В В Бевз - Зниження енергоємності продукції інноваційний шлях розвитку підприємств харчової промисловості - страница 1

Страницы:
1 

УДК 658.26:664

В. В. Бевз, здобувач кафедри обліку та удиту, Національний університет харчових технологій, м. Київ

ЗНИЖЕННЯ ЕНЕРГОЄМНОСТІ ПРОДУКЦІЇ — ІННОВАЦІЙНИЙ ШЛЯХ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

АНОТАЦІЯ. У конкурентній боротьбі за споживача на перший план поряд з необхідністю технічної реконструкції, впровадженням європейських стандартів контролю якості, розробкою нових видів продуктів, вийшли проблеми зниження собівартості продукції й у першу чергу — економія палива, електроенергії. Найважливіша задача сьогодні — це серйозна ре­конструкція виробництва, заснована на новітніх технологіях і процесах, що пропонують істотні можливості економії енергії.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: Енергозбереження, енергоємність, енергоощадливість.

АННОТАЦИЯ. В конкурентной борьбе за потребителя на первый план рядом с необходимостью технической реконструкции, внедрением ев­ропейских стандартов контроля качества, разработкой новых видов продуктов, вышли проблемы снижения себестоимости продукции и в первую очередь экономия топлива, электроэнергии. Важнейшая зада­ча сегодня это серьезная реконструкция производства, основанная на новейших технологиях и процессах, которые предлагают сущест­венные возможности экономии энергии.

КЛЮЧЕВЫЕ СЛОВА: Энергосбережение, энергоемкость.

ABSTRACT. In competitive activity for an user on the first plan next to the necessity of technical reconstruction, introduction of the European standards of control of quality, development of new types of products, the problems ofdecline of unit cost went out and in the first turn is an economy of fuel, electric power. Major task today is the serious reconstruction of production, based on the newest technologies and processes which offer substantial possibilities of economy of energy.

KEY WORDS: Energy-savings, power-hungryness.

Ще донедавна доступність дешевої енергії була запорукою високого рівня життя цивілізованої частини світу. Енергію вико­ристовують в усьому світі, однак через фінансові, політичні й інші фактори країни мають різний рівень енергоспоживання й використання енергії.

Одна із проблем сучасності і найближчого майбутнього — за­безпечення людства достатньою кількістю енергії. Потреби в енергії визначаються трьома основними факторами: збільшенням населення, яке потребує збільшення харчування, економічнимрозвитком і технічним прогресом, що в свою чергу впливає на економічний стан суспільства його занепад або процвітання.

За прогнозами Європейської комісії, Світової енергетичної ради та Міжнародного енергетичного агентства до 2020 року в умовах очікуваного розвитку світової економіки та приросту населення до 8 млрд чоловік, у світі передбачається збільшення споживання ене­ргії на 50—100 % у порівнянні із рівнем 90-х років XX ст. [1]

Актуальність проблеми енергоспоживання та енергоощадли-вості в Україні обумовлюється значною залежністю країни від імпорту енергоносіїв, а також високою енергоємністю економіки.

Проекти тотальної реконструкції (або реінжинірингу) енерго­ємних підприємств, повний перехід на сучасні енергозберігаючі технології з використанням сучасних менш енергоємних агрега­тів і машин вимагає суттєвих об'ємів фінансування, яких завжди не вистачає. Тому проблеми управління інноваційними проекта­ми модернізації підприємств енергоємних галузей є сьогодні, на наш погляд, найбільш актуальними.

Для енергозбереження характерна висока економічна ефекти­вність. Витрати на тонну умовного палива, отриманого за раху­нок енергозбереження, у кілька разів менші за витрати на його видобуток чи купівлю. Тому в умовах України підвищення енер-гоефективності та енергозбереження стає стратегічною лінією розвитку економіки та соціальної сфери на найближчу та пода­льшу перспективу.

Метою статті є дослідження факторів зниження енергоємності продукції підприємств харчової промисловості.

В умовах трансформації економічних відносин ефективне ви­користання енергетичних ресурсів стає вирішальним фактором розвитку підприємств харчової промисловості, оскільки знижен­ня витрат на виробництво продукції сприяє підвищенню рівня рентабельності галузі, зменшує кількість збиткових підприємств, що значною мірою впливає на покращення економічних показ­ників у цілому та якості життя населення України.

У конкурентній боротьбі за споживача на перший план поряд з необхідністю технічної реконструкції, впровадження європей­ських стандартів контролю якості, розробкою нових видів проду­ктів, вийшли проблеми зниження собівартості продукції, в першу чергу — економія палива, електроенергії.

Неефективна структура і висока енергоємність промислового виробництва в Україні, зростання цін на енергоносії спонукали підприємців шукати способи підвищення ефективності господар­ської діяльності.

Найважливіша задача сьогодні — це серйозна реконструкція виробництва, заснована на новітніх технологіях і процесах, що пропонують істотні можливості економії енергії.

У зв' язку зі значним ростом вартості енергоносіїв, ефективно­го їх використання в умовах ринкової економіки стає визначним фактором підвищення конкурентоспроможності продукції під­приємств переробної галузі, тому що в основному енергоємність виробництв харчових продуктів у нашій країні значно вища у по­рівнянні з розвинутими промисловими країнами.

Харчова продукція характерна стабільним попитом, а почат­кова вартість сільгоспсировини після переробки збільшується в середньому в чотири рази. Завдяки цьому продукція харчової промисловості забезпечує високу обіговість коштів і накопичен­ня доходної частини бюджету країни.

Високий рівень енергоспоживання підприємств агропромисло­вого комплексу, до якого відноситься і харчова промисловість, по­яснюється тим, що в умовах бувшого Радянського Союзу підтри­мувались низькі ціни на паливо та енергоносії, що не стимулювало серйозних економічних заходів на виконання робіт з енергозбере­ження. Перехід на світові ціни на енергоносії відразу виявив сер­йозні недоліки в цій галузі. Підвищення цін на енергоносії робить неможливим подальший успішний розвиток багатьох українських підприємств без суттєвих навантажень, які були б направлені на зниження енергетичної складової в собівартості продукції і послуг. Сьогодні важливим фактором, що може гарантувати успішність у харчовій промисловості України, являється енергоефективність.

Загально відомо, що енергоємність продукції в Україні в 2,6 раз перевищує середньосвітовий рівень. Підвищення енерге­тичної складової в собівартості продукції у теперішній час є кри­тичним фактором для життєздатності багатьох підприємств, адже саме енергія бере безпосередньо участь у формуванні будь-якого корисного продукту, роботи або послуги.

В структурі витрат на виробництво продукції у 2000—2006 ро­ках майже в тричі зросла вартісна складова паливно-енергетичних ресурсів у матеріальних витратах на таку продукцію, сягнувши у деяких галузях (цукровій) до 42 % їхнього загального обсягу.

З однієї сторони, це свідчить про наявність великого майбут­нього потенціалу підвищення енергоефективності, а з іншої, і про конкурентоспроможність вітчизняної продукції.

В паливно-енергетичному балансі України підприємства хар­чової промисловості хоч і займають лише кілька відсотків, але і вони витрачають у середньому за рік 3,0—3,5 млн т. у. п. та бли­зько 1,5—2,0 млрд кВт. год. електроенергії на загальну суму бли­зько 0,5 млрд доларів США. Обсяги споживання паливно-енергетичних ресурсів за 2008 рік підприємствами харчової про­мисловості в галузевому формуванні наведено у таблиці 1.

На понад 22 тисячі підприємствах харчової промисловості екс­плуатується понад 1,3 млн одиниць обладнання та близько 70 тис. приладів. Зношеність активної частини основних виробничих фон­дів становить понад 70 відсотків, коефіцієнт оновлення за останні роки має тенденцію до зниження. У зв' язку із недостатніми темпа­ми оновлення основних виробничих фондів витрати на капітальний ремонт постійно зростають. Відомо, що механізація праці в харчо­вій промисловості становить 40—60 %, більше 50 % трудомістких операцій виконується вручну. Тільки 8 % діючого обладнання пра­цює в режимі автоматизованих ліній.

Таблиця 1

ОБСЯГИ СПОЖИВАННЯ ПЕР У 2008 р.

Галузеве формування

Паливо, тис. т.у.п.

Теплоенергія, тис. Гкал.

Електроенергія, млн кВт.год.

Укрцукор

770,5

3210,0

342,0

Укрспирт

229,8

1394,02

98,69

Укроліяпром

247,8

1495,3

332,1

Укрпродспілка

115,0

327,5

110,0

Укрхлібпром

310,0

90,0

150,0

Укрпиво

97,75

837,5

360,0

Укркондитер

86,21

393,0

218,09

Укрконсервмолоко

19,55

195,4

20,0

Укрсіль

4,8

26,8

43,1

Всього

1881,41

7969,52

1673,98

Технологічна відсталість галузей харчової промисловості обумовлює низьку продуктивність праці (на підприємствах пере­робної галузі в 2—3 рази нижча, ніж на аналогічних підприємст­вах розвинутих країн), високу ресурсо- і енергоємність продукції, а питомі витрати сировини на виробництво кінцевої продукції на 15—20 % вищі, ніж за кордоном. Близько 1/3 парку машин та об­ладнання відпрацювало вже 2 і більше амортизаційні періоди. Відновлення парку обладнання не перевищує 2—3 % (за необ­хідності — 8—10 % за рік) [2, 3].

На превеликий жаль, нині Україна, навіть серед країн СНД, є чемпіоном з енерговитрат на одиницю виробленого продукту. Яквідомо, енергоємність виробництва будь-якого виду продукції у кінцевому результаті має вигляд:

Еі = Qnepi / Спрі, кг у.п./грн,(1)

або в грошовому вигляді:

еі = Спері / Спрі, грн/грн,(2)

де і?/' — енергоємність випуску і-го виду продукції; Qnepi — кі­лькість паливно-енергетичних ресурсів, необхідних для випуску і-го виду продукції; Cnpi — вартість і-го виду продукції; eiенергоємність випуску і-го виду продукції в грошовому вигляді; Cnepi — вартість паливно-енергетичних ресурсів, необхідних для випуску і-го виду продукції.

З формул (1) і (2) бачимо, що зменшення енергоємності про­мислової продукції можна досягти двома шляхами:

— по-перше, за рахунок зменшення витрат паливних ресурсів на одиницю продукції — це шлях енергозбереження;

— по-друге, за рахунок росту споживчої вартості продукції, що виробляється, як завдяки її вдосконаленню, так і переходу на випуск більш технологічної, наукоємної продукції.

Енергоємність промислової продукції залежить не тільки від валового випуску, але й від структури промислового виро­бництва та розвитку високотехнологічних галузей з мінімаль­ною вартісною складовою енергоресурсів у собівартості кінце­вої продукції. Основною причиною, що призводить до збіль­шення енергоємності, є незадовільний стан упровадження ене-ргоефективних технологій на підприємствах.

За останні роки ефективність енерговикористання в харчовій промисловості значно погіршилась, що зумовлено зниженням обсягів виробництва i неритмічною роботою, використанням за­старілого обладнання, порушенням вимог до експлуатації енерге­тичного та технологічного обладнання тощо.

Принциповою умовою зменшення енергоємності виробництва продукції є реалізація основних стратегічних напрямів підви­щення енергоефективності.

Структурно-технологічна перебудова підприємств та техноло­гічних процесів передбачає виведення з роботи морально застарі­лого та фізично зношеного устаткування, припинення випуску неефективної (з точки зору енерговикористання) продукції і впровадження новітніх технологій, обладнання та приладів.

Досягнення вказаної мети планується забезпечити за рахунок вирішення наступних задач:

• підвищення ефективності використання палива і енергоно­сіїв в існуючих виробництвах;

• розробки і впровадження неенергоємних технологій замість енергоємних;

• доведення темпів оновлення технологічного і енергетичного обладнання до вимог науково-обґрунтованих норм;

• удосконалення нормативно-правової і організаційно-розпо-ряджувальної документації, що стимулює енергозбереження;

• впровадження у виробництво нових продуктів — харчових замінників енергоємних продуктів;

• підвищення ефективності використання енергії та палива на підприємствах харчової промисловості, в першу чергу для зага-льновиробничих потреб — котельних, систем опалення та венти­ляції, систем виробництва та використання стиснутого повітря, систем освітлення, холодильних установок.

Заходи по підвищенню енергоефективності виробництва мож­на розділити залежно від їх капіталомісткістю:

1) організаційні заходи, тобто удосконалення менеджменту виробничими процесами, в основному без потреби у додаткових інвестиціях, за виключенням витрат на контрольно-вимірювальні прилади та інформаційне обладнання;

2) впровадження додаткового обладнання для підвищення енер-гоефективності (наприклад, теплоізоляції, утилізаторів тепла та ін.). Ці заходи можуть бути реалізовані за допомогою додаткових капіта­льних витрат з виключною метою — зниження енергоспоживання.

Серед пріоритетних напрямів зростання ефективності хар­чової промисловості слід відзначити такі:

— здійснення перебудови виробничої технічної бази галузей харчової промисловості за рахунок реконструкції і технічного переозброєння/заміни фізично зношеної і застарілої техні­ки/діючих підприємств та нового будівництва. При цьому голо­вна увага приділяється втіленню ресурсо- і енергозберігаючих технологій та устаткування, використання прогресивних видів палива та вторинних енергоресурсів;

— забезпечення випереджаючого виробництва продуктів, го­тових до споживання, напівфабрикатів, кулінарних виробів, продуктів із застосуванням нових видів сировини;

— нарощування виробництва продовольчих товарів, особливо в галузях із значним експортним потенціалом: цукровій, оліє-жировій, спиртовій тощо.

У 2009 році розроблено та затверджено «Програму заходів та робіт з енергозбереження на підприємствах харчової промисло­вості на 2009—2010 роки», яка передбачає реалізацію у галузях харчової промисловості організаційно-технічних заходів, вико­нання яких покликано вирішувати питання впровадження нового енергетичного обладнання, енергозберігаючих технологій, струк­турної перебудови паливного балансу, захисту та оздоровлення навколишнього середовища у харчовій промисловості.

Інженерно-технічні та організаційні напрямки, що передбачені Програмою для реалізації економії енергоресурсів включають у себе:

• комплексне виконання проектних, монтажних, налагоджу­вальних і ремонтних робіт при впровадженні енергетичного та технологічного обладнання та енергозберігаючих заходів;

• удосконалення i розвиток виробництва альтернативних ви­дів палива з рослинної сировини, у тому числі для використання в інших галузях економіки — наприклад, спирт етиловий денату­рований (спирт технічний), біоетанол;

• упровадження, у тому числі по технологічних дільницях, су­часних систем обліку i контролю споживання палива, теплової та електричної енергії;

• збільшення обсягів використання нетрадиційних та понов­люваних джерел енергії i альтернативних видів палива в структу­рі енергетичного балансу підприємств;

• підвищення коефіцієнту використання потужності електро­обладнання, скорочення часу роботи електродвигунів зі зниже­ним навантаженням, використання частотно-регулюючого елект­роприводу;

• заміна морально застарілого та фізично зношеного енерге­тичного обладнання — новим, сучасним;

• підвищення ККД котлів і іншого паливо використовуючого устаткування шляхом їх реконструкції, капітального ремонту та налагоджування режимів горіння;

• зменшення гарячих простоїв вогневих печей за рахунок упорядкування графіку виробництва хліба, хлібобулочної та кон­дитерської борошняної продукції;

• розробка та впровадження автоматизованих систем управління технологічними процесами підприємств харчової промисловості:

• оптимізація проходження теплових та електричних мереж підприсмств з метою забезпечення необхідного рівня надійності енергопостачання виробництв;

• розробка методично-інструктивної нормативної бази і на основі технічно та науково-обґрунтованих питомих норм спожи­вання енергоресурсів підприсмств харчової промисловості;

• енергоаудит підприємств, їх паспортизація та розробка ре­жимних карт експлуатації технологічного та енергетичного обла­днання;

• комплексна автоматизація енергетичного та енергоємного обла­днання.

Загальна економія паливно-енергетичних ресурсів за рахунок щорічного виконання запланованих енергозберігаючих заходів на підприємствах галузей харчової промисловості складає (табл. 2).

Таблиця 2

ОБСЯГИ ЕКОНОМІЇ ПЕР У 2008 р. ЗА ГАЛУЗЯМИ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

Галузеве формування

Паливо, тис. т.у. п.

Теплоенергія, тис. Гкал.

Електроенергія, млн кВт.год.

Укрцукор

5,050

101,0

4,0

Укроліяпром

1,670

12,740

1,100

Укрхлібпром

0,105

1,440

0,599

Укрпиво

0,821

0,513

0,568

Укркондитер

0,960

0,900

0,544

Укрсіль

0,400

0,200

0,982

Всього

9,006

116,793

7,793

Примітка: Укрспирт, Укрпродспілка, Укрконсервмолоко не має даних з економії ПЕР за 2008 рік, враховуючи їх приватну власність.

Для кожного підприємства будь-якої галузі існує теоретично обґрунтований рівень споживання енергії — це межа, до якої можуть бути знижені енерговитрати при ідеальній організації ви­робництва. Ця межа відповідає певному рівню технічного осна­щення галузі. Виконуючи різні наукові, організаційно-технічні заходи, можливо поступово досягти теоретичного значення рівня енергоспоживання.

Для здійснення корінного перелому у харчовій промисловості, головним завданням є розроблення і широкомасштабне впрова­дження нового покоління енерго- та ресурсозаощаджуючих тех­нологій, які передбачають максимальне використання енергетич­них ресурсів та більш глибоке і комплексне перероблення сировини, скорочення за рахунок цього її втрат. Впровадження таких технологій дозволяє скоротити не тільки енергоємність ви­робництва, але й підвищує конкурентоспроможність продукції.

Література.

1. Зеркалов Д. В. Правова основа енергозбереження: Довідник. — К.: КТН, 2007. — 400 с. — Серія: «Енергозбереження в Україні».

2. Енергетична безпека України. Стратегія та механізми забезпечен­ня / За заг. ред. д-ра техн. наук, проф. А. І. Шевцова. — Дніпропет­ровськ : Пороги, 2002.

3. Дикис В. О., Мальський Л. М. Механізація переробки с.-г. продук­тів. — К.: Знання, 2001. — 245 с.

4. Проект енергетичної стратегії України на період до 2030 року та дальшу перспективу / А. К. Шидловський та ін. // Электронный журнал «ЭСКО». — 2005. — № 11. — С. 242.

5. Рада Національної Безпеки і Оборони України. Рішення «Про стан реалізації державної політики щодо забезпечення ефективного ви­користання паливно-енергетичних ресурсів», Рішення введено в дію

Указом Президента від 28.07.2008 № 679/2008.

Стаття надійшла до редакції 21.01.2011 р.

УДК 336.73

О. А. Брегеда, канд. екон. наук, доц., доцент кафедри банківської справи ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»

РИНОК НЕБАНКІВСЬКИХ ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИХ УСТАНОВ В УКРАЇНІ, СУЧАСНИЙ СТАН ТА ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ

АНОТАЦІЯ. Стаття присвячена розгляду діяльності небанківських фінан­сових посередників в Україні, зокрема страхових компаній, пенсійних фондів, кредитних спілок, ломбардів, які відображають у цілому стан ринку небан­ківських фінансових установ, вплив фінансової кризи на даний сектор гро­шового ринку, перспективи діяльності визначених фінансових посередників.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: небанківські фінансові установи, страхові компанії, не­державні пенсійні фонди, кредитні спілки, ломбарди, активи, кредити, по­казники діяльності, перспективи.

АННОТАЦИЯ. Статья посвящена рассмотрению деятельности небанко­вских финансовых посредников в Украине, в том числе страховых компа­ний, пенсионных фондов, кредитных обществ, ломбардов, которые в це­лом отражают ситуацию на рынке небанковских финансовых учреждений, влияние финансового кризиса на данный сектор денежного рынка, опре­делены перспективы деятельности этих финансовых посредников.

КЛЮЧЕВЫЕ СЛОВА: небанковские финансовые учреждения, страховые компании, негосударственные пенсионные фонды, ломбарды, активы, кредиты, показатели деятельности, перспективы.

Страницы:
1 


Похожие статьи

В В Бевз - Енергозбереження -потенціал розвитку економіки україни

В В Бевз - Енергозберігаючі технології—інноваційний шлях розвитку харчової промисловості

В В Бевз - Зниження енергоємності продукції інноваційний шлях розвитку підприємств харчової промисловості

В В Бевз - Механізми фінансування заходів з енергозбереження на підприємствах харчової промисловості

В В Бевз - Нетрадиційні та відновлювальні джерела енергії у харчової промисловості