Т А Бутинець - Ефективність господарського контролю проблеми визначення - страница 1

Страницы:
1  2  3 

ВІСНИК ЖДТУ № 2 (56)

Економічні науки

УДК 657.6

Бутинець Т.А., к.е.н., доц., докторант,

Житомирський державний технологічний університет

ЕФЕКТИВНІСТЬ ГОСПОДАРСЬКОГО КОНТРОЛЮ: ПРОБЛЕМИ ВИЗНАЧЕННЯ

Розглядаються проблеми визначення ефективності внутрішнього контролю, дослідження цього показника у науковій літературі

Постановка проблеми. Дослідження ефективності контролю знаходиться в тісному взаємозв'язку з головним завданням сьогодення - прискоренням соціально-економічного розвитку кожної фірми, кожної галузі, зміцнення дисципліни і правопорядку, соціального захисту працюючих.

Визначення поняття "ефективність контролю", розкриття його змісту і умов, необхідних для досягнення завдань, що стоять перед фірмою та контролерами, набуває зараз важливого теоретичного і практичного значення. Однак це складне завдання організації і здійснення контролю не можна поки що вважати вирішеним, оскільки ефективність контролю на теперішніх фірмах практично не визначається або визначається досить приблизно. Це пояснюється новизною і багатогранністю проблеми, різноманітністю чинників, що впливають на стан здійснення контролю і недостатнім розвитком науки про контроль, хоча учених в цій галузі в Україні достатньо.

Предметом контролю є масові та індивідуальні факти і події, перевірка виконання конкретних рішень, з'ясування причин і винуватців допущених порушень. Контроль виявляє закономірності в масі фактів і явищ. Він не зобов'язаний цікавитися конкретними винуватцями, але повинен з'ясувати загальні причини, мотивацію вчинків порушниками. Звідси витікає, що зі всіх функцій управління контроль найтісніше пов'язаний з оперативним управлінням, в завдання якого входить усунення відхилень і обурень, що виявляють контролери всіх рівнів і на всіх рівнях управління.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. З проблем ВК захищено десятки дисертацій, написано сотні наукових статей. Але ефективність контролю за допомогою спеціальних показників робили спробу визначити: І.А. Бєлобжецький, Ф.Ф. Бутинець, Т. Гринь, М. Карагьозова, Е.М. Кендева, П. Мастикова, В.А. Хмельницький, М.Я. Штейн ман.

Не дивлячись на актуальність та практичне значення цієї проблеми, системного підходу щодо розуміння сутності, змісту ефективності господарського контролю та розробки єдиної системи показників ефективності так і не було сформульовано.

Викладення основного матеріалу дослідження. Для створення ефективнішої системи контролю на фірмі необхідно передбачити можливість швидкого отримання інформації від різних ланок управління, особливо від плановиків, обліковців і аналітиків. Зробити це можливо при умілому використанні комп'ютерної техніки. Таким чином, нові технологічні рішення з проблем господарського контролю повинні забезпечити оперативне отримання всієї необхідної інформації з різних джерел господарської і фінансової діяльності підприємства для ухвалення управлінських рішень.

Система контролю - це сукупність засобів і способів, накопичення і застосування знань науки контролю для вирішення складних бізнесових завдань, ефективне використання ресурсів фірми та їх збереження. Створення і ефективність дій системи контролю пов'язані з формуванням перспективного напряму розвитку бізнесу, наявності інформації для оперативного ухвалення управлінських рішень.

Питання ефективності господарського контролю, на думку В.А. Хмельницького та Т.А. Гринь, є актуальними в сучасних умовах, оскільки контроль сприяє підвищенню ефективності управління суб'єктами господарювання, раціональності і результативності використання ними всіх видів ресурсів [13].

Це досить примітивне визначення завдань контролю. Головне сьогодні - це збереження майна власника через систему обліку і контролю, його ефективне використання, соціальний захист працюючих. Якщо контроль потрібен лише одному власнику, значить він не виконує свою соціальну функцію, він не слугує суспільству.

При роз'ясненні питання про сутність ефективності контролю, необхідно дослідити ті поняття, які найчастіше використовуються для даної мети - ефект, ефективність та економнічність. В щоденній практиці та в багатьох літературних джерелах досить часто ці поняття розглядаються однозначно, що потребує вивчення природи виникнення самого поняття. Термін "ефект" походить від латинського слова "effectus", що в перекладі означає дія. Крім того, дія ефекту розглядається також як результат, сильне враження, фізичне явище. Значна увага в економічній літературі приділяється поняттю "економічний ефект", яке тісно пов'язане з виробничою та господарською діяльністю фірм. За проф. П. Мастіковим економічним ефектом є "та економія робочого часу та природних ресурсів, яка досягаєтьтся при виробництві продукції в результаті проведення заходів людьми"[1] [10]. Інші автори вважають, що "економічний ефект показує, яким є розмір прямої та непрямої економії робочого часу"[2]. Виходячи з цього, економічний ефект тісно пов'язаний з економією часу від певного заходу. Він розглядається як одноразовий, обмежений в часі та охопленні акт. За допомогою даного ефекту не можна робити висновки про наслідки отриманої економії та її значення в соціально-економічному розвитку фірми. Одночасно дана економія виражається відносно як до робочого часу, так і до природних ресурсів. Ось чому в соціальній сфері ефект досягатиметься від тих заходів, які призводитимуть до економії робочого часу та природних ресурсів, що вказує на те, що ефект є властивим суспільним структурам, в тому числі й системі контролю, через яку здійснюються суспільні заходи та досягається корисний для суспільства результат. Останнє дає підстави вважати, що ефект не завжди досягається через контроль, а може бути лише при корисному для суспільства результаті, який досягається в основному при економії часу та природних ресурсів. В даному випадку ефект є результатом конкретного прояву контролю, який полягає в його осмисленні, уточненні, безперервному удосконаленні й адаптації.

Здійснені роздуми відносно сутності поняття "ефект" вказують на те, що воно є обмеженим за часом та масштабом й у зв'язку з цим вирізняється від поняття "ефективність". Ефективність пов'язується з одержаними результатами та здійсненими витратами [4], що тісно її взаємопов'язує з результатами господарської діяльності. Для пояснення ефективності контролю, її можна розглядати як "доцільність", сукупність від отриманих ефектів як в матеріальній сфері, так і поза нею [4]. В даному випадку ефективність необхідно розглядати в якості динамічної величини, яка змінюється протягом різних періодів (при різних системах) в результаті зміни стану системи та впливу на оточуюче навколишнє середовище. Подібно до розгляду ефективності системи контролю розглядається її соціальна сутність та тісний зв'язок даної системи з соціально-економічним розвитком країни в цілях та завданнях, які стоять перед соціальним управлінням та визначають його як соціальну категорію зі всіма її наслідками - загальнодержавні інтереси, народногосподарське значення, значення розвитку об'єктів та фірм. Відповідно, ефективність контролю тісно пов'язана з суспільними інтересами, які залежать від суспільного та соціального устрою, початку виробництва та суспільних відносин. Як соціальна категорія вона найбільш повно повинна характеризувати стан та відхилення від норм поведінки соціально-економічної системи, яка виражається в

© Бутинець Т.А., 2011

"рівні задоволення сьогочасних та майбутніх потреб суспільства" [10]. За своїм змістом ефективність контролю є досить широким поняттям, яке включає сукупність всіх ефектів, досягнутих системою контролю. Розглянута в даному аспекті ефективність контролю представляє широку та динамічну категорію, за якої спостерігаються безперервні зміни в результаті багатосторонньої діяльності суб'єкта контролю та взаємозв'язків з навколишнім середовищем.

При окремих заходах, організованих системою контролю може досягатися економія живої та уречевленої праці без використання цієї економії суспільством. В окремих випадках за допомогою контролю досягається визначена економність, яка тісно пов'язана з ефективністю та є основною передумовою її реалізації [4]. Досягнення ефективності ланками системи контролю є неможливим без забезпечення економності, допоки буде повністю можливим протилежний варіант. Ось чому через контрольну діяльність необхідно впливати на об'єкт контролю, направляючи будь-яку економію в інтересах суспільних систем, виконуючи соціально-економічну програму країни та конкретної фірми.

В окремих випадках ефективність контролю необхідно розглядати як збірне поняття, але не в прямому розумінні цього слова (як механічне накопичення визначених величин), а як мультиплікативна сукупність досягнутої економії живої та уречевленої праці, що використовується для збільшення валового внутрішнього продукту. Відповідно до цієї думки, ефективність тісно пов'язана з цілями окремих соціальних структур та суспільства як одне ціле, а також вона відображає рівень досягнення однонаправленості між інтересами особистості та колективу, колективу та суспільства, в крайньому випадку однонаправленості цілей та інтересів. Недолік однонаправленості цілей та інтересів в суспільстві є показником неефективності контролю, обмеженої дії даної системи на її об'єкти.

Існує цілковита узгодженість, що на успіх управління підприємством в основному впливають такі чинники як: правильно прийняте рішення, підбір кадрів, які здатні втілювати їх у життя, контроль виконання - під яким розуміють постійний, суцільний аналіз ходу і результату роботи окремих працівників та цілих колективів. Це дії, які тісно пов'язані між собою.

"Ефективність контролю - стверджують Н.В. Лапухін та В.І. Подольський, -заснована на прийнятті прогнозованих рішень за результатами проведених аналітичних досліджень. Оцінка цих результатів здійснюється за допомогою методу порівняння фактичних і нормативних (планових) показників на основі інформації, яка повинна мати такі ознаки, як швидкість її передачі суб'єкту управління, точність, регулярність і корисність" [9, с. 15]. З цим в принципі можна погодитись , але де ж проблеми збереження майна власника, ефективність його використання, соціальний захист працюючих? Інакше це чисто капіталістична система контролю, яка описана К. Марксом і В.І. Леніним.

Умови ефективності контролю. При здійсненні контролю застосовується два підходи. Перший - це тотальний контроль, який охоплює всю діяльність фірми, всі документи та іншу інформацію з її функціонування. Такий контроль - витратний та важкий, а спосіб його проведення може значно ускладнити функціонування самої фірми, її працівників, які будуть зайняті постачанням матеріалів для контролю та складанням різного роду пояснень і не зможуть повною мірою займатися своєю роботою, що в результаті знижує ефективність їх діяльності.

Другий підхід - це обмеження контролю до тих меж, які є ключовими для функціонування фірми. Часто такий принцип називається 80 на 20, тобто варто проконтролювати 20 % операцій фірми, яка на 80 % чинить вплив на її функціонування. В межах цього підходу варто локалізувати стратегічні точки контролю, сконцентруватися на аналізі часу та витрат функцій, а також діяльності, що розміщуються на критичній межі.

Наведемо стислі характеристики результатних систем контролю:

Економічні науки

1. Стислість. Не детальні дані, що перевіряються системою контролю можуть призвести до здійснення дій, які не розв'яжуть проблеми або створять проблему там, де її не було.

2. Актуальність. Інформація повинна бути зібрана, передана та оцінена швидко, щоб можна було вчасно застосувати коригуючі дії.

3. Об'єктивність та зрозумілість. Інформація повинна бути зрозуміла та вважатися об'єктивною тими, хто її використовує. Чим менша суб'єктивність та неоднозначність системи контролю, тим більша правдоподібність того, що на отриману інформацію будуть реагувати вміло та справно.

4. Концентрація уваги на стратегічних пунктах контролю. Система контролю повинна концентруватися на тих сферах діяльності фірми, в яких існує найбільша небезпека відхилень від норм та відступи ці можуть приносити найбільшу шкоду. У визначенні точок контролю належить врахувати також ті елементи, де найрезультативніше можна застосувати коригуючі дії.

5. Економічний реалізм. Витрати на проведення контролю повинні бути менші, від вигід отриманих від них. Найкращим способом мінімізації затрат в системі контролю є здійснення як мінімум того, що необхідно.

6. Організаційний реалізм. Система контролю повинна бути узгоджена з реаліями фірми.

7. Контрольну інформацію потрібно координувати з процесом праці на фірмі. Це випливає з наступних фактів: а) кожен етап роботи може впливати на успіх чи неуспіх всієї фірми; б) контрольна інформація повинна досягати всіх осіб, яким вона потрібна.

8. Еластичність. Майже на всіх ділянках показники мають бути настільки еластичними, щоб фірма могла швидко реагувати на некорисні зміни чи нові можливості.

9. Нормативність та оперативність. У випадках виявлення відхилень від норм результативні системи контролю повинні вказувати, які потрібно застосувати коригуючі дії. Інформація отримана від відповідальних осіб за застосування потрібних дій повинна мати вид можливий для використання на практиці.

10. Сприйняття колективом фірми. Система сприймається фірмою тоді, коли пов'язана з важливими та прийнятими цілями. Такі цілі повинні відображати мову та функції осіб, до яких відносяться.

Щоб система контролю була результативною, повинна бути узгоджена з культурою підприємства. Варто також звертати увагу не лише на кількісні показники, а й на якісні.

Результативний контроль - це такий, який є детальним, актуальним, об'єктивним та сконцентрований на основних сферах функціонування фірми. Результати контролю повинні першочергово служити вдосконаленню діяльності фірми.

Для створення ефективної системи контролю на фірмі, необхідно передбачити можливість оперативного отримання інформації від різних ланок управління, особливо від плановиків, обліковців та аналітиків. Зробити це можливо при ефективно створеній та налагодженій інформаційній системі фірми, а також вмілому використанні комп'ютерної техніки. Таким чином, нові технологічні рішення з проблем господарського контролю повинні забезпечити оперативне отримання всієї необхідної інформації з різних джерел господарської діяльності фірми для прийняття управлінських рішень.

Завдання (визначає суб'єкт!)контролю полягає в тому щоб, маючи реальні обліково-аналітичні дані, зіставити їх з встановленими критеріями і виявити відхилення, одержуючи тим самим так звані "сигнали неузгодження". Контроль повинен з'ясувати причини відхилень для позначення яких в кібернетичній науці використовується термін "обурення".

Від ефективності і дієвості системи ВК багато в чому залежить і фінансовий стан фірми, і достовірність облікових даних та бухгалтерської звітності. При добре організованій системі ВК підвищується надійність облікових і звітних даних, а також мінімізується вірогідність недостач або розтрати майна, нецільового і нераціонального використання ресурсів.

На підставі результатів контролю відповідних об'єктів ухвалюються управлінські рішення, які або коректують передбачені завдання при виявленні внутрішньогосподарських резервів, або усувають і обмежують дії негативних чинників, що викликають різного роду відхилення від норм та раніше ухвалених по них рішеннях. При цьому коректуюча і направляюча дія, може бути ухвалена негайно, якщо відхилення носять поточний характер.

В процесі контролю відхилення від планових нормативних завдань важливо виявляти на ранніх етапах діяльності всіх ланок управління фірмою, використовуючи методи аналізу, проводити якісне дослідження причин, що породжують їх, встановити причинно-наслідкові зв'язки між чинниками (індикаторами), що впливають на рівень відхилень, виміряти рівень абсолютних і відносних відхилень, дати об'єктивну оцінку отриманим результатам.

Господарський контроль виконує конкретні функції галузі економічної науки:

а) пізнавальну, тобто виявлення та узагальнення фактів, які негативно впливають на господарювання, його результативність та соціальну захищеність працюючих;

б) виховну, яка передбачає виховання у всіх, хто працює на фірмі, ощадливості у витрачанні матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, повне збереження майна власника та захист інтересів працюючих; відповідність здійснених ФГЖ положенням і директивним, загальноприйнятим принципам, що засвідчує правильність відображення фактичного і фінансового стану фірми;

в) атестаційну, яка забезпечує апарат управління необхідною інформацією для ухвалення оперативних управлінських рішень. Відповідність вищезазначеному, як ефект атестаційної функції, підкреслює додаткову рису контролю, яка очікується від здійснюваної перевірки -правильність та доцільність операцій, що відбулися. Правильність вирізняється від інших рис своїм нормативним характером, однак вона об'єктивно повторює і їх вимоги. Особливо це стосується достовірності здійснення та облікового відображення ФГЖ.

Звідси, контролю як галузі економічної науки, притаманні об'єднавчі риси процесу дослідження проблем наявності, руху та збереження майна власника, його ефективного використання, що безпосередньо впливає на ефективність процесів господарювання та соціальний захист працюючих та їх сімей.

Внутрішній контроль також надає інформацію, яка має бути використана керівництвом для оцінки власної діяльності. Помилки і недоопрацювання персоналу, груп і відділів, а також інших організаційних одиниць можуть бути спричинені саме способом дій і вказівками самого керівництва. Про це керівники пам'ятають відносно рідко. У той же час серед науковців і практиків існує повне порозуміння того, що не має ефективного управління без контролю.

Як би уважно і сумлінно не відносилися керівництво і персонал фірми до реалізації контрольних заходів, не може бути абсолютної впевненості, що система контролю повністю відповідає вимогам, що пред'являються. Навіть при самій відладженій системі завжди існує вірогідність виникнення збоїв.

В опублікованих науковцями працях і на практиці ефективність контролю автори роблять спробу визначати: а) конкретним виробничим показником; б) відношенням результату (ефекту) до витрат, понесених на здійснення контролю; у) сумою шкоди, що виявляється і відшкодовується; г) зайнятістю ревізорів на контрольно-ревізійній роботі. Досить складною і не вирішеною є проблема порівняння результатів контролю між структурними підрозділами холдингів, ПФГ, тНк та різних відомств. Це завдання є центральним для теорії і практики контролю в системі управління. Трудність полягає в тому, що практично неможливо відмежувати сферу діяльності апарату контролю від всього того, що є результатом роботи всіх підрозділів і громадських організацій фірми. Правильно підкреслював А. Доленко, що "ефективність роботи службовця, "кінцевий результат" не такі очевидні, як наприклад, у токаря або водія. Критерії і насправді розмиті, в оцінці праці можливі розбіжності і легше за чиюсь суб'єктивність узяти гору", Як не дивно, до цих пір (у Держкомцін - Т.Б.) не визначені критерії оцінки якості праці співробітників [6]. Це в рівній мірі стосується і працівників контрольно-ревізійних служб всіх галузевих міністерств і відомств. Це був 1985-й рік. А що змінилось тепер? Практично нічого, але захищено сотні дисертацій, у яких в тій чи іншій мірі розглядались проблеми контролю та його ефективність.

"Мірою ефективності, - пишуть В.А. Хмельницький і Т.А. Гринь, - служить відношення результату (ефекту перевірки) до витрат, пов'язаних з отриманням цього результату. При розгляді категорії ефективності стосовно ФГК виділяється одна методологічна особливість, що відрізняє її від категорії ефективності стосовно виробництва. Якщо зростання ефективності виробництва означає отримання на одиницю спожитих ресурсів більшої маси економічного ефекту (або для отримання одиниці економічного ефекту витрачена менша маса використовуваних ресурсів), то підвищення ефективності ФГК не завжди і не обов'язково означає отримання більшого економічного ефекту при тих же витратах затрачених ресурсів". [13, с. 8]

Тут автори припускаються помилок, тобто ВК на невеликих підприємствах, як правило, здійснюється силами апарату управління. Тому говорити про витрати і вигоди тут немає сенсу. Хоча їх праця може приносити прибуток або збиток.

Ще один досить цікавий момент. "Отже, - пише проф. М.Т. Білуха, - фінансово-господарський контроль і аудит забезпечують відшкодування матеріального збитку, завданого підприємству, що сприяє збереженню власності, раціональному використанню ресурсів та правовому регулюванню економічних відносин між субєктами підприємницької діяльності" [2, с. 328].

А ось думка іншого фахівця: "Аудитор не має на меті виявлення порушень з подальшим покаранням за їх здійснення, - стверджує А.Н. Івашина, - а рекомендує як усунути помилки і порушення в фінансово-господарській діяльності, поліпшити фінансовий стан підприємства. Аудит повинен в своїх діяльності керуватися наступними принципами: цілісність, незалежність, об'єктивність, секретність і конфіденційність, компетентність і кваліфікація, організаційність і дисциплінованість, сумлінність" [7].

Так хто ж з цих авторів має сенс? Мабуть ніхто. Внутрішній контролер, як би ми його не називали, зобов'язаний діяти в інтересах фірми, не забуваючи про соціальний захист працюючих. Чомусь про це не згадує жоден автор. А жаль.

Існує об'єктивне обмеження витрат на організацію системи ВК. Як і до будь-якої управлінської діяльності, до організації СВК застосовується вимога раціональності (економічності), яка полягає в оптимальному співвідношенні витрат на здійснення контрольних заходів і отримуваних від їх застосування економічних вигод. Якщо довести до абсурду ідеї побудови всеосяжної СВК, то до кожного співробітника фірми необхідно приставити перевіряючого. Логічно припустити, що такі заходи спричинять збільшення витрат на оплату праці як мінімум в два рази. Проте подібні витрати можуть бути обґрунтованими, якщо вони приведуть до зіставного збільшення додатково отримуваних економічних вигод.

"Необхідно мати на увазі, - пише В.В. Дементєв, - що в даний час результати роботи контролюючих органів оцінюються в основному за кількістю проведених перевірок [12, c. 227], Спроби оцінити ревізорську роботу за принципом "багато" - "мало" проведено ревізій, викликають сумніви в їх обґрунтованості, оскільки ніколи не було норм проведення ревізій і перевірок у нашій практиці. Наші сучасні науковці до цього часу теж неспроможні відповісти на це досить складне питання. Унормувати таку складну проблему у свій час робив спробу проф. Ф.Ф. Бутинець.

На кількість проведених ревізій, як відомо, робить вплив укомплектованість ревізорського апарату протягом року, а також значне використання ревізорів не за призначенням. Крім того, кількість проведених ревізії часто знаходиться узворотній пропорції до їх якості. Інколи буває ревізій і перевірок багато, а якість їх така, що належного впливу на усунення попередніх порушень вони не мають.

На думку І.А. Бєлобжецького "Система показників ефективності контрольно-ревізійної роботи покликана виражати її кінцеву результативність (кінцевий фінансовий результат)" [1]. Він вважає, що ефективність і якість роботи контрольно-ревізійного апарату можна виміряти рівнем відшкодування виявленої ревізіями матеріальної шкоди [1]. Цю точку зору у свій час поділяв і проф. М.Я. Штейнман. Це досить хибне твердження. Адже стягнути шкоду можна у добровільному порядку, а це може зробити лише керівник підприємства або у примусовому - через суд. Яка ж тут роль ревізора?

Чи можливо за методикою, що пропонує проф. М.Я. Штейнман визначити кращий контрольно-ревізійний орган в системі? Думаємо, ні. Залежно від ефективності роботи та наукової організації внутрішнього контролю на підприємстві, виявленої шкоди, може і не бути. У ряді випадків ревізори замість матеріальної шкоди виявляють значні суми лишків різних активів. Це добре чи погано? Як в цих випадках оцінити роботу ревізорів? Яка тут ефективність ревізії?

Правильно стверджують В.А. Хмельницький та Т.А. Гринь: "Результати контролю того або іншого об'єкту можуть завершитися позитивною оцінкою його господарської діяльності, відсутністю порушень. І це - також результат, хоча і негативний з позицій конкретного економічного ефекту витрачених ресурсів" [13, с. 8]. Тут автори знову припускаються помилки. Адже основна мета контролю - профілактика порушень. Якщо вони насправді відсутні - це позитивний результат діяльності контролерів, це і буде означити ефективність роботи контролерів усіх рівнів.

Позитивним результатом на фірмі слід вважати за ідеальний, коли завдяки контрольним органам і громадській думці формується культура господарювання, що, зрештою, є сукупним результатом функціонування апарату управління у сфері підприємницької діяльності, який одночасно здійснює контрольні функції. Цей сукупний результат має і соціальний ефект, який виявляється в суспільній свідомості і сприяє підвищенню рівня довіри працюючих до управлінців. Таким чином, економічний ефект в СВК за певних умов трансформується в соціальний ефект, тобто в зацікавленість всіх працюючих у результатах господарювання.

На надійність СВК величезний вплив робить суб'єктивний людський чинник. Співробітники фірми можуть допускати ненавмисні помилки із-за недбалості, неуважності, втоми, неправильних думок або нерозуміння інструктивних і керівних положень. Можуть мати місце і факти умисного порушення системи ВК внаслідок змови співробітників фірми між собою або з третіми особами. Не можна також виключити і вірогідність порушень СВК внаслідок зловживань з боку деяких керівників, відповідальних за конкретні ділянки контролю.

Коефіцієнт виявлення шкоди (Ку)

проф. М.Я. Штейнман пропонує визначати як відношення суми виявленої шкоди до середньої його величини за 10 років по району, області, краю. Зараз, на жаль, на підприємствах взагалі відсутня будь-яка звітність про виявлену і стягнену ревізорами шкоду, а тому не можливо визначити і її ревізорську частку. Крім того, щоб відшкодувати шкоду, вона перш за все, має бути спричинена, а це не залежить від жодного ревізора. Навпаки, ревізія повинна бути направлена на профілактику шкоди, а не на її виявлення кожною новою ревізією. Ця методика в якійсь мірі була б придатною, коли б на кожному підприємстві, що ревізується, була відома латентна шкода. У нашій літературі навіть не робилося спроби оцінити розміри латентності порушень.

Узагальнюючий коефіцієнт економічної ефективності контрольно-ревізійної роботи (Ке) проф. М.Я. Штейнман визначає за формулою: Ке = Кв х До х Ку де Кв -коефіцієнт відшкодування шкоди; До - окупність; Ку -шкода,   що   виявляється.   Ця   формула протиріччить математичним правилам її побудови. Цілком реально, що в житті, один із коефіцієнтів буде нульовим, тоді ефективність всієї ревізійної роботи складатиме нуль.

Якими показниками можна оцінити ефективність ревізорської праці? На це питання робив спробу відповісти проф. Ф.Бутинець, який провів опитування практикуючих ревізорів, з яких 26 чол. або 31,0 відс. сказали, що не можуть назвати будь-яких критеріїв, 58 чол., або 69 відс. із числа опитаних назвали 20 різних ознак, які розташовуються в такій послідовності: за сумою відшкодованої шкоди - 29 чол., або 50 відс.; за якістю матеріалів ревізії - 23 чол., або 40 відс.; за кількістю виявлених порушень - 16 чол., або 28 відс.; своєчасністю реалізації матеріалів ревізії - 10 чол., або 18 відс.; кількістю зменшених порушень - 9 чол., або 16 відс.; виконанню програми ревізії - 6 чол., або 11 відс. і т.д.

Страницы:
1  2  3 


Похожие статьи

Т А Бутинець - Бухгалтерський облік, контроль і аналіз

Т А Бутинець - Вивчення господарських ситуацій внутрішніми контролерами

Т А Бутинець - Господарський контроль як наука і система знань

Т А Бутинець - Система самоконтролю

Т А Бутинець - Ефективність господарського контролю проблеми визначення