І А Островський, Є П Данильченко, О А Шекшуєв - Про деякі проблеми іноземного інвестування в україні - страница 1

Страницы:
1 

де М- загальний прибуток; Мі+М2+...+Мп - прибутки від об'єктів; D - прибуток від одночасного виконання цих проектів.

Висновок з цього дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямку полягають в тому, що, використовуючи результати цих досліджень, будівельна організація може обрати критерій, за яким обчислюється її прибуток і згідно з цим критерієм визначати ефектив­ність своєї діяльності.

І.Ансофф И. Новая корпоративная стратегия: Пер. с англ. - СПб.: Питер, 1999. -

416 с.

2.Завалин П.Н., Васильев А.В. Оценка эффективности инноваций. - СПб.: Строй-издат, 1999. - 216 с.

Отримано 29.04.2003

 

УДК 339. 727.22

І.А.ОСТРОВСЬКИЙ, Є.П.ДАНИЛЬЧЕНКО, кандидати екон. наук, О.А.ШЕКШУЄВ

Харківська державна академія міського господарства

ПРО ДЕЯКІ ПРОБЛЕМИ ІНОЗЕМНОГО ІНВЕСТУВАННЯ В УКРАЇНІ

Розглядаються підходи до державного регулювання валютних курсів стосовно йо­го впливу на рух іноземних інвестицій в Україні. Пропонується спільне здійснення де­яких інституційних і монетарних засобів стимулювання іноземного інвестування.

Однією з найбільших суперечливих в економіці України є ситуа­ція на ринку іноземних інвестицій. Вказаний ринок має чимало про­блем, породжених як зовнішніми, так і внутрішніми чинниками. Сут­тєву питому вагу в списку цих чинників займає група монетарних складових, вплив яких достатньо повно розглянутий у науковій літера­турі та в періодичних виданнях (див. [1, 2, 4, 5]). Крім того, наслідки порівняно нової дефляційної динаміки цін знайшли також відображен­ня в роботах О.Арсенюка, С.Корабліна та інших (див. [1, 4]).

Проте, на нашу думку, слід визначити нові суперечності, які дик­тує існуюча цінова ситуація в країні, більш докладно розглянути варі­анти валютного курсоутворення з наслідками для попиту і пропозиції інвестиційних ресурсів, зв' язати з перспективами залучення іноземних капіталів щодо деяких майбутніх інституційних зовнішньоекономіч­них змін. Усі вказані аспекти не мають однозначних коментарів, але для практики стимулювання іноземних інвестицій треба вимірювати ризики та приходити до найбільш аргументованої позиції. Тому метою даної статті є спроба аналізу спільного впливу монетарних та інститу-ційних зовнішньоекономічних форм на інвестиційний клімат в Украї­ні.

Почнемо зі стратегії вибору спрямованості курсу гривні щодо стимулювання участі іноземних капіталів у нашій економіці. На поча­тку 90-х років внутрішня інфляція обумовила стрімке знецінення кар­бованця. Цей факт викликав сталу алергію на маніпулювання курсом національної валюти, тим більше дана поведінка була логічною у зв' язку з проведенням грошової реформи, вимогами зовнішніх креди­торів, великою залежністю від імпортних енергоносіїв. Але економічне зростання у 2000-2002 рр., дефляція на споживчому ринку, погіршення стану світової торгівлі загострили проблему курсового регулювання. Питання знову набуває альтернативного звучання: сприяти чи не спри­яти зниженню курсу гривні.

Спочатку приведемо аргументи щодо підвищення курсу націона­льних грошей:

1. Здешевлення обслуговування зовнішнього боргу, що склада­ється, насамперед, у доларах США і сплата частини якого припадає на

2003 рік.

2. Підвищення привабливості іноземного інвестування, яке зав­жди очікує більшу прибутковість у традиційно твердих валютах, на­самперед, в американських доларах. Крім того, зростає інвалютна вар­тість активів суб' єктів підприємництва, що збільшує шанси на позики.

3. Здешевлення критичного імпорту, енергоносіїв з Росії, що осо­бливо важливо для житлово-комунального господарства, чорної мета­лургії та інших галузей.

4. Здешевлення імпорту машин і обладнання як передумови подо­лання технологічної відсталості від розвинутих країн і кроків до відро­дження фундаментальної науки, тільки завдяки якій перестане бути жартом стратегія інноваційного розвитку української економіки.

5. Зміцнення гривні є суттєвою заставою дефляційних тенденцій, що особливо актуально для тих, хто побоїться традиційних для Украї­ни інфляційних ризиків.

Але достатньо аргументованими є і позиції тих, хто стимулює дискусії щодо підтримки зниження курсу гривні. Це:

1.  Збільшення виторгу резидентів у гривневому еквіваленті від експорту, тому очевидні інтереси експортерів.

2.  Стимулювання процесу імпортозаміщення, коли споживачі віддають перевагу більш дешевій вітчизняній продукції з подальшим зростанням пропозиції національних товарів.

3.  Підвищення конкурентоспроможності виробників за рахунок зменшення витрат на відносно більш дешеві національні компоненти порівняно з витратами іноземних конкурентів, що дозволяє уникнути звинувачень у демпінгу.

4. Провокування деякої інфляції компенсується пожвавленням виробничої та збутової діяльності.

Проблема вибору курсових орієнтирів має значний часовий ас­пект. Світова практика підкреслює, за інших рівних умов, коротко­строковий ефект послідовного знецінення валюти та довгострокову користь від стимулювання зміцнення національної грошової одиниці. Але наслідки тимчасових чи довготривалих дій фінансово-кредитних державних установ суттєво залежні від паралельних інституційних перетворень. Наприклад, пільговий режим для експортерів з одночас­ною девальваційною політикою провокує необгрунтовані переваги однієї галузі перед іншими, що підкреслено у теоремі Рибчинського з його класичним прикладом щодо голландської хвороби деіндустріалі-зації. Проте неконкурентоспроможність іншої вітчизняної продукції в умовах зовнішньої заборгованості змушує одержувати нові кредити, робити поступки при реструктуризації боргу або стимулювати реально існуючих експортерів.

Одночасно зміцнення гривні притягує іноземні капітали за умов пільгового режиму, наприклад, через спеціальний режим інвестування для деяких територій, що існує сьогодні. Інституційна підтримка іно­земного інвестування повинна гарантувати середньо- і довгострокову зацікавленість, тому не є коректними порівняння поточних розмірів вкладень і наданих податкових пільг територіям пріоритетного розви­тку.

Слід вказати на деякі суперечності, що чекають українську еко­номіку в умовах зміцнення національної грошової одиниці.

Приплив іноземних інвестицій породжує так званий ефект вити­снення, коли не витримують конкуренції вітчизняні інвестори з мен­шими можливостями вкладень. Особливо витиснення вітчизняних уча­сників може виявитися при приватизації об'єктів групи Г як найбільш привабливих з точки зору потенційної прибутковості. Тому інститу-ційною мірою має бути гарантування участі резидентів у всіх привати­заційних конкурсах.

Без режиму стимулів і пільг практично неможливо зацікавити по­тенційних інвесторів робити вкладення. Цей факт особливо актуалізу­ється за умов підготовки до вступу в Світову організацію торгівлі (СОТ), однією з принципових вимог якої є мінімізація пільгових ре­жимів і субсидування окремих галузей. Тому переговори щодо вступу в СОТ повинні акцентувати увагу чиновників цієї міжнародної органі­зації на необхідність дозволу тимчасового бюджетного, організаційно­го і дипломатичного стимулювання інвестицій, зокрема іноземних.

Тема вступу до СОТ має ще один суттєвий контекстний момент. Під сумнів ставляться передумови існування спеціальних економічних зон і територій пріоритетного розвитку зі спеціальним режимом інвес­тиційної діяльності. Так, особливий інвестиційний режим у м. Харкові, розрахований на 30 років [6, с.14], забезпечив залучення більше 100 млн. гривень за роки його впровадження [3, с.28]. Скасування режиму зруйнує довіру інвесторів, які зробили вкладення, і спровокує знижен­ня зовнішньоекономічного рейтингу України. Таким чином, перегово­ри про вступ у зазначену організацію повинні сприяти збереженню тих ТПР і СЕЗ, які довели свою ефективність.

На нашу думку, досить суперечливим моментом є збільшення ме-гаекономічних показників, наприклад, ступінь інтеграції в систему світогосподарських зв' язків. Так, на початку 2003 р. відношення вітчи­зняного експорту до ВВП країни склало 56% [6, с.8]. Зростання остан­ньої цифри, крім позитивного визнання України на світових ринках, підкреслює підвищення залежності національної економіки від коли­вань кон' юнктури світового ринку, зокрема, залежно від політичних подій, які безпосередньо впливають на ціни в паливно-енергетичному комплексі. Саме ціни на енергоносії можуть суттєво вплинути на собі­вартість продукції чорної металургії, експорт якої протягом останніх років становить майже половину національного вивозу товарів. Отже, структура експорту загострює макроекономічні ризики всередині краї­ни. Важливою інституційною мірою повинні бути кроки до поширення ринків збуту інших галузей, насамперед, у держави СНД і деякі країни, що розвиваються. Одночасно слід сприяти залученню іноземного капі­талу в сферу енергозбереження через механізм СЕЗ і ТПР.

Таким чином, суттєвим інституційним кроком повинно стати збе­реження системи спеціальних економічних зон і територій пріоритет­ного розвитку на фоні вступу до СОТ з одночасним зміцненням гривні відносно долару США. Одночасно перспективними є подальші дослі­дження суперечностей іноземного інвестування, наприклад, з ураху­ванням коливань курсу гривні відносно євро та інших валют.

1 .Арсенюк А. Ценовая головоломка // Зеркало недели. - 2002. - № 41. - С. 1,7. 2.Іванілов О., Перетятько А. Досвід спеціального режиму інвестиційної діяльності в Україні // Економіка України. - 2002. - № 9. - С. 25-29.

3.Кораблин С. Инфляция и экономический рост // Зеркало недели. - 2003. - № 10.

- С. 1, 7.

4.Міжнародні розрахунки та валютні операції / За заг. ред. М.І.Савлука. - К.: КНЕУ, 2002. - 392 с.

5.Пила В., Чмир О., Загородній В. Про перспективи спеціальних економічних зон і територій пріоритетного розвитку в Україні // Економіка України. - 2002. - № 4. -С.11, 16.

6.Тигипко С. Для главного банкира нет задачи важнее, чем служить Украине и ук­раинцам // Зеркало недели. - 2003. - №13. - С. 1, 8.

Отримано 16.04.2003

 

УДК 336.012 : 658.114

Г.В.НАЗАРОВА, канд. техн. наук

Харківський державний економічний університет

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ФУНКЦІОНАЛЬНА ДІАГНОСТИКА КОРПОРАЦІЇ

Запропонована методика комплексного організаційно-функціонального аналізу ді­яльності корпорації з оцінюванням основних функціональних областей діяльності під­приємства за допомогою сучасних методів організаційної діагностики та комп'ютерних технологій.

Корпорація, що має за мету ефективне використання об'єднаного капіталу, є перш за все підприємством, самостійним господарюючим статутним суб'єктом, який має права юридичної особи і здійснює ви­робничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність для одержання відповідного прибутку (Закон України "Про підприємства в Україні" від 27 березня 1991 р. № 887). Однією з головних проблем сучасного етапу розвитку корпоративного управління в Україні є налагодження виробничої, фінансової, маркетингової діяльності підприємств, які змінили форму власності і (декілька разів) самих власників. Захоплю­ючий процес перерозподілу власності між інсайдерами й аутсайдерами (внутрішніми та зовнішніми інвесторами) відвернув увагу усіх учасни­ків корпоративних відносин від безпосереднього процесу управління підприємствами, тобто від корпоративного менеджменту. Це стало гальмом у розвитку великих промислових підприємств, які за органі­заційно-правовою формою є акціонерними товариствами.

Проблеми корпоративного менеджменту в загальній теорії орга­нізацій розглядалися багатьма вітчизняними й західними фахівцями, серед них О.Є.Кузьмін, М.М.Мартиненко, В.А.Євтушевський, Б.З.Мільнер, Д.Гібсон, Д.Іванцевич, Д.Доннелі [1-5]. Більшість дослі­джень присвячена проблемам створення внутрішньокорпоративної системи управління, регулюванню організаційно-економічних відно­син, розробці стратегії та організаційної структури, тобто функціям та технологіям менеджменту. Але поза межами дослідження залишають­ся ефективні методи діагностики й аналізу існуючого стану корпорації, а без цього не можна приймати ефективні рішення по всіх перелічених проблемах, як не можна лікувати хворого без встановлення правильно­го діагнозу.

Створення методики комплексного організаційно-функціонально-

Страницы:
1 


Похожие статьи

І А Островський, Є П Данильченко, О А Шекшуєв - Про деякі проблеми іноземного інвестування в україні