І Й Плікус, Ю О Високос - Фінансовий аналіз як метод привентивного контролю в системі антикризового фінансового управління - страница 1

Страницы:
1  2 

УДК 005.915:005.52:005.931.11

 

ФІНАНСОВИЙ АНАЛІЗ ЯК МЕТОД ПРИВЕНТИВНОГО КОНТРОЛЮ В СИСТЕМІ АНТИКРИЗОВОГО ФІНАНСОВОГО УПРАВЛІННЯ[1]

 

І. Й. Плікус, канд. екон. наук, доцент; Ю. О. Високос, студентка,

Сумський державний університет, м. Суми, Україна

 

У цій статті розглянуто науково-методологічні підходи до здійснення фінансового аналізу як методу превентивного контролю в системі антикризового фінансового управління. Запропоновано одну із версій методики факторного аналізу чистих активів, яка дозволить оцінити ефективність роботи підприємства з метою уникнення кризових явищ або банкрутства.

Ключові слова: фінансовий аналіз, антикризове управління, превентивний контроль, чисті активи, факторний аналіз.

В данной статье рассмотрены научно-методологические подходы к осуществлению финансового анализа как метода превентивного контроля в системе антикризисного финансового управления. Предложена одна из версий методики факторного анализа чистых активов, которая позволит оценить эффективность работы предприятия во избежание кризисных явлений или банкротства.

Ключевые слова: финансовый анализ, антикризисное управление, превентивный контроль, чистые активы, факторный анализ.

 

ВСТУП

Антикризове управління як економічне поняття останнім часом набуває значного поширення. Під антикризовим управлінням розуміють або управління в умовах кризи, або управління, спрямоване на вихід підприємства з кризового стану, в якому воно вже знаходиться [11] Проблема формування системи антикризового управління як окремого специфічного виду управління потребує конкретного пояснення та на сьогоднішній день в Україні існує два напрями дослідження цієї проблеми. До першого належать методи, що розглядають його як управління в умовах кризи, до другого - методи, що включають превентивну складову, яка повина стати тим елементом у системі управління підприємством, який би дав змогу більш якісно оцінити результати його діяльності та уникнути фінансової кризи.

Залежно від ступеня кризи процес здійснення превентивного контролю може змінювати свої напрями: якщо криза має різні фази, то превентивний контроль залежить від складності ситуації, яка існує на підприємстві; якщо спостерігається легкий ступінь кризи, тоді достатнім є проведення не постійного контролю, а, наприклад, один раз на місяць; якщо ступінь кризи є важким, процес контролю повинен бути безперервним [8]. Антикризове управління має базуватися на досить детальному та ґрунтовному аналізі фінансового стану підприємства. Тому на сьогодні одним із найвагоміших напрямків вивчення стану підприємства, особливо при дослідженні загрози кризових явищ, є фінансовий аналіз підприємства саме як методу превентивного контролю, чим пояснюється актуальність обраної теми.

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ПУБЛІКАЦІЙ

За кордоном і в Україні розроблено велику кількість показників, що використовуються для оцінки фінансового стану та імовірності банкрутства підприємства. При цьому поширення отримав коефіцієнтний аналіз. Проблемам використання коефіцієнтів при аналізі підприємства присвячені роботи таких закордонних і вітчизняних вчених, як Х. Андерсон, Л. Бернстайн, Р. Дамарі, Ж. Ришар, Б. Райан, І. Бланк, А. Ігнатова, В. Василенко, В. Захарченко, С. Салига, О. Кононенко, А. Олексюк, Г. Савицька, М. Крейніна, А. Шеремет, О. Терещенко та інших. Ці дослідження містять матеріал, що має методичне і практичне значення для проведення аналізу стану підприємства, у них обґрунтовані складність і багатогранність проблем, пов'язаних із цим питанням. Разом з тим вважаємо за необхідне відзначити, що:

-        по-перше, у сучасній літературі, присвяченій фінансовому аналізу й антикризовому управлінню, не розглядаються питання теорії побудови процесу оцінки та аналізу фінансового стану підприємств, що функціонують в умовах високого ризику і що стосуються правил формування структури економічних показників, необхідних для проведення аналізу. Традиційні підходи аналізу та оцінки стану підприємства не систематизовані, не представлені як структура процесу, що забезпечує контрольні і регулювальні функції системи управління. У розглянутих джерелах, на наш погляд, не міститься цільових функцій аналізу, у них мають місце істотні розбіжності у найменуванні і кількості абсолютних і відносних показників, які використовуються для аналізу стану підприємства (у цілому в розглянутих працях для аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства використовується понад 100 показників, з яких в одних роботах для аналізу неспроможності пропонується застосовувати тільки 4 показники [1], а в інших [2] більш 40, загальний обсяг показників, що використовуються при аналізі коливається від 5% до 40% [10]);

-        по-друге, за цільовою орієнтацією процесу аналізу фінансового стану підприємства діагностику імовірності банкрутства підприємства можна класифікувати на антикризову і кризову. Антикризова діагностика являє собою дослідницький процес постійного моніторингу стану підприємства, задачами якого є: своєчасне розпізнавання симптомів кризової ситуації і їх кількісне вимірювання; оцінка діяльності підприємства як цілісної системи для визначення орієнтирів; виявлення причин утворення сформованого положення і вироблення найбільш раціональних управлінських рішень. Результатом процесу діагностування в цьому випадку є формування висновку про наявність погрози імовірності банкрутства і доцільності або необхідності проведення більш детального аналізу. Кризова діагностика - це дослідження стану підприємства у період кризи з метою виявлення можливостей ії подолання. Задачі кризової діагностики - оцінка масштабності і глибини кризи; вивчення причин ії утворення; вибір найбільш ефективного варіанта процедур банкрутства з погляду законодавства;

по-третє, з огляду на значущість антикризової діагностики в управлінській практиці (дозволяє здійснити діагностику імовірності кризового стану підприємства до моменту порушення справи про банкрутство в господарському суді) методи антикризової діагностики складають переважну частину методичного інструментарію діагностування, до яких можна віднести: метод оцінки ліквідності балансу, він полягає у порівнянні коштів за активом, згрупованих за ступенем їх ліквідності і розташованих у порядку ліквідності, із зобов'язаннями за пасивом, згрупованими за термінами їх погашення і розташованими у порядку зростання строків; модель Альтмана, яка дозволяє в першому наближенні розділити підприємства на потенційнихбанкрутів і небанкрутів. Перевагами даної моделі є її простота, можливість її застосування в умовах обмеженого обсягу інформації про підприємство. Недолік моделі Альтмана - те, що вона не забезпечує високу точність прогнозування банкрутства, оскільки що не враховує впливу на фінансовий стан підприємства інших важливих показників (рентабельності, віддачі активів, ділової активності підприємства). На відміну від західних, українські підприємства функціонують в інших умовах, що не дозволяє автоматично переносити західні значення коефіцієнтів на українську практику, оскільки не доступна детальна інформація про фінансовий стан вітчизняних підприємств-банкрутів; коефіцієнт фінансування важколіквідних активів - цей метод відображає використовувану підприємством політику фінансування активів: консервативну, помірну, агресивну і занадто агресивну.

Також вважаємо за необхідне зауважити, що відображені у звітності фінансові показники є порівнянними, ґрунтуються на визначеній методології і стандартизовані, що дозволяє самостійно аналізувати їх, як зовнішнім, так і внутрішнім користувачам звітності. Проте, використовуючи тільки фінансові показники звітності, важко здійснити моніторинг поточного стану (або довгострокового розвитку) підприємства та оцінити перспективи його розвитку (або поточний стан). Аналіз тільки динаміки балансу, структури активів і пасивів, а також результатів фінансової діяльності недостатньо розкриває ситуацію на підприємстві. Тому необхідним елементом управління підприємством є своєчасний і достовірний фінансовий аналіз результатів діяльності підприємства, який дозволить вчасно виявляти симптоми внутрішніх і зовнішніх факторів і процесів, здатних викликати кризу підприємства та передбачати час ії настання. Тобто фінансовий аналіз необхідно розглядати як метод превентивного контролю в системі антикризового управління підприємством.

ПОСТАНОВКА ЗАВДАННЯ Проведене дослідження застосування традиційних підходів до оцінки неплатоспроможності підприємства підтвердило, що в інформаційній базі проведення аналізу відсутня однозначність як у визначенні числа показників, так і в їх трактуванні. При цьому у вітчизняній практиці не використовується новий напрямок аналізу діяльності підприємства, що базується на показнику "чисті активи", або "вартість чистих активів" (у нормативно-правових документах фігурує термін «вартість чистих активів». У науковій, навчальній літературі, в засобах масової інформації у тому ж значенні вживається термін «чисті активи»). З позицій сучасної економічної теорії зміна величини чистих активів, яка мала місце після закінчення звітного періоду, розглядається як прибуток. У практичній діяльності під чистими активами розуміють активи підприємства, які звільнені від усіх боргових зобов'язань. Саме цей показник визначає можливість існування підприємства (якщо вартість чистих активів менша статутного капіталу встановленого законодавчо, то підприємство ліквідується).[3] Тому метою статті є обґрунтування пропозиції щодо використання методики факторного аналізу вартості чистих активів як інструмента фінансового аналізу та превентивного контролю у системі антикризового управління підприємством. Ця методика може бути застосована при розробленні програми фінансової стабілізації підприємства або запобіганні банкрутству підприємства.

РЕЗУЛЬТАТИ

Зазначимо, що в Україні традиційний набір показників для оцінки фінансового стану підприємства, в основі якого знаходяться в основному коефіцієнти, такий, що при його застосуванні більш 80 % підприємствмають формально-правові ознаки неплатоспроможності, а більше 50 % є збитковими [5; 9]. Однією з причин такої ситуації з оцінки процедур банкрутства є відсутність надійного процесу ідентифікації фінансової неспроможності підприємства, основою якої є система показників, що характеризують цей стан. Діючі у даний час підходи щодо оцінки фінансового стану підприємства базуються в основному на коефіцієнтних методах діагностики банкрутства [2;4;6;7;8;9], які мають багато недоліків. Цей підхід фіксує минулий стан і не оцінює імовірність майбутнього стану, не враховує життєвого циклу підприємства і динаміки його розвитку, що негативно позначається на прийнятті рішень господарського суду. Загальноприйняті процедури аналізу фінансової стійкості підприємства, на нашу думку, не дозволяють сформувати інформаційну структуру як цілісність в узгодженні з застосовуваними методами. Наслідком цього можна вважати протиріччя у структурі процесу аналізу, які ведуть до суб'єктивної оцінки ситуації. Розглянувши підходи щодо проведення фінансового аналізу діяльності підприємства з погляду неплатоспроможності і на основі критичного аналізу практики застосування показників, що характеризують його фінансовий стан, сформулюємо рекомендації з удосконалювання проведення такого аналізу, при цьому наголос зробимо на застосуванні у системі показників кризової діагностики показника "вартість чистих активів" та використанні методики факторного аналізу цього показника з метою попередження кризових явищ на підприємстві.

Для використання чистих активів як методу фінансового аналізу важливо не тільки порівнювати чисті активи зі статутним капіталом, а й відслідковувати інтенсивність їх зміни, порівняно з інтенсивністю зміни виручки від реалізації продукції. Проведення цього аналізу пропонуємо здійснювати у два етапи.

Етап 1. Розрахунок темпу зростання вартості чистих активів (Твча) та темпу зростання виручки від реалізації (Тв). При цьому можливі такі співвідношення цих показників:

1)   Твча > 0, Тв > 0;

2)   Твча > 0, Тв < 0;

3)   Твча < 0, Тв < 0;

4)   Твча< 0, Тв > 0. Якщо у підприємства Твча < 0, Тв < 0,

то траєкторія його розвитку направлена на ситуацію, при якій Тв > 0, Твча<0 або Тв < 0, Твча > 0,

то підприємство має кризову ситуацію.

При цьому для поточного управління фінансами в розрахунок беруться чисті активи на квартальні дати. Для стратегічного управління - чисті активи на дати річної звітності. Показники вартості чистих активів, розраховані на квартальні дати, можуть істотно відрізнятися від значення показника, розрахованого при річному бухгалтерському балансі. Проте нерідко підприємства не визначають вартості чистих активів на квартальні дати і не проводять оперативного аналізу динаміки чистих активів. У такому випадку керівництво позбавляє себе:

-        можливості прогнозувати величину чистих активів на дату річної звітності та не допустити їх зниження до критичного рівня;

-        можливості оперативного управління структурою капіталу;

-        можливості своєчасної та гідної підготовки до зборів акціонерів, на яких вирішуються принципово важливі питання;

- капіталізації прибутку, виплати дивідендів, зміни статутного капіталу.

Для визначення інтенсивності зміни вартості чистих активів слід використовувати геометричну середню, розраховану за формулою

 

T = nTlT2...Tn , (1)

 

де T - геометрична середня;

T1T2...Tn - ланцюговий темп зростання у відсотках; n - число рівнів ряду.

Етап 2. Факторний аналіз чистих активів. Для управління чистими активами потрібно забезпечити реалізацію такої функції управління, як внутрішній контроль. Контроль як функція управління визначається як така характеристика управління, яка дозволяє виявити проблеми і скоригувати діяльність підприємства до того, як ці проблеми переростуть у кризу. Моніторинг чистих активів, середні темпи зростання (або приросту) дозволяють виявити проблему. Для її усунення або недопущення проблемної ситуації потрібно проводити факторний аналіз чистих активів.

Ми пропонуємо одну із методик факторного аналізу чистих активів на основі моделювання. Модель - це насамперед інструмент дослідження об'єкта, умовний образ об'єкта і яка може бути використана як інструмент для контролю, оцінки, аналізу і для прогнозування. Будь-який факторний аналіз починається з моделювання багатофакторної моделі. Побудова моделі полягає у відображенні конкретної математичної залежності між факторами. Принцип, який знаходиться в основі розрахунку чистих активів, визначає адитивний характер зв'язку. У адитивної моделі результативний показник являє собою алгебраїчну суму факторів. Кількість факторів може варіювати. Загальна формула адитивної моделі:

n

y = £ Xtі + X, +... + Xn. (2)

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

І Й Плікус, Ю О Високос - Фінансовий аналіз як метод привентивного контролю в системі антикризового фінансового управління