Ф Ф Бутинець, Т А Бутинець - Закони та закономірності науки про господарський контроль - страница 1

Страницы:
1  2 

ВІСНИК ЖДТУ № 1 (55)

Економічні науки

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК, КОНТРОЛЬ І АНАЛІЗ

УДК 657.6

Бутинець Ф.Ф., д.е.н., проф., Бутинець Т.А., к.е.н., доц., докторант,

Житомирський державний технологічний університет

ЗАКОНИ ТА ЗАКОНОМІРНОСТІ НАУКИ ПРО ГОСПОДАРСЬКИЙ КОНТРОЛЬ

Вперше в науковій літературі порушується проблема формування законів і закономірностей

господарського контролю

Постановка проблеми. Коли мова йде про самостійну науку, то її найважливіший розділ - теорія господарського контролю - може існувати за умови, що господарський контроль має закони, які не вивчаються іншими науками. На жаль, до цього часу ця проблема не порушувалась, хоча ряд науковців стверджують, що контроль - це самостійна економічна наука.

Аналіз останніх публікацій та досліджень. З цієї проблеми відсутні будь-які публікації, крім праці проф. Ф.Ф. Бутинця "Предмет и объекты контроля в сельскохозяйственных предприятиях, Киев 1976".

Викладення основного матеріалу дослідження. Академік Б.М. Кєдров підкреслював: "Відкриття законів складає головне завдання або мету будь-якої науки. Доки відповідні закони не відкриті (підкреслено нами - автори), людина може лише описувати явища, збирати і систематизовувати факти, накопичувати емпіричний матеріал. Але це ще не наука..." [1, с. 45]. Не менш категорично висловився з цього питання і проф. П.А. Рачков: "...де немає пізнання об'єктивних законів, там, по суті, немає науки" [14, с. 26].

Що ж вкладається в поняття "закон"? За виразом В.І. Леніна, "Закон є міцне (що залишається) в явищі" [8, с. 136], а за словами К. Маркса, він виступає як "внутрішній і необхідний зв'язок" [11, с. 246].

Внутрішній суттєвий стійкий взаємозв'язок явищ в природі та суспільстві, що зумовлює їх закономірний розвиток, визначає закон - філософську категорію, що відображає істотні, загальні, стійкі, повторювані, об'єктивні внутрішні зв'язки в природі, суспільстві та мисленні [3, c. 17].

Закон фіксує спільність явищ. Винайдений через здогадку, він потребує логічного доведення і лише в такому разі визнається наукою. Для доведення закону наука використовує судження - форму мислення, яка шляхом порівняння кількох понять дозволяє стверджувати або заперечувати наявність в об'єктах дослідження певних властивостей, якостей. Його можна отримати при безпосередньому спостереженні будь-якого факту або опосередковано, за допомогою умовиводу. Умовивід - це розумова операція, в процесі якої з певної кількості заданих суджень виводиться інше судження, яке певним чином пов'язане з вихідним.

У суспільному виробництві закони господарського контролю діють не завжди у своєму чистому вигляді, а в складному зв'язку з іншими типовими і особливими явищами. Зв'язки, що складаються, і залежності в процесі споживання і відновлення національного багатства утворюють господарський механізм суспільства. Звідси, причиною виникнення контролю і є процес виробництва, рух національного багатства, яке складає предмет науки господарського контролю.

Ленін В.І. зазначав: "...Поки ми не знаємо закону природи, він, існуючи і діючи поза нашим пізнанням, робить нас рабами "сліпої необхідності". Якщо ми пізнали цей закон, що діє (як тисячі разів повторював Маркс) незалежно від нашої волі і від нашої свідомості, - ми господарі природи" [9, с. 198].

Закон виражає інваріантні стосунки між абстракціями явищ (процесів) у вигляді тенденцій. Стабільність зв'язків не означає фатальності самого явища. З логічної точки зору, закон є постулат, що не має пояснень; інакше за закон вважалося б твердження, що пояснює те, що було спочатку назване законом. Згідно з визначенням, природа законних зв'язків не ясна, причина їх виникнення не зрозуміла. Закон є гранично досяжним, в історичному аспекті, знанням.

Вивчення генези господарського контролю дає можливість пізнати і розкрити його специфічні закони, що випливають   з   особливих   функцій   і виконуються контролерами. "Економіка будь-якої галузі як наука, -стверджував проф. А.М. Єрьомін, - повинна досліджувати не просто додаток загальних економічних законів до галузі, але розкривати власні закони розвитку галузі (підкреслено нами - Ф.Б.), що випливають із загальних закономірностей соціалістичного способу виробництва" [5, с. 16]. Це твердження можна віднести і до науки про господарський контроль.

Приведені нами раніше докази про те, що господарський контроль має особливі функції, не властиві іншим наукам, відповідають положенням діалектики про те, що ціле має закони, яких не могло бути в різних науках, які роз'єднано вивчали або вивчають контроль [2, c. 5-13]. І дійсно, наука про контроль вивчає шляхи попередження та виявлення господарських порушень і відхилень, тобто щось таке, що інтегрує всі сторони і процеси контролю в єдине ціле. Назвемо ці основні функції контролю:

1. Спостереження - метою цієї функції є отримання інформації про досягнуті фактичні величини.

2. Виявлення відхилень у здійснюваних господарських операціях.

3. Виключення небажаних наслідків відхилень, тобто оцінка відхилень (обліково-правова, економічна, фінансова тощо) та їх коригування - коригуюча.

4. Профілактика порушень і відхилень - інструмент суб'єктів контролю для запобігання вчинення неправомірностей шляхом впливу на поведінку людей, особливо тих, які відповідають за певні сфери функціонування підприємства, збереження майна, його ефективне використання, недопущення втрат. Сюди входить інструктивна функція, яку ще називають використанням висновків з контролю для більш ефектних і відповідних до правил дій.

5. Виконання - поточна перевірка точного виконання ухвалених рішень.

6. Спонукання - зв'язок з мотиваційною системою, мотивація до здійснення бажаних дій.

Звідси витікає, що вивчення таких функцій повинне виділятися в самостійний об'єкт. Із цього приводу Ф. Енгельс, правда, щодо іншої науки, зазначав: "Щойно торгівля грошима відділяється від торгівлі товарами, вона набуває (за відомих умов, що визначаються виробництвом і торгівлею товарами, і в цих межах) свій власний розвиток, має особливі закони і фази (підкреслено нами - автори), які визначаються її власною природою" [12, с. 415-416]. З погляду методологічних принципів це положення можна віднести і до науки про господарський контроль.

Виходячи з того, що поняття закону є одним із ступенів пізнання людиною єдності і зв'язку, взаємозалежності і цілісності світового процесу, можна стверджувати, що господарський контроль як наука має свої власні закони, що сприяють його розвитку.

Теоретичною та методологічною основою науки про контроль є філософія та економічна теорія, які розкривають загальний механізм економічних законів всіх способів виробництва. Закони господарського контролю можна пізнати лише в тісному зв'язку із законами, відкритими економістами і філософами. Тільки ці науки створюють міцний фундамент для пізнання всіх закономірностей господарського контролю, тобто методологію для правильних теоретичних висновків. Досліджувані в контролі специфічні закони можна пояснити тільки у зв'язку з пізнанням об'єктивних економічних законів. Закони, що вивчаються наукою про контроль, є похідними економічних законів розвитку певного способу виробництва.

© Бутинець Ф.Ф., Бутинець Т.А., 2011

7

В економіці країни провідну роль відіграють об'єктивні економічні закони. Але не можна не бачити, що й інші господарські явища в суспільному виробництві, у тому числі і господарський контроль, є об'єктивними. Тільки гносеологічний і системний підхід дають можливість виявити це.

Фундаментальними, базовими є тільки об'єктивні економічні закони, що досліджуються економістами-теоретиками та філософами. Закони науки про контроль пізнаються через них, виводяться на їх основі, носять по відношенню до них уточнюючий характер, слугуючи базисом створення галузевої науки.

Основою існування та розвитку людського суспільства є виробництво матеріальних благ. Воно є об'єктом дослідження багатьох наук, кожна з яких має свій особливий підхід. Виробництво може вивчатися з боку економіки, технології, соціології, права, кібернетики і т.д. Наука про господарський контроль вивчає виробництво з боку доцільності господарювання й ефективності його ведення, виробляє способи попередження можливих порушень і відхилень, непродуктивних втрат і безгосподарності, профілактики розкрадання і марнотратства.

Людське суспільство виникло понад три млн. років тому і більше 95 % цього часу існувало в умовах первіснообщинного ладу. Рабовласницький лад проіснував 52 ст., феодалізм - 12 ст., капіталізм - 5 ст. З середини 50-х рр. XX ст. у надрах економічної системи сучасного капіталізму зароджується соціалістичний спосіб виробництва. У процесі розвитку людської цивілізації відбувається поступове нагромадження національного багатства, наукових знань, виробничого досвіду людей, розширюється коло їхніх потреб, інтересів, що розширює основу кількісно-якісних перетворень, діалектичного заперечення більш розвиненими економічними формами менш розвинених, взаємопроникнення, взаємозумовленості, взаємозаперечення економічних суперечностей тощо. Особливу роль тут відіграє одна із закономірностей розвитку виробництва, відповідно до якої її прогрес залежить від знань контролю, успадкованих від попередніх поколінь. Внаслідок цього з'явилося чимало моделей розвитку господарського контролю, зросла інваріантність еволюції його систем.

В усіх суспільних формаціях існував контроль процесів виробництва. Ще в давнину колектив людей не міг обійтися без обліку кількості здобутих засобів для життя та правильного розподілу їх серед членів суспільства. Так, окрім людської свідомості, в процесі спільного виробництва, зароджувалися основи колективного контролю.

Кожна епоха має свої проблеми, навколо яких концентруються її основні роздуми, вирішення яких - як в теоретичному, так і практичному розумінні - стає необхідністю. Історія людства показує, що разом із досягненням певної стадії розвитку людських можливостей змінена природа даної діяльності вимагає зміненого контролю виробництва. Тому, кожна епоха має відкрити для себе певний закон вирішення своїх основних проблем.

На ранніх етапах розвитку людського суспільства виробництво було недостатньо розвинене. У цей період сфера виробничого контролю проявляється лише в нескладній практиці діяльності людей: контроль суспільної власності, кількості вкладеної колективної праці і зрівняльного розподілу здобутих продуктів. Люди, контролюючи здійснювані ними господарські процеси, створювали тим самим примітивну систему контролю, яка відповідала тому рівню розвитку суспільства й організації виробництва. Відсутність приватної власності, поділу суспільства на класи й експлуатації людини людиною виключало необхідність існування держави і державного контролю.

В умовах суспільної власності колективна форма праці зумовлювала колективний (суспільний) характер контролю. Тут виробництво і розподіл контролювалося за єдиною волею всього колективу. Об'єктивна необхідність такого контролю диктувалася слабким рівнем розвитку продуктивних сил, потребою в спільній, колективній діяльності з добування засобів життя.

У первісному суспільстві діяв закон зрівняльного розподілу вироблених продуктів, який викликав до життя об'єктивний  закон  контролю  зрівняльного розподілу матеріальних благ серед членів суспільства. Він виник з потреб матеріального виробництва і був основою існування суспільства, регулювання виробничих стосунків його членів.

Поступовий розвиток продуктивних сил призвів до виробництва людиною більшої кількості продуктів, ніж потрібно для підтримки його життя. Так з'являлися надлишки продуктів і накопичення майна, відбувся розкол суспільства на класи багатих і бідних, виникли додаткові праця і продукт, з'явилася можливість привласнення багатими додаткового продукту, що створюється рабською працею. Виникла приватна власність, апарат насильства і примусу - держава. Тут соціально-економічний зміст господарського контролю вперше був зосереджений на примушенні раба до праці та охороні приватної власності рабовласника.

Як свідчать античні перекази, раби часто ставали предметом ненависті, викликали страх і огиду у своїх менеджерів (ці відчуття були взаємними). Раб розглядався як предмет, з яким можна проводити певні маніпуляції; як інструмент, який можна використовувати за призначенням; як худоба, якою можна зневажати; як неслухняна дитина, яку потрібно покарати. Ці уявлення, хоча і набули більш "причесаний" вигляду, живі в багатьох фірмах донині. У цьому контексті саме існування системи контролю можна розглядати як продовження традицій примусової праці і навіть часткового поневолення.

Рабовласницький лад отримав слабо розвинені продуктивні сили і відповідно до них об'єктивно існуючий контроль виробництва і розподілу. У цьому суспільстві діяв закон виробництва і привласнення додаткового продукту в його специфічній формі, а також закон, що визначав ціну раба.

Існування контролю процесів виробництва і розподілу в такому суспільстві вимагає глибокого розуміння його об'єктивної основи. Історія свідчить, що контроль є породженням об'єктивної необхідності всякого суспільного виробництва. Проте з появою багатства в руках окремих осіб складається їх психологія, усвідомлюється необхідність зберігати та примножувати особисте багатство, збільшувати його будь-якою ціною. Ф. Енгельс писав: "Низька пожадливість була рушійною силою цивілізації з її першого до сьогоднішнього дня: багатство, ще раз багатство і тричі багатство, багатство не суспільства, а ось цього окремого жалюгідного індивіда було її єдиною, визначальною метою" [10, с. 176].

У результаті заміни рабовласницького відношення новим, відповідному рівню і характеру продуктивних сил, виник феодалізм, що диктував необхідність встановлення такого контролю, який сприяв би феодальній експлуатації в різних формах позаекономічного примусу, закріплював охорону власності феодала.

Із занепадом Римської імперії рабовласництво почало трансформуватися у кріпацтво, яке давало рабам трохи більше можливостей управляти своєю працею. Кріпаки, холопи або, в Європі, вілани повинні були обробляти землю господаря, але в обмін на товари і послуги отримували при цьому певну незалежність. Замість того, щоб бути прив'язаним до особи свого господаря, раби були тепер прив'язані до землі і власника цих земель.

Наприклад, кріпаки у Франції зазвичай були зобов'язані працювати на господаря протягом трьох днів в тиждень, сплачуючи при цьому податки і збори за використання його земель; заповідати кращу худобину вони могли тільки господареві, а не своїм дітям; якщо дочка кріпака виходила заміж і покидала межі маєтку, потрібно було внести викуп; від шести до восьми років потрібно було нести військову службу; при цьому десята частина доходів кріпака відходила церкві (десятина). До Французької революції на користь власника земель і церкви забирався 81 % середнього доходу кріпосних селян.

З поступовим розвитком грошових стосунків, частково завдяки розвитку торгівлі і технологічним інноваціям, що дозволили підвищити продуктивність праці і скоротити час транспортування, прийшов кінець феодальної залежності. Центр комерційної активності змістився в міста, склалася капіталістична модель контролю, що отримала відображення в мануфактурі. У цих умовах виникає необхідність у новому контролі, соціально-економічнасутність якого заснована на експлуатації робочого класу і збереженні приватної власності. У міру розвитку виробництва, як зазначав К. Маркс, капіталіст "передає вже і функції безпосереднього і постійного нагляду за окремими робочими і групами робочих особливій категорії найнятих робітників" [10, с. 343-344].

Поява між капіталістом і робочою масою контролерів, що діяли від імені капіталу, підсилювала контроль як функцію експлуатації найманих робітників, суворої охорони приватної власності. Тут яскраво проявляється подвійність капіталістичного контролю. З одного боку, він виступає як об'єктивна необхідність суспільного виробництва, з іншого - як функція експлуатації, наживи і привласнення результатів чужої праці, зміцнення приватної власності на засоби виробництва.

Основоположник сучасного менеджменту Фредерік Вінслоу Тейлор був провідним популяризатором тієї ідеї, що якщо менеджмент хоче досягти максимальної ефективності виробництва, він повинен планувати і управляти виробничими процесами на науковій основі.

Теорія Тейлора, виправдовуючи управлінський контроль за виробничою діяльністю, позбавляла можливості ухвалювати рішення не тільки трудового колективу, але і власників підприємств. Провідна роль менеджменту в поточному управлінні виробництвом набувала вже деяких рис диктату, зводила до мінімуму пряму участь власників в прийнятті повсякденних рішень.

Впродовж майже всієї своєї історії менеджмент спрямовував і контролював трудовий процес без жодного обмеження з боку держави або праці.

Таким чином, з появою багатства в руках багатого класу виникає усвідомлена необхідність його збереження та примноження, недопущення втрат, тобто створюється певна система контролю охорони приватної власності. Вперше в історії людства разом з об'єктивним законом контролю процесів виробництва та розподілу починає діяти усвідомлений закон контролю збереження приватної власності на засоби виробництва та отриманий прибуток.

Зі зміною суспільного способу виробництва змінюються виробничі стосунки, економічні закони суспільства, а разом з ними зміст, цілі та форми господарського контролю. Соціалістична революція в колишньому СРСР знищила приватну власність на засоби виробництва, усунула подвійний характер контролю господарських процесів.

Колективне володіння засобами виробництва вимагало широкої участі трудящих мас у контролі суспільного виробництва. У такому суспільстві об'єктивно діяв закон контролю збереження і примноження національного багатства. Він проявляється як об'єктивний закон ощадливості тільки в умовах соціалізму, оскільки багатство належало тому, чиєю працею воно створювалось.

Форми прояву контролю на різних етапах розвитку економіки неоднакові. Вони визначаються і відповідають особливостям розвитку суспільства, зростанню його виробництва, і залежать від рівня розвитку науково-технічного прогресу. Проте економічні системи майже всіх країн світу не є ринковими в чистому вигляді, вони відносяться до класу змішаних економік, тобто таких, в яких приватне підприємництво не може не поєднуватися з державною дією, включаючи організацію контролю.

Звідси можна зробити ще три відкриття. Перше полягає в тому, що ми - це і є наше середовище. Суть другого зводиться до того, що все, що нами колись усвідомлене, обдумане, винайдене, ми можемо змінити, і це стосується навіть нас самих. І нарешті, завжди, коли ми щось змінюємо на нове, змінюємо вже усвідомлене, обдумане, відкрите, ми неминуче змінюємося самі. Коли ми відчуваємо себе готовими до самоуправління і самоконтролю, ми розпочинаємо процес перетворення фірми, в якій нам довелося працювати, і на цьому шляху ми заново відкриваємо в собі більш здібних і компетентних людей, ніж ми були раніше.

Розглянуті вище закони контролю є особливими, вони відносяться до певного етапу виникнення, становлення і розвитку економічної формації. Всякому суспільному виробництву внутрішньо властива відповідна система контролю, що виникає окрім волі і свідомості людей. Контроль є необхідним елементом життєдіяльності будь-якого колективу, засобом пізнання і регулювання його виробничих відношень. Звідси, перший і основний закон контролю: людина контролює - і сама себе віддає у владу контролю, ведучи той образ дій і життя, який необхідний цією останньою. Поводитися з контролем можна по-різному, але вийти з нього не можна, як і не можна не зважати на багато його вимог. У кожній суспільно-економічній формації виникає об'єктивна необхідність у контролі, наповненому певним соціально-економічним змістом, і люди не можуть змінити або зовсім усунути його дію.

Трансформація економічних стосунків у ринкових умовах вимагає удосконалення існуючої системи контролю і розвитку його нових об'єктів як невід'ємної частини ринкової інфраструктури. Це обумовлено необхідністю отримання повної, достовірної і своєчасної інформації про господарську діяльність суб'єктів бізнесу. Така інформація необхідна в процесі ухвалення рішень на державному рівні щодо подальших напрямів розвитку економіки, а також для досягнення раціональної рівноваги в її централізованому врегулюванні.

Звідси можна сформулювати основні чотири закони господарського контролю, які діють на сучасному етапі, а також назвати об'єктивний закон контролю, що діє у всіх суспільно-економічних формаціях, - закон відповідності рівня організації господарського контролю рівню розвитку суспільного виробництва. Його можна назвати основним законом контролю, який проявляється у всіх сферах виробництва і розподілу та діє на всіх етапах виникнення, становлення і розвитку людського суспільства (рис. 1). Американський проф. Дж. Ріггс підкреслював: "У 20-і і 30-і роки було встановлено, що ускладнення виробничих процесів зажадало встановлення істотнішого контролю" [15, с. 7]. І це зрозуміло.

і

Наука про господарський контроль

Закони

Контроль створений людиною, яка віддала себе у владу, ведучи той образ дій і життя, який необхідний цією установою

Контролю приватної власності на '       засоби виробництва, її збереження та примноження

Виявлення порушень і відхилень, притягнення винних до відповідальності

|_^| Соціального захисту працюючих"

1

Об'єктивні закономірності

Поява господарського контролю у момент виникнення суспільного виробництва

Необхідність господарського контролю в усіх суспільно-економічних формаціях

Державне управління всією діяльністю контролю в країні

Єдність усіх видів, форм і методів господарського контролю

Вдосконалення господарського контролю в ринкових умовах господарювання та зростання масштабів виробництва

Запобігання безгосподарності, профілактика причин і умов втрат майна

Ощадливість, збереження і примноження національного багатства М—І

Постійне вдосконалення контрольних функцій бухгалтерського обліку

Підвищення ефективності інтернаціоналізованого виробництва

Рис. 1. Закони і закономірності контролю як науки

Розвитку суспільного виробництва повинен відповідати розвиток системи господарського контролю.

Сучасна система управління і контролю руйнує особу. Люди від народження володіють внутрішньою мотивацією, самооцінкою, відчуттям власної гідності, прагненням до навчання і знаходять цей процес дуже цікавим. Руйнівну дію люди починають випробовувати з дитинства - приз за кращий костюм, відмінні оцінки в школі, улюбленці вчителів і т.д. З початком трудової діяльності люди розуміють, що кожен окремий співробітник, цілі команди і підрозділи діляться за певним принципом - вершки для тих, хто зверху, стягнення для тих, хто знизу. Управління за цілями, квоти, преміальні, бізнес-плани, що упроваджуються не як єдині для всієї компанії по вертикалі і горизонталі, викликають подальше відторгнення у людей вказаних вище корисних якостей, що може мати невідомі збитки, котрі не підлягають вимірюванню.

Історія розвитку економіки показала, що найбільше проблем спричиняє сфера господарської діяльності, а це в основному як через складність процесів, що відбуваються, так і через тенденцію здійснення контролю в умовах глобалізації, яка все сильніше проявляється. У спадок від ХІХ століття ми отримали вирішення проблеми контролю у вигляді економічної незалежності. Для багатьох суспільств господарський контроль вже давно перестав бути ідеєю, за яку необхідно боротися, тому що він став незаперечним фактом. В Україні це відбувається протягом останніх 20-ти років. Вільний ринок - це не просто підтвердження здійснення мрії про незалежний контроль, це тріумф цієї ідеї. Для розвинених країн найважливішою проблемою вже не є боротьба за незалежний контроль, але боротьба за його збереження, під чим розуміють реальне освоєння методології контролю, його якості та об'єктивності. Будучи фундаментом людського контролю за рухом кругообороту капіталу, нова епоха визначить його майбутнє.

Контроль виробництва виступає як економічна категорія, об'єктивна необхідність, що діє поза волею і свідомістю людини, яка внутрішньо властива будь-якому суспільству. Цю об'єктивну необхідність суспільство може пізнати і свідомо створювати умови для її прояву. Це стає можливим тільки в умовах розвитку науки, яка не може відставати від розвитку виробництва. Приведений закон є об'єктивним законом розвитку і вдосконалення системи господарського контролю в прогресивнішому способі виробництва, виражає об'єктивну необхідність і можливість в суспільстві свідомо контролювати процеси відтворення в масштабі всієї економіки з метою неухильного підвищення добробуту всіх членів суспільства, тобто соціального захисту працюючих.

Професор М.С. Черненко відзначав, що в умовах соціалізму "суспільство починає здійснювати планомірний, свідомий контроль над процесом суспільного виробництва, зростає роль держави" [і3, с. 479]. Визнаючи усвідомленість контролю, А.Н. Голобородько підкреслював, що він є за своєю сутністю об'єктивною закономірністю розвитку соціалістичного суспільства. "Об'єктивний характер контролю, - говорив він, -означає, що причини його виникнення, функціонування і розвитку не є результатом довільних дій людей, а обумовлюються характером матеріального виробництва і розподілу (підкреслено нами - автори)" [4, с. 9].

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

Ф Ф Бутинець, Т А Бутинець - Закони та закономірності науки про господарський контроль