М Ф Білоцька - Значення та економічна сутність резервів для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків - страница 1

Страницы:
1  2 

Прогнозування та державне регулювання економіки

засвідчує реальність складених прогнозів і здатність економіки досягати очікува­них результатів.

У побудованій нами моделі розрахований середній рівень реалізації прогнозу становить приблизно 120 %, що свідчить про те, що держава, а саме Міністерство економіки України, свідомо завищує прогнозні параметри на 20 %.

Крім завищених прогнозних параметрів є аналіз кута нахилу сформованої мно­жинності точок, яка обмежена еліпсом. Високій експертній оцінці якості керуючо­го органа частіше відповідають еліпси, які нахилені праворуч. У побудованій нами моделі еліпс множинності точок нахилений ліворуч, що свідчить про низький рі­вень керованості економіки України.

Отримані результати аналізу керованості економіки України не суперечать ре­зультатам досліджень незалежних фахівців.

У доповіді Всесвітнього банку про розвиток демократичних інститутів на тери­торії понад 200 країн світу за період з 1996 по 2007 рр., складений за підсумками дослідження ефективності державного управління, експерти оцінили ефективність державного управління в Україні «нижче середнього» [6] .

Наступним логічним кроком дослідження ефективності механізму координації є розробка методики розрахунку інтегрального показника адекватності функціоную­чого механізму координації існуючій економічній системі.

Література

1. Абалкин Л. И. Избранные труды: В 4-х тт. Т. II: На пути к реформе: Хозяйственный механизм развитого социалистического общества; Новый тип экономического мышления; Перестройка: пути и проблемы; Статьи, интервью, выступления / Вольное экономическое общество России; сост. Грибанова О. М. М.: ОАО «НПО «Экономика», 2000. — 911 с.

2. Евстигнеева Л. П., Евстигнеев Р. Н. Социалистический хозяйственный механизм: закономерности развития. М.: Наука, 1981. — 302 с.

3. Консенсус-прогноз. Міністерство економіки України. // www.me.gov.ua

4. Статистичний щорічник України за 2007 рік / Держкомстат України: За ред. О. Г. Осауленка; Відп. за вип. П. П. Забродський. — К.: Консультант, 2008. — 572 с.

5. Трансформація моделі економіки України: Ідеологія, протиріччя, перспективи / За ред. В. М. Гейця / НАН України; Ін-т економ. прогнозування. — К.: Логос, 1999.— 500 с.

6. The Global Competitiveness Report 2008-2009. — Geneva, Switzerland.: World Economic Forum, 2008. — 500 p.

Стаття надійшла до редакції 15.12.2008 р.

УДК 336.7 М. Ф. Білоцька, аспірант,

ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

ЗНАЧЕННЯ ТА ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ РЕЗЕРВІВ ДЛЯ ВІДШКОДУВАННЯ МОЖЛИВИХ ВТРАТ ЗА КРЕДИТНИМИ ОПЕРАЦІЯМИ БАНКІВ

В статті розглянуто різноманітні підходи до визначення економічної сутності й змісту резервів, та їх ролі для забезпечення стабільного функціонування банківської системи. Значну увагу приділено висвітленню підходів до значення резервів під кредитні ризики.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: резерв, ризик, кредитні ризики, банківська система, криза.

У наш час банківська система, як і вся економіка, здійснює свою діяльність у період розвитку системної світової економічної кризи. Після бурхливого розвитку протягом кількох останніх років, з кінця 2008 року вітчизняні банки переживають не найкращі часи.

© М. Ф. Білоцька, 2008

Їм доводиться існувати в умовах патової внутрішньополітичної ситуації, дефі­циту ліквідності, спричиненого масовим відпливом коштів населення, що є наслід­ком втрати довіри українців до вітчизняної банківської системи, інфляції, валютно­го голоду, паралізованості міжбанківського ринку, обвалу ринку цінних паперів, бурхливого розвитку тіньової економіки, різкого зниження розрахунково-платіжної дисципліни, введення тимчасових адміністрацій у банки, масштабних звільнень, зменшення доходів та неповернення кредитів.

За даними різних аналітиків сьогодні в Україні до 80 % компаній відчувають вплив фінансової кризи [1, с. 16].

Криза оголила всі існуючі проблеми і не лише в економіці чи у фінансовому сек­торі, а й у розвитку людства всього світового суспільства — проблеми існування та подальшого розвитку.

У процесі своєї діяльності комерційним банкам доводиться все частіше зіштов­хуватися з проблемою ризику. Одним зі способів захисту від ризиків у світовій практиці є наявність ефективної системи резервування.

У наш час у банків виникає гостра необхідність зменшення невизначеності і ри­зиків у процесі діяльності, неплатоспроможності контрагентів, неповернення пози­чок та банкрутства.

Стає актуальною задача створення адекватної системи захисту від кредитного ризику, засобом зниження якого і слугую є резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями.

У такій ситуації банки були змушені різко нарощувати резерви під кредитні операції. За підсумками ГУ кварталу 2008 р. вони збільшили резерви під кредитні ризики майже вдвічі — з 23,9 млрд грн до 44,5 млрд грн. При цьому 11 млрд грн (чи 60 % обсягу доформування резервів) припало на банки — лідери з кредитуван­ня населення [21, с. 33].

Використання резервів банківської установи, як інструменту зниження ризиків може бути розкрите шляхом аналізу еволюції поняття «резерви» з погляду загаль­ноекономічних, фінансових проблем функціонування господарюючих суб'єктів; визначення мети резервування для стабілізації стійкого розвитку банків; науково обгрунтованого всебічного розгляду й аналізу даного питання.

Метою написання даної статті є вирішення означеного кола питань.

З' ясування суті, значення, основних функцій та проблемних підходів до ство­рення резервів для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями бан­ків забезпечить можливість вирішити питання щодо потреби їх формування в не­обхідному обсязі.

Незважаючи на досить розповсюджене вживання даного терміну, в науковій лі­тературі йому невиправдано приділяється недостатньо уваги.

Поняття «резерв» досить розповсюджене у повсякденному житті, практичній діяльності та науковій літературі і в той же час є досить суперечливим, оскільки кожен автор намагається в нього вкласти в нього свій зміст, залежно від галузі знань.

«Резерв» (франц. reserve — запас, чи від лат. ге&ег\о — зберігаю) — запаси, ре­сурси, кошти, що зберігаються і при потребі можуть використовуватися для певної мети [2, с. 576].

Залежно від специфічних цілей формування, в поняття «резерви» вкладається різний економічний зміст. Фактично можна спостерігати трактування резервів як запасу, витрат, потенціалу, корегуючого рахунку та зменшення вартості активів.

Систематизацію поглядів на визначення резервів узагальнено в табл. 1.

Реалізація на практиці системи резервування фінансових ресурсів, що в загаль­ноекономічному розумінні означає збереження ресурсів про запас у резерві (розпо­діл ресурсів у часі), тобто страхування від ризиків є дієвим інструментом підтрим­ки прийнятного рівня фінансової стійкості, а в сучасних умовах і фактором виживання на ринку.

Таблиця 1

СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ПОГЛЯДІВ НА ВИЗНАЧЕННЯ СУТІ РЕЗЕРВІВ

Автор/джерело

Визначення терміну

А. Ю. Симановский

резерв — втрати, зумовлені вірогідністю невиконання контр­агентом своїх зобов'язань по кредитному договору (дефолт) [3, с. 24]

Я. В. Соколов

резерви — це нагромадження для покриття очікуваних і чітко визначених витрат організації [4, с. 24]

Ю. А. Бабаєв

резерви створюються для уточнення оцінки окремих статей бухгалтерського обліку і покриття майбутніх витрат і плате­жів [5, с. 16]

С. Ф. Голов, Р. С. Лень, В. І. Мі-щенко, О. Г. Корнєва, Н. Г. Сла-в'янська, Н. Г. Євченко, О. В. Кар­пенко

загальний резерв — це резерв під можливі збитки від актив­них операцій, які мають певну ймовірність виникнення, але суму яких неможливо оцінити достовірно [6, с. 65; 7, с. 87; 8, с. 99; 9, с. 78]

О. В. Васюренко, Л. В. Сердюк, О. М. Сидоренко

резерв — це відображення зменшення активів [10, с. 248]

О. Г., Коренєва Н. Г. Слав'ян-ська, Н. Г. Євгенко, О. В. Карпен­ко

резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків є спеціалізованим резервом, необхідність формування якого обумовлена кредитними ризиками, які ха­рактерні для банківської діяльності [9, с. 233]

І. Бетге

резерви — це пасивні статті для відображення визначених обов' язків організації, що точно не встановлені по величині чи змісту станом на звітну дату, а витрати, що лежать в їх ос­нові, повинні (чи можуть) бути віднесені до періоду виник­нення цих зобов'язань [11, с. 66]

МСФЗ 37 «Резерви, умовні зо­бов'язання й умовні активи»

резерви — зобов'язання з невизначеними терміном і сумою [12, с. 549]

В. П. Бичков, А. В. Бєрдишев

резерви — це частина матеріальних та/або фінансових засо­бів, тимчасово виключена з господарського обороту, що зна­ходиться в запасі для покриття можливих чи очікуваних ви­трат або збитків [13, с. 22]

Д. А. Єндовіцький, А. М. Ісаєнко

фінансові резерви є економічно обгрунтованим способом об­меження капіталізації прибутку чи іншого його розподілу; орієнтиром, перевищення якого загрожує організації втратою фінансової стійкості й скороченням масштабів діяльності [14, с. 18]

Методичні вказівки НБУ з інспек­тування банків «Система оцінки ризиків»

резерви під втрати за активними операціями — частина вар­тості негативно класифікованих активів банку, яку банк до­стовірно, на основі попереднього досвіду, може вважати втраченою і відтак відносить на витрати своєї діяльності. З точки зору обліку резерви є контрактивним регулюючим ра­хунком, який зменшує облікову вартість активів [15]

Великий тлумачний словник су­часної української мови, Толко-во-енциклопедичний словник

резерв — 1) запас чого-небудь на випадок необхідності; 2) джерело поповнення нових засобів і сил [16, с. 1209; 17, с. 1507]

Енциклопедія банковської спра­ви і фінансів

резерв — рахунок, який з моменту відкриття відноситься до власного капіталу акціонерів та відображає накопичення не­розподіленого прибутку [18]

А. В. Бєляков

резерв під кредитні операції представляє собою спеціальний резерв, необхідність формування якого обумовлена кредит­ними ризиками у діяльності банку [19, с. 145]

В. А. Путиловський

створення резервів являється ще одним ефективним засобом зменшення бази оподаткування [20, с. 87]

Банки створюють відповідні резерви з метою підвищення надійності та стабіль­ності банківської системи, захисту інтересів кредиторів і вкладників банків.

Згідно п. 1.1. Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженого постановою Правління Національного банку України (далі — НБУ) від 06.07.2000

№ 279, Резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями бан­ків (далі — резерв під кредитні ризики) є спеціальним резервом, необхідність фор­мування якого обумовлена кредитними ризиками, що притаманні банківській ді­яльності [41]. Варто зауважити, що у вітчизняній літературі здебільшого наводиться саме це визначення.

Створення резерву під кредитні ризики — це визнання витрат для відображення реального результату діяльності банку з урахуванням погіршення якості його акти­вів або підвищення ризикованості кредитних операцій [41]

Резерви, як сформовані, так і ті, що можуть бути використані, відповідно до за­конодавчих, нормативних й установчих документів, призначені насамперед для по­криття непередбачених потреб, тобто для майбутніх витрат.

Значення резерву під кредитні ризики важко переоцінити, оскільки його розмір впливає на рейтинг банку, при визначенні фінансового стану установи для відне­сення її до певної категорії й групи та на обсяг кредитів, які може видавати банк. При його зростанні, кредитна активність банку буде знижуватися.

У зв'язку з постійним зростанням кредитних ризиків, роль даного резерву зростає.

Метою створення резерву являється акумулювання коштів для послаблення впливу на фінансовий результат банку можливих витрат, пов'язаних з непередба-чуваною зміною кредитного ризику.

Основними функціями формування резервів є страхування ризиків власників та кредиторів і як результат — забезпечення стійкості фінансового стану установи, рів­номірне включення зарезервованих коштів в резерви, тобто формування в зовніш­ніх користувачів звітності більш адекватного уявлення про фінансовий стан і ре­зультати діяльності, реальна оцінка активів банку.

Необхідність формування резервів для відшкодування можливих втрат за кре­дитними операціями банків обумовлена кредитним ризиком, який є найбільшим ризиком у діяльності банків. Створення резерву під кредитні ризики дозволяє ство­рити «запас міцності» на випадок несприятливих змін у діяльності позичальника. Ці резерви призначені для забезпечення стійкого розвитку та опору впливу зовніш­ніх факторів, а також для своєчасної нейтралізації і компенсації ймовірних негатив­них наслідків.

Щоб адекватно оцінити надані кредити, банк повинен щомісяця переглядати та класифікувати кредитний портфель і створювати резерв під кредитні ризики (далі — РКР), який є обов 'язковим для баку.

Оскільки банки створюють самостійно РКР, то він являється локальним. Банки використовують створені резерви відповідно до прийнятих ними рішень, але у від­повідності вимог НБУ.

Видача кредиту завжди являє собою ризик для банку у випадку неповернення позики. Передбачити той чи інший перебіг кредитного процесу на момент видачі кредиту практично неможливо. Причин для цього безліч: непередбачуваність розвитку галузі позичальника, масове введення тимчасових адміністрацій в українській банківській системі, недостовірна фінансова звітність (вимоги подат­кового законодавства змушують позичальника фальсифікувати звітність, викрив­ляти дійсність, знижувати податковий тиск на бізнес, ухиляючись від сплати по­датків), невизначеність у змінах законодавства, вимогах державних органів та багато інших прихованих факторів ризику, які важко розпізнати при аналізі май­бутнього кредиту.

Велику роль при визначенні розміру резервів відіграють суб'єктивні фактори, пов'язані з використанням наявної доступної недостовірної, неповної чи застарілої інформації. Прикладом може бути аналіз фінансового стану позичальника, що про­водиться працівниками банку на основі даних фінансової звітності (аналіз минулої діяльності, в той час, коли за кілька днів ситуація може змінитися на протилежну). За умов масової тінізації економіки, а особливо зараз, коли вся діяльність господа­рюючих суб'єктів здійснюється через так звані «відкати», масового отримання зар­плат «у конвертах», навіть при застосуванні найкращих методик аналізу, робота кредитних інспекторів просто зводиться нанівець. Хоча зазвичай ризики банків ви­значаються об'єктивними причинами, зважаючи на зазначене, формування РКР — результат прийняття ряду суб'єктивних рішень. За таких умов необхідна практика індивідуального аналізу позик, оскільки жодна модель не здатна надати адекватну оцінку діяльності позичальника. Тому НБУ здійснює контроль рівня такого суб'єктивізму.

Завжди існує певний парадокс, пов'язаний з резервуванням і описаний В.Я. Со­коловим: «резервування проводиться для того, щоб уточнити фінансовий резуль­тат, але оскільки, як правило, резервована величина завжди більша чи менша фак­тичної, то нараховані резерви доводиться сторнувати, і в результаті виникає ситуація, коли викривляються підсумкові дані як періодів, коли проводилося нара­хування резерву, так і періодів, коли вони сторнувалися, тобто в моменти, коли ви­конувалося списання нарахованих резервів. Таким чином, резервування — це при­йом систематичного і свідомого викривлення фінансових результатів... Однак, якщо послідовно проводити принцип ідентифікації, то резервування... лише змен­шує можливе викривлення облікових даних, які без цього принципу були б викрив­лені ще більше» [14, с. 33].

Резерви формуються періодично і мають кумулятивний характер (щомісяця чи на момент видачі кредиту), досить мінливі й непередбачувані (можуть накопичува­тися протягом тривалого періоду, коливатися в сторону зменшення або збільшення, та списуватися в будь-який момент).

Резерв забезпечує банкам умови більш стабільного функціонування та дозволяє уникати коливань результату діяльності у зв'язку зі списанням збитків по кредитах. РКР формується за рахунок відрахувань віднесених на втрати і використовується тільки для покриття кредитної заборгованості по основному боргу (тілу кредиту).

Об 'єктом формування РКР являється кредитний портфель банку з врахуванням всіх статей активів, які мають кредитний ризик.

Банк має здійснювати оцінку кредитного ризику всіх кредитів і всієї заборгова­ності контрагентів. Резерви формуються по кожній кредитній операції. Списання з балансу безнадійної заборгованості проводиться за рахунок сформованих резервів, а у разі їх нестачі списується за рахунок прибутку.

Резерв під кредитні ризики або «провізії» (такий термін є відповідним аналогом у міжнародній практиці) викривлює економічну сутність явища, яке має пояснюва­ти. Насправді мова йде про визнання втрат та/або зменшення вартості активу, а не про створення певного резерву. Тобто ці резерви є лише одним із способів реальної оцінки активів (кредитів банку).

Для формування РКР не використовується «цінних» ресурсів, коштів, які можна залучити або продати — лише витрати, призначені для коригування вартості відпо­відних активів до їх реальної вартості. Отже, стає очевидним, що такий резерв є не­ефективним.

По активу балансу формування резерву відноситься на витрати банку, в резуль­таті чого відбувається зменшення фінансового результату і тим самим зменшується база оподаткування.

Крім того, що ці резерви справляють значний влив на фінансовий результат комер­ційних банків, виникає ще одна суперечність щодо резервування: формування резервів з одного боку жорстко контролюються різними державними органами, які ставлять аб­солютно протилежні вимоги до банків (НБУ і ДПА), а з іншого досить часто хибно вважається лише одним із способів оптимізації податкового тиску.

Обговорення цього питання триває вже кілька років поспіль, але й досі ще оста­точно не вирішено.

Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено форму­вання резерву під кредитні операції за рахунок валових витрат. Зазначене стосується тільки нестандартної заборгованості за кредитами, визначеної згідно методики НБУ.

Для кращого розуміння суті проблеми, варто розглянути два підходи:

1) Кошти, які направляються банками на формування резервів, не являються ви­тратами банку, так як фактично лишаються активом банку, а віднесення їх на вало­ві витрати — скорочення бази оподаткування, внаслідок чого у банку відповідна сума звільняється від сплати податку на прибуток. У даний момент йде мова про те, що шляхом маніпуляцій з розміром резервів банки корегують розмір фінансово­го результату ухиляючись від сплати податку.

2) Банки існують у складі холдингових і фінансових груп, обслуговуючи їх. Врахо­вуючи значну розгалуженість та певну «товариськість» таких структур, можна штучно довести видатки кожного з учасників до будь-якого бажаного рівня. На сьогодні у бан­ків достатньо більш дієвих засобів для уникнення оподаткування ніж за допомогою ре­зервування. «Крім того, в такий спосіб уникати виплат податків удається лише протя­гом деякого періоду. Якщо ризик не виправдався і кредит було повернуто, то прибуток у майбутньому періоді збільшується на відповідну суму» [42, с. 142].

У багатьох європейських країнах податковим законодавством передбачено від­несення безнадійних боргів банків на їх валові витрати. Варто також зважати на ре­альне існування безнадійних кредитів, які розглядаються виключно з бази оподат­кування і останнім часом їх обсяг постійно зростає шаленими темпами.

Враховуючи маніпуляції банків із заставою, оцінкою фінансового стану позичаль­ників, необмежені можливості в середині груп та прагнення банків до приховуван­ня безнадійної заборгованість і бажання всіма можливими засобами звести суми резервування до мінімуму, я вважаю, що даний момент вже вичерпав себе і на да­ний час є остаточно вирішеним.

Основна проблема формування резервів — це визначення їх адекватного розмі­ру. Оскільки резерви під кредитні ризики повинні відображати суму очікуваних втрат банка по кредитах й бути достатніми для компенсації збитків від списання позичок у випадку неплатоспроможності позичальника.

Можна зробити висновок, що резервні функції РКР є надто слабкими внаслідок недосконалого механізму його формування.

Реформування системи резервування під кредитні ризики вкрай необхідне — у випадку непередбачуваної ситуації, резерви, в силу своєї «віртуальності», фактич­но не підтримають ліквідності банку і його здатності своєчасно виконувати платежі за своїми зобов'язаннями.

Вітчизняній банківській системі потрібен поступовий перехід до формування часткових реальних резервів наприклад у розмірі 5—10 % безнадійної заборгова­ності на спеціальному рахунку. Реально сформовані резерви можуть допомогти ба­нку в критичні моменти. І цей захід необхідно впровадити в банківську систему за умов послаблення впливу кризових факторів.

З' ясування суті, значення, основних функцій та проблемних підходів до ство­рення резервів для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями бан­ків забезпечить можливість вирішити питання щодо потреби їх формування в не­обхідному обсязі.

Література

1. Волчков А. Банковская гарантия как инструмент управления рисками // Бизнес. — 2009. — № 8 (839) 23 февраля 2009. — С. 16—17.

2. Словник іншомовних слів / ак. АН УРСР Р. В. Чаговець, члени-кореспонденти АН УРСР Л. Й. Рубенчик, В. Г. Самсонов, В. Г. Шлепаков та ін / за ред. члена-кореспондента АН УРСР О.С. Мельничука. — К.: Головна редакція Української радянської енциклопедії Академії наук Української РСР, 1974. — 775 с.

3. Симановский А. Ю. Резервы на возможные потери по ссудам: международный опыт и некоторые вопросы методологии // Деньги и кредит. — 2003. — № 11. — С. 16—25.

4. Основы теории бухучета / Я. В. Соколов. М.: Финансы и статистика, 2000. — 546 с.

5. Бухгалтерский учет: Учебник / Ю. А. Бабаев. — М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. — 582 с.

6. Голов С. Ф. Управлінський облік: Підручник. — К.: Лібра, 2003. — 704 с.

7. Лень Р. С. Управлінський облік: Навч. посіб. 2-ге вид. випр. К.: Знання-Прес, 2006. — 317 с. (Вища освіта ХХІ століття).

8. Міщенко В. І., Слав'янська Н. Г., Коренева О. Г. Банківські операції: Підручник 2-ге вид. перероб. і доп. — К.: Знання, 2007. — 796 с. — (Вища освіта ХХІ століття).

9. Облік і аудит у банках: Навч. посіб. / О. Г. Коренева, Н. Г. Слав'янська, Н. Г. Євгенко, О. В. Карпенко За ред. О. Г. Коренєвої, Н. Г. Слав'янської. — Суми: ВТД «Університетська книга», 2007. — 493 с.

10. Облік і аудт у банках: Навч. посіб. // О. В. Васюренко, Л. В. Сердюк, О. М. Сидоренко та ін.; За ред. О. В. Васюренка. — К.: Знання, 2006. — 595 с. — (Вища освіта ХХІ століття).

11. Балансоведение / Пер. с нем. И. Бетге. — М.: Бухгалтерский учет, 2000. — 692 с.

12. Международные стандарты финансовой отчетности: от теории к практике / Дэвид Александер, Анне Бриттон, Энн Йориссен; [Пер. с англ. В. И. Бабкин, Т. В. Седова]. М.: ООО «Вершина», 2005. — 768 с.

13. Бычков В. П., Бердышев А. В. О банковских резервах // Банковское дело. — 2005. — № 4. — С. 22—27.

14. Финансовые резервы организации: анализ и контроль: Научное издание / Д. А. Ендо-вицкий, А. Н. Исаенко; под. ред. проф. Ендовицкого. М.: КНОРУС, 2007. — 304 с.

15. «Методичні вказівки з інспектування банків «Система оцінки ризиків»«, затверджені постановою Правління Національного банку України, від 15.03.2004, № 104.

16. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод., доповн. та CD) / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. — К.: Ірпінь: ВТФ «Переун», 2007. — 1736 с.

17. Толково-энциклопедический словарь. СПб.: Норинт, 2006. — 2144 с.

18. Энциклопедия банковского дела и финансов http://www.coffe.ru/finance/russian/ 16/78.HTM

19. Беляков А. В. Банковские риски: проблемы учета, управления и регулирования. — М.: Издательская группа «БДЦ-пресс», 2004. — 256 с.

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

М Ф Білоцька - Значення та економічна сутність резервів для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків