Б Фостик - Забезпечення національних економічних інтересів україни в умовах cot - страница 1

Страницы:
1  2 

УДК 339.5

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЦІОНАЛЬНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ІНТЕРЕСІВ УКРАЇНИ В УМОВАХ COT

Богдан Фостик*

АНОТАЦІЯ. У роботі встановлено стратегічні напрямки реалізації за­ходів протекціоністської політики, визначено структуру та зміст комплексу заходів щодо забезпечення національних економічних інте­ресів України в умовах членства в COT. Приділено увагу методам удо­сконалення митно-тарифного захисту в Україні.

КЛЮЧОВІ СЛОВА. Національні економічні інтереси, політика протекціоніз­му,  Світова організація торгівлі.

Вступ України до СОТ став підтвердженням серйозно­сті поступального руху нашої держави до побудови ві­дкритої ринкової економіки, суттєвою рисою якої є лібералізація зовнішньої торгівлі та інтеграція до системи світогосподарських зв'язків. Вже нині вітчи­зняна економіки досягла високого рівня відкритості — останніми роками зовнішньоторговельний оборот пере­більшив за обсягом ВВП країни, а отже постала загро­за надмірної залежності розвитку національної еконо­міки від зовнішніх чинників. Подолання такої загрози полягає у впровадженні у зовнішньоторго­вельну політику держави елементів протекціонізму, тобто системи захисних заходів у сфері зовнішньої торгівлі.

Аналізу ефективності діяльності держави в умовах членства в СОТ та питанням забезпечення національних інтересів у новому правовому середовищі присвячені роботи українських фахівців, а саме І. Бураковсько-го[1], О. Верстяка[2], В. Жука[3], Д. Сидоренко-Стеценко[4], Т.  Циганкової[5],   Р.  Піонтковського[6] та інших учених.

* Фостик Богдан Володимирович — Головний консультант Секретаріату Комітету Верховної Ради України з міжнародних відносин. Закінчив Ін­ститут міжнародних відносин Київського національного університету іме­ні Тараса Шевченка. Сфера наукових інтересів — зовнішньоекономічна ді­яльність України,  міжнародна торговельна політика.

Світовий досвід свідчить, що протекціоністську по-літку застосовують більшою чи меншою мірою практично всі країни світу. Проблема постає лише у конкретному наповненні змістом політики протекціонізму та у фор­муванні комплексу захисних заходів з метою впрова­дження такої політики. Проведений вище аналіз зару­біжного та вітчизняного доробку з питань практичного впровадження протекціонізму показав, що така політи­ка є ефективною переважно у короткостроковому періо­ді. У довготривалішій перспективі починають виявля­тися негативні наслідки протекціонізму, пов'язані із консервацією неефективної структури виробництва, зростанням виробничих витрат та, відповідно, ціни готової продукції і, як наслідок, зменшенням реаль­них доходів населення. Тому ефективним може стати раціональне поєднання лібералізаційних та протекціо­ністських заходів у зовнішньоторговельній політиці України. Причому протекціоністська політики має ха­рактеризуватися селективністю, обмеженим терміном впровадження, взаємоузгодженістю з іншими напрямками державної економічної політики та базуватися на ви­могах угод ГАТТ/СОТ.

Заходи протекціоністської політики мають здійсню­ватися за двома стратегічними напрямками:

1) сприяння розвитку зовнішньої торгівлі через зро­стання експорту, вибіркове обмеження імпорту та ра­ціоналізацію їхньої географічної та товарної стру­ктури ;

2 Верстяк О.М. Модель зовнішнього сектора економіки України з країнами — найбільшими партнерами / О.М. Верстяк, А.В. Верстяк // Віс­ник ЧТЕІ. — 2009. — № 3.  — С. 79-87.

3 Жук В.М. Кількісна оцінка впливу обмінного курсу та інших факто­рів на інтенсивність зовнішньоекономічної діяльності / В.М. Жук // На­укові записки НАУКМА.  Серія економічна.  — 2009. — Вип.   64. — С. 47-51.

2) стимулювання розвитку національної економіки, передусім її реального сектору.

В основі комплексу протекціоністських заходів ма­ють бути покладені наступні положення:

1) захисні заходи мають бути спрямовані на підтри­мку тих галузей, котрі можуть забезпечити конкурен­тоспроможність національної економіки на міжнародно­му рівні;

2) протекціоністська політика має забезпечувати до­статній рівень захисту внутрішнього ринку з дотри­манням балансу щодо задоволення внутрішнього попиту та дотримання економічної безпеки (продовольчої, те­хнологічної,  екологічної тощо);

3) у процесі здійснення захисних заходів має бути досягнута рівновага між заохоченням державою пріо­ритетних форм і напрямків економічної діяльності та державним контролем за діяльністю суб'єктів го­сподарювання у зовнішньоторговельній сфері.

При розробці системи захисних заходів також обов'язково потрібно враховувати сучасні тенденції розвитку світового господарства: глобалізацію світо­вого розвитку; лібералізацію міжнародної торгівлі; інформатизацію та транснаціоналізацію виробництва; посилення конкуренції на світових ринках; зростання технологічної спрямованості експорту; соціалізацію та екологізацію економічного розвитку; активізацію інтеграційних процесів тощо.

З огляду на вищевказане, комплекс протекціоністсь­ких заходів щодо забезпечення національних економіч­них інтересів України має складатися з наступних су-бкомплексів  (рис.  1):

Удосконалення митно-тариф­ного захисту

Удосконален­ня нетариф но­го захисту

Державна підтримка промисловості

Державна підтримка інноваційної діяльності

Державна підтримка сільського господарства

Рис.   1.  Структура комплексу заходів щодо забезпечення національних економічних інтересів України в умовах членства в СОТ

1) удосконалення нормативно-правової бази та регу­ляторного середовища здійснення зовнішньоторговель­ної діяльності;

2) заходи з обмеження імпорту з метою захисту вну­трішнього ринку:

♦ удосконалення митно-тарифного захисту;

♦ обґрунтовані заходи нетарифного протекціонізму;

3) стимулювання експортного та імпортозамінного виробництва в пріоритетних галузях національної еко­номіки :

♦ надання державної підтримки підприємствам вказа­них галузей;

♦ сприяння модернізації та інноваційній діяльнос­ті таких підприємств;

♦ заходи аграрного протекціонізму.

Заходи з удосконалення нормативно-правового забез­печення зовнішньоторговельної діяльності мають бути спрямовані на подальшу гармонізацію національного права з міжнародним та європейським правом з обов'язковим дотриманням вимог COT, а також на ство­рення сприятливого регуляторного середовища для суб'єктів    зовнішньоторговельної    діяльності.    У ційсфері урядові України, на нашу думку, доцільно здій­снити наступні заходи:

1) розробити та реалізувати Стратегію зовнішньое­кономічної діяльності України, складовою частиною якої може стати Національна концепція реалізації принципів протекціонізму,  запропонована автором;

2) на підставі Стратегії зовнішньоекономічної ді­яльності впроваджувати щорічні державні програми розвитку експортного потенціалу, підвищення конку­рентоспроможності національної економіки; засади державної зовнішньоторговельної політики, котрі ма­ють бути узгоджені із засадами бюджетної політики та програмою соціально-економічного розвитку Украї­ни на відповідний рік;

3) визначити принципові основи поведінки України як члена СОТ щодо подальшого формування правил роз­витку міжнародних торговельних зв'язків з урахуван­ням національних економічних інтересів;

4) підготувати законопроекти щодо внесення змін до законодавства України (за профілем діяльності окремих міністерств та відомств), серед яких першо­черговими,  на нашу думку, є:

• прийняття законодавчого акту, котрий встановлював би нормативно-правові підстави для впровадження тим­часових захисних заходів з метою поліпшення стану платіжного балансу (така можливість передбачена ст. XII та ст. XVIII, B ГАТТ-1994). Такий законопроект, поміж іншим, має включати чіткий перелік обставин, за яких можливим є впровадження тимчасових захисних заходів, які конкретно заходи можуть бути впрова­джені за даних обставин (СОТ дозволяє застосовувати «цінові заходи» — додаткові імпортні збори, вимоги про внесення депозитів імпортерами або інші рівно­цінні торговельні заходи, що відбиваються на ціні імпортованих товарів), термін застосування захисних заходів, механізм їх запровадження тощо;

• внесення змін до Закону України «Про зовнішньое­кономічну діяльність» у частині проголошення одним принципів зовнішньоекономічної діяльності дотримання національних економічних інтересів; обов'язковості вирішення суперечок у відповідності до правил СОТ, уточнення переліку захисних заходів, котрі можуть бути використані у відповідь на дискримінаційні або недружні дії з боку торговельних партнерів;

• внесення змін до діючих Законів України, котрі стосуються окремих напрямків державного регулювання зовнішньої торгівлі — до законів Антидемпінгового кодексу, до Митного тарифу України, законів, котрі стосуються регулювання в агропромисловому комплексі тощо. Детальніше пропозиції щодо таких законопроек­тів будуть викладені у відповідних субкомплексах протекціоністських заходів згідно з визначеними вище напрямками.

Удосконалення митно-тарифного захисту має поляга­ти, з одного боку, в оптимізації ставок митного та­рифу, а з іншого — в розширенні використання інших елементів митного тарифу (тарифна номенклатура това­рів, надання пільг та преференцій за ознакою похо­дження товару тощо) з захисною метою. Конкретні за­ходи у цьому напрямку повинні включати:

1) упровадження селективно-уніфікованого підходу до встановлення ставок митного тарифу, згідно з яким захисна функція покладається на ставки мита на імпо­ртовану продукцію, аналоги якої виробляють конкурен­тоспроможні та перспективні галузі національної еко­номіки. Для таких товарів встановлюють максимально високі (звісно, в рамках зв'язаного рівня) ставки ввізного мита, тоді як для решти товарів має бу­ти встановлений низький рівень митно-тарифного захисту, що сприятиме насиченню внутрішнього ринку імпортними товарами, виробництво яких в Україні є неефективним чи взагалі неможливим. При цьому низькі ставки мита на імпорт мають бути максимально уніфі­ковані, що досягається за допомогою зменшення кіль­кості тарифних коридорів для певної кількості тариф­них ліній, тоді як для тих товарів, котрі користуються підвищеним рівнем митно-тарифного захи­сту, ставки імпортного мита мають бути диференційо­вані у відповідності до економічної доцільності за­хисту тих чи інших конкретних товарних позицій чи підпозицій;

2) розширення використання принципу тарифної ес­калації шляхом зниження ставок мита на сировинні товари, комплектуючі деталі, котрі не виробляються в Україні, на особливо важливі для підвищення кон­курентоспроможності вітчизняних товаровиробників види технологічного обладнання. При цьому мають бути підвищені  в межах  зв'язаного рівня  ставки ім­портного мита на готові вироби з урахуванням можли­востей заміщення імпорту та з метою оптимального за­вантаження вітчизняних виробничих потужностей;

3) підвищення гнучкості та адресності митного та­рифу шляхом використання національної компоненти товарної номенклатури на рівні дев'ятого та деся­того знаків УКТ ЗЕД для відокремлення нових товар­них підкатегорій для ідентифікації найчутливіших до імпорту товарів;

4) більш активне використання сезонних та тимчасо­вих ставок мита з метою врегулювання тимчасових змін у рівні насиченості внутрішнього ринку сезонними то­варами та оптимізації завантаження вітчизняних підп­риємств (особливо це стосується підприємств, котрі переробляють сільськогосподарську продукцію);

5) упорядкування діючої системи тарифних префе­ренцій та пільг для підвищення ефективності регу­люючої функції митного тарифу з урахуванням рівня розвитку країни (чи групи країн), котра користу­ється преференціями, критичності імпорту основних товарів з даної країни для вітчизняної економіки, характеру двосторонніх економічних та політичних зв'язків тощо.

Заходи нетарифного протекціонізму мають ґрунтувати­ся на наданні переваги сучасних захисним засобам — технічним бар'єрам, антидемпінговим, антисубсидій-ним, попереджувальним заходам тощо. Такі заходи по­винні спрямовуватися на захист внутрішнього ринку від недобросовісного та недоброякісного імпорту, для чого доцільно зробити наступні кроки:

1) прискорити роботу з переходу до використання міжнародних стандартів як основи для розроблення на­ціональних технічних регламентів;

2) регулярно уточнювати з використанням останніх наукових розробок максимально допустимі рівні зали­шків забруднюючих речовин, ветеринарних препаратів, пестицидів, інсектицидів, мінеральних добрив у хар­чових продуктах та своєчасно повідомляти про ці зміни інші країн, котрі є постачальниками на украї­нський ринок відповідної продукції;

3) актуалізувати перелік імпортної продукції, кот­ра підлягає обов'язковій сертифікації в Україні у відповідності   до   національних   технічних регламен­тів, або обов'язкова сертифікація якої передбачена діючим законодавством;

4) внесення змін до Законів України «Про застосу­вання спеціальних за ходів відносно імпорту в Укра­їну», «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту», «Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту» щодо спрощення процедури ініціювання відповідних розс­лідувань, зокрема, в частині надання можливості Міжвідомчій комісії з міжнародної торгівлі виступа­ти ініціатором подібних розслідувань за поданням ві­тчизняних товаровиробників чи їх об'єднань, котрі зазнали або можуть зазнати збитків від недобросові­сного імпорту. Подібні зміни підвищать оператив­ність започаткування антидемпінгових та інших поді­бних розслідувань, котрі вже самі по собі є доволі дійовим захисним заходом — їхня ініціація часто зму­шує порушників справедливої конкуренції змінити так­тику поведінки на ринку та відмовитися від демпінгу або субсидування експортної продукції;

5) активізація використання тимчасових адресних захисних та запобіжних заходів з метою захисту вну­трішнього ринку від зниження цін через демпінговий або субсидований імпорт. Для цього доцільно:

• проводити інформаційні заходи щодо повідомлення вітчизняних товаровиробників про можливості таких форм захисту;

• запровадити постійний моніторинг цін на внутрі­шньому ринку з метою якнайшвидшого виявлення фактів демпінгу або непередбачуваного угода ми СОТ субсиду­вання ;

• забезпечити професійну підготовку фахівців у галузі економіки та права, спеціалізацією яких має стати захист вітчизняних товаровиробників та внут­рішнього ринку від недобросовісної конкуренції;

• проведення антидемпінгових, антисубсидійних та попереджувальних розслідувань відповідно з правила­ми Антидемпінгового кодексу СОТ, що унеможливить оскарження результатів таких розслідувань імпорте­рами,  обвинуваченими у порушенні чесної конкуренції.

Крім суто зовнішньоторговельних механізмів захис­ту внутрішнього ринку треба звернути увагу на низку загальноекономічних заходів. Зокрема обов'язковою умовою ефективного функціонування внутрішнього ринкув умовах відкритої економіки є відновлення його міс­ткості за рахунок підвищення платоспроможного попиту населення та покращення фінансового стану підпри­ємств реального сектору національної економіки та формування прозорого та ефективного конкурентного середовища шляхом обмеження тарифів на послуги приро­дних монополій та полегшення доступу споживачів до послуг, що надають такі монополії.

Визначені у Національній концепції реалізації принципів протекціонізму в умовах участі України в COT пріоритетні галузі мають користуватися державною підтримкою з боку держави. Проблема тут полягає в тому, що правилами COT регламентовані суттєві обме­ження фінансової підтримки підприємств чи цілих га­лузей. Тому, при наданні такої підтримки треба бути особливо пильними щодо засобів та програмних цілей надання фінансової допомоги. Тому треба більше уваги приділяти не фінансовим формам підтримки, а іншим її проявам — інформаційному сприянню, кадровому забез­печенню, представницьких функціях державних органів щодо вітчизняних товаровиробників на міжнародній арені тощо. Система заходів щодо надання державної підтримки експортним та іншим галузям промисловості, визначеним як пріоритетні, має складатися з наступ­них елементів:

1) законодавче затвердження переліку пріоритетних галузей щодо виробництва експортної та імпортозамін-ної продукції;

2) розробка та прийняття закону, котрий регулював би відносини щодо надання державою різних форм під­тримки товаровиробникам — експортерам стосовно умов надання такої підтримки, переліку можливих форм державного сприяння, форм контролю за використанням коштів, отриманих в якості фінансової підтримки, та відповідальності за неефективне використання цих ко­штів;

3) спрощення дозвільних процедур щодо експорту то­варів, зокрема, скорочення переліку дозвільної до­кументації, розповсюдження сфери діяльності Єдиних дозвільних центрів на експортні операції, відкриття філій Єдиних дозвільних центрів, котрі обслугову­ватимуть найбільших підприємств-експортерів;

4) спрощення митного оформлення експорту шляхом скорочення   термінів   надання   документів, необхіднихдля переміщення експортних товарів через митний кор­дон України, та їхньої кількості до рівня країн Єв­ропейського Союзу (за даними групи Світового банку Doing Business в Україні для митного оформлення екс­порту потрібно оформити 6 різних документів, що пот­ребує близько 31 дня, тоді як у країнах ЄС таких до­кументів лише 5 та на їхнє отримання потрібно від 12 до 18 днів,  залежно від специфіки країни);

5) спрощення процедури надання дозволів на експорт капіталу з метою створення за кордоном мереж збуту та сервісного обслуговування експортних товарів;

6) інформаційна підтримка експортної діяльності шляхом активізації практичної роботи торговельно-економічних місій України за кордоном щодо розши­рення можливостей збуту експортної продукції, запро­вадження виробничої кооперації, захисту інтересів вітчизняних товаровиробників на зовнішніх ринках;

7) розробка та впровадження спеціальної системи експортного кредитування та страхування, котра пе­редбачатиме компенсацію відсоткової ставки товарови­робникам, котрі експортують промислову продукцію; страхування експортних кредитів шляхом гарантування державою забезпечення фінансових платіжних вимог іноземних партнерів; розширення сфери діяльності ек­спортно-кредитних агенцій, котрі займаються страху­ванням ризиків експортерів; розширення кола товарів та країн призначення експорту, на які поширюються державні гарантії з кредитування та страхування екс­порту;

8) надання фінансової допомоги у відповідності до правил СОТ, зокрема, участь держави у поповненні оборотних коштів акціонерних підприємств шляхом уча­сті у формуванні капіталу таких підприємств, піль­гове оподаткування підприємств-експортерів у части­ні утримання соціальної сфери; фінансування зондів з охорони навколишнього середовища, науково-дослідних розробок, надання урядових гарантій щодо виконання підприємствами пріоритетних галузей зобов'язань за угодами толінгу та лізингу технологічного обладнан­ня;

9) кластеризація експортних галузей з метою отри­мання синергетичних та мультиплікативних ефектів приросту експортного потенціалу даної галузі та ефе­ктивного  використання  спільних можливосте й протя­гом довготривалого періоду. В Україні можливості для створення експортних кластерів мають машинобу­дування, у тому числі автомобілебудування, хімічна та пов'язані з нею галузі промисловості. Ефектив­ним також може бути поглиблення процесів транс на­ціоналізації експортних підприємств, створення дани­ми підприємства ми зарубіжної мережі виробництв, збутових представництв,  сервісних центрів тощо;

10) створення сприятливого інвестиційного клімату в експортних та інших пріоритетних галузях промислово­сті шляхом формування державної системи залучення та гарантування безпеки інвестицій до пріоритетних га­лузей промисловості, надання інформаційної, юридич­ної та іншої професійної підтримки інвесторам.

Виробництво експортної продукції, конкурентоспромо­жної на зарубіжних ринках, так само як і виробництво замінників імпорту, здатних вдало конкурувати з інозе­мними аналогами на вітчизняному ринку, є неможливим без модернізації виробництва та підвищення рівня його технологічності, без активної інноваційної діяльності підприємств, котрі виробляють таку продукцію, та без активної підтримки та заохочення до такої діяльності з боку держави. Тому вважаємо за доцільне здійснити такі практичні кроки у цьому напрямку:

1) зниження або повне скасування ввізних мит на передові технології, високотехнологічне обладнан­ня, котрі не мають вітчизняних аналогів та є не об­хідними для вироблення конкурентоспроможної продук­ції;

2) впровадження податкових пільг для підприємств, котрі застосовують високі технології при виробництві експортної або імпортозамінної продукції, а також податкових пільг інвесторам, котрі вкладають капі­тал у подібні підприємства;

3) зниження рівня оподаткування підприємств пріори­тетних галузей, на період оновлення основних фондів та модернізації виробництва, зокрема, шляхом приско­реної амортизації обладнання;

4) впровадження інструментів заохочення інвести­ційного імпорту, зокрема, технологічного обладнання та технологій, котрі вносять у статутний капітал ек­спортних та імпортозамінних підприємств з іноземними інвестиціями повинен оподатковуватися ПДВ за нульо­вою ставкою;

5) спрощення процедури організації інноваційних спільних підприємств, спільних підприємств, що виро­бляють високотехнологічну продукцію тощо;

6) участь держави у фінансування науково-дослідних та конструкторських розробок з залученням коштів державних цільових фондів з дотриманням вимог СОТ;

7) розробка та введення у дію механізму інновацій­ного кредитування забезпечення підприємств пріорите­тних галузей необхідним технологічним обладнанням та устаткуванням у формі фінансового лізингу.

Особливої підтримки в умовах загальносвітової тенден­ції до лібералізації торгівлі потребує сільське госпо­дарство, водночас вимоги СОТ до державної підтримки сільгоспвиробників є доволі суворими, а отже потрібно віднайти такі форми та методи підтримки котрі одночасно могли б підвищити рівень фінансової забезпеченості віт­чизняних аграріїв та конкурентоспроможність української сільгосппродукції на світових ринках, а з іншого, не вийти за межі зобов'язань, взятих Україною при вступі до СОТ. На нашу думку, за таких умов ефективними захо­дами аграрного протекціонізму можуть бути наступні:

1) запровадження прозорої та передбачуваної держа­вної політики щодо внутрішньої підтримки сільгоспви­робників ;

2) розширення переліку заходів, котрі мають фі­нансуватися за рахунок субсидій «зеленої скриньки»:

• розвиток рекламних та інших маркетингових пос­луг, налагодження системи інформування учасників ринку щодо кон'юнктури; надання консультативної до­помоги сільгоспвиробникам;

• сприяння розвитку невиробничої інфраструктури сільського господарства;

• надання підтримки підприємствам, що проводять науково-дослідні розробок у сфері сільського госпо­дарства та заохочення сільгоспвиробників до впрова­дження результатів таких розробок у практику;

• підвищення рівня підготовки кадрів для сільського господарства та задоволення кадрових потреб сільгосп­підприємств за рахунок розвитку системи професійної освіти, сприяння працевлаштуванню та перекваліфіка­ції,  створення нових робочих місць тощо;

• надання державної підтримки на реалізацію приро­доохоронних заходів,   підвищення безпеки землекорис­тування, збереження природного різноманіття і т. ін.;

3) розробка програм розвитку сільського господар­ства, котрі мають базуватися на наданні державної підтримки сільгоспвиробникам за регіональною озна­кою. Зокрема, заохочення до аграрного підприємниц­тва в регіонах з не сприятливими природно-кліматичними умовами (гірські райони Криму та Кар­пат,  посушливі південні райони степу тощо);

4) заохочення сільгоспвиробників до вирощування певних видів культур, використання яких може бути пов'язане з впровадженням новітніх технологій, на­приклад, олійних культур (ріпаку, рижію), котрі водночас можуть стати джерелом альтернативного па­лива;

5) розробка та впровадження механізмів контролю за ефективністю використання коштів державної фінансової підтримки, особливо субсидій, що фінансуються за ра­хунок «жовтої скриньки».

Таким чином, запропоновані заходи щодо удоскона­лення нормативно-правового регулювання зовнішньотор­говельної діяльності, митно-тарифного захисту, за­безпечення конкурентоспроможності експортної продукції та імпортозамінних виробництв мають на ме­ті забезпечити економічні інтереси України в умовах глобалізації та вимог COT через створення сприятли­вого регуляторного середовища для суб'єктів зовніш­ньоторговельної діяльності, оптимізацію митного та­рифу, модернізацію виробництва і підвищення рівня його технологічності, активну інноваційну діяльність експортноорієнтованих та імпортозамінних підпри­ємств .

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

Б Фостик - Забезпечення національних економічних інтересів україни в умовах cot