Г Дідук-Ступ'як - Питання інтеракції в когнітивно-комунікативному контексті - страница 2

Страницы:
1  2 

Виняткова важливість розуміння типу інтеракції у процесі спілкування полягає в тому, що вона є безпосереднім засобом поєднання докомунікативного (підготовчого) етапу мовлення з власне мовним вираженням комунікативного мотиву (інтенції) та мети мовлення. Відповідно учні, засвоївши поняття про типи і стратегії комунікативної взаємодії здобудуть навички перетворення мети та теми висловлювання у реальні мовні форми та граматичні конструкції.

Із описаних положень випливає, що доречному вибору типу інтеракції належить важлива роль у створенні так званих моделей спілкування. Досліджуючи проблему моделювання діалогу в штучному інтелекті, вчені М. Койт та Х. Ийм поставили за мету знайти основу для побудови природного діалогу, яка мала б відображати роботу механізмів міркування та прийняття рішень із добору відповідних мовних засобів. У процесі аналізу діалогів було виявлено, що такою основою є саме стратегія взаємодії [11].

Виступаючи ініціатором діалогу, адресант повідомлення переслідує певну мету. На шляху до реалізації поставленої цілі мовець натрапляє на множину перешкод, подолання яких вимагає залучення певних когнітивних (способів дій та операцій) та комунікативних ресурсів (мовних засобів). Тому: «комунікант А, розпочинаючи спілкування з реципієнтом Р, не тільки фіксує ціль, але й визначає також ресурси, які він має для подолання можливих перешкод (...), а також спосіб використання цих ресурсів. Інакше кажучи, він визначає певну стратегію досягнення цілі» [9, 100].

Зазначена схема може бути успішно застосованою не тільки в ситуації діалогу, а також при спілкуванні людини з текстом (читанні, переказуванні, конспектуванні тощо). Адже реципієнт не може виступати в ролі пасивного об'єкта впливу, він також повинен озброїти себе арсеналом комунікативних стратегій взаємодії для здійснення ефективної комунікації як з іншою особою, так і з текстом, наприклад, підручника, що є дуже важливим для роботи не тільки на уроках мови, а й при вивченні інших дисциплін шкільного курсу.

Дослідження інтеракції у теорії комунікації дещо звужує межі тлумачення цього поняття, бо виділяє тільки ті різновиди стратегій, які можуть бути реалізовані при безпосередньому контакті   комунікантів:   конфліктні,   кооперативні,   маніпуляційні,   стратегії ввічливості

(Ф. С. Бацевич, О. Я. Гойхман, О. С. Ісерс) тощо. А це суперечить підходу, зокрема ЗЄРМО, в яких зазначено, що стратегічними є всі різновиди мовленнєвої діяльності, а не тільки інтеракція (взаємодія).

До того ж у роботах згаданих дослідників запропонований поділ стратегії інтеракції на два основні типи: власне комунікативну та змістову. «Власне комунікативна стратегія - це правила і послідовність комунікативних дій, яких дотримується адресат, а змістова - це покрокове змістове планування мети з урахуванням наявного мовного матеріалу» [2, 119]. Такий поділ дослідниця Романенко Ю. О. вважає не зовсім доцільним, адже формування висловлювання відбувається у єдності його змістових (тематичних) та формальних (мовних) вимірів [13, 9]. Отже, підставою для класифікації комунікативних стратегій взаємодії мовців мусять бути критерії, що мають водночас визначати змістовий компонент мовлення, арсенал потрібних мовних засобів та спосіб дій, якого слід дотримуватися при роботі над висловлюванням.

Незаперечним є той факт, що об'єктивні правила та норми моделювання висловлювання залишаються актуальними при розробці інтеракції: «Стратегії взаємодії мовців ведення розмови і побудови дискурсу дають змогу досить ефективно використовувати правила ведення розмови, залишаючись водночас у межах прийнятих у відповідному соціумі конвенцій. Власне стратегії і полягають у застосуванні того чи іншого правила» [6, 335]. Тут йдеться про максими та конвенції (принципи) спілкування - постулати Г. Грайса, які засновані на дотриманні принципу кооперації і також є важливим формотворчим чинником моделювання взаємодії у діалозі: 1) принцип кількості, до якого належать постулати: «не говорити більше чи менше, ніж потрібно для виконання поточних цілей діалогу» [16, 222]; 2) принцип якості: «не говорити того, що вважаєш хибним або для чого не маєш достатніх підстав» [16, 222]; 3) принцип відношення: «не відхиляйся від теми» [16, 222]; 4) принцип способу: «висловлюйся ясно», сюди ж належать кілька додаткових постулатів: «уникай незрозумілих виразів, уникай неоднозначності, будь лаконічним, будь організованим» [16, 222].

Фахівці з комунікативної лінгвістики, працюючи над розробкою моделей ефективного діалогу, не залишають поза увагою механізми створення мовленнєвих стратегій, які по суті віддзеркалюють структуру мовленнєвої діяльності (О. П. Суворова, Н. М. Веніг, Т. К. Донченко), або когнітивні принципи (ЗЄРМО): орієнтацію, планування, реалізацію дії та контроль. Крім того, вони спрямовують аналіз типів інтеракції у площину теорії мовленнєвої діяльності.

Складовими механізму розробки стратегій взаємодії у процесі комунікації є цілепокладання, оцінка ситуації, процес вербалізації, перегляд та корегування плану. Отже, кожен із видів мовленнєвої діяльності (рецептивний чи продуктивний) може бути стратегічним, тому, ведучи мову про засвоєння типів інтеракції та стратегій їх проведення на уроках рідної мови, слід звертати увагу не тільки на діалог між учасниками навчального процесу, а і на такі види роботи, як читання, слухання та письмо.

Лінгвопрагматика нині виробила і закріпила основні постулати вербального спілкування для типових життєвих ситуацій, відомих у мовознавстві як постулати Г. Грайса, комунікативні акти Ф. С. Бацевича, О. Я. Гойхмана, О. О. Селіванової, Т. А. ван Дейка, мовленнєві жанри М. М. Бахтіна, які в етнометодиці на етнопедагогіці живуть споконвіку і широко представлені у мові української народної творчості, фразеології тощо.

Сподіваємося, що напрацювання когнітивної та комунікативної лінгвістики допоможе вчителям-словесником та учням опанувати азами стратегій і тактик інтеракції у процесі мовленнєвої діяльності у чотирьох її формах, сприятиме формуванню у школярів основної школи мовної, дискурсної, соціокультурної та комунікативної компетенцій і допоможе у їх культуромовному становленні справжніх громадян Української держави.

ЛІТЕРАТУРА

1.    Бахтин М. М. Проблема речевых жанров // Полн. собр. соч.: В 7 т. - М., 1966. - Т.5. - С. 241.

2.    Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики: Підруч. / Флорій Сергійович Бацевич. - К.: Вид. центр «Академія», 2004. - 344 с.

3.    Вениг Н. М. Формирование речевой компетенции старшеклассников: Дисс. ... канд. пед. наук: 13.00.02 / Херсонский гос. пед. ун-т. - Херсон, 2001. - 206 с.

4.    Воробьёва О. П. Текстовые категории и фактор адресата. / О. П. Воробьёва. - К.: Вища школа,

1993. - 200 с.

5.    Горошкіна О. М. Жанрово-комунікативний аспект навчання української мови в старших класах природничо-математичного профілю. / Олена Миколаївна Горошкіна // Вісник Черкаського університету. - Вип. 54. - Черкаси: Вид-во Черкась. ун-ту, 2004. - С. 58-63.

6.    Дейк Т. А. ван. Язык. Познание. Коммуникация. / Т. А. ван Дейк. - М.: Прогресс, 1989. - 312 с .

7.    Донченко Т. К. Організація навчальної діяльності учнів на уроках рідної мови: Посібник для вчителів і студентів. / Тамара Кузьмівна Донченко. - К.: Фундація ім. О. Ольжича, 1995. - 251 с.

8.    Загальноєвропейські рекомендації з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання. - К.: Ленвіт, 2003. - 273 с.

9.    Иссерс О. С. Коммуникативные стратегии и тактики русской речи. / О.С.Иссерс. - М.: Едиториал УРСС, 2002. - 284 с.

10.Кочерган М. П. Мовознавство на сучасному етапі. / Кочерган Михайло Петрович // Дивослово. -2003. - № 3. - С. 24-29.

11.Койт М. Э., Ыйм Х. Я. Понятие коммуникативной стратегии в модели общения // Учёные записки Тартуского университета. Психологические проблемы познания действительности. Труды по искусственному интеллекту. / М. Э. Койт, Х. Я. Ыйм. - Выпуск 793. - Тарту, 1988. - С. 97-111.

12.Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. 5-12 класи. / Г. Т. Шелехова, В. І. Тихоша, А. М. Корольчук, В. І. Новосьлова, Я. І. Остаф / За ред. Л. В. Скуратівського. - Київ - Ірпінь, 2005. - 176 с. - С. 6.

13.Романенко Ю. О. Аналіз функціонально-смислових типів мовлення у навчальному тексті на уроках української мови як метод засвоєння комунікативних стратегій текстотворення. / Юлія Романенко // УМЛШ. - № 6. - 2005. - С. 8-11.

14.Суворова Е. П. Периоды речевого развития школьников (5-9 классы). / Е. П. Суворова. - СПб.: Изд-во РГПУ им. Герцена, 2000. - 104 с.

15.Хміль Ф. І. Ділове спілкування: Навч. посіб. для студентів вищих навч. закладів. / Хміль Федір Іванович. - К.: Академвидав, 2004. - 280 с.

16.Grace H. P. Logik and Conversation // Syntax and Semantics. - № 4. - 1975. - Vol. 3.

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

Г Дідук-Ступ'як - Питання інтеракції в когнітивно-комунікативному контексті

Г Дідук-Ступ'як - Питання інтеракції в когнітивно-комунікативному контексті