І М Горбань, І В Шидловський, О С Гнатина - Пропозиціїдо третього видання червоної книги україни птахи - страница 1

Страницы:
1  2  3 

УДК 598.20 (477.8)

 

ПРОПОЗИЦІЇДО ТРЕТЬОГО ВИДАННЯ ЧЕРВОНОЇ КНИГИ УКРАЇНИ: ПТАХИ

 

І. М. Горбань, І. В. Шидловський, О. С. Гнатина, Н. А. Пісулінська1, М. А. Сеник

Львівський національний університет імені Івана Франка вул. Грушевського, 4, Львів 79005, Україна

Фізико-механічнийінститут НАН України, вул. Стрийська, 5а, Львів 79053, Україна

e-mail: zoomus@franko.lviv.ua

 

На основі аналізу змін чисельності й ареалів у низки видів гніздових птахів, по­пуляційні тренди яких зазнають значних коливань протягом останнього десятиліт­тя, обґрунтовані пропозиції щодо внесення нових видів до третього видання Чер­воної книги України. Для окремих із них підтверджено необхідність збереження їх­нього охоронного статусу у Червоній книзі України.

Ключовіслова: Червона книга України, рекомендовані види, охорона орніто­фауни.

Червону книгу України розглядають як юридичний документ, у якому містяться узагальнені відомості про сучасний стан рідкісних, зникаючих, а подекуди й зниклих видів тварин і рослин. Згідно із Законом України „Про Червону книгу", цей державний акт оновлюється раз на 10 років, що зумовлено змінами в природних екосистемах унаслідок впливу людини. Попереднє, друге видання національної Червоної книги побачило світ у 1994 р. [45], а третє готується до друку вже понад 15 років. За цей час у багатьох видів тварин і рослин скоротилася чисельність, зменшилася щіль­ність репродуктивних популяцій, зазнали антропогенного перетворення й фрагмен­тації їх оселища та біотопи. Деякі види набули нового статусу або опинилися на межі зникнення на значних територіях. Збереження таких тварин можливе тільки шляхом введення певних правил охорони або обмежень, які здатні стримувати тиск негатив­них чинників на популяції і через створення нових природоохоронних територій. За період незалежності України площа природно-заповідного фонду (ПЗФ) зросла більш ніж удвічі. Сьогодні до його складу входять понад 7 200 територій і об'єктів, загальною площею 2,8 млн га, що становить близько 4,0% території держави. Це, зокрема: 17 природних і 4 біосферних заповідники, 19 національних природних пар­ків, 45 регіональних ландшафтних парків, 3 078 пам'яток природи, 2729 заказників, 616 ботанічних і зоологічних садів, дендропарків і парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, 793 заповідних урочища.

До запропонованого нами списку ввійшли види, які протягом короткого періо­ду (близько десятиліття) скоротили популяції на 25-50%, а також різко скоротили
говій смузі з навколоводною рослинністю, неподалік плеса. Рідше влаштовує гніз­да на острівцях, на плаваючих посеред води рештках відмерлої рослинності, ста­рих заломах очерету. В кладці від 6 до 14 яєць сірувато-жовтого забарвлення. При втраті кладки може гніздитися повторно. Самка насиджує кладку протягом 26-28 днів, молоді піднімаються на крило на 45-55-й день.

Для виду характерні міграції на відносно постійні місця линяння. Самці покида­ють гніздові території у червні і концентруються на великих зарослих болотяною рос­линністю водоймах, розміщених на значній відстані і часто північніше від місць гнізду­вання. Самки залишаються линяти на територіях гніздування. Такі особливості після-гніздової поведінки (відмічені також у кількох близьких видів черней) сприяють опти­мальному розподілу кормових ресурсів між статевими та віковими групами гніздових угруповань. Зміна оперення на шлюбне розпочинається з вересня, але завершуєть­ся тільки на місцях зимівлі. У самок перше і друге линяння проходять на дві декади пізніше ніж у самців. Молодь починає линяння пізно восени. Осіння міграція триває протягом кінця серпня (можливо стимулюється початком полювання) до першої по­ловини жовтня, але поодинокі особини трапляються навіть у листопаді та грудні.

Характер живлення. Фітофаг, харчується водяними рослинами, найчастіше Chara, Ceratophyllus, Zostera.

Чисельність. Європейська гніздова популяція має південний вектор розподілу чисельності й загалом є незначною (менше 59 тис. пар). Протягом 1990-2000 рр. чи­сельність виду помітно зменшилася в Румунії, Угорщині, Туреччині. За цей час зни­кла гніздова популяція в Болгарії. Найбільші європейські гніздові популяції спостері­гаються в Іспанії (2,5-10 тис. пар), Румунії (500-600 пар), Франції (650-850 пар), Ні­меччині (420-540 пар), Чехії (200-250 пар), Австрії (150-250 пар). Українська гніздо­ва популяція налічує 150-550 пар, хоча в кінці минулого століття у Стенцівсько-Жеб-ріянівських плавнях гніздилося близько 400 пар. У 1998 р. на Азово-Чорноморському узбережжі нараховано 163 пари. Сучасна чисельність зимуючої популяції в Україні становить 2,5-10 тис. особин.

Розмноженняуневолі. Відомості відсутні.

Причини зміни чисельності. В Україні головною загрозою для успішного роз­множення червонодзьобої черні є антропогенний вплив на водно-болотяні угіддя. Зокрема, трансформація гніздових біотопів відбувається шляхом часткової забудо­ви берегів лиманів, створення гідротехнічних споруд у природних комплексах річко­вих дельт, прокладання дамб і транспортних комунікацій, які суттєво впливають на зміну гідрологічного режиму приморських озер та лиманів. Масштабне осушення водно-болотяних угідь, особливо в дельтах річок, призводить до зміни домінуючих рослинних формацій у степовій зоні Азово-Чорноморського узбережжя, що є важли­вою причиною погіршення стану гніздових біотопів. Певної шкоди завдають мислив­ство, рибальство, рекреаційне навантаження, але їх вплив на репродуктивну біоло­гію та розселення черні червонодзьобої в межах України слід вважати нез'ясованим.

Заходи охорони. Основними заходами охорони є регулювання рекреаційного навантаження, мисливства та рибальства на територіях, де концентруються гніз­дові угруповання цих качок. Актуальні природоохоронні заходи як на незаповідних, так і на заповідних територіях, зокрема у Дунайському біосферному заповіднику, Чорноморському та Кримському (Лебедині острови) природних заповідниках, що в першу чергу пов'язані зі збереженням структури природних гніздових біотопів і контролем чисельності хижих ссавців. Охороняється Конвенцією про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування у Європі [23], а такожБоннською конвенцією (Угода про збереження афро-євразійських мігруючих водно-болотних птахів) [40], Законом України „Про тваринний світ".

Пісочник великий Charadrius hiaticula (Linnaeus, 1758). Один з п яти видів роду у фауні України; політипний вид із двома підвидами: Ch. h. hiaticula - гніз­диться в Україні, а Ch. h. tundrae - трапляється лише під час міграцій. Пропоно­ваний статус охорони - рідкісний.

Ареал виду та його поширення. Вид є новим для фауни України, з низькою чисельністю, проживає на крайньому заході свого ареалу і тому легко реагує на турбування, особливо у гніздовий період; може також піддаватися впливові усіх не­гативних чинників, характерних для малих популяцій (конкуренцію з боку інших ви­дів куликів і крячків, вплив хижаків, антропогенний вплив).

Гніздовий ареал пісочника великого простягається від Скандинавії до Чукот­ського півострова й Анадира на сході; на півночі - до арктичного узбережжя, а на південь по узбережжю Балтійського, Північного та Білого морів; між Білим морем і Уральським хребтом до 65 паралелі, до північного узбережжя Охотського моря [31]. Можливо, гніздиться на середземноморському узбережжі. До останнього часу низка дослідників вважали пісочника великого в Україні пролітним і зрідка літую­чим куликом [1, 4, 12-15, 22]. У ХІХ-ХХ століттях був пролітним, хоча В. Дідушиць-кий [51] і А. Дунаєвський з Я. Мархлевським [53] вказували на гніздування виду на Волино-Подільському плато. Проте, за даними Ф. Страутмана [37], ця інформація є непідтвердженою. Нами доведено, що цей вид гніздиться локальними поселен­нями в долині р. Прип'яті в Республіці Білорусь та Україні. У гніздовий період в Україні цей пісочник трапляється, головним чином, в північних областях, що ме­жують з Білоруссю [54]. З 1995 року гніздиться в середній течії р. Прип'ять, на тех­нічних водоймах біля с. Чолгині (Львівська область) та спорадично на пасовищах і в прибережній смузі Шацьких озер [8, 9].

Місце перебування. Обирає ділянки з бідними і низькотравними пасовищами, піщаними косами, дюнами та пляжами, мілководдя технічних водойм (зокрема, у Львівської області).

Особливості біології. Гніздиться у травні - червні. Гнізда будує на землі - голо­му піску (у вигляді ямки), серед розрідженої та пригніченої трави або в старому коров'ячому кізяку. Гніздо без вистилки. Маса дорослих птахів коливається від 62 до 71 г. Розміри дорослих птахів (у мм): самець: довжина крила - 134-140, цівки - 25­29,5, дзьоба - 15,4-17,5; самка: довжина крила - 135-140, хвоста - 64, плюсни -24,5-27,3, дзьоба - 14,1-17,3. Середня кількість яєць у кладці 4. Повні кладки бува­ють у другій половині травня-червні і навіть у липні. Насиджування починається піс­ля знесення останнього яйця і триває 24-26 діб. Пташенята з'являються в кінці трав­ня-червні, липні. Пташенята виводковогоо типу. Статевої зрілості досягають протя­гом першого року життя. Основу раціону становлять дрібні комахи, яких птахи збира­ють у прибережних смугах.

Чисельність. У 1995 р. в трьох різних місцях Західної України протягом гніздо­вого періоду виявлено 4 гнізда та 5 виводків. У 1996 р. на Волині птахи гніздилися поблизу с. Сваловичі та в околицях с. Щедрогір (Любешівський район), а з терито­рії Шацького НПП зникли. На Львівщині у 1996 р. кількість зросла до 7-8 гніздових пар. У 1997 р. в межах гніздових поселень біля с. Сваловичі та с. Чолгині гніздило­ся 6-8 пар пісочників, у 1998 - 10-12+3 та одна пара відмічена протягом усього гніздового періоду біля оз. Світязь (Шацький район, Волинська область), у 1999 -відповідно, 4+7-10 пар, у 2000 - 5+???, у 2001 - 3+7, у 2002 - 2+7, у 2003 - 4+4,у 2004- 2+4, у 2005 - 2-3+6 пар, у 2006 - 1+6. У 2006 р. в долині р. Прип'яті пісоч­ники виявлені на гніздуванні, крім околиць с. Хоцунь і біля сіл Люб'язь (3 пари) і Підкормілля (2 пари). На Львівщині ж через сукцесії, які проходять у заказнику „Чолгинський", кількість гніздових пар у 2006 р. зменшилася до 1-2. Чисельність виду протягом останніх років, у середньому, коливається в межах 9-14 гніздових пар. У Європі цей вид є численним, понад 120 тис. пар, але спостерігаються тен­денції до скорочення чисельності в історично складених межах ареалу (на узбе­режжі північних морів), а на решті території протягом 1990-2000 рр. ситуація є ста­більною. Лише в Україні та Білорусі, де чисельність виду є порівняно низькою, -вона зростає, але не може суттєво впливати на життєздатність усієї європейської популяції, тому пісочникові надано статус охоронюваного виду. Крім того, вид вне­сений до списків AEWA, Додатку 3 Бернської конвенції, Додатку 2 dVIS [23, 29, 40]. Розмноженняуневолі. Даних нема.

Причини зміни чисельності. Новий для фауни України вид з диз'юнктивним ареалом, який включає кілька локалітетів з низькою чисельністю гніздових пар. Чи­сельність популяції низька, а тому вид дуже вразливий.

Заходи охорони. Охороняється в Шацькому та „Прип'ять-Стохід" НПП, а також на території орнітологічного заказника місцевого значення „Чолгинський". Необхід­но детально дослідити особливості біотопів, у яких гніздиться вид, і на цій основі розробити рекомендації щодо їх охорони. Оберігається згідно з Конвенцією про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі (Берн-ська конвенція. Додаток НІ) [23].

Чайка Vanellus vanellus (Linnaeus, 1758). Один із чотирьох видів роду в фа­уні України. Пропонований статус охорони - IV категорія (вразливий).

Ареал виду та його поширення. Поширений виключно у Палеарктичній підоб-ласті Голарктичної області У Євразії - від Атлантичного узбережжя на схід до Верхо­янського хребта й узбережжя Японського моря. На півночі в Скандинавії - до 68-ї паралелі, у Фінляндії - до 65-ї та в Карелії до 67-ї, до північної частини Кольського п-ва, середньої частини о. Канін, в басейні р. Об до 66-ї паралелі, в басейні Єнісею до 58-ї паралелі, в долинах річок Лєни й Алдану до 64-ї паралелі, до гирла Горину в нижній течії р. Амур. На південь-до узбережжя Середземного моря, Північної Італії, Малої Азії, Південного Закавказзя, в Ірані - до Загроса, Лурестана i Хорасана. Схід­ніше південна межа ареалу піднімається на північ i проходить по північному узбереж­жю Каспійського моря, долиною р. Емби, північним берегом Аральського моря, доли­ною Сирдар'ї, Фергани, Іссик-Куля, західною частиною Синьцзяну, Джунгарії, Ганьсу, о. Кукунор, провінції Хейлунцзян. Гніздиться також у Марокко, на Фарерських і Бри­танських о-вах. Нерегулярне гніздування зареєстроване в долині р. Амудар'ї біля Чарджоу, в долині Мургабу біля Тахта-Базара i місцями біля північного підніжжя Ко­петдагу [38]. Поширений по всій території України, крім гірської частини Карпат і Кри­му. Проте основні місця гніздування зосереджені в Поліссі та північній частині Лісо­степової зони. Понад третина української гніздової популяції (33-36 тис. гніздових пар з 65-124 тис. в Україні) зосереджена в межах західних областей України, з мак­симальною чисельністю в межах Волинської, Рівненської та Львівської областей [54]. Місце перебування. Обирає зволожені відкриті ділянки пасовищ, лук, береги рівнин­них природних і штучних водойм, землі сільськогосподарського призначення і в тому числі ріллю, ставкові рибогосподарські комплекси, відстійники з мілководдями та їхні одамбовані береги.Особливості біології. Гніздиться у квітні-червні. Гнізда будує на землі: голому ґрунті, серед розрідженої рослинності, в старому коров'ячому кізяку чи на купині. Гніз­до вистеляє стеблами, листям і кореневищами рослин, іноді гніздовий матеріал від­сутній. Маса дорослих птахів коливається в межах 175,2-330 г. Розміри дорослих птахів (у мм): самці: довжина крила - 191-234, цівки - 43-51,1, дзьоба - 22,5-28, хвоста - 89-123; самки: довжина крила - 210-255, цівки - 43-50,9, дзьоба - 22,5-28, хвоста - 95-117. Кількість яєць у кладці 4. Повні кладки бувають у другій половині квітня-червні і навіть липні. Насиджування починається після знесення останнього яйця і триває 27-29 діб. Пташенята з'являються у травні-липні. Пташенята виводко­вого типу. Статевої зрілості досягає протягом першого року життя. Основу харчуван­ня становлять дощові черв'яки, дрібні комахи та їхні личинки, рідше молюски.

Чисельність. За даними BirdLife International, українська популяція виду налі­чувала 65-124 тис. гніздових пар, з яких 33-36 тис. гніздились у межах Західної України (дані 1994-2003 рр.) [49, 57]. Проте з 2004 р. чисельність виду почала різ­ко скорочуватися. Птахи або зникли з місць гніздування, або ж їх залишилося мало. Протягом 2004-2006 рр. у західних областях відмічене зникнення більшої частини малих гніздових поселень і малих моновидових колоній виду. Це явище яскраво виражене на територіях сільгоспугідь (пасовищ, злакових полів) та неве­ликих за площею боліт і узбереж водойм. У місцях, де у 80-90-х роках існували ве­ликі гніздові поселення чайки, сьогодні чисельність знизилася у 4-5 разів. Така си­туація характерна як для об'єктів ПЗФ, так і для земель без охоронного статусу, а тенденціїдо скорочення чисельності проявляються і в інших регіонахУкраїни та Європи. Вид, який у 90-х роках не мав охоронного статусу, в 2004 р. отримав ста­тус SPEC 2, - несприятливий. Різке скорочення чисельності виду викликає занепо­коєння, оскільки завдяки облікам протягом 2004-2006 рр. визначено, що західноук­раїнська частина популяції чайки тепер налічує не більше 10-12 тис. гніздових пар, що у 3-3,5 рази менше ніж у 1994-2003 рр.

Страницы:
1  2  3 


Похожие статьи

І М Горбань, І В Шидловський, О С Гнатина - Пропозиціїдо третього видання червоної книги україни птахи