В М Остапович - Законодавчі гарантії права на медичну допомогу осіб які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи - страница 1

Страницы:
1  2 

Правове регулювання економіки. 2010. № 10

УДК 349.3 В. М. Остапович,

асистент кафедри теорії та історії держави і права

юридичного факультету, ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»

ЗАКОНОДАВЧІ ГАРАНТІЇ ПРАВА НА МЕДИЧНУ ДОПОМОГУ ОСІБ, ЯКІ ПОСТРАЖДАЛИ ВНАСЛІДОК ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ КАТАСТРОФИ

Стаття присвячена актуальним проблемам законодавчих гарантій надання медичної допомоги особам, які постраждали внаслідок Чорно­бильської катастрофи, аналізу нормативно-правових актів у сфері на­дання медичної допомоги постраждалим. У праці визначено основні правові проблеми надання медичної допомоги постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Ключові слова: Чорнобильська катастрофа, особи які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, медична допомога.

Статья посвящена актуальнъм проблемам законодательных га­рантий оказания медицинской помощи лицам, пострадавшим вследст­вие Чернобътьской катастрофы, анализу нормативно-правовых актов в сфере оказания медицинской помощи пострадавшим. В работе опре­делены основные правовые проблемы оказания медицинской помощи пострадавшим в результате Чернобыльской катастрофы.

Ключевые слова: Чернобыльская катастрофа, лица пострадавшие вследствии Чернобыльской катастрофы, медицинская помощь.

This article is devoted to problems of legal guarantees to provide medi­cal assistance to persons affected by the Chernobyl disaster, the analysis of regulations to provide medical care to victims. The paper defines the main legal problems of medical care to the victims of the Chernobyl disaster.

Key words: Chernobyl disaster, persons affected by the Chernobyl acci­dent, medical aid.

Чорнобиль... Чорний біль нашої землі. І скільки б не минуло років, це слово завжди полум'янітиме чорним вогнищем скорботи.

Вже майже чверть століття віддаляє нас від цих трагічних подій.

Чорнобильська катастрофа — екологічна катастрофа, що була спричинена руйнуванням 26 квітня 1986 року четвертого енерго-

© В. М. Остапович, 2010

165блоку Чорнобильської атомної електростанції, розташованої на території України (у той час — Української РСР). Руйнуван­ня мало вибуховий характер, реактор був повністю зруйнований і в довкілля було викинуто велику кількість радіоактивних ре­човин.

Катастрофа вважається найбільшою за всю історію ядерної енергетики, як за кількістю загиблих і потерпілих від її наслідків людей, так і за економічними збитками.

Радіоактивна хмара від аварії пройшла над європейською час­тиною СРСР, більшою частиною Європи, східною частиною США. Приблизно 60 % радіоактивних речовин осіло на території Білорусі. Близько 200 000 чоловік було евакуйовано із зон забруд­нення [3].

День 26 квітня 1986 року поділив нашу історію на до- і після-чорнобильську.

Масштаб Чорнобильської катастрофи, найтяжчої за всю істо­рію людства техногенної катастрофи, добре відомий як ученим, так і політикам всього світу. В навколишнє середовище надійшло близько 3 % радіонуклідів, які на момент катастрофи були нако­пичені в четвертому енергоблоці ЧАЕС.

Аварія призвела до забруднення більше 145 тисяч кв. км тери­торії України, Республіки Білорусь та Російської Федерації, щільність забруднення радіонуклідами 137-Cs і 90-Sr якої пере­вищує 37 кБк/кв.м. Внаслідок Чорнобильської катастрофи пост­раждало біля 5 мільйонів людей, забруднено радіоактивними ну­клідами близько 5 тисяч населених пунктів Республіки Білорусь, України та Російської Федерації. З них на Україні — 2218 селищ та міст з населенням приблизно 2,4 млн людей. Чорнобильська аварія призвела до безпрецедентного опромінення населення за­значених держав [4].

Чорнобильська катастрофа торкнулася долі мільйонів людей. У багатьох регіонах, на величезних територіях виникли нові со­ціальні та економічні умови. Україну оголошено зоною екологіч­ного лиха. Створення системи надійного захисту людей від нас­лідків Чорнобильської катастрофи потребує залучення значних фінансових, матеріальних та наукових ресурсів [6].

Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед лю­диною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов' язком держави.

Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобиль­ської катастрофи катастрофи планетарного масштабу, збере­ження генофонду Українського народу є обов' язком держави [5].

Актуальність цього дослідження обумовлена тою обставиною, що гарантії права на медичну допомогу стосуються мільйонів осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Так, за даними Держкомстату станом на 01.01.2010 в Україні налічу­ється 2 254 471 постраждалих внаслідок Чорнобильської катаст­рофи громадян, у тому числі:

260 807 осіб — учасників ліквідації наслідків аварії на Чор­нобильській АЕС;

• 1 993 664 особи — потерпілих від аварії на ЧАЕС, з них: 498 409 осіб — дітей, віднесених до потерпілих.

Завданням цього дослідження є аналіз нормативно-правових актів у сфері надання медичної допомоги постраждалим та ви­значення основних правових проблем надання медичної допомо­ги постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи.

28 лютого 1991 р. Верховною Радою Української РСР було прийнято Закон України «Про статус і соціальний захист грома­дян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Цей Закон визначає основні положення щодо реалізації консти­туційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорно­бильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров' я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруд­нених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення [6].

Закон спрямований на захист громадян, які постраждали вна­слідок Чорнобильської катастрофи, та розв' язання пов' язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території.

Державна політика в галузі соціального захисту потерпілих від Чорнобильської катастрофи та створення умов проживання і праці на забруднених територіях повинна базуватися зокрема на принципах комплексного розв' язання завдань охорони здоров' я

Особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катаст­рофи, є учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС — громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідаціїаварії та її наслідків та потерпілі від Чорнобильської катастро­фи громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоак­тивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно вимог чинного законодавства [6] Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади у сфері охорони здоров' я, праці та соціальної політики, освіти і науки, з питань ліквідації наслідків Чорнобильської ка­тастрофи, місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого са­моврядування, громадські організації організують щорічне меди­чне обстеження (диспансеризацію), санаторно-курортне лікуван­ня всіх осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катаст­рофи, запроваджують систему радіаційно-екологічного, медико-генетичного, медико-демографічного моніторингу на території України. Цими органами у регіонах найбільшого зосередження осіб, які постраждали, створюються спеціалізовані центри, в тому числі дитячі, для обстеження, лікування, соціально-психологічної реабілітації та профорієнтації потерпілих осіб.

Медикаменти і медичне обладнання, які надходять цільовим призначенням на території радіоактивного забруднення, а також для спеціалізованих медичних закладів (в тому числі дитячих), в яких проходять лікування постраждалі внаслідок Чорнобильської катастрофи (незалежно від місця їх розташування на території України), звільняються від усіх видів оподаткування і сплати ми­та. Перелік таких спеціалізованих медичних закладів визначає Кабінет Міністрів України.

Громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катас­трофи, зобов' язані проходити обов' язкове обстеження в медич­них закладах.

Особам, постраждалим від Чорнобильської катастрофи, в за­лежності від категорії до якої вони віднесені, державою гаранто­вані компенсації та пільги, зокрема на безплатне придбання ліків за рецептами лікарів, безплатне позачергове зубопротезування (за винятком зубопротезування із дорогоцінних металів та при­рівняних по вартості до них, що визначається Міністерством охорони здоров' я України), першочергове обслуговування у лі­кувально-профілактичних закладах та аптеках.

Постановою Кабінету Міністрів України від 9 червня 1997 р. № 571 затверджено Положення про організацію і функціонуван­ня Державного реєстру України осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи [10].

Це Положення визначає основи організації та функціонування Державного реєстру України осіб, які постраждали внаслідок Чор­нобильської катастрофи, як єдиної інформаційної системи дер­жавного обліку зазначених осіб. Державний реєстр створюється відповідно до статті 16 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катаст­рофи» [6].

Метою створення та діяльності Державного реєстру є ефектив­не розв' язання завдань медико-соціального забезпечення осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Головними завданнями Державного реєстру є здійснення кон­тролю за станом здоров' я осіб та вивченя близьких і віддалених медичних наслідків у осіб, які постраждали внаслідок Чорно­бильської катастрофи.

Реалізація цих завдань забезпечується зокрема шляхом:

створення автоматизованої інформаційної системи персо­нального обліку осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і проживають на території України;

нагляду за станом здоров' я осіб, внесених до Державного реєстру, автоматизованого збору та постійного збереження ін­формації про стан їх здоров'я, зібраної під час проведення цільо­вих диспансеризацій;

урахування індивідуальної та загальної дози внутрішнього і зовнішнього опромінення для надання повної та достовірної ін­формації щодо постраждалих осіб;

здійснення постійного контролю, оцінки та прогнозування стану здоров' я зазначених осіб та медико-демографічної ситуації на основі інформації, зібраної в Державному реєстрі, виявлення достовірних причинно-наслідкових зв' язків між показниками здоров' я та факторами ризику радіаційного і нерадіаційного по­ходження.

Дані, зібрані в Державному реєстрі, повинні сприяти розроб­ленню та впровадженню профілактичних заходів, спрямованих на зниження негативних наслідків Чорнобильської катастрофи.

Реалізація вищезазначених завдань, спрямованих на збере­ження здоров' я осіб, постраждалих від Чорнобильської катаст­рофи, потребує відповідних державних програм та їх належного фінансового забезпечення.

Однак, Закон України «Про Загальнодержавну програму по­долання наслідків Чорнобильської катастрофи на 2006—2010 ро­ки» був прийнятий Верховною Радою України лише в 2006 р, че­рез 20 років після аварії на Чорнобильській атомній електро­станції. В Білорусі така програма була прийнята ще в 1992 р. Станом на сьогоднішній день у Білорусі реалізується вже четвер­та програма, при цьому витрати на її реалізацію становлять 19 мільярдів доларів США. В Україні на ці цілі витрачено приб­лизно 9 мільярдів доларів США.

Внаслідок цього, як вбачається з матеріалів Академії медич­них наук України «Про медико-соціальні аспекти наслідків Чор­нобильської катастрофи», підготовлених до парламентських слу­хань на тему: «Сучасний стан та актуальні завдання подолання наслідків Чорнобильської катастрофи», що відбулися 8 квітня 2009 року, в Україні катастрофічно зростає захворюваність насе­лення, по смертності Україна займає одне з перших місць у світі [12].

В Загальнодержавній програмі подолання наслідків Чорно­бильської катастрофи на 2006—2010 роки [7] детально проаналі­зовано сучасний стан здоров' я постраждалих внаслідок Чорно­бильської катастрофи. Так, станом на 1 січня 2006 року в Україні проживало 2 646 106 постраждалих. Серед них: до категорії 1 на­лежать 105 251 особа; до категорії 2 — 276 072; до категорії 3 — 537 504; до категорії 4 — 1 081 469; до категорії Г — 2780; діти — 643 030 осіб, у тому числі 4520 — діти-сироти і 2869 — діти-інваліди.

На територіях, що зазнали радіоактивного забруднення, про­живає 2054685 постраждалих, у тому числі 472191 дитина віком до 14 років.

За даними Центру медичної статистики Міністерства охорони здоров' я України, під час медичного обстеження осіб, які пост­раждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, виявлено 83 від­сотки хворих. Найбільша кількість хворих серед учасників лікві­дації аварії — 91,5 відсотка, евакуйованих із зони відчуження — 87,7 відсотка осіб, які постійно проживають на територіях, що за­знали радіоактивного забруднення, — 83,7 відсотка. Серед дітей, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, віком до 14 ро­ків хворих — 76,1 відсотка. Серед дітей, евакуйованих із зони відчуження, хворих — 83,7 відсотка, серед дітей, які проживають на територіях, що зазнали радіоактивного забруднення, — 76,6 відсотка.

За результатами щорічної диспансеризації, чисельність пост-раждалих, визнаних здоровими, зменшується. За останні роки ча­стка визнаних здоровими серед учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС зменшилася на 2 відсотки і становить 5,3 відсот­ка. Серед потерпілих дітей здоровими визнано 20,6 відсотка.

Основними завданнями Загальнодержавної програми подо­лання наслідків Чорнобильської катастрофи на 2006—2010 роки є збереження здоров' я осіб, які постраждали внаслідок Чорнобиль­ської катастрофи.

Виходячи з 19-річного досвіду роботи, пов' язаної із зменшен­ням негативних медичних наслідків катастрофи, у рамках Прог­рами передбачені такі основні завдання щодо збереження здо­ров' я зазначених осіб:

проведення цілеспрямованих профілактичних, лікувальних і реабілітаційних заходів для зниження інвалідності та смертності;

забезпечення підвищення рівнів медичного обслуговування, соціальної і психологічної реабілітації населення;

забезпечення санаторно-курортним лікуванням;

надання адресної висококваліфікованої та ефективної медич­ної допомоги;

зміцнення медико-санітарної бази для надання цільової ме­дичної допомоги;

профілактика захворювань серед цієї категорії громадян та їх оздоровлення;

проведення широких епідеміологічних досліджень та щоріч­них медичних оглядів постраждалих.

Групами першочергового медичного нагляду у період до 2010 року стануть:

особи, які перенесли гостру променеву хворобу, і учасники ліквідації аварії, які отримали дозу опромінення понад 250 мі-лігрей;

особи, які страждають на онкологічні захворювання, ауто-імунні тиреоїдити і гіпотиреози, лейкемії, міелодиспластичний синдром, пов' язані з опроміненням;

учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986-1987 роках;

• евакуйовані із зони відчуження;

• діти, опромінені в ранній йодний період (до вересня 1986 ро­ку), та ті, які проживають на територіях, що зазнали радіоактив­ного забруднення.

Виконання основних завдань цього напряму передбачає:

• здійснення заходів щодо охорони материнства і дитинства;

• підвищення рівня диспансеризації;

• оздоровлення та лікування у спеціалізованих медичних за­кладах;

• профілактику захворювань;

• своєчасну діагностику віддалених ефектів опромінення;

• проведення поглиблених клініко-епідеміологічних дослі­джень;

• організацію роботи центрів соціально-психологічної реабі­літації та профорієнтації осіб, які постраждали внаслідок Чорно­бильської катастрофи.

З цією метою розробляються багато- та однорічні програми комплексного медико-санітарного забезпечення осіб, які постраж­дали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що передусім повин­ні передбачати:

• надання висококваліфікованої і гарантованої медичної до­помоги хворим з реалізованою патологією з груп високого ризи­ку та груп диспансерного нагляду;

• здійснення профілактичних заходів щодо збереження здо­ров' я осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастро­фи (дітей і дорослих), у тому числі оздоровлення та соціально-психологічної реабілітації;

• розроблення та впровадження в лікувальних закладах най­більш ефективних заходів щодо зменшення захворювань, які призводять до інвалідності;

• розвиток реабілітаційних напрямів;

• забезпечення функціонування Державного реєстру осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

• удосконалення методики встановлення зв' язку хвороб з дією іонізуючого опромінення та інших негативних чинників Чорно­бильської катастрофи, а також уточнення переліку хвороб, при яких може бути встановлений причинний зв' язок з наслідками цієї катастрофи;

• поглиблення клініко-епідеміологічних та здійснення меди-ко-генетичних досліджень;

• створення системи оперативного та об' єктивного інформу­вання населення про радіологічну ситуацію, ефективність контр­заходів, рекомендації науки і медицини у сфері захисту від дії іо­нізуючого випромінювання і сучасного досвіду подолання нега­тивних наслідків аварії.

Обсяги видатків з державного бюджету України на виконання пріоритетних завдань загальнодержавної програми подолання наслідків Чорнобильської катастрофи на 2006—2010 роки млн гривень:

Напрями програми

2006р.

2007р.

2008р.

2009р.

2010р.

Пільги на медичне обслугову­вання громадянам, які постраж­дали внаслідок Чорнобильської катастрофи

100,74

90,0

100,0

120,0

130,0

Комплексне медико-санітарне забезпечення громадян, які по­страждали внаслідок Чорно­бильської катастрофи

88,76

45,0

45,0

45,0

45,0

Згідно ст. 2 Закону України «Про Загальнодержавну програ­му подолання наслідків Чорнобильської катастрофи на 2006— 2010 роки» [7] Кабінету Міністрів України доручено під час фор­мування проекту Державного бюджету України на відповідний рік передбачати видатки на фінансування заходів Загальнодер­жавної програми подолання наслідків Чорнобильської катастро­фи на 2006—2010 роки, виходячи з фінансових можливостей дер­жавного бюджету.

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

В М Остапович - Законодавчі гарантії права на медичну допомогу осіб які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи