поч ХХ століть - Південноукраїнське чиновництво та селянство в регіональному комунікативному полі кін ХІХ - страница 2

Страницы:
1  2 

Як правило казенні землі орендували колишні державні селяни, наділи яких прилягали до оброчної статті. При цьому прикажчики віддавали перевагу не одинакам, а кумпаніям - традиційним товариствам селян, які складалися з представників заможних та середняцьких верств. До специфічних рис оренди казенних земель в регіоні, в цьому контексті, слід віднести наявність суборенди. Сутність її полягала в дрібненні компаньонами частки орендованої ділянки з переданням останньої, за плату, незаможнім однообщинникам або вихідцям з інших сіл [11, 263].

Крім поліоб' єктної в комунікативній площині соціального простору селянство по відношенню до влади займало ще й полісуб' єктну позицію. Передумовою для існування останньої була наявність як територіальної, так і соціальної дистанції між цими акторами.

Штучне впровадження реформою 1861
р. інституту сільської общини легітимізувало
на Півдні України діяльність такого
традиційного соціального організму як
селянська громада. Невтручання місцевої
адміністрації в її внутрішнє життя
уможливило розгортання в територіальних
спільнотах                     окремого села

самоорганізаційних процесів. Останні, при цьому, мали ознаки і патріархальності і капіталізації, що, в умовах ринково-капіталістичної трансформації, надавало «миру» стійкості та дозволяло функціонувати як самодостатньому організму.

Самоорганізація, як прояв самоуправлінської активності, дозволяла позиціонуватися селянським громадам у вигляді автономного полісуб' єкту. В багатоспектральному соціальному просторі Півдня України визначення, в цьому контексті, місцевої влади як одного з багатьох контрагентів селянства було цілком природнім. Глибоко диференційоване, функціонуюче у повсякденні у вигляді сукупності розрізнених родинних господарств, воно, у разі зовнішнього адміністративного тиску чи втручання, перетворювалося в межах окремого села на монолітну корпорацію для відстоювання спільних інтересів. При цьому, дуалістичний статус членів общинного правління -виборних старости та писаря - тяжів в регіоні не до віддаленого чиновництва, а до односельців [6, 79].

Частота навідувань посадовців волосного, повітового чи губернського рівнів в будь-яке окреме село була незначною, внаслідок чого останні розглядалися населенням як іншородні елементи. Термін перебування їх, під час відрядження, серед селян також був нетривалим. Про прибуття чиновника староста, як правило, попереджався, що давало можливість підготуватися до зустрічі - проінформувати односельців, привести до ладу показові місця, приховати недоліки. Тобто, хоча комунікативний канал між місцевою владою та селянством мав вертикальний низхідний вектор, останнє позиціонувало себе не лише як дистанційований поліоб'єкт, а як зайнятий повсякденними справами, переважно байдужий до процедур адміністрування полісуб'єкт.

Разом з цим, формування у найбільш прогресивних прошарків південноукраїнського селянства дрібнопідприємницької свідомості обумовлювало наявність зворотної комунікації з місцевою владою. Представники заможних та середняцьких страт, у разі виникнення господарської необхідності, контактували з місцевою бюрократією, використовуючи її адміністративні можливості для досягнення власних цілей. Узвичаєння корупції у їх відносинах перетворювало чиновника, в таких випадках, на соціальний інструмент селянина на шляху до отримання казенної оброчної статті, пільгових документів, дозволу на відходництво чи промисел [15, 32]. Клієнтизм і господарський прагматизм,


X

D гп

п І >

 

 

 

Іі >

■о

І

X Х<

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1113

114


 

х

X

I

о.

 

 

 

о

OJ

ей

< I и ш

СО

X со


в цьому контексті, урівнював статуси селянина та місцевого посадовця та робив їх відносини суб'єкт-суб'єктними.

Таким чином, в період ринково-капіталістичної трансформації комунікативне поле, поліакторами якого виступали південноукраїнське селянство та чиновництво, мало дуалістичну природу. В ньому співіснували як риси патримоніальності, так і цілераціональності, що обумовило суб'єкт-суб'єкт-об'єктний характер відносин та статус учасників. Внаслідок такого стану речей функціонування адміністративної вертикалі в повітах та волостях південних степових губерній України хоча й було підкорене місії ретрансляції аграрної та внутрішньої політики імперії, але відбувалося під значним впливом вузько корпоративних інтересів місцевого дворянства й чиновництва. Натомість селянство додержувалося принципу зберігання значної соціальної дистанції до влади. Лише прагматично орієнтовані представники його вищих страт ставилися до останньої як до інструменту досягнення особистісних, господарських й підприємницьких цілей.

Розкрита в публікації проблема є складовою більш широкого дослідження соціальної історії південноукраїнського селянства кінця ХІХ - початку ХХ ст. Перспективи розробки останньої можуть бути пов'язані з питаннями місця та ролі селянства в регіональному соціальному просторі, функціонування історичних форм самоорганізації сільського населення та інституціоналізації соціальних регуляторів повсякденної діяльності останнього періоду ринково-капіталістичної трансформації.

Список використаних джерел та літератури

1. Атаманчук Г. В. Сущность государственной службы :

история, теория, закон, практика. - М. : РАГС, 2002. -266 с.

2. Афанасьев М. Н. Клиентела в России вчера и сегодня //

Полис. - 1994. - №1. - С. 124-127.

3. Бойко А. В. Історія степової україни середини ХУІІІ -

ХІХ століття і її селянська візія / Бойко Анатолій Васильович - Мемуари та щоденники. Ч.І. Джерела з історії Південної України. - Т.5. - Кн.1. - Запоріжжя: РА «Тандем-У», 2005. - С. 33-46.

4. Вебер М. Образ общества : избранное. - М. : Юрист; 1994.

 

-   704 с.

5. Вебер М. Избранные произведения. - М. : Наука, 1990.

-   808 с.

6. Градовский А.Д. Системы местного управления на западе

Европы и в России / Сб. государ. учений: В 9 т. - Т.5.

-   СПб., 1904. 94 с.

7. ДАДО. - Ф. 11. - Оп. 1. - Спр. 944-а. - Арк. 22.

8. ДАДО. - Ф. 11. - Оп. 1. - Спр. 944-а. - Арк. 20.

9. Дубровский С.М. Сельское хозяйство и крестьянство в

России в эпоху империализма / Сергей Михайлович Дубровский - М.: «Наука», 1969. - 308 с.

10. Миронов Б.Н. Социальная история России периода

империи (ХУШ - начало ХХ в.):Т.2. - 3-е изд., доп. / Борис Николаевич Миронов - СПб.: «Дмитрий Буланин», 2003 - 548 с.

11. Постников В. Е. Южно-Русское крестьянское хозяйство.

-   М.: Типолитография Высочайше утверждённого Товарищества И. И. Кушнарёва и К°, 1891. - 437 с.

12. РДІА. - Ф. 408. - Оп. 1. - Стр. 117. - Арк. 36-41.

13. РДІА. - Ф. 408. - Оп. 1. - Спр. 225. - Арк. 14-36.

14. РДІА. - Ф. 408. - Оп. 1. - Спр. 425. - Арк. 4-15.

15. РДІА. - Ф. 408. - Оп. 1. - Спр. 1891. - Арк. 1 - 50.

16.  Рындзюнский П.Г. Крестьяне и город в капиталистической России второй половины ХІХ века (Взаимоотношение города и деревни в социально-экономическом строе России). - Москва: Наука, 1983. - 269 с.

17.  Сінкевич Є.Г., Макієнко О.А. Статистичні служби Херсонської губернії в структурі адміністративної влади та органів місцевого самоврядування ХІХ ст. / / Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. - Запоріжжя, - Вип. VІІ. -С .154 - 159.

18.  Статистика землевладения. 1905 год. Свод данных по

50 губерниям Европейской Росси. - СПб.: Центральная типография Н. Я. Манкова, 1907. -267 с.

19.  Шатковская Т.В. Закон и обычай в правовом быту

крестьян второй половины ХІХ в. // Вопросы истории. - 2000. - № 11 - 12. - С. 96 - 105

 

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

поч ХХ століть - Південноукраїнське чиновництво та селянство в регіональному комунікативному полі кін ХІХ