Н М Совтис - Запозичення з української мови в польській дієслівній лексиці - страница 1

Страницы:
1  2 

Випуск 14.

УДК 811.162.1:811.161.2 '373.45

Совтис Н. М.,

Національний університет "Острозька академія ", м. Острог

ЗАПОЗИЧЕННЯ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ В ПОЛЬСЬКІЙ ДІЄСЛІВНІЙ ЛЕКСИЦІ

У статті досліджуються українські лексичні запозичення в польській дієслівній лексиці. Аналізується етимологія назв, час фіксації в польській мові. Звертається увага на особливості та специфіку функціонування запозичень у польській та українській мовах. Досліджується адаптація українізмів до норм польської літературної мови.

Ключові слова: українізм, адаптація запозичення, критерії виділення, джерело запозичення, лексико-семантичне значення.

This paper is devoted to Ukrainian loan-words in the Polish verbal lexicon. The etymology of names, time of fixing in Polish is analyzed. It is paid attention to features and specificity of loan-words functioning in Polich and Ukrainian.

Key words: Ukrainian words, adaptation of borrowing, criteria of classification, sourse of borrowing, lexico-semantic meaning.

Українським лексичним запозиченням у польській мові присвячува­ли свої праці переважно представники польської лінгвістики. На особли­ву увагу заслуговують розвідки М. Юрковського [7], Г. Риттер [9], Т. Мі-ніковської [8].

За нашими дослідженнями, в польській літературній мові функціону­вало близько 350 запозичень з української мови [3]. Близько 20 україніз­мів проникло до складу польської дієслівної лексики. Безумовно, кіль­кість таких лексем невелика, але вони змогли утвердитися у словниково­му складі сучасної польської літературної мови. На відносно малу кіль­кість запозичень серед дієслів вказував Л.А. Булаховський, який циту­вав А. Міцкевича: "Широке, порівняно до звичайного, запозичування ді­єслів - ознака максимальної втрати мовою її давнього національного об­личчя" [1, с. 111].

Основним джерелом дослідження слугували: словник польської літе­ратурної мови за ред. В. Дорошевського, словник польської літератур­ної мови за ред. М. Шимчака, так званий Варшавський словник та інші.

Українізмами називаємо лексичні запозичення з української мови або за­позичення, які проникли до польської мови через українське посередництво.

На особливу увагу заслуговують лексеми, шлях проникнення яких до польської мови важко встановити. Маємо на увазі запозичення зі схід­них мов, адже частина запозичень з турецької та татарської мов прони­кала безпосередньо до польської мови. Слід звернути також увагу на спільнослов'янську лексику, активізовану в польській мові під впливом

© Совтис Н.М., 2010української. З огляду на складність визначення таких запозичень вико­ристовуємо критерії, розроблені В. Чєнковським: 1) порівняльний; 2) історично-культурно-географічно-мовний. Враховуємо історію та ге­ографію назви, а також загальний розвиток культури народів у даний період, час фіксації слова, а також походження його автора тощо; 3) фонетично-формальний, наприклад, повноголосся, наявність h замість g, г замість rz та ін.; 4) критерій загального аналізу лексем. Розглядаємо етимологію назви, похідні слова, синоніми тощо [4].

Серед аналізованих дієслівних лексем, які функціонують у польській мові в XVI ст., відомі такі назви: balamucic, harowac, hodowac, hydzic, koczowac, в XVII ст.: hulac, nadwer?zyc, в XVIII ст.: duzac si?, в XIX ст.: bajdykowac, borykac si?, buszowac, czwanic si?, haratac, holubic, kalamucic, ochajtnac, spatki.

На особливу увагу заслуговують дієслова, які проникли до польської мови в XVI—XVII ст., коли загальна кількість запозичень з української мови з огляду на історичні обставини була чи не найбільшою.

Пол. balamucic "мутити, темнити, крутити" виводиться з укр. бала­мутити [SJPD, 1, с. 322; SJPSZ, 1, с. 838]. Укр. баламут "той, що бала­мутить" пояснюється по-різному: як складне утворення з основ bal "роз­мова", "балаканина" і mat "смута", "суперечка" [СФ, 1, с. 113], менш пе­реконливо пов'язування з тюрк, balaman "перешкоджати" [ЕСУМ, 1, с. 124]. В українській баламутовъ відоме з 1497 p.: "... а къ тому дали єсмо ч<о>л<о>в<е>ка у Тередени тъ, на имя Баламутова" [ССУ, 1, с. 84]. В українській мові XVI-XVII ст. вживається значно інтенсивніше, ніж у польській [СУ, 2, с. 12]. Баламутити нотується переважно в зна­ченні "обдурювати, збивати з пантелику, крутити": "...инъшие мудърей баламутять, бо часу певъного не положили" [СУ, 2, с. 12]. Засвідчує­мо похідні назви: баламутний, баламутня, баламутство [СУ, 2, с. 12]. У польській мові фіксується в XVI ст. balamucic "мутити, темнити, тума­нити, замилювати очі, плутати", а також похідні: balamucki, balamuctwo [SP, 1, с. 292-293]. У сучасній польській літературній мові вживається зі значеннями: 'мутити, темнити, крутити', 'фліртувати', 'марнувати час' [SJPD, 1, с. 322; SJPSZ, 1, с. 838]. На українське походження вка­зує більш рання фіксація в українській мові, наявність u замість ^. (пор., пол. balamqcic). Т. Мініковська пол. balamut виводить з української мови [8, с. 16-14]. А. Брюкнер пол. balamucic кваліфікує як "руське" [SEB, 12].

Пол. harowac "тяжко працювати" походить від укр. гаровати, геро-вати, гировати, яке виводиться з псл. *gor-je, пов'язаного з goreti "го­ріти" [ЕСУМ, 1, с. 565]. На українське джерело запозичення вказує на­явність h. У польській мові відоме з XVI ст. harowac, horowac зі значен­нями "примушувати когось до праці, знущатися над кимсь, орати кимсь" [SP, 8, с. 313]. Засвідчується також у творах письменників - вихідців зукраїнських етнічних земель: " Pozyczylci go [konia] па dzien tys dwa dni horowal " (С. Кльонович) [SP, 8, c. 313]. У польській мові XVI ст. ноту­ється фонетичний варіант horowac. Варіанти harowac, horowac С. Лін-де виводить з "руського" horowati, яке походить від hore-gorze [SJPL, 2, с. 173]. Дослідник цитує М. Рея, який часто використовував українізми: "Okolo tego zawodu, jak si? ludzie pilnie staraja^ jak szkapy harujq, jak je po kresu wodza^ dziwnie strojaj' [SJPL, 2, c. 173]. Автори Варшавського слов­ника пол. harowac уважають українізмом [SW, 2, с. 20]. Фонетичні варі­анти: charowac, chorowac, harac, horowac [SW, 2, с. 20]. Засвідчується в сучасній польській літературній мові зі значенням 'тяжко працювати" [SJPSZ, 1, с. 682]. В українській мові нотуються значення "важко працю­вати", "правити (ціну, винагороду)", "прямувати", "стягувати, здирати" [СУМ, 2,с. 36].

Пол. hodowac "доглядати, годувати, виховувати" походить від укр. го­дувати, яке, як і ст.-пол. godowac, виводиться з псл. *godowati, похідного від godb у значенні "свято", отже, первісне значення, очевидно, частува­ти (на святковому банкеті) [SJPD, 3, с. 89]. Словник польської мови XVI ст. фіксує лише один приклад з твору М. Стрийковського, який, як відо­мо, мав тісні контакти з Україною: "... tamze [w lesie poswi?conym] у w?ze Gywoitos у Ziemiennikos nazwane karmili [kaplani litewscy] / у hodowali I iako Bozki domowe " [SP, 8, c. 354; 8, c. 54]. T. Мініковська стверджує, що hodowac - українізм у польській мові. Ця назва відрізняється значенням годувати' від власне пол. hodowac 'шанувати' [8, с. 55]. Я. Сятковський заперечує вплив чеської мови і вважає ст.-пол. hodowac 'шанувати' та­кож українським лексичним запозиченням. Це підтверджує фіксація на­зви (чеський вплив тривав до XVI ст.), а також використання письменни­ками - вихідцями з етнічних українських земель. Пол. hodowac у значен­ні 'годувати, виховувати' автор пояснює як беззаперечний українізм [10, с. 53]. Г. Риттер пише, що в XVI-XVII ст. це є рідковживане слово, яке використовують письменники, тісно пов'язані з т.зв. кресами: Б. Зімо-рович, 3. Морштин, М. Стрийковський [9, с. 108], напр.: "Так si? hodujq копіє па Budziaku, Jak my si? tu pasiemy niebogi" (3. Морштин) [9, с. 108]. С. Лінде цитує Б. Зіморовича: "Bog сі zaplac Miloszu / zes nas nahodowal" [SJPL, 2, c. 183]. Автори Варшавського словника подають значення "ша­нувати", "годувати", "виховувати, доглядати", "утримувати" [SW, 2, с. 46]. Дослідники пол. hodowac виводять з укр. годувати [SW, 2, с. 46]. У сучасній польській літературній мові поширилося значення "вихову­вати, доглядати" [SJPSZ, 1, с. 702]. На українське джерело запозичен­ня виразно вказує наявність h. Слід зазначити, що в українській мові це слово фіксується з XV ст.: "... ходити или мртвы(м) чи(м) мочі иму(т) годовати ...". З XVI ст. годовати засвідчене з такими значеннями (збе­реглися в сучасній мові): 1) "давати ко му-небу дь їжу", 2) "утримуватикого-небудь харчами", "підтримувати", "частувати"; XVII ст. - "году­вати", "виховувати" [СУ, 6, с. 245; СУМ, 2, с. 118].

Дієслово hulac "гуляти, веселитися" відоме в польській мові з XVII ст. [9, с. 110] і походить від укр. гуляти, яке єдиного пояснення не має, виводить­ся від вигуку гуля, а також від основи гул-; зіставляється з лит. guleti "ле­жати", припускається первісне значення "бити ґулю (кулю)", звідки гра­тися і т. д. [ЕСУМ, 1, с. 617]. Слід зазначити, що в польській мові XVII ст. лексема hulac мала значення "безтурботно гуляти, веселитися" і фіксува­лася переважно у творах письменників, які мали безпосередні контакти з Україною, засвідчується також у творах И. Морштина, К. Опалінського [9, с. 110; SJPL, 2, с. 190]. У сучасній польській літературній мові висту­пають значення "проводити свій час на гулянках", "(щю вітер) віяти у всі сторони з великою силою", "рухатися в різних напрямках" [SWO, с. 447; SJPSZ, с. 710]. У розмовній мові функціонує значення "добре працюва­ти", напр., motor hula [5, с. 212]. Похідні назви: hulanie, hulanka, hulaszczo, holaszco, hulaszczosc, hulaszczy, hulatyka [SW, 1, c. 448]. Фіксацію цієї назви в говірках Г. Риттер пояснює, як переймання з польської літературної мови, однак, слід зазначити, що в східномалопольських говірках гуляти часто за­свідчується у значенні "ходити" (пор. в українській) [9, с. 110]. А. Брюк-нер, А. Баньковський, В. Дорошевський, Ф. Славський, М. Шимчак, авто­ри Варшавського словника кваліфікують як українізм [SEB, с. 173; BSE, 1, с. 532; SJPD, 3, с. 118; SES, 1, с. 433; SJPSZ, 1, с. 710; SW, 1, с. 488].

Пол. hydzic "робити огидним, безчестити" [SJPD, 3, с. 138] запозичено з укр. гидити (див. ohyda). Деякі дослідники hydzic виводять з української мови, інші - з чеської [SES, 1, с. 422; 10, с. 143]. Я. Сятковський ствер­джує, що тут відчутний вплив обох мов, на це вказує історичний матері­ал [10, с. 143]. До запозичень з чеської мови автор відносить першу фік­сацію цієї назви в польській мові - hydanie "обмова, обмовлення", незва­жаючи на спрощення zd > z. Пізніші засвідчення цієї назви в XVI-XVII ст. вказують на українське джерело [10, с. 143]. З українських дослідників іс­торію проникнення цієї назви в польську мову детально вивчав И.О. Дзен-дзелівський, який вказує, що в українських пам'ятках форми гидати "чи­нити гидким, зневажати", гидко - прислівник "бридко, огидно" фіксують­ся з XV ст.; у ст.-пол. мові hydzic - з XVI ст., у східно польських діалектах hydanie - уже навіть з XV ст. [2, с. 41]. Дослідник зазначає, що в ст.-пол. мові трапляється в авторів, що походять зі сходу Польщі, діалектно за­свідчується також на сході, що переконливо вказує на запозичення його з української мови. И. О. Дзендзелівський заперечує запозичення пол. hydzic з чеської мови, оскільки цьому суперечить і територія поширення слова, і фонетичні невідповідності (чес. hyzditi, давнє hyziti) [2, с. 41]. Фонетичні варіанти: chydzic, hidzic [SJPL, 2, с. 93-94]. У сучасній польській літератур­ній мові є застарілим словом [SJPD, 3, с. 138].

Пол. koczowac "переходити з місця на місце" виводиться з укр. ко­чувати, яке походить з тюркських мов [ЕСУМ, 3, с. 67]. Засвідчуєть­ся в польській мові з XV ст. у львівських судових записах [8, с. 74]. З XVI ст. koczowac фіксується зі значенням "переселитися", kocisko "вій­ськовий табір", kocowisko "лігво звірів", koczowisko "табір", koczownik "викрадач", напр.: "Ieslyby ktho koczowal gwalthem albo yakiem kolwyek obyczayem [...] Thakiego dacz obieszyc koczownyka " [8, c. 74]. А. Брюк-нер, Т. Мініковська виводять з тюркських мов через українське посеред­ництво [SEB, с. 243; 8, с. 74]. Г. Риттер стверджує, що koczowac "мати опору" нотується в польській мові в XVII ст.: "A sa^ to bobacy ko(cz) ujqcyjako rowny piesek albo zwierzowie " [9, c. 20]. Дослідниця пише, що дієслово з цим значенням виступає в південно-східній польщині, а та­кож у східній Малопольщі [9, с. 20]. У польській мові XVII ст. подаєть­ся з військовим значенням "переноситись з місця на місце, таборитися" [9, с. 20]. Лексема koczowac засвідчується переважно у творах на укра­їнську тематику або для відтворення східного колориту, тобто, часто ви­користовується, коли йде мова про козаків чи татар [9, с. 20]. Це дає під­стави, як уважає Г. Риттер, пол. koczowac виводити з укр. кочувати [9, с. 20-21]. Слід зазначити, що це слово часто вживали у творах письмен­ники, які походили з етнічних українських земель або мали безпосеред­ній зв'язок з ними: " Koczowali Kozacy nie w domach, lecz pod kotarami" (Б. Зіморович) [SJPL, 2, c. 397]. В. Дорошевський у сучасній польській літературній мові наводить такі значення пол. koczowac: "вести мандрів­ний спосіб життя", "таборитися", (про деяких звірів) "побутувати", "ви­крадати чужого підданого" [SJPD, 3, с. 785-786]. В українській мові по­ширені значення "переходити з місця на місце", перен. "часто переходи­ти з одного місця в інше: змінювати місце праці, проживання" [СУМ, 4, с. 315]. 1.1. Срезневський нотує з XIV ст. [CM, 1, с. 1305].

А. Брюкнер стверджує, що лексема nadwerezyc "ушкодити" проникла в польську мову з української в XVII ст. [SEB, с. 411]. Г. Риттер фіксує nadwerezyc з XVII ст. як військовий термін, який засвідчується у творах, особливо поширених на південному сході Польщі [9, с. 116]. У XVII ст. ви­діляємо приклади, де слово виступає без носового голосного, тобто в цьо­му випадку маємо повноголосся -еге-, яке вказує на українське походжен­ня назви: "Так pod Podhajcami [...] Gal(g)? zewszad czatami urywasz, і jego Nadwerezysz, і znacznie plonu zabranego Powetujesz" [9, c. 116]. Поява пол. носового свідчить про адаптацію назви до фонетичних норм польської мови. У польській мові XVII ст. засвідчено похідну назву nadwerezony (по­вноголосся -еге-) "ушкоджений", напр.: "Ludzie zas со w Woloszych byli nadwerezeni, jednych wielka cz?sc od koni odpadli" [9, c. 117]. Відома також назва nadwerezeniec "солдат, сила якого була витрачена під час боротьби з ворогом": "Rojtarowie Pawla Sapieki, со [...] z Usarzami ochoczy przybyli,

Nadwerezehcom zlotym wiencem byli" [9, с. 117]. У сучасній польській літературній мові nadwerezyc нотується в значенні "ушкодити" [SJPD, 4, с. 1034]. В українській мові - "знесилювати, виснажувати фізично", перен. "справляти сильне враження" [СУМ, 5, с. 63].

Враховуючи той факт, що дієслівна лексика є несприйнятливою до іншомовних впливів, наявність українських лексичних елементів се­ред польських дієслів є особливо цінною. Слід зазначити, що україніз­ми адаптовані до норм польської літературної мови: інфінітивний суфікс -ти замінений -с, ся замінено sie\ Більшість назв перебуває в активному вжитку. Значення деяких дієслів у польській літературній мові набрало іншого забарвлення, ніж в українській: hodowac, hulac тощо.

Література:

1. Булаховский Л. А. Нариси з загального мовознавства. - Київ: Радянська школа, 1955.-247 с.

2. Дзендзелівський И. О. Українсько-західнослов'янські лексичні парале­лі. -Київ: Наукова думка, 1969. - 209 с.

3. Совтис Н. М. Українські лексичні запозичення в польській літературній мові. Дис. канд. філол. наук. - Луцьк, 2005. - 233 с.

4. Cienkowski W. Ogolne zalozenia metodologiczne badania zapozyczen leksykalnych//Poradmk Jezykowy. -Z. 10. - 1964. - S. 417-429.

5. Falowski A. Wyrazy ukrainskie w najnowszej leksykografii polskiej // Krakowskie Zeszyty Ukrainoznawcze. - Krakow, 1995. - T. III-IV. - S. 209-241.

6. Hrabec S. Elementy kresowe w jezyku niektorych pisarzy polskich XVI і XVIII w. - Toran, 1949. - 159 s.

7. Jurkowski M. Ukrainizmy w jezyku Juliusza Slowackiego.: Z dziejow stosunkow literackich polsko-ukrainskich. - Wroclaw: PAN, 1974. - S.105-135.

8. Minikowska T. Wyrazy ukrainskie w polszczyznie literackiej XVI w. -Warszawa, Poznari, Toran: PWN, 1980. - 172 s.

9. Rytter G. Wschodnioslowianskie zapozyczenia leksykalne w polszczyznie XVII wieku. - Lodz, 1992. - 172 s.

10. Siatkowski J. Bohemizmy fonetyczne w jezyku polskim. - Wroclaw, 1965. -Cz.I.-238 s.

11. Slonski S. Historia jezyka polskiego w zarysie. - Warszawa: PWN, 1953. -145 s.

Словники:

ЕСУМ: Етимологічний словник української мови: В семи томах / Редкол.: О.С. Мельничук (відп. ред.), І.К. Білодід, В.Т. Коломієць, О.Б. Ткаченко. -Київ: Наукова думка, 1982-2006. -Т. 1-У

СМ: Срезневский И. Материалы для словаря древнерусского языка. -Санкт-Петербург, 1893-1903. - Т. І-ПІ.

ССУ: Словник староукраїнської мови XIV-XV ст.: У двох томах. - Київ: На­укова думка, 1977-1978.

СУ: Словник української мови XVI- першої половини XVII ст.: У 28-ми вип. -Вип. I-VII. - Львів, 1994-2000.

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

Н М Совтис - Вплив української мови на формування лексичного складу польської мови

Н М Совтис - Запозичення з української мови в польській анімальній лексиці

Н М Совтис - Запозичення з української мови в польській дієслівній лексиці