В М Шкурупій - Проповідник правдивого православ'я пошук істини - страница 1

Страницы:
1  2  3 

В. М. Шкурупій,

здобувач кафедри богослов'я Національного університету «Острозька академія»

 

 

УДК 252

 

 

 

 

Проповідник правдивого православ'я: пошук істини

 

 

Я є шлях, і істина, і життя; ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене

Ін.8:32

 

 

Статтю присвячено проблемі духовно-моральних пошуків істини через призму богословського осмислення життя, а також взаємозв'язку духовних пошуків, пророчих думок і визначень видатного православного мислителя сучасності преподобного Серафима Роуза та духовного стану українського народу й суспільства.

Автор розкриває суть небезпеки глобалістичних змін у світлі богословської думки Серафима Роуза та аргументовано доводить, що шлях до істини полягає у послідовному формуванні православного світогляду. .

Ключові слова: секуляризація, апостазія, глобалістичні процеси, духовна сфера, аскетичне життя, подвижництво, віра, євангельська наука,істина.

Статья посвящена проблеме духовно-моральных поисков истины сквозь призму богословского осмысления жизни, а также взаимосвязи духовных поисков, пророческих мыслей и определений выдающегосяправославного мыслителя современности преподобного Серафима Роуза и духовного состояния украинского народа и общества.

Автор раскрывает суть опасности глобалистических изменений в свете богословской мысли Серафима Роуза и аргументировано доказывает, что путь к истине заключается в последовательном формировании православного мировоззрения.

Ключевые слова: секуляризация, апостазия, глобалистические процессы, духовная сфера, аскетическая жизнь,подвижничество, вера, евангельская наука, истина.

The article is devoted to the problems of spiritual&moral searches of truth in the light of theological understanding of life and also interconnection of spiritual searches., predictive thoughts and determinations of modern outstanding orthodox thinker Serafim Rouz and spiritual condition of Ukrainian people and society.

The author shows the danger of global changes through theological thoughtsof Serafim Rouz and argumentally proves that the way to the truth is in consecutive formation of orthodox outlook.

Key words: secularization, apostasy, global processes, spiritual sphere, ascetic life, asceticism, faith, evangelic science, truth.

 

 

Початок третього тисячоліття, як ніякий інший час, свідчить нам про наближення кінця світу - природними катаклізмами та техногенними катастрофами, але найбільше - апостазією, тобто відступництвом від Бога перед натиском споживацької ідеології, яку нині агресивно нав'язують людству зацікавленні у встановленні нового порядку міжнародні сили впливу.

Проблема апостазії, тобто відступництва від Бога Живого, завжди займала увагу святих Отців Церкви, а в попередні два століття - 19-те та 20-те ця проблема постала з катастрофічною силою, вилившись у філософію нігілізму як віру в ніщо, тобто протилежну християнській вірі в

Бога-Творця віру в порожнечу, і стала основою глобалістської ідеї об'єднання світу й панування над ним невеликої групи обраних. Про складові глобалізму й ту смертельну небезпеку, яку вони несуть в собі всьому людству, й говорить у своїх працях преподобний Серафим Роуз.

Оскільки духовна спадщина Серафима Роуза вивчена недостатньо, ми ставимо завдання дослідити основні етапи розвитку богословської думки в працях Серафима Роуза, в яких він, спираючись на духовну спадщину святих отців - Ігнатія Брянчанінова, Феофана Затворника, Василія Великого, Іоанна Богослова, Єфрема Сиріна, Іоанна Дамаскіна та ін., розкриває глибину падіння сучасних людей, а також вказує на шляхи виходу з духовної кризи.

Кожна епоха привносить в життя людства якісь свої характерні риси, часто докорінно змінюючи не лише сам спосіб життя, а й, відповідно, структуру самої цивілізації, накладаючи відбиток - коли позитивний, а коли й негативний - і на духовну сферу як самої людини, так і всього суспільства в цілому. Позаяк вся історія людства пов'язана з релігійністю (адже не було таких людських спільнот, які б жили поза віруваннями в надприродні сили), то релігія в усіх народів посідала й посідає одне з головних місць. Але, в міру поступу людської цивілізації в своєму розвитку, вона має етапи злету, так само як і етапи падіння або й цілковитого занепаду. Злет завжди пов'язаний із дуалістичною єдністю, яку можна охарактеризувати як єдність Творця і твореної Ним людини. Коли ж людина збивається з визначеного їй Богом шляху пізнання й творення середовища, в якому існує, захоплюється постійно наростаючими принадами світу, які сама ж і створює, аби полегшити умови життя й перетворити їх на постійне задоволення потреб перш за все тіла, котре в своїх пожадливостях немає спину, тоді починається занепад.

І починається він, звичайно ж, із поступової духовної деградації й морального виродження. Історія нам говорить про те, що найуспішніші цивілізації гинули саме тоді, коли досягали найбільшого розвитку. Саме вцей час, отримуючи все нові й досконаліші продукти задоволення, суспільства спочатку розбещуються тілесно, а згодом, як наслідок, занепадають духовно, бо розквітає аморальність. Адже коли тілесне починає переважати над духовним, то в людині все сильніше проявляється тварне начало й цей процес практично зупинити неможливо.

Подібний розвиток подій людству запропонувала й нова ера - ера т. з. наукового прогресу, який, власне, поставив людство на межу виживання. А все тому, що людина, природно прагнучи до кращих матеріальних умов життя, втягується в цю гонитву і вже не в силі зупинитися. Відповідно, шукає й такої релігії, яка б відповідала її новому духовному стану, виправдовувала нові прагнення і була зручною у використанні задоволення тих нових духовних потреб, які приходять на заміну вже усталених, давно напрацьованих, що давали людині справжню опору в житті. Але один раз зірвавшись з основи, людина, шукаючи пояснення новому способу життя, заглиблюється в такі категорії, які пізнаються лише духом і аж ніяк не розумом.

Так виникла філософія як наука, що покликана пояснити природу Бога і людини та взаємозв'язок між ними, місце і роль людини в загальній світобудові. Але людська думка не має меж. Тому, заглиблюючись все далі й далі у філософствування, бо до цього спонукає звичайна гординя, людина втручається у ті високі сфери світобудови, які, в міру їхньої приналежності Самому Творцю, ніколи не можуть бути нею пізнаними, а відповідно впадає в оману й звичайне словоблуддя, котре завдає непоправної шкоди іншим, що сприймають все сказане за істину. Але ж Син Божий сказав: «Я є істина, і шлях, і життя». Тобто, все те, що необхідне людині для керування в житті, вже сказане Богом у Старому й Новому Заповітах та витлумачене богонатхненними отцями Церкви, а все інше - то людське мудрування, яке не має нічого спільного з Істиною.

В історії людства були різні періоди злету - Ренесанс, Відродження, або, скажімо, ХІХ-XX століття, коли науково-технічний прогрес набувособливого розмаху, але в той же час друга половина двадцятого століття й початок нинішнього ознаменувалися глибоким занепадом всієї системи духовно-моральних цінностей, особливо в Європі та Америці, де споживацтво зведене в ранг смислу життя. Так само все владніше споживацький світогляд завойовує свої позиції і в нашій Україні.

Зрозуміло, що секуляризація суспільства в умовах шаленого наступу споживацької ідеології задоволення й вседозволеності не може негативно не впливати не тільки на духовний стан людей, а й на ситуацію в самих Церквах, членами яких є ті ж таки люди, намагаючись розхитувати їхню догматику, тобто основу, що стоїть непохитно ось уже майже дві тисячі років. Традиційні релігії - католицизм, православ'я та лютеранство -втратили свої лідерські позиції серед вірувань, а їхнє місце займають або відверте безбожництво, або всілякі псевдо-християнські чи й нехристиянські вірування.

До речі, негативний вклад сучасної філософії в цей процес достатньо вагомий. Цими словами я не відкидаю значення філософії в системі науки, але хочу зазначити, що нам, православним українцям, аби не втрапити в царство духовної темряви, а розібратися з тим, що ж сталося з нашими умами, з достатньо високою духовністю нашого суспільства за останні 50 років і яким шляхом виходити із моральної стагнації за відсутності вітчизняних авторів рівня Серафима Роуза, слід звертатися саме до його духовної спадщини, адже він наш сучасник, православний аскет-подвижник, сповідник повноти Істини віри православної.

Святий Кирило Єрусалимський ще в IV столітті говорив, що коли «знаєш ознаки антихристові, то не сам один пам'ятай їх, але всім повідомляй щедро». Не так вже й багато в наші дні працівників дванадцятої години, і подвиг їхній тяжкий. Серед них особливо помітна постать отця Серафима Роуза, який саме якраз «щедро» й повідомляє про антихриста, що владно входить у світ людей, у їх душі, спотворюючисвітогляд, викривлюючи поведінку, ставлячи людство на межу духовного краху.

Православна Церква, яка єдина зберегла як саму Христову євангельську науку, так і її тлумачення, визначені в канонах та правилах, прийнятих на семи Вселенських соборах, і які з того часу ніяким чином не змінювалися через небезпеку саме якраз порушення чистоти віровчення, стоїть на сторожі святоотцівської традиції. Але і в її лоні інколи проростають зерна деструкції, покликані до розростання сумніву в істинності віровчення, щоб таким чином зламати останній бастіон на шляху здобуття остаточного панування над світом темної сили антихриста.

Тому предметом цієї статті є духовна спадщина видатного православного мислителя сучасності преподобного Серафима Роуза, який вніс величезний вклад у боротьбу за чистоту віри Православної, а метою дослідження є спроба на основі аналізу праць самого Роуза та оглядових джерел по цих працях, дати узагальнюючу характеристику його духовної спадщини. А також, по можливості, дослідити взаємозв'язок пророчих думок і визначень американського православного мислителя з нинішнім духовним станом нашого українського народу й суспільства та можливими негативними наслідками відпадіння від Христа і Його євангельської науки у світлі тих глобалістських процесів, що набули особливо загрозливого розвитку в наш час.

Але щоб зрозуміти непересічну роль духовних творів преподобного Серафима Роуза, слід ознайомитися з його біографічними даними, з його шляхом пошуків істинної віри, що увінчався прийняттям православ'я і хрещення в православній Церкві, аскетичного й подвижницького життя та такої ж важкої, але плідної творчої роботи в царині мислення. Адже його духовно-моральні пошуки істини життя в молоді роки є відображенням духовних пошуків сучасного розгубленого покоління. Тут і розчарування в традиціях того вірування, в якому виховувався, через відсутність у ньому повноти істини (зростав у протестантській сім'ї), а якщо взяти Україну, тоце спочатку атеїзм, а з набуттям незалежності - гонитва за комфортом життя. Юджин Роуз знайшов істинну Церкву, втримався в ній і показав приклад того, як можна терпляче, розмірено, мудро й православно жити щоденно, до самої кончини.

Серафим Роуз (Юджин Деніс) народився 12 серпня 1934 року в місті Сан-Дієго в Каліфорнії: ієромонах, духовний письменник, автор багатьох духовних праць, які значним чином вплинули на православне життя в Америці, а також мали значний вплив на богословську думку в православному світі взагалі.

Народився Роуз у звичайній американській протестантській сім'ї, школу закінчив з відзнакою і в 1952 році вступив до одного з найстаріших університетів Каліфорнії - Помола Коледж, що недалеко від Лос-Анджелеса, після закінчення якого вступив до Академії сходознавства в Сан-Франциско, де займався вивченням порівняльного аналізу релігій, серйозно вивчав західну, а згодом і східну філософії. Захоплювався буддизмом, працями Лао Цзи, а кожну з релігій він вивчав на її рідній мові. Скажімо, конфуціанські тексти читав на давній китайській. В Каліфорнійському університеті в Берклі в 1957 році отримав ступінь магістра сходознавства. Досконало володів французькою мовою та латиною. Поглиблено вивчав індуїзм, юдаїзм та інші релігійні течії.

Але в 1961 році, не дивлячись на те, що в університеті йому пророкували блискучу наукову кар'єру, він залишає навчання на час, необхідний йому для написання книги дослідження духовного стану сучасної людини. Хоч своє ставлення до сучасної йому науки він охарактеризував так: «Всепроникна відносність пізнання і скептицизм убивають майже у всіх потяг до істини. Науковий світ став сьогодні значним чином джерелом розтління. Слухати й читати слова людей, що не вірять в істину, - це і є розтління».

На богослужіння в православний храм Юджин прийшов, можна сказати, випадково, щоб вивчити ще одну релігійну «традицію», як сам проце згадував наприкінці свого життя, але, постійно відвідуючи богослужіння, вивчаючи російську мову та читаючи праці про Православ'я, пориває з буддизмом. За його словами, він «нарешті знайшов те, що шукав», бо «серце підказало: ось мій дім».

В лютому 1962 року прийняв православне хрещення. В цей же час він познайомився з нащадком російських емігрантів, випускником православної семінарії Глібом Підмошенським, і вони разом починають видавати бюлетень «Православний вісник», потім відкривають у храмі лавку «Православні ікони й книги» - одну з перших в Америці, яка стала одним із головних духовних центрів православ'я. Він інтенсивно вивчав російську та старослов'янську мови, був читцем у храмі, а також закінчив теологічну школу в Сан-Франциско. Прочитавши «Добротолюбіє» і «Відверті розповіді прочанина своєму духовному отцю», Роуз наче ожив душею, і в ньому появилося невідступне прагнення пізнати справжню Істину. Матеріалізм, усі ті інші віровчення, які він осягав до цього, ідеологічний, як і релігійний психоз юрми, коли всього лише прикриваються релігійністю, стали для нього неприйнятними, як і неприйнятним спасіння з допомогою науки та прогресу. Адже за усім цим стоїть породження диявола - антихрист. І це є жорстокою дійсністю, від якої багато хто намагається відмахнутися тим постулатом, що, мовляв, наука так швидко розвивається, що скоро зможе пояснити справжнє походження світу й життя. Але Роуз, до речі, блискучий вчений, зрозумівши всю оманливість такого твердження, признається: «Коли я зрозумів, що в дійсності антихрист існує, тоді я переконався, що повинен існувати й Той, Хто протистоїть йому. Я зрозумів таким чином, що існує Христос».

Страницы:
1  2  3 


Похожие статьи

В М Шкурупій - Проповідник правдивого православ'я пошук істини