В В Бездрабко - Криворотченко й ідея соціального музею - страница 1

Страницы:
1 

Електронна бібліотека

видань історичного факультету

Харківського університету

Бездрабко В. В. М. Криворотченко й ідея соціального музею // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії: Збірник наукових праць молодих вчених. - Харків, 1997. - C. 14 - 19.

При використанні матеріалів статті обов'язковим є посилання на її автора з повним бібліографічним описом видання, у якому опубліковано статтю. Дана електронна копія статті може бути скопійована, роздрукована і передана будь-якій особі без обмежень права користування за обов'язкової наявності першої (даної) сторінки з повним бібліографічним описом статті. При повторному розміщенні статті у мережі Інтернет обов'язковим є посилання на сайт історичного факультету.

Адреса редакційної колегії:

Україна, 61077, Харків, пл. Свободи, 4,

Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна,

історичний факультет. E-mail: istfac@univer.kharkov.ua

©Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна; історичний факультет ©Автор статті

©Оригінал-макет та художнє оформлення - зазначене у бібліографічному описі видавництво ©Ідея та створення електронної бібліотеки - А. М. Домановський; А. О. Баскакова

2. Гуревич А.Я. Культура и общество средневековой Европы глазам» современников. -М, 1989. И

3. История Франции: в 3-х т.- М, 1972.- Т. 1 Р*

4. История французской литературы.- М., 1972.-Т. 1. Р1

5. Малинин Ю.П. Рыцарская этика в позднесредневековой Франции XIVH1 XV вв.// Средние века.- М. 1992.- Вып. 55. Р<

6. Обри, Пьер. Трубадуры и труверы / Пер. с франц.- М, 1932. (Р!

7. Поэзия трубадуров. Поэзия миннезингеров. Поэзия вагантов.- М., 1974^

8. Фридман РА. Любовная лирика трубадуров и ее истолкование II Ученїк зап. Рязан. пед. ин-та.- М, 1965.- Т. 34. И1

9. Хейзинга, Иохан. Осень средневековья: Исследование форм жизненно™ уклада и форм мышления в XIV-XV вв. во Франции и Нидерландах: Сочинения| в З-хт.-М., 1995.-T. 5.

Бездрабко В.ВІ

(хду|

М.Криворотченко й ідея соціального музеи

Двадцяті роки стали часом пошуку нових ефективних форм і методі^ наукової та культурно-освітницької роботи в музеєзнавстві. Цей складний неоднозначний пошуковий процес відбувався в умовах обгрунтування нові методологічних засад у музейній справі, в основу якоїлягла марксистська теорія!

Початком відліку шляху утвердження нових засад музеєзнавства умовн<| можна вважати 1922 р. Він ознаменувався появою розробленої Укрполітосвіток програми реорганізації музейної справи в Україні [ 1, с. 163]. З-поміж основин її положень слід відмітити заклик до створення широкої мережі соціальна музеїв. Передбачалося створення такої музейної експозиції у подібних заклада коли через систематичний, комплексний, хронологічний принципи подачі матеріалів на основі марксистського вчення про суспільство буде відображатис^ "динаміка соціальних відносин", яка й відтворить успіхи соціалістичного жит [1,сЛ63].

Ідея заснування в Україні соціальних музеїв знайшла у суспільстві і в іуці як своїх палких прихильників, так і непримиренних критиків. Енергійним :ептом цієї ідеї слід вважати Михайла Григоровича Криворотченка. Завдяки ^слідженням останніх років ми дізналися багато цікавого про цю колоритну /іігуру краєзнавчого руху двадцятих років в Україні [2, с. 3]. Активний зомадсько-політичний діяч, заступник голови Українського комітету раєзнавства (УКК), вчений секретар УКК, відповідальний редактор журналу 4 Краєзнавство'*, інспектор екскурсійно-виставочної та музейної роботи при н 'крнауці, співробітник науково-дослідної кафедри педагогіки ХІНО - це далеко іеповиий перелік рольового статусу М. Криворотченка в краєзнавстві України -( ,0-х років. Окрім цього йому судилося стати ще й першим завідуючим ц Ісеукраїнського соціального музею ім. Артема в Харкові. Це сталося в грудні 922 року на запрошення Укрполітпросвіти [3, арк. 14]. На цій посаді він цлишався до грудня 1923 року і після трирічної перерви І грудня 1926 року за ^місництвом знову повернувся на цю посаду [3, арк. 39]. $       Праця М.Криворотченка як директора Соціального музею ім. Артема не (лишилася непомітною. І вже через деякий час в наукових та громадських колах ро нього заговорили, як про одного з авторів ідеї соціального музею [4, арк. Щг Його ж методичну роботу над створенням ступеневої системи соціального зею високо оцінив заступник Укрполітпросвіти, голова Центрального ідичного комітету при НКО М.Волобуєв, зробивши йому пропозицію стати «рантом [3, арк. 2]. Особисто М.Криворотченко вважав, що саме він розробив юводив в життя систему побудови та функціонування соціального музею [З, :.3].

Цінним нагромадженням інформації про те, який зміст вкладав М. «воротченко у словосполучення "соціальний музей" є стаття за його ірством з одноіменною назвою, яка зберігається у Центральному державному іхіві вищих органів влади та управління України [5, арк. 134-142]. Стаття івана 12 лютого 1923 року, тобто з'явилася майже через два місяці після пу М,Криворотченка на посаду завідуючого музеєм.

Ця робота проливає світло на трактування ідеї соціального музею тим, на практиці спробував реалізувати ії і перетворити в дійсність. Поняття ціальний музей" визначається його суттю, а суть - завданням, які на ньогопокладалися. Справжнє призначення цього закладу, на ду мку М.Криворотченк полягало у виявленні та експонуванні матеріалів, які б ілюстрували історичні процес розвитку суспільних відносин у всій повноті [5, арк. 134]. Для цьо автором пропонувалося організувати роботи в музеї так, щоб на осно діалектичного матеріалізму об'єктивно передати справжній сенс і значен реальності, яка б знайшла своє відображення в систематичній, комплексні хронологічній подачі її через різповидну експонатуру. Такий підхід до організаі музейної роботи можна назвати об'єктивним, бо музейного працівника, пер за все, мали цікавити об'єктивні-фактори й загальні закономірності житі суспільства.

1.3а його уявленнями і переконаннями життя людства зумовле матеріальною детермінацією. Істинні знання про об'єктивну реальність, на дум М.Криворотченка, можна отримати, якщо відштовхуватися в побудові логічні схем від економічної дійсності. Для М.Криворотченка розвиток суспі.пьст розгортався через зміни у способі виробництва матеріальних благ. Він 6\ прихильником формаційного підходу до процесу людської спільноти. Тому чер відкриту форму діяльності музею,- експонуючи типові процеси суспільно розвитку, його форм і відносин, які виникають при цьому,- музейний матері на думку М.Криворотченка, мав би розташовуватися виходячи з визначально принципу змін формацій: від первісного через рабовласницький, феодальни капіталістичний лади - до комунізму. Для автора статті "Соціальний музе історія суспільства сприймалася як рух у часі генетично пов'язаних економічн систем. Ці п'ять музейних відділів мали розповідати про загальний розвит виробничих відносин і характерного для них суспільства. Вони покликані бу стати вертикальним зв'язком подачі тематичного матеріалу [5, арк. 135]. кожному з таких відділів мали бути представлені економіка, народжувана не« (за марксизмом) політика і їх надбудова - побут, наука та ідеологія [5, арк. 13<й Вибір другої координати сітки соціального музею був не випадковим, зумовлений прагненням замкнути коло взаємовизначальних елементів ля існування суспільства - "економіка-політика-духовна культура". Третім вимірої експонованих процесів мало стати розміщення музейних експонатів в залежно^ від розвитку класів кожної епохи, її окремих елементів класового життя [5, ар 138]. Подібна постановка питання теж витримана в дусі марксизму - методолог

іка розглядала боротьбу класів вирішальним соціальним антогонізмом через ікий можна дійти до основи суспільних явищ. В зв'язку з цим дореч но поставити іитання: "Чи нівелювалася при цьому роль особи в історії?". Мабуть, що в деякій иірі так. Для М.Криворотченка суб'єктивне в історії існує і може розглядатися інше тому, що в ньому знаходять відображення загальне і об'єктивне. Інакше сажучи, суб'єктивному в історії потрібно приділяти увагу через те, що воно є підтвердженням об'єктивної моделі культурно-історичної о процесу, в якому

і

суб'єктивне вбирає загальні риси його часу і культури.

Можна по-різному оцінювати погляди М.Криворотченка, щодо схеми побудови соціального музею, в основі якої лежали марксизм та його методологія. Але за те, що це були переконання людини породжені часом тієї "специфічної людської реальності", йому не слід дорікати.

Історичні події, явища, процеси мали знайти в музеї свій виклад через еволюційне ідеографування. Останнє повинне було стати генералізуючою Лінією в музеєзнавстві. На тверде переконання автора статті "Соціальний музей", Жгодом, після перебудовуючих процесів в музейній справі, мав залишитися лише Ярдин тип музею - соціальний [5, арк. 134].

Окрім експонатної частини музею Михайла Криворотченка цікавило іункціонування "музейного організму" в цілому. Він вважав, що без таких уктурних підрозділів, як кабінетно-лабораторний, клубно-аудиторський, бничий, існування соціального музею неможливо [5, арк. 139]. Кожний з іих мав своє призначення, про що досить детально йдеться у його праці. Так, інетно-лабораторний відділ музею покликаний був забезпечувати поповнення, ічення та зберігання музейного фонду, існування при ньому бібліотеки, мораторій, консультаційного пункту тощо. Виробничий відділ мислився як хнічний апарат музею. Він мав складатися з географічної, фотодіапозитивної, іосарної, картонажно-політурної, муляжної та інших майстерень, що займалися обслуговуванням усіх структурних підрозділів соціального музею. Клубно-щиторська частина повинна була займатися аудіюванням екскурсійно-тавочної роботи, організацією виставок та виявом кращих досягнень клубної 'Оти поза музеєм.

Крім внутрішньої організації соціального музею М. Криворотченка рбувала й організація подібних закладів у межах всієї республіки. Він вважавза необхідне створити соціальні музеї спочатку на рівні кожної губернії та повіт (хоча б по одному), а потім проводити територіальне розгалуджеиня музейне мережі, верхівкою якої мав залишатися Всеукраїнський соціальний музей ім Артема [5, арк. 141-142]. В роботі місцевих соціальних музеїв передбачалас певна міра самостійності, вони мали свою роботу будувати в залежності ві можливостей і потреб регіону.

Такою є в загальних рисах ідея соціального музею за авторство! М.Криворотченка, Головним у ній, на нашу думку; е прагнення до виявленні єдиної основи розвитку суспільства. Через раціональні методи історичної) дослідження, критик^' досоціалістичних соціальних відносин і апологетичній! в поясненні при подачі експонатури сучасних йому відносин у суспільстві констатацію і узагальнення історичних фактів, подій, процесів, явиш, намаганн зрозуміти, описати, проаналізувати і оцінити соціальні відносини завдяк музейному матеріалу, - М.Криворотченко шукає ланки "каузальних хвиль" житті людей. Він не лякається, якщо вони є множинними, а, навпаки, прагне д урахування всіх додатків, сумою яких є людське життя.

Не можна не погодитися з висновками щодо соціальних музеїв відомог дослідника-музеєзнавця Г. Скрипник, яка відмічала певне спотворення само цієї ідеї під впливом пролеткульгу, прямолінійного догматичного розуміння т застосування марксистського вчення [ 1, с. 163]. Але ж то був час лите постанови проблеми і попереднього її вирішення з елімінацією помилок. М.Криворотченв спробував на основі методологічного принципу монізму вивести іде» соціального музею. Сам задум вимагав наявності в достатній кількості логіко методичних засобів в арсеналі дослідника для розуміння історичних явищ. Ста української радянської історичної науки на той час не відповідав поставленні завданням. Більш того, нам здається, що абсолютно логічно передати минул (до чого прагнув М.Криворотченко) просто неможливо. На превеликий жалі за відсутністю матеріалів ми не можемо проаналізувати еволюцію погляді М.Криворотченка на соціальний музей, тому й обмежилися знайденою роботок В одній з анкет, відповідаючі на запитання "де, в якій галузі хотів б і працювати?", він напише: "де тонко, й де ніхто інший не хоче братися" [3, арі І 6]. Він став автором і провідником наукової апробації ідеї соціального музей Остання, як і все нове, сприймалася неоднозначно. Але щире прагнення Михага

(риворотчекка реалізувати її в життя заслужило поваги і доброї пам 'яті нащадків.

1 .Скрипник Г.А. Етнографічні музеї України.-К.,-1989.

2 Данилюк Ю- Юренко О. Біля витоків журналу // Краєзнавство.- 1993.-№ 1.-С. 3.

3. ЦДАВО України.-ф. 166.-Оп. 12.-Од. зб. 3872.

4. Там само. - Оп. 5.- Од. зб. 724-а.

5. Там само. - Оп. 2.- Од. зб. 469.

Брехач М.Г. (ХГУ)

Привозная керамика из Червоногусаровского могильника

салтовской культуры

К одному из главных этнокультурных показателей в археологии относится керамика. Поэтому не удивительно, что она является наиболее частым объектом ледования. Не составляет исключения в этом отношении и керамика ітовской культуры. Источниковой базой данной работы послужил материал з фунтового могильника салтовской культуры в с. Червоная Гусаровка Ьлаклеевского района Харьковской области, где Средневековая археологическая педииия Харьковского университета под руководством профессора К.Михеева проводила раскопки в 1993 - 1996 гг.

У

Ь> За эти годы было вскрыто 144 погребения, из которых керамика обнаружена 126. Керамика представлена двумя группами: местного производства и портом Наиболее часто встречается собственно салтовская керамика (68 маляров, составляющие 57% от общей массы керамики, найденной на ишьнике). В этой группе выделены две подгруппы; гончарного производства пая. Гончарную посуду (43,34%) составляют: кружки (34,27%), кувшины , 6%) и в единичных экземплярах кубышка и половина кружки-братины, шная представлена горшками (24,19%) и одним кувшинчиком - подражанием

Страницы:
1 


Похожие статьи

В В Бездрабко - Криворотченко й ідея соціального музею

В В Бездрабко - Термінологічний аспект буття вітчизняного краєзнавства початку ХХ століття