М Скаб, А Хуснутдінов - Зміни у вокалічній системі говірки жителів шляхтовської русі переселених на тернопілля - страница 1

Страницы:
1  2 

Мар'ян СКАБ, АннаХУСНУТДІНОВ (Чернівці)

ЗМІНИ У ВОКАЛІЧНІЙ СИСТЕМІ ГОВІРКИ ЖИТЕЛІВ ШЛЯХТОВСЬКОЇ РУСІ, ПЕРЕСЕЛЕНИХ НА ТЕРНОПІЛЛЯ[1]

У роботі описано зміни вокалічної системи говірки жителів Шляхтовської Русі, переселених на Тернопілля (м. Хоростків, Гусятинськийр-н.). Автори порівнюють сучаснийстан говірки колишніх жителів с. Шляхтової з описом говірки, здійсненим І. Зілинським у 1934р., і роблять висновки про найважливіші процеси у динаміці вокалічної системи, їх екстра- та внутрілінгвальні причини.

Ключові слова: вокалічна система, Шляхтовська Русь, західнолемківська говірка.

Одним із цікавих та мало досліджених регіонів Лемківщини є острівець у чотири села, який за назвою найбільшого села Шляхтова з легкої руки Р. Райнфусса отримав назву Шляхтовська Русь. Жителі цих околиць ніколи не називали себе так (не називали себе також лемками, аруснаками), але створену Р. Райнфуссом назву вважаємо вдалою та симптоматичною, адже цей регіон вчений розглядає в одному ряду з такими, як Біла чи Червона Русь, вбачаючи в тому певні особливості: 1) доволі чітко окреслену окремішність землі від інших частин Лемківщини; 2) специфічний історико-культурно-мовний розвиток регіону, як острівного. На жаль, до поч. 50-хрр. XX ст. т. зв. Шляхтовська Русь (Шляхтовщина) як етнокультурний феномен припинила своє існування з відомих причин: жителів Шляхтової, Явірок, БілоїтаЧорноїВоди було переселено в Україну, а окремі з них потрапили на т. зв. „ziemie odzyskane" уПНР. У науковому обігу залишилися фрагментарні описи мовних та культурних особливостей жителів згаданого регіону, найважливішими з яких є: публіцистичний опис І. Нечуя-Левицького „Останнє русько-українське село Шляхтова" [Нечуй-Левицький], етнографічний опис Р. Райнфусса „Pr6ba charakterystyki etnograficznej Rusi Szlachtowskiej na podstawie niekt6rych element6w kultury materialnej" [Reinfuss], опис говору с. Явірки І. Зілинського [Зілинський] та згадки про різні аспекти життя шляхтівчан в архівних документах.

Метою нашої магістерської роботи є вивчення мовно-культурного феномену Шляхтовської Русі та його збереження переселенцями на Тернопіллі. У цієї розвідці ми простежимо факти, тенденції та закономірності використання фонетичних рис рідної говірки переселенцями та їх нащадками у нових умовах їх проживання. Поки що обмежимо пошук лише з'ясуванням збереження вокалічної системи. За вихідний пункт для зіставлення будемо брати наукові факти викладені І. Зілинським у статті „Лемківська говірка села Явірок" [Зілинський 1934]. Ми усвідомлюємо, що, можливо, існували певні відмінності говірки Явірок та Шляхтової (сучасний матеріал ми збирали серед вихідців з Шляхтової), але припускаємо, що такі відмінності були мінімальними і переважно, на що вказують дослідники „існують між ними хіба тільки деякі лексикальні ріжниці" [Зілинський: А186]. Для уточнення та перевірки вихідних фактів використовуємо фонетичні характеристики лемківського говору взагалі І. Верхратського [Верхратсьий], З. Штібера [Sfeber], та М. Лесіва [Лесів], оскільки за всіма типологіями говірка вказаних сіл належить до західнолемківських говорів. Крім того, окремі факти ми отримали внаслідок спілкування з колишніми жителями Шляхтової, спостерігаючи за їхнім мовленням й аналізуючи їх згадки, коментарі стосовно мови їхніх дідів та батьків.

Розглядаючи говірку села Явірок як типовий вияв говірки т. зв. Шляхтовської Русі і особливий вияв західнолемківських говорів, І. Зілинський у праці „Лемківська говірка села Явірок" [Зілинський 1934], яка давно стала бібліографічною рідкістю, подає системну характеристику явищ вокалізму.

Загалом фонетична характеристика говірки Шляхтовської Русі тільки частково збігається з характеристикою західнолемківського говору. За спостереженнями І. Зілинського система вокалізму представлена шістьма фонемами.

Фонема і - переднього ряду та високого підняття, яка має два варіанти: дещо назад витягнений варіант у (передньо-середній ряд високого підняття); та (під наголосом, особливо в емфазі) більш звужений, напружений ї. Фонема і мала набагато вужчий обсяг функціонування як у інших лемківських говірках; виступаючи, головним чином, на місці прасл. (за винятком позиції

після шиплячих s, c, z, sc, zj) інепом'якшуючи попереднього приголосного: robiti, zimno, zrobili [Зілинський: А190-А192]. і на місці прасл. *е, І. Зілинський засвідчив лише у декількох словах та без пом'якшення попереднього приголосного: obidwjy3, tobi, sobi [Зілинський: А192].

Голосна фонема заднього ряду та високого підняття ы, яка має варіанти ы та у3, з вищим від ы тоном [Зілинський: А193], відігрівала набагато більшу роль у говірці мешканців Шляхтовської Русі, ніж фонема ы на усій Лемківщині (там характерна артикуляція ы: середня або дещо задня, якщо йдеться про положення язика та висока, між о і u, якщо йдеться про підняття середини та частково задньої частини язика [Stieber: 60; Лесів: 49]). Звук ы в говірці Шляхтовської Русі вимовляли на місці *у в усіх позиціях. У сполученнях kbi, hbi, gbi, хы та після губних його додатково відзначав дуже низький тон: nitkb, rokb, zaholoykbi [Зілинський: А193]. ы виступало

також на місці *i після шиплячих s, z, с, sc, zj zыto, zыda, сыШы^ хыгы [Зілинський: А193] та на

місці давнього ъ удієслівнихпрефіксах та у сполученнях гъ, 1ъ > ыг, ы1 \\ lы:odыjti, zыjdut sa, ХыгЬс^ obыrwі [Зілинський: А195]. Рисою, характерною тільки для говірки мешканців Шляхтовської Русі, була вимова ы на місці *o в новозакритих складах: \гып, \гыи1 ^іп [Зілинський: А194]. Найоригінальнішою звуковою рисою, яка вирізняла говірку Шляхтовської Русі з-поміх лемківських та від інших українських говорів, була заміна та з незначними винятками *е (в нових закритих наголошених і ненаголошених складах) звуком заднього ряду

3       3            3           3 3

високого підняття у :vjy ra, zmjy sati, vjy ter, rjy ka [Зілинський: А195]. je або замість

І. Зілинський занотував лише у деяких словах, напр.: na oborje, f kupje, d'wje \\ d'wjy3 [Зілинський: А196-А197]. На місці *е у говірці Шляхтовської Русі виступали jy3, y3 або ы: mjy3t (род. medu), kamjy3n [Зілинський: А197].

Фонема е (< е, ь) у наголошеній та ненаголошеній позиціях звучала завжди як е (напр.:

zanese, wereteno) та пом'якшувала приголосні k, g вгрупі k'e, g'e (але хе): k'erpcy1, g'emba [Зілинський: А198].

Як і у лемківському говорі, у говірці Шляхтовської Русі 'а, jа не відрізнялося від загальноукраїнського. Праслов'янський суфікс -bje, -ije, як в лемківському говорі, перейшов у -'a: wesjy3l'a, zыt'a [Зілинський: А198; Stieber: 24]

Вимова наголошеного та ненаголошеного о не відрізнялася: kozux, xoditi, do bohaca [Зілинський: А198]. Ненаголошене о зберігалося навіть у закінченні інфінітива на -ovati унових закритих складах: kupowati, mal'owati [Зілинський: А198-А199], хоча цього явища не зафіксовано ніде у лемківських говірках [Stieber: 33-40].

Удеяких словахназвучне u, як в більшості лемківських говорів, чергувалося з u \\ w \\ h,

напр.: umer \\ ymer, u \\ w \\ h l'jy3sy3 [Зілинський: А199; Stieber: 40-42].

Крім аналізу шести голосних, І. Зілинський описав і інші явища, які стосуються системи вокалізму. Так зокрема, учений зауважив, що у говірці Шляхтовської Русі в деяких запозичених з

польської мови словах траплялися також носові голосні: xrjQsc, pjentro, а в деяких запозичених словах вони занепали: f Cazы 'w ciazy', scesca [Зілинський: А199].

У Явірській говірці І. Зілинський виявив багато слів як із повноголоссям так і без нього. Неповноголосні форми учений засвідчив у словах, утворених, на його думку, під польським або словацьким впливом: zdrawja, drewo [Зілинський: А199], хоча в більшості слів збережені повноголосні форми: boloto, molo^ [Зілинський: А200].

За спостереженнями вченого, „нескладотворчене j в інтервокалічній позиції та деколи по голосному занепало, через що виникли такі стягнені дієслівні форми, як: 3 особи одн.: stiskat (< stiskajet), rusat..." [Зілинський: А200]. Нескладотворче виступало на місці w по голосних і по у (< l) в кінці складу та деколи замість u на початку слова, напр.: prayda, dayno [Зілинський: А200]. Подібна вимова існувала в інших західноукраїнських говорах [Зілинський: А200].

Говірці Шляхтовської Русі, так як західнолемківським говіркам, притаманний був постійний, малодинамічний наголос, який припадав на передостанній склад [Stieber: 14-15].

Аналіз сучасного стану мови колишніх жителів Шляхтовської Русі ми здійснювали на основі записів у с. Хоростків, Тернопільської області, Гусятинського району восени 2008 року. Інформаторами були найстарші (віком від 74 до 89 років) жителі Хоросткова, виселені зі Шляхтової у 1945 році. Були це: Гриндзяк Марія Михайлівна (1919 р. нар.), Земба Ганна Антонівна (1926 р. нар.), Земба Анастасія Пилипівна (1926 р. нар.), Земба Дмитро Васильович (1927 р. нар.), Мориляк Лука Федорович (1933 р. нар.), Олекшій Парасковія Миколаївна (1934 р. нар.). Усі інформатори виїхали зі Шляхтової, коли вже добре знали місцеву говірку і були свідомі навколишнього світу.

Для сучасного мовлення колишніх шляхтівчан характерні розмиті уявлення про мовну норму. З одного боку, можна почути (але рідко) стару не змінену форму з і (< з іншого боку, цей звук може бути замінений звуком у, характерним для говірки мешканців Хоросткова та норм української літературної мови. Найчастіше трапляється заміна колишніми мешканцями Шляхтовської Русі і (< *і) звуком ы - тільки їм властивим варіантом українського у, який важко їм

вимовити. Наприклад колишнє robiti має такі сучасні реалізації: robiti \\ zrobyti \\ тЫг^г \\ robyty;

robili > robili \\ robily \\ шЬыы \\ robyly; pranik >prajny3k; misnik > mysnyk, шы^щк, saflik > safly3k \\

БоАык, ЬыН > bul'y \\ ЬИы \\ Ьы(у \\ Ьы1ы \\ buly (найчастіше дві останні форми); 1ый > 2ы1ы \\ zyly

(частіше);polica >pol'mca; mali^ > malyna; nitha > nytka \\ nytka \\ ny3tka, zima > zima. Бачимо тут процес гіперизації: колишні мешканці Шляхтовської Русі, не пам' ятаючи звука і, у наведених словах водночас пам' ятають, що найважливішою рисою їх говірки був звук ы та (на їх думку правильно) замінюють ним колишнє і (<

Вимова і \\ уі (< *і) у словах зі словосполученнями типу r+i, c+i зазнала певних зміни. Для говірки колишніх шляхтівчан сьогодні характерне як збереження вимови властивої рідній говірці,

так і наближення до загальноукраїнського у: perina > perina \ peryna; cigan \ cyigan > cyhan, do Scawnicy > do Scawnici, do Scawnyc; uca y koza, y todi, y zwyt:am, pluhy i wozy. Сучасному

мовленню колишніх шляхтівчан притаманна також поява заміни і \  j залежно від якості

сусіднього приголосного: yde \\ isoy> ide \\ jde \\ jsoy \\ yisly \\ ыфЬ.

Донині в говірці колишніх шляхтівчан збереглися слова з і < *е, хоча деколи вони зазнали

певних змін, напр. obydwoje, tobi, sobi \\ sobe (рідко) \\ sobje, cila, cilej, cilyj, trawjarkы. Збереглися також слова з jе на місці *е: wjetu'r, хоча більшість із них зазнала фонетичних змін під впливом

говірки мешканців Хоросткова, напр. mjыrka, dwi \\ dwoje, dwjyie, ritke.

У сучасному мовленні шляхтівчан у багатьох словах зберігся звук ы (= *у), але так само часто можна почути в тих формах у, характерне для говірки мешканців Хоросткова, напр.: Ьы^,

rokt>i, so^im, Jeykt>i, zaholoykt>i, Ыыхы, uhlыkы, taml^i, sыrtы, pjыrohыале ohurko. > y'ohy3rky,

nUka > ny3tkы; wыn (залишилося без зміни, хоча рідко трапляється також wyn); ты > ты \\ my; ы >

ы (майже завжди) \\ ty (дуже рідко), > wy \\ wы, swedry, susidy, spul'ky.

Для сучасного мовлення шляхтівчан характерне, як це можна було побачити вище,

відхилення від норми у вимові ы та у. Напр.: гы^, гы^ыу, cыstыj хыгы, але wыsy3ta \\ wysywaly,

fsystko\\ АыШЫ, u^el^, бы \\ cy (частіше), zyly \\ %ы1ы \\ mly3.

У сучасному мовленні колишніх мешканців Шляхтової ми засвідчили реалізації ы < *o:

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

М Скаб, А Хуснутдінов - Зміни у вокалічній системі говірки жителів шляхтовської русі переселених на тернопілля

М Скаб, А Хуснутдінов - Зміни у вокалічній системі говірки жителів шляхтовської русі переселених на тернопілля