поч XX ст - Особовий склад житомирського відділення державного банку друга пол XIX - страница 1

Страницы:
1  2 

волинські історичні студії

 

 

 

 

УДК 94: 336.773(477.41/42) "18/19"

Вікторія Венгерська

(м. Житомир)

 

ОСОБОВИЙ СКЛАД ЖИТОМИРСЬКОГО ВІДДІЛЕННЯ ДЕРЖАВНОГО БАНКУ

(ДРУГА ПОЛ. ХІХ - ПОЧ. ХХ СТ.)

У статі зосереджено увагу на аналізі особового складу Житомирського відділення Державного банку та розглянуто окремі особливості його відкриття і функціонування. Окремі архівні документи вперше вводяться до наукового обігу.

Ключові слова: Житомирське відділення Державного банку, особовий склад.

Сучасна історична наука в Україні розвивається в руслі світових тенденцій, однією з яких є ідея "олюднення", створення образу тієї чи іншої епохи через вивчення та дослідження так званого людського фактора. В цьому контексті запропоноване дослідження певним чином заповнює прогалину в одній із сторінок економічної регіональної історії - вивчення особового складу Житомирського відділення Державного банку. У своїх попередніх розвідках автор акцентувала увагу на особистих характеристиках окремих керівників Контори Київського банку, зокрема М.Х. Бунге [1, с. 21-38]. Запропонований матеріал продовжує серію досліджень.

60-70 роки ХІХ ст. були початковим етапом формування банківської системи. Оскільки розвиток капіталізму в Російській імперії відбувався в умовах жорсткої регламентації економічного життя з боку держави, це, звичайно, обумовило й постійне втручання в процес становлення та зростання капіталістичної кредитної системи. Державний банк імперії став нащадком ліквідованих казенних банків, які слугували в основному для кредитування дворянства та уряду. Він виник на руїнах дореформеної кредитної системи та певним чином уповноважував її функції, водночас був покликаний сприяти пожвавленню торговельних оборотів та зміцненню кредитної системи.

Банк здійснював широкі кредитні операції в галузі торгівлі. Він мав три контори та 24 відділення у великих містах України. У Києві діяла контора Держбанку. 3 моменту відкриття Київської контори операції банку постійно збільшувалися. Державний банк намагався залучити найбільшу кількість вкладників, поширювати та урізноманітнювати свої операції. Починаючи з 1864 p., коли керуючим конторою став М.Х. Бунге, у газеті "Киевлянин" постійно публікувалися баланси контор та здійснювали своєрідний "лікбез" населення щодо змісту банківських операцій: пояснювалося, що є актив, пасив, чому та як мають отримувати дивіденди за акціями вкладники

[2, с. 4].

Криза 60-х pp. цукрової промисловості позначилася значним зменшенням кількості діючих підприємств. Одночасно скоротився процес виникнення нових заводів. Кризові явища, незважаючи на деякі потуги Державного банку послабити їх, розтяглися на все десятиріччя. В умовах капіталістичного ринку, який активно формувався, змогли вижити лише великі та потужні підприємства. У часи піднесення, що наступили з 1871 р., продовжували руйнуватися підприємства мануфактурного типу. У період промислового піднесення збільшилося банківське фінансування промисловості. До того ж фаза піднесення супроводжувалася спекуляцією. Як зазначалося в діловому часописі "Дело", у всіх на язиці тільки й було одне слово - "кредит". Усі заговорили про джерела й засоби розвитку промислових і продуктивних сил. Але промислових сил не можна утворити без грошей та кредиту. Тому й розвивається широкий кредит, сміливий іаж надто ризикований [3, с. 150]. Зовнішнім виявом перелому кон'юнктури була катастрофа з Московським позичковим банком 1875 р., у результаті якої збанкрутували декілька торгівельних та промислових підприємств, серед яких і цукрові заводи, пов'язані з цим банком. Київський генерал-губернатор князь О.М. Дундуков-Корсаков відзначав, що після банкрутства Московського банку місцеві банки "змушені були скоротити, а іноді навіть закривати кредити, які до цього так щедро надавалися всім цукрозаводчикам" [4, арк. 9]. Криза викликала наскоки вкладників на банки. Це явище мало панічний характер. Щоб якось припинити цю паніку, керуючий у той час Київської конторою M.X. Бунге помістив у газеті "Киевлянин" звернення, у якому зазначав:"Чутки про те, що приватні банки неспроможні задовольнити своїх вкладників, спекулятивно-брехливі, тому що, наприклад, Київський комерційний банк мав у Державному банку на поточних рахунках 2 млн. крб., Промисловий - 640,7 тис. крб. і т.д. Отож немає жодних підстав для хвилювання" [5, с. 4].

У таких непростих умовах у губернському Житомирі відкривається відділення Державного банку. Цій події передувало тривале листування, яке розпочалося з 1872 р. Ще 23 серпня 1872 р. Міністр фінансів відповів на запит Київського генерал-губернатора, що визнає користь створення в Житомирі Відділення Держбанку, однак не знаходить можливості одразу розпочати підготовку до відкриття Відділення, через значну кількість уже відкритих, а також тих, які чекають на відкриття [6, арк. 13].

Волинський губернатор П.А. Гессер в 1873 р. звернувся до Київського, Подільського та Волинського генерал-губернатора з проханням дозволити відкрити в Житомирі відділення Держбанку, мотивуючи це постійними зверненнями землевласників, а також Житомирського міського товариства, члени якого наполягали на важливості кредитних операцій, які впливали б на покращення економічного та промислового побуту губернії [6, арк. 24].

Численні прохання не залишилися без уваги, і 20 серпня 1875 р. Керуючий Міністерством Фінансів надіслав Київському генерал-губернатору листа про дозвіл, наданий Правлінням Державного Банку, щодо можливості розпочинати підготовку до відкриття в Житомирі відділення Держбанку.

25 листопада 1875 р. першим керуючим Житомирського відділення було призначено колезького радника Миколу Антоновича Васенцевича-Макаревича. Виконувати свої обов'язки він став задовго до відкриття відділення, оскільки потрібно було здійснити підготовчі роботи: підібрати приміщення, залучити кваліфіковані кадри, організувати всі технічні моменти. Житомирському відділенню було присвоєно ІІ розряд за тогочасною класифікацією банківських установ. Його відкриття відбулося 21 лютого 1876 р. [7, арк. 70; 2].

Слід відзначити, що, крім Київської, в Україні були відкриті Харківська та Одеська контори, яким підпорядковувалися відділення Держбанку І-го, ІІ-го та ІІІ розрядів.

Цінним джерелом для вивчення особового складу різноманітних установ, у тому числі й Державного банку, є так звані Пам'ятні книги, які протягом другої половини ХІХ ст. видавались у кожній губернії (сучасний аналог - ділові довідники). Завдяки Пам'ятним книгам Волинської губернії ми можемо відстежити зміни в кількісному та кадровому складі Житомирського відділення. Крім цього, архівні матеріали, відповідні фонди дозволяють також відтворити особливості як функціонування банків, так і специфіку роботи їх співробітників.

Перший керуючий Житомирським відділенням (1875р.) колезький радник Микола Антонович Васенцевич-Макаревич виховувався у Дворянському Полку, службу розпочав 13 червня 1848 р. З 1 березня 1869 р. працював у кредитному відомстві, обіймаючи посаду старшого контролера. У 1871 р. був нагороджений Орденом Святого Станіслава 2 ступеня. Через п'ять років отримав підвищення та представлений до рангу[1] статського радника. Посада його належала до VI класу, "мундир" - VI, пенсія - ІІІ, утримання - 2000 рублів на рік.

У 1886 р. керуючим було призначено надвірного радника Костянтина Петровича Петрова. Пізніше відділенням керував статський радник Терновський, якого звільнили за власним бажанням 11 жовтня 1901 р. Загалом штат відділення на 1886 р. мав такий:

Контролер - титулярний радник Микола Семенович Шершньов;

Бухгалтер - титулярний радник Олександр Олександрович Торопов;

Касир - надвірний радник Костянтин Петрович Соловйов;

Секретар - відставний майор Іполіт Феліксович Іляшкевич;

Ст. помічник контролера - Іван Захарович Маклецький (не мав чина);

Ст. помічник касира - надвірний радник Василь Васильович Ісаков;

Помічник бухгалтера - надвірний радник Костянтин Вікентійович Залуський;

Помічник бухгалтера - Філіціан Войцехович Трипольський, (не мав чина);

Помічник бухгалтера - Олексій Вікентійович Ястржембський (не мав чина);

Молодший помічник касира - надвірний радник Владислав Михайлович Гродський;

Молодший помічник касира - надвірний радник Владислав Михайлович Гродський;

Молодший помічник касира - колезький секретар Федір Федорович Івенсен [8].

В архівних документах Державного банку за 1894 р. зберігається розклад посад контор та відділень Державного банку (Див. додаток).

З 18 лютого 1876 р. установи Держбанку були зобов'язані надавати в Центральне Управління Банку до 1 грудня кожного року повні та короткі послужні списки всього особового складу, а також Членів Обліково-позичкового Комітету. Крім того, з 24 вересня 1892 р. конторами та відділеннями щороку до 15 лютого надавалися в Банк списки осіб, які перебували на службі протягом минулого року, до 15 червня та до 15 листопада - списки особового складу. У жовтні 1909 р. вимоги змінилися. З цього часу надавалися лише формулярні списки всіх нових службовців, а також "тих, кого звільняють у відставку з "испрошеніем" пенсії або одноразової допомоги..."[9, арк. 51]. Керуючий С.-Петербурзькою Конторою Держбанку з одному із надісланих у відділення циркулярів, наголошував: ".Вважаю за потрібне звернути увагу на необхідність жорсткого контролю з боку панів Керуючих конторами та відділеннями за ретельним уведенням формулярних списків усіх чинів підпорядкованих ним закладів, на що надалі буде доручено мною панам Інспекторам звертати особливу увагу під час ревізій."[9, арк. 52]. Фактично кожного року відбувалось збільшення кількісного складу співробітників банку. Так, у період з 1 січня 1903 р. до 1 січня 1904 р. у відділенні служили 34 особи, не враховуючи обслуговуючого персоналу. У справі "Про службу керуючого Житомирським відділенням Державного банку Дмитра Васильовича Теплова", який обіймав цю посаду з 29 серпня 1901 р. до 6 травня 1914 р., зберігається лист Контори Державного банку в Санкт-Петербурзі від 13 жовтня 1901 р.: "Керуючого Житомирським відділенням, статського радника Терновського звільнено, відповідно до звернення від 11 жовтня від служби, а на його місце призначено, з цієї ж кількості, керуючого Полтавським відділенням статського радника Теплова. Про це Державний банк повідомляє Житомирське відділення для відповідних розпоряджень" [10, арк. 57].

Д.В. Теплов народився в сім'ї православного священика 1 жовтня 1852 р., закінчив юридичний факультет Імператорського С.-Петербурзького Університету. У 1898 р. отримав чин статського радника. Мав дружину, доньку й трьох синів (згодом один із них - Володимир - ще студентом інституту шляхів сполучення працюватиме десятником на будівництві житомирського відділення банку та здійснюватиме інженерний контроль). Д. Теплов був призначений на посаду керуючого Житомирським відділенням "Пропозицією Державного банку від 13 жовтня 1901 р." та "Височайшим наказом від 29 жовтня 1901 р. № 80 цивільного відомства". За час перебування на державній службі він мав багато імператорських нагород, серед яких - ордени: Святого Володимира 4 ступеня, Святої Анни ІІ ступеня, Святої Анни ІІІ ступеня, Святого Станіслава ІІ ступеня, Святого Станіслава ІІІ ступеня; срібну медаль у пам'ять царювання Імператора Олександра ІІІ, світло-бронзову медаль "В пам'ять 300-річчя Царювання Дому Романових". Після закінчення будівництва відділення банку "Государ імператор з подання пана Міністра Фінансів щодо старанної служби та особливих трудів службовців Державного банку та його відомств у 25 день березня 1912 р. милостиво повелів пожалувати керуючому - статському раднику Дмитру Теплову - орден Святого Володимира 4 ступеня та контролеру - колезькому раднику Валерію Долинському - орден Святої Анни 3 ст.". За "пожалувані ордени" з Теплова було "истребовано" 40 руб., з Долинського - 20 руб. у місцеве казначейство. Д. Теплов у той час одержував жалування 2700 руб. та 1300 руб. "столових" на рік, користувався "казенною квартирою". З посади керуючого відділенням був звільнений у 1914 р. за власним бажанням. У листі Держбанку від 3 квітня 1914 р. містилася така інформація: "Канцелярія Державного банку має честь повідомити Житомирське відділення, що відповідно до затверджених на вищому рівні 27 лютого 1914 р. положень Ради

Міністрів, колишньому керуючому відділенням, статському раднику Теплову призначена посилена, поза правилами, пенсія в розмірі 2400 руб. на рік із виплатою, починаючи з 28 березня 1914 р. із Житомирського казначейства" [11, 166]. На нетривалий час керівником Житомирського відділення Держбанку було призначено А.В. Коншина [12, арк. 89]. Наприкінці цього ж 1914 р. керуючим став П.П. Житковський, якого в 1915 р. перевели до Кишинівського відділення Держбанку для подальшої постійної роботи [13, арк. 49]. З 12 травня 1915р. керівником Житомирського відділення Держбанку призначили колезького радника Якова Васильовича Васильєва, переведеного до Житомира з Бежецького відділення Державного банку ІІІ розряду, у якому він працював на посаді керуючого з 1911 р. У цілому на момент призначення його банківський стаж складав 27 років.

Питанню благонадійності як самих співробітників, так і членів їх родин приділялась особлива увага. Банківські службовці мали подавати "прошения" керівництву банку перед вступом у законний шлюб. В архівних справах за 1908 р. зберігаються зразки подібних звернень та реакції керівництва банку на них: "Сіє свідоцтво видане канцелярському служителю підпорядкованого мені Відділення Петру Андріановичу Дульчик-Федоровичу відповідно до звернення, з приводу того, що на вступ його в законний шлюб з дівицею Оленою Ділнісьєвною Воєвудською з мого боку перешкод немає. Пан Дульчик-Федорович віросповідання православнаго, не одружений, народився 3 вересня 1882 р." [13, арк. 146].

Процес отримання кредитів, власне, як і зараз, супроводжувався певними процедурами, які, передбачали оцінку платіжної спроможності позичальника. При відділеннях та конторах державного банку функціонували Обліково-Позичкові Комітети із сільськогосподарських та торговельно-промислових кредитів, члени яких входили до особового складу банку. Склад комітету затверджувався міністром фінансів. Перебування в його складі обмежувалося дворічним терміном, але, як правило, термін повноважень подовжувався. Так, Д. Теплов підготував звернення до міністра фінансів наступного змісту: ".беручи до уваги відмінну на користь облікової справи службу зазначених осіб, я відповідно до циркулярних розпоряджень від 9 червня 1900 р. за №12а маю честь шанобливо просити Вашу високість не відмовити клопотанню про затвердження означених осіб знову на тих же посадах на наступне двохріччя" [14, арк. 27]. У Державному архіві області зберігаються справи про подання до нагород у 1904 р. таких членів Обліково-Позичкового Комітету та нижчих чинів:

Аршенєвського Андрія Олександровича, відставного підполковника (у грудні 1901 р. від Міністерства внутрішніх справ отримав орден Святої Анни 2 ступеня) - співпрацював із відділенням із 1895 р.;

Давидовського Олександра Дмитровича, статського радника (у 1901р. отримав орден Св. Володимира 4 ступеня) -депутат Держдуми;

Дєєва Андрія Івановича, колезького асесора (у 1889 р. отримав орден Св. Анни 3 ступеня) - "непременный" член Обліково-позичкового комітету;

Каталея Петра Івановича, дійсного статського радника (у 1901 р. отримав орден Св. Володимира 4 ступеня) працював у відділенні з 1897 р.;

Старосвєтського Олександра Петровича, дійсного статського радника (у 1900 р. отримав орден Св. Станіслава 2 ступеня) - працював у відділенні з 1899 р.;

Готтесмана Хаїма Шаї Ушеровича - купця 1 гільдії (у 1901 р. одержав у Казенній палаті срібну медаль на шию) - працював у відділенні з 1902 р.;

Журавльова Олексія Юхимовича - житомирського купця 2-ї гільдії (за співпрацю з Держбанком у 1903 р. отримав золоту медаль на шию на Аненській стрічці) - працював у відділенні з 1890 р.;

Міхновського Северина Михайловича - дворянина (отримав у 1901 р. орден Св. Станіслава 3 ступеня як член Обліково-позичкового комітету) - працював у відділенні з 1897 р.;

Трібеля Гілярія Івановича - житомирського купця 2-ї гільдії (за співпрацю з Держбанком у 1904 році отримав золоту медаль Станіслава на шию) - працював у відділенні з 1899 р.;

Хмелевського Івана Вікентійовича - житомирського купця 2-ї гільдії - працював у

відділенні з 1899 р. [14, арк. 29-34].

У різні часи деякі з перерахованих співробітників відділення займалися громадськими справами. Наприклад, Трібель Гілярій Іванович, шанований у місті купець, на початку століття був ще й казначеєм волинського товариства полювання. У його власному будинку, що поруч з відділенням Держбанку на розі Михайлівської та Гоголівської вулиць, розміщувалося "Крестьянское Присутствіе". Член Обліково-Позичкового комітету відділення Аршенєвський Андрій Олександрович декілька років обирався "предводителемъ" дворянства в Житомирі. Член

Обліково-Позичкового Комітету відділення Держбанку Мечислав Адамович Лібрович -- гласний міської думи та міський архітектор при міській управі - був виконавцем робіт із будівництва Житомирського відділення Державного банку. Він народився 15 грудня 1868 р. у Варшаві. Закінчив курси Петербурзького технологічного інституту імператора Миколи І зі званням інженера-технолога І-го ступеня. Як зазначалось у житомирських періодичних виданнях 1901 р., М. Лібрович входив до складу комісії, яка здійснювала огляд фільтрів міського водопроводу; оцінював вартість будинків для отримання кредиту в Товаристві Взаємного кредиту та брав участь у засіданнях міської думи. Крім того, Лібрович очолював відділення Варшавської будівельно-технічної контори, яка знаходилась у його власному будинку на вул. Київській, 12. У Пам'ятній книзі Волинської губернії за 1904 р. було надруковано, які послуги пропонувалися клієнтам цього відділення.[2]

Саме професіоналізм М. Лібровича став головним аргументом для запрошення, яке він отримав від керуючого відділення М.Д. Теплова: "Милостивий Государ Мечислав Адамович! Цим листом маю честь запропонувати Вам з Вашої згоди взяти на себе обов'язки члена Обліково-Позичкового Комітету з торгівельно-промислових кредитів Банку і в разі згоди будьте люб'язні повідомити на цьому ж зверненні. Прийміть завірення в моїй до Вас повазі та відданості. Керуючий, Д. Теплов". 1 грудня 1907 р. М. Лібрович підтвердив свою готовність взяти на себе обов'язки члена Комітету. Пізніше у формулярній справі (аналог сучасної особової справи) М. Лібровича у графі "моральні якості, відомості про осіб, які претендують на затвердження членами Обліково-Позичкового Комітету" з'явився запис: "Людина бездоганної чесності та цілком безпристрасний" [14, с. 67-70]. 1 січня 1914 р. його було нагороджено орденом Святого Станіслава 3 ст. Член Обліково-Позичкового Комітету відділення купець Олексій Юхимович Журавльов, у будинку якого до 1911 р. було розташовано відділення Держбанку і мешкали службовці, мав нерухомість не лише в Житомирі, а в С.-Петербурзі та інших містах. Родина Журавльових мала власні магазини. Його батько - житомирський купець Ю.Г. Журавльов - був членом Товариства Взаємного кредиту, досить відомою й поважною людиною в місті. Брат - Платон Юхимович Журавльов виконував обов'язки гласного міської Думи. Трібель Гілярій Іванович, Хаботін Андрій Іванович, Журавльов Олексій Юхимович із кінця ХІХ ст. мали право брати участь у зборах на обрання гласних у Житомирську Міську Думу.

Таким чином, аналіз особового складу Житомирського відділення Державного банку свідчить про те, що, по-перше, переважна більшість керуючих переводилася до Житомира з російських відділень. Прізвища більшості з них були типово російськими, службовці банку, які обіймали вищі посади, також переважно мали російські прізвища. Це пояснюється як специфічною державною політикою, яка передбачала призначення на посади в банківські заклади представників "великорусской" національності та православного віросповідання, так і недостатньою кількістю серед українців кваліфікованих фахівців, які б могли претендувати на посади. Державні банківські установи тісно співпрацювали з найбільш відомими та впливовими в місті людьми, які фактично перебирали на себе частину відповідальності за надані кредити, що частково убезпечувало банки від недобросовісних позичальників та створювало умови подвійного контролю над механізмом повернення позик.

 

 

 

 

ДОДАТКИ

Особовий склад Житомирського відділення Державного банку на 1 вересня 1908 року.

Теплов Дмитро Васильович, керуючий, статський радник (вул. В. Бердичівська, буд. купця Журавльова);

Нагнибіда Іван Спиридонович, контролер, статський радник (вул. Гончарна, буд. Пирогової).

Члени Обліково-Позичкових Комітетів та Торговельно-промислових кредитів

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

поч XX ст - Особовий склад житомирського відділення державного банку друга пол XIX