Н Е Дєєва - Етапи розвитку фондового ринку україни у контексті становлення корпоративного управління - страница 1

Страницы:
1  2 

УДК 336.64

ЕТАПИ РОЗВИТКУ ФОНДОВОГО РИНКУ УКРАЇНИ У КОНТЕКСТІ СТАНОВЛЕННЯ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ

Н.Е. Дєєва

Донецький національний технічний університет

Вітчизняний фондовий ринок вже пройшов кілька складних ета­пів свого розвитку i потребує розробки його більш ефективної моделі. Проблеми функціонування фондового ринку, у т.ч. етапизація його розвитку, знаходяться у центрі уваги багатьох вчених. Баула О.В., ро­зглянувши особливості ринків цінних паперів у перехідних економі­ках, виділяє у їхньому розвитку три етапи, кожний наступний з них формується на базі попереднього [1]. Перший етап (80-ті - початок 90-х років ХХ ст.) характеризується активним створенням первинного ринку цінних паперів. На другому етапі (1994-1999 рр.) завершилась адаптація учасників ринків цінних паперів до нових правил, сформу­валося необхідне правове середовище та основні інститути-регулятори ринку цінних паперів. Третій етап (з 2000 р. і до сьогоден­ня) розвитку ринку цінних паперів в країнах Центральної та Східної Європії характеризується активною торгівлею державними цінними паперами і корпоративними облігаціями, в тому числі і на вторинному ринку.

Представлений підхід до етапизації є надто узагальненим, оскіль­ки фінансові ринки навіть таких найбільше близьких за своїм еконо­мічним станом країн, як Росія, Білорусія, Казахстан і Україна, пока­зують відмінність динаміки і напрямків розвитку організаційно-економічних механізмів їхнього регулювання. У низці країн із фінан­совими ринками, що розвиваються, в тому числі в Угорщині, Іспанії, Казахстані і Україні, здійснюються перехідні кроки до моделі функці­онального/цільового регулювання фінансового ринку [2, с.23]. Найбі­льших успіхів в оптимізації системи органів регулювання досяг Ка­захстан, ще в 2004 р., сформувавши ефективний мегарегулятор фінан­сового ринку - Агентство з регулювання і нагляду фінансового ринку і фінансових організацій. У світі відбувається активна консолідація торгової та розрахункової інфраструктур. У Прибалтиці - в усіх трьох країнах і біржа, і депозитарії були куплені шведською OMX, а тепер належать американській NASDAQ, У Східній Європі Віденська біржа контролює біржі в Будапешті, Празі і Любляні.

Сьогодні фондовий ринок України перебуває в нестандартній си­туації i переживає своєрідну стадію «зламу», якою визначатиметься його майбутнє. Серед основних проблем указують: ризик втрати неза­лежності українського фондового ринку з приводу продажу ПФТС Московській міжбанківській валютній біржі (ММВБ), подальшого об'єднання ММВБ і Російської торговельної системи (РТС) [3]. Реку-ненко І. І. відмічає, що в Україні виділені ним 4 етапи розвитку фінан­сового ринку мало чим відрізняються від етапів розвитку даного рин­ку в Росії. Тому і механізм регулювання інфраструктури фінансового ринку відбувався за схожим сценарієм [4]. Старюк П.Ю. виділяє 4 етапи еволюції цілей власників в Росії: це розвал радянської системи власності і масова приватизація; перерозподіл власності та її реструк­туризація; відділення власності від менеджменту; перехід до вартісної моделі управління корпораціями [5, 13]. Глобалізація вже торкнулася нашої країни, але, всупереч проголошеним інтеграційним процесам, особливий інтерес до українського фондового ринку має Росія, а не Європа.

Мета статті - виявлення закономірностей еволюції фондового ринку України на основі виділення окремих етапів і з'ясування на цій основі перспектив його розвитку у контексті забезпечення ефективно­сті корпоративного управління.

У кожній країні світу корпоративний сектор економіки має свої закономірності розвитку. В умовах України поштовх становленню ак­ціонерної форми власності дали приватизаційні процеси, роздержав­лення і корпоратизація підприємств. Корпоратизація - це перетворен­ня державного підприємства відповідно до Указу Президента України від 15 червня 1993 р. № 210/93 у відкрите акціонерне товариство, акції якого належать державі, засновником якого є відповідний орган, упо­вноважений управляти державним майном (розд. 4, п.4.2) [6].

Моделі корпоративного управління в Україні почали складатися на початку дев'яностих років і ввібрали в себе чимало негативних моментів перехідного періоду. Перший етап розвитку корпоративного управління і фондового ринку України - 1991-1995 рр. Поштовх цьо­му етапу дало прийняття Закону України «Про цінні папери і фондо­ву біржу», який визначав умови і порядок випуску цінних паперів, а також регулював посередницьку діяльність в організації обігу цінних паперів [7]. Міністерство фінансів, як головний регулюючий орган із боку держави, проводило роботу зі створення фондового ринку та йо­го нормативно-методологічного забезпечення. Фонд Державного май­на України та Антимонопольний комітет України здійснювали регу­лювання приватизаційних процесів. У цей час приймаються також пе­рші нормативні акти зі створення об'єднань професійних учасників ринку.

Сертифікатна приватизація в Україні, забезпечивши швидке зро­стання недержавного сектора економіки, не створила умов для залу­чення інвестицій у розвиток підприємств, розпорошила власність се­ред значної кількості дрібних власників і не сприяла появі ефективно­го власника, який мас довгостроковий інтерес у розвитку підприємст­ва, не забезпечила надходження коштів від приватизації до державно­го бюджету. Незрілість внутрішнього і зовнішнього інституціонально-го середовища вітчизняних корпорацій обумовлювали низьку ефекти­вність їх функціонування, недостатню активність на фондовому рин­ку, конфлікти інтересів, рейдерство тощо.

Другий етап (1996-1999 рр.) пов'язаний із прийняттям Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» [8], який визначає правові засади здійснення державного регулювання ринку цінних паперів та державного контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних в Україні. Важливою подією стало при­йняття Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» [9]. Дина­міку загального обсягу випусків цінних паперів, зареєстрованих Дер­жавною комісією з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР) на­ведено на рис. 1.

и

СІ CP 800,0 700,0 600,0 500,0 400,0 300,0 200,0 100,0

0,0

1,8

740,1

577,4

424,3

291,1

11,4 23,2 31,3

69 6 86,6

46 9  69,6-—

™->у_ ішли

110,3

1996  1997  1998  1999 2000 2001  2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009

роки

Рис. 1 Динаміка загального обсягу зареєстрованих випусків цін­них паперів в Україні (побудовано за даними [10])

Цей етап характеризується активізацією діяльності на фондово­му ринку, що виявилося у збільшенні обсягів емісій цінних паперів із 1,86 до 31,29 млрд. грн. 1999 р. мав би стати роком кардинальних змін методології та практики проведення приватизації. Однак, продовжен­ня терміну використання майнових сертифікатів, складне проходжен­ня законопроектів із питань приватизації у Верховній Раді України стали основною причиною неготовності необхідної законодавчої бази інвестиційного (грошового) етапу приватизації. У 1999 р. практично завершився пільговий продаж, здійснено продаж 35 пакетів акцій на фондових біржах і ПФТС на суму 164,7 млн. грн. Найбільші обсяги продажу державних пакетів акцій ВАТ зафіксовано на Українській міжбанківській валютній біржі (42,64 % від загального продажу) та Українській фондовій біржі (25,85 % від загального продажу), вар­тість проданих у 1999 р. на фондових біржах та ПФТС пакетів акцій у 1,35 разів перевищило номінальну вартість цих пакетів [11]. Пропо­нуючи до продажу па фондових біржах та ПФТС акції високоліквід-них підприємств, ФДМУ оперативно визначав початкові ціни акцій цих підприємств, враховуючи їх ринковий рівень (попит та пропози­цію).

Третій етап (2000-2003 рр.) характеризується розробкою системи інформаційного забезпечення по обігу цінних паперів, випущених у бездокументарній формі та програмного забезпечення по веденню ре­єстрів державних прав. ФДМУ починає розміщення акцій, які нале­жать державі й випущені в бездокументарній формі в процесі прива­тизації та корпоратизації, на рахунках у цінних паперах, відкритих зберігачами; активно використовує для продажу об'єктів, які підляга­ють приватизації, торги акціями на фондових біржах України та в Першій фондовій торговельній системі (ПФТС).

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку значну увагу приділяла проблемам розкриття інформації підприємствами-емітентами цінних паперів та розбудови інформаційно-прозорого на­ціонального ринку цінних паперів. Було розроблено та прийнято «Положення про надання регулярної інформації відкритими акціонер­ними товариствами та підприємствами - емітентами облігацій», за­тверджене рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17 січня 2000 р. №3 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України № 63/4284 від 3 лютого 2000 р. Принципово новим підходом є використання диференційованого підходу до емітентів з метою отримання від них інформації (залежно від розміру активів емітента). Упровадження Положення дозволило здійснювати збір, обробку та оприлюднення інформації з використанням сучасних інформаційних технологій.

З метою вдосконалення порядку надання особливої інформації відкритими акціонерними товариствами та підприємствами-емітентами облігацій Комісією прийнято Положення про порядок на­дання особливої інформації відкритими акціонерними товариствами та підприємствами-емітентами облігацій (рішення №5 від 10 лютого 2000 р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України № 108/4329 від 28 лютого 2000 р.). Уперше визначено детальний перелік особливої інформації, яку необхідно згідно з Законом України «Про цінні папери і фондову біржу» надавати до Комісії та інформувати громадськість. Визначено склад особливої інформації, форми та порядок її подання до Комісії та оприлюднення. У 2000 р. подали звіти за 1999 р. 9218 ві­дкритих акціонерних товариств в обсязі регулярної інформації, за по­передні два роки було подано 7500 звітів.

Важливим стало прийняття у липні 2001 р. Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових пос­луг» [12], яким встановлено загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг.

Основні напрями вдосконалення правових засад корпоративного управління в акціонерних товариствах були визначені Указом Прези­дента «Про заходи щодо розвитку корпоративного управління в акці­онерних товариствах» від 21.03.2002 р. №280/2002 та Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про затвердження заходів щодо реаліза­ції пріоритетних напрямів розвитку корпоративного управління в ак­ціонерних товариствах» від 18.01.2003 р. №25-р. Поетапно проводи­лася робота із впровадження Принципів корпоративного управління. Рекомендації з найкращої практики корпоративного управління для акціонерних товариств України, розглянуто та схвалено рішенням ДКЦПФР від 02.06.02 р. №190. Запровадження на практиці Принци­пів корпоративного управління має здійснюватися товариствами, зок­рема, через: повсякденне добровільне застосування принципів та ре­комендацій щодо ефективного корпоративного управління; включен­ня до внутрішніх документів товариства положень Принципів. При­йняття акціонерним товариством внутрішніх нормативних документів з основних питань діяльності, особливо в умовах обмеженості норм чинного законодавства, заохочується Державною Комісією з цінних паперів і фондового ринку. Наявність таких внутрішніх документів, які ґрунтуються на найкращій практиці корпоративного управління, та можливість ознайомлення з ними потенційних інвесторів позитивно впливатиме на інвестиційні рішення останніх щодо цінних паперів то­вариства.

Логічним продовженням розвитку корпоративного управління в Україні було затвердження рішення ДКЦПФР від 12.11.03 № 571 Принципів корпоративного управління, які містять ключові засади, на основі яких мають розвиватися корпоративні відносини в Україні та конкретні рекомендації щодо якісного та прозорого управління акціо­нерним товариством відповідно до міжнародних стандартів. Принци­пи корпоративного управління - своєрідний національний кодекс, де основою корпоративного управління визначено як управлінські, так і етичні норми. При розробці Принципів за основу взято такі докумен­ти: Принципи корпоративного управління ОЕСР; Основоположні принципи корпоративного управління Євро-акціонерів 2000; Принци­пи та рекомендації щодо корпоративного управління ЄАТЦП; Політи­ка з корпоративного управління та прозорості на новостворюваних ринках (ІМФ); Глобальні принципи корпоративного управління CalPERS. Хоча Принципи корпоративного управління мають рекоме­ндаційний характер, із їх прийняттям корпоративні відносини в акціо­нерних товариствах переходять на якісно новий рівень, враховуючи інтереси інвесторів та менеджерів, працівників, споживачів, кредито­рів, держави, громадськості та інших зацікавлених осіб.

Четвертий етап (2004-2008 рр.) співпадає з проміжком часу між двома знаковими подіями: прийняттям Принципів корпоративного управління та Закону України «Про акціонерні товариства». Протя­гом цього періоду проводилася робота з удосконалення системи ре­єстрації прав власності, пов' язаної зі створенням інфраструктури рин­ку цінних паперів; з координації заходів у сфері фінансового моніто­рингу; зі створення та контролю за діяльністю якісно нових інститутів спільного інвестування та недержавних пенсійних фондів; із розвитку системи розкриття інформації на ринку цінних паперів та формування єдиної системи збору, обробки та аналізу інформації, яка отримується від учасників ринку цінних паперів; створення системи нагляду за до­триманням законодавства на ринку цінних паперів.

На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Концепції створення системи рейтингової оцінки регіонів, галузей національної економіки, суб' єктів господарювання» від 01 квітня 2004 р. № 208-р та Положення про умови конкурсу з визначен­ня агентств, уповноважених на проведення рейтингової оцінки, за­твердженого рішенням Комісії від 01 червня 2004 р. № 236, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку провела конкурс з визна­чення агентств, уповноважених на проведення рейтингової оцінки. Переможцем конкурсу стало Рейтингове агентство «Кредит-Рейтинг».

Усвідомлюючи необхідність поширення принципів корпоратив­ного управління в Україні та надання всім учасникам фінансового ри­нку достовірної інформації щодо впровадження і застосування корпо­ративного управління окремими суб' єктами господарювання, а також задля здійснення об' єктивної оцінки якості корпоративного управлін­ня за бажанням самих компаній, Рейтингове агентство «Кредит-Рейтинг» розробило методологію оцінки рівня корпоративного управ­ління [13]. Рейтинг корпоративного управління може перебувати в межах від рівня А (найвищий рівень рейтингу) до рівня Е (найнижчий рівень рейтингу). Рейтинги рівнів В, С та D можуть мати проміжні значення рівня (+, без знаку, -). Прогноз рівня рейтингу корпоратив­ного управління (позитивний, стабільний, негативний або у розвитку) є коментарем щодо тенденції його подальшої зміни (можливої, але не обов'язкової). Визначений рівень рейтингу корпоративного управлін­ня має обов'язкові позначки «иа» (ознака української національної шкали) та «RCG» (ознака рейтингу корпоративного управління).

З метою недопущення порушень прав та розмивання часток дрі­бних акціонерів під час деномінації акцій акціонерного товариства Комісія затвердила зміни до Положення про порядок реєстрації випу­ску акцій акціонерного товариства при зміні номінальної вартості та кількості акцій без зміни розміру статутного фонду, затвердженого рішенням Комісії від 02.02.2005 р. №33 «Про затвердження Змін та доповнень до Положення про порядок реєстрації випуску акцій акціо­нерного товариства при зміні номінальної вартості та кількості акцій без зміни розміру статутного фонду товариства, затвердженого рі­шенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 14.09.2000 р. №125. Згідно з цими змінами, обов'язковою умовою консолідації акцій є забезпечення умов обміну акцій старої номіналь­ної вартості на цілу кількість акцій нової номінальної вартості для ко­жного з акціонерів. Також цими змінами передбачено обов'язок акці­онерного товариства. Яке прийняло рішення про деномінацію, здійс­нити викуп акцій в акціонерів, які не голосували за прийняття рішення про деномінацію або голосували проти такого рішення і звернулися з письмовою заявою про викуп акцій.

Протягом цього періоду мала місце значна кількість корпоратив­них конфліктів, пов'язана із проблемними питаннями в сфері корпо­ративного управління, які потребують законодавчого врегулювання. До типових порушень прав акціонерів належать: позбавлення акціо­нерів права на отримання інформації про діяльність товариства, нена-дання для ознайомлення річних звітів, балансів, протоколів загальних зборів; створення численних перепон акціонерам щодо участі у зага­льних зборах, що призводить до позбавлення прав акціонерів в управ­лінні акціонерним товариством; проведення загальних зборів акціоне­рів без наявності кворуму; відсутність у акціонерів документів, що пі­дтверджують права власності на цінні папери товариства; позбавлення акціонерів права на отримання дивідендів, за наявністю відповідного рішення загальних зборів [14]. Найчисельнішими серед усіх судових справ, стороною в яких виступала ДКЦПФР, є справи щодо оскар­ження фізичними особами - акціонерами рішень загальних зборів ак­ціонерів, на яких прийняте рішення про додатковий випуск акцій, оскарження реєстрації додаткових випусків акцій, скасування реєст­рації випуску акцій.

ДКЦПФР своїми нормативними актами намагалася доповнити національне законодавство нормами, які врегулювали хоча б основні проблемні питання в сфері корпоративного управління. Державною комісією з цінних паперів і фондового ринку розроблено і Кабінетом Міністрів України 07.03.2006 р. прийнято розпорядження №131-р «Про затвердження плану заходів з реалізації Основних напрямів роз­витку фондового ринку України на 2006 - 2010 роки». Зазначені захо­ди направлені на прискорення розвитку фондового ринку України, пі­двищення капіталізації економіки, запровадження ефективної системи захисту прав інвесторів, забезпечення прозорих правил і процедури діяльності учасників фондового ринку, використання надійних та лік­відних інструментів ринку цінних паперів.

Важливим фактором розбудови цивілізованого фондового ринку є інформаційна відкритість та прозорість. Створення інформаційної прозорості та відкритості фондового ринку, сприяння адаптації націо­нального ринку цінних паперів міжнародним стандартам забезпечу­ється розкриттям емітентами цінних паперів інформації щодо фінан­сово-господарської діяльності, перспектив розвитку при умові усу­нення проявів дискримінації суб' єктів фондового ринку.

Рішенням ДКЦПФР від 13.07.2006 р. №570 схвалено Концепцію розкриття інформації на фондовому ринку України. Зазначеним доку­ментом задекларовано декілька основних засад: по-перше, безоплат­ність розміщення емітентом інформації в загальнодоступній базі Ко­місії з використанням технологій Інтернету; по-друге, впровадження в звітності стандартів розкриття інформації Міжнародної організації комісій з цінних паперів; по-третє, поступове впровадження Міжна­родних стандартів фінансової звітності. Концепція спрямована на по­будову системи розкриття інформації на фондовому ринку, яка на­дасть можливість інвестору та іншим зацікавленим особам самостійно оцінювати ефективність управління інвестиційними процесами в еко­номіці, створить умови для добросовісної конкуренції між емітентамицінних паперів. Головна мета Концепції - визначити стратегічні на­прями розвитку системи розкриття інформації на фондовому ринку України, забезпечити її цілісність, відповідність єдиній державній по­літиці на ринку цінних паперів та захисту інвесторів.

Протягом четвертого етапу загальний обсяг зареєстрованих випу­сків цінних паперів в Україні збільшився зі 145 до 574,4 млрд. грн.

П' ятий етап (з 2009 р.) збігається із поетапним впровадженням положень Закону України «Про акціонерні товариства» на фоні розви­тку кризових явищ в економіці. Із 30.04.2011 р. втрачають чинність статті 1-49 Закону України «Про господарські товариства» у частині, що стосується акціонерних товариств. Отже, у поточний час триває приведення статутів та інших внутрішніх положень акціонерних това­риств, створених до набрання чинності Законом України «Про акціо­нерні товариства», у відповідність з його нормами. Тому своєчасне усунення деяких перешкод та суперечностей може позитивно вплину­ти на розвиток корпоративного сектора і фінансового ринку загалом.

2009 рік, попри кризу, був багатим на події на фондовому ринку України, зокрема, розпочав роботу новий Всеукраїнський депозита­рій цінних паперів (ВДЦП). Протягом 2009-2010 рр. спостерігається збільшення частки обсягів виконаних біржових контрактів на органі­заторах торгівлі ПАТ ФБ «Перспектива», ПрАТ «УМВБ», ЗАТ «УМФБ» порівняно з 2008 р. та зменшення частки обсягів виконаних біржових контрактів на організаторі торгівлі ПрАТ ФБ «ПФТС», що свідчить про зміцнення організованого ринку цінних паперів.

Метою проекту Програми розвитку фондового ринку України на 2011 - 2015 роки [15] є підвищення захисту прав інвесторів та форму­вання конкурентоспроможного національного фондового ринку на основі поступового зменшення спекулятивної складової ринку з одно­часним зростанням інвестиційно-спрямованого сегменту в умовах фі­нансової глобалізації, зростаючого рівня інтернаціоналізації світової економіки та виконання ним основної функції, яка полягає у забезпе­ченні вільного та швидкого перетоку інвестиційного капіталу через створення відповідних правових, інституційних, технологічних та ор­ганізаційних умов.

Таким чином, з вищевикладеного виходить:

1. Основний науковий результат статті полягає у етапизації роз­витку корпоративного управління і фондового ринку: I етап (1991­1995 рр.) - створення правових основ приватизації і функціонування фондового ринку, сертифікатна приватизація, низька ефективність функціонування створених корпорацій, їх недостатня активність на фондовому ринку тощо. II етап (1996-1999 рр.) - створення спеціаль­ного наглядового органу на ринку цінних паперів та національної де­позитарної системи, збільшення активності на ринку корпоративних цінних паперів, продаж акцій державних підприємств через ПФТС та фондові біржі. III етап (2000-2003 рр.) - створення інформаційного забезпечення по обігу цінних паперів та розкриття діяльності емітен­тів цінних паперів, активізація обігу цінних паперів, випущених у без-документарній формі; поетапне впровадження найкращої практики корпоративного управління і прийняття Принципів корпоративного управління. IV етап (2004-2008 рр.) - створення рейтингової інфра­структури ринку цінних паперів; координація заходів у сфері фінан­сового моніторингу; розвиток системи розкриття інформації на ринку цінних паперів та формування єдиної системи збору, обробки та ана­лізу інформації яка отримується від учасників ринку цінних паперів. П' ятий етап (з 2009 р.) збігається із поетапним впровадженням поло­жень Закону України «Про акціонерні товариства» на фоні розвитку кризових явищ в економіці, підвищення ролі організованого ринку цінних паперів, розбудови депозитарної системи тощо.

2. На першому та другому етапах основним завданням українсь­ких власників була максимізація об'єму підконтрольних активів і отримання їх найбільш дешевим способом за рахунок доступу до ад­міністративного ресурсу. Третій та четвертий етапи характеризують­ся перерозподілом власності та її реструктуризацією, а також відді­ленням власності від менеджменту. Основною метою п' ятого етапу (починаючи з 2009 р.) є антикризовий фінансовий менеджмент, пере­хід до вартісної моделі управління корпораціями, збільшення капіта­лізації окремих емітентів і фондового ринку у цілому.

3. Основними завданнями подальших етапів розвитку фондового ринку України пропонуються:

- максимальне використання потенціалу біржового ринку шляхом створення умов для активізації конкуренції між організаторами торгів, стимулювання участі роздрібних та іноземних інвесторів на фондово­му ринку;

- розвиток ринкової інфраструктури шляхом: консолідації бір­жової системи фондового ринку; модернізації депозитарної системи України та створення ефективної системи клірингу та розрахунків за договорами щодо цінних паперів; підвищення вимог до професійної діяльності та якості послуг, що надаються на фондовому ринку; по­ліпшення саморегулювання на фондовому ринку;

- удосконалення умов і правил державного регулювання та на­гляду на фондовому ринку шляхом поступового переходу від інститу-ціональної до функціональної моделі, переважно за групами фінансо­вих інструментів; створення у перспективі мегарегулятора фінансово­го ринку;

- підвищення ролі організаторів торгівлі (фондових бірж та тор­говельно-інформаційних системи) в удосконаленні корпоративного управління, врахування вимог щодо дотримання компанією стандар­тів корпоративного управління, а також розкриття інформації про них при процедурах лістингу цінних паперів.

Метою подальших досліджень є обґрунтування концептуальних засад створення мегарегулятора фінансового ринку.

Література

1. Баула О.В. Розвиток інститутів ринку цінних паперів у світових господар­ських системах [Електронний ресурс] / О.В. Баула // Економічна теорія та еконо­мічна історія. - 2007. - №4. - Режим доступу: <http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/En_etei/2007_4/zbirnuk_ETEI_07_4.pdf>

2. Лансков П. Основні моделі та тенденції розвитку регулювання на фінансо­вому ринку Росії [Текст] / П. Лансков // Фінансовий ринок України. - 2008. - № 7/8. - С.24-26.

3. Лєсовін О. Якісний розвиток фондового ринку неможливий без стратегії [Електронний ресурс] / О. Лєсовін // Дзеркало тижня . - № 1 (780). - 15-22 січня 2010 р. - Режим доступу: <http://www.dt.ua/2000/2040/68239/>

4. Рекуненко Особливості правового регулювання інфраструктури фінан­сового ринку України у сучасних умовах [Електронний ресурс] / Рекуненко // Вісник Української академії банківської справи. - 2009. - №2. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal /Soc_Gum/VUABS/2009_2/27.1.03.pdf

5. Старюк П.Ю. Управление стоимостью компании как основная задача кор­поративного управления [Текст] / П. Ю. Старюк П.Ю // Корпоративные финансы.

- 2007. - №2. - С. 5-16.

6. Про Державну програму приватизації: Постанова Верховної Ради України від 26 січня 1994 р. 3876-XII // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - №

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

Н Е Дєєва - Етапи розвитку фондового ринку україни у контексті становлення корпоративного управління

Н Е Дєєва - Корпоративне управління у банках специфіка проблеми і шляхи їх вирішення