З І Магамедемінова - Оцінка інноваційної позиції підприємства - страница 1

Страницы:
1 

З.Осыка А.П. Экономические и организационно-правовые проблемы инновацион­ной деятельности. - Донецк: ИЭПИ НАН Украины, 1999. - З68 с.

4.Петров А.Н. Методология выработки стратегии развития предприятия. - СПб: СПбУЭФ, 1992. - 127 с.

5.Управление организацией / Под ред. А.Г.Поршнева, З.П.Румянцевой, Н.А.Сало-матина. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: ИНФРА - М, 1998. - 669 с.

Получено 14.12.2006

 

УДК 658.589

З.І.МАГАМЕДЕМІНОВА, канд. екон. наук

Національний фармацевтичний університет, м.Харків

ОЦІНКА ІННОВАЦІЙНОЇ ПОЗИЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА

Розглядається оцінка інноваційної позиції промислового підприємства на основі формалізації факторів зовнішнього середовища.

Роль інноваційної діяльності як вирішального фактора підвищення ефективності виробництва, забезпечення стабільного економічного рос­ту постійно зростає і в сучасних умовах для промислових підприємств є пріоритетним напрямком. В умовах зростаючої зовнішньої і внутрі­шньої конкуренції інновації, зокрема, нові ідеї і продукти, прогресивні технології та організаційні рішення значною мірою визначають успіх підприємницької діяльності, забезпечують виживаність і фінансову ста­білізацію підприємств.

Важливість дослідження інноваційної діяльності підкреслюється більшістю вчених-економістів, що займаються проблемами науково-технічного прогресу [1, 2, 4, 6].

У системі економічного потенціалу підприємства пріоритетне значення належить інноваційному потенціалу, який є стратегічним критерієм ефективності функціонування підприємства, його результу­ючої складової [З].

Для управління інноваційною діяльністю важливо розглядати ін­новаційний потенціал підприємства в процесі функціонування його в зовнішньому середовищі, при цьому може бути виявлена інноваційна позиція підприємства.

Для аналізу загального характеру інноваційної позиції підприємс­тва можна запропонувати побудову профілю використання можливос­тей для різних видів інноваційної діяльності (табл.1). На основі даного профілю доцільно проводити оцінку використання тих або інших мо­жливостей, наданих навколишнім середовищем.

Розвиток підприємства відбувається за рахунок своєчасної й пра­вильної реакції на зміни зовнішнього середовища, так званого іннова­ційного клімату, і тому носить стратегічний характер.


У структурі зовнішнього середовища можна виділити дві струк­турні складові, сприятливі або протидіючі досягненням цілей підпри­ємства:

   макросередовище: політична, соціальна, природно-кліматична, гео­графічна, ринок технологій, законодавча база, можливості доступу до інформації, податковий й інвестиційний клімат;

   мікросередовище: інвестиційні, сировинні й трудові ресурси, конку­ренція, зв'язки з партнерами, споживачами й постачальниками, хара­ктер впливу на виробництво органів місцевих органів влади.

У процесі управління інноваційною діяльністю промислового підприємства необхідно знаходити оптимальне співвідношення між наступними параметрами:

1) характеристики проекту (тривалість, вартість, необхідні ресур­си, характеристики майбутньої інновації);

2) наявний промисловий потенціал підприємства;

3) фактори зовнішнього середовища (попит, латентні потреби, рі­вень існуючої конкуренції, можливий рівень майбутньої конкуренції, інвестиційний клімат, податковий режим, політичний клімат, включа­ючи пільги підприємствам новаторам, митну політику, обмінний курс валют, сценарії інфляції та ін..).

Тому очевидно, що повний математичний опис інноваційної ро­боти зробити неможливо. Проте, подання очікуваної реальності у ви­гляді моделей можливих майбутніх позицій і стратегій підприємства на основі динамічних методів імітаційного моделювання може широко використовувати на практиці завдяки розвитку інформаційних техно­логій та обчислювальної техніки.

Враховуючи, що інноваційна діяльність характеризується вели-

 

 

25Зкою невизначеністю, спрогнозувати конкретний стан навколишнього середовища з безліччю взаємовиключних станів (Sj) є дуже складним завданням. При цьому необхідно вибрати оптимальну конструкцію інноваційного проекту (Рі) з безлічі.

Інноваційна позиція підприємства на ринку визначається в першу чергу наявністю попиту на вироблену ним продукцію, а також рівнем конкуренції, тому в якості оцінної функції, яка характеризує можли­вості заняття потенційної інноваційної позиції, можна запропонувати наступну, чисельник якої характеризує потенціал ринку (E;):

Е. = Di + Ddi -Ki -Kdi (і)

Ci

де Ci - витрати на інноваційний проект і-ї конструкції; Di - місткість ринку, тис. грн.; Dd - додаткова місткість ринку в результаті відкриття латентних потреб, тис. грн.; Кі - обсяг продажів аналогічної продукції конкурентами, тис. грн.; Kd - обсяг продажів конкурентів, які з'являться на ринку в момент появи на ньому інноваційної продукції, тис. грн.

При моделюванні в умовах невизначеності в якості основних ін­формаційних станів зовнішнього середовища що робить вплив на систему, доцільно розглядати такі [5, с.283]: I - розподіл апріорних ймовірностей; I2 - розподіл ймовірностей з невідомими параметрами; I3 - задана система переваг розподілу апріорних ймовірностей; І4 -невідомий розподіл ймовірностей; І5 - антагоністичні інтереси зовніш­нього середовища при впливі системи; І6 - змішаний інформаційний стан.

Розглядаючи складні взаємодії параметрів зовнішнього середо­вища в процесі моделювання доцільно допустити, що вони постійні в інтервалі реалізації проекту. Якщо можливо апріорно оцінити ймовір­ності появи станів навколишнього середовища, то як принцип опти-мальності можна запропонувати використання критерію Байеса-Лапласа (BL), відповідно до якого оптимальним рішенням вважається те, для якого математичне очікування результуючої функції оптималь-ності досягає найбільшого можливого значення:

m

BL = max    £ PjEnj, (2) Pk=d(P )j=j

де pj - ймовірності появи станів навколишнього середовища; Enj - ре­зультуюча оціночна функція.


У розгорнутому виді розглянута ситуація прийняття рішень може бути представлена у вигляді підсумкової матриці, що в остаточному підсумку зводиться до стовпця результуючої оцінної функції за умо­вами зовнішнього середовища, приписуваної для кожного проектного рішення (табл.2).

Крім цього у процесі управління інноваційною діяльністю особа, яка приймає рішення зіштовхується з більшим рівнем невизначеності навколишнього середовища й може дотримуватися наступних позицій:

-       оптимістичної (вибирається найкращий із всіх варіантів);

-       відносно оптимістичної (найкращий з найгірших результатів);

-       нейтральної (виробляється оптимальний вибір із середніх по­казників);

-       песимістичної.

Таким чином, залежно від обраної позиції на основі значень отриманої результуючої оцінної функції може бути вирішене завдання вибору конструкції інноваційного проекту, прийнятого для освоєння на інноваційно-активному промисловому підприємстві.

Запропонована формальна постановка загального завдання стра­тегічного управління є інструментом, на основі якого може виробляти­ся інноваційна політика в умовах складності об'єкта й зовнішнього середовища, при цьому деталі і характер можливих дій будуть залежа­ти від конкретних завдань поточного управління.

Значний вплив факторів зовнішнього середовища на успішність реалізації інноваційного проекту спричиняється обов'язковістю вклю­чення його в набір тих, що розглядаються у ході управління промисло­вим підприємством.

1.Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2001 році: Послання Президента України. - К.: Офіційне видання. - 66 с.

2.Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 3 липня 200i р. „Про невідкладні заходи щодо виводу з кризового стану науково-технологічної сфери України і створення реальних умов для переходу економіки на інноваційну модель роз­витку": Указ Президента України від 20 серпня 2001р. №640/200і // Урядовий кур'єр. -200i. - №i53.

3.  Балабанов И.Т. Инновационный менеджмент. - СПб.: Питер, 2000. - 208 с.
4.Василенко В.О, Шматько В.Т. Інноваційний менеджмент. - К.: ЦУЛ, Фенікс,

2003. - 440 с.

5.Гамидов Г.С., Колосов В.Г., Османов Н.О. Основы инноватики и инновационной деятельности. - СПб.: Политехника, 2000. - 323 с.

6.Сухоруков А.І. Економіка та організація інноваційної діяльності. - К.: Ін-т муні­ципального менеджменту та бізнесу, 200i. - і84 с.

Отримано 25.01.2007

 

УДК 00i.89.003.2 : 330.34U (477.53)

О.І.МАСЛАК, канд. екон. наук, В.А.ХАМАРШЕХ

Кременчуцький державний політехнічний університет

ПРОБЛЕМИ ФІНАНСУВАННЯ НАУКОВИХ ТА НАУКОВО-ТЕХНІЧНИХ РОБІТ І ЇХ ВПЛИВ НА ІННОВАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В ПОЛТАВСЬКОМУ РЕГІОНІ

Аналізуються проблеми фінансування наукових, науково-технічних робіт за їх джерелами, розглядається динаміка впровадження у виробництво досліджень і розробок у Полтавському регіоні за період з 2000 по 2005 рр.

Інтеграція України до світового економічного простору з високим рівнем конкуренції обумовила перехід від екстенсивної моделі вітчиз­няної економіки до інноваційної моделі господарювання. Інноваційна діяльність - це вид діяльності, пов'язаний з трансформацією ідей (за­звичай результатів досліджень і розробок) у новий або вдосконалений технологічний процес, що використовується у практичній діяльності, або в новий підхід до соціальних послуг. Результатом інноваційної діяльності є нововведення, якщо новинка не виходить за межі органі­зації, або інновація, якщо нововведення успішно комерціалізується [2]. Активація інноваційної діяльності як у розвинених країнах, так і у кра­їнах з трансформаційною економікою зумовлена розвитком національ­ної інноваційної інфраструктури, яка, в свою чергу, характеризується обсягами фінансування науково-дослідних та дослідно-конструктор­ських робіт.

Широкомасштабна інноваційна діяльність стосується всіх сфер існування людини. Тому без впровадження новітніх досягнень науки і техніки у виробництво не можна примножити національне багатство

Страницы:
1 


Похожие статьи

З І Магамедемінова - Оцінка інноваційної позиції підприємства