Автор неизвестен - Циклічність інноваційного розвитку промислового - страница 1

Страницы:
1  2 

УДК 330.341.1

ЦИКЛІЧНІСТЬ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПРОМИСЛОВОГО

ПІДПРИЄМСТВА Федулова І.В. Національний університет харчових технологій Анотація. Стаття присвячена питанням вибору оптимального напряму інноваційної діяльності у відповідності з фазами життєвого циклу розвитку підприємства.

Аннотация. Статья посвящена вопросам выбора оптимального направления инновационной деятельности в соответствии с фазами жизненного цикла развития предприятия.

Annotation. The article is devoted to the questions of choice of optimum direction of innovative activity in accordance with the phases of life cycle of development of enterprise.

Ключові слова. Життєвий цикл, інноваційний розвиток.

Вступ. Необхідними умовами для підвищення ефективності інноваційної діяльності є орієнтація виробництва на споживачів і конкурентів і гнучке пристосування до ринкової кон'юнктури. Для успішної діяльності підприємствам потрібно звертати увагу на фази основних життєвих циклів розвитку. Також потрібно враховувати, що кожна фаза характеризується своїм, тільки їй притаманним набором напрямів інноваційної діяльності. Це вимагає відповідної зміни стратегії інноваційного розвитку підприємства. Основні прагнення менеджерів повинні бути спрямовані на максимальне пристосування до змін ринкової ситуації на кожній фазі життєвого циклу розвитку підприємства з урахуванням його внутрішнього стану.

Постановка проблеми. Дослідження фаз життєвого циклу розвитку підприємства дозволить по-новому оцінити стан ресурсів та оточення підприємства, а також обґрунтувати оптимальні напрями інноваційного розвитку. Врахування основних положень моделі життєвого циклу розвитку підприємств дозволяє сформулювати важливі висновки для прийняття рішеньстосовно обґрунтування напрямів інноваційного розвитку. Розуміння специфіки основних фаз життєвого циклу підприємства дозволяє уникнути багатьох помилок під час розвитку і передбачити типові проблеми зростання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Основи інноватики та її сучасні концепції базуються на знаннях про ділові цикли, технологічні уклади, інноваційні процеси на макро- і мікрорівнях. Сучасний стан та тенденції розвитку інноваційної діяльності в окремих галузях промисловості впливають на загальнодержавний розвиток країни та рівень її конкурентоспроможності в світі. Дослідження циклічної динаміки розвитку суспільства здійснювались такими вченими, як Н.Кондратьєв, Й.Шумпетер, Ф.Бродель, Дж. Ван Дейн, А.Кляйнкнехт, С. Кузнець, Т.Менш, Р.Фостер, Ю.Яковець, С. Глазьєв, вони дослідили закономірності соціально-економічного розвитку з урахуванням внутрішнього механізму циклічності будь-якої системи та її адаптації до змін навколишнього середовища.

З цього погляду, основою розвитку інноваційних процесів є представлення еволюції науково-технічного прогресу (НТП) як періодичної схеми довгих хвиль нововведень (цикли М.Д. Кондратьева) [1] і тих змін, що відбуваються в середині розвитку кожної такої хвилі протягом. Ці зміни відбуваються на всіх рівнях розвитку суспільства, й ігнорування еволюційних законів може призвести до негативних результатів на рівні еволюційного розвитку окремої організації. Цикли економічної динаміки фундаментально досліджені на рівні національної економіки, однак на рівні підприємства (корпорації) такі дослідження носили фрагментарний характер. Між тим, саме мікрорівень створює і відтворює ланцюги цінностей, створює додану вартість. Теорія циклічності, у застосуванні до підприємств, суттєво розширює межі наукового прогнозування, так як, якщо відомо знаходження прогнозного об'єкта на кривій циклу, то можливе застосування або методів екстраполяції трендів (за умов, що зовнішнє і внутрішнє середовище будуть достатньо стабільними), або методів факторного моделювання (якщо фактори призводятьдо зміни тенденцій), або експертних оцінок (за умов достатньо великої, складної і багаторівневої прогнозної системи).

Перевагою життєциклічної концепції є те, що вона забезпечує [2] облік часового фактору; виявлення центральної тенденції процесу; наочність динаміки перетворень; логіку розгортання процесу; наочність і прозорість матеріальних, інформаційних і фінансових потоків; можливість математичного моделювання стадій і процесів; можливість застосування альтернативних методів прогнозування; виявлення взаємозв'язків різних економічних об'єктів типу товар - техніка - технологія, новий товар - попит - технологія, фактори виробництва - конкурентні переваги - розвиток організації.

Теорія життєвих циклів організацій з позиції їх існування в конкурентній боротьбі розглядалася багатьма дослідниками. Ми розглянемо найбільш важливі й універсальні моделі розвитку організації, які побудовані на основі життєциклічної концепції (табл. 1). Життєві цикли всіх економічних об'єктів, процесів і систем мають одну теоретичну базу: будь-який життєвий цикл починається із зародження, проходить стадії зростання, зрілості і спаду.

Таблиця 1

Основні моделі життєвого шляху організації і їх адаптація до системи

управління інноваційною діяльністю

 

Основні моделі життєвого розвитку організації

Основні етапи (стадії) або компоненти розвитку моделі

Управління інноваційною діяльністю по етапах розвитку організацій

1. Модель визначення етапів життєвого циклу організації Ларі Грейнера [3]

Опис етапів життєвого шляху організації, а саме п'яти етапів еволюції    і    революції на життєвому  шляху організації, які    називаються «стадіями зростання»: 1. зростання через креативність; 2. зростання через директивне    керівництво; 3. зростання через делегування; 4. зростання через координацію; 5.          зростання через співробітництво. Згідно цієї моделі, найбільше значення для побудови моделі організаційного розвитку мають п'ять ключових факторів: вік організації; розмір організації; етапи        еволюції; етапи революції;    темпи зростання галузі.

В системі управління інноваційним розвитком організації теорія життєвого циклу організації має широке коло використання. Так, кожен етап розвитку     організації     визначається своєю направленістю       інноваційної діяльності; пріоритетами     інноваційного менеджменту; визначеними    організаційними структурами; стилем вищого керівництва; системою контролю згідно обраного напряму інноваційної діяльності а також системою винагороди за результати. Інноваційні цілі визначається на кожному етапі життєвого шляху організації, так як кожен етап характеризується періодом зростання в межах якого не відбувається значних змін в організації і періодом    системного   перевороту   в житті організації.


2. Модель життєвих циклів організації Іцхака Адізеса [4]

Згідно цієї моделі, в процесі життєдіяльності організації можна       виділити десять закономірних послідовних етапів:   1.   виношування; 2. молодше       дитинство; 3. дитинство; 4. юність; 5. розквіт; 6.           стабілізація; 7. аристократизм;      8. рання бюрократія;         9. пізня бюрократія; 10. смерть. На практиці ця теорія дозволяє прогнозувати розвиток подій і виникнення критичних ситуацій, і, відповідно, дозволяє підготуватись до них, а також детально   описує закономірні, природні явища і відхилення, що      дозволяє менеджеру концентруватись      на тих проблемах,   які відповідають віку     і     рівню розвитку організації.

В рамках моделі життєвих циклів організації виділяють «хвороби зростання» - специфічні системні кризи, які пов'язані з їх розвитком. Кожний етап характеризується своїми можливими кризами (криза старту, ринкова уразливість, пастка сімейності, криза автономності, невдалий підприємець; криза корпоративних відносин, криза керованості, криза довіри, криза комунікацій), які визначають можливі пріоритети у виборі направлень інноваційної діяльності організації і можливості організації щодо вибору інноваційної цілі розвитку, які відповідають віку і рівню розвитку організації.

3. Життєвий шлях організації в бізнесі за теорією Є.Ємельянова і С.Поварніциної [5]

Згідно цієї моделі виділяється чотири етапи життєвого циклу організаційного   розвитку: 1. етап    «Тусовка»;     2. етап «Механізація»;       3. етап «Внутрішнє підприємництво»; 4. етап «Управління якістю». Автори уточнюють, що кожен з цих макроетапів поділяється на шість     стадій: формування, зростання, стабілізація, стагнація, криза і розпад.

Змінювання етапів, як правило, супроводжується значними трансформаціями всередині організації при спробі вирішити кризу кожного окремого етапу. Специфіка криз кожного окремого етапу, визначена система взаємовідносин між співробітниками, організація взаємовідносин із зовнішнім середовищем дозволяють формувати цілі інноваційного розвитку, що відповідають кожному конкретному циклу розвитку організації.

4. Етапи життєвого циклу підприємства Довбня С. і Гембель Ю. [6]

Виділяють     такі     етапи і розглядають аналіз фінансових показників за кожним з них: етап       зародження; етап прискорення   зростання; етап зрілості; етап спаду.

На етапі зародження відбувається пошук найбільш конкурентоспроможних інноваційних напрямків існування на ринку і починається формування стратегічного інноваційного потенціалу підприємства. На етапі прискорення відбувається посилення інноваційного потенціалу підприємства при зростанні попиту на його продукцію. На стадії зрілості підприємство має стабільні показники рентабельності продаж. На етапі спаду зменшується конкурентоспроможність за рахунок старіння ресурсів і вичерпування можливостей даного інноваційного напрямку розвитку

5. Стадії життєвого циклу підприємства Бланка І.О. [7]

Виділяє за стадіями життєвого циклу      підприємства, що знаходяться        на стадії «народження», «дитинства», «юності», «ранньої зрілості» та «старіння».

В          цьому контексті розглядаються особливості фінансової діяльності підприємств, що знаходяться на різних стадіях життєвого циклу.

Особливості фінансової діяльності підприємств, які знаходяться на різних стадіях життєвого циклу, полягають у різних рівнях інвестиційних потреб, які, в свою чергу, визначаються потребами і можливостями інноваційного розвитку підприємства. Це характеризується різними темпами приросту загального обсягу фінансових ресурсів; різними можливостями залучення позиченого капіталу; рівнями диверсифікації фінансових операцій; рівнем фінансового ризику.

6. Стадії життєвого циклу підприємства Базарова Т.Ю. [8]

Виділяються стадії: формування, інтенсивного зростання, стабілізації і кризи

На стадії «формування» підприємству потрібно знайти той товар, який буде запропонований споживачу, тобто розроблення інноваційної ідеї розвитку. На стадії «інтенсивного зростання»


 

 

збільшується обсяг продаж, кількість працівників, філій, підрозділів, напрямків діяльності, це дифузія інноваційної діяльності. На стадії «стабілізації» важливо максимально стабілізувати свою діяльність, що може полягати у скороченні витрат на виробництво і максимального нормування власної діяльності. Стадія «кризи» характеризується зменшенням ефективності і втратою місця на ринку.

7. Життєві цикли організації Б.З.Мільнера

[9]

Виділяються такі етапи: підприємництва; колективності; формалізації і управління; виробництва і структури; занепаду.

На етапі підприємництва відбувається становлення організації і формується життєвий цикл організації, що визначається пошуком і впровадженням інноваційної ідеї у виробництво. На етапі колективності розвиваються інноваційні процеси минулого етапу, формується місія організації, структура залишається неформальною. На етапі формалізації і управління стабілізується структура організації, основна увага звертається на ефективність інновацій і стабільність. На етапі виробництва і структури організація збільшує випуск продукції, керівники виявляють нові можливості розвитку, організаційна структура стає більш комплексною і опрацьованою, механізм прийняття рішень децентралізований. На етапі занепаду зростає конкуренція, виникає проблема зменшення попиту, відбувається пошук шляхів збереження ринків, використання нових можливостей, збільшується потреба у спеціалістах.

8. Класифікація поведінки організації на різних      етапах її життєдіяльності залежно     від виду стратегії у конкурентній боротьбі за Юдановим А. [10]

Перший етап розвитку - «сіра миша» (комутантна стратегія); другий етап - «хитрий лис» (патієнтна стратегія); третій етап «могутній слон» (віолентна стратегія).

На першому етапі свого розвитку організація поводить себе як «сіра миша», тобто використовує стратегію пристосування неспеціалізованих підприємств, що орієнтуються на потреби ринку, які постійно змінюються. На наступному етапі, з метою досягнення справжнього успіху організація використовує стратегію спеціалізації у вузькій сфері, тобто захоплення невеликого але специфічного сегменту ринку. На наступному етапі для забезпечення стійкості бізнесу організація перетворюється у віолента, тобто у широко диверсифіковану компанію, яка успішно займається декількома видами діяльності.

Аналіз  циклів  життєдіяльності  підприємств,  проведений  в табл.3.1

показав, що важливе місце у визначенні кожної стадії і вичерпанні її можливостей відіграє інноваційну чутливість організації. Таким чином, кожна стадія (фаза циклу) характеризується своїм набором можливих напрямків інноваційної діяльності, які обґрунтовуються основними ознаками фаз життєвого циклу розвитку підприємства.

Цілі статті. Визначення оптимальних напрямів інноваційного розвитку промислового підприємства стосовно циклічної моделі його розвитку.

Виклад основного матеріалу дослідження. Таким чином життєвий цикл розвитку підприємства потрібно розглядати як послідовність фаз (стадій), які в своїй сукупності складають весь період еволюційного розвитку підприємства. На кожній фазі принципово змінюються напрямки розвитку, головні стратегічні зусилля, вимоги до розвитку персоналу взагалі і кожної особистості окремо, спрямування маркетингової діяльності, вимоги до розвитку конкурентоспроможності підприємства, фінансові, інвестиційні, конкурентні і головне - інноваційні стратегії розвитку. В інноваційній діяльності економічні об'єкти і системи такі як підприємство, організація, техніка, технологія, товари і послуги, розглядаються в ієрархічній підлеглості і взаємодії, як цілісна сукупність засобів і способів, що спрямовані на безперервне оновлення. Життєвий цикл організації складається із окремих фаз, які нами розглядаються як періоди часу, протягом яких діяльність підприємства характеризується набором визначених параметрів: напрямом розвитку; інтенсивністю розвитку; конкурентною, фінансовою, інвестиційною і інноваційною стратегією; принципами і способами формування потенціалу; типом організаційного механізму.

Циклічність змін на підприємстві обумовлюють деякі протиріччя:

1.     На рівні зовнішнього середовища: між загальною закономірністю періодичного інноваційного оновлення суспільства і всіх складових його системи і уповільненої реакції держави на ці тенденції. Дані обставини призводять до хвилеподібного розвитку не тільки економіки в цілому, але й окремого підприємства як елемента економічної системи.

2.     На рівні підприємства: між появою техніки і технології нового покоління і запізнюванням реагування менеджерів на відбір, впровадження і розповсюдження інновацій.

3.     На рівні індивіду: протиріччя між необхідністю розвитку лідерських властивостей у керівників і посилення їх схильності до влади в період інноваційних перетворень.

Ми вважаємо, що існує зв'язок між економіко-технологічним розвитком підприємства і розвитком його інноваційного потенціалу. Динаміка розвитку факторів зовнішнього і внутрішнього середовища впливає безпосередньо на розвиток підприємств і їх інноваційний потенціал.

За допомогою історичного підходу в [11] було проведене дослідження динаміки управлінських змін:

1.     До 50-х років 20 ст. першопричиною корпоративних змін виступали технологічні відкриття і винаходи (пріоритет виробничої діяльності підприємств);

2.     У 70-х роках 20 ст. зростання виробництва визвало проблеми збуту, першопричина змін пересунулась в область ринкової кон'юнктури (пріоритет маркетингових стратегій підприємств);

3.     З 80-х років 20 ст. методи управління набувають комплексності і стають проактивними. Запізнювання в реагуванні зменшується, внаслідок інтелектуалізації суспільства розвивається передбачення ситуацій;

4.     На початку 90-х років 20 ст. розвиток технологій перейшов у розряд high-tech, що істотно збільшило їх інтелектуальну складову і ініціювало інноваційну діяльність підприємств в частині НДДКР;

5.     Наприкінці 90-х років 20 ст. зростання інтелектуальної складової підвищило вимоги до персоналу і організації як засобу реалізації цілеспрямованої діяльності, розвиток технологій перейшло у розряд high-hum.

6.     Початок 21 ст. - основні фактори розвитку підприємств стають ендогенними, а екзогенні фактори поступово втрачають своє значення. Встановлюється прямий взаємозв'язок між стратегічними цілями компаній і інноваційним розвитком персоналу;

В теперішній час до основних факторів розвитку інноваційного потенціалу відносять ефективність управління знаннями в корпорації, адекватні організаційні форми і організаційні структури управління корпорацією, наявність внутрішнього підприємництва, використання нових інформаційних   технологій,   мотиваційні   механізми,   ефективність системпідготовки і перепідготовки кадрів, наявність ефективного лідерства і командного підходу в управлінні, а також розвиток інноваційної корпоративної культури в цілому.

За результатами історичного аналізу розвитку підприємств можна зробити такі висновки:

1.    Характер організаційних змін має циклічну природу, яка обумовлена наявністю протиріч на рівні внутрішнього і зовнішнього середовища організацій.

2.        Зміни у внутрішньому середовищі підприємства відбуваються із запізненням відносно змін зовнішнього середовища внаслідок об'єктивних (наявність науково-технічного лагу, недостатність ресурсів тощо) і суб'єктивних (низький рівень компетентності керівників, невисоке інноваційне сприйняття персоналу тощо) причин.

3.     Причини зміни підходів до управління обумовлені зміною
пріоритетних функціональних площин протягом часу (від управління
виробництвом, до управління маркетингом і від нього - до управління
персоналом).

В теорії розвитку систем управління бізнес-процесами розглядаються основні фактори управління, які визначають еволюцію розвитку організації. Це такі, як зміна співвідношення попиту і пропозиції, величина попиту, характер конкуренції, конкурентні переваги, модель виробництва, джерело додаткової вартості, методологія управління процесами, критерій оцінки процесу [12].

Так, за умов дефіциту на продукцію, що випускається, підприємство має необмежений попит і може нав'язувати ринку свою ціну на продукцію. Така ситуація спонукає до масового виробництва продукції обмеженого асортименту, що дозволяє найбільш ефективно отримувати прибуток. При насиченості ринку різко зростає конкуренція, коли ціна на продукцію вже не залежить від підприємства, норма прибутку різко знижується. В такій ситуації стає необхідним розширення асортименту продукції, що випускається. Якщо підприємство не знаходить свій сегмент ринку, то виникає розрив міжскладністю процесів і рівнем їх управління. Виникає необхідність переходу підприємства до нової системи, яка дозволяє управляти не зростанням обсягів випуску продукції, а зниженням собівартості (можливо і за рахунок скорочення самого виробництва). Таким чином, підприємство або адаптується до ситуації, що змінилася, або криза буде рухатись до загибелі підприємства. Для промислових підприємств виникнення кризи пов'язано як із насиченістю ринку і вичерпанням технологічних можливостей отримання прибутку за рахунок лінійного нарощування випуску продукції, так і за рахунок переходу підприємства з однієї фази розвитку на іншу протягом всього свого життєвого циклу.

В основу побудови моделі розвитку підприємства була покладена концептуальна модель інноваційного розвитку, яка була запропонована Поляковим С.Г. і Степновим І.М. [13]. В основу побудови своєї циклічної інноваційної моделі вони поклали такі припущення:

-   джерелом розвитку виступають інновації;

-   розвиток підприємства має як хвилевий так і імпульсний (дискретний) характер;

-      основним параметром є час як природний вимірювач хвильових процесів;

-      існують два види впливів: ті, які впливають на амплітуду і ті, які впливають на вигляд хвильового процесу. Перший тип впливу пов'язаний безпосередньо із діяльністю. Другий - з реалізацією стратегії підприємства.

В еволюційній моделі інноваційного розвитку розглядаються чотири фази розвитку підприємства. В табл.2 подані основні характеристики кожної фази в межах циклу розвитку підприємства.

Таблиця 2

Характеристики фаз розвитку підприємства в синергетичній еволюційній


моделі інноваційного розвитку


Перша фаза -

створення і впровадження інноваційної ідеї

Формування ідеї

створення

підприємства,

підбір персоналу і

формування

команди

Екстенсивний розвиток,

збільшення обсягів виробництва, продаж, послуг

Закріплення позицій  на ринку, підбір персоналу за спеціальними вимогами

Зростання витрат,

падіння

ефективності,

функціонування на

рівні середньо-

галузевої

рентабельності

Друга фаза -дифузія інновації

Формування ідеї диверсифікації продуктового портфелю на підприємстві

Збільшення випуску нових товарів, послуг

Обмеження власних ресурсів і конкуренція на даних сегментах ринку

Посилення

конкуренції,

припинення

виробництва

збиткових або

потенційно

збиткових

продуктів

Третя фаза -організаційно-технологічні інновації

Формування ідеї

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

Автор неизвестен - 13 самых важных уроков библии

Автор неизвестен - Беседы на книгу бытие

Автор неизвестен - Беседы на шестоднев

Автор неизвестен - Богословие

Автор неизвестен - Божественность христа