О В Амельницька - Аналіз методів оцінки соціально-економічної ефективності проектних рішень в електричних мережах - страница 1

Страницы:
1  2 

УДК 621.315: 003.13

О. В. АМЕЛЬНИЦЬКА Донецький національний технічний університет mashusya@.ua.fm

 

АНАЛІЗ МЕТОДІВ ОЦІНКИ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ПРОЕКТНИХ РІШЕНЬ В ЕЛЕКТРИЧНИХ МЕРЕЖАХ

Розглянуто основні методи оцінки соціально-економічної ефективності проектних рішень з використанням дисконтування та без нього загалом і в енергетичній галузі зокрема. Обґрунтовано необхідність врахування амортизаційних відрахувань у поточних витратах. Надані рекомендації щодо визначення значення періоду життя інвестиційного проекту.

Постановка задачі. Питання оцінки інвестиційних проектів при всій удаваній простоті виявляє стільки граней, що знайти на нього однозначну відповідь виявляється дуже важко. Саме тому теорія інвестиційного аналізу передбачає використання певної системи аналітичних методів і показників, що у сукупності дозволяють прийти до досить надійного й об'єктивного висновку. У практиці найбільш часто застосовуються методи оцінки прийнятності інвестицій, які можна об'єднати 2 групи: методи засновані на застосуванні концепції дисконтування витрат і доходів і методи (динамічні), і методи, що не припускають використання концепції дисконтування (статичні)[1,2]. Загалом, для об'єктивного рішення питання про прийнятність інвестиції необхідно розглядати проблему в комплексі, застосовуючи різноманітні методи оцінки прийнятності інвестицій. Для більш обгрунтованого рішення питання про прийнятність інвестиційного проекту необхідно враховувати ступінь ризику при його реалізації, а також технологічну специфіку галузі промисловості, для якої здійснюється оцінка. Оскільки електроенергетика відноситься до капіталомістких галузей і водночас стратегічно важливих і соціально значущих, питання про вибір методів оцінки соціально-економічної ефективності проектних рішень в ній потребує детального аналізу і подальшої розробки.

Сьогодні серед вчених-економистів існують певні суперечності в доцільності використання динамічних методів для оцінки ефективності проектних рішень в електроенергетиці, а також відсутня єдина думка відносно необхідності врахування амортизаційних відрахувань при розрахунку витрат у варіантах проектних рішень і обгрунтування значення терміну економічної оцінки інвестицій [3,4].

Метою статті є узагальнення існуючих методів оцінки ефективності інвестиційних проектів і розробка рекомендацій щодо врахування амортизаційних відрахувань як складової поточних витрат і визначення значення терміну економічної оцінки інвестицій.

Методи, засновані на застосуванні концепції дисконтування витрат і доходів. Чиста сучасна (поточна) вартість проекту - це різниця між сумою грошових надходжень, що породжуються реалізацією інвестиційного проекту, і вартістю усіх витрат, необхідних для реалізації цього проекту, дисконтованих до єдиної дати в сьогоденні (до дати початку реалізації проекту):

cn =    Pf1 1 +    P2 2 + ... + —Pfn                   J0, (1)

(1 + k)1    (1 + £)2          (1 + к)"

де   Pf 1 - надходження зворотних коштів наприкінці періоду t, грн;

Jo - первісне вкладення коштів, грн.; n - число років одержання зворотних коштів.

Якщо чиста поточна вартість проекту позитивна (більше або дорівнює нулю), це означає, що інвестування піде фірмі на користь, тобто проект може вважатися прийнятним.

У реальній дійсності інвестор може зіштовхнутися із ситуацією, коли проект припускає не "разові витрати - тривалу віддачу", що власне передбачається формулою (1), а "тривалі витрати - тривалу віддачу", коли інвестиції здійснюються не одночасно, а вроздріб, протягом ряду років. У цьому випадку формула для розрахунку чистої поточної вартості має вид:

C   =v   Pft                  V         Jj        (2)

 

де    r - рік, з якого починається повернення коштів;

m - число років, протягом яких здійснюються капітальні вкладення;

J t - інвестиційні витрати (капітальні вкладення) в період t;

© Амельницька О. В., 2011

Широка поширеність методу оцінки прийнятності інвестицій на основі чистої поточної вартості проекту обумовлена тим, що він має достатню стійкість при різних комбінаціях вихідних умов, дозволяючи у всіх випадках знаходити економічно раціональне рішення. Однак, він усе-таки дає відповідь лише на питання, чи сприяє аналізований варіант росту багатства інвестора взагалі, але ніяк не говорить про відносну міру такого росту. А ця міра завжди має велике значення для будь-якого інвестора. Для заповнення такого пропуску використовується інший метод - метод розрахунку рентабельності інвестицій.

Рентабельність інвестицій - це показник, що дозволяє визначити якою мірою зростає багатство інвестора розрахунку на 1 грн. інвестицій.

Розрахунок показника (індексу) рентабельності робиться за формулою [1]:

 

R    = у t  CI + k) - J (3)

J                          Jo '

Аналогічно розглянутій вище ситуації з показником чистої сучасної вартості проекту для випадку "тривалі витрати - тривала віддача" ця формула буде мати вигляд:

X

t r

X


СІ + k)- J (4)

t

Сі + k у

У цій модифікації показник рентабельності інвестицій іноді називають коефіцієнт "відношення доход -витрати ".

Очевидно, якщо чиста поточна вартість проекту позитивна, то і показник рентабельності буде більше одиниці і, відповідно, навпаки. Тому, якщо розрахунок дає значення показника рентабельності більше одиниці - інвестиція прийнятна. Разом з тим цей показник дає аналітикам надійний інструмент для ранжирування різних інвестицій з огляду їхньої привабливості, що особливо важливо в тих випадках, коли мета інвестування може бути досягнута різними способами.

Внутрішня норма прибутку (внутрішній коефіцієнт окупності інвестицій) являє собою власне кажучи рівень окупності коштів, спрямованих на цілі інвестування. За своєю природою вона близька до різного роду процентних ставок, що використовуються в інших аспектах фінансового менеджменту.

Якщо повернутися до описаних раніше рівнянь (1) і (2) то внутрішня норма прибутку - це таке значення k, при якому чиста сучасна вартість проекту буде дорівнювати нулю. Формалізуючи процедуру визначення цього показника, одержимо рівняння:

ft----- ^ _ jo = o, (5)

Сі +

яке треба визначити відносно ko . Оскільки строгого рішення тут бути не може, а можливий лише певний ступінь приблизності (округлення), то звичайно користуються методом підбору значень по таблиці коефіцієнті розрахунку сучасної вартості ануїтетів. Значення ko порівнюють з рівнем окупності вкладень, що інвестор вибирає собі в якості стандартного. Цей стандартний рівень бажаної рентабельності інвестицій часто називають бар'єрним коефіцієнтом - кь. Принцип порівняння цих показників:

- якщо ko > kb проект прийнятний;

- якщо ко = кь можна приймати будь-яке рішення;

- якщо ко < кь проект неприйнятний.

Таким чином, внутрішня норма прибутку стає ніби ситом, що відсіває невигідні проекти. Цей показник також служить

індикатором рівня ризику по проекту: чим у більшому ступені ко перевищує бар'єрний коефіцієнт (кь), тим більше запас

міцності проекту і тим менш небезпечні можливі помилки при оцінці величини майбутніх грошових надходжень.

Методи, що не припускають використання концепції дисконтування. Методи, що не використовують концепцію дисконтування (статичні методи), належать до числа найбільш старих, однак зазначені методи використовуються і в даний час, оскільки дають можливість одержати деяку додаткову інформацію, що завжди корисно при оцінці інвестиційних проектів, знижуючи ризик невдалого вкладення коштів. Найбільш розповсюдженим з них є метод розрахунку періоду окупності інвестицій, сутність якого полягає у визначенні того терміну, що знадобиться для відшкодування суми первісних інвестицій.

Формула розрахунку періоду окупності має вигляд [2]:


(6)де Cft - сума середньорічних зворотних надходжень при реалізації проекту, грн./рік.

Широке використання періоду окупності як одного з критеріїв оцінки інвестицій пояснюється простотою розрахунків і ясністю для розуміння. Крім того, він досить точно сигналізує про ступінь ризикованості проекту. Разом з тим, метод розрахунку періоду окупності має серйозні недоліки, тому що ігнорує дві важливі обставини:

- розходження цінності грошей у часі;

- існування грошових надходжень і після закінчення строку окупності, а по цьому параметру проекти можуть розрізнятися істотно. Саме тому розрахунок строку окупності не рекомендується використовувати як основний метод прийнятності інвестицій. До нього доцільно звертатися тільки заради одержання додаткової інформації, що розширює уявлення про різні аспекти оцінювання інвестиційного проекту.

Одним з показників порівняльної економічної ефективності капітальних вкладень, який широко використовується з метою обґрунтування найефективніших напрямів капітальних вкладень, що забезпечують досягнення певного результату за найменших затрат, є приведені затрати. Загальноприйнятий вираз приведених затрат має вигляд:

3 = С + ЕнК, (7)

де     С - собівартість річного випуску продукції (поточні витрати виробництва); К - сума капітальних вкладень;

Ен - нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень.

Нормативний коефіцієнт порівняльної ефективності капітальних вкладень характеризує граничний ефект, отриманий на 1 грн. капітальних вкладень, при якому вони можуть бути визнані ефективними. У виразі (1) капітальні вкладення приводяться до собівартості річного випуску продукції' з допомогою коефіцієнта Ен.

Вибору найбільш ефективного варіанта капітальних вкладень передує процедура приведення їх до порівнянності, у тому числі за фактором часу шляхом дисконтування затрат і результатів з метою визначення поточної вартості грошових потоків або їх приведення до розрахункового періоду (кінця строку корисного використання об'єкта інвестування) з метою визначення майбутньої вартості грошових потоків. Економічно вигіднішим слід вважати варіант з меншими приведеними затратами.

Врахування амортизаційних відрахувань як складової поточних витрат і визначення значення терміну економічної оцінки інвестицій. Особливої уваги заслуговує місце амортизації в розрахунках ефективності. Суть амортизації, її роль у витратах на виробництво і в інвестиційних процесах розглядається в багатьох публікаціях. Проте єдиної думки із цього приводу немає. Серед вчених-економистів існують дві принципово різні точки зору на необхідність врахування амортизаційних відрахувань на стадії відбору проектних рішень з використання методів оцінки ефективності: враховувати або не враховувати. При цьому прихильники другої точки зору вважають, що амортизація не відноситься до витрат виробництва, не відображає дійсне зношення основних фондів, і не є джерелом інвестицій [3].

Науково обґрунтовані методів або рекомендації відносно визначення тривалості періоду дії проектів (періоду економічної оцінки інвестицій) відсутні. У деяких проектних організаціях без яких би то не було обґрунтувань для всіх інвестиційних проектів цей термін приймається в 10 років. Очевидно, що від вибору тривалості періоду окупності залежить, чи буде інвестиційний проект визнаний ефективним. Якщо прийняти період в 1 рік, то, природно, всі проекти будуть визнані неефективними, якщо узяти протилежну крайність -10-15 років, то майже всі проекти виявляться ефективними. Досить часто виникає ситуація, коли при терміні дії проекту, наприклад, 7 років він виявляється неефективним, а 8 років - ефективним, тобто визнання ефективності може бути прямо пов'язане з прийнятою умовою. Величина показника NPV залежить від кількості вибраних років, але жодного пояснення даному вибору не має [4].

Особливості оцінки соціально-економічної ефективності проектних рішень в енергетиці. В енергетиці при використанні критеріїв порівняльної економічної ефективності капітальних вкладень, зокрема, передбачається, що виробничий результат і експлуатаційні витрати по роках експлуатації однакові. Проте споживання електроенергії по роках може відрізнятися. Крім того, амортизаційні відрахування, що є домінуючим елементом експлуатаційних витрат, в даний час розраховуються методом прискореної амортизації, що обумовлює принципово неоднакові експлуатаційні витрати по роках експлуатації.

В [5] для порівняльної економічної оцінки варіантів технічних рішень в енергетиці як один з показників пропонується використовувати сумарні дисконтовані витрати, що є сумою капіталовкладень і витрат за термін служби об'єкту:расч расч

i_t


(8)

t=1


t=1де   З - сума дисконтованих витрат; kt - капітальні витрати в рік t;

Ht - експлуатаційні витрати в рік t;

ЕН П - норма дисконту;

t - поточні роки будівництва і експлуатації об'єкту;

Трасч - термін служби об'єкту; дисконтовані витрати приводяться на початок розрахункового періоду (t=1).

При розрахунку NPV звичайно приймається, що інвестиційні витрати враховуються на початок року, а зворотні грошові потоки (чистий дохід проекту і податкові виплати) - на кінець року. Таке припущення відображає той факт, що кошти, що інвестуються протягом року, вже на початку року повинні бути виведені з комерційного обороту і доходу інвестору в цей рік не принесуть, а річні зворотні грошові потоки у повному обсязі будуть сформовані лише наприкінці року. Розрахунок NPV ведеться по формулі:

(9)

IE

t=1

t=1

період «життя» інвестиції (період економічної оцінки інвестиції), років; обсяг реалізованої продукції в t-тому році, грн.;

-  виробничі (експлуатаційні) витрати без амортизаційних відрахувань в t-тому році, грн.

-  амортизаційні відрахування t-того року, грн.;

-  інвестиційні витрати в t-тому році, грн.;

-  норма дисконту, долі од. ; 1 _ 2 осп .

NPV де      Тео -

 

 

 

At IEt

E нд

Рп =

При цьому амортизаційні відрахування в складі експлуатаційних витрат не враховуються, оскільки в умовах ринкових стосунків на економіці джерелом фінансування капітальних вкладень (на нове будівництво або на заміну вибуваючих об'єктів) можуть бути будь-які вступи: кредити банків, накопичений прибуток і ін. Критерієм для вибору варіанту розвитку мережі, її частини або окремого об'єкту є мінімум сумарних дисконтованих приведених витрат. Капітальні вкладення, як і всі економічні показники порівнюваних варіантів повинні визначатися в прогнозних цінах одного рівня і за джерелами рівної достовірності.

Критерій ефективності за чистою поточною вартістю використовується як для оцінки ефективності одиничної інвестиції, так і для вибору оптимального варіанту при порівнянні альтернативних проектів. Якщо значення NPV позитивне, інвестиції в даний проект ефективні. При порівнянні альтернативних інвестиційних проектів оптимальним є варіант з більшою позитивною величиною NPV. При цьому вибір оптимального варіанту може здійснюватися подвійно:

-  перший підхід припускає розрахунок NPV за кожним з порівнюваних варіантів і вибір одного з них за максимальною позитивною величиною NPV;

-  другий підхід припускає розрахунок ANPV для додаткових інвестицій в більш дорогий варіант, тобто розрахунок NPV для різниці інвестицій.

Значення ANPV для різниці інвестицій розраховується по формулі:

1 1

(1 + у_

(1o)

T

± ео

x

t=1

ANPV  = X {[(Q Д1   _ Q р, 2 )'Рп   _ в„   _ Е, 2                +(At1   _ а, 2 у 2 ^ °п ]

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

О В Амельницька - Система лoгicтичнoгo сервісу тpaнcнopтнo-eкcнeдицiйнoгo ніднриємства

О В Амельницька - Аналіз ефективності функціонування локальних електричних мереж в сучасних умовах

О В Амельницька - Аналіз методів оцінки соціально-економічної ефективності проектних рішень в електричних мережах