А М Колосов - Актуалізація вимог до вдосконалювання організаційного менеджменту підприємств - страница 1

Страницы:
1  2 

УДК 658.51

АКТУАЛІЗАЦІЯ ВИМОГ ДО ВДОСКОНАЛЮВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ ПІДПРИЄМСТВ

 

А.М. Колосов

На підставі аналізу співвідношення змісту менеджменту й організації, практики здійснення організаційної діяльності на підприємствах сформульовані вимоги до формування особливого блоку менеджменту підприємств - організаційного менеджменту.

Постановка проблеми. Ефективність будь-якого підприємства багато в чому залежить від того, наскільки його керівництву вдається освоїти й практично застосувати передові методи управління, що забезпечують перетворення діяльності підприємства відповідно до реальних вимог ринкової системи господарювання. Впродовж ХХ століття демонструвався бурхливий розвиток знань в області керівництва підприємствами, що споконвічно складалося в здійсненні владних повноважень. Однак, надалі, у міру розвитку класичної теорії організації, зміст керівництва підприємствами розширювався за рахунок включення в нього функції організації, потім - планування й, нарешті, із середини минулого століття - функції управління. Різні етапи формування поглядів на зміст керівництва знайшли відбиття у вживанні різних назв посад керівників підприємств: начальник, директор, керівник, менеджер.

Сучасні ринкові умови є постійним чинником розвитку менеджменту підприємств, що наповнює його усе новим і новим змістом, що відповідає потребам вирішувати завдання, які виникають через змінний характер середовища. Відомо, що менеджмент здійснюється за допомогою низки функцій: прогнозування, планування, організації, мотивації, регулювання, координації, контролю, обліку тощо.

Будь-який компонент менеджменту підприємства вимагає своєї матеріалізації у вигляді певних елементів і зв'язків: служб, посадових осіб, методів прийняття рішень, форм взаємодії, видів підпорядкованості, координації й т.п. Якщо необхідний компонент менеджменту «не встановлений», то й відповідні йому завдання не вирішуються, що означає провал у відповідній сфері керівної діяльності на підприємстві. Це й обумовлює актуальність постійного вдосконалювання змісту й структури менеджменту, як у практиці підприємств, так і в наукових дослідженнях. На жаль, до теперішнього часу, як у теорії, так і в практиці підприємств є чимало протиріч і неоднозначних думок щодо функціональної структури менеджменту, його об'єктів, границь впливу, а звідси й неможливість систематичного вдосконалювання кваліфікації керівного персоналу, що зменшує якість керуючої діяльності на підприємствах.

Однією з актуальних проблем є подолання неоднозначності в розумінні співвідношення функції організації в складі менеджменту й організації як загальної характеристики якості здійснення будь-якої діяльності. У результаті цього на більшості підприємств практично не проводиться цілеспрямована й систематична робота з моніторингу діючої організації або її вдосконалення. Це означає, що багато в чому не використовуються значні резерви, які притаманні будь-якої організації, виявлення яких виливається в реальне зменшення непродуктивних видатків, прискорення процесів, розширення сфери впливу підприємства на ринку.

Метою статті є подолання існуючих протиріч в уявленнях щодо структури менеджменту, уточнення місця в ньому організації й обґрунтування на цій основі необхідності формування відповідного підрозділу менеджменту підприємства -організаційного менеджменту.

Аналіз традиційних уявлень про співвідношення менеджменту й організації. Розходження думок про склад функцій менеджменту легко пояснюються тим, що самменеджмент постійно збагачується у зв'язку із прискорюванням змін в характері діяльності підприємств і середовища їхнього функціонування. В електронному словнику [1] до функцій управління (читати - менеджменту) відносять: визначення цілей і планування, організація виконання, координація й стимулювання діяльності виконавців; облік і контроль виконання. Р. Джонсон, Ф. Каст, Д. Розенцвейг обмежуються трьома функціями менеджменту: планування, організація й управління (що розуміється як регулювання), додаючи також функцію зв'язку [2]. Вважається також, що складовою менеджменту є й психологія [3], і елементи діяльності, властиві мистецтву [3,4]. Ще із часів розвитку теорій «школи людських відносин» як неодмінна складова менеджменту розглядається соціологія.

У російськомовній науковій традиції нерідко склад функцій менеджменту обмежують чотирма: планування, організація, контроль і мотивація [5, с. 411]. В інших випадках включають п'ять функцій: планування, «організовування» (те ж, що організація), координація, мотивація, контроль [6]. Обидві функціональні склади менеджменту не настільки суперечливі, й причина розходження криється, радше, у неточному використанні російськомовних значень англійського терміна control, які, все-таки, відповідно до сучасних словників англійської мови, розташовуються в послідовності: управління, регулювання й лише на останньому місці - власне контроль. Очевидно, що будь-який управлінський вплив може бути сплановано, потім - організовано, має супроводжуватися мотивацією виконавців і, нарешті, контролюватися в процесі його здійснення.

Проте, включення до складу менеджменту в явному виді функції регулювання краще, оскільки прямо відображає той аспект керування, що виникає при необхідності безпосереднього втручання в хід діяльності, минаючи ряд інших функцій. Це має місце при ліквідації виникаючих неузгодженостей, перешкод ходу процесу або при зміні цілей, складу елементів і порядку їхньої взаємодії. Саме в рамках даної функції менеджменту здійснюється прийняття управлінського рішення (ПУР), і сама ця функція є відображенням загальносистемної функції управління в керівній діяльності.

Вплив неоднозначності сприйняття функціонального складу менеджменту відобразився і на трактуванні функціонального складу менеджменту галузевим стандартом вищої освіти - освітньо-кваліфікаційною характеристикою (ОКХ) спеціальності 7.050201 «менеджмент організацій», затвердженою Міністерством освіти та науки України [7]. ОКХ встановлює у складі менеджменту такі виробничі функції як планувальна, організаційна, мотиваційна, контрольна, координаційна, дослідницька та освітня, що свідчить про визнання особливої, окрім контролю, функції, в даному разі - координації. Хоча у складі координаційної функції прописані такі типові завдання діяльності як узгоджене використання ресурсів, регулювання процесів, врегулювання конфліктів та поведінки персоналу. Тобто, за своїм змістом, на думку авторів ОКХ, ця функція не відображає саме прийняття управлінських рішень. Але зате у складі організаційної функції містяться такі типові завдання, як, наприклад, прийняття управлінських рішень, управління якістю та конкурентоспроможністю продукції, управління персоналом, тобто такі, що належать до суто управлінської функції.

Підсумовуючи, можна зазначити, що невизначеність щодо функціонального складу менеджменту та місця організації в ньому призводить до двох таких негативних наслідків:

по-перше, нав'язується розуміння того, що організація цілком охоплюється менеджментом, тобто значення її як загальної категорії значно звужується тільки завданням обслуговування доставки управлінських рішень до виконавців;

а по-друге, через те, що до організації нерідко додають завдання, пов'язані з прийняттям управлінських рішень, які притаманні функції управління, упускають те, що прийняття саме організаційних рішень складає зміст організації, як функціївпорядкування взаємодії усіх видів елементів, що беруть участь у діяльності підприємства. Таким чином, таке важне явище організації, як якість взаємодій у процесі діяльності, залишається поза увагою будь-якого суб'єкта.

Уточнення співвідношення змісту організації й менеджменту в керівництві діяльністю підприємств. Питання об'єктивно вирішується на основі врахування багатозначності самого терміна «організація». По-перше, під «організацією» розуміється властивість внутрішньої впорядкованості елементів у діяльності підприємства, тобто її організованість. Коло явищ, до яких застосуємо термін «організація» і, відповідно, її різні форми, не обмежується тільки основною діяльністю підприємства, але охоплює й саму керівну діяльність. І якщо зміст керівництва в умовах динамічного перетворення ринкового середовища змінюється, то й процеси цих змін також повинні мати свою внутрішню впорядкованість.

Форми організації будь-якої діяльності не з'являються спонтанно, самі собою, а лише як результат організації, що розуміється в значенні функції, як особливого виду організаційної діяльності з впорядкування взаємодії елементів системи, функції «організовування». І оскільки «організовування», що у російській і українській мовах виражається тим самим віддієслівним іменником «організація», належить й до самого процесу «організовування», то це дає формальну підставу виділяти такий аспект організаційної діяльності, як «організація організації», що насправді майже не спостерігається в діяльності підприємства.

Сприйняття й відображення в керівній діяльності підприємств організації в обох значеннях дозволяє справедливо вирішити десятиліттями триваючі суперечки про співвідношення організації й менеджменту, у тому числі, й те, що ж є первинним: організація або управління (у значенні менеджмент)? Сам предмет суперечки й протиріч знімається, якщо приймається, що:

1)     організація, як впорядкування діяльності підприємства, є функцією менеджменту, що обслуговує також і всі інші його функції;

2)     але організація як властивість упорядкованості взаємодії елементів діяльності - матеріальних ресурсів, інформації, готової продукції, людей - існує як об'єкт організаційної діяльності, співвідношення якої з менеджментом розглянемо

далі.

Ґрунтуючись на результатах проведених досліджень [8], організаційною діяльністю варто вважати сукупність дій працівників підприємства, спрямованих на встановлення організаційних відносин між будь-якими взаємодіючими елементами -матеріальними, трудовими й інформаційними - і здійснювана винятково організаційними методами. Дана діяльність здійснюється як працівниками, що належать до суб'єкта керівництва, так і працівниками, що здебільшого призначені здійснювати основну діяльність об'єкта керівництва.

Варто також ураховувати, що складова такої діяльності, а саме - організаційне проектування - виконується спеціальними професійними працівниками. Сама ця робота, що є об'єктом менеджменту, власне менеджментом не є, так само, як і будь-яка інша проектна діяльність - конструкторська, технологічна, дизайнерська.

Тоді змістом організації як функції менеджменту є прийняття організаційних рішень і призначення відповідно до них тих організаційних відносин, які можуть бути здійснені тільки розпорядницькими засобами. В іншому випадку призначення функції обмежуються постановкою завдання на організаційне проектування.

Проілюструємо дане співвідношення організації як властивості впорядкованості й менеджменту схемою на рис. 1, де схематично показане часткове поєднання й розподіл загального об'єкта діяльності підприємства на об'єкт організації як властивості впорядкованості й об'єкт організації, як функції менеджменту.


Визнання наявності «організаційної діяльності» цілком аналогічно розумінню того, що поряд з будь-якою функцією менеджменту є розуміння наявності особливої професійної діяльності, пов'язаної з даною функцією. Наприклад, планування, що включає специфічну «техніку» планових розрахунків, що здійснюються професійними працівниками - плановиками, також дає підставу для розуміння розходжень у здійсненні планування як функції менеджменту й планової діяльності. Без повної ясності в цих питаннях неможливе ефективне й професійне керівництва підприємствами. Покажемо у табл. 1 структуру функціональної керівної діяльності в розрізі її найважливіших функцій: планування; організації; управління, як комплексної функції координації, контролю й регулювання, а також мотивації.

Структура менеджменту формується, як це відображає у табл.1, за двома напрямами:

1)  за загальними функціями;

2)  за об'єктами, видами, напрямами основної діяльності.

Кожний новий напрям у менеджменті, як правило, формується за ознакою важливості об'єкта, що у цей момент є найбільш актуальним - наприклад, їм може бути стратегічний розвиток, інноваційна, інвестиційна або інша діяльність. Це супроводжується утворенням у системі керівництва певного суб'єкта у вигляді цільової або матричної підсистеми з відповідним перерозподілом повноважень підрозділів і окремих працівників вже існуючих служб у рамках їхнього функціонального профілю.

Однак, у практиці підприємств спостерігається неоднакове ставлення до різних видів керівної діяльності. Що стосується планування, то в системі керівництва підприємства звичайно є певний суб'єкт керівництва плановою діяльністю -наприклад, плановий відділ. Організаційна ж діяльність у цілому не розглядається як особливий об'єкт менеджменту, внаслідок чого відсутній у явному виді й відповідний суб'єкт керівництва цією діяльністю. Окремі аспекти організаційної роботи закріплюються за технологічними службами, відділами планування виробництва, організації праці, але при цьому відсутній єдиний центр керівництва організаційною діяльністю. Фактично, на підприємствах склалося таке положення, коли питанням удосконалення самої організації приділяється найменша увага.


Поширена думка, що завдання організації є прерогативою лінійного керівництва або традиційних функціональних підрозділів, не відображає дійсності. Здійснення будь-якої форми організації вимагає проведення відповідних розрахунків, організаційного проектування, спеціального оформлення перерозподілу функцій, внесення змін у розпорядницьку сферу, нерідко - дослідження питань доцільності того або іншого організаційного перетворення, а також обґрунтування економічної ефективності організаційних рішень. Це не можуть виконувати ані адміністративні керівники, ані працівники без спеціальної підготовки.

Покажемо для порівняння в табл. 2, які елементи менеджменту звичайно реалізуються на підприємствах відносно різних видів керівної діяльності.

Дані, наведені в табл.2, переконують в необхідності підсилити керівництво організаційною діяльністю підприємств, що означає необхідність формування особливого підрозділу в системі менеджменту підприємства - організаційного менеджменту. Доводом на користь того, що розуміння необхідності в особливому керівництві організаційною діяльністю зростає, є розвиток нового напрямку вдосконалювання організації - реінжиніринг бізнес-процесів (РБК) [9]. Заснований на методології теорії організації, РБК вводить конкретний суб'єкт організаційної діяльності - так званого «власника» процесу. У ролі останнього виступає посадова особа, що має у своєму розпорядженні персонал, інфраструктуру, необхідне забезпечення ходу бізнес-процесу і відповідає за результати процесу.


Вимоги   до   формування   організаційного   менеджменту підприємств.

Формування організаційного менеджменту вимагає, насамперед, консолідації особливого суб'єкта здійснення на підприємстві функції організатора, що зовсім не означає необхідність у відповідної особливої професії або введення спеціальних посад, а вимагає чіткого розподілу ролей усвідомленого виконання організаційної місії фахівцями діючих професій, у тому числі менеджерами, плановиками, проектувальниками, інженерними працівниками.

Функціональна структура організаційного менеджменту повинна відображати весь часовий спектр організації, що проявляється:

щодо здійснення діяльності - у порядку прийняття організаційних рішень і організаційного проектування;

у процесі діяльності - у порядку організаційного розпорядництва й контролю здійснення організаційних рішень;

після здійснення діяльності - у порядку організаційної діагностики й аналізу відповідності організації програмі цілей і завдань підприємства.

При підвищенні частоти впливу змінного середовища на діяльність підприємства прийняття організаційних рішень повинне охоплювати, крім завдань внутрішньої організації, також і організацію діяльності підприємства у зовнішньому середовищі, що висуває вимогу до перетворення змісту організаційного менеджменту в особливу форму організаційної поведінки підприємства.

Під організаційною поведінкою варто розуміти систематичний вплив на організацію щодо її адаптації до умов, що формуються змінами у зовнішньому середовищі й у діяльності самого підприємства. Специфічним завданням організаційного менеджменту у формі організаційної поведінки є зміна стаціонарного стану підприємства або його підрозділів з метою зменшення негативного впливу середовища, що змінюється, або навіть одержання організаційних переваг Векторорганізаційної поведінки може бути спрямований: у середину підприємства; у зовнішнє середовище; в обох напрямах одночасно.

У першому напряму організаційна поведінка забезпечує:

регулювання діючої організації в межах можливої зміни її параметрів без реструктуризації (зміни організаційної структури) або реформування (зміни форм організації);

розробку вимог у формі завдання на організаційне проектування, якщо потреба в реструктуризації або реформуванні є.

У напряму зовнішнього середовища організаційна поведінка забезпечує:

створення нових елементів за рахунок експансії організаційної структури підприємства за свої межі у формі філій, представництв, дочірніх підприємств і т.д.;

навпаки, включення до складу підприємства елементів, що раніше належали до середовища, шляхом придбання, поглинання або іншого способу афілійювання.

Актуалізація менеджменту організації породжує потребу в модифікації організаційних методів у напряму їхнього комплектування для охоплення всього процесу діагностики, організаційного проектування й перетворення організації. Організаційна поведінка пов'язує воєдино зміну параметрів зовнішнього середовища, що змінюється, з параметрами організації усередині підприємства, на стику зіставлення яких формується організаційне рішення, прийняте суб'єктом організаційної діяльності.

Організаційні рішення можуть бути як самостійними, так і бути частиною загального управлінського рішення або супроводжувати виробничо-технічне перетворення. У всіх випадках виникає питання вибору параметрів організації й критеріїв обґрунтування їхнього перетворення. Для обґрунтованого організаційного впливу необхідне встановлення зв'язку параметрів організації з параметрами середовища, резервів і допусків їхньої взаємодії без організаційних перетворень, подолання яких означає умови необхідної зміни однієї форми організації іншою. Умови зростання змінного характеру середовища вимагає й нової технології прийняття організаційних рішень, які все частіше з детермінованих і одноваріантних перетворюються в імовірнісні й багатоваріантніі. При цьому потрібно все частіше замість традиційних критеріїв мінімізації витрат і максимізації економічного ефекту застосовувати більш обережні критерії мінімаксу або максиміну, що характерні для методів ігрового моделювання.

 

Література

1.     Словарь по общественным наукам / Электронная версия / Глоссарий. ру.

2.     Джонсон Р., Каст Ф, Розенцвейг Д. Системы и руководство (теория систем и руководство системами) -М.: Советское радио, 1971. - 648 с.

3.     Теория системного менеджмента: Учебник. / Под общ. ред. П.В. Журавлева, Р.С. Сегедова, В.Г. Янченко. - М.: Издательство «Экзамен», 2002. - 512 с.

4.     Ладико І.Ю., Сумцов В.Г Загальний менеджмент Навчальний посібник. - Луганськ: Видавництво Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, 2004. - 282 с.

5.     Организация производства и управления предприятием: Учебник / О.Г. Туровец, М.И. Бухалков, В.Б. Родинов и др. Под ред. О.Г. Туровца. - М.: ИНФРА-М, 2002. - 528 с.

6.     Управление организацией: Учебник / Под ред. А.Г. Поршнева, З.П. Румянцевой, Н.А. Саломатина. - 3-е изд., перераб. и доп. - М.: ИНФРА-М, 2003. - 716 с.

7.     Освітньо-кваліфікаційна характеристика спеціаліста за спеціальністю 7.050201 „Менеджмент організацій" напряму підготовки 0502 „Менеджмент"/ Галузевий стандарт вищої освіти. Затверджено наказом Міністерства освіти і науки України від 25 травня 2001 р. № 404. - К.: МОН України, 2001.

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

А М Колосов - Актуалізація вимог до вдосконалювання організаційного менеджменту підприємств

А М Колосов - Система показників стійкості підприємства

А М Колосов - Явище організаційного гістерезису та його використання при розробці заходів виведення підприємства з кризи

А М Колосов - Явище організаційного гістерезису та його використання при розробці заходів виведення підприємства з кризи

А М Колосов - Актуалізація вимог до вдосконалювання організаційного менеджменту підприємств