О П Носко, Ю О Бохонкова - Психологічні особливості тендерного розвитку підлітка в неповній родині - страница 1

Страницы:
1 

УДК 159.922.73

 

Носко О. П., Бохонкова Ю. О.

 

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ТЕНДЕРНОГО РОЗВИТКУ ПІДЛІТКА В НЕПОВНІЙ РОДИНІ

Аналізуються гендерні особливості формування особистості дитині в неповній родині; розглядаються вікові характеристики дітей підліткового віку та аналізується процес формування особистості дитини в родині в залежності від статі; проаналізовано окремі аспекти взаємин між батьками та дітьми-підлітками; аналізується сучасний стан сімей з точки зору ставлення батьків до дітей та до їх виховання. Джерел - 18.

Ключові слова: виховання, гендер, маскулінність, особистість, підліток, підлітковий вік, родина, самооцінка, самосвідомість, свідомість, соціалізація, статеворольова ідентифікація, стиль виховання, фемінність.

Анализируются гендерные особенности формирования личности ребенка в неполной семье; рассматриваются возрастные характеристики детей подросткового возраста и анализируется процесс формирования личности ребенка в семье в зависимости от пола; проанализировано отдельные аспекты взаимоотношений между родителями и детьми-подростками; анализируется современное положение семей с точки зрения отношения родителей к детям и к их воспитанию. Источников -18.

Ключевые слова: воспитание, гендер, личность, маскулинность, подросток, полоролевая идентификация, подростковый возраст, самооценка, самосознание, семья, сознание, социализация, стиль воспитания, феминность.

Актуальність дослідження. У цей час Україна переживає цілий ряд труднощів і змін. Всі вони в тому або іншому ступені пов'язані з втратою людиною духовних цінностей, соціальних орієнтирів. Всі сфери життя нашого суспільства перебувають у кризовій ситуації. Не є виключенням і сучасна родина, криза розвитку якої виявляється в її нестабільності, дегуманізації, втраті соціалізуючого впливу на підростаюче покоління. Зростає взаємовідчудження дитячо-батьківських відносин у родині при одночасній їхній демократизації, різко знижується задоволеність дитини приналежністю родині, її психоемоційний стан. Ідеальні зразки взаємин не збігаються зі спостережуваними й освоюваними дітьми типами відносин у сучасній родині. А коли мова йде про неповну родину, дитина й зовсім не має вибору моделі поведінки надалі, тому що в неї перед очима тільки один зразок.

Істотний вплив на родину і її розвиток робить характерний для сучасного суспільства тип статевої соціалізації з надмірною маскулінізацією жінок і фемінізацією чоловіків. Він негативно відображається на дитячо-батьківських відносинах, вихованні, рольовій структурі родини. Надмірна маскулінність жінок найчастіше породжує домінантну матір з авторитарним стилем виховання й дефіцитом емоційного співчуття, близькості. Надмірно домінуюча й маскулінна позиція матері в родині часто супроводжується недостатністю батьківських функцій. Така перекручена статеворольова структура родини згубно впливає на статеворольовий розвиток дітей, утрудняє адекватний вибір статеворольової позиції дитиною.

Тендерний й особистісний розвиток підлітків потребує психолого-педагогічної підтримки. Сучасні вимоги виховання й індивідуального підходу до формування особистості не можуть бути зрозумілі без урахування психологічної специфіки статі дітей, становлення їх статеворольової самосвідомості.

Доведено, що питання формування особистості тісно пов'язані із проблемою розвитку статевої самосвідомості. Виявлено велику значимість соціальних впливів на формування статеворольової самосвідомості, тобто статева ідентичність і статева роль формуються частіше відповідно до виховання, а не за генетичною програмою. Проблеми родини й сімейного виховання в контексті статеворольового розвитку дітей у науковій літературі розкриті недостатньо й мають потребу в глибокій розробці. Найменш вивченим з погляду гендерного розвитку в родині є підлітковий вік, тим часом він є другим вирішальним етапом розвитку самосвідомості, цілісного завершення формування "Я-концепції" на тлі статевого дозрівання. З огляду на вплив різних, часом суперечливих середовищних впливів і статеворольових стереотипів на психіку дітей, родина як одна з найбільш значимих оптимальних сфер виховання повинна розглядатися як важлива детермінанта статеворольового розвитку підлітків.

Таким чином, актуальність проблеми формування статеворольвої самосвідомості підлітків у родині обумовлена значущістю родини для психічного розвитку дітей і кризою її розвитку в цей час; відсутністю науково обгрунтованих положень щодо факторів формування й розвитку полової самосвідомості підлітків у неповних родинах, які знайшли б практичне застосування.

Постановка проблеми. Статеворольвий розвиток підлітків являє собою складний поетапний процес, що характеризується в хлопчиків і дівчаток особливою своєрідністю. Досягти позитивного статеворольвого розвитку дітей у родині можна, якщо створювати психолого-педагогічні доцільні умови взаємодії батьків і дітей з обліком статевовікових і індивідуальних особливостей формування дитячої статеворольвої самосвідомості. Стосовно даної проблеми дослідження висувається припущення, що гендерний розвиток підлітків у неповних родинах порушується у зв'язку з неправильною статеворольовою ідентифікацією.

Аналіз досліджень і публікацій. Проблемами сімейного виховання та його впливу на розвиток особистості дитини в історичному аспекті займалися багато видатних психологів і педагогів: Л.І.Божович, О.Я.Варга, Л.С.Виготський, Е.Г.Ейдеміллер, І.С.Кон, В.К.Котирло, Н.К.Крупська, П.Ф.Лесгафт, О.Є.Лічко, О.С.Макаренко, Ф.Райс, В.Сатір, О.Т.Соколова, А.С.Співаковська, В.В.Столін, В.А.Сухомлінський, В.Я.Тітаренко, Л.М.Толстой. Дослідженням проблем статі і статевих відмінностей тендерної соціалізації можна віднести праці таких вчених: В.В.Абраменкова, В.С.Агєєв, Б.Г.Ананьєв, Г.Н.Бреслав, О.С.Волович, І.В.Дубровіна, Я.Л.Коломинський, Н.М.Кригіна, М.Х.Мелтас, І.Є.Рєпін, Т.І.Юферєв та ін.

Мета дослідження: науково обґрунтувати й емпірично дослідити психологічні особливості гендерного розвитку підлітка в неповній родині.

Виклад основного матеріалу дослідження

Обмежені виховні можливості неповної родини породжені факторами матеріального, педагогічного й морально-психологічного порядку. Виховання дитини в неповній родині цілком падає на плечі жінки - це, насамперед, турбота про створення необхідних матеріально-побутових умов життя. При цьому було відмічено, що у випадку розпаду шлюбного зв'язку збереження й навіть підвищення для дитини колишнього матеріального рівня жінка нерідко розглядає як питання власного престижу й тому береться за більш важку роботу, знаходячи додатковий приробіток тощо. Тому цілком природно, що ціннісні орієнтації матерів-одиначок змінюються, основне місце починає займати бажання досягти матеріального благополуччя. Постійна зайнятість матері на виробництві, турботи щодо ведення домашнього господарства й пов'язана із цим безперервна напруга, втома негативно позначаються на ставленні до дитини, це обертається урізаними можливостями виховання, дефіцитом спілкування, веде до браку уваги до дитини, її справжніх інтересів і потреб, ослаблення контролю за її поведінкою. Більш того, діти в неповних родинах часто залишаються взагалі без догляду, тобто матеріальні й тимчасові проблеми їх життєдіяльності нерідко обертаються проблемою бездоглядності дітей з наслідками, що випливають звідси. Звичайно, несприятливі умови виховання в неповній родині частково компенсуються значною участю старшого покоління в долі онуків, але очевидно, що ця допомога нездатна повністю компенсувати втрату, що виникає в родині із втратою одного з батьків [18].

Головний фактор, що визначає виховну неповноцінність неповної родини - морально-психологічний. У неповній родині значно частіше виявляються обмеженими відносини між батьками й дітьми. Дітям звичайно однаково дороги обоє з батьків, вони відчувають потребу в любові до них і рівною мірою мають потребу в ній і з їх боку. Адже батько й мати у вихованні істотно доповнюють один одного. Кожна людина, маючи свою індивідуальність, приносить із собою в родину неповторне різноманіття почуттів і думок, інтересів і знань, дій і вчинків. І вся ця різномагітна сторона життя в родині порушується при відсутності одного з батьків і ніким і нічим не відшкодується [4].

Існування неповної родини в сьогоденні обумовлене в основному такими ознаками: смертю одного з подружжя, відносно широко розповсюдженою позашлюбною народжуваністю, розпадом шлюбів. Що стосується першої причини, то в цей час її питома вага серед інших причин не така висока. Позашлюбна народжуваність займає більш значне місце в утворенні неповної родини; вона підтримується ростом позашлюбних зв'язків серед молоді, чому сприяє ослаблення контролю з боку родини й недоробки у сфері статевого виховання.

Неповна родина, що виникає в результаті розлучення, з погляду її виховного потенціалу, є найбільш уразливою. Крім того, для багатьох дітей, що втратили рідного батька, незначною виявляється перспектива знайти іншого в результаті повторного заміжжя матері. Це пов'язане з тим, що лише невелика частина жінок, що мають дітей, вступає в повторні шлюби, а також з тим, що не завжди вітчим для дитини стає справжнім батьком [16].

В родині як в одному з головних інститутів соціалізації особистості дитина повинна пройти гендерну адаптацію. Це соціально-психологічне пристосування до існуючих у суспільстві гендерних відносин, норм і ролей. У процесі гендерної адаптації розвиваються вміння й навички співвіднесення своєї психічної реальності й поведінки із природною сутністю своєї й іншої статі, з характером взаємин між статями, що сформувалися в даному суспільстві [7].

Виділяють дві сфери, у яких були виявлені гендерні розходження: когнітивна сфера особистісного розвитку і сфера соціальної поведінки. У когнітивній сфері можна вважати установленим факт наявності статтєвих розходжень у вербальних, просторових і математичних здібностях. У жінок краще розвинуті вербальні здібності, а в чоловіків - просторові і математичні. У соціальній поведінці чоловіки характеризуються більш високим рівнем розвитку таких рис, як агресивність і домінантність, а жінки-дружелюбність і контактність. Сфери гендерних розходжень наглядно наведено у табл.1.

 

Таблиця 1

Сфери гендерних розходжень

Когнітивна сфера                                                                     Сфера соціальної поведінки

чоловіки                                           жінки                                          чоловіки жінки

-  просторові здібності                      - вербальні здібності                  - агресивна поведінка                        - дружелюбність

-  математичні здібності                                                                       - домінуюча поведінка                      - контактність

Різниця виявляється вже з дитинства. Хлопчики прагнуть до незалежності, дівчата до взаємозалежності. Хлопчики частіше грають в ігри, у яких чим більше народу, тим краще. Дівчата воліють збиратися маленькими групами, у їхніх іграх менше агресивності, більше співучасті, там частіше ведуться довірчі бесіди й імітуються взаємини дорослих. Гендерні стереотипи поведінки формуються вже в дитячому віці, що пов'язано з відмінностями розвитку дітей. Наведемо приклад деяких з них.

1. Ігри дівчат частіше спираються на ближній зір: дівчата розкладають перед собою свої багатства

-     ляльки, ганчірочки, бусинки, ґудзики - і грають на обмеженому просторі, їм досить маленького куточка. Ігри хлопчиків частіше спираються на далекий зір: хлопчики бігають один за одним, кидають предмети і стріляють у ціль, використовуючи при цьому весь навколишній простір. Хлопчикам для їх повноцінного психічного розвитку взагалі потрібен більший простір, ніж дівчатам. Якщо горизонтальної площини їм мало, вони освоюють вертикальну: залазять на шафи, бігають по спинках диванів, висять на лиштвах дверей.

2.  У дівчат вже в ранньому віці виявляється "інстинкт материнства", що виражається в інтересі до інших малят, в іграх, у турботливому ставленні до ляльок. Їхню увагу привертає насамперед людина, її взаємини з іншими людьми. Чим вони стають старше, тим сильніше зростає їхній інтерес до внутрішнього світу людини, її переживань, поведінки. Для дівчат характерним є також прояв переважного інтересу до того, що їх безпосередньо оточує (обстановка, одяг і т.п.).

3.  Дівчата більше спілкуються з матір'ю, сильніше прив'язані до будинку. Вони, як правило, більш старанні в порівнянні з хлопчиками, більш акуратні, ощадливі, сумлінні.

4.  Досить сильно якісно відрізняються процеси сприйняття, мислення, пам'яті в дітей різної статі. Дівчата при вирішенні просторових завдань використовують мовні опори, а при рішенні мовних, логічних -образні й емоційні. Хлопчикам просторові завдання легше вирішувати чисто просторовими способами (уявний поворот, накладення тощо).

5.  Представники чоловічої статі володіють більшою фізичною силою в порівнянні з жінками, але уступають їм у витривалості. Хлопчики більш рухливі, менш терплячі та дисципліновані, їм менш властива старанність і ретельність.

6.  Хлопчиків звичайно цікавлять найрізноманітніші питання і проблеми, що часом далеко виходять за межі навколишньої дійсності (далекі країни, загадкові явища, незвичайні події тощо). Вони віддають перевагу точним наукам, захоплюються технікою, фізкультурою і спортом, люблять рухливі ігри, багато хто охоче займається фізичною працею, більш схильні до перетворюючої діяльності [11].

На жаль, в наш час ці розходження дуже часто не враховуються, що пов' язане з великою кількістю
неповних родин. Слідством великої кількості розлучень подружніх пар є ріст кількості переважно
материнських неповних родин. При цьому життя й умови виховання дитини без батька мають певну
специфіку й істотно відрізняються від життя дитини в повній родині. Так, мати, що намагається заповнити
відсутність батька й робить все можливе, щоб поєднати в собі обох батьків, у принципі не може реалізувати
одночасно обидві батьківські позиції - материнську й батьківську. У результаті діти з неповних родин
найчастіше не мають умов для статеворольової ідентифікації, а саме повноти взаємодоповнюючих
батьківських образів, внаслідок чого в них не розвиваються необхідні для сімейного життя властивості
особистості, що знижує, в остаточному підсумку, здатність до продуктивної соціальної взаємодії [3].
Найчастіше дефіцит чоловічого впливу в неповних родинах виявляється в такому:
- порушується гармонійний розвиток інтелектуальної сфери, страждають математичні, просторові,
аналітичні                                                                              здібності дитини;

-         робиться      менш      чітким      процес      статевої      ідентифікації      хлопчиків      і дівчат;

-       ускладнюється     навчання     підлітків     навичкам     спілкування     із     протилежною статтю;

-    може формуватися надлишкова прихильність до матері, оскільки відсутній член родини, що міг би «відірвати» дитину від матері, виводячи її в більш широкий світ [15].

Саме тому синам, що виросли без батьків, сутужніше дається засвоєння чоловічих ролей і відповідного стилю поведінки, що призводить до появи таких протестуючих форм поведінки, як агресивність і брутальність. У той же час оптимальний вплив на дитину робить не авторитарний батько, а батько, упевнений в собі й у своєму становищі, який піклується про дитину, який не соромиться проявів своєї любові до дружини й дітей, і в той же час здатний у потрібний момент взяти на себе прийняття відповідальних рішень.

Підлітковий вік - це один з найважливіших етапів життя людини. В ньому багато джерел і починань всього подальшого становлення особистості. В підлітковому віці відбувається втрата дитячого статусу, хоч зберігаються нереалістичні уявлення про власні привілеї і статус дорослих. Такому становищу сприяють і суб'єктивні враження: різкі фізичні зміни, мрії та ідеали, які починають уявлятися вже менш реальними,кризові зіткнення з самим собою і сім' єю, почуття самотності та прагнення швидше досягнути статусу дорослої людини. Але для того, щоб стати дорослою людиною необхідна сформована статева самосвідомість. Саме в підлітковому віці відбувається статева ідентифікація [8].

Усвідомлення і переживання статевої ідентичності передбачає наявність у підлітків певних зразків, тобто уявлень про найбільш привабливі і значущі якості особистості чоловіка і жінки, які виявляються в багатьох сферах життєдіяльності індивіда. Дані зразки включають як незалежні від статі моральні установки, стереотипи поведінки, так і специфічні, що повязані з рорізненням форм стосунків чоловіків і жінок у суспільстві, діяльності, побуті. Слід підкреслити, що поняття статевої ідентифікації в підлітковому віці розглядається в сукупності з проблемами родової ідентичності і статевих ролей [10].

Статева роль - це уявлення про себе як про істоту чоловічої чи жіночої статі в термінах установок і поведінки, що виявляються в соціальних ситуаціях. Засвоєння статевої ролі припадає на короткий період між пубертатом і початком дорослості. В перехідному віці соціальний тиск дорослих і групи однолітків вимагає від підлітка прийняти соціально схвалювану статеву роль з усім набором властивих їй поведінкових характеристик.

Статева роль інтегрує в собі специфічні особливості індивіда як представника конкретної статі. Це визначається у хлопчиків у проявах мужності (маскулінності), а у дівчаток - жіночності (фемінності). Маскулінність (фемінність) можна представити як сукупність найбільш значущих ознак, властивостей, притаманних чоловіку (жінці) на відміну від жінки (чоловіка). Від своєчасності і повноти процесу опанування статевої ролі через формування психологічних рис маскулінності і фемінності залежить у підлітків впевненість в собі, цільність переживань, визначеність установок і в кінцевому підсумку ефективність спілкування та взаємоії з оточуючими [6].

Особливості статеворольової соціалізації хлопців-підлітків в умовах депривації батьківського впливу (яскраво виражений емоційний компонент соціалізації, що виявляється у фемінному реагуванні на ситуації; криза самосприйняття, пов'язана з усвідомленням неуспішності в основному виді діяльності й у зв'язку із цим - необхідність знаходження компенсаторних шляхів самоствердження тощо) визначаються сполученням специфіки їхнього психічного розвитку й умов мікросередовища (соціопсихологічні характеристики матері, типи материнського виховання; найчастіше, несприятливий вплив батька на поведінковий компонент соціалізації) [9].

Домінування материнського виховання в неповній родині, якому передує негативний досвід спілкування з батьком, визначає специфіку психологічних механізмів статеворольової соціалізації хлопців-підлітків: у них утруднені статева ідентифікація й формування чоловічих рис характеру; високий ризик розвитку негативної статевої ідентифікації; соціальне очікування й підкріплення моделей соціалізації, не характерних для статі. Домінуючі типи материнського виховання в неповних родинах (авторитарна гіперсоціалізація, емоційне відкидання дитини, становлення до дитини як до «маленького невдахи») впливають на тип статеворольвої поведінки хлопців-підлітків (емоційне прийняття й вираження фемінинних установок і поведінкових стратегій), формують занижене самоприйняття, збільшують інфантилізацію й особистісну незрілість.

Висновки. Родина відіграє дуже важливу роль у формуванні особистості підлітка. Тому дуже важливо, щоб дитина мала перед очима жіночій та чоловічий приклади поведінки. Саме в цей час у людини закладаються зразки майбутніх взаємовідносин зі своїм чоловіком або дружиною та своїми дітьми. Нажаль, в наш час можна спостерігати велику кількість неповних родин, і вона постійно зростає. Особливий інтерес викликає виховний потенціал неповної родини з точки зору специфіки її життєдіяльності й соціального статусу. Неповна родина перебуває в більш складних життєвих умовах, тому що всі проблеми від фінансових до психологічних мати або батько вирішують поодинці. Головний фактор, що визначає виховну неповноцінність неповної родини - морально-психологічний. У неповній родині значно частіше виявляються обмеженими відносини між батьками й дітьми. Тому родині потрібні обов'язково й батько, і мати. Адже від матері діти одержують ласку, ніжність, доброту й чуйність до людей, а від батька - мужність, чинність волі, вміння боротися й перемагати. Тільки сполучення цих якостей формує повноцінну особистість.

Література

1.          Араканцева Т. А. Полоролевые представления современных подростков как действенный фактор их самооценки / Т. А. Араканцева, Е. М. Дубовская // Мир психологии. - 1999. - №3. - С. 147-154.

2.          Багрунов В. П. Полоролевые различия в психике человека / В. П. Багрунов, Т. Т. Тюрин // Наука и техника. - 1980. - №10. - С. 16-19.

3.          Бендас Т. В. Тендерная психология : учеб. пособие / Бендас Т. В. - СПб. : Питер, 2005. - 431 с.

4.          Варданян Е. Введение в гендерные исследования. Междисциплинарный курс / Варданян Е. - Ереван : АСОГИК, 2002. - 152 с.

5.          Гаспарян В. А. Семья на пороге XXI века (социологические проблемы) / Гаспарян В. А. - СПб. : Петропо­лис, 1999. - 412 с.

6.          Геодакян В. А. Эволюционная теория пола / Геодакян В. А. // Природа. - 1991. - №8. - С. 60-69.

7.          Каган В. Е. Половая идентичность и развитие личности / Каган В. Е. // Обозрение психиатрии и медицинской психологии им. Бехтерева. - 1991. - № 4. - С. 25-33.

8.          Клёцина И. С. Гендерная социализация : учеб. пособие / Клёцина И. С. - СПб. : Речь, 1998. - 320 с.

9.          Ключко О. И. Гендерная стереотипия в изучении актуальных социальных проблем / Ключко О. И. // Общественные науки и современность. - 2008. -   № 6. - С. 182-192.

10.       Ковалева Л. Е. Микроклимат в семье / Ковалева Л. Е. - М. : Просвещение, 2003 г. - 215 с.

11.       Кон И. С. Половые различия и дифференциация социальных ролей // Соотношение биологического и социального в человеке / [под ред. В. М. Банщикова и Б. Ф. Ломова]. - М. : Медицина, 1990. - С. 763-776.

12.       Костикова И. Перспективы гендерного образования в России : взгляд педагога / Костикова И. // Высшая школа в России. - 2001. - №2. - С. 68-75.

13.       Скутнева С. В. Гендерные аспекты жизненного самоопределения молодежи / Скутнева С. В. // Социологические исследования (СоцИс). - 2003. - № 11. - С. 32-35

14.       Теория и методология гендерных исследований. Курс лекций / [отв. ред. Воронина О. А.]. - М. : МЦГИ, 2001. - 415 с.

15.       Чернова И. И. Основы гендерных знаний : учеб. пособие / Чернова И. И. - Н. Новгород, 2000. - 113 с.

16.       Чухим Н. Гендер та гендерні дослідження в ХХ столітті / Чухим Н. - К. : Либідь, 2004. - 36 с.

17.       Шнейдер Л. Б. Семейная психология : учебное пособие для вузов / Шнейдер Л. Б. - М. : Академический Проспект; Екатеринбург : Деловая книга, 2007. - 456 с.

18.       Эйдемиллер     Э.     Г.     Психология     и     психотерапия     семьи     /     Э.     Г. Эйдемиллер, В. Юстицкис. - СПб. : Питер, 2000. - 258 с.

Gender peculiarities of formative years of a child from one-parent family are analyzed; age characteristics of adolescents are considered and the process of forming of a child's character according to gender is analyzed; certain aspects of relations in the family are analyzed, in particular, between parents and children-adolescents; the main approaches to the family upbringing and contemporary condition of families regarding parents' attitude to children and their upbringing are analyzed. References -18.

Key words: upbringing, gender, personality, adolescent, femininity,    gender role identification, adolescence, masculinity, self-esteem, self-consciousness, family, socialization, consciousness, upbringing style.

Носко Олена Павлівна - асистент кафедри психології Східноукраїнського національного університету ім.. В.Даля, м. Луганськ.

Бохонкова   Юлія   Олександрівна   -   кандидат   психологічних   наук,   доцент   кафедри психології Східноукраїнського національного університету ім.. В.Даля, м. Луганськ.

Страницы:
1 


Похожие статьи

О П Носко, Ю О Бохонкова - Психологічні особливості тендерного розвитку підлітка в неповній родині

О П Носко, Ю О Бохонкова - Психологічні особливості тендерного розвитку підлітка в неповній родині