Л Я Брославська - Ідіостиль і концептуальна ідіосфера авторау художньому дискурсі - страница 1

Страницы:
1  2 

УДК 811.111-112:81'371

ІДІОСТИЛЬ І КОНЦЕПТУАЛЬНА ІДІОСФЕРА АВТОРА

У ХУДОЖНЬОМУ ДИСКУРСІ Л.Я. Брославська, І.С. Шевченко, докт. філол. наук (Харків)

Брославська Л.Я., Шевченко І.С. Ідіостиль і концептуальна ідіосфера автора у художньому дискурсі. У статті уточнюються поняття картини світу та ідіосфери, ідіодискурсу, ідіостилю, індивідуально авторського художнього концепту, розглядається їх співвідношення у переломленні через особливості авторської концептуалізації дійсності й домінантні концепти в ідіодискурсі Е. Гемінґвея.

Ключові слова: ідіодискурс, ідіостиль, індивідуально авторський художній концепт, концептуальна ідіосфера, Е. Гемінґвей.

Брославская Л.Я., Шевченко И.С. Идиостиль и концептуальная идиосфера автора в художественном дискурсе. В статье уточняются понятия картины мира и идиосферы, идиодискурса, идиостиля, индивидуально авторского художественного концепта, рассматривается их соотношение в преломлении через особенности авторской концептуализации действительности и доминантные концепты в идиодискурсе Э. Хемингуэя.

Ключевые слова: идиодискурс, идиостиль, индивидуально авторский художественный концепт, концептуальная идиосфера, Э. Хемингуэй.

 

Broslavskaya L.Y., Shevchenko, I.S. Idiostyle and Conceptual Idiosphere of the Author of Fiction Discourse. The paper clarifies the concepts of world view and idiosphere, idiodiscourse, idiostyle, individual author's artistic concept and considers their relationship as connected with particular author's conceptualization of reality and the dominant concepts in Hemingway's idiodiscourse.

Key words: idiodiscourse, idiostyle, individual artistic concept, conceptual idiosphere, Ernest Hemingway.

Серед багатьох відомих підходів до вивчення ідіостилю письменника сучасний напрям лінг­вістичних студій акцентує розуміння мовної діяль­ності як одного із модусів когніції, що становить вершину айсберга, в основі якого лежать когні-тивні здібності особистості [10, c. 306]. Дослі­дження втілення у художньому дискурсі концеп­туальної картини світу творчої особистості авто­ра, його ідіодискурсу наразі стає все більш акту­альним [3; 4; 8].

Об'єктом дослідження нашої статті обрані ідіостиль та концептуальна ідіосфера письменни­ка, а предметом - поняття картини світу та ідіосфери, ідіодискурсу, ідіостилю, індивідуально-авторського художнього концепту та їх співвідно­шення у переломленні через особливості автор­ської концептуалізації дійсності Е. Гемінґвея.

Метою роботи є встановлення та уточнення теоретичних засад вивчення когнітивних (концеп­туальних) характеристик ідіосфери й ідіостилю як індивідуалізації дискурсу.

В останнє десятиріччя чимало розвідок спря­мовані на вивчення певного концепту в національній мовній картині світу та співставлення з його втілен­ням у творчості того чи іншого автора (наприклад, С.О. Анохша, Є.В. Баринова та ін. [1; 2]). На наш погляд, у цьому випадку йдеться не стільки про творчість, скільки про дискурс, точніше - ідіо-дискурс як прояв особистості письменника, де дис­курс - " мовне вираження (корелят) певної соціаль­ної практики, впорядковане та систематизоване <.. > використання мови, за яким стоїть соціально, ідеологічно й історично зумовлена ментальність" [27, с. 149], а отже і концептосистема, що склалась

 

©  Л. Я. Брославська, І.С. Шевченко, 2012у автора дискурсу. Пор.: за твердженням О.С. Куб-рякової, дискурс - це насамперед когнітивне яви­ще, яке має справу з передачею або запитом знань, з їх переробкою або ж оперуванням знаннями в певних цілях [17, с. 10], воно акцентує інтерпре-таційну діяльність автора і її механізми.

Дискурс, на думку В. І. Карасика, являє собою явище проміжного порядку між мовою, спілкуван­ням, мовною поведінкою, з одного боку, і фіксова­ним текстом, що залишається в "сухому залишку" спілкування, з іншого боку [14, c. 279]. У свою чер­гу, текст - це: 1) результат, а не процес [28]; він зазвичай зафіксований у письмовій формі; 2) це інтенціональне створіння автора, звернене до ад­ресата [14, c. 273]. За В.Є. Чернявською, "під дис­курсом слід розуміти текст(и) у нерозривному зв'язку з ситуативним контекстом", "дискурс ха­рактеризує комунікативний процес, що приводить до формування певної формальної структури - тек­сту" [27, с. 147].

Говорячи про конкретні прояви дискурсу митця, ми фактично маємо на увазі його ідіодискурс на відміну від тексту. Так, ідіодискурс Е. Гемінґ­вея визначається багатим підтекстом [11] як за­собом особливого впливу на читача у відповідності до його літературної "теорії айсберга".

Сукупність мовно-когнітивних механізмів ство­рення текстового простору певним автором, що відрізняє його дискурс від інших - це у широко­му розумінні ідіостиль. Ідіостиль, на нашу думку, є складним, багатовимірним та багаторівневим про­явом особистості автора художнього тексту. Існує ряд підходів його вивчення.

Ідіостиль письменника досить часто розгля­дається у когнітивній лінгвістиці [31]. За Н.С. Бо-лотновою, ідіостиль - система асоціативно-смис­лових полів, які характеризують когнітивний рівень мовної особистості [5]. З-поміж багатьох існую­чих трактувань ідіостилю завданням когнітивного вивчення дискурсу певного автора відповідає розгляд ідіостилю крізь систему концептуальних моделей в напрямку від когнітивних феноменів до їхньої мовної реалізації. Так, у трактуванні І.А. Тарасової ідіостиль як "спосіб думати і гово­рити про світ в нерозривній єдності" корелює з ро­зумінням ідіостилю як сукупності мовних і менталь­них структур художнього світу автора [25, с. 9], єдності концептів і когнітивних структур та їхнього мовного втілення [25, c. 22]. В.О. Самохіна наго­лошує на необхідності врахування " соціально-істо­ричних, національних, індивідуально-психологічних і морально-етичних норм, особливостей людини, її світосприйняття, знань про світ (концептуальна картина світу й тезаурус)..." [21, с. 15] у дослі­дженні ідіостилю.

Особливо інтенсивно упродовж ряду років у сти­лістиці художньої мови проводилося дослідження ідіостилю з орієнтацією на окремі елементи худож­ньої системи письменника, перш за все на розгляд мовних засобів (частіше лексичних) з послідовним "укрупненням" одиниць аналізу та поступовим по­силенням уваги до змістових форм та структури. Як узагальнює Н. С. Болотова, для цього періоду вивчення ідіостилю характерно: 1) увага до образ­ної трансформації слів, 2) до естетичної модифікації виразних засобів в ідіостилі письменника (Т. Г. Ви­нокур , Л.О. Ставицька та інші), 3) до динаміки мов­них форм (В.В. Виноградов, Є.О. Гончарова, А. І. Домашнєв, І. П. Шишкіна та ін), 4) до компо­зиційних прийомів і структури; 5) до універсальних змістів, що по-різному реалізуються у творчості різних авторів; 6) до слововживання і словотвор­чості; 7) до вивчення внутрішньо зумовленої сис­теми засобів словесного вираження [4, с. 7].

Другий напрям у дослідженні ідіостилю фоку­сується на аналізі різних структурних і змістових форм організації мовного матеріалу (передусім лек­сичного) у замкнутому цілому та виявленні харак­теру їх співвіднесеності на рівні стилістичного узу­су або ідіостилю. Для цього напряму також харак­терний лексикоцентризм та орієнтація на виявлен­ня загальних закономірностей у слововживанні од­ного або кількох письменників [4, с. 7].

Інші підходи трактують індивідуальній стиль як сукупність мовно-виражальних засобів, що ви­конують естетичну функцію та вирізняють мову ок­ремого письменника з-поміж інших [20, с.604], як феномен, що належить до царини естетики

[23, с. 61], та як єдність змістових і формальних лінгвальних характеристик, притаманних творам певного письменника, яка створює унікальний, втілений у цих творах авторський спосіб мовної реалізації [13].

Досліджуючи зв'язок між автором і структурою створюваного ним тексту як словесно-художнього цілого, В.В. Виноградов доходить висновку про те, що стиль письменника створює та відтворює інди­відуально-виразні якості та співвідношення речей-образів, типові для творчої системи саме цього митця [7, с. 128, 211]. Поряд із цим особистість письменника відображається у неповторності й оригінальності асоціацій, вербально матеріалізо­ваних у лексичній структурі тексту. Асоціативні перегукування та паралелі, найбільш характерні для автора типи асоціацій, пронизують усю його творчість, стають важливою ознакою ідіостилю, відображуючи сприйняття навколишнього світу письменником.

Третій напрям формується під впливом когнітив-ної лінгвістики на основі моделювання " можливих світів" різних авторів. При цьому виявляються "домінантний особистісний зміст" (В. А. Піщаль-никова [20] та інші, вивчаються окремі концепти та форми їх репрезентації (С. О. Анохина, Є.В. Ба-ринова та інші [1; 2]), система концептів-домінант (О. Дойчик [12] та інші), семантичні, асоціативні та лінгвокультурологічні поля [4, с. 8].

Саме цей підхід покладено в основу когнітивно спрямованого дослідження ідіостилю Е. Гемінґвея. Визначення індивідуального стилю як іманентного (властивого його внутрішній природі) прояву істот­них ознак особистості автора у конкретному худож­ньому творі потребує звернення до мистецької документалізації когнітивної картини світу певного автора, що залежить від його схильності до ірра­ціонального чи раціонального мислення, до міме-тичних принципів (принципів уподібнення) чи роз­кутого образотворення, його естетичного смаку тощо, які в сукупності формують неповторне яви­ще [18, с 312].

Кожному письменнику притаманна тонка мов­на індивідуальність, свій неповторний ідіостиль.

Складовою ідіостилю є ідіолект письменника. За О. О. Селівановою ідіолект є індивідуальним різновидом мови, що реалізується в сукупності різних ознак мовлення окремого носія мови, а в письмовому мовленні виявляє риси ідіостилю [22, c. 167]. Поняття ідіолекту та ідіостилю співвідносяться як норма й узус національної мови, з одного боку, та індивідуальна манера мовлення, з іншого, тобто ідіостиль постає як індивідуально-творче використання національної мови [24, с. 107], що, фактично, закорінене в ідеях В. В. Виноградо­ва про те, що ідіостиль відтворюється засобами ідіолекту, який є сукупністю мовних засобів інди­відуального мовлення [7]. О. О. Селіванова дета­лізує: ідіолект - індивідуальний різновид мови, що реалізується в сукупності різних ознак мовлен­ня окремого носія мови, а в письмовому мовленні виявляє риси ідіостилю [22, c. 167]. Так, ідіолект Е. Гемінґвея характеризується простою грамати­кою та розмовною мовою. Основною домінантною ознакою стилю письменника є низька кількість вжитих прикметників і короткі, ритмічні речення, що концентруються безпосередньо на дії, а не на її відображенні [30].

Ідіостиль, на думку М.М. Кожиної та інших, включає всі мовні та позамовні стилетвірні та тек-стотвірні фактори, що складають художній текст, перші - основа, а другі - передумова його ство­рення. Вираження ідіостилю відбувається за допо­могою позамовних і внутрішньомовних засобів, в які входить система поза- і внутрішньотекстових референтних відносин [16, с. 121]. Так, система тро­пів Е. Гемінґвея включає "вербалізовані жести" -кінетичні дієслова, а також специфічні прийоми ди-намізації зображуваних подій, що створюють "кіне­матографічний ефект" його ідіостилю [11, с. 116].

Уточненням поняття ідіостилю в когнітивному напрямку є запропоноване Р. Фаулером поняття "когнітивний стиль" (mind style) - специфічна мовна репрезентація індивідуальної ментальної сут­ності автора, оповідача та персонажів, які корелю­ють з поняттями картина світу (world view), це відображення характерного способу засвоєння та розуміння світу, яке автор утілює у тексті [29,

c. 103]. Е. Семіно акцентує у понятті когнітивного стилю відповідність індивідуальним якостям кар­тини світу певної особистості: характерні когнітивні звички, можливості та обмеження, цінності та віру­вання, які виникають як результат індивідуальних когнітивних особливостей [32, c. 97]. Таким чином, когнітивний стиль - типові когнітивні операції авто­ра, спосіб індивідуальної концептуалізації дійсності [12, с. 24]. Важливо, що поняття когнітивний стиль (скажимо, поета) відрізняється від його літератур­ного стилю, бо концентрується на особливостях поетичного мислення, яке "може бути визначено шляхом аналізу його виражальних мовних засобів у когнітивному аспекті" [3, с. 73].

Мовна особистість автора, проявом якої є ідіо­стиль, згідно з Ю.М. Карауловим, представлена вербальною і невербальною частинами, де перша розкривається через сферу мовної свідомості, а друга - через одиниці "проміжної мови" - мови почуттів, образів, уявлень про рух і схем дій, що супроводжують увесь дискурс автора [15, с.91-93] (пор.: це прояв рефлексії автора над мо­вою, що є сукупністю глибинних констант, домінант художньої особистості [9, с. 10]).

Особистісне сприйняття свідомістю автора явищ зовнішнього світу неминуче носить характер індивідуального знакового закріплення денотатив-них сутностей. Це є своєрідною трансформацією авторської концептуальної картини світу, яка є мен­тальним підґрунтям ідіостилю автора. На думку Н. С. Болотнової, асоціативна структура художньо­го тексту, сформована на номінантно-референтній основі, дозволяє судити про концептуальну кар­тину світу автора [6, с. 38]. Сукупність взаємно пов'язаних концептуальних сфер, що відображають знання індивіда про певні фрагменти світу, центром якого він є, зумовлюють структуру його концепту­альної картини світу [19].

Як відомо, концептуальна картина світу різно­манітніша за мовну, бо не все сприйняте і пізнане людиною має вербальну форму та відображається за допомогою мови. Реалізація ж у творах пись­менника значущих для особистості ключових кон­цептів дозволяє досліднику за допомогою ретель­ного аналізу самої словесної тканини літературно­го твору відтворити та описати фрагменти концеп­туальної картини світу автора.

На нашу думку, концептуальна картина світу є радше приналежністю всього народу (саме в та­кому сенсі це поняття вживає Д.С. Лихачьов), тоді як стосовно конкретної особистості більш влучним є термін концептуальна ідіосфера: в ній зберіга­ються як концепти, спільні для картини світу наро­ду, так і специфічні індивідуально-авторські концеп­ти. За Р. Павільонісом, система концептів або "система вірувань" відповідає життєвому досвіду автора [33].

У більшості робіт, які розкривають когнітивний аспект ідіостілю, центральною категорією дослі­дження є індивідуально-авторський концепт.

Ось чому актуальним є завдання створення типо­логії концептів авторської свідомості, виявлення форм їх ментального подання, розгляду їх співвідно­шення з типами ментальних репрезентацій, з одно­го боку, і з більш великими одиницями, когнітивни-ми структурами, з іншого [24, c. 164].

За нашими даними аналізу ідіодискурсу Е. Ге -мінґвея в його концептуальній ідіосфері виокрем­люються домінантні концепти, одним із яких є кон­цепт ВІЙНА. Він вербалізується лексемою war та її синонімами attack, battle, conflict, fight, hostilities, і набуває різних значень на фоні відповід­них доменів. Цей факт значною мірою впливає на формування ідіостилю письменника, бо саме ментальні сутності визначають специфіку автор­ського стилю [24, с. 164]. ВІЙНА як одна з кон­цептуальних домінант ідіосфери письменника вхо -дить як складова до багатьох метафоричних і ме­тонімічних моделей його ідіодискурсу, зумовлю­ючи багатий життєвий досвід автора.

Підсумовуючи, слід зазначити, що проведене уточнення теоретичних засад вивчення когнітив-них (концептуальних) характеристик ідіосфери й ідіостилю і відповідних понять дозволяє намітити програму аналізу когнітивної ідіосфери автора тво­ру як послідовне вирішення низки завдань: із залу­ченням даних аналізу ідіолекту й ідіодискурсу пись­менника встановлення домінантних (авторських)художніх концептів у складі його концептуальної ідіосфери та визначення специфіки конфігурації та­ких концептів по відношенню до відповідних кон­цептів загальнонаціональної картини світу; за да­ними ідіодискурсу автора виокремлення провідних рис його ідіостилю (когнітивного стилю) (механізмів концептуальної метафори й метонімії тощо) як єд­ності мовних, стилістичних і ментальних домінант.

Для когнітивної ідіосфери Е. Гемінґвея одним із домінантних концептів є ВІЙНА, що зумовлює особливості його ідіостилю, в якому превалювання концептуальних аналогів ВІЙНИ створює непов­торний динамічний яскраво маскулінний ідіодис-курс.

Перспективою дослідження є застосуван­ня отриманих теоретичних положень до розгляду ідіодискурсу Е. Гемінґвея та встановлення домі­нант його когнітивної ідіосфери й ідіостилю.

 

ЛІТЕРАТУРА

1. Анохина С. А. Концепт "Развитие" в русской язы­ковой картине мира и особенности его вербализации в творчестве В.Г. Распутина 1994 - 2003 гг. : авто-реф. дис. на соискание учен. степени канд. филол. наук : 10.02.01 " Русский язык" / С.А. Анохина. -Челябинск, 2004. - 20 с. 2. Баринова Е.В. "Русские" концепты в творчестве Томаса Манна 1890­1920-х гг. : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. филол. наук : 10.01.03 "Литература народов стран зарубежья (германская литература)" / Е.В. Ба-ринова. - Нижний Новгород, 2007. - 58 с. 3. Бєлєхо-ва Л.І. Образний простір американської поезії: лінгво-когнітивний аспект : дис. ... доктора філол. наук :

10.02.04 / Л. І. Бєлєхова. - Київ, 2002. - 461 с.

4. Болотнова Н.С. Изучение идиостиля в современ­ной коммуникативной стилистике художественного текста / Н.С. Болотнова // Материалы II Между­народного конгресса русистов-иссследователей "Русский язык: исторические судьбы и современ­ность". - МГУ, 2004. - С. 7. 5. Болотнова Н.С.

Филологический анализ текста : [учебное пособие] / Н.С. Болотнова. - М. : Наука, 2007. - 520 с. 6. Бо-лотнова Н. С. Коммуникативная стилистика художе­ственного текста : лексическая структура и идио-стиль / Н.С. Болотнова, И.И. Бабенко, А.А. Василье­ва. - Томск, 2001. - 331 с. 7. Виноградов В.В. О теории художественной речи / В. В. Виноградов. -М. : Высшая школа, 1971. - 240 с.  8. Воробйо­ва О.П. Когнітивна поетика: здобутки і перспективи / О. П. Воробйова // Вісник Харків. нац. ун-ту імені П.Н. Каразіна. - 2004. - № 635. - С. 18-22. 9. Грам­матика идиостиля. В. Хлебников / Отв. ред. А.Д. Гри­горьева. - М. : Наука, 1983. - 225 с. 10. Демьян-ков В.З. Доминирующие лингвистические теории в конце XX века / В.З. Демьянков // Язык и наука конца XX века. - М.: Институт языкознания РАН, 1995. - С. 239-320. 11. Довганчина Р.Г. Відтворення ідіостилю Ернеста Гемінґвея в українських та ро­сійських перекладах : дис. ... канд. філол. наук : 10.02.16 / Довганчина Руслана Григорівна. - Київ, 2011. - 221 с. 12. Дойчик О.Я. Ідіостиль Джуліана Барнса у лінгвоконцептуальному вимірі : автореф. дис... на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.04 "Германські мови" / Оксана Яросла­вівна Дойчик. - Х., 2012. - 20 с. 13. Идиостиль (ин­дивидуальный стиль) // Универсальная научно-попу­лярная онлайн-энциклопедия Кругосвет [Электрон­ный ресурс]. - Режим доступа : http://www.krugosvet ru/enc/gumanitarnye_nauki/lingvistika/IDIOSTIL_ INDIVIDUALNI_STIL.html?page=0,0 14. Кара­сик В. И. Языковой круг: личность, концепты, дис­курс / В. И. Карасик. - Волгоград : Перемена, 2002. -477 с. 15. Караулов Ю.Н. Русский язык и языковая личность / Ю.Н. Караулов. - М.: Изд-во ЛКИ, 2010. - 264 с. 16. Кожина М.Н. Стилистика русского языка : учеб. пособие / Кожина М.Н., Дуслаева Л.Р., Салимовский В.А. - М.: Флинта ; Наука, 2008. - 464 с. 17. Кубрякова Е. С. Об исследовании дискурса в со­временной лингвистике / Е. С. Кубрякова // Филоло­гия и культура : Материалы II-й Междунар. науч. конф., 16-18 мая 2001 г.: В 3 ч. Ч. I. - Тамбов, 2001. - С. 10. 18. Літературознавчий словник-довід-ник / P.T. Гром'як, Ю.І. Ковалівтаін та ін. - К. : ВІД "Академія", 1997. - 752 с. 19. Ніконова В.Г. Концеп­туальне поле "світ людини" у трагедіях Шекспіра. -2009 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http:/ /shakespeare.zp.ua/texts.item.104/ 20. Пищальнико-ва В. А. Проблема идиостиля. Психолингвистический аспект / В. А. Пищальникова. - Барнаул, 1992. - 73 с. 21. Самохина В. А. Современная англоязычная шут­ка : монография / В. А. Самохина. - Х. : ХНУ, 2008. -356 с. 22. Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика : тер­мінологічна енциклопедія / О. О. Селіванова. - Пол­тава : Довкілля-К., 2006. - 672 c. 23. Ставицька Л.О. Про характер взаємодії категорії індивідуально-по­етичного стилю і літературної мови / Л. О. Ставиць-ка // Мовознавство. - 1986. - № 4. - С.61-64. 24. Тарасова И. А. Категории когнитивной лингвис­тики в исследовании идиостиля / И. А. Тарасова //

Весник СамГУ. - № 1. Серия Языкознание, 2004. -С. 164-169. 25. Тарасова И.А. Поэтический идио-стиль в когнитивном аспекте (на материале поэзии Г. Иванова и И. Аненского) : дис. ... доктора филол. наук : 10.02.01 / И.А.Тарасова. - Саратов, 2004. -484 с. 26. Українська мова: Енциклопедія / Редкол.: В.М. Русанівський, О.О. Тараненко (співголови), М. П. Зяблюк та ін. - К. : Укр. енциклопедія, 2000. -752 с 27. Чернявская В.Е. Лингвистика текста: По-ликодовость, интертекстуальность, интердискурсив-ность / В. Е. Чернявская. - М. : Либроком, 2009. -248 с. 28. Шевченко 1С. Дискурс і когнітивно-кому-нікативна парадигма лінгвістики / І. С. Шевченко // Мова. Людина Світ. До 70-річчя проф. М. Кочерга-на : зб.наук. статей ; Відп. ред. Тараненко У О. - К. : Вид.центр КНЛУ, 2006. - С. 148-156. 29. Fowler R. Linguistics and the Novel / R. Fowler. - London : Methuen, 1977. - 145 р. 30. Hemingway's Writing

Style // THE BIG READ National Endowment for the Arts [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// www.neabigread.org/books/farewelltoarms/teachers/ hemingway_handout03.pdf 31. Semino E.A Cognitive Stylistic Approach to Mind Style in Narrative Fiction / Elena Semino // Cognitive Stylistics: Language and Cognition in Text Analysis / [ed. by Elena Semino and Jonathan Culpeper]. - Amsterdam; Philadelphia : John Benjamins Publishing Company. - 2002. - P. 95-122. 32. Semino E. Mind Style 25 years on / Elena Semino // Style. - 2007. - № 41 / 2. - P. 153-203. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://lancaster.academia. edu/ElenaSemino/Papers/552545/Mind_Style_25_ years_on 33. Pavilionis R. Meaning and Conceptual Systems / Pavilionis, Rolandas [Електронний ре­сурс]. - Режим доступу: http://leninist.biz/en/1990/

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

Л Я Брославська - Ідіостиль і концептуальна ідіосфера авторау художньому дискурсі