Н В Шевчук - Ефективність діяльності машинобудівних підприємств - страница 1

Страницы:
1 

загроз. Тому перспективи подальших досліджень полягатимуть у визначенні інструментарію оцінювання загроз, використання якого має на меті оцінювання ресурсного забезпечення економіч­ної безпеки підприємства.

Література

1. Барташевська Ю.М. Розвиток машинобудування України: стан, проблеми, перспективи / Ю.М. Барташевська // Європейський вектор економічного розвитку. — 2010. — № 1 (8). — С. 19—25.

2. Заичковський А, Іванюта Т. Економічна безпека підприємства. — К.: Центр учбової літератури, 2009. — 256 с.

3. Державний комітет статистики в Україні [Електроний ресурс] / Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua.

4. Донець Л., Ващенко Н., Економічна безпека підприємства. — К.: Центр учбової літератури. — 2007. — 240 с.

5. Климович Н.І. Діагностика конкурентоспроможності підприємств машинобудівної галузі в ринкових умовах / Н.І. Климович // Європей­ський вектор економічного розвитку. — 2010. — № 1 (8). — С. 58—63.

6. Мельник О. Г. Системи діагностики діяльності машинобудівних підприємств: полікритеріальна концепція та інструментарій: Моногра­фія. — Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2010. — 344 с.

7. Моісеєнко Т.Є. Ефективність інноваційної діяльності машинобу­дівних підприємств України / Т.Є. Моісеєнко // Вісник Криворізького інституту. — 2009. — № 4 (20) . — С. 106—110.

8. Шифріна Н.І. Стан та перспективи розвитку машинобудівного комплексу України / Н.І. Шифріна // Вісник економіки транспорту і

промисловості. — 2010. — № 29. — С. 394—399.

Стаття надійшла до редакції 30.09.2010.

658:65.011

Н.В. Шевчук, доцент

кафедри економіки підприємств

ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»

ЕФЕКТИВНІСТЬ ДІЯЛЬНОСТІ МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Анотація. Проаналізовано особливості розвитку машинобудівних під­приємств, визначено причини їх кризового стану, досліджен та сформо­вано напрями стимулювання фінансування інноваційної діяльності ма­шинобудівного виробництва.

Аннотация. В статье проанализированы особенности развития маши­ностроительных предприятий, определены причины их кризисного со­стояния,исследованы и сформированы направления стимулированя финансирования инновационной деятельности предприятий.

© Шевчук Н. В., 2010

382

Summary. The futures of the development of machine-building enterprises, the reasons of the crises of their activity, the main directions of the stimulation of the financing the innovation activity of machine-building enterprises researched and formed are analysed in this article.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: машинобудівні підприємства, ефективність діяльності, стимулювання фінансування інноваційної діяльності.

КЛЮЧЕВЫЕ СЛОВА: машиностроительные предприятия, эффективность деятельности, стимулирование финансирования инновационной деяте­льности.

KEY WORDS: machine-building enterprises, efficiency of activity, stimulation of financing of the innovating activity.

Постановка проблеми. Необхідною умовою розвитку під­приємств у динамічному конкурентному ринковому середовищі є забезпечення ефективності їх діяльності. Проблема забезпечення ефективності має особливе значення для машинобудівних під­приємств, що обумовлена їх економічним та соціальним значен­ням, як для окремих регіонів, так і для держави в цілому. Станов­лення ринкових відносин на машинобудівних підприємствах супроводжується зменшенням показників ефективності їх функ­ціонування. Серед причин, що обумовлюють таку ситуацію, слід виділити: високий рівень фізичного та морального зносу облад­нання підприємств; дефіцит інвестиційних ресурсів; низький по­пит на продукцію інвестиційного призначення серед вітчизняних промислових підприємств, високий рівень конкуренції серед ана­логів машинобудівної продукції на внутрішньому ринку, а також інші причини організаційно-економічного характеру.

Постановка завдання. Разом з тим протягом 2000—2008 рр. на підприємствах машинобудування намітилися позитивні тен­денції, які вимагають нетрадиційних підходів до забезпечення та підвищення ефективності їх діяльності. Найактуальнішим з них є стимулювання розвитку інноваційної діяльності, результати якої виступають джерелом стійких конкурентних переваг машинобу­дівної продукції у довгостроковій перспективі.

Аналіз останніх джерел чи публікацій. Проблемам еконо­мічної ефективності діяльності машинобудівних підприємств України та її оцінки присвячені праці багатьох науковців: В. М. Гей-ця, Н. П. Гончарової, Л. М. Ганущак-Єфіменко, О. І. Тивончук, І. С. Капаруліна, О. В. Писарчук, Н. М. Польової, Ю. Ю. Бурєн-нікова та ін.

Виклад основного матеріалу. Враховуючи світовий досвід, од­ним з найактивніших елементів відтворювального процесу країни постає нарощення науково-технічного потенціалу, а в якості пріори­тетного напряму економічного розвитку виступають наукомісткі підприємства, і, перш за все, машинобудування. В сучасних умовах машинобудівним підприємствам належить виключна роль у приско­ренні НТП. Випускаючи засоби виробництва для різних промисло­вих підприємств машинобудування забезпечує їх технічними ресур­сами та визначає ступінь інноваційності техніко-технологічної бази.

Проведений аналіз розвитку машинобудівних підприємств України починаючи з 1990 р. дозволяє констатувати зниження кількісних і якісних показників їх роботи. Такі результати тісно пов'язані з уповільненням інвестиційної активності промислових підприємств і зниженням темпів оновлення їх техніко-техноло-гічної бази. Скорочення платоспроможного попиту на інвести­ційне обладнання стало головною причиною кризи вітчизняного машинобудування у 1990—1998 рр. Негативні тенденції у зни­женні обсягів виробництва машинобудівної продукції спричини­ли і зміну в структурі промислового виробництва. Отже, якщо у 1990 р. частка продукції машинобудування і металообробки у за­гальному обсязі промислового виробництва становила 30,7 %, то у 1999 р. вона зменшилась до 14,1 %. У промислово розвинених країнах цей показник сягає 30—50 % загального промислового обсягу, що забезпечує технічне переозброєння всієї промислово­сті кожні 8—10 років. Аналіз структури реальних інвестицій по­казує, що частка капіталовкладень, спрямованих у наукомісткі підприємства знижується за рахунок зростання її на підприємст­вах обробної промисловості. Так, наприклад, якщо частка інвес­тицій в підприємства машинобудування у 1990 р. становила 29,3 % у їх загальнопромисловому обсязі, то у 1998 р. вона зни­зилася до 5,8 %, а у паливній промисловості відповідні показники становили 30,61 % у 1990 р. та 52,8 % у 1998 р. [7].

Починаючи з 1999 р. намітилася тенденція щодо пожвавлення інвестиційної активності вітчизняних промислових підприємств, що відповідно сприяло зростанню попиту на продукцію машино­будування. Це, відповідним чином, вплинуло і на розвиток ма­шинобудівних підприємств. Так, протягом 2000—2008 рр. спо­стерігається постійне зростання обсягів машинобудівної продук­ції (рис. 1), знижується кількість збиткових підприємств, зроста­ють індекси продуктивності праці (табл. 1). Однак, не зважаючи на позитивну динаміку даних показників, слід констатувати на­явність кризи машинобудівного виробництва про що свідчить на­ступне. Структура зовнішньоторговельних операцій машинобу­дівною продукцією є незадовільною. По експортно-імпортним поставкам машин і обладнання протягом 1995—2008 рр. Українамає від'ємне сальдо, тобто виступає «імпортером продукції ма­шинобудування». Починаючи з 2006 р. коефіцієнт покриття ім­порту експортом стрімко скорочується і сягає найменшого зна­чення (менше 50 %) навіть, порівняно з періодом кризи будівного виробництва в Україні [7].

машино-

Рис. 1. Обсяги промислового виробництва підприємств машинобудування України у 2000—2008 рр.

Таблиця 1

ОСНОВНІ ПОКАЗНИКИ ДІЯЛЬНОСТІ МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ У 2005—2008 рр. [5—7]

Показники

2000

2005

2006

2007

2008

1. Індекси продуктивності праці, у % до попереднього року

 

110,9

117,9

134,9

 

2. Інвестиції в основний капітал, у % до попереднього року

 

86,2

149,6

130,3

94,1

3. Коефіцієнт зносу основних засо­бів, %

 

62,0

63,2

68,9

 

4. Кількість збиткових підприємств, у % до загальної кількості

38,8

33,3

33,3

30,8

36,4

5. Рентабельність операційної діяль­ності, %

 

3,4

2,6

4,3

3,1

6. Коефіцієнт покриття імпорту екс­портом продукції машинобудування

0,7

 

0,42

0,47

0,47

7. Кількість машинобудівних під­приємств, які:

 

 

 

 

 

■ займалися інноваційною діяльністю

551

394

360

421

400

■ впроваджували інновації

 

305

339

369

 

■ реалізовували інноваційну продукцію

 

360

326

345

 

Окремі групи товарів машинобудування відносяться до висо-котехнологічної продукції. У структурі експортно-імпортних операцій по групі високотехнологічної продукції машинобуду­вання спостерігаються також негативні тенденції:

протягом 1996—2008 рр. темпи зростання імпорту переви­щують темпи зростання експорту високотехнологічної продукції, відповідно, має тенденцію до зниження коефіцієнт покриття ім­порту експортом, який у 2008 р. має найменше значення 0,41;

частка високотехнологічної продукції в структурі обсягу імпорту збільшилась з 18,1 % у 1996 р. до 31,1 % у 2008 р., у той час, як відповідний показник експорту підвищився лише з 14,6 % у 1996 р. до 16,4 % у 2008 р. [7].

Критичною залишається ситуація в інноваційній сфері, результа­ти функціонування якої є джерелом створення стійких конкурент­них переваг у довгостроковій перспективі. Так, у 2008 р. інновацій­ною діяльністю займалися всього 400 машинобудівних підприємств (21,2 % від загальної кількості), що на 27 % менше ніж 1998 р. Кіль­кість підприємств, які здійснювали витрати на виконання НДДКР, зменшилась на 6,4 % із 172 підприємства у 1998 р. до 161 підприєм­ства у 2007 р. Частка інноваційної продукції, що реалізується за ме­жі України, скорочується з 68,4 % у 2005 р. до 42,0 % у 2007 р. Зни­жується частка інноваційних витрат у загальному обсязі фінансу­вання з 48,2 % у 1998 р. до 23,9 % у 2007 р. [5].

Причинами незадовільного стану фінансового забезпечення інноваційної діяльності вітчизняних машинобудівних підпри­ємств можна вважати наступне: низький рівень капіталізації при­бутку підприємств та слабкість економічних стимулів його спря­мування на інноваційну діяльність; нецільове використання амортизаційних відрахувань; недостатній обсяг, ефективність бюджетних видатків, відсутність фінансової підтримки через си­стему позабюджетних фондів; низький рівень мотивації банків та інших фінансово-кредитних установ у фінансуванні ризикових інноваційних проектів; високі процентні ставки; незацікавленість іноземних інвесторів в інвестуванні інноваційної діяльності віт­чизняних підприємств; нерозвиненість лізингових відносин; від­сутність інноваційно-спрямованого ринку венчурного капіталу; слабкий розвиток системи інституційних інвесторів, здатних акумулювати значний інвестиційний потенціал населення тощо.

Доцільно зазначити, що для створення динамічних здатностей, які забезпечують стійкі конкурентні переваги в стратегічному контексті, і, відповідно у фінансовій площині, необхідно забезпе­чити здійснення інноваційних процесів, безперервність та ре­зультативність реалізації яких визначає стратегічну ефективність розвитку сучасних машинобудівних підприємств. Саме машино­будівні підприємства є найбільш чутливими та вразливими до ре­зультатів інноваційної діяльності.

Особливості інноваційних процесів, перед усім високий рівень ризику та невизначеності, непередбачуваність економічних резуль­татів інноваційної діяльності, складність отримання прибутку навіть від успішних проектів при існуючих вітчизняних системах захисту авторських прав тощо зумовлюють необхідність стимулювання за­лучення коштів, у першу чергу, на інноваційну діяльність машино­будівних підприємств. Під стимулюванням залучення коштів на ін­новаційну діяльність підприємств доцільно розуміти процес ціле­спрямованого зовнішнього впливу держави на економічні інтереси суб' єктів інноваційної діяльності з метою створення сприятливих умов для фінансування інноваційної діяльності підприємств. Таке стимулювання охоплює комплекс заходів, спрямованих як на під­приємства, зокрема машинобудівні, так і на фінансові установи та інших інвесторів, а також заходи, метою яких є розвиток фінансово­го ринку, формування сприятливого інвестиційного клімату тощо.

Серед форм стимулювання інноваційних вкладень машинобудів­них підприємств передусім підкреслимо податкове стимулювання. Кошти, які отримують у розпорядження суб' єкти інноваційної діяль­ності внаслідок запровадження системи податкових пільг, є, факти­чно, коштами державного бюджету, що цільовим призначенням за­лишаються в розпорядженні зазначених суб' єктів. Цей вид держав­ної підтримки використовується відносно недавно (порівняно з бюджетним фінансуванням як історично першою формою стиму­лювання науково-технічної та інноваційної сфери). Вперше у 1966 р. податкові знижки були надані японським компаніям, у США їх за­провадили у 1981 р. У 1980-ті—на початку 1990-х рр. податкові привілеї, спрямовані на стимулювання створення та фінансування власних науково-технічних підрозділів, проведення НДДКР та ін­ших видів інноваційних робіт отримували компанії більшості роз­винених та нових індустріальних країн [2, c. 107].

Сьогодні податкове стимулювання набуває все більшого зна­чення в системі державного регулювання більшості розвинених країн світу. Адже податкам разом з фіскальною функцією, що за­безпечує реалізацію їх головного суспільного призначенняформування фінансових ресурсів держави, властива й економічна функція, зумовлена їх значним впливом на структуру національ­ної економіки, процес відтворення, платоспроможний попит на­селення, темпи накопичення грошових засобів підприємств тощо.

Експерти більшості країн, де запроваджене податкове стиму­лювання інноваційної діяльності, в основному позитивно оціню­ють його результати. Непрямим підтвердженням цього є продов­ження дії пільг, які впроваджувалися, як правило, у якості тимчасово діючих заходів, причому найбільш значимі результати досягаються у країнах, де пільги встановлюються на високому рівні та на тривалий термін. На кінець 2006 р. пільги на прове­дення НДДКР існували у 20 з 30 країн — членів ОЕСР (у 1995 р. — у 12 країнах). У період з 2002 по 2004 р. Бельгія, Ірландія та Норвегія запровадили нові схеми податкових стимулів, ряд країн змінили існуючі з метою збільшення їх ефективності [4]. Слід підкреслити, що використання податкових пільг забезпечує дов­гостроковий вплив (зменшення податкового навантаження про­тягом строку їх дії), тоді як ефект від зменшення податкових ста­вок є короткостроковим [8, с. 33].

Надзвичайно важливу роль у стимулюванні інвестиційних ін­новаційних вкладень у промисловості відіграє амортизаційна по­літика. Законодавства багатьох країн передбачають особливий пільговий порядок амортизації основних засобів, що використо­вується для проведення інноваційної діяльності шляхом введення прискорених норм амортизації або повного одночасного списан­ня їх вартості. У світовій практиці використання прискореної амортизації найбільший розвиток отримали такі моделі, як зни­ження тривалості періоду корисного використання обладнання та встановлення різних ставок амортизації протягом терміну екс­плуатації основних засобів (підвищених у перші роки та низьких у наступні). Додаткові грошові надходження, що отримують вна­слідок цього підприємства, стають важливим фінансовим джере­лом інноваційного розвитку. Як справедливо зазначає Ю.М. Ба-жал, у передових країнах норми амортизації сьогодні виконують функцію створення передумов прискорення обігу основного ка­піталу і є стимулом для підприємств, які проводять активну полі­тику технологічного оновлення [1, с. 211].

Іншим напрямом стимулювання залучення коштів на іннова­ційну діяльність машинобудівних підприємств є заходи у фінан­сово-кредитній сфері. Необхідність такого стимулювання зумов­лена високим ризиком інноваційних проектів, тривалим, як правило, терміном їхньої реалізації (до отримання очікуваних фі­нансових результатів), значними масштабами, високими процен­тними ставками тощо, що ускладнює, а іноді й робить неможли­вим отримання кредитів чи інших видів зовнішнього фінансу­вання під проведення інновацій. У світовій практиці стимулю­вання залучення коштів на інноваційну діяльність підприємств у фінансово-кредитній сфері здійснюється шляхом надання префе­ренцій комерційним банкам, що кредитують інноваційну діяль­ність підприємств, а саме:

зменшення ставки податку на прибуток комерційних банків, що здійснюють довгострокове кредитування інноваційних проектів;

звільнення від оподаткування частини прибутків банків, що інвестується в акції підприємств, які виробляють високотехноло-гічну інноваційну продукцію;

зниження норми обов' язкового резервування коштів;

пільгового рефінансування банків, які надають кредити для реалізації інноваційних проектів;

надання права участі у майбутніх прибутках профінансова-ного інноваційного проекту тощо.

Важливим інструментом стимулювання є також державне га­рантування інвестицій [3, с. 13], тобто забезпечення виконання фінансових зобов' язань виконавця інноваційного проекту перед фінансовим інститутом, що виступає також запобіжним засобом захисту фінансового інституту від ризиків фінансування вико­нання проекту.

Ефективне функціонування механізму фінансування інновацій­ної діяльності можливе лише за умови існування розвиненого фі­нансового ринку. Тому заходи, спрямовані на стимулювання роз­витку фондового ринку, венчурного капіталу (венчурних фондів, а також приватних осіб — так званих «ділових ангелів», зацікавле­них у прямому інвестуванні свого капіталу у перспективні підпри­ємства), банківської системи, лізингових операцій тощо сприяють полегшенню доступу підприємств до фінансових ресурсів.

Висновки. Таким чином, важко зробити однозначні висновки про те, практика якої країни чи які саме інструменти державної фінансової підтримки інновацій, стимулювання залучення коштів на інноваційну діяльність є найефективнішими, адже кожна країна вирішує свої власні, часто унікальні завдання. Спільним для всіх розвинених країн є розбудова комплексної, збалансованої системи фінансової підтримки інноваційної діяльності при постійному по­шуку найоптимальніших шляхів поєднання прямого бюджетного фінансування та стимулювання залучення коштів на інноваційну діяльність підприємств при загальній тенденції посилення подат­кового стимулювання інноваційної сфери. Особливо важливою є виважена стимулююча політика держави в інноваційній сфері за умов ресурсодефіцитної економіки з ознаками несприятливого ін­вестиційного клімату, що є характерною для України.

Література

1. Бажал Ю.М. Економічна теорія економічних змін: навч. посібн. / Ю.М. Бажал. — К.: Заповіт, 1996. — 238 с.

2. Иванова Н.И. Национальные инновационные системы / Н.И. Иванова. — М.: Наука, 2002. — 244 с.

3. Кузьмін О.Є. Проблеми оцінювання і формування інвестиційного потенціалу машинобудівних підприємств [монографія] / О. Є. Кузьмін, С.В. Князь, Ю.О. Андріанов. — Львів: Вид-во ДП «Видавничий дім «Укрпол», 2008. — 236 с.

4. Наука, технологии и промышленность ОЭСР: Отчет о результатах 2005 г. Режим доступу: http://www.oecd.org/document/63/0,2340,en_ 2649_34273_33995839_1_1_1_1,00.html.

5. Наукова та інноваційна діяльність в Україні: Статистичний збір­ник. К.: ДП «Інформаційно-видавничий центр Держкомстату Украї­ни», 2009. — 362 с.

6. Основні засоби України: Статистичний збірник. — К.: Державний комітет статистики України, 2008. —157 с.

7. Статистичний щорічник України за 2007 рік: Статистичний збір­ник. — К.: Державний комітет статистики України, 2008. — 570 с.

8. Швабій К. Інвестиційні стимули в механізмі оподаткування при­бутку підприємств в Україні / К. Швабій, Д. Серебрянський // Економі­ка України. — 2007. — № 7. — С. 32—40.

Стаття надійшла до редакції 27.10.2010.

УДК 658.29

Г.Є. Ямненко, канд. екон. наук, асистент кафедри економіки підприємств ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»

ІНФОЛОГІЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ ЯК ОСНОВА СТВОРЕННЯ ОБ'ЄКТА РОЗВИТКУ, ОРІЄНТОВАНОГО НА ЗНАННЯ

Анотація. У статті розглянуто інфологічне моделювання у процесі управління сучасним підприємством. Вказано на необхідність побудови інфологічної моделі, яка дозволяє розробити механізм формування кон­курентних переваг сучасного підприємства на основі інформаційних і логічних взаємозв'язків.

Аннотация. В статье рассмотрено инфологическое моделирование в про­цессе управления современным предприятием. Указано на необходимость построения инфологической модели, которая позволяет разработать ме­ханизм формирования конкурентных преимуществ современного предпри­ятия на основе информационных и логических взаимосвязей.

© Ямненко Г. Є., 2010

Страницы:
1 


Похожие статьи

Н В Шевчук - Ефективність діяльності машинобудівних підприємств