Л П Шаповал - Основні напрями удосконалення тарифного регулювання водопровідно-каналізангйного господарства - страница 1

Страницы:
1  2 

УДК 338.516.46 : 696.1 Л.П.ШАПОВАЛ

Кременчуцький державний політехнічний університет

ОСНОВНІ НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ТАРИФНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ВОДОПРОВІДНО-КАНАЛІЗАНГЙНОГО ГОСПОДАРСТВА

Розглядаються основні напрями удосконалення тарифного регулювання водопро­відно-каналізаційного господарства. Пропонується методика розрахунку двокомпонент­ного тарифу на послуги водопостачання та водовідведення на прикладі КП "Кремен-чукводоканал".

Успішність реформування житлово-комунального комплексу України, передбаченого Законом України "Про загальнодержавну про­граму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2004-2005 роки", знаходиться в прямій залежності від ефективності тарифного регулювання об'єктів комунального господарства.

Важливим аспектом при розгляді проблем тарифного регулюван­ня є те, що за характером своєї діяльності значна частина підприємств комунального господарства відноситься до категорії природних моно­полістів, яка регламентується Законом України "Про природні моно­полії" [1]. Такими природними монополіями є також водопровідно-каналізаційні господарства. Виходячи з цього, найбільш актуальною задачею в умовах реформування галузі постає розробка таких підходів до вирішення питання про встановлення тарифів на водопостачання та водовідведення, які забезпечили б економічну зацікавленість суб' єктів господарювання одночасно з підвищенням ефективності господарської діяльності.

У рамках реформування житлово-комунального господарства Уряд України вперше спробував відійти у водопровідно-каналізацій­ному господарстві від методу встановлення граничного рівня рентабе­льності, а саме традиційного методу регулювання "витрати плюс".

Історично склалося, що країни СНД в усіх сферах діяльності при­родних монополістів застосовують метод регулювання шляхом вста­новлення норми рентабельності ("витрати плюс"), розраховуючи при­буток від суми витрат. Цей підхід до регулювання тарифів є "спадщи­ною" радянських часів, коли держава була єдиним власником активів природних монополістів і послуги для населення були дотаційними більше, ніж на 90% [2].

Міжнародний досвід свідчить про можливість створення стимулів для досягнення економічної ефективності суб' єктами природних мо­нополій   шляхом запровадження методів "заохочувального регулю­вання". Одним з таких методів є метод встановлення граничного рівня цін на період від 3 до 5 років. Його мета - в процесі формування тари­фів послабити залежність між тарифом, що встановлюється, і величи­ною витрат підприємства, які є основою формування тарифів при тра­диційному методі регулювання "витрати плюс".

На сьогодні в Україні методи "заохочувального регулювання" тарифів не знайшли належного практичного втілення, незважаючи на те, що у "Порядку формування тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення" [3] задекларовано можливість за­стосування методу встановлення граничного рівня ціни. Причиною цього є, насамперед, те, що досі не визначено формулу, за якою вста­новлювався би граничний рівень цін.

Таким чином, відсутність в Україні єдиного ефективного механі­зму визначення тарифів щодо водопостачання та водовідведення на основі методу "заохочувального регулювання" передбачає його науко­вий аналіз на загальноосвітньому рівні з подальшим впровадженням в регіонах і містах країни, зокрема в м.Кременчуці.

Проблеми тарифного регулювання водопровідно-каналізаційного господарства в умовах реформування галузі знайшли своє відображен­ня у наукових роботах багатьох вчених-економістів: О.Димченко, Т.Юр'євої, Г.Онищука, В.Ніколаєва, Н.Журби [4-8] та ін. При цьому питання тарифного регулювання розглядалися та вирішувалися на за­гальноекономічному рівні регулювання житлово-комунального госпо­дарства.

Виходячи з того, що водопровідно-каналізаційне господарство є однією з базових основ функціонування комунального господарства і його існування обов' язкове навіть при нерентабельній роботі, необхід­ні нові підходи щодо встановлення тарифів на послуги водопостачання та водовідведення, з точки зору гарантованого фінансового забезпе­чення діяльності підприємства.

Мета статті полягає в тому, що автором розроблені методичні підходи щодо розрахунку двокомпонентного тарифу на послуги водо­постачання та водовідведення на прикладі КП "Кременчукводоканал" з урахуванням особливостей механізму функціонування комунальних підприємств в регіонах України.

За основу розробки двокомпонентного тарифу було взято прин­ципи методологічного забезпечення розрахунків двокомпонентного тарифу, які вперше були наведені В.Гордєєв-Гавриковим, А.Єрміши-ним в методиці "Формування тарифів на водопостачання та водовідве­дення" [9]. Ці показники адаптовані автором з метою використання узапропонованому нижче дослідженні відповідно до специфіки водо­провідно-каналізаційного господарства м.Кременчука.

При цьому враховується міжнародний досвід щодо регулювання тарифів шляхом запровадження методу встановлення граничного рівня цін [10]. У даному разі передбачається, що орган, уповноважений здій­снювати регулювання тарифів, встановлює на кожен період дії тарифів (3-5 років) цінову межу. Протягом цього періоду він не вимагає від підприємства перерахунку тарифу відповідно до динаміки величини витрат. Але щороку затверджений тариф коригується на індекс цін та показник ефективності галузі. Величини окремих складових тарифів -витрат діяльності та прибутку - переглядаються лише після закінчення терміну дії граничного тарифу.

Граничний тариф для кожного року (Pit) встановлюється, вихо­дячи з тарифу, що діяв у попередньому році (Pit Останній при цьому коригується з урахуванням індексу споживчих цін (RPI) та за мінусом фактора ефективності (X;), значення якого встановлюється регулятивним органом. Розмір граничного тарифу може також коригу­ватися на фактор (Z;), завдяки чому вдається врахувати непередбачені

обставини або події, які не залежать від підприємства: законодавчі, юридичні, екологічні тощо, та можуть вплинути на розмір його витрат у плановому періоді. Таким чином, на кожен рік дії тарифу (окрім першого року) розмір тарифу визначається за формулою:

PU   =            RPI_ X;   ± Z; ), (1)

де (1 + RPI _ X ± Z ) - коефіцієнт цінової межі.

У світовій практиці господарювання найбільш цей метод викори­стовують з метою регулювання саме суб' єктів природних монополій, що діють на основі приватної власності, або частка приватної власнос­ті забезпечує приватним власникам право вирішального пливу на гос­подарську діяльність цих суб' єктів.

Регулювання суб' єктів, що діють на основі державної або кому­нальної форми власності, переважно відбувається шляхом застосуван­ня методу встановлення нормативів рентабельності. В Україні викори­стання цього методу історично передбачає встановлення нормативів рентабельності до економічно обґрунтованих витрат на виробництво та реалізацію послуг. Це створює необхідність здійснення постійного контролю регуляторного органу за рівнем витрат підприємства, аналі­зувати його фінансову звітність, практику ведення бухгалтерського обліку, визначати доцільність прийняття тих чи інших технічних рі­шень.

При цьому застосування в Україні методу "заохочувального регу­лювання" встановлення граничного рівня цін має свої недоліки, зокре­ма, не розроблено методичні підходи до визначення основних елемен­тів цієї формули: показників інфляції, ефективності діяльності (X;) та

дії зовнішніх факторів (Z;).

Елементи "заохочувального регулювання" цін суб'єктів природ­них монополій доцільно розглянути також з точки зору національного досвіду. Варто звернути увагу на появу в Україні елементів "заохочу­вального регулювання" - тарифів у сфері централізованого водопоста­чання та водовідведення. Зокрема, регуляторний орган створює стимул для зменшення частки тих чи інших витрат у складі тарифу через за­твердження питомих витрат ресурсів у складі базового тарифу та за­провадження механізму періодичного коригування частки витрат від­повідних ресурсів на фактичний рівень зміни ціни ресурсу. Формула коригування тарифів має наступний вигляд:

 

Тк = Тб 1+Еп—Т          +Зп^-          +Ап-^-          , (2)

де Тк - скоригований тариф; Тб - базовий тариф; Еп - питома вага витрат на електроенергію в структурі базового тарифу; Теф - тариф

на електроенергію на момент встановлення базового тарифу; Теб -тариф на електроенергію на момент коригування базового тарифу; Зп - питома вага витрат на заробітну плату в структурі базового та­рифу; Зф - мінімальна заробітна плата за останній місяць; Зб - міні­мальна заробітна плата на момент встановлення базового тарифу; Ап - питома вага амортизаційних відрахувань у структурі базового тари­фу; Аф - фактичні амортизаційні відрахування за останній місяць;

Аб - амортизаційні відрахування на момент встановлення базового тарифу [11].

Механізм коригування тарифів передбачає застосування індексу зміни ціни ресурсу до закріпленої частки витрат ресурсів у структурі тарифу. При цьому практика коригування тарифів свідчить про те, що формула коригування, яку сьогодні застосовують у містах, є відмінною від тієї, що передбачена в п.12 "Порядку формування тарифів на по­слуги централізованого водопостачання та водовідведення" [3]. Крімтого механізм коригування витрат застосовується як альтернатива пе­регляду тарифів. Це пояснюється тим, що коригування витрат відбу­вається відповідно до структури витрат у тарифі, що не переглядався протягом 3-4 років. Тобто регуляторні органи не визначають період дії тарифів, що не дає гарантій суб'єктам господарювання щодо можливо -сті використання накопичених коштів при досягненні економії ресур­сів.

Розглянувши міжнародний та національний досвід запровадження методів "заохочувального регулювання" тарифів, правомірно ствер­джувати, що необхідною умовою розвитку "заохочувального регулю­вання" тарифів є удосконалення формули визначення тарифів, складо­вих коефіцієнта цінової межі та розроблення методик щодо їх застосу­вання при регулюванні. При цьому умовою удосконалення системи тарифного регулювання має бути визначення стимулів з метою досяг­нення економічної ефективності суб' єктами господарювання, незале­жно від того, на основі якої форми власності діють ці підприємства і якою є мета їхньої діяльності.

Використання двокомпонентного тарифу на послуги підприємст­ва водопровідно-каналізаційного господарства м.Кременчука, з одного боку, дозволить привести структуру тарифу у відповідність із структу­рою витрат і підвищити фінансову стійкість підприємства, а з іншого -забезпечити інтереси споживачів, які вносять абонентну плату за до­ступ до мереж і плату по тарифу за той обсяг продукції, котрий реаль­но їм споживається. Крім того, введення двокомпонентного тарифу стимулює споживачів до встановлення приладів обліку спожитої води і економному її використанню.

Існуючі норми споживання послуг водопостачальних підпри­ємств, у відповідності з якими здійснюється їх оплата населенням при відсутності приладів обліку споживання, як правило, завищені, тому дозволяють забезпечити покриття витрат навіть при низьких тарифах. Оплата спожитих послуг по фактичному споживанню призводить до значного скорочення платежів. Тобто типовою стає ситуація, коли споживачі, які не мають квартирних приладів обліку і які сплачують послуги за нормативами, фактично субсидують споживачів, які мають прилади обліку, а також сплачують всі непланові витоки водоканалів.

За даними КП "Кременчукводоканал", останнім часом різко акти­візувався процес установки приладів обліку в житловому секторі (ри­сунок).

Масовий перехід населення на оплату послуг водопостачання при існуючих тарифах одразу ж привів до різкого падіння доходів підпри­ємства. Це пояснюється тим, що платежі за фактично спожиті послугиперестали покривати постійні витрати. При розрахунку середнього тарифу на наступний період витрати підприємства будуть розподіля­тися на менший обсяг корисного відпуску води і значне підвищення тарифу буде неможливо уникнути. Це, в свою чергу, позначиться зно­ву на споживачах, які не встановили прилади квартирного обліку, і підвищить рівень їхніх неплатежів. Як наслідок, підвищення тарифів при оплаті за фактом споживання стимулює більш раціональну ресур­созберігаючу поведінку споживачів, скорочення споживання і, відпо­відно, плати за спожиті послуги. В результаті підприємство знову ви­являється у стані фінансової нестійкості, адже постійні витрати необ­хідно здійснювати незалежно від обсягу фактичного споживання та рівня платежів.

р

0

'2 '2


25000

Динаміка зростання кількості водолічильників, що знаходяться на обліку КП "Кременчукводоканал"

 

Виходячи з цього, виявляється доцільним використання двоком­понентного тарифу, який передбачає оплату комунальних послуг дво­ма компонентами: один компонент тарифу постійний, не залежить від об' єму спожитої води, а другий - змінний.

Постійна частина тарифу (абонентна плата) - це плата за доступ до мереж, котра повинна розраховуватися на основі постійних витрат підприємства, тобто фінансових потреб на підтримку потужностей у задовільному стані (витрат на ремонт, технічне обслуговування, капі­таловкладень в модернізацію і реконструкцію основних фондів). Змін­на частина - плата за фактичне споживання води, котра розрахову­ється на основі суми змінних витрат підприємства, тобто витрат, які залежать від обсягу послуг, які пропонуються.

На основі загальноекономічного підходу щодо двокомпонентноїметодики розрахунку тарифів, обґрунтовано та розроблено методич­ний підхід щодо розрахунку тарифів з водопостачання та водовідве-дення на КП "Кременчукводоканал".

Абонентна плата розраховується на розрахунковий період і спла­чується рівними частками щомісяця. Тариф за доступ до мереж (або­нентна плата) населення розраховується за формулою

12 X Вп

Тп                , (3)

де Тп - тариф (в грн.) за доступ до мереж протягом розрахункового періоду 1-ї групи споживачів на одного споживача; Вп - економічно обґрунтовані постійні витрати за рік, які розподіляються на споживачів 1-ї групи; Н - кількість абонентів (домогосподарств).

Принциповою основою при розрахунку абонентної плати для на­селення є база розподілу постійних витрат. По-перше, ці витрати, роз­раховані в цілому по підприємству, розподіляються між трьома гру­пами споживачів пропорційно планової корисної відпустці води чи прийому стоків по різним групам споживачів на розрахунковий період. По-друге, постійні витрати, які відносяться на споживачів 1-ї групи, розподіляються по кількості абонентів, тобто домогосподарств. Таким чином, абонентна плата не залежить від кількості членів родини, пло­щі приміщення, діаметра перетину водопровідної труби і інших пара­метрів. Такий підхід є найбільш справедливим як з точки зору обліку абонентів, так і з позиції формування їх стимулів.

Тариф за одиницю спожитих послуг розраховується на основі змінних витрат підприємства з урахуванням необхідного рівня рента­бельності за формулою

^     Вз + П

з О

1 група - населення, що мешкає в житлових будинках та інших жилих примі­щеннях, незалежно від форм власності цих будинків та приміщень;

IIгрупа - гуртожитки УТОГ і УТОС, гуртожитки учбових закладів, підприємств, організацій, установи кримінальної системи Державного департаменту України з питань виконання покарань, пральні та лазні комунальної форми власності;

IIIгрупа - всі інші споживачі, крім І-ї та ІІ-ї груп [12].


де Тз - тариф в гривнах за 1м3 води (стоків); Вз - економічно обґру­нтовані змінні витрати на 1м3 води (стоків); О - планова корисна від­пустка води (в м3) для 1-ї групи споживачів; П - прибуток на 1м3 во­ди (стоків) з урахуванням рентабельності змінних витрат.

Доходи, отримані підприємством по 1-й групі споживачів, розра­ховують за формулою

Д = (Тз х О )+(Тп х Н х 12), (5) де Д - доходи по 1-й групі споживачів.


Слід зазначити, що запропонована методика передбачає викорис­тання двокомпонентного тарифу на послуги водопостачання та водо-відведення тільки для споживачів 1-ї групи, тобто населення. Це пояс­нюється тим, що населення є головним боржником підприємства (табл.1), а також враховується факт масового переходу населення на оплату послуг за приладами обліку. Для всіх інших груп споживачів тариф розраховується відповідно до "Порядку формування тарифів на послуги водопостачання та водовідведення" [3].

Відповідно до методики розрахунку двокомпонентного тарифу, що пропонується, структуру тарифу необхідно привести у відповід­ність зі структурою витрат комунального підприємства. При цьому всі планові витрати операційної діяльності КП "Кременчукводоканал" необхідно розподілити на постійні і змінні. Постійні витрати не зале­жать від обсягу виробленої продукції, до яких належать витрати на підтримку водопровідних мереж у робочому стані, ремонт, витрати на управління та обслуговування виробництва, витрати на збут продукції. Змінні витрати, навпаки, зростають чи зменшуються зі зміною обсягу відпущеної води: витрати на хімічні реактиви, електроенергію, оплату праці основних робітників.

Специфіка діяльності водопостачального підприємства, а саме КП "Кременчукводоканал" складається у тому, що доля постійних витрат у загальній структурі витрат складає 42, а змінних - 58%. У випадку навіть незначного скорочення споживання і, відповідно, оплати спо­житих послуг підприємство виявляється у стані фінансової нестійкості,адже постійні витрати необхідно здійснювати.

Відповідно до методики, базою розподілу витрат між групами споживачів є обсяг реалізації послуг. При цьому обсяг водопостачання населення складає 76% від загального об'єму реалізації води. Послуги водовідведення, які надаються населенню складають 75% від загально­го обсягу.


Виходячи з цього, визначається розмір змінних та постійних ви­трат, які йдуть на виконання послуг населенню м.Кременчука (табл.2).


Враховуючи специфіку роботи підприємства, буде доцільним розраховувати двокомпонентний тариф для 1-ї групи споживачів, роз­межовуючи послуги водопостачання та послуги водовідведення. При використанні нової методики розрахунку двокомпонентного тарифу для населення за послуги водопостачання та водовідведення по КП "Кременчукводоканал" отримано розрахунок тарифу за доступ до ме­реж (Тп) та тариф за одиницю спожитих послуг (Тз) (табл.3.).

Проведення даних розрахунків на підприємстві дозволить про­аналізувати результати впровадження двокомпонентного тарифу на КП "Кременчукводоканал".

Розглянемо вплив введення двокомпонентних тарифів на розмір оплати населенням послуг водопостачання та водовідведення залежно від кількості членів родини, які мешкають в квартирі.

На КП "Кременчукводоканал" для населення станом на вересень 2005 р. діють тарифи на послуги водопостачання - 0,75 грн. за 1м3 (Тв), на послуги водовідведення - 0,73 грн. за 1м3 (Тк) з урахуванням ПДВ [13]. Місячна норма споживання води складає 10,5 м3 на одного мешканця (N). У відповідності з цим порівняємо розмір плати насе­ленням послуг водопостачання та водовідведення при існуючій мето­


Як видно з цієї таблиці, при застосуванні двокомпонентного та­рифу часткове збільшення оплати послуг водопостачання та водовід­ведення спостерігається тільки в абонентів, у приміщенні яких мешкає одна людина. При збільшенні кількості мешканців оплата за послуги за двокомпонентним тарифом зменшується тим більше, чим більше членів родини, що покращує родинний бюджет.

Позитивним результатом застосування двокомпонентного тарифу на КП "Кременчукводоканал" є збереження фінансової стійкості під­приємства при зниженні обсягів реалізації послуг внаслідок переходу населення на оплату по приладам обліку. Так, у 2004 р. обсяг реалізації питної води і послуг водовідведення населенню скоротився на 5,1%. Якщо припустити, що у плановому періоді фактична відпустка води і прийом стоків теж зменшиться порівняно із запланованою, яка врахо­вана при формуванні діючих тарифах, на 5,1%, відповідно, зменшаться на цей же відсоток фактичні доходи. Різниця між плановими і фактич­ними доходами складатиме 1126,0 тис. грн.

Якщо за існуючою системою розрахунку тарифу різниця між пла­новими і фактичними доходами складає 1126,0 тис. грн., то при засто­суванні двокомпонентного тарифу ця різниця зменшується до 657,5 тис. грн., що є одним з показників ефективності підприємства.

Наступним позитивним результатом застосування двокомпонент­ного тарифу є те, що для населення двокомпонентний тариф відповідає структурі витрат комунального підприємства, і тим самим, сприяє під­вищенню його фінансової стійкості, а також є справедливим і відпові­дає інтересам споживачів, які вносять абонентну плату за доступ до мереж і плату по тарифу за той обсяг продукції, котрий реально ними споживається. Іншими словами, поряд з вирішенням економічних про­блем підприємства враховано також соціальний фактор, пов'язаний з захистом інтересів споживачів при переході комунальних підприємств на режим беззбиткового функціонування, запобігання необґрунтова­ному завищеному тарифів та надання споживачам послуг належної якості.

Таким чином, водопровідно-каналізаційне господарство за спе­цифікою своєї діяльності відноситься до категорії природних монопо­лістів, що ускладнює вирішення питання встановлення тарифів на во­допостачання та водовідведення. Основними підходами до розрахунку тарифів у водопровідно-каналізаційному господарстві є метод "витра­ти плюс", методи "заохочувального регулювання". При цьому врахо­вується міжнародний і національний досвід запровадження методів "заохочувального регулювання".

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

Л П Шаповал - Основні напрями удосконалення тарифного регулювання водопровідно-каналізангйного господарства

Л П Шаповал - Інформаційне забезпечення системи управління комунальним господарством