І Шидловський - Ернст-фрідріх гермар і його спадщина сучасній зоологічній науці - страница 1

Страницы:
1 

ВІСНИК ЛЬВІВ. УН-ТУ VISNYK OF L VIV UNIV.

Серія біологічна. 2009. Вип. 51. С. 132-138    Biology series. 2009. Is. 51. P. 132-138

УДК 069.02 : 59 ЛНУ : 595.7 (436) - 051 Е.-Ф. Гермар

ЕРНСТ-ФРІДРІХ ГЕРМАР І ЙОГО СПАДЩИНА СУЧАСНІЙ ЗООЛОГІЧНІЙ НАУЦІ

І. Шидловський

Зоологічний музей Львівського національного університету імені Івана Франка вул. Грушевського, 4, Львів 79005, Україна e-mail: zoomus@franko.lviv.ua

Вперше в Україні представлено біографічний нарис про життя і нау­ковий доробок відомого ентомолога, професора мінералогії Ернста-Фрідріха Гермара. Його колекція комах, відома як Гюбнерська колекція, була зібрана впродовж 1810-1840 рр. і містить оригінальний типовий матеріал представ­ників рівнокрилих та напівтвердокрилих. Частина цієї унікальної колекції зберігається у Зоологічному музеї ЛНУ ім. І. Франка і налічує понад 4 тисячі експонатів, серед яких 42 типові зразки, а також екземпляри з колекцій Фі-бера, Ешольца та Ферстера. Тривалий час вважалося, що ця колекція безпо­воротно втрачена під час Другої світової війни.

Ключові слова: Ернст-Фрідріх Гермар, ентомологія, Heteroptera, Homop-tera, Зоологічний музей Львівського університету, Гюб-нерська колекція.

Ернст-Фрідріх Гермар належить до найвизна­чніших ентомологів і палеонтологів ХІХ ст. За наукові роботи він заслужив визначне місце се­ред колег, був провідним і поважним учителем у своїй довголітній академічній діяльності з енто­мології та мінералогії. З-поміж різноманітних інтересів дуже багато часу присвятив досліджен­ню і колекціонуванню комах із рядів Heteroptera, Homoptera та Coleoptera, головним чином з ро­дин Curculionidae та Elateridae. Він є автором, який описав багато нових родів і видів комах, у тому числі 75 видів цикад, головним чином з Неотропічної області.

Народився Ернст-Фрідріх 3 листопада 1786 р. в місті Глахау, поблизу Явікляу (Саксонія) у сі­м'ї заможного торгового агента. Був третім си­ном із чотирьох, але єдиним, який замість торгів­лі присвятив своє життя науці. Оскільки був не з бідної сім'ї, то з дванадцяти років під бездоган­ним керівництвом Шаубаха, близького родича, одержав гуманітарну освіту в гімназії міста Мойнінген. Раннє захоплення природознавством, яке виникло завдяки спілкуван­ню зі швейцарським ентомологом Кляйрбілле, привело Гермара до наполегливого зби­рання комах. Це визначило також його бажання присвятити себе детальному вивченню гір. Після закінчення гімназійних студій з 1804 до 1807 р. Е.-Ф. Гермар був студентом

Рис. 1. Ернст-Фрідріх Гермар

(03.11.1786 - 08.07.1853)

© Шидловський І., 2009

Гірничої академії (Bergakademie) у Фрайбурзі, де він, як захоплений учень Вернерса, з особливим задоволенням протягом трирічного навчання займався мінералогією і геог­нозією (так наприкінці XVII - на початку ХІХ ст. називали геологію). Після цього відві­дував університетські природничі та юридичні лекції в Ляйпцігу, куди переїхав здобу­вати необхідні знання. У Ляйпцізькому університеті у нього знову ожило юнацьке захоп­лення ентомологією, яку він закинув, навчаючись у Фрайбурзі, і Гермар продовжив зоо­логічні студії. Саме тут почалися його перші зоологічні дослідження, зокрема над ро­дом жуків Donacia Fabricius.

У Ляйпцігу він заснував знаменитий павільйон із колекцією комах, викупивши останню у інспектора Гюбнера, якого часто згадував Фабриціус у своїх працях. Заявле­на ціна у 400 талерів на той час була надто високою як на таке зібрання, однак на рішення Гермара придбати колекцію вплинули як думка самого Фабриціуса, так і те, що його тодішні дослідження стало надто важко продовжувати, і він вирішив закласти підвалини для самостійної діяльності. З огляду на свої наукові інтереси, під час перебу­вання у Ляйпцігу Гермар підтримував дуже близьке спілкування з Кунце і Каденом; першого він знав ще школярем у Гімназії Томаса, а другий був одним із його сучасників в академії.

Часті відвідувння м. Галлє звели Гермара у 1808 р. з видатним ботаніком Куртом Спренгелем (C. Sprengel), за сприяння якого після закінчення навчання у Ляйпцігу Ернст-Фрідріх переїхав до Галлє. Тут він зайнявся роботою над дисертацією „Dissertatio sistens bombycum spesies, secundum oris partium diversitatem in nova genera distributas", яку захистив у 1810 р., одержавши ступінь доктора філософії, чим розпочав академічну кар'єру. Цього ж року Е.-Ф. Гермар переселився до Галлє.

У квітні 1811 р. Е.-Ф. Гермар вирушив у пізнавальну подорож Далматією, яка тривала шість місяців. Наслідком подорожі стали 15 опублікованих листів до Спренге-ля, що містили інформацію з ентомології, орнітології та мінералогії. На початку 1817 р. ці листи були оформлені й опубліковані як ентомологічні, орнітологічні та мінералогіч­ні праці, що підводили підсумки подорожі. Частину шляху Гермар пройшов пішки, а частину проїхав поштовою каретою. Його маршрут виглядав таким чином: Галлє, Ляйп-ціг, Дрезден, Прага, Відень, Грахе, Марбург (Марівор), Лайбах (Любляна), Трієст, Фіу-ма (Рієка) та міста Далматії - Зара (Задар), Шполато (Шпліт), Рагуза (Дубровнік), а та­кож різні острови, що належать до Далматії, - Херзо (Крес), Веглія (Крк) та Лезіна (Хвар) (рис. 2). Дорогою він відвідав відомого ентомолога Мігеля фон Мюльфельда (Megerle von Muhlfeld) та хранителя придворного музею Натуральної історії у Відні.

У 1812 р. Е.-Ф. Гермар захистив другу докторську дисертацію - габілітувався як приват-доцент і практично відразу ж став директором Мінералогічного кабінету (музею) в Галлє. Завідував ним протягом 40 років і домігся розширення мінералогічно-палеонтологічної колекції університету.

У 1813 р. його наукову кар'єру було перервано закриттям університету за нака­зом Наполеона. Це, щоправда, дало йому змогу більше часу приділяти науковій роботі, яка розділилася між мінералогією та ентомологією. Протягом 1814-1853 рр. Ернст-Фрідріх жив на околиці Галлє. У 1814 р. він опрацював результати своєї наукової подо­рожі Далматією, що вилилися у його першу значу наукову працю „Reise durch Oesterreich und Tyrol nach Dalmatien und ins Gebirge von Ragusa" (Поїздка Австрією і Тиролем до Далматії та в гори Рагузи). Праця була видана у двох томах, вона містила дев'ять таблиць і дві карти. Завдяки великій кількості надзвичаних повідомлень у галузі

Рис. 2. Схема подорожі Е.-Ф. Гермара Далматією. | - маршрут подорожі.

ентомології, це дослідження здобуло визнання фахівців, оскільки на дану тематику іс­нувало дуже мало наукових публікацій.

У 1815 р. Гермар одружився з Вільгельміною Кеферштайн (Wilhelmine Keferstein, 1755-1816), донькою ратмістра мерії. Завдяки цьому він породичався з видатним дослі­дником з географії Німеччини, гофратом Крістіаном Кеферштайном у Галлє та судовим радником, видатним знавцем метеликів Адольфом Кеферштайном у Ерфурті. У Вільге-льміни було два брати, які під впливом і керівництвом Е.-Ф. Гермара захопилися природ­ничими науками і пізніше стали відомими зоологами-лепідоптерологами. Після віднов­лення в університеті академічного викладання у 1817 р. він був призначений на посаду надзвичайного (екстраординарного), а у 1824 р. - штатного професора мінералогії, де протягом тривалої викладацької діяльності читав лекції з мінералогії та геології, а в пер­ші роки викладання - і ентомології. Пізніше вів курс палеонтології. З усіх предметів паралельно проводив практичні заняття та екскурсії. У 1819 р. Е.-Ф. Гермар видав для навчання в університеті дуже цінний підручник з мінералогії „Lehrbuch der gesammten Mineralogie", який у 1837 р. пережив друге видання, а у 1830 р. знайшов своє продов­ження у „Grundriz der Krystallkunde". У галузі мінералогії та геогнозії праці Ернста-Фрідріха мали прогресивне наукове значення. Особливо важливими також були його роботи про походження рослин, зокрема комахоїдних. Однак найвідомішими і найцінні­шими виявилися його наукові досягнення з ентомології, якою він захопився з особли­вою пристрастю. Колекцію комах, відому як Гюбнерська колекція, котру він почав зби­рати ще під час перебування у Ляйпцігу, Гермар невтомно примножував і підніс до рів­ня найвідомішої приватної збірки в Німеччині та Європі. Вона служила йому багатимматеріалом для нових описів і критичної ревізії деяких (або й багатьох) родин і видів комах, про які він повідомляв у численних статтях і замітках.

Разом з Раульфуцом Гермар публікує у 1831 р. важливу статтю про дивні росли­ни, які затиснуті в камінь - „Merkwtirdige Pflanzenabdrticke der Steinsclenforma-tion" (Nova act. Ac. Leol.-Car.) i багато інших. Найбільшої ваги в галузі палеонтології заслуговує його праця „Monographie der Die Versteinerungen der Steinkohlenformation von Wettin und Lobejiin" (1844-53), закінчити яку йому допомогли Андре та Гібель. Після цього з'явилися цінні роботи про скам'янілих комах з Solenhofen (Nova act. Ac. Leol.-Car. і в Mtinster's Beitragen), про комах четвертинної формації (Zeitschrift der gesammten Ges., 1849), потім про скам'янілості з Мансфельдерських мідних сланців (Mansfelder Kupferschieser), про Osterwedding i Wester-Egeln. Його описи представників ряду напів­твердокрилих (Hemiptera) з янтаря, на жаль, не були опубліковані. Найвартіснішими та науково обґрунтованими вважаються його ентомологічні праці, опубліковані у вигляді різноманітних статей і у листах до Галльського наукового товариства (1810-1811 рр.), про жуків (Coleoptera) і напівтвердокрилих (Hemiptera). Потім були опубліковані фун­даментальні праці протягом 1813-22 рр. у „Magazin der Entomologie", продовження збі­рок: "Fauna insectorum Europea" (1817-47), "Insectorum species novae aut minus cognitae descriptionibus Archib" (Halle, 1824), "Zeitschrift ftir Entomologie" (1839-44) тощо. Чис­ленні менші статті можна знайти також у Thon's entomologischen Archiv (1829), Gilber-man's Revue entomologique (I-V), Stettiner entomologischen Zeitung (1848), Linnaea ento-mologica (1848) і в Erich und Gruber's Allg.

У 1834-1835 рр. Е.-Ф. Гермар був проректором університету й отримав почесний диплом доктора медицини, а за наукові досягнення - у 1844 р. від магістрату м. Галлє одержав титул вищого (верховного) радника. До призначення Германа Бурмайстера (Hermann Burmeister) штатним професором у 1842 р. Е.-Ф. Гермар читав лекції з енто­мології в Зоологічному інституті. Почав спеціалізуватися на палеоентомології, зокрема цікавився клопами. Мав простодушний і веселий характер, був душею товариства, що забезпечило йому повагу і любов студентів. Глибоку пошану до Ернста-Фрідріха, свого дядька, висловив у 1853 р. в некролозі його племінник "...Мене, сина його сестри, покій­ний вважав і виховував як власного сина... "

У душах численних учнів, багато з яких здобули собі ім'я в німецькому природознавстві, живе образ Гермара - вимогливого, але справедливого вчителя. «Стара резиденція» - місце розташування мінералогічного музею, також викликає приємні та вдячні згадки. Гермарові прямота і рішучість проявлялись у його читанні лекцій, позбавлених зайвих прикрас, але чітких, зрозумілих і наочних. Його спокій і гідність заспокоювали, а глибокий грудний голос зачаровував. Він прагнув обов'язково зробити своє викладання зразковим. Багато інших вчених викладали так само яскраво, але мало хто з них справді віддавав науці всі сили і всю любов, як це робив Гермар. Йо­го доступність у спілкуванні, тепла й сердечна зацікавленість, з якою він зустрічав молоді таланти, відігравали значну роль у їхньому подальшому професійному вдосконаленні. У ранні роки, коли університет у Галлє ще був багатолюдно відвідуваним, в аудиторії щонеділі збиралися юні ентомологи і під його керівництвом вивчали комах. Серед учасників цього гуртка найбільше виділялися Бурмайстер, Геер і Ціммерман. Заняття були надзвичайно повчальні, заохочували до подальшої праці, а організовані Гермаром спільно з учнями походи до солоного озера та пустиря Дессау полюбилися і запам'яталися всім, хто брав у них участь...

Попри наукову діяльність, він брав активну участь у житті міста, будучи міським радником, був членом правління в Pfannerschaft, капітаном міського товариства стріль­ців, а з 1827 р. аж до смерті, протягом 26 років - був магістром масонської ложі.

Помер після тривалої хвороби вдома в Галлє. Похований Е.-Ф. Гермар 8 липня 1853 р. на міському цвинтарі навпроти Schwibbogen 78.

У Зоологічному музеї ЛНУ імені Івана Франка серед ентомологічних фондів збе­рігається колекція комах із рядів Homoptera та Hemiptera, які були зібрані й описані Е.-Ф. Гермаром протягом 1810-1840 рр. та містили значну частину оригінального типово­го матеріалу. На початку ХХ ст. граф Мнішек придбав цю унікальну колекцію для Зоо­логічного музею. Колекція налічує понад чотири тисячі експонатів, серед яких 42 типо­ві зразки (за усним повідомленням І.М. Кержнера - до 70 типів), а також екземпляри з колекцій Фібера, Ешольца та Ферстера (Шидловський, Головачов, 2005).

Тривалий час вважалося, що ця колекція була безповоротно втрачена під час Другої світової війни (Schroder, 1957). Проте вона й досі існує, і доступна для вивчення науковцями світової спільноти (рис. 3).

Колекція гомоптероїдних комах (Homoptera) містить усю наявну інформацію про 1288 зразків, зібраних на всіх континентах, крім Антарктики, і на багатьох островах Світового океану. З них 118 екземплярів не визначені й до сьогодні. Перешкодою для цього стали заборони та перестороги музейників до спеціалістів із «чужих», великих і відомих музеїв Радянського Союзу, а також негативне ставлення до закордонних гостей у часи СРСР. До 1939 р. цьому сприяла також відсутність інформації про колекцію та закритий тип роботи музею як підрозділу кафедри зоології (музей відвідували головним чином співробітники і студенти університету).

Основну частину експонатів опрацював сам засновник колекції - Е.-Ф. Гермар, який присвоїв їм видові біномінальні назви. Однак на етикетках колекції подана певна кількість видових назв, які слід вважати "nomina nuda" згідно зі статтею 9.6. "Міжнародного Кодексу Зоологічної номенклатури" (далі "Кодекс", 4те видання), оскільки вони не були офіційно опубліковані (стаття 12 "Кодексу"). Більше того, хоч переважна більшість зразків була визначена безпосередньо Гермаром, є екземпляри, які згідно з етикетковими даними, ймовірно, були позичені з колекції M. Спіноли. Аналіз літератури показав, що лише частина цих назв була офіційно опублікована Е.-Ф. Герма-ром у його статтях (Germar, 1821). Багато наукових назв, присвоєних окремим зразкам комах із цієї колекції, були опубліковані в наукових працях наступників Ернста-Фрідріха, зокрема Е. Ташенбергом (1884) та В. Сігноре (1853-1855).

За свій надзвичайний вклад у науку Ернст-Фрідріх Гермар був удостоєний пошани ще за свого життя, про що свідчить лист до нього генерал-лейтенанта французької армії,

Рис. 3. Гюбнерська колекція комах Е.-Ф. Гермара, що зберігається у Зоологічному музеї ЛНУ ім. І. Франка.барона Б. Дежана (В. Dejean), який також займався колекціонуванням комах. У своїх лис­тах 1818 р. останній звертається до Е.-Ф. Гермара так: «...Тому прошу Вас, мій пане, лю­б'язно повідомити мені, чи було б Вам приємно почати зі мною листування, яке стосува­тиметься загальної ентомології...». І далі «...Якщо Ви цього забажаєте, вважатиму за честь, що Ви будете причетні до всіх моїх пізнань...» (Dieckmann, 1986). Іншим свідчен­ням поваги і значного наукового внеску Гермара слугують його патроніми, якими корис­тувалися науковці світу у назвах тварин ще з 1830 року, тобто за життя Ернста-Фрідріха. Зокрема, Germaria Robineau-Desvoidy, 1830; Germaria Laporte, 1832; Pseudogermaria Brauer & Bergenstamm, 1891; Paragermaria Townsend, 1909; Germariella Champion, 1911; Germariopsis Townsend, 1915; Germariochaeta Villeneuve, 1937; Germaropyge Snajdr, 1957; Germarina Mesnil, 1963; Germaraphis Heie, 1967; Germaria Jeanne, 1972.

Крім того, Ернст-Фрідріх Гермар був почесним членом Шведської Академії наук у Стокгольмі, яка присвоїла йому звання члена-кореспондента, з 1819 р. - членом Німе­цької природничої академії Leopoldina, а також великої кількості національних і міжна­родних товариств природодослідників (у тому числі й товариств у Парижі, Москві, Фі­ладельфії). У 1822 р. Е.-Ф. Гермар був також співзасновником товариства німецьких натуралістів і лікарів. У 1834 р. медичний факультет присвоїв йому звання почесного доктора, а в 1844 р. - він отримав титул верховного радника.

1. Міжнародний Кодекс Зоологічної номенклатури. К., 2003. Вид. 4-те. XLIII + 175 с.

2. Шидловський І. В., Головачов О. В. Рівнокрилі комахи (Homoptera) з колекції Е.-Ф. Гермара у фондах Зоологічного музею ЛНУ ім. І. Франка (каталог). Львів: Піраміда, 2005. 87 с.

3. Dieckmann L. Aus der Korrespondenz Dejean - Germar, ein Beitrag zur Geschichte der Entomologie // Beitrage zur Entomologie. Berlin, 1986. N 36 (1). S. 193-200.

4. Germar E.-F. Reise durch Osterreich, Tyrol nach Dalmatien, vorzuglich in naturhis-torischer Hinsicht. Leipzig, 1812.

5. Germar E.-F. Bemerkungen iber einige Gattungen der Cicadarien // Magazin der Ento-mologie. 1821.

6. Germar E.-F. Lehrbuch der gesammten Mineralogie. Halle, 1837.

7. Germar E.-F. Grundriss der Krystallkunde. Halle, 1830.

8. Germar E.-F. Die Versteinerungen der Steinkohlenformation von Wettin und Lobejin.

Halle, 1844-52.

9. Raulfuz, Germar. Merkwirdige Pflanzenabdricke der Steinsclenformation // Nova act.

Ac. Leol.-Car. 1831.

10. Schroder. Neues zur Gattung Homalodisca (Ins. Hom. Cicad.) // Senk. Biol. 1957.

11. Signoret. Revue iconographique des Tettigonides // Ann. So. Ent. France. 1853-1855.

12. Taschenberg. Zur Kenntniss der Cicadellinen-Gattung. 1884.

ERNST-FRIEDRICH GERMAR AND HEIR LEGACY MODERN ZOOLOGICAL SCIENCE

І. Shydlovskyy

Zoological Museum Ivan Franko National University of Lviv 4, Hrushevskyi St., Lviv 79005, Ukraine e-mail: zoomus@franko.lviv.ua

Biographical essay about the life and scientific attainment well-known entomologist, Professor of Mineralogy, Ernst-Friedrich Germar for the first time on the territory of Ukraine is presented. His collection of insects, known as Gub-ner collection, was gathered during 1810-1840 and includes original typical material of Homoptera and Heteroptera representatives. Part of this unique col­lection is kept in the Zoological Museum of the Ivan Franko LNU and contains more than four thousand exhibits, including 42 typical samples and specimens from the Fiber, Esholts and Forster collections. For the long time this collection was thought irretrievably lost during the Second World War.

Key words: Ernst-Friedrich Germar, enthomology, Heteroptera, Homoptera, Zoological Museum Ivan Franko National University of Lviv, Gubner collection.

ЭРНСТ-ФРИДРИХ ГЕРМАР И ЕГО НАСЛЕДИЕ СОВРЕМЕННОЙ ЗООЛОГИЧЕСКОЙ НАУКЕ

И. Шидловский

Зоологический музей Львовского национанального университета имени Ивана Франко ул. Грушевского, 4, Львов 79005, Украина e-mail: zoomus@franko.lviv.ua

Впервые в Украине представлен биографический очерк о жизни и научных достижениях известного энтомолога, профессора минералогии Ернста-Фридриха Гермара. Его коллекция насекомых, известная как Гюб-нерская коллекция, была собрана на протяжении 1810-1840 гг. и содержит оригинальный типовый материал представителей равнокрылых и полужес­ткокрылых. Часть этой уникальной коллекции хранится в Зоологическом музее ЛНУ им. И. Франко и насчитывает более 4 тысяч экспонатов, среди которых 42 типовых экземпляра, а также экземпляры из коллекций Фибе-ра, Эшольца и Ферстера. Длительное время считалось, что эта коллекция безвозвратно утеряна во время Второй мировой войны.

Ключевые слова: Эрнст-Фридрих Гермар, энтомология, Heteroptera, Ho-moptera, Зоологический музей Львовского университета, Гюбнерская коллекция.

Стаття надійшла до редколегії 10.07.09 Прийнята до друку 14.09.09

Страницы:
1 


Похожие статьи

І Шидловський - Ернст-фрідріх гермар і його спадщина сучасній зоологічній науці