О О Кабиш - Зміни в семантичній структурі та функціонуванні маркованої лексики - страница 1

Страницы:
1  2  3 

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені М.П. ДРАГОМАНОВА

КАБИШ ОКСАНА ОЛЕКСАНДРІВНА

УДК 811.161.2'37

ЗМІНИ В СЕМАНТИЧНІЙ СТРУКТУРІ ТА ФУНКЦІОНУВАННІ МАРКОВАНОЇ

ЛЕКСИКИ

10.02.01 - українська мова

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Київ - 2007

Дисертація є рукописом.

Роботу виконано на кафедрі культури української мови Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник:      кандидат філологічних наук, професор

ШЕВЧУК Світлана Володимирівна,

Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, завідувач кафедри культури української мови

Офіційні опоненти:        доктор філологічних наук, професор

СТРУГАНЕЦЬ Любов Василівна,

Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, завідувач кафедри методики викладання української мови і культури мовлення

кандидат філологічних наук ТОВСТЕНКО Вікторія Ростиславівна,

Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана,

старший викладач кафедри української мови та літератури

Захист відбудеться 18 вересня 2007 року о 16. 30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.053.04 в Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова, 01601, м. Київ, вул. Пирогова, 9.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (01601, м. Київ, вул. Пирогова, 9).

Автореферат розіслано    02 серпня   2007 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради, кандидат філологічних наук

А.В. Висоцький

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Мова, як відомо, є однією з форм духовної культури народу, безпосереднім виразником його ментальності. Акумулюючи досвід суспільства, забезпечуючи зв'язок між поколіннями та зберігаючи багатовікову пам'ять народу, вона водночас змінюється в просторі й часі, реагуючи на всі зрушення в соціумі й мовній свідомості її носіїв. Найбільш чутливим до модифікацій є лексико-семантичний рівень, на якому позначається дія інтеграційних, глобалізаційних процесів у суспільному житті. З огляду на це проблема семантичної структури слова та лексико-семантичних процесів постійно перебуває в колі інтересів багатьох науковців. Проблеми лексичної семантики в різний час розглядали такі лінгвісти, як О. Потебня, Г. Пауль, С. Ульман, Є. Найда, В. Виноградов, Л. Васильєв, В. Звєгінцев, Й. Стернін, О. Смирницький, Д. Шмельов, Г. Уфімцева, Ю. Апресян, Ю. Караулов, Л. Новиков, Е. Кузнецова та ін.

В українському мовознавстві дослідженню лексичного значення, історичних змін у словниковому складі, семантичних зв'язків між словами присвятили свої праці Л. Булаховський, В. Ващенко, В. Русанівський, Л. Лисиченко, О. Тараненко, М. Кочерган та ін.

Постійний і безперервний розвиток лексичного складу мови, його кількісні та якісні зміни (актуалізація й пасивізація, неологізація й архаїзація, з'ява й зникнення слів та окремих значень) особливо активізуються в періоди докорінних змін у суспільстві. В українській мові ці процеси активно відбувалися як на початку, так і в кінці ХХ століття, продовжуються модифікації національного лексикону й нині, адже лексико-семантична система зазнала впливу екстралінгвальних чинників - перетворень у соціально-політичному, економічному, науково-технічному, культурному житті суспільства; відбулася зміна масової свідомості та переоцінювання попередньої історії. Переорієнтація суспільної свідомості, звільнення від ідеологічних штампів і нашарувань, піднесення соціального престижу української мови сприяли розширенню її комунікативних функцій та актуалізували нові тенденції мовного розвитку.

Останнім часом дослідження проблем функціонування різних груп лексики посідає чільне місце в українському мовознавстві. Помітно зростає кількість публікацій із лексичної семантики, що стали випробою нових концепцій і наукових пошуків. Вивчаються якісні зміни в лексико-семантичній системі сучасної української мови, зокрема явища семантичної деривації (В. Жайворонок, І. Самойлова, Т. Бевз, Д. Мазурик), актуалізація та пасивізація лексики (О. Стишов, Л. Струганець), ревіталізація, або відродження слів, які перебували на периферії лексико-семантичної системи (Л. Мацько, О. Муромцева, М. Дудик), внутрішньомовні й позамовні чинники, що детермінують мовні зміни (С. Семчинський).

Актуальність дослідження. Сучасні тенденції до відтворення лексики української мови відповідно до літературних норм, інтелектуалізація й демократизація суспільного життя зумовили активне вживання різних груп маркованої лексики, актуалізація яких на сучасному етапі - цілком закономірне явище, адже процеси відродження мови вимагають нових лексичних засобів, а також переоцінювання й відтворення вже наявних у мові слів. Саме в групах маркованих лексем унаслідок семантичного й стилістичного переосмислення відбуваються активні міграції лексичних одиниць від периферії до ядра, і навпаки - від ядра до периферії лексичної системи, за рахунок маркованих слів збагачується національний лексикон.

Проте, незважаючи на актуальність цієї проблеми, і дотепер відсутні наукові праці, які б повно висвітлювали ці процеси, а предметом вивчення стали не окремі групи слів, обмежених у вживанні

 (О. Тараненко, Л. Ставицька, Р. Бесага, Г. Гайдученко, Б. Коваленко, Н. Пуряєва В. Товстенко, Н. Шовгун та ін.), а маркована лексика загалом. Зокрема існує нагальна потреба системного аналізу стилістичних і семантичних модифікацій маркованих лексем та визначення тенденцій у зміні їх функціонування шляхом зіставлення загальномовних лексикографічних праць української мови ХХ - початку ХХІ століття.

Актуальність обраної теми зумовлена ще й тим, що в сучасному мовознавстві чітко не визначено поняття „маркована лексика", що можна пояснити різноплановістю підходів до її тлумачення в лінгвістичних дослідженнях, невпорядкованістю стилістичних позначень у різних словниках, відмінностями у виділенні тих чи інших груп маркованих слів, їх ієрархії та складу.

Цим викликана необхідність теоретично осмислити, узагальнити й доповнити наявні рекомендації щодо стилістичної кваліфікації лексичних одиниць та належності їх до певних груп маркованих слів, а також простежити й дослідити зміни в їх семантичній структурі та функціонуванні. Вивчення шарів лексики, обмеженої з певних причин у вживанні, дасть змогу виявити шляхи лексико-семантичного збагачення української мови, визначити тенденції еволюції лексики, простежити її семантичне наповнення за різних умов функціонування.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами, планами. Дисертаційне дослідження відповідає науковій проблемі кафедри культури української мови Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова „Українська мова в процесі національно-культурного відродження". Тему дисертації затверджено вченою радою Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (протокол № 2 від 28 вересня 2000 р.) та узгоджено бюро наукової координаційної ради „Українська мова" Інституту української мови НАН України (протокол № 1 від 31 жовтня 2000 р.).

Мета дисертаційного дослідження полягає в системному аналізі змін у семантичній структурі й функціонуванні маркованої лексики на основі зіставлення реєстрів найвагоміших лексикографічних праць української мови ХХ - початку ХХІ століття із застосуванням актуальних понять і методів сучасної лінгвістики.

Досягнення зазначеної мети передбачало розв'язання низки конкретних завдань:

• з'ясувати зміст поняття „маркована лексика";

• визначити чинники, що зумовлюють активне вживання маркованих слів у мовленні;

• скласифікувати марковану лексику й визначити її функціональні параметри;

• встановити мовні й позамовні чинники, які впливають на мовну еволюцію, детермінують якісні зміни в семантичній структурі маркованих лексем та лексики української мови в цілому;

• висвітлити явища актуалізації, пасивізації та денотативно-конотативної переорієнтації окремих груп маркованих номенів;

• проаналізувати модифікації, що відбуваються в семантичних структурах досліджуваних груп слів;

• з'ясувати напрями змін функціонування та стилістичної транспозиції маркованих лексичних одиниць, виявити зміни їх стилістичних характеристик у нормативних словниках української мови.

Об'єктом дослідження стали марковані лексичні одиниці, вилучені шляхом суцільної вибірки зі Словника української мови в 11-ти томах (К.: Наук. думка, 1970 - 1980) та інших словників українськоїмови, що виходили друком упродовж ХХ - початку ХХІ століття. Для визначення маркованих лексичних одиниць за основу взято репрезентацію лексем у СУМі, оскільки в ньому найповніше представлено стилістичну характеристику й подано семантизацію слів, що дає змогу виокремити марковані номени з-поміж інших слів і дослідити зміни їхнього стилістичного статусу, функціонування та семантичного наповнення. Маркованими вважали лексичні одиниці, подані з відповідними стилістичними ремарками й коментарями, а також лексеми, сферу вживання та конототивне забарвлення яких розкрито в тлумаченнях і цитатах-ілюстраціях.

Картотека дослідження становить 3000 одиниць.

Предмет дослідження - семантичні й стилістичні процеси, що відбуваються в маркованій лексиці української мови, актуалізована, пасивізована та переорієнтована маркована лексика.

Джерела фактичного матеріалу. Для встановлення семантичних та стилістичних модифікацій маркованих лексичних одиниць послуговувалися такими лексикографічними працями: Словником української мови: В 11 тт. (К.: Наук. думка, 1970 - 1980) - СУМ; Великим тлумачним словником сучасної української мови (К.; Ірпінь: ВТФ „Дерун", 2001) - ВТССУМ-2001; Великим тлумачним словником сучасної української мови (з дод. і допов.) (К.; Ірпінь: ВТФ „Дерун", 2005) - ВТССУМ-2005; Словарем української мови за редакцією Бориса Грінченка: У 4-х тт. (К.: Довіра - Рідна мова, 1997) - СГ; Словником іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука (К.: Головна редакція УРЕ, 1985) - СІС-85; Словником іншомовних слів С.М. Морозова й Л.М. Шкарапути (К.: Наук. думка, 2000) - СІС-2000-МШ; Словником іншомовних слів за редакцією Л.О. Пустовіт (К.: Довіра, 2000) - СІС-2000-П; Коротким словником жаргонної лексики української мови Л. Ставицької (К.: Критика, 2003) - КСЖЛУМ та ін.

В окремих випадках враховували мовну практику суспільства, оскільки, як відомо, типовим недоліком будь-якого словника є певне відставання у фіксуванні сучасного мовного стану.

Методи і прийоми аналізу. Для розв'язання поставлених завдань використано такі методи й прийоми дослідження: описовий метод, діахронно-зіставний, метод компонентного аналізу, прийоми класифікації та систематизації лексичного матеріалу. Названі методи й прийоми послідовно залучалися під час зіставлення словникових статей реєстрів різних лексикографічних праць за окремими чи кількома параметрами, для встановлення типології змін семантичної структури маркованого слова, напрямів змін його стилістичного статусу та функціонування.

Наукова новизна полягає в тому, що в дисертаційному дослідженні вперше ґрунтовно, максимально повно описано марковану лексику: подано її визначення, здійснено функціонально-стилістичну класифікацію, з'ясовано функціональні параметри маркованих слів. Досліджено й проаналізовано зміни, які відбуваються в семантичній структурі та функціонуванні окремих груп маркованих лексем, обґрунтовано внутрішньомовні й позамовні чинники, що визначають ці модифікації та впливають на активізацію, переорієнтацію, пасивізацію лексики, перегрупування словника національної мови.

Теоретичне значення. Дисертаційна робота сприяє розв'язанню теоретичних питань лексикології, стилістики, семасіології й культури української мови, систематизації термінологічного апарату розділів українського мовознавства, розвиває вчення про семантичну структуру слова положеннями, які репрезентують сучасні погляди на структурування семантики повнозначного слова. Запропонованаметодологія досліджень семантичних та стилістичних процесів на основі кодифікаційних праць може бути перспективною для подальших ґрунтовних лексикографічних студій.

Практичне значення. Матеріали дисертації можуть бути використані під час підготовки підручників і посібників з лексикології й стилістики сучасної української літературної мови для вищої та середньої школи, а також для створення спеціальної наукової літератури. Розкриття через тлумачення основних значень і відтінків значень й опис функціонування маркованих слів може використовуватися в лексикографічній практиці під час укладання словників різних типів.

Апробація роботи. Окремі розділи й усю дисертацію обговорено на засіданнях кафедри культури української мови Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Основні результати дослідження висвітлено в доповідях на звітних науково-практичних конференціях викладачів та аспірантів Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, наукових семінарах кафедри культури української мови (2001 - 2007 рр.), на Всеукраїнській науковій конференції „Сучасні тенденції розвитку слов'янських мов" (присвяченій пам'яті М.М. Пилинського) (Київ, 18-19 грудня 2002 р.), на Міжнародному конгресі „Українська мова вчора, сьогодні, завтра в Україні і світі" (Київ, 20-21 жовтня 2005 р.), на ІХ Міжнародній науковій конференції „Семантика мови і тексту" (Івано-Франківськ, 26-28 вересня 2006 р.), на ІІ Всеукраїнській науковій конференції „Сучасні орієнтири філологічної науки" (Херсон, 17-18 травня 2007 р.), на Міжнародній науково-практичній конференції „Сучасні проблеми лінгвістичних досліджень та дидактичні особливості викладання іноземних мов професійного спілкування у вищій школі" (Львів, 31 травня -1 червня 2007р.).

Матеріали дисертаційного дослідження використано під час викладання української мови студентам Педагогічного коледжу при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (довідка про впровадження № 51 від 28.03.2007), студентам Київського національного університету внутрішніх справ (акт впровадження від 19.04.2007), учням спеціалізованої школи № 214 м. Києва (довідка про впровадження № 42 від 27.03.2007).

Публікації. Зміст роботи викладено у 8 одноосібних публікаціях, із них 7 надруковано у виданнях, затверджених ВАК України як фахові.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів з висновками, загальних висновків, списку використаної й довідникової літератури (314 найменувань) та додатка. Обсяг основного змісту дисертації - 206 с., загальний обсяг роботи - 234 с.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У „Вступі" обґрунтовано вибір теми, її актуальність, сформульовано мету й завдання дослідження, з'ясовано теоретичне й практичне значення роботи, її наукову новизну.

У першому розділі - „Теоретичні засади семантичного аналізу маркованої лексики" -

з'ясовано зміст поняття „лексичне значення слова", визначено його компоненти й типи лексичних значень, розмежовано поняття „семантична структура слова" та „структура значення слова", схарактеризовано типи семантичних модифікацій, встановлено мовні й позамовні чинники, що впливають на еволюцію лексичного складу мови, детермінують якісні зміни в семантичній структурі маркованих слів.

Найскладніша в лінгвістиці - проблема сутності лексичного значення слова. Представники різних мовознавчих галузей, шкіл і напрямків неоднаково підходять до її розв'язання, по-різному трактуючи лексичне значення. Серед усіх підходів до визначення лексичного значення слова (реляційних, функціональних, субстанціональних), запропонованих ученими, найпоширенішим у мовознавстві є субстанціональний, згідно з яким лексичне значення - це відображення предмета, явища чи відношення у свідомості, що входить у структуру як внутрішня його сторона (О. Смирницький).

Субстанціональне розуміння лексичного значення слова виходить з того, що значення - це явище, яке можна розкласти на складники й описати як сукупність ознак. Лексичне значення слова є формою узагальненого відображення дійсності, що конкретизується в окремих мовленнєвих актах, і є комплексним поєднанням предметної віднесеності слова, понятійної співвіднесеності, що становлять власне семантичний аспект; його парадигматичних характеристик і синтагматичних властивостей, що представляють синтаксичний аспект; прагматичних характеристик, які репрезентують прагматичний і стилістичний аспекти; емпіричного компонента й фонових характеристик слова (О. Тараненко, А. Висоцький).

Компоненти лексичного значення слова, крім конотативного, описано досить ґрунтовно й не підлягають суттєвому дослідженню. Конотативному компонентові теж присвячено низку досліджень, особливо наприкінці ХХ - на початку ХХІ століття (Н. Бойко, Т. Богорад, В. Говердовський, О. Григор'єва, Й. Стернін, В. Телія та ін.), однак проблему конотації й нині однозначно не витлумачено.

У дисертації термін „конотація" вживається у вузькому розумінні: у складі конотації виділено такі компоненти, як експресивність, емоційність, оцінність та образність. Конотативний компонент розглядається як додатковий, факультативний елемент лексичного значення слова.

У дослідженні розмежовано поняття „семантична структура слова" й „структура значення слова". Семантична структура слова - це сукупність значень (лексико-семантичних варіантів (ЛСВ), що перебувають у відношеннях семантичної похідності. Центром семантичної структури слова є головне (номінативне) значення, найменш залежне від оточення й контексту.

Структура значення слова - це сукупність сем, які можна виділити в окремому значенні, в окремому ЛСВ. Семема - не проста сукупність не пов'язаних між собою певними відношеннями сем, а одиниця, що складається з нерівноправних і нерівноцінних компонентів, які перебувають в ієрархічних відношеннях. Класифікація складників семеми (сем) здійснюється за різними ознаками: за відношенням до системи мови - узуальні й оказіональні, системні й особистісні, диз 'юктивні й інваріантні; за розпізнавальною силою -інтегральні й диференційні; за ступенем яскравості - яскраві й слабкі; за характером виявлення - емпліцитні й імпліцитні; за характером конкретного змісту - постійні й можливі; за відношенням до акту мовлення -актуалізовані й   неактуалізовані (Й. Стернін).

Зіставлення тлумачення слів, репрезентованих у словниках різних часових зрізів, дає підстави для виокремлення таких основних типів змін семантичної структури лексичних одиниць: 1) ускладнення семантичної структури; 2) спрощення семантичної структури; 3) розвиток і зникнення омонімії; 4) модифікації значення через субституцію.

Основними типами розвитку лексичних значень є їх розширення, звуження, метафоризація й метонімізація. Модифікації значення слова можуть бути як однотипними (утворення чи аутування значень), так і різнотипними (комплексними), що супроводжуються іншими семантичними чи стилістичними процесами.

Розвиток національного лексикону зумовлений позамовними й внутрішньомовними чинниками, що перебувають у тісній взаємодії.

У другому розділі - „Функціональні параметри маркованої лексики сучасної української мови" - з'ясовано зміст поняття „маркована лексика", подано її визначення, здійснено повну функціонально-стилістичну класифікацію й встановлено чинники, що зумовлюють уживання маркованих слів.

Лексика української мови - складне й багатогранне явище: у її лексичному складі поряд зі словами загальновживаними функціонують лексичні одиниці, використання яких обмежене й спеціалізоване. Марковану лексику можна схарактеризувати як лексику, обмежену у функціонуванні й протиставлену своїми диференційними ознаками активному, загальновживаному, нейтральному номінативному складу мови.

У сучасній лінгвістичній літературі на позначення маркованої лексики зазвичай послуговуються термінами „стилістично забарвлена лексика", „стилістично маркована лексика" або вживають їх як синоніми до терміна „маркована лексика". Проте не всі слова, диференційовані у функціонуванні (наприклад, застарілі, діалектні, жаргонні), мають постійне стилістичне забарвлення. Уживаючись у певних контекстах, із певною стилістичною настановою, вони виступають стилістично маркованими, а поза контекстом характеризуються часовою, територіальною або соціальною віднесеністю й виконують номінативну функцію. Поняття „маркована лексика" набагато ширше, ніж „стилістично маркована лексика": марковані лексеми несуть будь-яку супровідну, додаткову інформацію (до лексичного й граматичного значення) про сфери вживання, часову віднесеність, емоційно-експресивне забарвлення або функціонально-стильове використання лексичних одиниць.

У роботі термін „стилістично маркована лексика" вживається на позначення двох груп лексичних одиниць: тих, що функціонують у певних стильових різновидах української мови, та тих, що мають у своєму лексичному значенні конотативний компонент.

У мовознавчій літературі запропоновано кілька принципів характеристики й класифікації маркованих лексичних одиниць (стилістично маркованих, стилістично зумовлених, стилістично забарвлених) - праці О. Тараненка, Н. Хруцької, О. Єфімова, Ю. Скребнєва, О. Петрищевої, М. Кожиної та ін.). Синтезуючи погляди, вироблені в лінгвістиці, виокремлюємо такі групи маркованих слів: 1) стилістично марковані - за належністю до певних функціональних стилів і наявністю емоційно-експресивного забарвлення; 2) хронологічно марковані - з погляду історичної перспективи; 3) територіально марковані - з погляду територіальної обмеженості; 4) соціально марковані - за ознакою віднесеності лексичних одиниць до словникового запасу певних соціальних груп людей.

Подана в дисертації класифікація, як і інші класифікації, є дещо умовною, тому що зазначені ознаки можуть поєднуватися в одних і тих самих словах і взаємодіяти між собою. Підтвердженням цього є кодифікація деяких лексем із подвійним чи навіть потрійним маркуванням: благочестивий „книжн., заст. 1. Який додержується приписів релігії, побожний, набожний... 2. Належний до православної віри.. " (СУМ, І, с. 195); хрунь діал. 1. лайл. Свиня; // перен. Груба, підла людина... 2. заст. В Галичині - виборець, який продавав свій голос..." (СУМ, ХІ, с. 157). У такому випадку до уваги беруться найсуттєвіші стилістичні й функціональні ознаки слів: лексема благочестивий визначається як хронологічно маркована, оскільки вона характеризується часовою віднесеністю і з погляду сучасної норми є застарілою, хоча перша ремарка

 (книжн. - книжне слово) вказує на належність її протягом певного періоду функціонування до стилістично (функціонально) маркованої лексики; слово хрунь розглядається в складі територіально маркованої лексики, бо емоційно-експресивне забарвлення (у 1 знач.) та часову характеристику (у 2 знач.) воно має в системі діалектного, а не літературного мовлення.

У складі маркованої лексики виокремлено комбіновані марковані слова, у семантичних структурах яких об'єднано значення, що належать до різних груп маркованої лексики: безум „1. поет. Те саме, що безумство... 2. діал. Безумець..." (СУМ, І, с. 151); візитація „1. заст. Візит... 2. спец. Перевірка документів і вантажу підозрілого чужого судна" (СУМ, І, с. 668), та частково марковані лексичні одиниці, що мають нейтральні прямі номінативні й похідні (з погляду сучасної норми) марковані значення: бублик „1. Круглий крендель із заварного тіста, що має форму кільця... 2.розм. Рульове колесо автомашини..." (СУМ, І, с. 244). Частково марковані лексеми в дослідженні не розглядаються.

Стилістично маркована лексика представлена двома групами слів - функціонально маркованими й конотативно маркованими. До функціонально маркованої лексики належать лексичні одиниці, що вживаються в науковому (загальнонаукові й галузеві терміни, науково-технічні професіоналізми: монографія, дефініція, орфографія, морфема), офіційно-діловому (адміністративно-управлінська, юридична та дипломатична термінологія: протокол, заявник, алібі, кодекс, комюніке, пакт, декларація), публіцистичному (публіцистичні терміни, суспільно-політична лексика й термінологія: інтерв'ю, репортаж, депутат, партія), художньому (поетичні, народнопоетичні та фольклорні слова: багрянь, златоглав, Морозенко, змієборець), конфесійному (конфесійна лексика й термінологія: митрополія, апостол, архієрей, митра, скуфія), розмовному (власне розмовні слова: комуналка, заліковка, компромат) стилях української мови, та загальнокнижні (книжні) лексичні одиниці (благовіст, предковічний, древній).

Конотативно маркована лексика репрезентована словами, у лексичному значенні яких, крім об'єктивно-понятійного значення, є компоненти, що мають суб'єктивний характер: емоційність, експресивність, образність, оцінність (хапуга, телепнутися, остолоп, карга). Відповідно до емоційно-експресивного забарвлення конотативно маркована лексика поділяється на позитивно й негативно забарвлену. Позитивний емоційний заряд несуть урочисті, високі, риторичні слова, лексичні одиниці з емоційною оцінкою схвалення, пестливості та деякі жартівливі лексеми: вселюдський, нездоланний, кара, бабусенька, дитинча, благовірний (чоловік). Негативну оцінку мають просторічні слова, що розрізняються за ступенем зниженості - від жартівливо-іронічного, фамільярного відтінків до грубого, вульгарного (експресивне просторіччя): телепнутись, баньки, ткапа.

Страницы:
1  2  3 


Похожие статьи

О О Кабиш - Зміни в семантичній структурі та функціонуванні маркованої лексики