Є Ю Гайко - Ризики інвестування в концесійні проекти - страница 1

Страницы:
1 

дисконтований дохід є позитивним, внутрішня норма прибутковості значно перевищує банківські відсотки за вкладами.

І.Василик Д.О. Оцінка ефективності інвестиційних проектів // Фінанси України. -2005. - № 4. - С.29-31.

2.Кабанов А., Нейєрбург В., Драчук Ю. Про систематизацію методичних підходів до оцінки економічної ефективності інновацій у промисловому виробництві // Економіка України. - 2005. - № 9. - С.70-73.

3.Федоренко В., Мажуга О. Інвестиційне кредитування та кількісна оцінка ризику реалізації проекту // Економіка України. - 2005. - № 12. - С.34-37.

4.Чемодуров О. Зовнішні джерела фінансування модернізації українських підпри­ємств // Економіка України. - 2005. - № 9. - С.54-57.

Отримано 28.11.2006

 

УДК 332.146 : 338.49 Є.Ю.ГАЙКО

Харківська національна академія міського господарства

РИЗИКИ ІНВЕСТУВАННЯ В КОНЦЕСІЙНІ ПРОЕКТИ

Наводиться інформація про ризики, які спіткають концесіонерів та інвесторів у сфері міської інфраструктури. Розглянуто три групи ризиків: політичні, макроекономічні та ризики проекту. Запропоновано схему класифікації концесійних ризиків.

Останнім часом спостерігається зростаюча зацікавленість приват­ного сектора в інвестуванні в комунальну інфраструктуру. З одного боку, це пояснюється державною політикою, спрямованою на підви­щення участі приватного сектору в наданні комунальних послуг, а з іншого - інвестори починають розуміти, що ця галузь є перспектив­ною щодо довгострокових капіталовкладень. Концесійні проекти на­дають інвесторам можливість отримувати норму прибутку з інвести­цій. Але разом з цією можливістю з'являється загроза невизначеності та ризику.

В роботах, присвячених концесійним відносинам [1-3], висвітлені головним чином загальні питання державно-приватного партнерства, але детально не розглядаються ризики концесійних проектів. Лише в статті [4] було зроблено спробу зробити систематизацію ризиків інвес­тування в комунальне господарство, а в публікації [5] зроблено акцент на ризики для іноземних інвесторів. Більше інформації про ризико-вість концесійних інфраструктурних проектів міститься в публікаціях іноземних авторів [6-8].

Концесійні проекти мають багато учасників, комплексну систему фінансування та складну організаційну структуру, а також підпадають під значний вплив політичного та ринкового оточення. Згідно теорії ризик-менеджменту, ризики, які супроводжують інвестиційний проект,повинні бути класифіковані, визначені та оцінені. Ця задача є більш складною через взаємозв' язок факторів ризику, який значно впливає на результати оцінки ризиків. Аналізуючи публікації зарубіжних і віт­чизняних вчених, можна згрупувати всі ризики концесійних проектів у три групи: ризики країни, макроекономічні ризики, ризики проекту.

Ризики країни (політичне оточення). Проекти як в розвинених країнах так і в тих, що розвиваються можуть спіткати зміни у складі уряду, нове законодавство і навіть політичні перевороти. Спеціалісти Світового Банку вказують на наступні ризики для інвесторів [7]:

1.    Політична нестабільність. Питання політичної надійності ма­ють дуже велике значення для муніципальних проектів. Усі рівні влади - центральна, обласна, місцева - мають свій виборчий цикл, який несе можливість зміни політичного лідерства на будь-якому рівні. Це може досить суттєво вплинути на реалізацію проекту.

2.    Зміни в законодавстві.

3.    Неузгодженість та конфлікти між гілками влади. Керівництво держави, як правило, прагне поєднувати інтереси численних зацікав­лених груп, які мають різну мотивацію та амбіції. Доволі часто значні розбіжності в поглядах на приватне керівництво комунальними служ­бами виникають між центральною владою та галузевими міністерст­вами та відомствами. Міжнародний досвід свідчить, що, наприклад, Міністерство економіки або фінансів країни позитивно ставиться до участі приватного капіталу в інфраструктурних проектах. Вони роз­глядають залучення приватного сектору як інструмент зменшення бю­джетного навантаження, підвищення валютного резерву, забезпечення конкурентоспроможності економіки шляхом вливання нового капіталу та управлінських навичок. На іншому боці знаходяться галузеві відом­ства, які відповідальні за надання послуг. Вони розглядають вторгнен­ня приватного капіталу як загрозу їх монопольному становищу на рин­ку комунальних послуг та обмеження контролю в цій сфері. Навіть якщо якесь підприємство надається приватному інвестору, відповідні державні відомства зберігають жорсткий контроль діяльності цього підприємства.

Непрозора процедура тендерних торгів. Досить часто надання об' єктів в концесію відбувається методом безпосередніх прямих пере­говорів з єдиним інвестором, який обирається заздалегідь. Таким чи­ном адміністративна влада та інвестор прагнуть запобігти критики з боку громадськості, яка обов' язково виникає при публічному обгово­ренні. Але навіть впровадження відкритих тендерних торгів не є пана­цеєю проти негараздів в інвестиційному процесі. Це забезпечує прозо­рість, але ще не надає інвестору гарантій. У багатьох випадках скла­даються такі тендерні умови та правила, які залишають білі плями для вільної інтерпретації умов.

5.    Корупція.

6.    Можливість скасування угоди, укладеної з попереднім урядом. Інвестори, які виходять на міжнародний ринок, знають, що в багатьох країнах треба залучити на свій бік впливових «бізнес-партнерів», щоб мати можливість виграти концесійний конкурс.

7.    Складність дозвільних процедур.

До цієї групи ризиків також часто включають форс-мажорні об­ставини, культурні розбіжності, вимоги природоохоронного законо­давства, громадські незадоволення та протести проти приватних прое­ктів.

Англійські автори Уолкер і Сміт (Walker, Smith) радять інвесто­рам чотири попереджувальні міри, щоб запобігти політичних ризиків [6]. По -перше, концесійна угода повинна складатися таким чином, щоб збільшити повноваження інвестора щодо проекту протягом певного періоду. Це до якоїсь міри захистить інвестора від можливого розі­рвання угоди з боку держави в умовах нестабільності. По-друге, кон­сорціум інвесторів повинен складатися з різноманітних іноземних компаній. Це створить певний тиск на уряд приймаючої країни, яка в разі експропріації об' єкту значно знизить свій рівень інвестиційної привабливості на міжнародній арені. По-третє, страхові заходи пови­нні впроваджуватися через міжнародні агенції, такі як, наприклад, Сві­товий Банк. Четвертий попереджувальний захід полягає в тому, щоб залучати фінансування проекту державою для покриття ризиків, які не страхуються.

Макроекономічні ризики. Впродовж операційної стадії існування проекту інфраструктурний об' єкт повинен приносити дохід, достатній для покриття витрат та кредитів, а також забезпечувати розумну норму прибутку. На обсяг доходу, який буде приносити проект протягом операційної фази, впливають такі фактори:

1.    Інфляція і норма прибутку.

2.    Коливання валютних курсів.

3.    Зміни в ринковому попиті.

4.    Кваліфіковані людські ресурси.

5.    Конкуренція на ринку.

6.    Циклічний спад в економіці.

7.    Термін концесії.

8.    Тарифи та оплата споживачів.

Інфляція та курси валют - найбільш розповсюджені ризики, які впливають на життєздатність міжнародних концесійних проектів. Дов­гострокова природа концесійного інвестування ускладнює передба­чення цих економічних факторів. Зазвичай, для захисту інвесторів від валютних коливань уряди країн, що розвиваються, надають гарантії, що платежі будуть виплачуватися в твердій валюті. Приймаюча країна повинна також забезпечити інвестору норму прибутку. Наприклад, в Малайзії, уряд гарантував концесіонерам повернення вкладених кош­тів встановивши норму прибутку на рівні 20%. Існує широкий спектр заходів, через які держава може сприяти впровадженню приватних проектів. Ступінь державного втручання буде залежати від сили ризи-кових факторів, а також від зацікавленості приймаючої країни в коме­рційній життєздатності проекту. Найбільш загальні методи державної підтримки наступні [8]:

       гарантії стабільності валютного курсу. Держава має широкий вибір такої підтримки - від повної гарантії будь-якого коливання об­мінного курсу до забезпечення платоспроможності та конвертування вітчизняної грошової одиниці;

       гарантії повернення капіталу. Уряд країни також може сприя­ти інвестору шляхом встановлення мінімальної норми повернення ка­піталу. Цей захід може бути як загальним, так і спрямованим проти якогось конкретного виду ризику, що детально обумовлюється в кон­цесійній угоді;

       гранти, державні займи або інша участь в інвестуванні. Центральні органи влади або місцеві адміністрації можуть безпосеред­ньо вкладати кошти в проект. Такий метод впроваджується там, де без державної підтримки проект не зможе бути комерційно виправданий;

       подовження строку концесії. Багато країн застосовували цю практику для подовження періоду повернення інвестицій у разі впливу непередбачуваних обставин на дохідний потік проекту;

       гарантії проти змін у законодавстві. Загальноприйнятий пункт в концесійних угодах, який захищає концесіонера від змін у законо­давстві, адміністративних та регуляторних актах, які можуть суттєво вплинути на діяльність концесійного об'єкту. Держава або анулює такі зміни для концесіонера, або компенсує йому додаткові витрати, пов' язані з ними.

Ризики проекту. Головна причина труднощів в реалізації конце­сійних проектів - це їхня складна структура. Не дивно, що впрова­дження проектів стикається з багатьма чинниками ризику. Найбільш загальні камені спотикання на шляху інвесторів наступні:

1. Джерела фінансування проекту. Фінансова структура концесій­ного проекту звичайно складається з багатьох організацій, які є фінан­совим джерелом проекту. Компанія-концесіонер може розглядати різ­номанітні варіанти фінансування проекту, а саме: акціонування (зви­чайні акції), допоміжні фінансові інструменти (привілейовані акції та їх різновиди, облігації займу та ін.), позики (кредити комерційних бан­ків, кредити міжнародних організацій, експортні кредити, публічні облігації і т.п.). Завдяки високому ступеню ризику концесійних проек­тів, кредити мають або обмеження певною сумою, або видаються під достатньо високу відсоткову ставку. До того ж, відсутність ринку вен­чурного капіталу в країнах, які розвиваються, не дозволяє концесіоне­ру скористатися прийнятною відсотковою ставкою, під яку звичайно пропонується ризиковий капітал. Щоб залучити всі необхідні кошти з багатьох фінансових інститутів, концесіонер повинен переконати кре­диторів, що проект здатен генерувати прибуток, і що кредит та відсот­ки будуть повертатися вчасно. З цією метою може бути залучений уряд країни або міжнародна організація у якості гаранта кредиту. Як­що концесіонеру не вдасться здобути такі гарантії, то вважається, що ризики проекту автоматично перекладаються на кредиторів через не­спроможність концесіонера вчасно погашати заборгованість [5].

2.  Організаційна структура. Для вдалого впровадження концесій­ного проекту потрібно збудувати (реконструювати) об' єкт, забезпечи­ти управління та експлуатацію і організувати фінансування. Тому ор­ганізаційна структура концесійного проекту складна і включає багато учасників. Кожен з учасників проекту може бути зв'язаний додатко­вими договірними відносинами наступного рівня (субпідряд). У ре­зультаті для такої комплексної структури потрібне ефективне управ­ління.

3.  Затримка будівництва та перевищення коштів. Протягом буді­вельної фази концесійного проекту майже завжди виникають неперед-бачувані умови на будівельному майданчику, які призводять до затри­мки завершення об' єкту. Відповідальність за цей вид ризику поклада­ється на концесіонера, який взяв на себе зобов'язання щодо завершен­ня будівництва перед державним органом влади. Тому він повинен мати ефективній план, який буде передбачати резерв часу та грошей, щоб взяти до уваги наступні обставини: а) зміни в проекті будівницт­ва; б) несприятливі погодні умови; в) матеріальне забезпечення; г) продуктивність обладнання та трудових ресурсів; д) відповідність тех­нічних стандартів і норм забудовника та приймаючої країни; ж) склад­нощі при запуску об' єкта.

Управління та експлуатація. На початку експлуатації об'єкту компанія-концесіонер повинна переконатися, що всі технічні пристрої здатні виконувати потрібні функції, і що обладнання вірно спроекто­ване та змонтоване. Крім цього, необхідно перевірити якість облад­нання, провести навчання персоналу, забезпечити якість продукції або послуг, що виробляються. Протягом експлуатаційної фази треба по­стійно відстежувати дохідність проекту, яка повинна покривати пото­чні витрати, експлуатаційні видатки, сплату кредитів та приносити очікуваний прибуток інвесторам. Компанія-оператор також повинна бути готовою до втручання відповідних державних регулюючих орга­нів у діяльність об' єкту.

Всі три групи ризиків не існують ізольовано один від одного, а мають взаємний зв'язок і вплив. Схему ризиків концесійного проекту наведено на рисунку.


 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

tut

Рівень 3: Проект

Джерела фінансування Організаційна структура Затримка будівництва та переви­щення коштів Неефективний менеджмент Управління та експлуатація Недосконалий проект будівництва Захист інтелектуальної власності Незадовільний контроль якості

Структура ризиків концесійного проекту Така структура, на наш погляд, є найбільш зручною, оскільки всіризики згруповано в три великі розділи. Це полегшує завдання аналі­тикам щодо оцінки ризиків та надання порад щодо їх запобігання.

Таким чином, концесійні проекти мають специфічні ризики, які відрізняються від загальних ризиків інвестування. Розрізняють три групи ризиків: політичні, макроекономічні, ризики проекту. Встанов­лено, що для запобігання політичним і макроекономічним ризикам використовуються різноманітні інструменти, серед яких найважливішу роль відіграє підтримка та гарантії приймаючої країни. В той же час ризики проекту цілком залежать від дій концесіонера. Наведена схема ризиків полегшує завдання класифікації і аналізу ризиків для прийнят­тя рішення щодо інвестиційного проекту за умов концесії.

1.Сосна С. А. Концессионные соглашения: теория и практика. - М.: Нестор Ака­демик Паблишерс, 2002. - 256 с.

2.Материалы конференции «Концессия. Договор государства и бизнеса: преиму­щества и риски». - Москва, ноябрь 2003 г.

3 .Свистунов П. Концессионный механизм привлечения инвестиций в предприятия городской инженерной инфраструктуры // Бюллетень «Жилье, недвижимость, комму­нальное хозяйство». - март 1999 г. - www.urbaneconomics.ru.

4.Матусевич Р., Силаев С. Семь раз отмерь, один раз отрежь. Риски внебюджетно­го финансирования в коммунальную инфраструктуру // Коммунальный комплекс Рос­сии. - 28 сентября 2004г. - www.urbaneconomics.ru.

5.Кульнєва Г.М., Кучер Т.В. Типологія та аналіз ризиків іноземного інвестування // Держава та регіони. Сер.: Економіка та підприємництво. - 2002. - №2. - С. 182-186.

6.Walker, C. and Smith, A.J.Privatised infrastructure: the BOT approach. - London: Thomas Telford.

7.Haarmeyer D., Mody A. Financing Water and Sanitation Projects - The Unique Risks // Public policy for the private sector. - 1998. - vol.#151. - www.worldbank.org.

8.Burns P., Estache A. Infrastructure Concessions, Information Flows, and Regulatory Risk // Public policy for the private sector. - 1999. - vol.#203. - www.worldbank.org.

Отримано 18.01.2007

 

УДК 330.131.7 К.О.ПОПКОВА

Харківський національний автомобільно-дорожній університет

ОБҐРУНТУВАННЯ ВИБОРУ МЕТОДУ ОЦІНКИ РИЗИКІВ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Пропонується механізм вибору методів оцінки ризиків, який дозволяє врахувати особливості інвестування: інвестиційний клімат, умови здійснення інвестиційної діяль­ності, пріоритети інвестора тощо.

На практиці для оцінки ризиків інвестиційної діяльності застосо­вують безліч методів: економіко-статистичний, експертний, аналого­вий і комплексний (економіко-математичне моделювання). Однак ко­жен з методів має певні переваги і недоліки щодо застосування.

Страницы:
1 


Похожие статьи

Є Ю Гайко - Комплексна методика оцінки економічної ефективності концесійних проектів у сфері комунальної інфраструктури

Є Ю Гайко - Ризики інвестування в концесійні проекти

Є Ю Гайко - Комплексна методика оцінки економічної ефективності концесійних проектів у сфері комунальної інфраструктури