О Дудар - Жанрова своєрідність соціально-психологічних романів «сестри річинські» - страница 1

Страницы:
1  2 

тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира гнатюка

ДУДАР Олена Вікторівна

УДК 82.091

ЖАНРОВА СВОЄРІДНІСТЬ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИХ РОМАНІВ «СЕСТРИ РІЧИНСЬКІ» ІРИНИ ВІЛЬДЕ ТА «ОПЛОТ» ТЕОДОРА ДРАЙЗЕРА:

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АСПЕКТ

10.01.05 - порівняльне літературознавство

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Тернопіль - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник:       доктор філологічних наук, професор

ТКАЧУК Микола Платонович,

Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, завідувач кафедри історії української літератури.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

ЗИМОМРЯ Микола Іванович,

Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, завідувач кафедри теорії та практики перекладу;

кандидат філологічних наук, доцент БОГАЧЕВСЬКА Лілія Орестівна,

Прикарпатський національний університет

імені Василя Стефаника, доцент кафедри іноземних мов.

Захист відбудеться «11» березня 2011 р. о 15.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої Ради К 58.053.02 у Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка (46027, м. Тернопіль, вул. М. Кривоноса, 2).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (46027, м. Тернопіль, вул. М. Кривоноса, 2).

Автореферат розіслано 9 лютого 2011 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради

І. В. Папуша

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Імена Ірини Вільде та Теодора Драйзера, взяті окремо, символізують самодостатність класичних реалій культури, але, поставлені поряд, відкриваються у новому світлі. В такому контексті вони здатні створити оригінальне семантичне поле, існування і зміст якого потребує обґрунтування і розшифрування. Про українсько-американські літературні контакти та взаємовпливи початку ХХ століття (від контактних зв'язків до загальних типологічних явищ) написано вже немало. Із дослідників української науки з компаративістики вкажемо праці Д. Наливайка, Р. Гром'яка, Л. Грицик, Д. Затонського, Т. Денисової, М. Зимомрі, Т. Гундорової, П. Рихла, К. Шахової, Р. Зорівчак, Ю. Лідського та інших фахівців. Доцільними і перспективними видаються подальші дослідження особливостей літературних універсалій крізь оптику порівняльних студій, зокрема соціально-психологічних романів «Сестри Річинські» Ірини Вільде та «Оплот» Теодора Драйзера.

Хоча твори Ірини Вільде та Теодора Драйзера в річищі компаративного дискурсу не розглядались, вони типологічно споріднені. Видатна українська письменниця Ірина Вільде ввійшла в українську літературу як майстер оповідання, новели, повісті, роману, працювала в галузі публіцистики і художньої критики. Низка оцінок творчості Вільде належить багатьом відомим українським письменникам. Першими відгукнулись на її ранню творчість О. Бучимінська, М. Рудницький, С. Тудор. Біографію та творчий шлях ґрунтовно висвітлено у працях М. Вальо, В. Качкана. Різним аспектам художньої творчості прозаїка присвячені студії І. Денисюка, М. Кодака, Л. Новиченка, С. Шаховського та ін. Помітно активізувались сучасні літературознавці: І. Захарчук, Н. Мафтин, Ж. Попович. Вершиною художньої майстерності Ірини Вільде вважається роман «Сестри Річинські», останній великий за обсягом твір авторки (пізніше друком вийшла збірка ліричних мініатюр «Окрушини» (1969)).

Не менш різнорідною є творча спадщина Теодора Драйзера: оповідання, романи, п'єси, публіцистичні статті. Його творчість була предметом уваги дослідників з часу виходу у світ першого роману «Сестра Керрі» (1900). Однією з перших робіт, в якій простежено творчий шлях Т. Драйзера, була книга Д. Дадлі, де представлені не лише біографічні дані, але й рецепція сучасників особистості письменника та його творчості.

Серед досліджень, присвячених вивченню життєпису та творчого спадку автора, необхідно виокремити книги А. Кейзіна, Р. Лундена, Р. Лехана, Ф. Матіссена, М. Тьядер, Ч. Шапіро, для яких характерною є увага не лише до біографії Драйзера, але й до системи художніх образів письменника. У радянській та пострадянській американістиці суттєвий внесок до вивчення творчості Т. Драйзера зробили С. Батурин, С. Динамов, Т. Денисова, Я. Засурський, Н. Самохвалов та ін. Вивченню окремих проблем художнього методу присвячені студії Г. Менкена, Є. Морозкіної Г. Постнова, В. Солодовник. Наявні дослідження з «драйзеріани»зосереджуються, як правило, на окремих аспектах творів, а їхню текстуальну базу складають лише найвідоміші твори автора. Роман «Оплот» (1946), над яким Т. Драйзер працював тридцять три роки, виданий після смерті автора, став об'єктом вивчення Я. Засурського, В. Круглеєвської, Є. Морозкіної та інших учених.

Романний доробок Ірини Вільде припадає на 1958-1964 роки, однак беручи до уваги ґрунтовну обізнаність письменниці зі світовим літературним процесом загалом та з новаторськими творчими методами зокрема, відзначимо, що Вільде ніде не виявляла свого ставлення до роману Драйзера «Оплот». Це дає підстави для твердження про паралелізм художнього мислення обох митців, характерне явище, коли майже водночас у різних країнах з'являються твори, проблематикою яких є сім'я як визначальний чинник людського існування. Такі типологічні сходження вказують на взаємозв'язок світового літературного процесу на рівні кругообігу ідей, образів, задумів і форм. Водночас порівняльно-типологічний аналіз дає можливість виявити і розбіжності у підході до трактування цієї проблематики, зумовленої різним світоглядом, художнім методом, національною специфікою. «Якщо вивчення схожостей, аналогій, - пише словацький дослідник Д. Дюришин, - сприяє з'ясуванню загальних закономірностей літературного розвитку, то вивчення відмінностей дає дуже важливі факти для встановлення специфічних особливостей літературних явищ і процесів, для розкриття прикмет своєрідності, самобутності»[1].

Актуальність дисертаційного дослідження полягає в досвіді конкретного прочитання ґетевської формули «світова література», яку експлікують тією чи іншою мірою всі компаративістичні дослідження сучасності. Зближення імен несхожих митців у роботі є вмотивованим, оскільки дає можливість вияскравити творчу індивідуальність засобами компаративної поетики. До цього часу в такому контексті творчість Ірини Вільде та Теодора Драйзера не розглядалась. До зіставних інтерпретаційних операцій спонукає жанрова природа романів Ірини Вільде «Сестри Річинські» та Теодора Драйзера «Оплот». У світлі сучасних методологічних дослідницьких парадигм переосмислюємо попередній метакритичний дискурс з його прямолінійною оцінкою творів обох митців та уявлення про невисокий художній рівень їх полотен. З цією метою встановлено місце і роль соціально-психологічних романів у тогочасному літературному процесі.

Зв'язок із науковими програмами і планами. Тема дисертації відповідає проблематиці, яку розробляють працівники кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка («Проблеми   рецептивної   поетики,   наратології   і   трансляторики   в українсько-зарубіжнихлітературних зв'язках», номер державної реєстрації 0105U000748). Тема дисертації погоджена і схвалена бюро координаційної ради при Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України з проблеми «Класична спадщина та сучасна художня література» (витяг з протоколу № 5 від 18 грудня 2003 р.).

Мета дослідження - визначити жанрові різновиди соціально-психологічних романів Ірини Вільде та Теодора Драйзера, з'ясувати закономірності художньої специфіки романних конструкцій наративу в порівняльному аспекті. Пріоритетними є акценти на типологічній подібності та суттєвих відмінностях у важливих питаннях творення жанру соціально-психологічного роману української письменниці та американського автора.

Поставлена мета зумовлює необхідність розв'язання таких завдань:

- обґрунтувати жанровий статус романів Ірини Вільде «Сестри Річинські» та Теодора Драйзера «Оплот»;

- провести типологічний аналіз конфліктів епіки Вільде та Драйзера;

- дослідити особливості художньої реалізації та функціонування архетипів у творах обох митців;

- окреслити специфіку наративного дискурсу українського та американського романів;

- виявити типологічні сходження та відмінності, що виникають між романами Вільде та Драйзера при введенні психологічного елементу в наративний дискурс;

- з'ясувати вияви національної та жіночої ідентичності у розповідній стратегії роману Ірини Вільде «Сестри Річинські».

Об'єктом дослідження є романи Ірини Вільде «Сестри Річинські» та Теодора Драйзера «Оплот».

Предмет дослідження: жанрові та поетикальні особливості соціально-психологічних романів Ірини Вільде «Сестри Річинські» та Теодора Драйзера «Оплот».

Теоретико-методологічною основою дисертації є фундаментальні положення класичного і сучасного літературознавства про природу жанру роману (М. Бахтін, Д. Затонський, Н. Копистянська, М. Ткачук, В. Шкловський та ін.), зокрема, жанру сімейного роману (Т. Денисова, З. Кірнозе, Х. Сас, О. Чичерін та ін.), його психологічний (психологічні праці К. Горні, З. Фройда, К. Г. Юнґа та ін.) та художній аспекти. Використано позитивний досвід культурно-історичного і біографічного підходів (концепції О. Веселовського, естетика Г. Гегеля, Ш. Сент-Бева та ін.). Відповідно до поетикальних домінант тексту застосовуються різноманітні конкретно-текстові підходи: дослідження архетипів у романах спирається на праці С. Біркхойзер-Оері, Ю. Лотмана, Є. Мелетинського, В. Проппа, Е. Самуельса; під час наративного аналізу враховуються дослідницькі надбання Ж. Женетта, В. Кухаренко, Б. Успенського, В. Шміда та ін.; до вивчення проблеми національної ідентичності залучаються праці С. Андрусів, Г. Гачева,

П. Рікера, Е. Сміта, Е. Фромма. Відповідно до мети і завдань у дисертаційному дослідженні на різних етапах застосовувалися літературознавчі методи: біографічний, порівняльно-типологічний, психологічний, архетипний, культурно-історичний, наратологічно-поетикальний.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше в українському літературознавстві виявлено типологічну спорідненість соціально-психологічних романів «Сестри Річинські» Ірини Вільде та «Оплот» Теодора Драйзера. У річищі компаративного аналізу текстів романістів досліджено психоаналітичну та наратологічну стратегію творів. Окрім компаративної новації, пропонована дисертація сприяє виявленню глибинних витоків філософсько-естетичних систем письменників, встановлює значення роману «Сестри Річинські» Ірини Вільде для українського красного письменства.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що матеріали дисертації можуть бути використані під час викладання курсів з історії української літератури середини ХХ ст., історії зарубіжної літератури, американістики, на практичних та семінарських заняттях з теорії літератури, у спецкурсах з проблем жанрології та наратології, а також у дослідженнях, безпосередньо пов'язаних із творчістю Ірини Вільде та Теодора Драйзера.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження обговорювалися на науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу Тернопільського державного економічного університету у 2004, 2005, 2007 роках; XIV Міжнародній науковій конференції «Мова і культура» імені професора Сергія Бураго (Інститут філології Київського національного університету імені Т. Г. Шевченка, 20-24 червня 2005 року); двох міжнародних наукових конференціях «Іноземномовна комунікація: здобутки та перспективи» (Тернопіль, 2006, 2008); Всеукраїнській науковій конференції «Володимир Гнатюк у контексті розвитку сучасної культури України» (Тернопіль, 12-13 травня 2006 року).

Публікації. Основні положення та результати дослідження відображено у шести одноосібних статтях, опублікованих у фахових виданнях, визнаних ВАК України, та двох тезах міжнародних наукових конференцій.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (294 позиції). Загальний обсяг дисертації - 192 стор., основний текст - 166 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ У вступі обґрунтовано вибір та актуальність обраної теми, визначено мету, завдання, об'єкт та предмет дослідження, розкрито новизну та практичне значення результатів дослідження, сформульовано основні положення, що виносяться на захист, доведена їх теоретична та практична значущість;   представлено   теоретико-методологічну   основу   дисертації   й   методи аналізу,відображено її апробацію.

У першому розділі «Сестри Річинські» Ірини Вільде та «Оплот» Теодора Драйзера у контексті особливостей становлення соціально-психологічних романів» проаналізовано теоретичні підходи до визначення жанру обох романів українськими та зарубіжними літературознавцями з урахуванням домінуючих рис творів, проведено типологічний аналіз конфліктів.

У підрозділі 1.1. «Жанрова семантика романів «Сестри Річинські» Ірини Вільде та «Оплот» Теодора Драйзера» акцентовано на тому, що романи мають традиційну форму сімейної хроніки: йдеться про два покоління Річинських у Вільде та три покоління роду Барнсів у Драйзера, зміна яких відбиває хід історичного часу. Проте

твори містять риси кількох типів романного повістування. З метою чіткішого термінологічного визначення термінів, зокрема жанрових особливостей, увиразнюються поняття сімейної хроніки, сімейно-побутового, психологічного та роману виховання. Експлікуються поняття роману з релігійно-філософською проблематикою як жанровий різновид філософського роману (за Г. Костенком) та «роману пробудження» (за С. Розовською).

Констатується, що сімейний роман, поряд з романом кар'єри, в художньому світі якого герой «відходить від самого себе», побутовим романом, в якому людина поставлена у вузькі рамки свого повсякденно-побутового існування, психологічним, що досліджує глибини внутрішнього світу особистості, соціальним, що розглядає закони суспільно-політичного життя, історичним, що зображує історичні обставини та події як неминучий процес законів епохи, - свідчення жанрового розмаїття роману. Прикметними ознаками цього жанрового різновиду роману є змалювання внутрішньосімейного конфлікту і родинних стосунків, відтворення характеру зв'язку особи з іншими членами сім'ї та суспільством, групування героїв за принципом руху від органічної єдності до розриву, а також циклічність подій, своєрідність хронотопу, що виявляється в повторюваних, звичних у своїй буденності подіях сімейного життя: народження, навчання, одруження, виховання дітей, смерть, похорон (Х. Сас). Сюжети обох романів - концентричні, тобто події у них розвиваються в причинно-наслідкових зв'язках.

Ірина Вільде та Теодор Драйзер сконцентрували всі найглибші соціальні, духовні, політичні, суспільні суперечності та конфлікти у родинному колі. Епічні полотна виразили усвідомлення нових завдань літературного жанру, тенденцію переходу роману від зображення особистості в її стосунках із середовищем до художнього відтворення суспільних процесів. Поведінка і вчинки героїв зумовлені сприйняттям дійсності. Предметом творчого дослідження авторів стала людина, що йде шляхом самопізнання, самоспостереження. У романах майстерно поєднано загальне (соціально-історичне) й особисте (індивідуально-психологічне) начала. Митці узагальнили характерні ознаки морального, суспільного буття, змалювали яскраві образи та духовний,психологічний стан епохи. Автори підкреслили руйнівну силу антигуманних обставин, що позначається на становленні характеру та внутрішньому світі людини. Через художньо -психологічне осмислення типових представників суспільства розкривається ідейно-духовне кредо, загальна концепція твору. Отже, спостерігаємо риси, притаманні матриці соціально-психологічного роману, в якому суспільнозначущі події і процеси передаються шляхом розкриття психології героїв, їх думок, прагнень, почуттів, переживань.

Систематизація матеріалу та розмежування термінологічних категорій дозволили узагальнити, що «Сестри Річинські» Ірини Вільде за формою наративу, зовнішніми ознаками -сімейна хроніка, за характером сюжетних колізій, смисловим навантаженням (змістом), саморефлексіями головних героїв - соціально-психологічний роман, як і «Оплот» Теодора Драйзера - сімейна хроніка з рисами соціально-психологічного роману, що і дало підставу розглядати ці твори обох митців, застосовуючи компаративістський аналіз.

У підрозділі 1.2. «Конфлікт як жанротворчий чинник соціально-психологічного роману» проаналізовано ідейно-змістовий та художній рівні вияву конфліктів у творах.

Крізь оптику авторської психологічної концепції, що кореспондує з теоретичними обґрунтуваннями психологів (К. Г. Юнґ, К. Горні та ін.), змодельовано духовне життя особи. Буття людини у художньому дискурсі розгортається у двох головних вимірах: внутрішньому і зовнішньому. Внутрішній - світ переживань, роздумів, мрій, спогадів, зовнішній - контакти зі зовнішнім світом. Система конфліктів романів Ірини Вільде «Сестри Річинські» та Теодора Драйзера «Оплот» проаналізована у річищі: суспільство - сім'я - члени сім'ї. Зазначено, що типологічні сходження та відмінності між творами існують у розв'язанні конфлікту, притаманного для реалістичної літератури ХХ століття, - конфлікт між особистістю і суспільством. Його подібність у романах Вільде та Драйзера не є наслідком контактних зв'язків і взаємодії, однак зумовлена схожими обставинами часу. Цьому жанровому різновиду роману притаманний глибокий морально-етичний конфлікт, за допомогою якого розкривається духовно-етичний світ героїв. Окреслено такі його моделі:

Конфлікт: сім'я - суспільство. Сімейна тема в романах митців та їх конфлікт набуває гуманістичного забарвлення. Конфлікт роману не замикається сімейною сферою, трагічна глибина його есплікується через порушення «сімейності», суперечність між поколіннями та носіями протилежних суспільних інтересів. В аналізованих полотнах Вільде та Драйзера специфіка конфлікту не визначається тільки протистоянням позитивних і негативних героїв. Звичайно, традиційне протиборство полярних сил у романах наявне, проте воно не є чинником конфліктної гостроти в її звичному розумінні. Розташування опозиційних сил окреслює новий рівень художнього конфлікту, якісно відмінний від попередньої романної прози. Простежується еволюціяв змалюванні письменниками соціально зумовленого конфлікту, своєрідного «енергоносія художнього світу» (Р. Гром'як), авторської естетичної концепції людини. Йдеться не про антагоністичні відносини, не вороже ставлення героїв один до одного, а про умови онтології особи початку ХХ століття, її вибір.

Внутрішньосімейні конфлікти. Відсутність грошей як засобу для існування в «Сестрах Річинських» є джерелом сімейних конфліктів, що призводять до деформації родинних почуттів, поглиблюють внутрішні конфлікти, зумовлюють рефлексії героїв, моделювання психологічних ситуацій. Вчинки героїнь роману, їх моральний вибір свідчать про захисну реакцією на виклики меркантильного й антигуманного світу. Адже основним питанням для героїв стає питання не «як жити?», а «як вижити?». Теодор Драйзер, як й Ірина Вільде, визнає руйнівну силу грошей, але в «Оплоті» - це ще й засіб згубного впливу на душу молодої людини, нівелювання найвищих людських цінностей, що призводить до трагедії. Обидва письменники визнають неспроможність сім'ї конкурувати з прагматичністю суспільства. Ще М. Бахтін підкреслював важливість теми ідилії (як типу хронотопу) в романі поколінь. У соціально-психологічних романах українського та американського митців порушується проблема руйнування ідилії, ідилічно-сімейних і патріархальних відносин. Спостерігається нове трактування й оцінювання ідилічного та руйнівної сили антигуманного світу. Родинна закоріненість героїв Вільде та Драйзера втрачається під впливом культурних, національних та індивідуально маркованих чинників.

Внутрішні конфлікти. Вивчення причин зростання агресії у суспільстві змусило Ірину Вільде і Теодора Драйзера апелювати до психологічних мотивацій асоціальної поведінки особи, до моделювання двовимірності конфлікту. В контексті психологічного аналізу український та американський романісти художньо досліджують проблеми аморальності сучасного світу героїв на рівні несвідомого. З цією метою вони застосовували невласне пряме мовлення, потік свідомості, підтекст, двоголосся.

Зокрема, зображення жіночої психіки у випробовуванні небезпекою (Франків прийом) було оригінальним в українському романі середини ХХ ст., як і змалювання Т. Драйзером статики характеру і внутрішнього світу героя (включно з патологічною психікою) для американської літератури. Зазначено, що Теодор Драйзер один із перших серед американських романістів досліджував соціальні та психологічні проблеми суїцидальної поведінки особи, мотиви та передумови самогубства.

У другому розділі дисертації «Вербалізація першообразів несвідомого у соціально-психологічних романах Ірини Вільде «Сестри Річинські» та Теодора Драйзера «Оплот»

здійснено порівняльний аналіз творів під кутом зору міфопоетики.

Підрозділ 2.1. «Особливості художньої реалізації архетипу Матері» присвячено дослідженню жіночих образів-інтерпретантів у світлі Юнґівського трактування архетипу Матері ваналізованих романах.

Сучасні літературознавці вважають, що материнство являє собою умовний код, систему знаків, які продиктовані етнографічно даним середовищем і відповідним історико-культурним пластом, що гарантує стабільність цього соціуму, самої культури. Функцію таких знаків виконує архетип Матері, який є праобразом у всіх культурах, що увібрав у себе ідеальні характеристики ментальності «жіночого світу». С. Андрусів підкреслює: «Архетип Великої Матері завше домінував в українському світі: це випливає з прив'язаності до землі хліборобського народу і породженого ним відчуття вічної приналежності до цієї землі-дому, простору-лона, звідки зродився і де зріс цей етнос, землі-матері, яка народжує і годує-плекає» . На відміну від Теодора Драйзера, Ірина Вільде представила галерею образів матерів і, відповідно, наділила їх як позитивними, так і негативними рисами архетипу Матері. Послаблений архетип Матері (Олени Річинської) в українському романі стає однією з причин відчуття загубленості в світі, в якому перебувають персонажі. У свою чергу образи матерів (Ханна та Бенішия Барнс) американського прозаїка є уособленнями сакральних та структурних архетипових характеристик. Таким чином, модифікації архетипу Матері постають втіленням національного характеру та ментальних рис.

У підрозділі 2.2. «Архетип Батька як відображення світоглядної установки автора» проаналізовано реалізацію архетипу Батька в соціально-психологічних романах Ірини Вільде «Сестри Річинські» та Теодора Драйзера «Оплот». Наголошено на превалюванні в американській культурі саме цього архетипу (Т. Остапчук).

Головні чоловічі образи соціально-психологічних романів письменників наповнені рисами архетипу Батька. Попри перевагу рис психічної структури Батька у Солона Барнса, американський митець трансформує у романі Біблійні коди (мотиви, образи), вводить символи, створюючи певну художню «надсистему». У творі також наявна символіка, що увиразнює розуміння героєм, а відтак читачем основ світоустрою.

Прототипом головного героя, на думку біографів та критиків (Я.Засурський, Є. Морозкіна), став батько Теодора Драйзера. Саме застосування міфопоетичного підходу до аналізу творчого доробку письменника дозволило схарактеризувати біографічне міфологізування та міфотворчість.

Підрозділ 2.3. «Інтерпретація міфологеми Дому» сфокусовано на дослідженні особливостей відображення Іриною Вільде та Теодором Драйзером міфологеми Дому. Родинний світ - класична форма побудови епічного роману. В основі «Сестер Річинських» Вільде та «Оплоту» Драйзера покладено модель світу - світ як дім - сім'я з відношеннями: мати - батько -діти. Світ цей, не замкнутий у собі, розглядається як головна ланка національного етносу. Особливого  значення   міфологема   Дому   набуває   в   українському   «етнічному оточенні»

2 Андрусів С. Модус національної ідентичності : Львівський текст 30-х років ХХ ст. : [монографія] / Стефанія Андрусів. -Тернопіль : Джура, 2000. - С. 317.

 (О. Кульчицький). Проте в аналізованих творах сім'я не тільки місце дії, а спосіб зв'язку героїв, дивні хитросплетіння доль і подій, елемент сюжетно-композиційної організації. У семіосфері текстів символічний образ дому виокремлюється на рівні двох структурних компонентів -прагматичного та сакрального. У сфері прагматичній дім-житло мислиться як споруда, здатна задовольняти певні людські потреби, а також як місце душевного та психологічного комфорту. Й український, і американський письменники на перший план висувають дім як духовний центр, замкнутий простір, функцією якого є захист, що забезпечує вихід назовні і контакти зі зовнішнім світом. Життєвий простір героїв умовно поділений на побутовий, внутрішній і психологічний виміри. Водночас архетип Дому міфологізується, стає антидомом, пов'язується з руйнівним началом, яке втілюється у втраті гармонії, добродіяння, атмосфери поваги й любові до людини, сімейного вогнища. У його просторі здійснюється давній обряд ініціації героїв, що пов'язується з їхнім переходом зі стадії дитинства у стадію духовної зрілості. Майбутній дім для Олени Річинської - втілення не самотності і безнадії, а несвідоме нагромадження почуттів і сил. Дім Барнсів схожий на міфічний ковчег Ноя, тому незаперечним фактом є елемент релігійного, сакрального призначення - спасіння душі.

Поєднує романи «Сестри Річинські» Вільде та «Оплот» Драйзера те, що будинки-родини втрачають свою єдність під тиском суспільних та індивідуально маркованих чинників, проте набувають можливості продовжувати свої історії не стільки завдяки зовнішнім перевтіленням, скільки завдяки зміні сприйняття світу, заміні розуміння. Обидва автори акцентують увагу на наслідках (гріхопадіння, помилки): в одному випадку - це смерть його глави, у другому -обмежена фанатичність.

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

О Дудар - Жанрова своєрідність соціально-психологічних романів «сестри річинські»

О Дудар - Місце черниговских губернских ведомостей у суспільно-політичному житті україни

О Дудар - Ретроспекція як основна зміна напрямку руху художнього часу у романах вільде

О Дудар - Особливості художньої реалізації архетипу матері в романах ірини вільде сестри річинські та теодора драйвера оплот

О Дудар - Особливості художньої реалізації архетипу матері в романах ірини вільде сестри річинські та теодора драйвера оплот