О В Корчевна - Емоційний інтелект як важлива складова управлінського потенціалу особистості - страница 1

Страницы:
1 

ватності та можливостей прогнозування без встановлення взає­мозв'язків зі економічними системами більших масштабів (регі­ональних об'єднань держав, світової економіки тощо).

Література

1. Синк Д. С. Управление производительностью: планирование, из­мерение и оценка, контроль и повышение / Пер. с анг., ред. Данилова-Данильяна В.И. М.: Прогресс, 1989. — 528 с.

2. Эйлон С., Голд Б., Сезан Ю. Система показателей эффективности производства (прикладной анализ): Пер. с англ. / Предисл. и науч. ред. Ю.Я.Ольсевича. М.: Экономика, 1980. — 250 с.

3. OECD in Figures. 2006—2007 Edition. Paris: OECD Publications, 2007. — 90 p.

4. Global Monitoring Report2007. Washington: The International Bank for Reconstruction and Development / The World Bank, 2007. — 250 p.

5. Global Economic Prospects. Managing the Next Wave of Globalization. Washington: The International Bank for Reconstruction and Development / The World Bank, 2007. — 28 p.

6. Improving institutions for the transfer of technology from science to enterprises. Expert group report Conclusions and recommendations.European Commission, July 2004. — 37 p.

7. OECD in Figures. 2006-2007 Edition. Paris: OECD Publications, 2007. — 90 p.

8. Science, technology and innovation in Europe. Luxembourg. Office for official publications of the European Communities, 2007. — 139 p.

9. Pocketbook on Candidate and Potential Candidate countries. Luxembourg: Office for Official Publications of the European Communities, 2007 — 149 p.

Стаття надійшла до редакції 25.11.2008

УДК 339

О. В. Корчевна,

ДВНЗ «Київський національний університет імені Вадима Гетьмана»

ЕМОЦІЙНИЙ ІНТЕЛЕКТ ЯК ВАЖЛИВА СКЛАДОВА УПРАВЛІНСЬКОГО ПОТЕНЦІАЛУ ОСОБИСТОСТІ

В статті розглянуто проблему емоційного інтелекту як важливої скла­дової управлінського потенціалу особистості. Виокремлено моделі емоційного інтелекту, запропоновано авторське визначення поняття емоційного інтелекту.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: управлінський потенціал, емоційний інтелект, управлінська діяльність, моделі емоційного інтелекту.

Соціально-економічні перетворення в Україні, орієнтовані на подальший розвиток ринкових відносин у всіх сферах господарю­вання, різко загострили низку проблем і в сфері управління органі­зацією, до того ж і проблему управлінського персоналу, діяльність якого, без сумнівів, має суттєвий вплив на ефективність роботи підприємства.

В сучасних умовах робота управлінців різних посадових рівнів стає все більш емоційно напруженою, зростає відповідальність за результати діяльності підлеглих при дефіциті матеріальних, фінан­сових і трудових засобів. Змінюються функції керівників різних рів­нів управління. Часто особистісний потенціал управлінців виявля­ється нижче або вище за потенціал посадовий. Недосконалість управлінської вертикалі, в свою чергу, призводить до конфліктів, особистіших деформацій, до різного роду захворювань серед кері­вників та їх підлеглих, а також до високої плинності кадрів на всіх управлінських рівнях.

Ефективність виконання управлінцями організації різних управ­лінських функцій у багатьох випадках пов'язують із реалізацією останніми свого управлінського (лідерського) потенціалу. Серед складових управлінського потенціалу особистості виокремлюють одну з визначальних його складових — емоційний інтелект (EQ). Розвиток таких здібностей може суттєвим чином підвищити ефек­тивність професійної діяльності спеціалістів в області управління. Особливо ті її аспекти, що напряму пов'язані зі здатністю приймати рішення, здійснювати комунікацію, управляти собою та іншими і вирішувати конфлікти.

Методологічну основу даної статті визначають наукові поло­ження вітчизняних та зарубіжних спеціалістів щодо проблеми сут­ності емоційного інтелекту (Д. Гоулман, Н. Холл, Дж. Мейер, П. Селовей, Д. Карузо, Р. Бар-Он та ін.), а також положення, що розкривають сутність та особливості управлінської діяльності в ор­ганізації (Л. М. Карамушка, М. Л. Коломинський, М. Х. Мескон, Ю. М. Швалб та ін.).

Проблемі управлінської діяльності в організації присвячені чис­ленні роботи у вітчизняній та зарубіжній літературі. Існує низка підходів до вивчення проблеми корпоративного управління, вдос­коналення системи управління в організації, підвищення ефектив­ності діяльності управлінських кадрів. Завдання відбору, навчання та розвитку спеціалістів в області управління ґрунтується сьогодні не тільки на кваліфікованих вимогах, знаннях, уміннях та навичках керівників, але й на системі психологічних якостей особистості. Серед таких психологічних якостей виокремлюються емоційний ін­телект.

Проблема емоційного інтелекту стала однією з найбільш актуаль­них у контексті вивчення явища лідерства в організації. Разом зтим, поняття емоційного інтелекту, що виникло в поєднанні психо­логії мислення і психології емоцій, інтерпретується по-різному. В зв'язку з цим, у цій статті ми наведено короткий огляд існуючих уявлень про емоційний інтелект і запропонуємо свій погляд на ро­зуміння проблеми емоційного інтелекту.

Активна увага до проблеми емоційного інтелекту виникла в ор­ганізаційній психології в останнє десятиліття, в зв'язку із неспро­можністю традиційних тестів на інтелект в якості предикторів ус­пішності діяльності, а в більш загальному контексті, адаптації. Іншою причиною вибуху «емоційної революції» стало формування управління нематеріальними активами компаній, у результаті ви­никли методи управління емоціями як частини інтелектуального капіталу [2].

Запропонований у якості альтернативи IQ коефіцієнт емоційно­го інтелекту EQ, на думку прихильників теорії емоційного інтелек­ту, достовірно передвіщає успіх людей і в майбутньому повністю замінить вимірювання інтелекту в освітньому процесі, в діагностиці і корекції психопатології, при прийомі на роботу, на­вчанні та атестації співробітників [3].

Конструкт «емоційний інтелект» має багатообразні форми і зміст залежно від поглядів дослідників. Але можна виокремити дві загальні альтернативні моделі емоційного інтелекту.

Змішані моделі включають когнітивні, особистісні та мотива­ційні риси, завдяки чому вони виявляються тісно пов'язаними із адаптацією до реального життя (R. Bar-On, D. Goleman, R. Cooper). До змішаних моделей можна віднести уявлення Д. Гоулмена про емоційний інтелект, який популяризував цей конструкт та вплинув на всемірне розповсюдження цього поняття та зробив значний вне­сок у використання емоційного інтелекту в бізнесі для навчання ке­рівників, прийому персоналу, змін організаційної культури компа­ній тощо.

Згідно Д. Гоулмену емоційний інтелект — це «здатність людини пояснювати власні емоції та емоції оточуючих з тим, щоб викорис­товувати отриману інформацію для реалізації власних цілей» [4]. Конкретна структура емоційного інтелекту, за Д. Гоулменом, вби­рає в себе набір різноякісних і навіть різноспрямованих параметрів: по-перше, розуміння власних емоцій, цілей і результатів своєї по­ведінки, і разом з тим, розуміння емоцій і поведінки інших людей; по-друге, вміння регулювати свої емоції і поведінку та впливати на поведінку інших людей. Ці якості, навіть якщо і відносять до однієї сфери, але вони різноспрямовані і тому представлені по-різному у одного і того ж індивіда.

Іншими прикладом змішаної моделі є концепція Р. Бар-Она. Він по-іншому визначає емоційний інтелект: «безліч некогнітивних здібностей і навичок, що впливають на здатність успішно справля­тися з вимогами і тиском оточуючих».

Проте змішані моделі піддаються критиці за різними причина­ми: по-перше, через надмірне розширення поняття емоційного ін­телекту, до якого входять різноманітні особистісні характеристики, такі як емпатія, мотивація, наполегливість, навички спілкування тощо; по-друге, змішані моделі емоційного інтелекту передбача­ють, що ці змінні мають віщувальну силу щодо багатьох життєвих ситуацій. Але, в дійсності новим ім'ям називають відомі дослі­дження особистості, розроблені конструкти.

Інша альтернативна модель — модель здібностей (Дж. Мейер, Д. Карусо, П. Селовей). Прихильники цієї моделі визначають емо­ційний інтелект як здатність сприймати, викликати емоції, підви­щувати ефективність мислення за допомогою емоцій і емоційного знання, і рефлексивно регулювати емоції для емоційного та інтеле­ктуального розвитку. Такий своєрідний моніторинг власних емоцій та емоцій інших, їх розрізняння та використання інформації для управління власним мисленням та діями. Проте, в працях цих дослі­дників постійно зверталася увага на недостатню вивченість пробле­ми, відсутність адекватної методології, слабкість методичної бази.

Емоційний інтелект, на думку дослідників, являє собою комбі­націю 4-х здібностей:

1. Сприйняття, ідентифікація емоцій (власних та інших людей), прояв емоцій. Це здатність визначати емоції через фізичний стан, почуття і думки; диференціювати істинні та неправдиві прояви по­чуттів.

2. Фасилітація мислення — здатність викликати певну емоцію і потім контролювати її, тобто як емоції входять до когнітивної сис­теми і змінюють когніції. Емоції спрямовують увагу на важливу інформацію; допомагають у міркуваннях і в пам'яті на почуття, зміна настрою з оптимістичного на песимістичний дозволяє врахо­вувати різні точки зору; емоційні стани по-різному допомагають у конкретних підходах до вирішення проблем.

3. Розуміння емоцій — здатність розуміти складні емоції і емо­ційні переходи з однієї стадії на іншу, аналіз емоцій, використання емоційних знань. Розуміння емоцій уявляє собою здатність класи­фікувати емоції і розрізняти зв'язки між словами і емоціями; інтер­претувати значення емоцій, що стосуються взаємовідносин; розумі­ти складні (амбівалентні) почуття; усвідомлювати переходи від однієї емоції до іншої.

4. Управління своїми емоціями і почуттями інших людей. Це рефлексивна регуляція емоцій, необхідна для емоційного й інтелек­туального розвитку, що допомагає залишатись відкритим до пози­тивних а негативних почуттів; викликати емоції або відсторонятися від них залежно від їх інформативності або користі; усвідомлювати емоції, визначати їх ясність і типовість, доцільність тощо; управля­ти своїми і чужими емоціями за допомогою стримування негатив­них почуттів і підвищення позитивних, без викривлення інформа­ції, яка в них зберігається.

На думку авторів [5], емоційно інтелектуальна людина має по­стійно справлятися зі станом емоційної нестабільності. Управління емоціями передбачає розуміння розвитку відносин з іншими людьми, що потребує врахування різних варіантів розвитку емоцій та їх вибору.

Нам уявляється можливим розглядати проблему емоційного ін­телекту як певне утворення, що є одночасно когнітивним (з точки зору пізнання індивідом своїх емоцій і почуттів інших людей) і ре­гулятивним (що дозволяє суб'єкту регулювати власні емоційні процеси і контролювати емоції оточуючих). Це такий вид інтелек­ту, що відповідає за всю емоційну сферу, яка дозволяє людині бути успішною та адаптивною.

Отже, процес формування наукових основ емоційного інтелекту продовжується. Подальшими напрямками досліджень у да­ному напрямку можна визначити наступне: необхідно чітке і теоре­тично обґрунтоване визначення самого поняття емоційного інтеле­кту, необхідно визначення єдиного підходу до його вимірювання; дослідити нейропсихологічні основи емоційного інтелекту. Не менш важливим залишається вивчення зв'язків між емоційною компетентністю та професійною успішністю.

Література

1. Гоулман Д., Бояцис Р., Макки Э Эмоциональное лидерство: Ис­кусство управления людьми на основе эмоционального интеллекта / Пер. с англ. — М.: Альпина Бизнес Букс, — 2005. — 301 с.

2. Оськин В. На пороге эмоциональной революции // Управление персоналом. — 2004. — № 16. — С. 49—53.

3. Bar-On R. Emotional Intelligence Inventory (EQ-i): Technical Manual.- Toronto. Canada74 Multi-Health Systems. — 1997.

4. Cooper R. K. Sawaf A. Executive EQ: Emotional intelligence in leaders and organisations. New York: Grosset/Putnam, 1997.

5. Mayer, J. D., Salovey, P., Caruso, D. Models of Emotional Intelligence In R.J.Sternberg (Ed.) // Handbook of Human Intelligence (2nd ed.), pp. 396—420. — New York: Cambridge.

Стаття надійшла до редакції 28.11.2008

Страницы:
1 


Похожие статьи

О В Корчевна - Емоційний інтелект як важлива складова управлінського потенціалу особистості