Л А Лисенко - Підхід до оцінки ефективності інноваційної діяльності підприємства - страница 1

Страницы:
1 

прогнозування НАН України, Мін-во економіки та з питань євроінтеграції України. - К.: ІВЦ Держкомстату України, 2004. - 416 с.

3.Кондратьев Н. (1892-1938). Большие циклы конъюнктуры и теория предвидения / Н.Д.Кондратьев; Междунар. фонд Н.Д.Кондратьева и др. - М.: Экономика, 2002. -765, с.

4.Лапина Н.В., Рогова И.Ю., Рогов А.В. Развитие инновационной деятельности: теория и практика / Под общ. ред. д.э.н., проф. В.М.Ларина. - Саратов: СГСЭУ, 2003. -

178 с.

5.Уткин Э.А., Морозова Г.И., Морозова Н.И. Инновационный менеджмент. - М.:

АКАЛИС, 1996. - 207, с.

6.Шумпетер Й. Теория экономического развития: Исслед. предпринимат. прибы­ли, капитала, кредита, процента и цикла конъюнктуры: Пер. с нем. В. С.Автономова и др. - М.: Прогресс, 1982. - 455 с.

7.Justus Haucapt, Christian Wey. Unionisation Structures and Innovation Incentives, (Discussion Papers January 2004) / DIW Berlin, German Institute for Economic Research // www.diw.de.

Отримано 05.09.2007

 

УДК 658.589 Л.А.ЛИСЕНКО

Харківський національний економічний університет

ПІДХІД ДО ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Уточнюється поняття «ефективність інноваційної діяльності підприємства». За­пропоновано для узагальнюючої оцінки ефективності інноваційної діяльності підприєм­ства враховувати її основні складові.

У конкурентному ринковому середовищі успішне функціонуван­ня та розвиток промислових підприємств значною мірою залежать від рівня їх інноваційної активності. Впровадження інновацій дозволяє підприємству підвищувати конкурентоспроможність продукції (робіт, послуг) та розширювати її асортимент, зберігати традиційні ринки збуту і створювати нові, вдосконалювати процес виробництва та управління, покращувати умови праці. Однак, незважаючи на конку­рентні переваги, які здатні забезпечити розробку і впровадження інно­вацій, в Україні зберігається тенденція до зменшення питомої ваги промислових підприємств, що здійснюють інноваційну діяльність. За даними [1], в 2003 р. інноваційною діяльністю займалися 15,1% зага­льної кількості промислових підприємств України, в 2004 р. їх кіль­кість скоротилася до 13,7%, а в 2005 р. - до 11,9%.

Серед найбільш вагомих факторів, які перешкоджають підприєм­ствам здійснювати інноваційну діяльність, в [1] зазначені нестача вла­сних коштів, значні витрати на нововведення, недостатня фінансова підтримка держави, високий економічний ризик, недосконалість зако­нодавчої бази тощо. На нашу думку, нарівні з переліченими факторами слід відзначити певну недосконалість методів оцінки ефективності інноваційної діяльності, що спричиняє відповідні труднощі із залучен­ням коштів інвесторів, підтримкою держави, а також лишає підприєм­ство можливості адекватно оцінити вплив інновацій на кінцеві резуль­тати його діяльності.

Окремі аспекти оцінки ефективності інноваційної діяльності роз­глянуті в працях І.Журавкової, Е.Крилова, В.Соловйова, П.Харіва [2-4] та ін. Переважна більшість авторів приділяє основну увагу питанням оцінки економічної ефективності інноваційної діяльності [5, 6]. Е. Крилов, І. Журавкова в [2] пропонують для окремого підприємства розрізняти виробничу, фінансову та інвестиційну ефективність від ре­алізації інновацій. П.Харів, О.Собко в [4] зазначають необхідність ви­значення ефективності інноваційної діяльності підприємства за такими напрямами оцінки: науково-інформаційного і технічного рівня підпри­ємства, техніко-економічної ефективності інноваційних проектів. На­ведений перелік підходів до оцінки ефективності інноваційної діяль­ності підприємства є далеко не вичерпним.

Різноманітність підходів до оцінки ефективності інноваційної ді­яльності свідчить про складність і багатоаспектність цього питання, що викликає необхідність подальших досліджень у цьому напрямку. Це обумовило мету статті, яка полягає в уточненні сутності поняття «ефективність інноваційної діяльності підприємства» і подальшому розвитку методичних підходів до її оцінки в сучасних умовах господа­рювання.

Дослідження здійснено з використанням загальнонаукових мето­дів аналізу і синтезу, аналогії, логічного узагальнення, а також методу експертних оцінок.

Базовим поняттям для визначення сутності ефективності іннова­ційної діяльності є «ефективність». У науковій літературі існують різні підходи до трактування цього поняття, однак характерним для більшо­сті з них є відображення тісного зв'язку «ефективності» та «ефекту» (таблиця). Найпоширенішим є підхід, коли ефект розглядається як аб­солютний показник, який характеризує величину перевищення вартіс­ної оцінки результатів над витратами, а ефективність - як співвідно­шення цих результатів та витрат. Отже, маючи однакові елементи -результати і витрати - ефективність та ефект характеризують об' єкт різним чином: в абсолютному (ефект) чи відносному (ефективність) вираженні. В. Соловйов у роботі [3] розкриває інший аспект ефектив­ності, зазначаючи, що «ефективність» у широкому розумінні є еконо­мічною категорією, яка проявляється за допомогою сукупності як аб­


солютних, так і відносних показників. При такому підході ефект ви­ступає однією з компонент ефективності.

Враховуючи виявлені аспекти поняття «ефективність», її, на нашу думку, можна трактувати як кількісну характеристику об'єкту (проек­ту, програми, процесу та ін.), що відображає його кінцеву результати­вність і розкриває міру повноти та якості досягнення поставлених ці­лей за допомогою системи показників. З урахуванням розглянутого вище пропонуємо під ефективністю інноваційної діяльності підприєм­ства розуміти кількісне вираження її результативності за допомогою системи показників, які характеризують відношення результатів інно­ваційної діяльності та витрат на її здійснення.

В рамках управління інноваційною діяльністю підприємства важ­ливе значення має оцінка її ефективності на наступних етапах (стаді­ях):

1)   відбору інноваційних проектів при формуванні інноваційної програми підприємства;

2)   моніторингу результатів впровадження окремих інноваційних проектів і виконання інноваційних програм у цілому.

В межах даної статті розглянуто методичні аспекти оцінки ефек­тивності інноваційної діяльності на основі отриманих результатів впровадження інноваційних проектів і програм на підприємстві.

Інноваційна діяльність потребує значної кількості різних видівресурсів, а її результати проявляються в усіх сферах діяльності підпри­ємства: НДДКР, економіці, фінансах, соціальній сфері, виробництві, маркетингу тощо, а також суттєво впливають на зовнішнє середовище підприємства (регіон, галузь і т. д.). Зважаючи на це, на нашу думку, об' єктивна всебічна оцінка ефективності інноваційної діяльності під­приємства повинна базуватися на максимально можливому врахуванні її основних складових.

На основі дослідження взаємозв'язку і взаємозалежності понять «ефективність» та «ефект», пропонується виділити складові ефектив­ності інноваційної діяльності підприємства, орієнтуючись на висвітле­ні в літературі види ефектів від інноваційної діяльності.

В працях українських і російських фахівців наявні різні точки зо­ру щодо кількості й переліку ефектів від інноваційної діяльності. Най­частіше виділяють три взаємопов' язані ефекти: науково-технічний, економічний та соціальний. Науково-технічний ефект є результатом прикладних досліджень, дослідно-конструкторських робіт і етапу освоєння. Показники науково-технічного ефекту відображають зміну техніко-експлуатаційних та споживчих характеристик продукції, сту­пінь технічного удосконалення робіт і послуг. Економічний ефект вра­ховує у вартісному вираженні усі види результатів і витрат, обумовле­них здійсненням інноваційної діяльності на підприємстві. Соціальним ефектом вважають результат інноваційної діяльності, який сприяє за­доволенню потреб людини і суспільства, та оцінюється в основному якісними показниками [11]: покращанням здоров' я, підвищенням кое­фіцієнта інтелектуальності людини, розвитком демократії, освіти, за­доволенням естетичних потреб тощо.

У роботах [5, 6, 11-13] крім зазначених вище ефектів розглянуто екологічний ефект від інноваційної діяльності, який проявляється у зменшенні викидів шкідливих компонентів у атмосферу, ґрунт і воду, зниженні відходів виробництва, збільшенні рівня його ергономічності, підвищенні екологічності продукції, що випускається, та ін.

Вплив інноваційної діяльності на обсяг споживання різних видів ресурсів на підприємстві автори [5, 6, 12, 13] пропонують оцінювати за допомогою ресурсного ефекту. Особливо актуальне визначення цього виду ефекту для тих підприємств, перед якими стоїть проблема обме­женості, дефіцитності або неможливості відтворення ресурсів, необ­хідних для їхнього функціонування.

Виділяють також фінансовий ефект від інноваційної діяльності, який автори [12, 13] пропонують визначати за допомогою аналізу впливу інноваційної діяльності безпосередньо на фінансові результати підприємства.

Н.Краснокутська [11] підкреслює наявність взаємозв'язку всіх ефектів від інноваційної діяльності та виділяє крім розглянутих вище видів (соціально-політичного, науково-технічного, економічного та екологічного) такий вид ефекту як етнічно-культурний. Цей ефект є побічним результатом входження в новий спосіб життя постіндустріа-льної епохи та адаптації людей до стрімких змін, зумовлених нею. Оці­нка етнічно-культурного ефекту належить до найскладніших у мето­дологічному аспекті проблем ефективності інноваційної діяльності.

Г.Ковальов [14] крім розглянутих вище науково-технічного та екологічного ефектів від інноваційної діяльності виділяє також марке­тинговий і регіональний. Маркетинговий ефект визначається як еко­номія за рахунок скорочення часу виходу товару підприємства на ри­нок, а регіональний ефект вимірюється зростанням кількості робочих місць в регіоні, поліпшенням його забезпечення ресурсами, споживчи­ми товарами тощо.


На основі нашого дослідження та аналізу видів ефектів від інно­ваційної діяльності підприємства пропонуємо виділяти такі складові її ефективності: науково-технологічну, економічну, соціальну, екологіч­ну, ресурсну, фінансову, етнічно-культурну, маркетингову та регіона­льну (рисунок). Зазначимо, що науково-технологічна складова пропо­нується як більш ємна за науково-технічну, вона має забезпечити вра­хування наукових, технічних і технологічних аспектів інноваційної діяльності підприємства.інноваційної діяльності для її оцінки є досить громіздким і не відпові­дає вимогам оперативності, оскільки велика кількість інформації, отриманої в результаті розрахунків, безперечно ускладнить процес оцінки. Тому пропонується виділити найважливіші складові ефектив­ності інноваційної діяльності підприємства, на базі яких слід сформу­вати методику її оцінки. Для реалізації поставленого завдання було проведено ранжирування виділених дев' яти складових ефективності інноваційної діяльності на основі експертних оцінок.

Експертам було запропоновано проранжирувати перелічені вище складові ефективності інноваційної діяльності підприємства в порядку зменшення їх значущості для її оцінки. В результаті була визначена пріоритетність врахування складових ефективності інноваційної дія­льності підприємства для її оцінки, а саме: економічна науково-технологічна маркетингова соціальна фінансова ресурсна — екологічна — регіональна — етнічно-культурна.

Для перевірки узгодженості рішень експертів використовувався коефіцієнт конкордації, отримане значення (W=0,828) якого свідчить про високий ступінь погодженості експертів щодо пріоритетності складових ефективності інноваційної діяльності підприємства. На ос­нові експертних оцінок був здійснений відбір семи складових ефекти­вності інноваційної діяльності підприємства, які найбільше впливають на її оцінку. До них належать економічна, науково-технологічна, мар­кетингова, соціальна, фінансова, ресурсна та екологічна складові.

Запропонований методичний підхід до оцінки ефективності інно­ваційної діяльності підприємства полягає у виділенні найбільш ваго­мих її складових, врахування яких дозволить надавати максимально всебічну та об'єктивну оцінку. В процесі подальших досліджень пе­редбачається формування системи показників для оцінки ефективності інноваційної діяльності підприємства з урахуванням виділених її осно­вних складових.

1 .Наукова та інноваційна діяльність в Україні / Держкомстат. - К., 2006. - 360 с.

2.Крылов Э.И., Журавкова И.В. Анализ эффективности инвестиционной и инно­вационной деятельности предприятия. - М.: Финансы и статистика, 2001. - 384 с.

3.Соловьев В.П. Инновационная деятельность как системный процесс в конку­рентной экономике (Синергетические эффекты инноваций). - К.: Феникс, 2004. - 560 с.

4.Харів П.С., Собко О.М. Активізація інноваційної діяльності промислових під­приємств регіону. - Тернопіль: ТАНГ, 2003. - 180 с.

5.Василенко В.О., Шматько В.Г. Інноваційний менеджмент. - 3-тє вид., вип. та доп. / За ред. В.О.Василенка. - К.: Центр навч. літ-ри, 2005. - 440 с.

6.Йохна М.А., Стадник В.В. Економіка і організація інноваційної діяльності. - К.: Вид. центр «Академія», 2005. - 400 с.

7.Українсько-російський економічний тлумачний словник / Авт.-упор. В.М.Копо-руліна. - Харків: Факт, 2005. - 400 с.

8.Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т.1 / Редкол.: С.В. Мочерний та ін. -К.: Вид. центр "Академія", 2000. - 864 с.

9.Бойчик І.М. Економіка підприємства. - К.: Атіка, 2002. - 480 с.

 

10.Иваниенко В.В. Управление эффективностью использования ресурсов произ­водства. - Харьков: ХНЭУ, 2005. - 368 с.

11.Краснокутська Н.В. Інноваційний менеджмент. - К.: КНЕУ, 2003. - 504 с.

12.Економіка і організація інноваційної діяльності / За ред. А.М.Стельмащука. -Тернопіль: Економічна думка, 2001. - 176 с.

13.Козинец В. П., Малый В.В. Подготовка инноваций и управление проектами / Под ред. проф., д.э.н. В.А.Ткаченко. - Днепропетровск: Пороги, 2006. - 482 с.

14.Ковалев Г.Д. Основы инновационного менеджмента / Под ред. проф. В.АШвандара. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 1999. - 208 с.

Отримано 06.06.2007

 

УДК 332.14

К.А.ФИСУН, канд. техн. наук

Харьковская национальная академия городского хозяйства

СИСТЕМА ВЫБОРА ВАРИАНТОВ РЕАЛИЗАЦИИ ПРОГРАММЫ В СФЕРЕ ПРОЕКТИРОВАНИЯ ИНФРАСТРУКТУРЫ РЕГИОНОВ

Рассматриваются различные формы государственно-частного партнерства в сфере проектирования и управления инфраструктурой регионов. Приводится экономический механизм выбора интенсивностей выполнения проектов, который в целом удовлетворя­ет требованиям построения механизма «честной игры».

Необходимость принимать решения в ситуации разной степени информированности является основной проблемой при консолидации усилий между региональной администрацией и частными предпри­ятиями в сфере планирования развития инфраструктуры. Не существу­ет совершенных договоров о прибыльном партнерстве, с одной сторо­ны, а с другой - всегда существует необходимость учета обществен­ных потребностей населения региона.

Характеристика конечного продукта, формируемого в результате функционирования региональной инфраструктуры, обусловливает со­став направлений, в рамках которых могут планироваться программ­ные, объединяющие целевые проекты и задания. Экономическая тео­рия долгое время игнорировала специфическое влияние государствен­ной инфраструктуры на экономическое развитие страны (региона). Промышленно развитые страны, согласно теории Дж. Н. Кейнса [1], ориентировались на то, что экономика развивается благодаря спросу и что роль государственных расходов состоит в его стимулировании. В 70-х годах ХХ ст. эта модель макроэкономического развития была подвергнута сомнению: на смену экономике, зависящей от спроса, пришла экономика конкурентного предложения. Одним из результатов

Страницы:
1 


Похожие статьи

Л А Лисенко - Оцінка ефективності інноваційної діяльності промислового підприємства

Л А Лисенко - Підхід до оцінки ефективності інноваційної діяльності підприємства