Я Р Горак - Музично-видавнича діяльність володимира садовського - страница 1

Страницы:
1  2 

ЛІТЕРАТУРА

1.     Войнаровський Ю. В. Роль Міжнародної Ради Організацій Фестивалів Фольклору і Традиційних Мистецтв в розвитку та популяризації традиційної народної культури / Ю. В. Войнаровський. Міжнародна наук.-практ. конф. «Процес соціалізації у контексті традиційної культури» / Харків. Обл. центр нар. тв. - X.: Регіон-інформ. - 2000. - С. 42-47.

2.     Гордійчук Я. Барвистий вінок фестивалю / Я. Гордійчук // Музика. - 1990. - №4. - С. 4-5.

3.     Євтух В. Українська етнічність поза межами України / В. Євтух, О. Ковальчук. А. Попок, В. Трощинський // Народна творчість та етнографія. - №4 - 2010 - 120 с.

4.     Пискач А. Неофольклоризм в художній культурі України кінця XX - початку XXI століття / Алла Пискач // Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури: [зб. наук. праць; вип. XXV]. - К.: Міленіум, 2010. - 355 с.

5.     Соколовский Б. «Первый Международный» / Борис Соколовский [Електронний ресурс] Режим доступу: http://krugozor.org/pervyy_mejdunarodnyy_p4.html.

6.     Xрома Г. Фольклорні фестивалі України і проблеми сценічного втілення фольклору / Г. Xрома // Вісник КНУКіМ: Зб. наук. праць. Серія «Мистецтвознавство» - Вип. 6. - К.. 2003. - С. 121.

7.     Barefield E. R. The Kerrville Folk Festival: the path to kerr-version / Erinn R. Barefield Texas State University-San Marcos, 2010. - 242 p.

8.     European Association of Folklore Festivals [Електронний ресурс] Режим доступу: www.eaff.eu.

9.     Jones L. Minstrel of the Appalachians: The Story of Bascom Lamar Lunsford / Loyal Jones -Lexington: University Press of Kentucky, 2002. - 272 p.

10. The American Midwest: an interpretive encyclopedia / Indiana University Press, 2007. - 1890 p.

11. The Kentucky Encyclopedia / John E. Kleber, editor in chief; Thomas D. Clark, Lowell H. Harrison, James C. Klotter, associate editors // Lexington, Ky.: University Press of Kentucky,

1992 - 1045 p.

12. Timothy L. The National Folk Festival: Culture, History, and the Work of Public Folklore / Lloyd Timothy George Washington University, 2000. - 580 p.

13. Vitez Z. International Folklore Festival of Zagreb / Z. Vitez. Nar. umjet. 2008. - 45/1. - 109­123 p.

14. Wallace A. The National Folk Festival: The Sarah Gertrude Knott Years / Andrew Wallace Folklife Center News, 2002 - Vol. XXIV, No. 2.

15. Wilson J. National Folk Festivals (США) / Joe Wilson Folklife Center News, 1988 - Vol. 10,

No. 1.

 

 

 

УДК 78. 2У

Я. Р. ГОРАК

 

МУЗИЧНО-ВИДАВНИЧА ДІЯЛЬНІСТЬ ВОЛОДИМИРА САДОВСЬКОГО

У статті вперше окремо розглядається одна із сфер діяльності В. Садовського, якою він увійшов в історію української музичної культури. Проявивши інтерес до музично-видавничої діяльності ще в роки навчання у духовній семінарії у 80-х роках XIX ст., у 90-х роках В. Садовський наполегливо працював над створенням фахового музичного журналу. Результатом праці стало видання «Альманаху музичного» та «Артистичного вістника». На документальному матеріалі в статті простежується непростий шлях створення цих видань.

Ключові слова: Володимир Садовський, «Бібліотека музикальна», «Альманах музичний», «Ілюстрований музичний калєндар», Остап Нижанківський, Анатоль Вахнянин, Ромуальд Зарицький, Станіслав Людкевич, «Артистичний вістник».

Я. Р. ГОРАК

МУЗЫКАЛЬНО-ИЗДАТЕЛЬСКАЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ

ВЛАДИМИРА САДОВСКОГО

В статье впервые отдельно рассматривается одна из сфер деятельности В. Садовского, которой он вошел в историю украинской музыкальной культуры. Проявив интерес к музыкально-издательской деятельности еще во время обучения в духовной семинарии в 80-х гг. XIX в., в 90-х годах В. Садовский работал над созданием специального музыкального журнала. Результатом его роботы стали издания «Альманаха музыкального» и «Артистического вестника». На документальном материале в статье прослеживается нелегкий процесс создания изданий.

Ключевые слова: Владимир Садовский, «Библиотека музыкальная», «Альманах музыкальный», «Иллюстрированный музыкальный календарь», Остап Нижанковский, Анатоль Вахнянын, Ромуальд Зарицкий, Станислав Людкевич, «Артистический вестник».

 

Y. R. HORAK

 

MUSIC AND PUBLISHING ACTIVITY OF VOLODYMYR SADOVSKYI

The article for the first time separately reviews one of the branches of V. Sadovskyi's activity which made him a part of the history of Ukrainian music culture. V. Sadovskyi showed his interest in music and publishing while studying at the Theological Seminary in 1880s. In 1890's he worked hard on the creation of a professional music journal. As a result, «The Music Almanac» and «The Artistic Herald» were published. On a documentary basis, the article reveals the complicated path of the creation of these editions.

Key words: V. Sadovskyi, «Music Library», «The Music Almanac», «The Illustrated Music Calendar», Ostap Nizhankivskyi, Anatol Vakhnianyn, Romuald Zarytskyi, Stanislav Liudkevych, «The Artistic Herald».

Музично-видавнича діяльність Володимира Домета Садовського досі науково не опрацьована. Донедавна в музикознавчих працях висвітлювалася участь у започаткованих В. Садовським виданнях інших відомих діячів (О. Нижанківського - у видавництві «Бібліотеки музикальної» [7, с. 152, 186; 9, с. 461-462; 10, с. 33-34, 37-38; 17, с. 21-22] чи С. Людкевича - у редагуванні «Артистичного вістника» [8, с. 18-19; 9, с. 478, 554]). При цьому ім'я В. Садовського могло вказуватися в порядку переліку без зазначення його організаційної, редакторської ролі у названих виданнях [8, с. 18-19; тут В. Садовського вказано як запрошеного (!) до участі в «Артистичному вістнику»; 23, с. 252, 276], а частіше оминалося зовсім. У публікаціях останнього часу вже йдеться про його роль у цих виданнях: окремі його статті звідти передруковуються [11, с. 205-217], вводяться в науковий обіг архівні епістолярні матеріали [24, с. 164-168; 5; 6], які розкривають його участь у заснуванні та веденні видань.

Мета статті - створення на узагальненні джерельного матеріалу можливо повної панорами музично-видавничої діяльності В. Садовського. Актуальність же дослідження зумовлена потребою об'єктивного визнання заслуг митця у цій сфері музичного життя Галичини другої половини XIX - початку XX ст.

1885 року групою семінаристів було засновано музичне видавництво «Бібліотека музикальна». Редактором його став Остап Нижанківський. Впродовж 1885-1886 рр. видавництво видало 10 випусків, у яких побачили світ твори М. Вербицького, I. Воробкевича, М. Кумановського, О. Нижанківського, А. Вахнянина, М. Лисенка, П. Ніщинського. Видання отримали в різний час високу оцінку і підтримку М. Лисенка та I. Франка. I. Франко, зокрема, писав: «Надіятись треба, що в виданню львівської молодежи той гимн [йдеться про «Молитву» М. Лисенка на слова О. Кониського «Боже великий, єдиний». - Я. Г.], як і другі в нім заміщені композиції швидко і широко розійдуться по нашім краю, а особливо найдуть доступ до наших читалень та хорів селянських і міщанських і причиняться знаменито до будження руського духа та горячої любові до тої Руси-України, цілої, великої і нероздільної, помимо всяких кордонів.

[...] Щиро бажаємо як найкрасшого успіха молодому видаництву, котре при серіозній праці і щирій любві до свого рідного може і повинно в нашій музикальній продукції зазначити поворот від дотеперішнього сентиментального шаблону до здорового, щиро-народного реалізму» [19].

Однак у 1887-1888 рр. із-за матеріальної скрути видавництво змушене було тимчасово припинити роботу. Тільки 26. 11. 1888 р. опублікованим повідомленням, підписаним К. Студинським, О. Нижанківським, I. Бачинським, В. Садовським, Є. Купчинським, видавці оголосили про відновлення його діяльності [14]. У цьому документі вперше зустрічаємо прізвище В. Садовського як члена видавництва. Це дає підстави погодитися з твердженням М. Черепанина, що свою діяльність у «Бібліотеці музикальній» В. Садовський почав не з зародження видавництва, а лише з жовтня 1888 р [23, с. 252]. Підписані автори повідомлення декларували мету і шляхи реалізації видання: «Під покровомъ і за позволеньемъ Високопр[еосвященного] о[тця] крилошанина-ректора Алекс. Бачиньского починаємо по ц лорічній від насъ незалежной перерв продовжати завязане нами въ роц 1885 на лав шкільній выдавництво «Библіотеки музикальнои». Ц лею нашою єсть розширити рідну п сню въ якъ найдешевшихъ виданяхъ по вс х, хоть би найб дн йшихъ рускихъ хатахъ. Шумныхъ програмъ и ввдозвъ не оповіщаємо, а надіємось, що наша совістна і на ніякі користи не обчислена робота знайде признанье і підмогу въ кождій руській хат . [.] На дальше найдуть м сце в выданях «Библіотеки музикальнои» знамениті творы, с.є. хоры, терцеты, дуеты, соля і кусники фортепянові якъ старшихъ такъ і молодшихъ нашихъ композиторовъ. Кождый випускъ, окрашений виньєтою, а слова подъ музикою зам сть литографуватись, будуть печатані. На тім місци відзиваємось до патріотизму всЬхъ наших давнМшихъ довжниювъ і просимо їхъ о вьгровняньє вс^хъ рестанцій, надіючись, що наша просьба не стане голосомъ вопіющого в пустини. Рівно-жъ просимо В[исоко]пов[ажану] публику о подмогу як моральну, так і матеріяльну» [14, 3]. Та, очевидно, матеріальна скрута у 1888-1889 рр. знову не дала можливості видавцям повною мірою осягнути запланованої кількості виданої продукції. Тому за рік у заклику, датованому жовтнем 1889 р. і підписаним Ів. Бачинським, Є. Купчинським, О. Нижанківським і В. Садовським, видавці знову зізнаються: «Що зайшла перерва въ выдаваню, то не зъ неохоты або недбалости самыхъ выдавц въ, але всякі заходы выдавництва розбивались о бракъ грошей» [3, с. 3]. Маючи намір забезпечити матеріальну базу видавництва через наявність постійних абонентів, видавці закликають абонувати 10 випусків видавництва вперед. «Вс справи выдавництва перенявъ на себе Вол. Садовскій, богословъ III року, у Львов , ул. Коперника ч. 36» [3, с. 3], - гласить опублікований документ. Він вказує також, що роль у видавництві В. Садовського зросла від рядового представника видавництва до його керманича. Кількість зібраних грошових пожертв не дала змоги зреалізувати задумане: у листопаді 1889 р. повідомлялося про вихід у світ 15 випуску видання [2, с. 3] (творів цитриста Є. Купчинського), після якого побачили світ ще 2 випуски. В цілому, за період 1889 - січня 1891 рр. побачило світ 5 видань видавництва, яке містило твори П. Бажанського, Г. Топольницького, Є. Купчинського, О. Нижанківського та Недільського.

Xоч як важко давався розвиток «Бібліотеки музикальної», вона відіграла значну роль в українській музичній культурі. Це перше в Галичині українське музичне видавництво, яке ставило перед собою мету систематичного видання кращих творів рідної музики, а відтак ознайомлення з творчістю українських композиторів якнайширших верств суспільності. Не випадково з огляду на це «Бібліотека музикальна» стала попередницею видавництва «Львівський Боян», яке, зрештою, й перейняло її і продовжило започатковану роботу. Серед видань «Бібліотеки музикальної» особливо до 1888 року вперше були опубліковані і тим спопуляризовані в Галичині твори наддніпрянських композиторів («Молитва» М. Лисенка, «Закувала та сива зозуля» з «Вечорниць» П. Ніщинського), також вперше були опубліковані і свіжі твори галицьких авторів (наприклад, солоспів «Помарніла наша доля» та хор «Наша жизнь» А. Вахнянина). Документи засвідчують участь у цьому видавництві В. Садовського вже в період його фінансових труднощів та зменшення інтенсивності діяльності, але попри те роль його у веденні видавництва поступово зростала від рядового співробітника до очільника.

З останніх років XIX століття В. Садовський докладає старань щодо організації фахового музичного видання. 1899 року він, живучи і працюючи у Відні, брав опосередковану участь у підготовці З' їзду українських музикантів, на якому з метою упорядкування музичного життя і освітянства в Галичині планувалося створити «Союз любителів малоруської музики» (інші назви - «Музичний Союз», «Руско-український Союз любителів музики»). В «Отзьві къ сп волюбивымъ русинамъ», який був закликом до участі в з' їзді, а водночас і програмою його діяльності, одне із завдань планованої організації гласило: «Союзъ», стоя на многочисленныхъ своихъ членахъ, долженъ перевести издание малорусскихъ музикалій, якъ духовныхъ, такъ и мірских^ во первыхъ, щобы сберечь отъ погибели сочиненія нашихъ давнМшихъ малорусскихъ композиторовъ, во вторыхъ щобы изданіем самыхъ лучшихъ, новийшихъ сочиненій поощряти нашихъ композиторовъ къ творчеству. Было бы желательнымъ, щобы «Союзъ» въ изданіяхъ нашихъ лучшихъ малорусскихъ композицій, кромгЬ малорусского народного текста, добавлялъ также текстъ н мецкій, италянскій или французскій метрическій, щобы цивилизованной Европ дати возможность обзнакомиться съ красотою нашей малорусской п сни и съ нашими галицкими композиторами» [13, с. 2]. У рукописному «Проекті Статута Руско-українського Союза любителів музики», над яким працював В. Садовський в процесі підготовки З' їзду, пункт «з» параграфа другого передбачав засобом до осягнення мети організації «виданє фахової музичної часописи, посьвяченої рівночасно біжучим музичним справам з особливим увзглядненєм музики на Руси-Україні». У переліку завдань «Союза», яке збереглося в рукопису В. Садовського, пунктом 10 передбачалося «Редагованє «Вістника Союза прятелів рускої пісні», посвяченого внутренним справам «Союза», як і всіх співацьких товариств» [4, с. 134]. Але З'їзд не відбувся і «Союзу.» організовано не було, а тому поставлені завдання залишилися нереалізованими.

29. 06. 1901 р. на зборах відопручників «Боянів» у Львові створено «Союз співацьких і музичних товариств». На цих зборах, за вказівкою статті В. Садовського «В справі «Союза сьпівацких і музичних товариств» (під розвагу всій сьпіволюбивій Руси)», «справу завязаня «Музичного Союза», видаванє музичної часописи та всяких музикалій, зреорґанізованя «Боянів», зредаґованя музичних підручників і т.д і т.д академічно продискутовано, ухвалено, запротоколовано, вибрано до виконаня ухвал специяльні комітети [.]» [16, № 235, с. 1]. Оскільки Намісництво повернуло статут «Союзу співацьких і музичних товариств» на доопрацювання, не затвердивши його, впродовж двох років (1901-1903) справа не могла зрушитися далі. Щоб активізувати видання часопису, до помешкання В. Садовського [24, с. 164-165] «з' їхав ся за попередньою умовою тіснійший гурток музиків в Перемишли дня 21 грудня 1902 року, щоби заложити конечну фахову часопись, котра по можности мала би вже коло лютого або марта 1903 виходити, а при помочи часописи покликати до житя «Музичний Союз» і при «Союзі» отворити музичну руску школу; [.] Загадане кількома охочими до роботи людьми діло було вже недалеке до зреалізованя, та з видавництвом часописи треба було конечно здержати ся, бо тим часом львівський комітет, а бодай деякі члени єго, що не хотіли себе дати перебічи кружкови редакцийному, «відозвою» з дня 10 червня 1903 повідомили руский загал не лиш про заложенє, але навіть довершене затвердженє статута «Союза сьпівацких і музичних товариств» (2 мая 1903 р.), скликуючи рівночасно всї музичні і сьпівацкі товариства та свіх сьпіволюбивих Русинів на перші загальні збори до Львова на 28 червня 1903» [16, № 235, с. 1-2]. Отже, затвердження статуту «Співацьких і музичних товариств» у Львові і оголошення скликання його Перших загальних зборів 28 червня 1903 року змусило учасників перемишльського зібрання припинити вже почату справу реалізації видання. Беручи безпосередню участь у перших кроках розвитку «Союзу співацьких і музичних товариств», В. Садовський сприймав його як спадкоємця незреалізованого «Союзу.» 1899 р., а тому завдання такої організації, заплановані ним тоді, не втрачали актуальності і тепер. Ілюстрацією може стати факт, що значну частину з рукописного переліку завдань «Союзу» 1899 р. у статті «В справі «Союза сьпівацких і музичних товариств» В. Садовський дослівно переносить на «Союз співацьких і музичних товариств» [4, с. 131]. Тому і тут видавнича справа в різних її виявах знову посідає пріоритетне місце, бо «Союз співацьких і музичних товариств» повиненвидавати музично-теоретичні підручники, українські музичні твори (як композиторів-класиків, так і найновіших), співаники і т.ін.

В. Садовський був одним із засновників і дописувачем «Альманаху музичного», який виходив в 1904-1907 роках під редакцією Ромуальда Зарицького (з 1906 р. під назвою «Ілюстрований музичний калєндар»). Б. Кудрик називає В. Садовського «одним з найрухливіших співробітників» [12, с. 213] цього видання. На жаль, документально його історія докладно не простежена, а тому неможливо точно сказати, чи В. Садовський був причетний до видання впродовж усіх трьох років його виходу в світ. «Альманах музичний» за 1904 рік (повторений другим накладом у 1905 р.) містив статті В. Садовського: «М. Лисенко як руско-україньский композитор», «Руско-україньскі духовні композитори і їх заслуги коло піднесення церковного співу в Росиї (Біоґрафічні начерки)», «Иосиф Кишакевич (Біоґрафічний начерк)», «Взаїмини межи рускою церковною піснию а руским народом», «О критичнім музичнім осудї, та конечности єго виобразованя», «Відчуванє красок та природна характеристичність родів тонів», «Дещо з споминів про перші артистичні прогульки сьпівацькі в Галичині.'», «Мішаний хор при храмі св. Варвари у Відни». У 1906-1907 рр. видання не помістило жодного матеріалу В. Садовського.

Лише 1905 року йому вдалося організувати музичне фахове видання. Ним став «Артистичний Вістник». Ідея видання виникла десь влітку 1904 р. У листі від 16. 08. 1904 р. до невстановленого адресата В. Садовський детально обговорює ціни на папір, друк нотних додатків, тиражу, транспортування тиражу з Перемишля до Львова. Основний акцент в листі робився автором на зборі матеріалу: «Якби оно, але на разї і се була наша т.є. Ваша і моя річ стягати материяли до видавництва, щоби таки при всяких можливих і неможливих обставинах взяти ся за роботу таки з 1 листопадом с[его] р[оку]. Або коли піде, то таки по взору всяких нїмецких того рода видавництв таки від 1 жовтня і сего я собі дуже дуже жичивби. Робім, добродію, так, якби цїлком певно 1 жовтня був вже перший випуск Музичного вістника виданий. Розуміє ся само собою, що річ треба буде дуже добре зареклямувати, щоби неповстидати ся і перед Европою, а не то перед ким небудь. Xодить лиш о статї так оригінальні - що найчільнїйші! - як і толковані з musik і других місячників пр[иміром] ЮлШхуаП'а і т.д.» [20, арк. 1-2. Передрук: 4] В архіві редакції «Артистичного вістника» збереглися рукописні тексти обкладинок, реклам на форзацах (реклами наявних у книгарнях видань, анонси вступу до Вищого музичного інституту і т.і.), правлені і переписані начисто статті, як і ті, що увійдуть в номер, так і відсіяні (наприклад, фрагмент (закінчення) статті Корнила Устияновича «Де що о нашій живописи церковній» [20, арк. 10-18]), які ілюструють дивовижну досвідченість В.Садовського у видавничому процесі, його глибоку обізнаність з деталями і докладне їх продумання наперед.

З перших же днів організації часопису В.Садовський запросив до співпраці і Анатоля Вахнянина - тогочасного голову «Союзу співацьких і музичних товариств» і директора Вищого музичного інституту. У згадуваному листі до невстановленого адресата від 16.08.1904 В. Садовський просить адресата звернутися до А. Вахнянина про справоздання з діяльності Вищого музичного інституту [6, с. 309]. Як можемо переконатися з виданих номерів «Артистичного вістника», ніяке справоздання опубліковане в ньому не було (був лиш анонс діяльності інституту), натомість ширша стаття про цей заклад була поміщена в «Альманаху музичному» за рік 1904. Це дає підстави припускати, що матеріали на «Альманах музичний» і «Артистичний вістник» збиралися В. Садовським разом і лише в процесі роботи розподілялися за виданнями. У 1905 році, поки виходив «Артистичний вістник», «Альманах музичний» не видавався - появився лише його другий наклад, що дублював видання 1904 р. І навпаки -номери «Альманаху музичного» під назвою «Ілюстрований музичний калєндар» появляються в роки до і після видання «Артистичного вістника».

З ініціативи А. Вахнянина 28.09. 1904 року було створено видавничу спілку, яка б мала видавати «Артистичний вістник». На жаль, допис, який інформує про створення спілки, не подає бодай якогось переліку її членів, але ось як зазначає «контури» майбутнього видання: «Часопись та крім части редакцийної подавати буде в кождім числі одну репродукцию творів наших артистів і одну музичну прилогу обіймаючу композицию наших музиків. Потреба такоїчасописи давно вже давалася відчувати, тож введенє єї в житє належить привитати з радостию і бажанєм, щоби вона причинила ся до скоршого розвиненя нашої музики і штуки» [15, с. 3]. В цьому дописі вперше зустрічаємо відому тепер назву цього видання, яка, очевидно, визріла не відразу.

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

Я Р Горак - Вокально-виконавська та диригентська діяльність володимира садовського

Я Р Горак - З'їзд українських музик 1899 року до історії незреалізованої події

Я Р Горак - З'їзд українських музик 1899 року до історії незреалізованої події

Я Р Горак - Музично-видавнича діяльність володимира садовського

Я Р Горак - Із рукописних матеріалів володимира садовського