А Г Герасименко - Застосування теорії фокальних точок т шеллінга до моніторингу конкуренції на олігопольних ринках - страница 1

Страницы:
1  2 

УДК 658.821

А. Г. Герасименко,

канд. екон. наук, ст. викл. кафедри економічної теорії та конкурентної політики, Київський національний торговельно-економічний університет

ЗАСТОСУВАННЯ ТЕОРІЇ ФОКАЛЬНИХ ТОЧОК Т. ШЕЛЛІНГА ДО МОНІТОРИНГУ КОНКУРЕНЦІЇ НА ОЛІГОПОЛЬНИХ РИНКАХ

У статті спростовано тезу про абсолютну конкурентність низькодис-персних олігопольних ринків та встановлено необхідність їх моніто­рингу на предмет сприятливості до реалізації антиконкурентних узго­джених дій. Виділено низку джерел координаційної здатності олігопольного ринку як критеріїв оцінки ступеня його колективної мо­нополізації. Запропоновано аналітичний інструментарій оцінки коор­динаційної здатності ринку.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: олігопольний ринок, узгоджені дії, паралельна по­ведінка, колективна монополізація ринку, фокальна точка, координа­ційна здатність ринку, джерело координаційної здатності ринку, спіль­на рівновага, олігопольне ядро.

На сьогоднішній день у структурі національної економіки біль­ше половини (54,2 %) займають висококонцентровані, олігополь-ні ринки [1, с.14]. Такий розподіл є звичним явищем для розви­нутих країн світу і відповідає сучасним тенденціям розвитку сві­тового господарства. Адже глобалізація економіки, що проявляється у стиранні кордонів між національними економіка­ми, посиленні міжнародної конкуренції, ставить нові, завищені вимоги до більшості суб'єктів господарювання. Наприклад, це стосується активізації інноваційних процесів на підприємствах, впровадження результатів наукових розробок у виробництво, що потребує концентрації капітальних, людських та інших ресурсів.

Олігополія, як свідчать роботи Дж. Неймана та О. Морген-штерна [2], Й. Шумпетера [3], Р. Кейвза та Д. Бартона [4], являє собою одну із найефективніших ринкових структур. З одного бо­ку, вона дозволяє сконцентрувати під контролем одного підпри­ємства достатню для ефективного господарювання кількість ре­сурсів, з іншого — зберігає конкуренцію між олігополістами. Більше того, конкуренція в умовах олігополії переростає із зви­чайної цінової боротьби у ефективний інструмент стимулювання економічного розвитку. Вона, зміщуючи акценти на нецінові фор­© А. Г. Герасименко, 2008 21ми суперництва, стає «процедурою відкриття» [5, с. 51], основ­ною рушійною силою економічного прогресу.

Проте не слід забувати, що олігопольні ринки апріорі є при­вабливими для реалізації змов та різного роду узгоджених дій, здатних негативно вплинути на конкуренцію. Їх діяльність по­требує постійного пильного контролю з боку держави, оптиміза-ції співвідношення між позитивними та негативними ефектами олігопольної організації економіки.

Така оптимізація в Україні є предметом конкурентної політики. В ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» наве­дено перелік тих видів узгодженої поведінки економічних суб' єктів, які є антиконкурентними і підлягають контролю з боку Антимоно­польного комітету України. Розроблено спеціальний механізм но­тифікації певних видів узгодженої поведінки ринкових агентів [6]. Тобто, організаційно-правовий механізм контролю за вчиненням антиконкурентних узгоджених дій в Україні сформовано, чого не можна сказати про аналітичний інструментарій його наповнення.

Над цією економічною проблемою працювало багато вчених-економістів та фахівців-практиків. Серед них Ф. Вербовен, М. Вінстон, Е. Грін, А. Діксіт, К. Едвардс, В. Лагутін, О. Кос-тусєв, Р. Портер, Р. Селтен, Дж. Стіглер, С. Черненко, А. Щербак та ін. Результати їх досліджень дозволили частково наповнити портфель аналітичного інструментарію в частині контролю за ді­яльністю учасників ринків асиметричної олігополії. Що ж до рин­ків, на яких частки олігополістів розділені рівномірно, то їх сприятливість до реалізації антиконкурентних узгоджених дій, як правило, не досліджується. Причиною тому є діюча на сьогодні теоретична парадигма, згідно якої інтенсивність конкуренції на низькодисперсних ринках є максимальною [7, с. 41]. Ця парадиг­ма не враховує того факту, що рівність ринкових позицій оліго-полістів є фактором, який знижує невизначеність ринкових пара­метрів взаємодії. Рівність ринкових часток, витрат, умов господарювання ототожнює конкурентні стратегії олігополістів, спрощує узгодження та посилює механізми контролю за вико­нанням зобов' язань явної чи неявної змови.

У цій статті ми ставимо перед собою мету, використовуючи теорію фокальних точок Т. Шеллінга, визначити необхідні на­прями моніторингу низькодисперсних олігопольних ринків на предмет їх сприятливості до реалізації антиконкурентних узго­джених дій як прояву колективної монополізації ринку.

Суть теорії фокальних точок Т.Шеллінга [8] полягає у тому, що у вирішенні багатьох проблем, коли поведінка повинна коор­динуватися без безпосередніх контактів, існує тенденція збігу вибору у певних фокальних точках. Фокальні точки можуть бути вибрані завдяки симетрії, дії спільних для усіх учасників ринку зовнішніх ефектів, попередньому досвіду або випадково, але в будь-якому разі повинні бути унікальними [9, с. 374]. Говорячи у термінах теорії ігор, економічні суб' єкти, що прагнуть координа­ції, здійснюють відбір та фіксують параметри спільної рівноваги[1] (зокрема ціну, обсяги випуску, якісні характеристики продукції та ін.) на рівні, прийнятному та очевидному для усіх учасників координації. Чим чіткішими є фокальні точки олігополістичної взаємодії, чим вигіднішим є їх дотримання олігополістами, тим ймовірнішою буде реалізація паралельної поведінки на ринку[2].

Слідування цьому правилу передбачає виділення із числа за-гальноринкових характеристик таких, які, за умови їх накладання на олігополістичну структуру ринку, формують джерело коорди­наційної здатності ринку. Під координаційною здатністю ринку при цьому розуміється сприятливість умов функціонування того чи іншого ринку для реалізації на ньому стратегії паралельної поведінки і, тим самим, колективної його монополізації.

Першим із джерел координаційної здатності олігопольного ринку, на нашу думку, є симетричність олігопольного ядра рин­ку. Олігопольне ядро це сукупність підприємств, кожне з яких володіє такою ринковою владою, що при його виході до конку­рентної периферії здійснення паралельної поведінки іншими лі­дерами ринку стає неможливим [10, c. 146]. Низька дисперсність олігопольного ядра згідно неокласичної економічної теорії є не­прямим свідченням рівності граничних витрат підприємств-олігополістів. Рівність витрат, у свою чергу, дозволяє кожному із учасників ринку скоротити трансакційні витрати на пошук фокаль­них точок олігополістичної взаємодії. Вона дозволяє визначити параметри спільної рівноваги використовуючи найпростішу мо­дель олігополістичного ціноутворення «витрати плюс», за якої розрахунок прибуткової частини ціни є функцією загальноринко-вих змінних, а отже, є доступним будь-кому із учасників рин­ку. Простота досягнення олігополістичної узгодженості підвищує ймовірність колективного домінування на ринку. Крім того, си­метрія ринкових часток спрощує механізм перевірки дотримання олігополістами параметрів спільної рівноваги. Асиметричність

з,

Спільна рівновага — це такий стан ринкової рівноваги, який забезпечує максиміза-розподілу прибутків за таких умов є достатнім свідченням «шах­райства» одного (або кількох) учасників олігопольного ядра.

Таким чином, симетрія розподілу ринкових часток олігополіс-тів уже не є запорукою та достатнім свідченням інтенсивності конкуренціх, на чому наполягав Г. Л. Азоєв [7, с. 41]. Низькодис-персні олігопольні ринки є більш сприятливими до реалізації ко­лективних конкурентних стратегій, у тому числі, стратегії моно­полізації, аніж ринки з менш рівномірним розподілом часток. Відповідно, аналіз рівня дисперсності олігопольного ядра ринку дозволить виявити в структурі економіки ті ринки, на яких ймо­вірність колективної монополізації є високою та піддати їх деталь­ному моніторингу на предмет поточної та перспективної конку-рентності.

Наступною ринковою характеристикою, здатною спростити процедуру досягнення згоди олігополістами щодо параметрів рин­кової взаємодії, а також утримати ринок у визначеній фокальній точці на наш погляд, є повторюваність взаємодії. Вона показує, на яких засадах функціонують та взаємодіють підприємства на рин­ку: одноразово чи систематично. В моделі одноразової взаємодії фірм із одночасним прийняттям олігополістами рішень, як, на­приклад, у випадку проведення тендеру, доведено, що підприєм­ства будуть керуватися власними незалежними конкурентними стратегіями, здатними принести їм найбільші прибутки при най­меншому рівні ризику, тобто знаходитимуться в точці рівноваги за Нешем [11]. Якщо хтось із учасників ймовірного узгодження в такій ситуації не дотримається угоди, то він отримає надприбут­ки, тоді як інші учасники понесуть збитки. Іншого періоду взає­модії, в якому можна було б покарати порушника, наприклад, шляхом зниження цін до конкурентного рівня чи суттєвого збіль­шення обсягів реалізації релевантної продукції, не існує.

У випадку повторюваної, але обмеженої в часі взаємодії олі-гополістів вірогідність встановлення такої рівноваги теж залиша­ється високою з огляду на дію парадоксу Селтена [12, с. 127—159]. Цей парадокс полягає у тому, що в останній із періодів взаємодії має місце реальна загроза того, що всі учасники паралельної по­ведінки вдадуться до обману своїх конкурентів, оскільки тут не­безпека покарання відсутня. У зв' язку з цим раціональний суб' єкт господарювання спробує реалізувати подібну стратегію у перед­останньому періоді взаємодії, і так аж до першого. Отже такий тип олігополістичної взаємодії, як і попередній, швидше за все зумовить рівновагу за Нешем, зводячи небезпеку встановлення колективного домінування на ринку до мінімуму.

Ситуація кардинально змінюється у випадку нескінченної вза­ємодії підприємств на ринку. Це найпоширеніший варіант по­ведінки олігополістів на практиці. Тут учасники ринку мають можливість оцінювати здатність своїх колег по паралельній по­ведінці до підтримання умов домовленості, виходячи з поперед­ньої практики господарювання. Крім того, існує можливість по­карання тих, хто не дотримався параметрів спільної рівноваги.

Найбільш поширеним засобом покарання порушника спільної рівноваги є зниження іншими членами олігопольного ядра цін до рівня рівноваги за Нешем (або, навіть, рівня конкурентної рівно­ваги) назавжди, що «знищує» економічний прибуток у галузі, компенсуючи активному гравцеві надмірні прибутки поперед­нього періоду. Виходячи з цього, раціональний економічний суб' єкт, метою якого є максимізація прибутку, буде схильний до відхилення від параметрів спільної рівноваги тільки у випадку, коли

^(q + { +... + q»)<n(p)(1 - >^).(11

При цьому, П(р) — величина галузевого прибутку за рівня ці­ни р;

р — ринкова ціна, що коливається у межах від конкурентного до монопольного рівня;

N — кількість учасників паралельної поведінки (змови); q — дисконтний множник [13, р. 16—17].

Так як нескінченна повторюваність взаємодії щораз збільшує ліву частину нерівності (1), ринкове регулювання колективного домінування видається достатньо ефективним обмежувачем ан-тиконкурентних ефектів на олігопольному ринку. В окремих ви­падках, коли знак між сторонами цієї нерівності для учасників досліджуваного ринку змінюється на обернений, і колективне домінування не може бути усунено дією ринкових сил, ймовір­ність його реалізації суттєво зростає. Тому для таких ринків по­треба пильного моніторингу та регулювання з боку Антимонополь­ного комітету України є особливо актуальною.

Ще одним елементом аналізу координаційної здатності оліго-польного ринку можна визначити однорідність продукції, що ре­алізується на ньому. Однорідність продукції дозволяє спростити механізм досягнення фокальних точок взаємодії. Адже в галузях із диференційованою продукцією, де підприємства здійснюють випуск у рамках широкого асортиментного ряду, координація викликає труднощі, які пов' язані із ціновим узгодженням довгогопереліку товарних найменувань. При цьому відкриваються мож­ливості ухилення від спільної рівноваги шляхом зміни стратегіч­них параметрів, таких як якість, додаткове обслуговування тощо. Чим більшим є ступінь взаємозамінності у рамках релевантного ринку, вимірюваний коефіцієнтом перехресної еластичності по­питу, тим вищою за інших рівних умов є небезпека колективного домінування. Тим більше, що обмеженість методів нецінової конкуренції на таких ринках робить олігополістів вразливими у конкурентній боротьбі і стимулює до її уникнення.

Підтвердження цьому знаходимо в українській практиці анти­монопольного регулювання. Наприклад, на ринках роздрібної тор­гівлі пальним, що є однорідним продуктом, антиконкурентні уз­годжені дії спостерігалися набагато частіше, ніж на інших оліго-польних ринках. Так, тільки у грудні 2007 р. було виявлено та припинено два випадки здійснення антиконкурентних узгодже­них дій на цьому товарному ринку [14].

Таким чином, встановлення критерію однорідності продукції при виборі об' єктів моніторингу координаційної здатності оліго-польних ринків дозволить знизити трансакційні витрати держави на здійснення контролю за антиконкурентними узгодженими ді­ями в національній економіці.

Наступним джерелом координаційної здатності ринку, сприят­ливість якого колективній монополізації ринку була доведена Дж. Стіглером, Е. Гріном (E. Green) та Р. Портером (R. Porter) [15, с. 370—401; 16, с. 87—100], є прозорість ринку. Йдеться про здатність учасників паралельної поведінки постійно слідувати за зміною виробничих показників та інших параметрів взаємодії, що є необхідною передумовою досягнення фокальних точок. Крім то­го, наявність повної і своєчасної інформації про ціни, обсяги та умови продажу товарів дозволяє ринковим учасникам перевіряти добросовісність виконання їхніми партнерами вимог координацій­ної угоди та, відповідно, підтримувати і захищати колективну мо­нополію на ринку. Якщо ринок постачає подібну інформацію із суттєвим часовим лагом, сигнали небезпеки порушення спільної рівноваги будуть швидше запізнілими доказами «шахрайства» всередині олігопольного ядра, ніж ефективними засобами вияв­лення та припинення такого порушення. У зв' язку з цим будь-які дії учасників олігополії, спрямовані на підвищення інформаційної прозорості ринку, як то декларування зміни цін, встановлення «правил найменших цін» тощо повинні обмежуватися державою, а самі олігопольні ринки, що характеризуються інформаційною про­зорістю — досліджуватися на предмет їх координаційної здатності.

Моніторингу координаційної здатності олігопольних ринків доцільно піддавати не тільки внутріринкові параметри, але й ха­рактер взаємозв' язку ринків у технологічній вертикалі. Напри­клад, суттєвий вплив на можливості ефективного господарюван­ня у фокальних точках олігополістичної взаємодії здійснює ринкова влада покупців як здатність покупця релевантного това­ру впливати на формування умов його продажу. Така влада обу­мовлюється наявністю на нижньосуміжному для досліджуваного ринку суб' єкту господарювання, чиї закупівлі охоплюють значну частку ринкового попиту на релевантний товар та здатного у ко­роткий термін і без будь-яких труднощів переключитися зі спо­живання продукції одного виробника на споживання продукції іншого [15, с. 377]. Наявність подібного покупця, на думку Дж. Стіглера, дисциплінує ринок, знижуючи вірогідність узго­дженої поведінки його учасників. По-перше, отримання замов­лення від такого контрагента є настільки важливим і вигідним для будь-кого з олігополістів, що здатне переважувати втрати від зниження цін до рівня рівноваги за Нешем. По-друге, влада по­купця обмежує антиконкурентну координацію на ринку з огляду на можливу реалізацію ним стратегії вертикальної інтеграції на­зад на стадію виробництва релевантного товару у відповідь на високі ціни продажу.

Отже, влада покупця є важливим стримуючим чинником ко­лективної монополізації, який, на нашу думку, може бути вимі­ряний за допомогою такого коефіцієнту (назвемо його ступенем ринкової влади покупця — кьр):

к     = HHId (2)

kbp = HHIr >(2)

де HHId та HHIr -ступені концентрації відповідно нижньосу-міжного та релевантного ринків, розраховані за допомогою індек­су Херфіндаля—Хіршмана.

Якщо коефіцієнт kbp менший 1, то нижньосуміжний ринок є менш концентрованим за досліджуваний і влада його учасників буде недостатньою для протидії паралельній поведінці. kbp > 1 свідчитиме про наявність у покупців певної ринкової влади, що стримуватиме координацію поведінки підприємств-олігополістів. Чим більший коефіцієнт kbp, тим меншою, відповідно, є імовір­ність антиконкурентного узгодження на ринку. І навпаки.

Наступним пунктом аналізу доступності фокальних точок олі-гополістичної взаємодії та стабільності утвореної на їх основіточки спільної рівноваги є мультиринкова взаємодія. Вона полягає у перетині інтересів учасників досліджуваного ринку на інших ринках товарів та послуг, тобто в інших галузях господарювання. Така взаємодія є джерелом додаткової інформації про учасників ринку. Вона дозволяє більш точно спрогнозувати та ефективно узгоджувати їхню майбутню поведінку, а також дозволяє засто­совувати так звану «стримувальну практику», концепція якої розроблена К. Едвардсом (С. Edwards) ще у 1955 р. [17]. Сутність цієї практики полягає у тому, що учасники паралельної поведінки обмежують себе у конкуренції на одному із спільних ринків, щоб знизити інтенсивність зустрічної конкуренції на іншому. Позитив­ний вплив мультиринкових зв'язків на підвищення взаємозалеж­ності учасників паралельної поведінки було підтверджено Б. Бернхемом (B. Bernheim) та М. Вінстоном (M. Whinston) у 1990 р. на основі використання теорії ігор [18, с. 1—26].

Такі висновки для цілей удосконалення системи моніторингу та антимонопольного регулювання олігопольних ринків в Україні є особливо важливими. Українська економіка на сьогоднішній день пронизана мережею відносин контролю, що сформувалися в період первісного нагромадження капіталу та в умовах конгло­мератної хвилі концентрацій 1990-х років. Більшість українських фінансово-промислових груп є по суті багатогалузевим конгло­мератами, між якими розподілені усі найбільш привабливі україн­ські ринки. Присутність на досліджуваному ринку кількох таких груп формує потужний фактор сприяння їх колективному домі­нуванню над аутсайдерами.

Таким чином, вище нами було проаналізовано п' ять джерел координаційної здатності олігопольного ринку. Вони визначають перелік напрямів моніторингу низькодисперсних олігопольних ринків на предмет їх сприятливості до реалізації антиконкурент-них узгоджених дій. Концентрація ринкових досліджень конку­ренції в олігополістичному середовищі на цих напрямках дозво­лить своєчасно виявляти загрози колективної монополізації національних ринків при мінімальних трансакційних витратах антимонопольного контролю.

Література

1. Звіт про науково-дослідну роботу за темою «Тенденції розвитку конкурентних відносин в економіці України у 2005 році» / Під наук. кер. к. е. н. А. В. Щербака. К., 2006. — 72 с.

2. Нейман Дж. фон, Моргенштерн О. Теория игр и экономическое поведение: Пер. с англ. М.: Наука, 1970. — 707 с.

3. Шумпетер И. Капитализм, социализм и демократия: Пер. с англ. / Под ред. В. С. Автономова М.: Экономика, 1995. — 540 с.

4. Caves R. E., Barton D. R. Efficiency in US Manufacturing Industries Cambridge, Mass.: MIT Press, 1990. — рр. 196

5. Хайек Ф. А. Познание, конкуренціия и свобода. СПб.: Пневма,

1999. — 288 с.

6. Положення про порядок подання заяв до органів Антимонополь­ного комітету України про надання дозволу на узгоджені дії суб'єктів господарювання (Положення про узгоджені дії) / Затв. розпорядженням Антимонопольного комітету України від 12 лютого 2002 року № 26-р. (зі змінами і доповненнями).

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

А Г Герасименко - Застосування теорії фокальних точок т шеллінга до моніторингу конкуренції на олігопольних ринках