К А Мамонов, Н В Мамонова - Проблеми вибору стратегії та формування цілей діяльності будівельних підприємств - страница 1

Страницы:
1 

на конкуренція);

5) чітке визначення та впорядкування певних функцій за суб'єктами місцевої, регіональної та державної влади щодо управління комунальними підприємствами.

Таким чином, одним з основних напрямів удосконалення управ­ління комунального господарства в умовах реформування є створення дієвої системи моніторингу стану комунального господарства, яка пе­редбачає запровадження єдиної інформаційної системи комунального господарства.

Реалізація відповідної інформаційної системи комунального гос­подарства потребує нормативно-правового визначення форм організа­ційно-правових відносин на рівні прийняття Комунального кодексу.

Запропонована інформаційна система комунального господарства надасть можливість визначити пріоритетні напрями програм розвитку підприємств водопровідно-каналізаційного господарства з метою за­лучення до галузі приватних інвестицій.

1.Про Концепцію національної програми інформатизації: Закон України від 4 лю­того 1998 року № 75/98 // Відомості Верховної Ради України. - 1998. - №27-28. - С.182.

2. Мамутов В.К., Финагин А.М., Серебряков А.М. и др. Управление развитием го­рода (экономико-правовые аспекты) / Академия наук Украинской ССР. Ин-т экономиче­ской промышленности. - К.: Наукова думка, 1986. - 203 с.

3. Андрушків Б.М. Основи теорії та практики управління. - Львів: Світ, 1993. -

204 с.

4.Чумаченко Н.Г. Самоуправление и самофинансирование регионов: теория и практика / Под ред. Н.Г.Чумаченко, Б.М.Биренберг, Л.М.Вожик и др. - К.: Наук. думка,

1994. - 210 с.

5.Безлюдов А.И. Жилищно-коммунальное хозяйство: проблемы управления. - М.:

Стройиздат, 1990. - 280 с.

6.Орлова Р.И., Зайцев Л.К., Пронин А.З. Экономика жилищно-коммунального хо­зяйства. - М.: Стройиздат, 1988. - 271с.

7.Полуянов В.П. Теория и практика реформирования предприятий в коммуналь­ном хозяйстве (методологический аспект). - Донецк: ИЭП НАН Украины, 2001. - 244 с.

Отримано 17.03.2006

 

УДК 338.45 : 69 : 330.142.2 : 330.32

К.А.МАМОНОВ, канд. екон. наук, Н.В.МАМОНОВА

Харківська національна академія міського господарства

ПРОБЛЕМИ ВИБОРУ СТРАТЕГІЇ ТА ФОРМУВАННЯ ЦІЛЕЙ ДІЯЛЬНОСТІ БУДІВЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Розглядаються основні аспекти вибору стратегії на вітчизняних підприємствах бу­дівельної галузі в умовах трансформаційних процесів України. Значна увага приділяєть­ся особливостям формування цілей діяльності підприємств, враховуючи досвід зарубіж­них компаній.

Пріоритетними напрямками розвитку України є стабілізація і по­ступове нарощування виробничого потенціалу підприємств усіх галу­зей економіки держави. Важливе значення в цьому процесі набуває розвиток будівельної галузі, оскільки вона забезпечує як функціону­вання підприємств, так і життєдіяльність населення. За останні роки спостерігалося накопичення кризових явищ на підприємствах цієї га­лузі: скорочувались обсяги реалізації підрядних робіт, знижувалась рентабельність продукції, зростала доля збиткових підприємств. Голо­вними причинами такого становища стали скорочення обсягів інвесту­вання галузі та відсутність обгрунтованої управлінської політики щодо вибору стратегії та формування цілей будівельних підприємств.


Враховуючи стан вітчизняних будівельних підприємств, на нашу думку, необхідно застосувати комплексний підхід до формування ці­лей, тобто, визначаючи головну мету, здійснювати переорієнтацію конкретних цілей, що забезпечують її досягнення залежно від змін на­вколишнього середовища (рис.1).

Головною метою діяльності підприємства в довгостроковій перс­пективі є забезпечення його розвитку. Розвиток на підприємстві, за висловлюванням Й.Шумпетера, здійснюється, якщо є наступне:

"1. Изготовление нового, т.е. еще неизвестного потребителям бла­га или создание нового качества того или иного блага.

2.   Внедрение нового, т.е. данной отрасли промышленности еще практически неизвестного метода (способа) производства, в основе которого не обязательно лежит новое научное открытие и который может заключаться также в новом способе коммерческого использо­вания соответствующего товара.

3.   Освоение нового рынка сбыта, т.е. такого рынка, на котором до сих пор данная отрасль промышленности страны еще не была пред­ставлена, независимо от того, существовал этот рынок прежде или нет.

4.   Получение нового источника сырья или полуфабрикатов, рав­ным образом независимо от того, существовал этот источник прежде, или просто не принимался во внимание, или считался недоступным, или его еще только предстояло создать.

5.   Проведение соответствующей реорганизации. Например, обес­печение монопольного положения (посредством создания треста) или подрыв монопольного положения другого предприятия " [1].

У сучасних економічних умовах, що характеризуються негатив­ним впливом зовнішнього середовища й накопиченням кризових явищ, будівельні підприємства намагаються впроваджувати нововведення для забезпечення переваги перед конкурентами і збільшення обсягів виробництва та реалізації продукції. Наприклад, на досліджуваних підприємствах м.Харкова такими можна вважати використання нового устаткування, сучасних будівельних матеріалів, вихід на нові ринки збуту. Разом з тим, ці нововведення існують недовго, оскільки їх впро­ваджують також інші підприємства. Крім того, треба враховувати, що впровадженню нового чинить опір стара система управління на під­приємствах. Часто це обумовлено низькою кваліфікацією менеджерів і відсутністю зацікавленості працівників у результатах діяльності. Тому конкретними діями в цьому напрямку можуть бути:

>        зміна управлінської ланки за рахунок залучення менеджерів «нової генерації»;

>        навчання, підвищення кваліфікації, перекваліфікація «старих» управлінських кадрів;

>        застосування преміальної системи для тих працівників, які сприя­ють впровадженню нововведень;

>        створення умов для кар'єрного зростання цих працівників.

Для визначення тенденцій зрушень, що були обумовлені зовніш­німи чинниками, в роботі здійснювали SWOT-аналіз, про доцільність якого зазначається у наукових працях з теорії управління [2]. В резуль­таті проведення цього аналізу встановлено, що вплив зовнішнього се­редовища на будівельні підприємства здебільшого негативний. Оцінка показників діяльності підприємств показала, що більшість з них мають також негативні тенденції.


Для забезпечення розвитку необхідно побудувати систему конк­ретних цілей. На основі встановленого причинно-наслідкового між факторами розміщення та використання капіталу виявлено, що конк­ретними цілями будуть збільшення співвідношення доходу й витрат, зменшення питомої ваги дебіторської заборгованості в оборотних ак­тивах і рівня матеріальних запасів, забезпечення оптимального спів­відношення оборотних і необоротних активів (рис.2).

Рис.2 - Формування цілей підприємства

Традиційний стиль управління діяльністю досліджуваних будіве­льних підприємств не забезпечує очікуваного результату, оскільки тут накопичились негативні явища: скорочення обсягів виробництва та реалізації продукції, зниження обсягів інвестованого і нового капіталу, скорочення середньооблікової чисельності працівників, фізичний знос основних фондів. Тому для досягнення поставлених цілей необхідно застосувати нову стратегію.

У теорії управління виділяють наступні базові стратегії: вижи­вання, стабілізації й розвитку. Для вибору стратегії виживання крите­рієм доцільності є показники, що відображають здатність підприємств до збереження своїх позицій у галузі, можливість здійснювати вироб­ничий процес, забезпечувати платоспроможність. Стратегічними аль­тернативами виступають: зміна стратегії маркетингу, зміна товарної політики, жорстка економія всіх видів ресурсів, удосконалення систе­ми управління [3].

Критеріями для вибору стратегії стабілізації є закріплення пози­тивних зрушень у динаміці таких показників, як доход від продажу, доход від активів, доход від акцій, а стратегічні альтернативи поляга­ють у розширенні ринку продажу, збільшенні використання основних фондів і трудових ресурсів, скороченні адміністративних витрат [3].

Стратегія зростання характеризується збільшенням темпів вико­ристання власної виробничої бази, розробкою нових товарів, техноло­гій, розширенням ринків збуту, зростанням активів підприємства, за­безпеченням конкурентних переваг [4].

На будівельних підприємствах для досягнення довгострокових цілей пропонується використати стратегію зростання. Тим більше, що підгрунтям для цього, з одного боку, є те, що на державному рівні створена законодавча база, яка повинна сприяти пожвавленню цієї галузі в майбутньому, а з іншого - за висловлюванням Д.Аакера, зрос­тання забезпечує життєздатність підприємства [4].

На сучасному етапі доцільно застосувати стратегію стабілізації з таких причин: у 2005 р. на всіх будівельних підприємствах намітилося збільшення обсягів підрядних робіт, на трьох підприємствах у цьому році порівняно з минулим роком підвищилися обсяги інвестованого капіталу. Стратегія стабілізації полягає в тому, що зусилля керівництва слід спрямувати саме на закріплення темпів зростання співвідношення доходу й витрат, зменшення питомої ваги дебіторської заборгованості в оборотних активах, скорочення рівня матеріальних запасів, а також забезпечення оптимального співвідношення оборотних і необоротних активів.

Таким чином, розроблена схема формування стратегії підприємс­тва та конкретних цілей, враховуючи головну мету підприємницької діяльності, передбачає систематичний контроль за відхиленням від поставлених цілей, а також можливість коригування стратегії і форму­вання нових цілей залежно від зміни зовнішніх факторів і досягнутих результатів діяльності підприємства.

1. Шумпетер Й. Теория экономического развития: Пер. с нем. - М.: Прогресс, 1982.

 

-   455 с.

2. Бланк И.А. Управление использованием капитала. - К.: Ника-Центр, 2002.­656 с.

3. Герасимчук В.Г. Стратегічне управління підприємством: Графічне моделювання.

-   К.: КНЕУ, 2000. - 360 с.

4. Аакер Д. А. Стратегическое рыночное управление: Пер. с англ. - СПб.: Питер,

2002. - 544 с.

Отримано 22.03.2006

Страницы:
1 


Похожие статьи

К А Мамонов, Н В Мамонова - Проблеми вибору стратегії та формування цілей діяльності будівельних підприємств