Л Фурсова - Проблема функціональних особливостей терміна - страница 1

Страницы:
1  2 

УДК 801.5

Л.І. Фурсова,

аспірант

(Житомирський педуніверситет) ПРОБЛЕМА ФУНКЦІОНАЛЬНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ТЕРМІНА

Аналізуються функції терміна.

Головною одиницею термінології (найменшою її складовою частиною) є слово. Тому концепція слова-терміна займає в термінології найважливіше місце. В мові функціонують слова-терміни та слова-нетерміни, або загальноуживані, побутові слова. А.А. Реформатський відзначив: "Адже ж лінгвістично це ціла проблема - по­бутове слово та термін [1:113].

У лінгвістиці існує напрямок, заснований на прямому протиставлені двох знакових одиниць: "термін-слово", "термін-слово загальної мови, загальноуживане слово". Саме цей напрямок не визнають ті дослідники, які вважають функціональність особливістю терміна. Таким чином, можна виділити дві точки зору на внутрі­шню природу терміна: субстанціональну і функціональну. У відповідності зі субстанціональною точкою зору термін вважається особливим знаком, особливим видом слова чи словосполучення. З функціональної точки зору, термін являє собою особливу функцію лексичної одиниці. Тому основне питання специфіки терміна мо­же бути сформульоване так: що таке термін - властивість лексичної одиниці (особливий вид слова) чи особлива функція лексичної одиниці? Різниця між терміном і загальноуживаним словом проявляється, перш за все, у плані змісту, визначається відмінностями наукового та побутового понять [2:17].

Досвід та деякі спеціальні дослідження свідчать про те, що синтагматика термінів однорідніша та бідніша, ніж синтагматика слів загального уживання - і разом з тим точніша та суворіша. Це пояснюється, очевидно, тим, що терміни є необхідними для обслуговування логічних запитів діючої думки, в той час як слова загально­го уживання відповідають на запити багатосторонньої роботи свідомості людини в цілому, включаючи такі її сторони, як емоції, воля, естетичні "переживання", відчуття навіть глухі, потреби " підсвідомості" [3:5].

Терміни відрізняються від слів загальнонародної мови тим, що вони виражають та формують професійні поняття, зміст яких, відображений в їх дефініціях, визначається в системі понять відповідної сфери. Про термін можна говорити лише в тій мірі, в якій він парадигматично є членом системи термінів, а в мові виступає в спе­ціальному професійному контексті: тільки в цих умовах він може володіти властивостями однозначності та то­чності.

Оскільки слово являє собою нерозривну єдність форми (знака) та змісту, то термінологічність мовного знака знаходиться у прямій залежності від рівня спеціалізації поняття, яке асоціюється з його значенням. Вказівкою на термінологічність знака, який здатний виконувати термінологічну функцію, є сам факт його уживання у спе­ціальній мові, за межами якої він утрачає функціональну та семантичну специфіку та перестає бути терміном [4:4].

Характерною особливістю терміна як слова в функції назви спеціального поняття є його належність до двох систем. Термін - член певної термінологічної системи, яка відображає систему понять даної науки. Як лексична одиниця, термін входить в лексико-семантичну систему мови, де займає певне місце серед інших одиниць цьо­го рівня на основі своїх мовних характеристик. Отже , особливість терміна - у його "подвійному громадянстві", у його положенні як одиниці логоса та одиниці лексиса, тобто, одиниці наукового знання та загальномовного знання [5:151]. З точки зору логоса, змістовна сторона терміна обмежується, основним чином, його абсолютною цінністю, тобто тим науковим поняттям, яке даним терміном означається. З точки зору лексики, значення тер­міна визначається не лише абсолютною цінністю, тобто співвідношенням з науковим поняттям, але й місцем терміна в лексико-семантичній системі мови, а також його сполучним потенціалом, тобто, крім абсолютної цін­ності, в значення терміна входять іще відносна та сполучна ціннісні характеристики.

Якщо термінологічне значення розвивається на базі основного номінативного значення - ми маємо справу зі своєрідним проявом полісемії. В результаті розвитку термінологічного значення, слово стає частиною металін-гвістичної системи і характеризується наявністю наукової дефініції . Термінологічне значення ніби виводить слово за рамки загальної мови і включає його в систему термінів тієї чи іншої галузі науки. В словниках загаль­ної мови в тлумаченні слів підкреслюються ті ознаки предмета, дії чи процесів, які найбільш видимо проявля­ються у звичайному житті людей. Коли люди уживають слово, вони помічають у відповідному йому "референ­ті" ознаки, опис яких в тлумаченні відповідного слова дає нам уявлення про узагальнений образ, який знахо­диться за цим звуковим (орфографічним) комплексом [6:56]. Наукова дефініція виконує інші функції - вона до­помагає нам включити слово в систему термінів тієї чи іншої науки, висовуючи в словниковому визначенні на перший план найбільш суттєві для даної галузі знань параметри і тим самим підкреслюючи місце кожного окремо узятого поняття в уже створеній металінгвістичній системі. Отже, зміст терміна розкривається його дефініцією на основі виділення необхідних та достатніх ознак поняття. Зміст загальноуживаного слова розкривається через його лексичне значення, яке не передбачає логічного виділення ознак поняття; в слові у порівнянні з терміном менш визначений об'єм поняття [7:29].

Для функціональної точки зору, представленої в роботах Г.О.Винокура та в більшості сучасних визначень терміна, характерно виділення в якості головної диференційної ознаки терміна функції вираження спеціального професійного поняття, тобто, термін розуміється не як особливе слово (словосполучення), а як слово чи слово­сполучення в особливій функції. Функціональний підхід до терміна пов'язаний з поняттям "поняття" як основ­ною ознакою, яка диференціює терміни та загальноуживані слова. Прибічники функціональної точки вважають, що термін завжди пов'язаний з поняттям.

Указуючи на специфіку мовної функції термінів та сфери їх розповсюдження, ми вважаємо, що основне в специфіці терміна - в його спеціальному професійному уживанні. Сфера розповсюдження або застосування термінів визначається звичайно як спеціальна та для кожного типу термінології обмежена певною галуззю знань чи виробництва. Підкреслюючи цю загальновизнану властивість терміна, не слід доводити її до крайнос­ті. Не можна погодитися з думкою, що ні у формі, ні в змісті не можливо "знайти суттєвої різниці між словом неспеціальної загальноуживаної лексики та словом лексики термінологічної. Реальна, об'єктивна різниця між двома цими типами слів - це, по суті , різниця позамовна. Якщо слово загальнорозповсюдженої, неспеціальної лексики співвідноситься з загальновідомим об'єктом, то слово термінологічної лексики - з об'єктом специфіч­ним, відомим лише обмеженому колу осіб-спеціалістів. Ніякої іншої різниці між цими типами слів не існує" [8:145]. Різниця між терміном та нетерміном розглядається тут уже не в специфіці слова, а у специфіці об'єктів номінації (тобто не у специфіці самих слів, а у специфіці позначених об'єктів); більш того, ця різниця ставиться в залежність навіть не від самої специфіки позначеного об'єкта, а від того, чи знають чи не знають цей об'єкт за межами обмеженого кола осіб - спеціалістів. Це , звичайно, крайність, яка суперечить реальному життю термі­нів, і тому ми погоджуємося з думкою [8:127] про те, що питання потрібно ставити інакше: термін не перестає бути терміном, якщо його та позначений ним об'єкт знають або упізнають (а термін ще й уживають) за межами якогось вузького кола спеціалістів. Часто широка розповсюдженість терміна складається із суми специфічних уживань його в різних специфічних сферах; якщо до цього додати й загальне, неспецифічне уживання терміна, специфіка окремих сфер його уживання при цьому не зникає. Це підтверджується і практикою складання тер­мінологічних словників: спеціалісти-термінологи включають до своїх словників слова та словосполучення не­залежно від того, знають чи не знають їх за межами "обмеженого кола спеціалістів" , так як при цьому важливо урахувати усе, що характерно для даної сфери мовного спілкування, а звичайно, не лише те, що не відомо ні­кому іншому, крім якогось вузького кола спеціалістів. Тому й ми підтримуємо тих лінгвістів, які пов'язують термінологічність з функцією мовних одиниць та визнаємо специфіку сфери уживання та специфіку позначено­го об'єкта.

В літературі останніх років була показана некоректність протиставлення "термін-слово" [9,336]. Ця опозиція не правомірна з двох причин:

1) термін може бути складним і тому уже формально не співвідноситься зі словом;

2) простий ( не складний) термін не може бути протиставлений слову, бо він сам є словом.

Наслідком протиставлення терміна слову є все ще існуюча ідея про різне положення терміносистем та мови: термін знаходиться за межами мовної системи, він абсолютно недоступний ніяким семантичним законам.

Опозиція "термін - слово загальної мови" отримала в лінгвістичній літературі широке визнання [8:130]. Але ретельний аналіз, заснований на розчленованому вивченні семантичної та формальної структури та функції термінів, показує, що і ця опозиція є помилковою. Розглянемо цю думку докладно:

1. Ця опозиція базується на визнанні існування двох множин: "спеціальна (термінологічна) лексика" та " за-гальноуживана ( не термінологічна) лексика". Але ознаки цих множин та ознаки елементів, які входять до цих множин виявляються зовсім невизначеними. До якої із цих множин слід віднести професіоналізми типу пошив чи жаргонізми типу тридцятьчетвірка, які, на думку більшості лінгвістів, наближаються до термінів, але й уживаються до термінів, але й уживаються і в щоденному спілкуванні? З іншої сторони, чи можна вважати за-гальноуживаними такі лексеми, як абстрактний живопис, сцена театру? Адже, за логікою наведеної опозиції, вони повинні бути віднесені до розряду спеціальної лексики. Невипадково, в лексикографічній практиці спо­стерігаються серйозні труднощі при віднесенні багатьох одиниць до рубрики спеціальної (термінологічної лек­сики). Таким чином, відсутність окреслених меж та критеріїв виділення спеціальної та загальноуживаної лек­сики в рамках лексики якої-небудь мови не дозволяє однозначно індентифіціювати терміни.

2. Будь-яка лексична одиниця може перейти із множини термінів в множину загальноуживаних лексем та навпаки ( якщо навіть ми в даний момент надійно віднесли цю одиницю до першого чи другого класу одиниць). Так, market (n), bond (n), note (n), credit (n), convert (v) , burden (n), circulation (n), які з давніх-давен були загаль-ноуживаними, стали в сучасній підмові економіки термінами. З іншого боку, лексеми, які спочатку були лише термінами, переходять до складу загальноуживаних: tax (n), bill (n), auction (n), transact (v) та ін. Нема ніяких принципових перешкод для будь-якого слова або словосполучення стати терміном та, навпаки, для будь-якого терміна не існує перешкод загубити свою термінологічну відносність та перейти " до загального користування".

Щодо опозиції " термін - загальноуживана лексема" в функціональному відношенні, то саме дякуючи їй виявляються суттєві особливості функціонування термінів, які протиставляють терміни загальноуживаним ле­ксемам. Терміни обслуговують спеціальні галузі людської діяльності, називаючи ( означаючи) конкретні та абс­трактні предмети та явища, що відносяться до цих областей. В цьому й полягає їх функція. Проте ця суто функ­ціональна різниця не дає підстав говорити про наявність опозиції "термін - загальноуживана лексема", оскіль­ки, як ми бачимо, в структурному та семантичному відношеннях ця опозиція не має місця. Можна, по суті, го­ворити не про протиставлення, терміна та "загальноуживаної лексеми", а про протиставлення їх функціонуван­ня [10:439]. Слід поновити в правах незаслужено забуте положення Г.О.Винокура : "В ролі терміна може ви­ступати будь - яке слово... термін - це не особливе слово, а лише слово в особливій функції" [11:5]. Інакше ка­жучи, одиниця, яку ми називаємо терміном, представляє собою структурно - субстанціональне явище як лек­сема та функціональне явище як термін.

Раніше згадувалось, що функція термінів полягає у тому, щоб обслуговувати спеціальні сфери людської дія­льності, тому для досягнення бажаного результату люди повинні збудувати модель своєї діяльності: логічну, математичну, знакову. Специфіка термінів в цьому випадку полягає у тому, що вони є мовними знаками, які фіксують в загальній формі наші знання у спеціальних галузях людської діяльності. Терміни представляють собою елементи знакової моделі відповідної галузі науки, економіки і т.п. Повна знакова ( мовна, словесна) модель цієї галузі буде побудована в тому випадку, коли усі її елементи-терміни будуть пов'язані один з одним синтагматично та парадигматично. Ця сукупність термінів буде приведена в ізоморфну відповідність іншим моделям тієї ж галузі, в першу чергу, логічній моделі. Інакше кажучи, сукупність термінів повинна стати тер-міносистемою, а кожен її елемент повинен зайняти своє чітко фіксоване місце в системі, виконуючи призначену йому функцію. Цю функцію може виконати й слово, взяте зі сфери " загальноуживаної лексики", або спеціаль­но для цієї цілі сконструйована лексема. Тому можна говорити, що терміни не "створюються" в тому значенні, як ми це говоримо про слова та інші лексичні одиниці, лексеми стають термінами за певних умов. Найголовні­ше, щоб лексема задовольняла вимогам системи, в розпорядження якої вона надійшла. Вважається беззапереч­ною жорстко сформульована думка Б.Ю. Городецького та В.В. Раскіна: "Окремо взятий термін сам по собі є фікція. Він існує лише в системі термінів, тобто поряд з іншими термінами, з якими він пов'язаний певними відношеннями" [12:135]. Очевидно, правильним є й протилежне положення: при розпаді терміносистеми термін перестає існувати як такий, зберігаючись як лексична одиниця. При цьому не слід забувати , що терміносистема - знакова модель галузі діяльності чи галузі знань, як уже згадувалось, знаходиться в ізоморфній відповідності з логічною моделлю, яка, в свою чергу визначається теорією цієї області. Якщо ж є декілька теорій, то й є декіль­ка логічних моделей та декілька терміносистем, з допомогою яких описується галузь, що розглядається. В еко­номіці, відповідно до наявних, теорій можна виділити терміносистеми: торгівля, економіка праці, економіка сільського господарства, економіка фінансів, біржові операції, зовнішня торгівля, організація виробництва, ор­ганізація управління. Ці терміносистеми існують одночасно, не перетинаються між собою. Можна сказати, що термін існує в тому просторі, який йому задається певною теорією; одночасно в іншому просторі можуть існу­вати його" омоніми" та "синоніми" (перше й друге поняття - лінгвістичні). У цьому розумінні існування терміна є відносним.

Ми вважаємо, що слід звернути увагу на факт широкого уживання сполучення "спеціальна термінологія" (у значенні "система спеціальних термінів") [9:337]. Якщо існує спеціальна термінологія, тоді, мабуть, існує і тер­мінологія неспеціальна, інакше - загальноуживана, зокрема, побутова термінологія. Але, якщо далі існує спеці­альна і загальна термінологія, тоді чим же вона відрізняється від спеціальної і загальної лексики в цілому? З'я­сувати і зрозуміти це допомагають спеціальні термінологічні словники (словників загальноуживаних, зокрема, побутових термінів, поки не існує, тому що відповідний матеріал добре відбивається загальними тлумачними словниками): вони й містять терміни як частину загальної та спеціальної лексики.

Під час аналізу проблеми "термін - слово загальної мови", перш за все, відзначається різнобічна і постійна взаємодія між словником загальної мови і термінологією. Неможливо думати, що між термінологією і нетермі-нологією існує непрохідна прірва, що терміни складаються з інших звуків і не підкоряються граматичним зако­нам даної мови. Якщо б це було так, то термінологія не належала б до даної мови, а взагалі являла б собою іншу мову" [13:111]. Якраз на базі зіставлення термінології і загальної мови розкривається ряд специфічних рис, які оцінюються як передумови для її самостійного і спеціального вивчення. У більш вузькому обсязі аналогічні проблеми виникають при з'ясуванні взаємозв'язку поняття терміна і слова загальної мови. Немає сумніву в то­му, що термін є словом, яке входить до словникового складу мови [14:36].

Рухливість меж між термінованою і загальноуживаною лексикою, термінування загальноуживаних слів та детермінування наукових термінів не дозволяє однозначно індентифікувати термін лише за одним словесним образом, не звертаючись до його змісту - спеціального поняття як елемента системи понять. Спираючись на лексичний та семантичний аналіз термінів, представники другого напрямку в термінології (Р.Г.Піотровський, В.М.Лейчик, В.Г.Гак та ін.) приходять до висновку, що термін є "функція, вид уживання лексичної одиниці, а не особливий тип лексичної одиниці" [15:68].

У функціональному відношенні дійсно, спостерігаються істотні особливості термінованих одиниць. Визна­чаючи спеціальні поняття про конкретні та абстрактні предмети та явища в різних галузях людської діяльності, терміни служать, перш за усе, пізнавальній цілі, вони фіксують досягнення поступального руху думки, пізнан­ня. Отже, терміни виконують когнітивну і комунікативну функції. Цю функцію може виконувати будь - яке слово, взяте зі сфери загальноуживаної лексики. Терміном може стати будь-яке слово чи словосполучення за умови, що його значення включається до певної достатньо чітко визначеної системи понять [16:29]. Таким чи­ном, спостерігається "міграція" слів.

Ми вважаємо за необхідне продемонструвати неспроможність такої опозиції, коли терміносистеми проти­ставляються мові, коли терміни оголошуються такими, що знаходяться "за межами мовної системи" та "абсо­лютно недоступні ніяким семантичним законам" [17:311]. Адже всі номінативні засоби мови, серед яких і спе­ціальні терміни, будуються з одних і тих же звуків, утворюються однаковими способами і засобами, мають єдину систему словозміни, сполучаються у висловлюваннях за загальними синтаксичними правилами; спеціа­льні терміни, як й інші слова і номінативні вирази, виникають на основі потреб у називанні предметів та явищ, живуть у мові, змінюючись у звучанні, структурі і значенні, і, як усі одиниці мови, можуть за непотребою, або з інших причин, виходити із уживання. При цьому терміни не лише підкоряються загальномовним семантич­ним процесам і закономірностям, але й в значній своїй частині є результатом семантичних перетворень слів інших сфер спілкування і слів загального уживання пор.cost - ціна, вартість у загальноуживаній мові та cost ­витрати, затрати в економічній термінології. Ми переконливо приходимо до висновку, що не існує особливої термінологічної морфології, оскільки не існує особливого, термінологічного словотворення та синтаксису, а є лише ряд граматичних особливостей, які висуваються на передній план при побудові термінів. Проте ці особ­ливості, які в інших пропорціях спостерігаються й в інших сферах лексики, не дають підстав говорити про фо­рмально - структурне протиставлення термінів та нетермінів ( слів та словосполучень).

Поряд з цим загальні і спеціальні слова і номінативні сполучення не мають чітко фіксованих, нерухливих розмежувань: вони перетинаються і частково збігаються. Номінативні засоби мови мають, таким чином, при­наймні, три зони, які з'єднані поступовими безперервними переходами. А друга зона мовних номінативних за­собів, які є одночасно загальноуживаними і спеціальними, формується різними шляхами - через термінологіза­цію загальноуживаних слів і детермінологізацію термінів.

Таким чином, протиставлення " термін - загальноуживана лексика" неправильне, оскільки будь-яка загаль-ноуживана лексема може набути функцію терміна, стати терміном.

Можна говорити про відносність та умовність існування терміна з двох причин: по-перше, оскільки термі­ни, будучи лексемами, не володіють постійними семантичними і формальними властивостями, які протистав­ляють їх іншим лексемам, а навпаки, набувають їх "тимчасово", поки вони знаходяться у межах певної терміно-системи; по-друге, оскільки саме існування терміносистеми є відносним, залежить від зародження, розквіту та відмирання теорії, яку ця терміносистема відображає. Крім того, умовність терміна і в тому, що він відбиває наукове поняття, яке, в свою чергу, постійно "рухається", змінюється.

Термін існує остільки, оскільки існує термінологічна система, елементом якої він є. Існування терміна як ле­ксичної одиниці є абсолютним, а існування терміна як терміна є відносним. З усього видно, що "термін поняття функціональне, а не структурно-субстанціональне" [12:442].

Таким чином, протиставлення терміна іншим одноплановим суміжним об'єктам дозволило нам виявити те, що особливість терміна та його основна відмінна від загальноуживаного слова ознака полягає лише в його се­мантичному змісті - спеціально науково сформованому понятті, яке містить всі суттєві ознаки предмета (яви­ща) та визначає його місце в системі спеціальних понять. Завдяки наявності такого "плідного" змісту, терміни успішно виконують свою функцію, обслуговуючи спеціальні сфери нашої діяльності. Отже, термін являє собою структурно-функціональне явище як лексема і функціональне явище як термін.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.

1.    Реформатский А.А. Термин как член лексической системы языка // Проблемы структурной лингвисти­ки. - М.: Наука. - 1967.- С.103-126.

2.    Косов А.В. Некоторые различия системной организации терминологии по сравнению с организацией общей лексики // Термин и слово. - Горький: ГГУ. - 1980. - С.13-22.

3.    Головин Б.Н. Термин и слово// Термин и слово. - Горький: ГГУ.-1980.- С.3-12.

4.    Овчаренко В.М. Формально-семантическая структура английских научно - технических терминов: Автореф. дис ... канд. филол. наук: 10.02.04 / Моск. пед. ин-т иностр. яз. - М., 1966.-20 с.

5.    Проблемы разработки и упорядочения терминологии в Академиях наук Союзных республик. - М.: Нау­ка, 1983.- 336 с.

6.    Журавлёва Т.А. Особенности терминологической номинации. - Донецк: Донбасс, 1998. - 252 с.

7.    Даниленко В.П. Лексико-семантические и грамматические особенности слов - терминов// Исследова­ния по русской терминологии. - М.: Наука, 1971. - С.6-67.

8.    Моисеев А.И. О языковой природе термина // Лингвистические проблемы научно - технической терми­нологии. - М.: Наука, 1970. - С.127-130.

9.    Моисеев А.И. К определению термина // Семиотические проблемы языков науки, терминологии и информатики: научный симпозиум. - М.: Изд-во Московского ун-та - 1971. - Ч.2. - С.336 -338.

 

10. Лейчик В.М. Об относительности существования термина // Семиотические проблемы языков науки, терминологии и информатики: научный симпозиум. - М.: Изд-во Московского ун-та. - 1971. - Ч.2. - С.436 - 442.

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

Л Фурсова - Проблема функціональних особливостей терміна