Г І Кизилов - Проблеми реалізації методів нейтралізації підприємницького ризику на будівельних підприємствах - страница 1

Страницы:
1 

стоимости рисков», а к их оптимизации с точки зрения максимизации результата от реализации инновационного проекта (то есть достиже­ния максимального эффекта, выраженного в сопоставлении размера увеличения стоимости бизнеса и затрат на «риск-менеджмент»). При этом не следует забывать и об ограничивающих факторах, лимити­рующих затраты на инновационную деятельность на конкретном предприятии, а также соответствии инновационного потенциала пред­приятия с выбранным инновационным проектом.

Таким образом, при оценке экономической эффективности инно­вационных проектов возникает необходимость в построении системы управления рисками, которая учитывала бы все вышеизложенные фак­торы и направления. Это позволит комплексно оценивать степень рис­ка инновационных проектов, что в конечном результате повысит эко­номическую эффективность деятельности предприятий.

1.Гранатуров В.М. Экономический риск: сущность, методы измерения, пути сни­жения. - М.: Дело и Сервис, 1999. - 112 с.

2.Агафонова И. П. Построение эффективной системы риск-менеджмента на пред­приятии при реализации инновационного проекта // Менеджмент в России и за рубежом. - 2003. - №4. - С.102-112.

3.Голубков Е. П. Системный анализ как методологическая основа принятия реше­ний // Менеджмент в России и за рубежом. - 2003. - №4. - С.130-144.

Получено 25.01.2005

 

УДК 338.45 : 69 Г.І.КИЗИЛОВ, канд. екон. наук

Харківська національна академія міського господарства

ПРОБЛЕМИ РЕАЛІЗАЦІЇ МЕТОДІВ НЕЙТРАЛІЗАЦІЇ ПІДПРИЄМНИЦЬКОГО РИЗИКУ НА БУДІВЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ

Досліджується проблема нейтралізації підприємницького ризику в країнах з роз­виненою ринковою економікою. Визначаються чинники, які стримують впровадження поширених в Західних країнах методів нейтралізації ризиків на будівельних підприємст­вах України.

Вибір шляхів зменшення підприємницького ризику залежить від того, наскільки вектор розвитку підприємства відповідає його головній меті і орієнтирам збереження свого статусу у зовнішньому середовищі. Проблеми, що супроводжують трансформаційні процеси економіки України, обумовлюють проблеми нейтралізації підприємницьких ри­зиків взагалі і, зокрема, на будівельних підприємствах.

Вибір шляхів скорочення ризику залежить від багатьох факторів: розвиненої мережі страхових компаній, рівня ризику, співвідношеннядодаткових витрат на заходи щодо зниження і фінансових можливос­тей підприємства, розвиненої мережі товарних бірж, платоспроможно­сті замовників, кваліфікації і компетентності кадрів. Загальні проблеми і область застосування методів нейтралізації ризиків знайшли широке відображення в працях відомих науковців, а саме: Е.Боді, Р.Мертона, Є.Брігхема, В.В.Вітлінського [1-3] та ін.

За ствердженням відомих американських учених Р. Мертона і Е. Боді, існують чотири основні способи управління ризиком, що при­водять до його зменшення: уникнення ризику, попередження втрат, прийняття ризику на себе, перенесення ризику [1].

Значна роль відводиться страхуванню ризиків. Проте досліджен­ня показали, що на будівельних підприємствах на України цей засіб є обмеженим. Якщо в розвинених країнах є нормою страхування най­більш небезпечних ризиків, пов'язаних з підприємницькою діяльністю, в Україні існує інше явище: при надто високій ймовірності страхової події страховиками такі ризики взагалі не приймаються. Витрати на страхування підприємств у розвинутих країнах варіюють від 1 до 20% обсягу щорічних продаж залежно від галузі, місцезнаходження фірми тощо [3]. В Україні при визначенні ціни вартості будівництва Держав­ними Будівельними Нормами передбачається можливість включення до зведеного кошторисного розрахунку коштів на страхування ризиків не більше двох відсотків від підсумку (за розділами 1-12). Водночас страховики встановлюють високі страхові тарифи на кредитне й інвес­тиційне страхування, а також страхування будівельно-монтажних ро­біт. Відомий англійський економіст А.Маршалл - представник неокла­сичної теорії підприємницького ризику ще на початку минулого сто­ліття писав, що за прийняття на себе ризиків навіть у звичайних умо­вах страховики назначають більшу ціну, ніж міг би дорівнювати екві­валент втрат [6].

Проведені дослідження показали, що оскільки на більшості буді­вельних підприємств до 2003 р. спостерігалось зростання рівня опера­ційних витрат до чистого доходу, то додаткові витрати на страхування ризиків, пов' язаних з підприємницькою діяльністю, призвели б до по­яви збитків на одних підприємствах і зростання їх величини - на ін­ших. Це є також однією з причин, чому більшість будівельних підпри­ємств взагалі не здійснювали страхування підприємницьких ризиків за останні роки ринкових перетворень.

По ризиках, страхування яких передбачено контрактом і покладе­но на підрядника, копії страхових полісів повинні передаватися замов­никами для відшкодування вартості страхування. Проте, як правило, замовники, маючи власні фінансові проблеми, не погоджуються братина себе витрати за добровільним страхуванням. Підрядники за відсут­ністю пропозицій (замовлень) вимушені укладати контракти без умов про страхування ризиків, пов' язаних з підприємницькою діяльністю. Слід зазначити, що в зарубіжній практиці здійснюється повне страху­вання інвестиційних проектів. Вартість проекту за рахунок резерву­вання коштів на форс-мажор може збільшуватись на 7-12% [4].

Використання іншого методу перенесення ризиків - розподілу їх між учасниками також ускладнюється проблемами трансформаційних процесів в Україні і особливостями їх перебігу в будівельній галузі. Наприклад, хеджування дозволило б обмежити ризики, пов' язані з не­сприятливими змінами цін на матеріальні ресурси, із застосуванням ф' ючерсних контрактів. Проте для цього необхідні відповідні умови, які поки що відсутні: розвинена мережа товарних бірж, знання і досві­дченість суб' єктів господарювання з сучасних методів управління ри­зиками.

Висока ймовірність неплатоспроможності замовників обмежує також укладання договорів факторингу з банками чи іншими кредит­ними організаціями на передачу кредитних ризиків. Предметом таких угод могла б бути купівля у підприємства фактором-посередником дебіторської заборгованості і виплати йому протягом двох-трьох днів авансу до 80% заборгованості за плату у вигляді процентної ставки за кредит і комісійних.

Дослідження договірних відносин показало, що будівельні під­приємства також недостатньо користуються таким засобом, як розпо­діл ризиків при укладанні контрактів, хоча для цього є нормативне забезпечення. В Україні вже створена правова основа для перекладан­ня частини ризиків підрядного підприємства на замовника. Так, Зако­ном України від 06.04.2000 р. "Про майнову відповідальність за пору­шення умов договору підряду (контракту) про виконання робіт на бу­дівництві об'єктів", що набрав чинності з 1 січня 2001 р., встановлено майнову відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору підряду та граничні строки оплати контрактів замовни­ком. Проте механізм стягнення фінансових санкцій за правилами на­званого Закону практично не реалізується. Діє старий неформальний порядок "взаємоамністії". Тому на балансі підрядників значна частина дебіторської заборгованості має строк понад 12 місяців.

Більш поширеним засобом зменшення ризику будівельних під­приємств є передача ризику замовнику при укладанні контрактів на виконання підрядних робіт з матеріалів замовника. У такому разі під­рядник відповідає тільки за нецільове використання цих матеріалів. Відповідно до ст.339 Цивільного кодексу України ризик випадковоїзагибелі або випадкового псування матеріалів несе сторона, що надала матеріали. Проте далеко не всі замовники погоджуються на ці умови.

Можливість використання такого способу як розподіл ризиків між незалежними об' єктами інвестування, який досить поширений в країнах з розвиненою ринковою економікою, в умовах конкурентного середовища України обмежена. Це стосується диверсифікації і покуп­ців (замовників), і постачальників, і програм інвестування.

Досвід західних країн показує, що у розширенні альтернативних джерел інвестування будівництва важливу роль відіграють програми державної підтримки приватних інвестицій. Це також підтверджує експеримент, що здійснюється у житловому будівництві на базі холді-нгової компанії "Київміськбуд". Визнано, що дійовим варіантом інвес­тування є участь банків у капіталі будівельних корпорацій. Окрім цьо­го в Україні на державному рівні здійснюється стимулювання інозем­них інвестицій, що підтверджується прийняттям відповідних законів для деяких регіонів. Наприклад, Законом України "Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на території м. Харкова" встановлені податкові й митні пільги у випадку реалізації проектів із залучених іноземних інвестицій у будівництві на 700 тис. доларів. Проте підпри­ємства недостатньо використовують нові можливості внаслідок інер-ційності мислення і недостатності знань. Ширше могла б застосовува­тись диверсифікація підприємницької діяльності - використання аль­тернативних можливостей одержання доходу від різних видів діяльно­сті. Для цього з боку управлінського персоналу необхідні переконання і зацікавленість у впровадженні нової системи управління, орієнтова­ної на досвід країн з ринковою економікою.

Значні фінансові ризики супроводжують будівельні підприємства при укладанні контрактів з неплатоспроможними замовниками. Укорі-нилась практика безпроцентного кредитування замовників. Відомий американський фінансист Є.Брігхем називає типовою ситуацією, коли дебіторська заборгованість складає майже 25% активів [2]. Проте на досліджуваних будівельних підприємствах м. Харкова у 2000-2003 рр. її найменша частина дорівнювала 42%, а найбільша - 60%. Це свід­чить, що вони мають високу ймовірність втрати власних обігових кош­тів внаслідок несвоєчасної сплати рахунків дебіторами. Підприємства продовжують практику виконання будівельних робіт в кредит з надією підвищити свій рівень продажу робіт. Слід зазначити, що неконтро-льоване нарощування дебіторської заборгованості загрожує підприєм­ствам банкрутством. Заморожуючи свої власні обігові кошти у дебі­торську заборгованість, вони змушені накопичувати кредиторську за­боргованість постачальникам, за розрахунками з бюджетами і цільо­вими фондами і, навіть, із заробітної плати працівникам. За останні роки кредиторська заборгованість на усіх підприємствах перевищувала дебіторську на фоні відсутності власних обігових коштів або наявності їх обсягів нижче критичного значення. Пояснюючи мотиви підприєм­ницької поведінки в подібних ситуаціях, А.Маршалл писав: "Проблема в том, что если он немедленно прекратит дело, он потеряет все, при­надлежащее ему самому, но, если он продолжит спекулятивное дело ... всякая возможная прибыль достанется ему самому [6]".

На практиці управлінські рішення ґрунтуються на інтуїції керів­ників. Якісне прогнозування на підставі сучасних методів допомогло б визначити можливий стан зовнішнього середовища, шляхи і відпові­дні їм імовірності досягнення цілей підприємства. Слабкою ланкою є призупинення системи підвищення кваліфікації управлінських кадрів, що призвело до некваліфікованості і неготовності вирішувати пробле­ми, пов' язані з ринковими перетвореннями. Обґрунтування управлін­ських рішень в нових умовах вимагає вірогідних прогнозів динаміки зовнішніх факторів і їх впливу на економічні процеси підприємства.

Оскільки реалізація методів скорочення підприємницьких ризиків на будівельних підприємствах наштовхується на досить складні для самостійного вирішення ними проблеми, то на сучасному етапі ринко­вих перетворень потрібно здійснювати хоча б самострахування. Проте відомо, що джерелом відшкодування втрат від настання несприятливої події є прибуток. Для збиткових підприємств, самострахування прак­тично неможливе.

Дослідження показали, що наслідки економічного характеру від надмірного підприємницького ризику можуть посилюватись ще і роз­повсюдженням порушень етичних норм: безвідповідальністю, нечесні­стю і т. п. [5,6].

Таким чином, узагальнення досвіду діяльності будівельних під­приємств в сучасних умовах ринкових перетворень дозволяє зробити висновок, що використання поширених у західних країнах методів нейтралізації підприємницьких ризиків стримується як зовнішніми, так і внутрішніми чинниками:

-       інвестиційною політикою держави;

-       нерозвиненістю ринкових інститутів: фондових, товарних бірж, страхових компаній;

-       інерційністю мислення управлінського персоналу підпри­ємств, неготовністю до стрімкого перебігу змін;

-       некваліфікованістю, недосвідченістю управлінського персо­налу підприємств;

-  нечесністю окремих підприємців.

1.Боди Э., Мертон Р. Финансы: Пер. с англ. - М.: Изд. дом «Вильямс», 2000. -

292 с.

2.Брігхем Є. Основи фінансового менеджменту: Пер. с англ. - К.: Молодь, 1997. -

1000 с.

3.Вітлінський В.В., Наконечний С.І. Ризик у менеджменті. - К.: ТОВ "Борисфен-М", 1996. - 336 с.

4.Грачева М.В. Анализ проектных рисков. - М: ЗАО «Финстатинформ», 1999.­216 с.

5.Кизилов Г.І. Розпізнавання чинників підвищеного ризику // Коммунальное хо­зяйство городов: Науч.-техн. сб. Вып.28. Серия: Экономические науки. - К.: Техніка, 2001. - C.124-128.

6.Маршалл А. Принципы экономической науки. Т.ІІ: Пер. с англ. - М.: Издатель­ская группа «Прогресс», 1993. - 310 с.

Отримано 21.12.2004

 

УДК 338.585 : 330.142.211

О. Д.ОВСІЙ, О.В.ЗЕРНЮК, канд. техн. наук

Полтавський національний технічний університет ім. Юрія Кондратюка

РОЗРАХУНОК ЕКСПЛУАТАЦІЙНИХ ВИТРАТ НА КАПІТАЛЬНИЙ РЕМОНТ КОНСТРУКЦІЇ (ЕЛЕМЕНТА СИСТЕМИ) БУДІВЛІ ЧИ СПОРУДИ

Пропонується метод розрахунку експлуатаційних витрат на капітальний ремонт конструкції (елемента системи) будівлі чи споруди за їх нормативний або експлуатацій­ний періоди. Також за допомогою методу можна вирахувати експлуатаційні витрати на капітальний ремонт конструкції (елемента) в будь-який період їх експлуатації.

Як відмічає академік Б. Є. Патон [1], нині значно зросла частка конструкцій, споруд та обладнання, що відпрацювали свій норматив­ний термін. Відсоток спрацьованих обладнання та машин у вітчизня­ній промисловості перевищує 52%. Також в Україні на об'єктах базо­вих галузей експлуатується понад 35 млн. т несучих металевих конс­трукцій і понад 250 млн. м3 залізобетонних конструкцій, значна части­на яких вичерпала свій ресурс.

Для оцінки ресурсу та безпеки експлуатації конструкцій та буді­вель необхідно виконати кваліфіковані обстеження та оцінку ступеня їх ушкодження, які мають бути основою для прогнозування залишко­вого ресурсу та розробки заходів щодо подовження терміну їх безава­рійної роботи. Але на сьогодні відсутня необхідна нормативно-технічна база для оцінки та прогнозування залишкового ресурсу об'єктів, які відпрацювали свій розрахунковий термін або відпрацю­ють його в найближчому майбутньому.

На 2002 р. в Україні житловий фонд складав загальну площу

Страницы:
1 


Похожие статьи

Г І Кизилов - Розпізнавання чинників підвищеного ризику

Г І Кизилов - Проблеми привабливості інвестиційного клімату в україні

Г І Кизилов - Проблеми реалізації методів нейтралізації підприємницького ризику на будівельних підприємствах

Г І Кизилов - Оцінка рівня несистематичного ризику зростання операційних витрат на будівельних підприємствах

Г І Кизилов - Проблеми реалізації методів нейтралізації підприємницького ризику на будівельних підприємствах