Т М Мочан - Естетичне виховання учнівської молоді в полікультурному середовищі на закарпатті 1919-1939 рр - страница 1

Страницы:
1  2  3 

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ГНАТЮКА

МОЧАН Тетяна Михайлівна

УДК 371.035.6 (09) (477.8)+371.0535.6

ЕСТЕТИЧНЕ ВИХОВАННЯ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ В ПОЛІКУЛЬТУРНОМУ СЕРЕДОВИЩІ НА ЗАКАРПАТТІ

(1919-1939 рр.)

13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Тернопіль - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Мукачівському державному університеті, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник:   доктор педагогічних наук, професор ЧЕПІЛЬ Марія Миронівна,

Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, завідувач кафедри педагогіки та дошкільної освіти.

Офіційні опоненти:   доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент НАПН України БУТЕНКО Володимир Григорович,

Херсонський національний технічний університет,

завідувач кафедри державного управління,

педагогіки та психології;

кандидат педагогічних наук

ОРОНОВСЬКА Лариса Дмитрівна,

Тернопільський національний педагогічний

університет імені Володимира Гнатюка,

доцент кафедри музикознавства, методики музичного

виховання та вокально-хорових дисциплін інституту

мистецтв.

Захист відбудеться 22 червня 2011 р. о 1230 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 58.053.01 у Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка за адресою: каб. 30 (зала засідань), вул. М. Кривоноса 2, м. Тернопіль, 46027.

Із дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка за адресою: вул. М. Кривоноса 2, м. Тернопіль, 46027.

Автореферат розіслано 21 травня 2011 року.

В. о. вченого секретаря спеціалізованої вченої ради

Ю. Й. Поліщук

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Необхідність розвитку естетичного виховання на сучасному етапі зумовлена умовами розвитку суспільства, коли загострюються суспільні суперечності, втрачаються загальнолюдські цінності, життєві ідеали, мають місце рецидиви аморальної поведінки молоді. Естетичне виховання повинно сприяти формуванню творчо активної особистості, здатної повноцінно сприймати прекрасне, гармонійне, досконале у житті, природі, мистецтві, жити і творити за законами краси. Такі процеси унеможливлюються без осмислення та практичного використання надбань минулого, їх трансформації у сучасне суспільство.

Суттєві здобутки в естетичному вихованні учнівської молоді накопичені у полікультурному середовищі Закарпаття міжвоєнного періоду, оскільки зміна суспільно-політичної ситуації краю у цей час сприяла позитивним культурно-освітнім процесам, що виражалися у створенні низки інституцій (публічної школи рисунка, мистецьких шкіл і гуртків різних жанрів та ін.), діяльність яких була спрямована на естетичний розвиток школярів, збагачення їх естетичних поглядів шляхом запозичення надбань різних культур, виховання в дітей міжкультурної толерантності, злагоди. Із урахуванням історичних досягнень обґрунтовуються сучасні підходи до формування умінь розуміти і творити прекрасне.

Вихідні засади естетичного виховання відображені в Національній доктрині розвитку освіти, Національній програмі виховання дітей та учнівської молоді в Україні, Концепції естетичного виховання учнівської молоді в умовах відродження української національної культури. Серед виховних завдань визначеної мети особливу роль відведено підвищенню базової культури, розвитку естетичних потреб і почуттів підростаючого покоління. Естетичне виховання спрямовується на розвиток в особистості ерудиції у галузі мистецтва (володіння системою елементарних мистецьких знань, понять, термінів, адекватне сприйняття художніх творів, творча діяльність у мистецькій сфері), здатності збагнути та виразити власне ставлення до мистецтва, уміння радіти як ознаки духовної зрілості.

Результати аналізу наукових досліджень питань естетичного виховання дали змогу з'ясувати, що ця проблема була і є предметом вітчизняної та зарубіжної історичної, філософської, психологічної й педагогічної науки. Теоретичні основи національного виховання, зокрема естетичного виховання як соціокультурного феномена, представлено у працях І. Беха, А. Бойко, В. Бутенка, С. Гончаренка, М. Євтуха, О. Ростовського, О. Савченко, О. Сухомлинської та ін.

Філософські проблеми естетичного виховання особистості дослідили В. Кудін, Л. Левчук, В. Мазепа, Ж. Маценко, О. Семашко та ін.; загальнопедагогічні та психологічні - Т. Аболіна, З. Белоусова, О. Дем' янчук, І.Зязюн, Л. Коваль, Л. Масол, Н. Миропольська та ін.

Проблеми полікультурної та глобальної освіти розкривають В. Бойченко, В. Болгаріна, І. Прокопенко.   Вони   доводять   необхідність   формування   естетичних   цінностей   в умовахполікультурного середовища, обґрунтовують шляхи реалізації у навчально-виховному процесі ідеї - через національну культуру до полікультурності.

В останні роки актуальні проблеми історії української педагогіки і виховання відображено у працях Т. Завгородньої, С. Золотухіної, Б. Ступарика, Ю. Руденка, І. Руснака. В історико-педагогічних дослідженнях Т. Беднаржової, В. Бедь, В. Гомонная, С.Жупанина, М.Зимомрі, В. Кеміня, М. Кляп, В. Росула, В. Сагарди частково розкрито проблему естетичного виховання учнів у полікультурному середовищі Закарпаття.

Розробка теоретико-методологічних засад естетичного виховання на сучасному етапі передбачає детальне об' єктивне вивчення надбань минулого. Однак системно і комплексно питання естетичного виховання на Закарпатті у 1919-1939 рр. не вивчалося. Актуальність окресленої проблеми, її недостатня теоретична розробленість зумовили вибір теми - "Естетичне виховання учнівської молоді в полікультурному середовищі на Закарпатті (1919-1939 рр.)".

Зв'язок роботи з науковими програмами і темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до тематичного плану наукових досліджень кафедри педагогіки і методики початкової освіти Мукачівського державного університету "Педагогічні проблеми навчання і виховання у системі неперервної освіти" (протокол № 1 від 28.08.2005р.). Тему роботи затверджено на засіданні Вченої ради Мукачівського державного університету (протокол № 8 від 26. 08. 2010 р.) та узгоджено у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України (протокол № 14 від 16. 06. 2010 р.)

Мета дослідження - на основі ретроспективного аналізу розвитку естетичного виховання учнівської молоді у полікультурному середовищі Закарпаття визначити особливості його змісту та організації, окреслити перспективи творчої реалізації позитивних ідей у сучасних умовах.

Відповідно до мети визначено такі завдання:

1. З'ясувати особливості розвитку естетичного виховання учнівської молоді в полікультурному середовищі та конкретизувати зміст основних понять.

2. Обґрунтувати етапи розвитку естетичного виховання учнівської молоді Закарпаття міжвоєнного періоду (1919-1939 рр.) із визначенням суспільно-політичних чинників та провідних тенденцій.

3. Охарактеризувати зміст, структуру та організацію естетичного виховання учнівської молоді у полікультурному середовищі Закарпаття у міжвоєнний період.

4. Виявити напрями творчої реалізації ідей досвіду естетичного виховання учнівської молоді Закарпаття у сучасних умовах.

Об'єкт дослідження - теорія і практика естетичного виховання учнівської молоді у полікультурному середовищі.

Предмет дослідження - зміст, форми і методи естетичного виховання учнів народних і горожанських шкіл полікультурного середовища Закарпаття (1919-1939).

У процесі дослідження використано комплекс взаємодоповнюючих методів:

історико-педагогічний аналіз - для визначення об'єкта, предмета, мети й завдань роботи; пошуково-бібліографічний - з метою систематизації та узагальнення архівних, літературних джерел, рукописних видань; інтерпретаційно-аналітичний - що передбачав аналіз відповідної філософської, історичної, педагогічної літератури; порівняльно-зіставний, хронологічний - завдяки якому здійснено дослідження змісту естетичного виховання учнівської молоді, з' ясування основних тенденцій цього процесу; теоретико-узагальнюючий - для оцінки, інтерпретації, узагальнення теоретичного доробку і практичного досвіду українських педагогів Закарпаття.

Джерельна база дослідження: нормативно-правові документи, праці сучасних вітчизняних і зарубіжних авторів з питань естетичного виховання, дослідження у галузі історії педагогіки; навчальні плани, звіти, праці українських педагогів Закарпаття міжвоєнного періоду, що зберігаються у фондах Державного архіву Закарпатської області в Ужгороді та Берегові, Закарпатського краєзнавчого музею, а також наукова література Національної бібліотеки України імені В. Вернадського, Наукової бібліотеки ім. В.Стефаника НАН України і наукової бібліотеки Ужгородського національного університету.

Хронологічні межі дослідження охоплюють міжвоєнний період 1919-1939 рр., для якого характерними є кардинальні зміни у реалізації естетичного виховання на тлі суспільно-політичних, культурно-освітніх перемін краю. Нижня межа - вересень 1919 р. - обґрунтування мети і завдань естетичного виховання у нових суспільно-культурних умовах, створення можливостей для формування полікультурного середовища у зв' язку із приєднанням Закарпаття до Чехословаччини, верхня - згортання змісту і форм естетичного виховання із початком Другої світової війни.

Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягає у тому, що в історико-педагогічній науці вперше

здійснено ретроспективний аналіз генезису естетичного виховання учнівської молоді в полікультурному просторі Закарпаття (1919-1939) та визначено його особливості (сприятливість суспільно-політичних та культурно-освітніх чинників для реалізації естетичного виховання; домінування духовного й морального компонентів у виховному процесі з формування естетичних цінностей; збагачення естетичних поглядів школярів знаннями про надбання різних культур; орієнтація на міжкультурну та міжетнічну толерантність і злагоду через різнобічну діяльність естетичного характеру);

обґрунтовано етапи розвитку теорії і практики естетичного виховання в краї міжвоєнного періоду (початковий (1919-1926 рр.) - визначення мети, завдань і змісту естетичного виховання;основний (1927-1939 рр.) - удосконалення методичних засад виховної роботи з естетичного виховання, кожен з яких відображає ґенезис поняття "естетичне виховання" і позначений відповідними тенденціями;

охарактеризовано структуру естетичного виховання (цільові, змістові, процесуальні компоненти та види естетичної діяльності); зміст (культурологічні знання міжетнічної та міжкультурної взаємодії, теоретичні аспекти формування естетичного ідеалу та цінностей), форми (виставки, гуртки, концерти, екскурсії, імпрези), методи (інсценізація, ілюстрування, декламування, імітація), засоби (музика, спів, природа, праця), провідні чинники естетичного виховання (соціально-економічний, суспільно-політичний, культурно-освітній), які виявляють їх національну приналежність;

виявлено напрями творчого використання досвіду естетичного виховання учнівської молоді у сучасних умовах (реалізація принципу культурологічного особистісно-орієнтованого навчання школярів, збагачення естетичних поглядів учнів через засвоєння культурних надбань різних народів, виховання у підростаючого покоління міжкультурної толерантності, взаєморозуміння, злагоди).

Подальшого розвитку набули положення і висновки щодо еволюції естетичного виховання та ефективності діяльності виховних інститутів.

До наукового обігу введено маловідомі та раніше невідомі архівні матеріали Державного архіву Закарпатської області в Ужгороді та Берегові, які розширюють уявлення про сутність змісту естетичного виховання учнів у полікультурному середовищі Закарпаття (Ф. 28, оп.1, спр. 3213, 3268, 4318; оп. 3, 29, 73, 142, 159, 212, 278, 411, 435, 436, 463).

Практичне значення дослідження полягає у написанні навчально-методичного посібника "Естетичне виховання підлітків у полікультурному просторі: історія, теорія, практика", у якому розкрито шляхи реалізації естетичного виховання.

Теоретичні висновки й науково-методичні матеріали, розроблені у дисертації, можуть бути використані під час читання лекцій, у підготовці науково-методичних посібників, довідників з історії педагогіки та теорії виховання, а також у змісті курсів "Історія педагогіки", "Теоретичні основи педагогіки", "Порівняльна педагогіка".

Основні результати дисертації впроваджено у практику навчального процесу Дрогобицького державного педагогічного університету ім. Івана Франка (довідка № 1167 від 20 вересня 2010 р.), Мукачівського державного університету (довідка № 2891 від 25 жовтня 2010 р.), Мукачівської гімназії (довідка № 437 від 27 вересня 2010 р.), Мукачівської загальноосвітньої школи І - ІІІ ст. № 11 (довідка № 17 від 11 листопада 2010 р.), Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (довідка № 1257-33/02 від 24 листопада

2010 р.).

Вірогідність наукових положень і висновків дослідження забезпечується теоретико-методологічною обгрунтованістю його вихідних положень, застосуванням комплексу методів, що доповнюють один одного, адекватних предмету, меті й завданням дослідження; використанням широкої джерельної бази; апробацією результатів дослідження та їх впровадженням у виховний процес сучасної ЗОШ І-ІІІ ступенів.

Апробація і впровадження результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження доповідалися й обговорювалися на конференціях: міжнародних -"Соціально-правовий захист дітей, позбавлених батьківської опіки" (Ужгород, 2005), "Соціально-правовий захист національних меншин в Україні і за рубежем" (Ужгород, 2006), "Зміст громадянської освіти і виховання: історія, реалії, перспективи" (Херсон, 2006), "Сучасні тенденції розвитку освіти в Україні та за кордоном" (Горлівка, 2006), "Формування цінностей сучасної особистості" (Дрогобич, 2007), „Актуальні проблеми і перспективи трудової та професійної підготовки молоді" (Дрогобич, 2008), всеукраїнських - "Розвиток змісту освіти як історико-педагогічна проблема" (Чернівці, 2003), "Етнос. Культура. Нація" (Дрогобич, 2006), "Мовна освіта і мовленнєвий розвиток школярів в умовах поліетнічного середовища" (Мукачево, 2006), "Сучасні проблеми художньо-трудової підготовки вчителів: теорія, досвід, зміст і технології" (Дрогобич, 2006), "Удосконалення підготовки майбутнього педагога в контексті Болонської конвенції" (Мукачево, 2010), а також доповідалися на науково-методологічних семінарах, засіданнях кафедри педагогіки, звітних наукових конференціях професорсько-викладацького складу Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (2003-2007 рр.), Мукачівського державного університету (2007-2010 рр.).

Публікації. Результати дослідження відображено в 13 одноосібних публікаціях, з них: 1 навчально-методичний посібник, 11 статей у фахових науково-педагогічних виданнях, 1 - у збірнику наукових праць.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел (441 позиція, з них - 34 архівні). Загальний обсяг дисертації - 243 сторінки, основний текст - 169 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження, її актуальність, визначено об'єкт, предмет,

мету, завдання, методи та джерельну базу роботи, сформульовано наукову новизну, теоретичне та практичне значення, подано відомості про апробацію та впровадження основних положень дисертації.

У першому розділі — "Естетичне виховання учнівської молоді в полікультурному середовищі як історико-педагогічна проблема" - представлено результати аналізу стану досліджуваної проблеми у вітчизняній і зарубіжній філософській, педагогічній і психологічнійлітературі, визначено суспільно-політичні та культурно-освітні передумови естетичного виховання учнів у полікультурному середовищі Закарпаття у міжвоєнний період.

Аналітичний огляд джерельної бази дає підстави для констатації, що українськими і зарубіжними вченими накопичено велику кількість фактичного і теоретичного матеріалу щодо різноманітних аспектів полікультурності, особливостей середовища, його естетичної функції.

Результати дослідження шляхів вирішення проблеми естетичного виховання у працях вітчизняних і зарубіжних учених свідчать про неоднозначність позицій авторів щодо тлумачення дефініції "естетичне виховання". Поняття "естетичне виховання" має цілу низку термінологічних еквівалентів і смислових синонімів, що говорить про певну етнопсихологічну самобутність і відмінність у різних народів. Дискусійними протягом тривалого часу були питання, пов' язані з походженням та сутністю естетичного виховання, визначенням його понятійно-термінологічного апарату й змісту.

На основі аналізу наукової літератури та власних наукових розвідок можна стверджувати, що естетичне виховання - це процес сприйняття та опанування особистістю всіх реалій оточуючого світу "за законами краси", який впливає на формування естетичних і духовних потреб людини.

У контексті активних національних процесів початку ХХ ст. проблема естетичного виховання була предметом розгляду українських педагогів. Окремі аспекти естетичного виховання вивчали Л. Баїк, А. Вихрущ, Т. Завгородня, М. Євтух, Б. Мітюрова, Б. Ступарик, М. Чепіль. Низку наукових розвідок присвячено вивченню історії освіти і виховання на Закарпатті, зокрема питання змісту національного виховання на Закарпатті відображено у дисертаційних дослідженнях О. Бенци, М. Маляр, З. Нагачевської, Г. Розлуцької, Н. Сабат, В. Стинської, О. Фізеші, Я. Яціва та ін.

Під час дослідження змісту освіти й естетичного виховання учнівської молоді Закарпаття у 20-30-х роках ХХ ст. проаналізовано праці А. Бондаря, І. Ваната, В. Гомонная, А. Ігната, М. Макара, Р. Марцелюк, І. Небесника, В. Росула, Т. Росул, М. Токар, П. Ференца, П. Ходанича, А. Чуми, в яких ця проблема частково висвітлена.

Усебічний аналіз джерельних матеріалів дає підстави розглядати естетичне виховання в українській педагогіці як соціально-педагогічну проблему. Дослідження засвідчило взаємозумовленість процесу становлення освіти і культури майбутньої української держави та генезису естетичного виховання на конкретному історичному тлі. Серед основних чинників естетичного виховання учнівської молоді у полікультурному середовищі Закарпаття міжвоєнного періоду можна визначити загальні закономірності розвитку суспільства, соціально-економічні й культурні обставини та вплив культурно-історичних процесів Наддніпрянської України та зарубіжжя,  а це - етнонаціональне відродження,  національне самоутвердження українців,етнокультурна самостійність народу, існування парламентаризму, діяльність громадських організацій, усвідомлення високої національної місії, почуття громадянського обов' язку та ін.

Розвиток теорії та практики естетичного виховання на Закарпатті пов'язаний зі складними умовами формування громадянського суспільства Чехословаччини. Завдяки демократичному уряду і політиці національної терпимості утворилися сприятливі, але, водночас, і складні умови для становлення української культури, освіти і національного виховання. Аналіз джерельної бази засвідчує, що освіта та її складова - естетичне виховання - перебували під впливом різних політичних течій (москвофільство, українофільство, русинофільство), що певною мірою гальмувало реалізацію його потенційних можливостей. Шлях усвідомлення українцями своєї етнічної приналежності пролягав через звернення до тих сфер, які найяскравіше виявляють національний характер - історії, фольклору, мови, літератури, мистецтва тощо.

У дослідженні з'ясовано, що питання естетичного виховання активно розробляли українські педагоги Закарпаття у міжвоєнний період (Ф. Агій, Й. Бокшай, А. Волошин, Ю. Крупа, Н. Мураній, Й. Пешина та ін.). Необхідно зазначити, що естетичне виховання учнівської молоді у полікультурному середовищі є важливою педагогічною проблемою, що потребує глибокого опрацювання, аналізу і подальшого вивчення.

У другому розділі - "Теоретичні основи естетичного виховання учнівської молоді в полікультурному середовищі на Закарпатті (1919-1939 рр.)" - визначено предмет, функції естетичного виховання, його місце у змісті шкільної освіти; обґрунтовано етапи розвитку теорії і практики естетичного виховання в краї міжвоєнного періоду із з'ясуванням їх особливостей та провідних тенденцій.

Проблема естетичного виховання була наскрізною у творчій спадщині українських педагогів досліджуваного періоду. Вона розглядалася у взаємозв'язку та в контексті надбань вітчизняних і зарубіжних педагогів кінця ХІХ-початку ХХ ст. Предметом естетичного виховання визначено формування в особистості естетичного ставлення до дійсності і мистецтва, що сприяло виявленню талантів і обдарувань дітей та молоді, збагаченню їхніх художніх та естетичних смаків. Необхідною умовою цього процесу є свобода поглядів, прагнень зближення культур, довільне спілкування. Це помітно вплинуло на формування естетичних ідеалів та зростання інтересу до світової літератури, культури й мистецтва.

Естетичне виховання у полікультурному середовищі дає змогу посилити культурологічну функцію світосприйняття за допомогою локальних мистецьких реалій, орієнтуючи учнів на активне творче освоєння мистецтва рідного краю. Естетичне виховання школярів зумовлене рівнем їхнього загального розвитку. Культура школярів, їхня моральна зрілість, рівень їхніх інтелектуальних здібностей визначають ступінь естетично розвиненої особистості.

Культурно-просвітницька діяльність педагогів краю за характером і змістом роботи була прогресивним явищем, оскільки сприяла розвитку в учнів естетичного сприйняття, творчих здібностей, умінь діяти за "законами краси", творити прекрасне в усіх сферах життєдіяльності; формуванню естетичних поглядів та смаків у полікультурному середовищі; вихованню гуманістичних якостей, інтересів та любові до життя в його різноманітних проявах; збагаченню змісту, форм і методів виховного процесу національним елементом, його науково-методичним забезпеченням; налагодженню творчих контактів між місцевими культурно-громадськими діячами та вихідцями з Наддніпрянської України й Галичини, їхній спільній праці на теренах Закарпаття, встановленню тісних зв' язків, пошуку шляхів співпраці між Східною і Західною Україною.

Результати наукового пошуку дали змогу виокремити два етапи розвитку теорії і практики естетичного виховання в краї міжвоєнного періоду, кожен з яких відображає ґенезис поняття "естетичне виховання" і позначений відповідними тенденціями.

Початковий етап - визначення мети, завдань і змісту естетичного виховання (1919-1926 рр.) - активізація наукових пошуків українських культурно-освітніх діячів Закарпаття, результатом яких стало обґрунтування дефініції "естетичне виховання" як педагогічного процесу, спрямованого на формування і розвиток естетичних почуттів, потреб сприймати, оцінювати прекрасне; твердження про єдність успадкованого і набутого у вихованні. Провідною тенденцією в умовах полікультурного середовища є впровадження ідеї правди, доброї волі, красивого і потворного, корисного і некорисного, естетичного і морального.

Страницы:
1  2  3 


Похожие статьи

Т М Мочан - Естетичне виховання учнівської молоді в полікультурному середовищі на закарпатті 1919-1939 рр