В М Мойсиенко - Этноязыковая принадлежность руськой мовы во времена великого княжества литовского и речи посполитой - страница 4

Страницы:
1  2  3  4 

Наиболее стабильно континуант праславянского безударного *е > е сохраня­ется именно в говорах правого берега Припяти и в северных районах Ровенской, Житомирской и Киевской областей, т.е. центральных, по нашему мнению, дляя этого языкового явления. Анализируемая перегласовка преодолевает границы реального распространения ее в живом языке и фиксируется в памятниках, со­здававшихся фактически на всей территории Белоруссии, а также в Вильно, Троках и несколько реже - в южноукраинских памятниках (чаще в надднепрян-ских, спорадически в юго-западных).

Считаем, что нет основания довольно частое написание є, і на месте без­ударного < *е в памятниках с территории Белоруссии и севера Украины свя­зывать с непрямыми проявлениями яканья, как это делает А. Булыка [52. C. 350]. Написания типа тнсеча, паметь уже в первых грамотах периода ВКЛ с северноукраинских и южнобелорусских земель отражали одну из наиболее ха­рактерных полесских разговорных фонетических черт.

Определенная тенденция к разграничению в написании под ударением і, без ударения е (по В. Курашкевичу) в древнейших грамотах периода ВКЛ с северно­украинских и южнобелорусских земель со временем нивелируется. Все чаще встречаются написания с е и с и, что, очевидно, стало следствием влияния соб­ственно белорусской и южноукраинской языковых стихий. При этом нужно учитывать, что составители грамот на всех украинских и белорусских землях пользовались единой орфографией: употреблялись буквы, артикуляционное на­полнение которых вообще отсутствовало (ь, ъ) или писарям было не совсем не­понятным (і, а, 0). Отсюда и смешение в типичных украинских (перемышль-ских, галицких) грамотах, которые никак не отражают фонетики живого языка того времени: печірєскии, зімли, віліли [53. C. 64]. В заключении сделаем выводы:

1) "Руська мова" не базировалась на живых языковых чертах одного из наро­дов - белорусского или украинского и, несомненно, в период вхождения их в со­став ВКЛ для тех и других была общей.

2) "Руська мова" как официальный язык ВКЛ - не новое явление; он возник на почве литературно-письменного языка Киевской Руси - древнерусского.

3) Древнерусский язык в период становления его как официального в ВКЛ из черт живого языка вобрал в себя наибольшее количество полесских особенно­стей. Этим обусловлена некоторая наддиалектность "руськой мовы" (на началь­ном этапе ее функционирования) на фоне украинской и белорусской языковых систем, которые, очевидно, в живой речи уже проявлялись в своих маркирую­щих особенностях.

4) Позже (с XVI в.) характерные украинские черты ("украинский комплекс") с опорой на южноукраинскую основу живого языка все отчетливее начинают проявляться в письменных памятниках и противопоставляются полесским чер­там. Со времени безусловных фиксаций черт "украинского комплекса" можно говорить о староукраинском варианте "руськой мовы".

5) "Белорусский комплекс", так и не проявившись реально в литературно-письменном языке того времени, окончательно совпал с "полесским". Поэтому с XVI в. можно говорить о старобелорусско-полесском варианте "руськой мо-вы", который уже отчетливо противопоставлялся староукраинскому.

Перевод с украинского Н.В. Сотник

 

СПИСОК ЛИТЕРАТУРЫ

1.   Огієнко I. Розмежування пам'яток українських від білоруських // Пам'ятки України: історія та культура. 2002. № 2.

2.   А.С. (Соболевский?) Б^лоруссы // Энциклопедически! словарь. Ф.А. Брокгауз -И.А. Ефрон. СПб., 1891. Т. 9.

3.   Василенко Н. Литовско-Русское государство // Энциклопедическш словарь. Ф.А. Брок­гауз - И.А. Ефронъ. СПб., 1899. Т. 34.

4.   Летописи западно-русские // БСЭ. М., 1954. Т. 25.

5.   Карский Е.Ф. Труды по белорусскому и другим славянским языкам. М., 1962.

6.   Русанівський В.М. Західноруська писемна мова // Українська мова. Енциклопедія. Київ,

2000.

7.   Зволінський П. Погляди европейських граматистів XV-XIX ст. на українську і білорусь­ку мови // Мовознавство. 1969. № 4.

8.   Ластоускі У. Гісторьія беларускай (кры£скай) кнігі. Спроба паясніцельнай кнігопісі ад канца X да пачатку ХВХ стагодзьдзя. Ковно, 1926; Stang Chr.S. Біе \уе"ш$і$с1іе Kan-сіеізргасіїе der grossfйrstentums Ьіїаиеп. Oslo, 1935; ГумецькаЛ.Л. Уваги до українсько-біло­руських мовних зв'язків періоду XIV-XVII ст. // Дослідження з української і російської мов. Київ, 1964; Півторак Г.П. До питання про українсько-білоруську мовну взає модію донаціонального періоду // Мовознавство. 1978. № 3.

9.     Німчук В.В. До проблеми розмежування // Пам'ятки України: історія та культура. 2002.

№ 2.

10. Kuraszkiewicz W. Рец. на кн.: Stang Chr.S. Die westrussische Kancleispraclie der grossfursten-tums Litauen. Oslo, 1935 // Rutlienika. Warszawa, 1985.

11. Гумецька Л.Л. Якій з трьох назв західноруської літературної мови XV-XVII ст. - "західно-руська", "староукраїнська" і "старобілоруська" - слід віддати перевагу або як ці назви ди­ференціювати у вживанні? // Філологічний збірник. Київ, 1958.

12. Гумецкая Л.Л. Вопросы украинско-белорусских языковых связей древнего периода // Во­просы языкознания. 1965. № 2.

13. Анічзнка У.В. Беларуска-украінскя пісьмова-моуныя сувязі. Мінск, 1969.

14. Metriciana: Даследаванні і матэрыялы Метрыы Вялікага Княства Літоускага. Мінск, 2001.

Т. I; 2003. Т. II.

15. Жура ускі А.! Гiсторыя цбеларускай літаратурнай мовы. Мінск, 1967.

16. Яскевич А. Старабеларускія граматаїкі. Мінск, 1999.

17. Плющ П.П. Ьсторія української літературної мови. Київ, 1971; Німчук В.В. Походження і розвиток мови української народності // Українська народність: нариси соціально-еко­номічної і етнополітичної історії. Київ, 1990; Русанівський В.М. !сторія української літе­ратурної мови. Київ, 2001; Ісае вич Я.Д. Мовний код культури // !сторія української куль­тури. Київ, 2001. Т. 2.

18. Німчук В.В. Староукраїнська лексикографія в її зв'язках з російською та білоруською.

Київ, 1980.

19. Огієнко І. Ьсторія української літературної мови. Київ, 1995.

20. Чекмонас В. Из истории формирования белорусских говоров // Беларуская мова: шляхі развіцця, кантакты, перспективы: Матэрыялы III Міжнар. кангрэса беларусістау. Мінск,

2001.

21. Булаховський Л.А. Питання походження української мови. Київ, 1956.

22. Карский Е.Ф. Белорусы. Варшава, 1903. Т. I; 1908. Т. II. Ч. 1; 1911. Т. II. Ч. 2; 1912. Т. II. Ч. 3; М., 1916. Т. III. Ч. 1; Пг., 1921. Т. III. Ч. 2; Пг., 1928. Т. III. Ч. 3.

23. Німчук В.В., Симонова К.С. Передмова // Ділова мова Волині і Наддніпрянщини XVII ст. Київ, 1981; Німчук В.В. Підкоморські книги Правобережної України кінця XVI - першої половини XVII ст. // Книга Київського підкоморського суду (1584-1644). Київ, 1991; Матвієнко А.М. Передмова // Волинські грамоти XVI ст. Київ, 1995; Мойсіенко В.М. Акти Житомирського уряду кінця XVI початку XVII ст. - важливе джерело вивчення то­гочасної української літературно-писемної мови // Акти Житомирського гродського уря­ду: 1590 р., 1635 р. Житомир, 2004; Мойсі є нко В.В., Німчук В.В. Герасим Смотрицький та його "Ключ царства небесного..." // Герасим Смотрицький. Ключ царства небесного. Житомир, 2005.

24. Огі єнко І. Українська літературна мова XVI століття. і. Крехівський "Апостол" 1560 ро­ку. Варшава, 1930.

25. Halecki O. Litwa, Rus, Zmudz, jako czesci skladowe Wielkiego Ksiestwa Litewskiego // Roz-prawy historyczno-filozoficzne Akademji Umiejetnosci w Krakowie. 1916. T. LIX.

26. Передмова // Ълчэричний словник укра?нського язика. Київ; Харків, 1930. Т. 1.

27. Пстарычны услонік белорускай мовы. Мінск, 1982. Вып. 1.

28. Толстой НИ. Взаимоотношение локальных типов древнеславянского языка позднего периода (вторая половина XVI-XVII вв.) // Славянское языкознание. М., 1963.

29. Мозер М. Что такое "простая мова"? // Studia Slavica Hungauica. 47/3-4. Budapest, 2002.

30. Мякишев В. "Русская мова" Литовского Статута 1588 года и виленских актовых книг XVI века // Studia Russica. XVII. Budapest, 1999.

31. Miakiszew W. "Мовы" Великого княжества Литовского в единстве своих противоположно­стей // Studia Russica. XVIIB. Budapest, 2000.

32. Свежинский В.М. К вопросу об источниках белорусской исторической диалектологии // Лингвистическая география и проблемы истории языка. Нальчик, 1981. Ч. II.

33. Антонович А.К. Белорусские тексты, писанные арабским письмом. Вильнюс, 1968.

34. Falowski A. Jezyk ruskiego przekladu Katechizmu Jezuickiego z 1585 roku. Krakow, 2003.

35. Каманин И.М. Палеографическій изборникъ. Матеріали по исторіи южно-русскаго пись­ма въ XV-XVIII вв. Киев, 1889.

36. Мойсіенко В.М. Українська пам'ятка з виразними ознаками живого мовлення // Волинь-Житомирщина. 2003. № 11.

37. Клімау IJT. Мова перекладу Евангелля В. Цяпінскім. Автореферат... канд. филол. наук.

Мінск, 1997.

38. Smulkowa E. O polsko-bialoruskic zwiazkac jezykowyc w aspekcie czasowym і terytorialnym // Smulkowa E. Bialorus і pogranicza. Warszawa, 2002.

39. Kurzowa Z. Jezyk polski Wilefiszczyzny і kresow polnocno-wschodnich XVI-XX w. Warszawa;

Krakow, 1993.

40. CzyZewski F., Warchol S. Polskie і ukraiinskie teksty gwarowe ze wschdniej Lubelszczyzny. Lub­lin, 1998.

41. Turska H. Leksykalne pozyczki bialoruskie w jezyku polskim (doba staropolska) // Sprawozdania z prac naukowych Wуdzielu Nauk Spolecznych. Warszawa, 1970. Z. 2.

42. Стрижак О.С. Велике Полісся // Ономастика Полісся. Київ, 1999.

43. Мороз М.А., Чаквин И.В. Полесье как историко-этнографическая область, ее локализа­ция и границы // Полесье. Материальная культура. Киев, 1988.

44. Киркор А.К. Долина Припяти // Живописная Россия: Отечество наше в его земельном, историческом, племенном, экономическом и бытовом значении. СПб., М., 1882. Т. 3. Ч. 2. Белорусское Полесье.

45. Толстой Н.И. О лингвистическом изучении Полесья // Полесье (лингвистика, археоло­гия, топонимика). М., 1968.

46. Кухаренко Ю.В. Полесье и его место в процессе этногенеза славян. (По материалам ар­хеологических исследований // Полесье (лингвистика, археология, топонимика). М., 1968.

47. Михальчук К.П. Карта южнорусскихъ наречій и говоровъ // Атлас української мови. Київ, 2001. Т. 3. Карта V; Ганцов Вс. Діялектологічна класифікація українських говорів. Київ, 1923; Зілинський І. Карта українських говорів (1933) // Атлас української мови. Київ, 2001. Т. 3. Карта VII; Дурново Н.Н., Ушаков Н.Н., Соколов Н.Н. Діалектологиче-ская карта русскаго языка въ Европэ (1914) // Атлас української мови. Київ, 2001. Т. 3.

Карта VIII.

48. Бирнбаум X. Славянская прародина: новые гипотезы // Вопросы языкознания. 1988. № 5; Гимбутас М. Славяне. Сыны Перуна. М., 2003; Филин Ф.П. Происхождение русского, украинского и белорусского языков. М., 1972; Бернштейн С.Б. Очерк сравнительной грамматики славянских языков. М., 1961.

49. Атлас української мови. Київ, 1984. Т. 1. Карты 48, 49, 52, 53; 1988. Т. 2. Карты 42, 44, 45, 46; 2001. Т. 3. Ч. 3. Карты 4, 10.

50. Климчук Ф.Д., Кривицкий А.А, Никончук Н.В. Полесские говоры в составе белорусского и украинского языков // Полесье. Материальная культура. Киев, 1988.

51. Дыялекталапчны атлас беларускай мовы. Мінск, 1963. Карта 19; Лінгвістичная геа-графія і групоука беларускіх гаворак. Мінск, 1969. Карты 23, 27.

52. Булыка А.М. Адлюстраванне фанетычных рыс беларускай мовы у выданнях Ф. Скары-ны // 450 год беларускага кнігадрукавання. Мінск, 1968.

53. Жовтобрюх М.А. Староукраїнські грамоти як пам'ятки літературної мови // Мовознав­ство. 1976. № 4.


[1] Термин "белорусский комплекс" употребил В. Чекмонас для определения наиболее яр­ких особенностей языковой системы (см. [20. C. 39]).

[2] Литературу, посвященную анализу языковых особенностей северноукраинских памятни­ков, где эти же черты выделяются, появившуюся в последнее время, см. в [23].

Страницы:
1  2  3  4 


Похожие статьи

В М Мойсиенко - Этноязыковая принадлежность руськой мовы во времена великого княжества литовского и речи посполитой