший відсоток озерності в межах Українського Полісся; 5) належить до дуже заболочених вододільних територій Полісся; 6) зазнало мінімального антропогенного перетворення.

Головними природокористувачами території є аграрне та лісове господарства, формується рекреаційне, а допоміжні - промисловість і рибне господарство. На тери­торії поозер' я ведуть слабкоінтенсивне сільське і лісове господарства, що зумовлено низьким потенціалом земельних і лісових ресурсів, проте значним природним рекреаційним потенціалом, це може сприяти розвитку інтенсивного рекреаційного господарства.


Із дотриманням загальноприйнятих підходів геоморфологічного районування та з урахуванням специфічних неповторних поєднань різних генетичних типів рельєфу в межах Верхньоприп'ятського геоморфологічного району [4] виділено як підрайон -Шацьку вододільну моренно-зандрову, озерно-карстову низовину. Західну і північну межі підрайону проведено умовно по державному кордону нашої країни з Польщею і Білорусією. Східна межа також проведена умовно по кордону Шацького району згідно з адміністративним поділом Волинської області; південна межа - по лінії сіл Адамчуки-Столинські Смоляри-Голядин, а далі по лівому краю долини Прип' ятського каналу. Межі Шацького підрайону також чітко фіксовані в рельєфі як межі тектонічного блока.

Оцінка рельєфу

 

Критерії та показники оцінки


Таблиця 3

Шацького поозер' я для потреб рекреаційного використання (курортно-лікувальні види відпочинку)

Категорії придатності придатний непридатний

оптимально      середньо       задовільно     тимчасово постійно


<1 <2,5 0,1

 

Торф

<1 <1

 

 

 

2,5-5

 

 

 

0,5-0,75

 

 

 

 

 

 

Глина, крейда

 

 

 

 

 

 

 

> 5

 

 

 

> 0,75 > 5

 

 

 

> 0,75

У межах підрайону виділено мікрорайони, які мають відмінні риси морфології і морфометрії, переважний тип рельєфу та певний ступінь антропогенного перетворення (див. рисунок).

Копаївська алювільно-зандрова низовина розміщена на півночі території району. Геоструктурно відповідає Луківсько-Ратнівському горсту. Підошва четвертинних відкладів складена мергельно-крейдовими породами верхньої крейди та палеогеновими пісковиками. Середня потужність четвертинного покриву - 10-30 м, а на ділянках розвитку озових підвищень та еолових горбів збільшується до 40-50 м. Із четвертинних відкладів найбільше поширені тут флювіогляціальні піски і суглинки та торфи. Абсолютні відмітки рельєфу коливаються в межах від 158 до 175 м. Рельєф мікрорайону має малу (до 5 м/км2) глибину вертикального розчленування, що на ділянках озових підвищень та еолових горбів збільшується до 10 м/км2. Густота горизонтального розчленування - до 0,5 км/км2, на окремих ділянках вона збільшується - до 1,3 км/км2. Головною водною артерією території є річка Копаївка, яка тече в північно-західному напрямі. Заплава річки меліорована, в рельєфі виділяється як плоска низовина, яку урізноманітнюють еолові горби й озові піщані підвищення, відносні висоти яких - до 12 м.

Геоморфологічна карта Шацького поозер'я (Карпенко,1996). Генетичні типи рельєфу. Льодовиковий рельєф. Моренні рівнини: 1 - плоскі; 2 - пологохвилясті; 3 - хвилясті. Водно-льодовиковий. Зандрові рівнини: 4 - плоскі долинні; 5 - хвилясті міжпасмові. Флювіальний: 6 - перша надзаплавна тераса; 7 - заплава сегментно-гривиста (високий рівень); 8 - заплава сегментно-гривиста (низький рівень); 9 - заплава плоска, заболочена, одноступенева. Озерний: 10 - плоска озерно-алювіальна низовина. Еоловий: 11 - хвилясто-горбиста дефляційно-акумулятивна рівнина. Біогенний: 12 - болота. Форми рельєфу. Льодовикові. Горби і пасма: 13 - напірні; 14 - насипні; 15 - долини льодовикового виорювання. Водно-льодовикові: 16 - ози; 17 - вимоїни; 18 - ринії; 19 - еворзійні котли. Флювіальні: 20 - прируслові вали; 21 - гриви; 22 - старики. Озерні: 23 - озерні улоговини; 24 - пляжі; 25 -давні берегові лінії. Типи берегів: 26 - піщані і піщано-галечникові; 27 - торфові; 28 - сплавинні. Карстові: 29 - лійки; 30 - карстово-суфозійні западини. Еолові. Дюни: 31 - кільцеві; 32 - шпилясті. Антропогенні: 33 - кар'єри; 34 - меліоративні канали. Геоморфологічні мікрорайони: 1 - Копаївська алювіально-зандрова низовина; 2 - Ростанське кінцево моренне пасмо; 3 - Світязька озерна низовина; 4 - Прибузька алювіальна рівнина; 5 - Прип' ятська алювіальна низовина.


Е=з і ЕЗі ЕЭ і сп* ЕЗі ES3ft ST СЗм О)* ІТ-тІї" ЕЗи^Зи EDl* ЕЕ]і* EH і-5 [Slifi EEJT EHift LflLHu ЁЕЗз» t^bi GHu Cat* [E3i4 E3u rZ3» EllF- ЕЗи 1S> ЯП™ G3i QOh KG"

Головні природокористувачі - лісове і сільське господарства. Рельєф території зазнав перетворення внаслідок меліорації. Функціонує Копаївська меліоративна система, в межах якої ведуть роботи з її ренатуралізації.

Ростанське кінцево-моренне пасмо геоструктурно розміщене на стику Луківсько-Ратнівського горсту та Шацького крейдового підвищення. Мікрорайон має своєрідний горбисто-пасмовий рельєф, висота якого становить 180-185 м. Вертикальне розчле­нування рельєфу - 10-15 м/км[1]. Територія майже не розчленована природними водотоками. Потужність четвертинних відкладів коливається в межах 15-27 м. У четвертинному покриві переважають валунні льодовикові відклади кінцевих морен та різнозернисті флювіогляціальні піски. Зниження між пасмами складені суглинками і торфами. Підстелені четвертинні відклади мергельно-крейдовими породами. Ростанське пасмо зазнало значного перетворення внаслідок кар' єрного видобутку гравійно-галечникового матеріалу. Головним природокористувачем тут є лісове господарство. Це найбільше заліснена територія Шацького поозер' я.

Світязьку озерну низовину характеризує значне розчленування території озерними улоговинами, різноманітними за формою і генезисом. Абсолютні висоти тут становлять 164-166 м. Мікрорайон розміщений на крейдяному підвищенні. Максимальна абсолютна висота крівлі крейди - 166,2 м. Поверхня крейди значно розчленована лійками, западинами, улоговинами, ерозійними заглибинами і ринвами. Найнижчі відмітки крейди характерні для озерної улоговини оз. Світязь і становлять 133 м. Поверхня крейди перекрита різноманітними за генетичним складом і потужністю четвертинними відкладами - флювіогляціальними пісками, озерно-льодовиковими суглинками й алевритами, озерними різнозернистими пісками та торфами. Плоский рельєф території урізноманітнений еоловими прибережними дюнами та озовими підвищеннями, абсолютні висоти яких становлять 170-175 м. Середній розмір їхнього вертикального перевищення - 3-5 м. Кути похилу поверхні рельєфу не перевищують 3о і лише на підвищених ділянках збільшуються. Світязький мікрорайон найбільше освоєний і заселений. Природокористувачами тут є сільське, лісове, рибне і рекреаційне господарства. Мікрорайон належить до складу Шацького національного парку, тому головний напрям господарювання тут природоохоронний.

Прибузька алювіальна рівнина займає долину р. Західний Буг. Абсолютні висоти рельєфу коливаються від 170-175 м на півдні до 165-170 м на півночі. Для території характерні заболочені зниження й еолові підвищення, абсолютна висота яких досягає 165,9 м (г. Костюшки). Середня потужність алювіальних відкладів незначна і становить 22-28 м. Господарсько найбільше освоєна перша тераса річки, заболочені зниження якої меліоровані. Головними природокористувачами є лісове і сільське гоподарства. На еолових підвищеннях розробляють піщані кар' єри.

Прип'ятська алювіальна низовина займає плоску заболочену частину давньої льодовикової долини стоку талих вод, яку успадкував Прип' ятський канал. Абсолютні висоти території становлять 169-171 м. Долина Прип'ятського каналу обмежена перевіяними прибережними валами, які підвищуються над плоскою поверхнею на 3-5 м. Середні кути похилу поверхні рельєфу тут становлять 1-3о, а на плоских відрізках - до 0о30'. Глибина вертикального розчленування рельєфу не перевищує 1,0-2,5 м/км[2]. Територія Прип' ятської низовини повністю меліорована. Головним природокористува-чем є сільське господарство.

Отже, результатом загального геоморфологічного аналізу є спеціальне районування територій для потреб охорони природи і природокористування, яке здійснюється на осно-



[1]Карпенко Н.І. Геоморфологічне районування територій для потреб оптимізації природоко­ристування // Сучасні проблеми і тенденції розвитку географічної науки. - Львів: Вид. центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2003. - С. 120-122.

[2]Карпенко Н.І. Геоморфологічне районування територій для потреб оптимізації природоко­ристування // Сучасні проблеми і тенденції розвитку географічної науки. - Львів: Вид. центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2003. - С. 120-122.

Страницы:
1 


Похожие статьи

Н Карпенко - Функціонально-геоморфологічне районування шацького поозер'я

Н Карпенко - Функціонально-геоморфологічне районування шацького поозер'я