Н П Погореленко - Фінансові інновації у розвиток банківського сектору - страница 1

Страницы:
1 

УДК 336.64

Н.П.ПОГОРЕЛЕНКО, канд. екон. наук

Харківська філія Української академії банківської справи

ФІНАНСОВІ ІННОВАЦІЇ У РОЗВИТОК БАНКІВСЬКОГО СЕКТОРУ

Розглядаються питання щодо важливості розвитку інноваційних процесів у фінан­совому сектора економіки. Визначено як приоритетний напрямок розвиток фінансових інновацій у банківській сфері. Запропоновано інноваційну стратегію розвитку комерцій­ного банку, тактичні особливості її реалізації.

У загальному інновації являють собою впроваджені у виробницт­во або у сферу послуг нововведення у формі об'єктів, технологій, про­дуктів, що є результатом наукових досліджень, винаходів і відкриттів і якісно відрізняються від своїх аналогів (чи не мають аналогів) [1]. Від­повідно до цього інновації - це одне з найбільш розповсюджених явищ у будь-якому сектору економіки, що визначає економічне зростання, розвиток, структурні зрушення та ін.

Поряд з цим слід зазначити, що сьогодні у більшості країн здійс­нюється новий тип економічного розвитку - інноваційний як виражен­ня триваючої технологічної революції. Тобто, інакше кажучи, економі­ка знаходиться в процесі постійних змін та еволюціонує. Це ж у пов­ному обсязі стосується й економічного розвитку в Україні, що відбува­ється у дійсний час. До того ж сталість економічних процесів у перехі­дній економіці обумовлює постійне впровадження та застосування саме нових рішень. При цьому першочерговим завданням цього є створення умов щодо інноваційного розвитку, основні риси якого ви­значаються наступним:

по-перше, постановкою інноваційного процесу (створення, поши­рення і використання інновацій) у центр якісних, кількісних і структу­рних змін;

по-друге, перетворенням інноваційного процесу в постійно дію­чий фактор;

по-третє, безпрецедентно високою швидкістю змін.

На цьому наголошують різні дослідники та фахівці як в Україні, так і по за її межами. Однак, як свідчить аналіз літературних джерел та досліджень у сфері інноваційного розвитку, переважна більшість цих праць стосується виробничих підприємств [1, 2].

Проте, як вказує Р.Мертон, саме магістральна функція фінансової системи повинна забезпечити розподіл економічних ресурсів у просто­рі та часу [3]. До того ж найбільші зміни щодо економік пострадянсь­ких країн торкнулися фінансового сектору. Наприклад, російський дослідник О.О.Недосекін наступним чином визначає зміни у фінансо­вому секторі економіки: «Складається нова парадигма ..., в основі якої лежать обмежена передбачуваність, циклічність індексних трендів, підвищена воліативність і різко зростаючий зв'язок ринкових цін з фу­ндаментальними, у тому числі макроекономічними факторами» [4]. Поглиблення досліджень щодо фінансових інновацій також підсилює зростаюче значення до фінансового сектору економіки взагалі. Проте пильна увага до фінансових інновацій обумовлена й тим, що вони як правило проявляються під час зміни ринкових умов. Класичним при­кладом фінансових інновацій як наслідку змін ринкових умов можна зазначити розвиток заставних з коригованою процентною ставкою, створення у певний час ф'ючерсів для фінансових ринків тощо.

При цьому оскільки фінансові інститути стикаються з більшими регулятивними обмеженнями, ніж більшість суб'єктів господарювання в інших галузях, то природа регулювання та його зміни є додатковим важливим фактором фінансових інновацій. Таким чином, зростаюче значення фінансового сектора в сучасних умовах, також як швидкі зміни в цьому секторі, генерують дослідницький інтерес до фінансо­вих інновацій.

Утім найбільш динамічною часткою фінансового сектору в Укра­їні є комерційні банки. Слід зазначити, що протягом останніх років в Україні було досягнуто певних елементів стабілізації банківської сис­теми із збереженням її ринкової орієнтації, здатної відігравати важли­ву роль у посиленні стабілізаційних процесів та здійсненні структур­них перетворень в економіці в цілому. Однак у дійсний час в Україні активно розглядаються питання щодо реформування фінансового сек­тору, і насамперед банківської сфери [5]. При цьому ці процеси відбу­ваються на фоні розвитку банківської мережі, впровадження нових банківських послуг. Тобто слід зазначити, що процес інноваційного розвитку істотно торкнувся й банківської сфери і як область додатка інновацій і як фактор, що сприяє їхньому впровадженню в економіку в цілому. Зростаюча увага щодо інновацій у банківському секторі обу­мовлена як ускладненням низки завдань що постають перед банками у дійсний час, так і розвитком глобальної фінансової конкуренції - для національних банків складається принципово нове зовнішнє середо­вище діяльності. Разом із тим підсилюється ступінь фінансової глоба­лізації. При цьому, найбільш важливі тенденції фінансової глобаліза­ції, на наш погляд, полягають у поширенні інноваційних банківських технологій, конкуренції на новому технічному рівні, зміні структури банківської сфери - хвиля злиттів.

Виходячи з цього, впровадження інноваційного менеджменту як останнього слова в банківському управлінні - нагальна потреба длявітчизняних банків, щоб вижити в міжнародній конкуренції. Нові бан­ківські технології - шанс для успішної конкуренції як на внутрішньо­му, так і зовнішньому ринках. Проте якщо західні дослідники зосере­джують увагу на аналізі впливу фінансових інновацій щодо розвитку банківського сектору [6, 2], то головним у даному аспекті для України, на думку автора, є насамперед розробка інноваційної стратегії розвит­ку комерційних банків. Це пов' язано з тим, що банківські установи в України у порівнянні з західними банками мають невеликий термін існування, а поширене впровадження фінансових інновацій у банків­ському секторі економіки України тільки набирає оберти.

До того ж з точки зору практичного використання інноваційних рішень у банківській сфері важливим є розгляд формальних визначень стосовно банківських інновацій, які в контексті терміну "фінансова інновація" можуть розглядатися як те, що зменшує витрати або фінан­совий ризик. У цьому плані слід зазначити, що саме фінансово-кредитне забезпечення інноваційної діяльності відіграє ключову роль у реалізації інноваційних процесів, тому що рішення проблем фінансу­вання є запорукою успішного розвитку інноваційної діяльності [7]. (Під фінансово-кредитним забезпеченням інноваційної економічної діяльності розуміється сукупність економічних відносин, що склада­ються з приводу вишукування й ефективного використання фінансово-кредитних засобів і організаційно-управлінських принципів, методів і форм їхнього впливу на життєздатність економічних інновацій).

Як приклад фінансової банківської інновації доцільно вказати іпотеки з регульованою процентною ставкою, фонди індексів обмінно­го курсу, нові технології та процеси у банківському менеджменті то­що. При цьому у світовій банківській праці інноваційні зміни відбува­ються постійно [8]. Ці зміни можна структурувати наступним чином:

зміна структури і вигляду банку в цілому. Це зміни які обумовле­ні багатоспрямованістю банківської діяльності при сполученні нових і традиційних технологій і інструментів. Наприклад, введення самооб­слуговування або дистанційного обслуговування, надання висококва­ліфікованих індивідуальних консультацій;

зміни, обумовлені застосуванням віртуальних банківських і фі­нансових технологій, таких як управління банківським рахунком, роз­рахунки готівкою, електронний підпис, комплексне використання но­вих інформаційних і комунікаційних технологій для електронного і змішаних (традиційного і нового) маркетингу тощо;

зміни, пов' язані з оптимізацією банківської мережі: розосере­дження й організаційний поділ банку, зміни у філіях і філіальній ме­режі;зміни в кваліфікації працівників: продукт-менеджер, консультант, фахівець із трансакцій і консультацій;

зміни щодо структурно-технологічної перебудови діяльності бан­ку: збір, збереження й аналітична обробка внутрішньої інформації, нові можливості внутрішнього контролю й аудита;

зміни, обумовлені появою нових банківських продуктів (послуг) на базі нових технологій.

Поряд з цим відзначимо, що для України характерним є впрова­дження банківських продуктів які вже відомі в розвинутих країнах. Тобто це інновації, які пов' язані з інституціональною перебудовою економіки.

Крім цього ринкова ситуація, у якій необхідно впроваджувати в практику інноваційний банківський менеджмент в Україні, характери­зується низкою напрямків впливу зовнішнього середовища: інтеграці­єю банків у світову фінансову систему; впровадженням іноземних ба­нків в Україні; необхідністю реформування банківської сфери; жорст­ким державним регулюванням параметрів комерційних банків.

Виходячи з цього, на думку автора, в інноваційному банківському менеджменті варто виділити два аспекти:

по-перше, процес управління впровадженням технічних і техно­логічних нововведень;

по-друге, процес постійних змін у сфері банківської діяльності відповідно до змін середовища.

Однак, як справедливо зазначає мікроекономічна теорія, голо­вним є зосередження уваги на питаннях впровадження інновацій. Тоб­то доцільним є визначення стратегії розвитку інноваційних заходів комерційного банку, серед яких слід зазначити аналітичну оцінку пе­редового досвіду банків різних країн і прогноз їхнього інноваційного розвитку, уточнення пріоритетних напрямків розвитку банківської технології, менеджменту, що визначають боротьбу за лідерство. Голо­вну мету такого процесу доцільно визначити як досягнення оптималь­ного рівня конкурентоздатності на основі комплексу погоджених тех­нологічних, економічних і управляючих заходів, що спрямовані на досягнення певного кінцевого результату, а саме створення банку і банківських систем нового покоління, що працюють у режимі так зва­ного інноваційного менеджменту. Тобто сутність інноваційної страте­гії розвитку комерційного банку полягає у націлюванні банку на впро­вадження нових, більш продуктивних технологій, послуг і організа­ційних структур. Інакше кажучи ставиться задача підвищити гнучкість і адаптивність до ринку, підвищити прибутковість банку.

При цьому узагальнена інноваційна стратегія розвитку комерцій­ного банку могла б бути, на нашу думку, представлена у вигляді суку­пності планів щодо інноваційних заходів. Окремо серед таких планів, як стратегічні напрямки інноваційного розвитку комерційного банку можна зазначити:

автоматизацію банківських процесів, перехід на нові комп'ютерні технології самообслуговування, дистанційне обслуговування, викорис­тання Інтернету, впровадження віртуальних банківських і фінансових технологій;

удосконалювання форм і методів управління, включаючи впрова­дження інновацій.

Серед тактичних особливостей реалізації стратегічних напрямків слід відзначити:

урахування особливостей ринкової ситуації у вітчизняній банків­ській сфері;

проведення модифікації органів і структур управління банком, мережі філій;

структурні і функціональні зміни з урахуванням багатоканального обслуговування клієнтів, при сполученні нових і традиційних техноло­гій і інструментів.

Але щоб стратегія була здійснена на практиці, на нашу думку, не­обхідно створити спеціальну групу по впровадженню інновацій, голо­вним завданням якої має бути виконання плану інновацій, а її основні функції полягати у наступному:

розробці та організації механізму впровадження інновацій, з ура­хуванням загальних аспектів планування роботи банку;

організації оперативних груп щодо впровадження окремих інно­вацій рішень, координації їх роботи;

підтримці зв'язку з незалежними фахівцями-консультантами для оцінки впровадження інноваційних рішень;

зборі та наданні об' єктивної інформації щодо впровадження ін­новацій усім службовцям і керівництву банку.

Слід зазначити, що саме застосування інноваційної стратегії роз­витку банку допомагатиме вдосконаленню загального банківського менеджменту та розвитку банківської системи взагалі. Утім сприятиме цьому більш прискорене впровадження нових інформаційних та теле­комунікаційних технологій. Однак виходячи з того, що банківські установи мають далеко не однакові умови розвитку, доцільним є ви­значення послідовності впровадження новітніх технологій, тобто ви­значення окремих функціональних стратегій інноваційного розвитку комерційних банків. Це, на нашу думку, і повинно бути напрямком подальших досліджень.

1.Современные проблемы предпринимательской деятельности / Под общ. ред. проф. Л.В.Дикань. - Харьков: Гриф, 2000. - 380 с.

2.Frame W. Scott and White Lawrence J. Empirical Studies of Financial Innovation: Lots of Talk, Little Action? - Federal Reserve Bank of Atlanta. Working Paper. - 12 July 2002. - 40 р.

3.Merton Robert C. Financial Innovation and Economic Performance // Journal of Ap­plied Corporate Finance. - 1992. - № 4. - P.12-22.

4.Недосекин А.О. Введение в проблему прогнозирования фондовых индексов -www.finansy.ru. (12.08.2002).

5.Проект комплексної програми розвитку банківської системи України на 2003­2005 роки // hppt: // www.bank.gov.ua.

6.Finnerty John and Douglas Emery. Corporate Securities Innovation: An Update // Journal of Applied Finance. - 2002. - №12. - P.21-47.

7.Васюренко О.В., Пасічник І.В. Шляхи розвитку кредитного забезпечення інно­ваційної діяльності // Економіка України. - 2000. - №2. - С.23-28.

8.Воеводская Н.Д. Новые банковские технологии // Банковские услуги. -1999. -№11-12. - С. 15-18.

Отримано 08.12.2003

 

УДК 330.15.131.5.001.11

Г.А.ЖУЧКОВА, І.В.МІНЯЙЛЕНКО, В.А.ОЧЕНАШ

Полтавський національний технічний університет ім. Юрія Кондратюка

ДО ПИТАННЯ ВИЗНАЧЕННЯ „РЕСУРСОМІСТКОСТІ" ВИРОБНИЦТВА ЯК ЕКОНОМІЧНОЇ КАТЕГОРІЇ

Розглядається поняття "ресурсомісткість" виробництва як економічна категорія. Наводиться сутність, склад і класифікація ресурсів. Обумовлюється взаємозв'язок еко­номічних категорій "ресурси" і "ресурсомісткість".

В умовах ринкової економіки одним із основних господарюючих об'єктів є підприємство. Саме на цьому рівні створюється необхідна суспільству продукція і формуються основні джерела наповнення бю­джету країни. Економічність діяльності будь-якого підприємства зале­жить , в першу чергу, від ефективності використання усіх видів ресур­сів. У цьому зв' язку надзвичайно важливим є визначення міри викори­станих ресурсів, що є основою аналізу ефективності економіки підпри­ємства та розрахунку конкурентоспроможності його продукції. Вини­кає необхідність у якісній і кількісній оцінці цієї міри, тобто потрібен деякий показник, або система показників. Але кількісна оцінка можли­ва тільки за умови визначення економічної категорії, що покладена в основу оцінки.

Розглянемо поняття "ресурсомісткість" як економічну категорію, здатну надати всебічну характеристику витратності ресурсів на вироб­ництво продукції. Аналіз існуючої літератури показав, що практично

Страницы:
1 


Похожие статьи

Н П Погореленко - Фінансові інновації у розвиток банківського сектору