І В Бубенко, М С Пантелєєв - Якість життєвого рівня як фактор економічного розвитку - страница 1

Страницы:
1 

УДК 332.1 : 330.59

І.В.БУБЕНКО, канд. екон. наук, М.С.ПАНТЕЛЄЄВ, канд. техн. наук

Українська інженерно-педагогічна академія, м.Харків В.П.РАЗІНКОВА, канд. екон. наук

Харківський національний економічний університет

ЯКІСТЬ ЖИТТЄВОГО РІВНЯ ЯК ФАКТОР ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ

Розглянуто сутність та умови формування людського розвитку, основні етапи ме­тодології досліджень якості життєвого рівня громадян та напрями впровадження оцінки якості життя у практику.

Загальна проблема людства - розвиток, тобто розширення мож­ливостей людей і спільноти поліпшити добробут, зміцнити здоров'я, одержати роботу і можливість підвищити кваліфікацію, збагатити себе духовно, почувати себе безпечно й захищено.

В умовах глобалізації, коли держави стають як "сполучені посу­дини", важливим є для розвинених країн - підвищити життєвий рівень своїх громадян.

Умовою формування людського розвитку є створення громадян­ського суспільства, в якому людина зможе управляти своїм життям. Важливу роль у цьому відіграє державна політика - економічні, полі­тичні, соціальні, духовні, екологічні інституції і заходи, що врахову­ють неоднакові умови та життєвий рівень людського існування в різ­них країнах.

У 60-70-ті роки ХХ ст. у країнах з плановою економікою ідея па-терналістичної відповідальності держави за долю людини, підвищення ролі державного сектора здебільшого в матеріальному добробуті гро­мадян домінувала. В умовах ринкової трансформації, роздержавлення та приватизації власності також домінувала ідея економічного розвит­ку, збільшення доходів членів суспільства як основного чинника люд­ського розвитку. Створення і рівномірний розподіл соціального капі­талу для забезпечення єдності та злагоди в суспільстві, гуманітарні компоненти ще не стали основною метою держави в забезпеченні сус­пільного розвитку. Потреби людини стають такими ж важливими, як і можливості для збільшення життєвого рівня.

Наступним етапом має бути надання гарантій державою індивіду­альних прав і свобод людини на вибір сфери діяльності, мови та віро­сповідання, доступу до інформації, безпеки існування у навколишньо­му середовищі, можливості участі у прийнятті рішень на всіх рівнях управління, реалізації творчого потенціалу та інших цінностей.

Імовірна необхідність загальної оцінки впливу усіх умов на важ­ливі складові життя людини з можливістю кількісного їх виміру і спо­стереження за ними у процесі життя людини, колективу, держави, сус­пільства.

Інтерес до якості життя у світовій практиці відмічено давно, але лише в 1995 р. основним координатором усіх досліджень у сфері якос­ті життя для підтримки й просування співробітництва та дослідниць­ких ініціатив став інститут МАРІ у Франції [6].

Так, з 1995 р. в Україні досліджується звіт про людський розви­ток.

У широкому розумінні людський розвиток - це поняття, що охоп­лює багато сторін життя людини й характеризує здатність індивідуума функціонувати в суспільстві відповідно до свого статусу та одержува­ти задоволення від цього.

У вузькому сенсі соціологи в це поняття вкладають ступінь задо­воленості особливостями праці і дозвілля; рівень комфорту у праці і побуті; якість харчування, одягу, предметів побуту, сфери обслугову­вання; рівень задоволення потреб у спілкуванні, знаннях, творчості.

Всесвітня організація охорони здоров' я рекомендує визначити якість життя людини як суб' єктивне співвідношення положення інди­відуума в суспільстві з урахуванням культури і систем цінностей цього суспільства, з цілями даного індивідуума, його планами, можливостя­ми і ступенем загальної невлаштованості. Таким чином, підкреслюєть­ся ступінь суб' єктивного сприйняття окремими людьми або групою людей того, що їхні потреби задовольняються, а необхідні для досяг­нення щастя і самореалізації можливості надаються. Взаємозв' язок людських потреб і якості людського життя відбила теорія ієрархії по­треб американського психолога А.Маслоу (1943 р.), з якої випливає, що чим простіші потреби в людини, тим легше їх реалізувати і тим вище особисте її уявлення про якість її життя. Ще Л.М.Толстой гово­рив, що щастя людини в тому, щоб очікуване дорівнювало тому, що є в наявності, тобто це ступінь задоволення потреб конкретної людини, сприйняття індивідуумом його позиції в житті відповідно до споді­вань, переконань, цілей у контексті культури суспільних відносин; ступінь особистої комфортності людини та у рамках суспільства.

Людський розвиток - це інтегральна характеристика фізично-психологічного, емоційно-соціального стану людини на даний момент і вміння підтримувати такий рівень функціонування, щоб досягнутий рівень благополуччя відповідав її життєвим цілям. Держава повинна встановлювати стандарти щодо благополуччя (закони про прожитко­вий мінімум, пенсійне забезпечення, отримання освіти й фаху) та вико­ристовувати їх в оціночних системах.

Методологія дослідження людського розвитку - це багатокомпо­нентний процес, основними етапами якого є формування насамперед концепції (як процесу сталого розширення можливостей вибору фізи­чного, емоційно-психологічного здоров'я людини як триєдиної сутно­сті тіла, душі й розуму). Далі - визначення двох напрямів людського розвитку: набуття необхідних характеристик життєвого рівня людини (тривалість здорового способу життя; високий рівень освіченості та професіоналізму; рівень достатку для нормального життя собі та роди­ні при її розширеному відтворенні). Другий напрям залежить не стіль­ки від самої людини, скільки від умов демократичного суспільства -можливостей використання набутих якісних показників розвитку лю­дини, тобто політико-економічних і культурно-соціальних умов існу­вання. Обидва напрями мають бути збалансовані завдяки державній політиці, при цьому пріоритет потреб окремої людини має домінувати над потребами спільноти (колективу, держави, суспільства), тобто спо­чатку створити умови для набуття, а потім - для раціонального вико­ристання можливостей людини у задоволенні суспільних потреб [2]. Демократичний вектор людського розвитку знаходиться у напрямі мі­німізації обмежень для зростання можливостей окремої людини як соціального капіталу.

Наступний етап - моніторинг рівня людського розвитку й форму­вання банку даних для статистичної обробки матеріалів [1, 3]. Так, у 1990 р. вперше у рамках Програми розвитку ООН запропоновано Ме­тодику вимірювання людського розвитку через індекс, що розрахову­ється на основі трьох показників: довголіття у роках від 25 до 85, рівня освіти від 80 до 100%, реального ВВП на душу населення від 100 до 40000 дол. - паритету купівельної спроможності (КС).

По кожному з показників індекс розраховується як (фактичне значення - мінімальне значення) / (максимальне значення - мінімальне значення). Індекс людського розвитку є середнім арифметичним із трьох окремих індексів (таблиця) [5].

Харківська область посідала шосте місце серед 27 областей Укра­їни у 1994 р. і 14-е місце у 1999 р., що свідчить про спад виробництва на фоні демографічної кризи, зменшення тривалості життя, низьку якість освіти і рівня політичної зрілості та відповідальності. Забрудненість навколишнього середовища і низька якість послуг за­кладів охорони здоров'я, умови праці, природний фактор, розповсю-дженість державного сектора економіки на останнє місце в людському розвитку вивели Донецьку і Луганську області.

Це свідчить про необхідність удосконалення регіональної соціа­


льної політики та її спрямування на забезпечення вирівнювання еко­номічного розвитку регіонів, забезпечення соціальної справедливості щодо розподілу заходів оплати праці, соціальних благ, досягнення ефективної зайнятості, екологічної безпеки довкілля. Тому етап аналі­зу та інтерпретації результатів дослідження якості життя дозволяє роз­робити стратегію поліпшення природоохоронних аспектів життя та праці, охорони здоров'я, матеріального добробуту населення, соціаль­ного захисту в житловому секторі, освіті й культурі, міграційній полі­тиці, дієвості місцевого самоврядування і політичної стабільності. От­же, кількість аспектів оцінки людьми розвитку має бути великою, по них мають бути розроблені стандартні норми на рівні світових, має бути врахований суб' єктивний компонент.

Дієвим інструментом оцінки має стати анкетування, складання питань та обробка відповідей повинна задовольняти вимогам: універ­сальності, надійності, чутливості до змін, простоті у використанні, стандартизованості питань і відповідей, достовірності, відвертості.

В Україні ще немає вітчизняних методик для оцінювання якості життя, щоб стати предметом наукових досліджень, необхідно мати свої методи вивчення, критерії виявлення відмінностей у часі та прос­торі життєдіяльності людини [2, 4]. Подальша розробка методології і широке впровадження оцінки людського розвитку в практику стане реалізацією принципу гуманізації економіки, нових підходів до плану­вання і прогнозування профілактичних заходів та оптимальних про­грам розвитку за критерієм вартості й ефективності, визначення сприя­тливого і несприятливого впливу на людину економічних, політичних та духовних змін, визначення пріоритетів при розподілі фінансових ресурсів.

1.Большаков А.М. и др. Обоснование системы показателей социально-гигие­нического мониторинга регионального уровня // Гигиена и санитария. - 1997. - №2 (29). - С.29-32.

2.Задачи по достижению здоровья для всех: Европейская политика здравоохра­нения. - Копенгаген: ВОЗ, ЕРБ, 1993. - 322 с.

3.Чебаненко Н.И. Качество жизни как интегральный показатель здоровья человека // Тези доп. ІІ міжнар. конф. «Інформаційні технології в охороні здоров'я та практичній медицині». - К., 2002. - С.146-147.

4.Черепов Э.М. и др. Проблема улучшения качества жизни населения // Гигиена и санитария. - 2001. - №5 (35). - С.39-41.

5.Шевчук П.І. Соціальна політика. - 2-е вид. - Львів: Світ, 2005. - 400 с.

6.Cereseto S.V. Economic development, political-economic system and the physical quality of life // Amer. J. Publ. Health. - 1986. - Vol. 76. - P.661-666.

Отримано 30.10.2008

УДК 651.01 К.В.САТУШЕВА

Харківський національний економічний університет

АКТУАЛІЗАЦІЯ ПРОБЛЕМ ДОСЛІДЖЕННЯ ЛЮДСЬКИХ РЕСУРСІВ ПІДПРИЄМСТВА

Пропонується методичний підхід до позиціонування виробничих організацій в ко­ординатах їх людських ресурсів і виробничої бази. Визначено систему факторів, які формують розвиток людських ресурсів на основі освіти, виконано їх аналіз на промис­лових підприємствах.

Світові тенденції глобалізації та інтеграції науки, техніки, вироб­ництва висувають жорсткі вимоги для суб' єктів ринку, які полягають у необхідності постійної адаптації й пристосуванні до потреб спожива­чів, мобільності виробничої бази, інноваційності технологій, креатив-ності й високого рівня компетенції персоналу. Рівень задоволення вка­заних вимог залежить від рівня розвитку інтелектуальних ресурсів всі­єї організації й окремих працівників. Тому актуальним є вирішення проблеми готовності вітчизняних організацій опановувати процес фо­рмування інтелектуальних ресурсів, сукупність яких при вмілій органі­зації й управлінні та за участі людини формують інтелектуальний ка­пітал. У передовій практиці менеджменту накопичений величезний досвід з формування, накопичення, оцінки, трансферу й використання інтелектуального капіталу. Серед найбільш відомих практиків і теоре­тиків, які присвятили дослідження саме інтелектуалізації процесу ви­робництва, можна вказати І.Рооса [11], Т.Стюарта [14, 18]. Значний внесок у розробку методологічних засад вирішення цієї проблеми, а також спробу адаптувати закордонний досвід з оцінки й формування інтелектуальних активів до вітчизняних умов господарювання здійс­нили Н. Гавкалова [2], О.Кендюхов [7, 8], Н.Маркова [2], Л.Михайлова [9], Ж.Поплавська [10], В.Поплавський [10], А.Чухно [15], О.Шевчук [17] та ін. Поряд з опануванням вітчизняними підприємствами бага-

Страницы:
1 


Похожие статьи

І В Бубенко, М С Пантелєєв - Якість життєвого рівня як фактор економічного розвитку