С В Ушеренко - Ефективне управління підприємством вибір пріоритетів забезпечення конкурентоспроможності - страница 1

Страницы:
1 

Фінанси, облік і аудит. 2011. № 18

економіка, їм доведеться перейти до більш жорсткої політики, що зрозуміло простіше зробити незалежним органам. Якщо ж центральний банк втратить незалежність, навряд чи законодавчий орган і уряд зможуть втриматися від очевидної спокуси — замість непопулярного підвищення податків і скорочення державних ви­трат підвищити рівень інфляції. Президент ФРС США Бен Берна-нке висловив таким чином свій погляд на проблему незалежності центрального банку: «Сьогодні, як ніколи, Америці потрібен си­льний, деполітизований і незалежний центральний банк з інстру­ментами для підтримання фінансової стабільності і для допомоги економіці в боротьбі з інфляцією» [ 3 ].

Література

1. Мишкін, Фредерік С. Економіка грошей, банківської справи і фі­нансових ринків / Пер. з англ. К.: Основи,1999. — 963 с.

2. Грозовский Б. ФРС теряет независимость http://slon.ru/articles/95147

3. Мировой кризис и ФРС США. www.acg.ru/mirovoi_krizis_i_frs_ssha

Стаття надійшла до редакції 27.04.2011 р.

УДК 336.64.005

С.В. Ушеренко, канд. екон. наук доц., доцент кафедри фінансів підприємств, ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»

ЕФЕКТИВНЕ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ: ВИБІР ПРІОРИТЕТІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ

АННОТАЦІЯ. У статті досліджено комплекс питань, пов'язаних із забез­печенням прибутковості діяльності підприємств і визначені пріоритетні напрямки підвищення ефективності управління в сучасних умовах.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: вартість капіталу, ефективність управління, конкурен­тоспроможність, оцінка вартості капіталу, оцінка нематеріальних активів, прибутковість, менеджмент.

ABSTRACT. In the article a complex of questions connected with providing of enterprises profitability is investigated and the priority directions of increasing of the efficiency of enterprise management are determined.

© С. В. Ушеренко, 2011

189

KEY WORDS: capital value, efficiency of enterprise management, possibility of competition, estimation of capital value, estimation of non-material assets, profitability, management.

АННОТАЦИЯ. В статье исследован комплекс вопросов, посвященных обеспечению прибыльной деятельности предприятий очерчены при­оритетные направления повышения эффективности управлении в сов­ременных условиях.

КЛЮЧЕВЫЕ СЛОВА: стоимость капитала, эффективность управления, конкурентоспособность, оценка стоимости капитала, оценка нематериаль­ных активов, прибыльность, менеджмент.

Управління підприємством відіграє ключову роль у сучасних умовах жорсткої ринкової конкуренції. При цьому важливого значення набуває питання вибору пріоритетів: орієнтація на ви­сокий рівень прибутку і зменшення витрат, позитивний грошо­вий потік, забезпечення конкурентоспроможності, підвищення вартості підприємства.

Безумовно, прибутковість підприємницької діяльності є осно­вою і умовою існування як ринкової економічної системи в ціло­му, так і окремих суб'єктів господарювання. Однак, при цьому важливим є визначення джерел її підвищення — зменшення ви­трат, зростання прибутку. Водночас, слід зважати і на те, що все більшої актуальності набувають питання оцінки вартості бізнесу.

У наукових дослідженнях наявні ґрунтовні розробки окремих напрямів ефективного управління підприємством. У фундамен­тальних працях відомих зарубіжних та вітчизняних економістів: Є.Ф. Брігхема, Дж. Ван Хорна, І.О. Бланка, В.В. Ковальова, знайшли відображення теоретичні проблеми формування систе­ми ефективного фінансового менеджменту. Окремі питання управління прибутком, грошовими потоками, конкурентоспро­можністю підприємства досліджені в численних публікаціях та­ких представників економічної та фінансової науки, як В.І. Іва-щенко, Г.Г Кірейцев, Л.О. Лігоненко, В.О. Мец, О.О. Орлов, А.М. Поддерьогін, С.Ф. Покропивний, Г.В. Ситник та багатьох ін. Управління витратами досліджували, зокрема, І.О. Бланк, С.Ф. Голов, А.М. Поддєрьогін, Ю.С. Цал-Цалко, А.В. Череп. Те­оретичні аспекти проблеми оцінки вартості бізнесу набули уваги таких вітчизняних учених, як І.О. Бланк, О.Б. Бутнік-Сіверський П. В. Круш, С.Ф. Покропивний, О. В. Сизоненко, О.О. Шеремет та ін.

При написанні цієї статті ми керувалися метою комплексного вивчення теоретико-методичних аспектів та вироблення напряміввдосконалення управління підприємством на основі збалансова­ного підходу до вибору пріоритетів ефективного управління.

Ефективне управління підприємством в умовах негативних впливів внутрішнього і зовнішнього середовища є основою успі­шного функціонування та постійного зростання. Невід'ємною ознакою сучасного управління є готовність підприємницької структури до стратегічних змін (пріоритетів, сфер, масштабів), які проявляються протягом усього життєвого циклу і які в умовах ринку є невідворотними. До ознак стратегічного типу мислення менеджменту підприємства у науковій літературі віднесені: здат­ність до формування альтернативних варіантів розвитку; забез­печення гнучкої та адаптивної реакції на зміни, що відбуваються у зовнішньому та внутрішньому середовищі; здатність своєчасно реагувати на зміни та забезпечувати їх відповідними заходами організаційного характеру; спрямування діяльності відповідно до обраних стратегій, цілей і завдань; створення умов для творчого розв' язання проблем, активізація новаторських підходів у прий­нятті рішень персоналом. [1, с. 146].

Одним із важливих напрямів управління підприємством є формування, використання та відтворення його ресурсного по­тенціалу — процес ідентифікації і створення напрямів підпри­ємницьких можливостей, його структуризації й побудови пев­них організаційних форм для стабільного розвитку та ефек­тивного ресурсного відтворення [2, с. 72]; споживання ресурс­ного потенціалу підприємства і його відновлення за обсягами і якістю з урахуванням доцільності зменшення ресурсоємності продукції. Ефективне управління економічними ресурсами під­приємства охоплює: постійну оцінку фінансово-господарської діяльності; забезпечення мотивації економії ресурсів; реаліза­цію інноваційного підходу; моделювання процесів оптимально­го їх розподілу.

Складна система виробничого потенціалу промислового під­приємства включає основні засоби, оборотні активи, трудові ре­сурси, технології, енергетичні ресурси, інформацію і визначає напрями вдосконалення управління, зокрема: раціональне вико­ристання основних засобів; вибір амортизаційної політики; змен­шення тривалості операційного циклу; зниження витрат на збері­гання запасів, вивільнити із поточного господарського обороту фінансових коштів для реінвестування їх в інші активи. Оптимі-зація структури капіталу підприємства, спрямована на забезпе­чення підвищення його ринкової вартості, досягається форму­ванням достатнього обсягу капіталу для забезпечення заданих темпів економічного зростання, мінімізації фінансового ризику за умови досягнення очікуваного рівня прибутковості капіталу та мінімізації середньозваженої його вартості.

На увагу заслуговують пропозиції щодо використання наступ­них механізмів фінансування розвитку: реструктуризація власно­сті збиткових і низькорентабельних підприємств шляхом додат­кової емісії акцій під інвестиційно привабливі проекти; здійс­нення емісії середньострокових корпоративних облігацій під ін­новаційні проекти; передача у довірче управління або продаж цінних паперів підприємств [3, С. 56—57].

У період обмеженого попиту з метою недопущення зменшен­ня прибутку підприємства доцільно управляти витратами з вико­ристанням операційного CVP-аналізу, який надає можливість ви­являти оптимальні пропорції між постійними і змінними витра­тами. Складність полягає у тому, що значна частина статей ви­трат є змішаними і для різних підприємств поділ витрат на по­стійні і змінні не завжди є однаковим. Для оперативного аналізу прибутковості підприємств важливим є інтенсифікація викорис­тання поряд із бухгалтерським обліком управлінського для по­стійного й оперативного контролю всіх господарських операцій. Контроль співвідношення постійних і змінних витрат, точки без­збитковості, структури і динаміки дебіторської та кредиторської заборгованості — є найактуальнішими напрямами посилення управлінської складової в діяльності підприємств.

З позицій комплексного підходу до управління прибутковістю детальний аналіз співвідношення постійних і змінних витрат є вихідною основою визначення їх раціонального структури і за­безпечення позитивної динаміки в напрямку зменшення постій­ної складової. Реалізація надлишкових активів або ж інвентари­зація та подальша «консервація» тимчасово надлишкових основ­них засобів сприяють скороченню постійних витрат. Порівняння фактичних обсягів реалізації з критичною сумою чистого доходу (обсягом беззбитковості) дозволяє виявити рівень прибутковості або збитковості підприємства, а, відтак, закладає можливості своєчасного реагування погіршення фінансового стану підприєм­ства. Аналіз структури та динаміки дебіторської та кредиторської заборгованості дозволяє вчасно виявляти потенційні загрози по­гіршення фінансового стану підприємства.

Процес управління витратами підприємства охоплює широке коло завдань: групування витрат (за економічними елементами для встановлення потреби в основних та оборотних засобах і по­дальшого аналізу результатів їх використання; за статтями каль­куляції для внутрішньовиробничого планування і виявлення ре­зервів зниження собівартості); оптимізація їх обсягу; контроль за формуванням витрат шляхом виявлення відхилень від планових показників та причин таких відхилень для впровадження заходів адекватного реагування; обґрунтування і впровадження заходів зменшення витрат підприємства. Вдосконалення управління ви­тратами підприємства лежить в площині дослідження і застосу­вання способів забезпечення точності оцінки витрат, їх оптиміза-ції на основі виявлення та реалізації внутрішніх резервів економії, прогнозування та планування витрат на майбутні пері­оди для вирішення одночасного завдання забезпечення безпере­бійного і прибуткового виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг).

Управління прибутком підприємства, що діє в сучасних умо­вах наджорсткої конкуренції потребує вирішення сукупності пи­тань, які можна згрупувати в теоретичний блок і практичний блок. Розробка теоретичних засад управління прибутком стосу­ються уточнення його сутності, класифікаційних ознак, оптималь­ного набору показників абсолютного і відносного виміру. Най­більшого визнання набули два концептуальні підходи до визна­чення прибутку: за економічною концепцією прибуток являє со­бою перевищення виручкою зовнішніх і внутрішніх витрат, а за бухгалтерського підходу прибуток є перевищенням зовнішніх витрат, тобто акцентується увага на загальній виручці підприємс­тва, нарощуванні капіталу. У П(С)БО 3 «Звіт про фінансові ре­зультати» прибуток визначено як суму, на яку доходи перевищу­ють пов' язані з ними витрати, а, відповідно, збитку, як переви­щення суми витрат над сумою доходу, для отримання якого були здійснені ці витрати [4].

До пріоритетних напрямів розробки заходів для забезпечення прибутковості діяльності ми відносимо: інструментарій діагнос­тики ефективності діяльності, факторного аналізу рентабельнос­ті, кластерного аналізу для дослідження фінансових результатів діяльності підприємств; технологію оцінки результативних показ­ників; економіко-математичне моделювання управління прибут­ком; показники взаємозв' язку прибутковості і фінансової безпекипідприємства. При розробці виробничої програми і цінової полі­тики слід враховувати всі можливі комбінації «обсяг реалізації— ціна», в процесі реалізації яких формується певний обсяг чистого доходу. Зростання ціни за фіксованого обсягу реалізації тотожне зростанню обсягу виробництва за фіксованої ціни; за достатньої ємності ринку зменшення ціни при зростанні обсягу виробництва може забезпечити абсолютне і відносне зростання прибутку; на обсяг беззбитковості позитивно впливає загальне зменшення ви­трат, як постійних, так і змінних.

Важливість комплексного підходу проявляється при розробці виробничих і маркетингових програм діяльності. Так, наприклад, запропонована економіко-математична модель максимізації ці­льової функції зростання рентабельності виробничу діяльності підприємства [5, с. 104] не враховує циклічність ринкової еконо­міки. При розробці програм діяльності необхідно оцінювати не тільки виробничі можливості, але й реальну спроможність ринку щодо поглинання товарних обсягів найкращі маркетингові програми не діють в умовах зниження ємності ринку.

Не менш важливим у сучасних умовах є питання управління якістю прибутку, що визначається його структурою за видами ді­яльності і за факторами формування. Основну частину прибутку структурованого за видами діяльності має забезпечувати надхо­дження від основної операційної діяльності підприємства, що ко­респондується з його місією і, водночас, орієнтує на концентра­цію фінансових ресурсів у пріоритетному напрямі. Інноваційний розвиток підприємства сприяє покращенню якості прибутку структурованого за факторами техніко-технологічного і управ­лінського впливу.

Як підкреслюють представники фінансово-економічної науки у міру становлення ринкової економіки дедалі актуальнішою стає проблема формування й оцінки вартості підприємства (оцінки біз­несу), її практична значущість стрімко зростає. [6, с. 95] Зазначе­не повною мірою стосується і оцінки нематеріальних активів, на­явність та використання суб' єктами господарювання яких, пози­тивно впливає на їх конкурентоспроможність.

На відміну від матеріальних активів, у нематеріальних активів або відсутня фізична субстанція, або фізична субстанція є вто­ринною стосовно нематеріальної складової. Положення (стан­дарт) бухгалтерського обліку 8 визначає нематеріальний актив, насамперед, як немонетарний актив, «який не має матеріальноїформи, може бути ідентифікований та утримується підприємст­вом з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам» [7]. Відображення нематеріального активу у балансі та його оцінка залежить від способу отримання: ство­рення самим підприємством; купівля; безкоштовна передача; внесок у статутний фонд; обмін; злиття, поглинання. Методичні підходи до оцінки нематеріальних активів визначені в Національ­ному стандарті № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» [8], який є обов'язковим для застосування під час прове­дення оцінки майна та майнових прав суб' єктами оціночної діяль­ності. Особливості проведення оцінки певних видів майна визна­чаються окремими національними стандартами. Так, Національ­ний стандарту № 4 «Оцінка майнових прав інтелектуальної влас­ності» визначає методичні підходи до оцінки майнових прав на об' єкти права інтелектуальної власності [9].

Так, Стандартом №1 встановлено метод оцінки, як спосіб ви­значення вартості об' єкта оцінки, послідовність оціночних про­цедур якого дає змогу реалізувати певний методичний підхід; оціночні процедури, як дії (етапи), виконання яких у певній по­слідовності дає можливість провести оцінку; — принципи оцін­ки, як покладені в основу методичних підходів основні правила оцінки. Відповідно до стандартів, оцінка майна повинна прово­дитися з дотриманням сукупності принципів. Правовим чином закріплені методи проведення оцінки ринкової вартості нематері­альних активів, що застосовуються у вітчизняній практиці. За по­рівняльного методу оцінка ґрунтується на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібний об' єкт оцінки. За викорис­тання витратного методу оцінка проводиться із застосуванням бази, що відповідає ринковій вартості. Дохідний метод дозволяє здійснити оцінку на основі прогнозування грошового потоку та відповідної норми доходу.

Стандартом визначені особливості застосування методичних підходів до оцінки різних видів нематеріальних активів. Так, зок­рема, у разі невідповідності умов угоди, у зв' язку з якою прово­диться оцінка майнових прав інтелектуальної власності, хоча б одній з умов, яка висувається для визначення їх ринкової вартос­ті, можливе застосування неринкових видів вартості. У сучасних умовах набувають, також, поширення інвестиційні методи оцінкивартості інтелектуального капіталу на основ прогнозування ефек­ту інвестицій в цей вид капіталу. Недоліком цього методу є в не­можливість достовірно визначити точні результати від викорис­тання інтелектуального капіталу. Серед методів експертної оцінки для України найперспективнішим, як на нашу думку, є метод автономного оцінювання інтелектуальної діяльності, що здійснюється шляхом залучення вітчизняних експертів з питань оцінки нематеріальних активів.

Оскільки ринкова вартість підприємства суттєво залежить від йо­го здатності генерувати грошові потоки в процесі операційної, фінан­сової та інвестиційної діяльності, основними завданнями управління грошовими потоками, що охоплює облік руху грошових коштів, ана­ліз потоків, складання бюджету коштів, є наступні: виявлення причин нестачі або надлишку грошових коштів; визначення джерел надхо­дження і напрямів використання грошових коштів; мінімізація роз­риву між сумами вхідних та вихідних грошових потоків.

Також важливою складовою ефективного менеджменту є за­безпечення конкурентоспроможності підприємства, тобто реалі­зації конкурентних переваг, які дають йому змогу розвиватися більш ефективно порівняно з іншими підприємствами, як на внут­рішньому ринку, так і ймовірно на зовнішньому ринку. Оцінка конкурентоспроможності підприємства надає йому можливість з' ясувати сильні і слабкі сторони, виявити чинники, що вплива­ють на обсяги реалізації, вплинути на процес позиціонування на конкретному товарному або фінансовому ринку. Найбільшого розповсюдження набули такі підходи до оцінки конкурентоспро­можності, як структурний, ефективної конкуренції, матричний, ми погоджуємось з визнанням переваг саме функціонального підходу до оцінки конкурентоспроможності підприємств через визначення співвідношення витрат, цін, завантаження виробни­чих потужностей, обсягів випуску продукції, норм прибутку. [10, с. 154] Втрата конкурентоспроможності «сигналізує» підприємс­тву про ймовірність банкрутства, яке набуває ознак реальності в період фінансово-економічної кризи

Насамкінець, зазначимо, що ефективне управління підприємст­вом, яке діє в умовах сучасної жорсткої конкуренції та ризиків об­меження попиту в період циклічного звуження ємності ринку, не тільки забезпечує досягнення достатнього рівня традиційних показ­ників прибутковості діяльності, але й орієнтоване на вибір і реалі­зацію пріоритетів з урахуванням зовнішніх умов і внутрішніх мож­ливостей розвитку. У довгостроковій перспективі фінансове управління підприємством повинно бути орієноване на зростання вартості капіталу за використання нематеріальних активів, що по­зитивно впливатиме на рівень конкурентоспроможності.

Література

1. Усик С.П. Вибір стратегії розвитку з урахуванням ступеня готов­ності підприємства до стратегічних змін // Актуальні проблеми еконо­міки. — 2009. — №6. — С. 142—149.

2. Ареф'єва О.В., Харчук Т.В. Економічні засади формування потен­ціалу підприємства // Актуальні проблеми економіки. — 2008. — № 7.

— С. 71—76.

3. Шабліста Л.М. Механізми подолання збитковості підприємств і забезпечення їх фінансової стійкості // Економіка України. — 2009. — №6. — С. 53—65.

4. Наказ Міністерства фінансів України «Про Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати» від 31.03.1999 року / [Електронний ресурс] // Режим доступу до матеріалів: www.ligazakon.ua

5. Каркавчук В. Моделювання рівня рентабельності підприємства // Формування ринкової економіки в Україні. — 2008. — Вип. 18. — С. 103—106.

6. Турило А.М. Оцінка вартості підприємства в системі фінансово-економічної стратегії його розвитку // Фінанси України. — 2009. — №5.

— С. 95—100.

7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи»: Затверджене наказом Міністерства фінансів України від 18.10.1999 р. № 242. / [Електронний ресурс] // Режим доступу до мате­ріалів: zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg

8. Національний стандарт № 1 «Загальні засади оцінки майна і май­нових прав»: Затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 року № 1440. / [Електронний ресурс] // Режим доступу до матеріалів: zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg

9. Національний стандарт №4 «Оцінка майнових прав інтелектуаль­ної власності»: Затверджений Постановою Кабінет Міністрів України від 03.10.07 № 1185. / [Електронний ресурс] // Режим доступу до мате­ріалів: zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg

10. Цобер Ю.І. Аналіз підходів до оцінювання конкурентоспромож­ності підприємств // Актуальні проблеми економіки. — 2009. — № 6. — С. 150—155.

Стаття надійшла до редакції 03.06.2011 р.

Страницы:
1 


Похожие статьи

С В Ушеренко - Ефективне управління підприємством вибір пріоритетів забезпечення конкурентоспроможності